Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Верховний Суд, у тому числі, про чітке виконання законних вказівок у системі органів прокуратури

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 640/9555/22 залишено без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, якою прокурору відмовлено в позові про визнання протиправним та скасування рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 25 травня 2022 року № 62дп-22 про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів Верховного Суду виходила з наступного.

Підставою притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності стало укладання за його участю угоди про визнання винуватості у кримінальній справі про корупційне правопорушення, що не відповідає приписам частини першої статті 75 Кримінального кодексу України та суперечить загальним засадам боротьби з корупцією.

Аналіз практики Верховного Суду у такій категорії справ засвідчив про те, що Касаційний кримінальний суд в складі Верховного Суду неодноразово зазначав, що застосування положень статті 75 КК України до осіб, визнаних винуватими у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (постанова від 05 серпня 2020 року у справі № 734/631/19; постанова від 17 березня 2021 року у справі № 315/1314/18).

В указаних постановах Суду, ухвалених у кримінальних справах, Касаційний кримінальний суд сформував правову позицію про те, що будь-яких підстав до виключення зі змісту заборони, встановленої у частині першій статті 75 КК України щодо кримінальних проваджень на підставі угод закон про кримінальну відповідальність не містить.

Аналогічну правову позицію викладено в листах Офісу Генеральної прокуратури щодо порядку застосування наведених норм кримінального законодавства з питання взаємозв`язку частин першої і другої статті 75 КК України та неможливості застосування жодної з частин цієї статті до корупційних злочинів. З цими листами прокурора належно ознайомлено і, маючи достатній досвід роботи в органах прокуратури, прокурор розумів наслідки їхнього невиконання.

З урахуванням викладеного Верховний Суд сформулював наступні правові позиції:

1. Відповідаючи на поставлене питання щодо правильності застосування приписів пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» у контексті правомірності притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за укладення за його участю угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за фактом вчинення корупційного правопорушення, Верховний Суд зазначив, що статус прокурора насамперед передбачає неухильне дотримання ним вимог законодавства та чітке виконання вказівок керівництва у системі органів прокуратури. Саме такий порядок забезпечує максимальне та ефективне виконання завдань кримінального провадження, що передусім полягає у захисті громадян від злочинних посягань та злочинів в цілому, у тому числі і від корупційних діянь. Недотримання прокурором цих вимог складає неналежне виконанням обов'язків та є підставою для застосування до нього відповідних заходів дисциплінарної відповідальності.  

2. Ураховуючи те, що прокурором свідомо неправомірно застосовано законодавчу норму, яка не підлягала застосуванню, що призвело до невиконання завдань кримінального провадження та проігноровано роз’яснення вищестоящого органу прокуратури, що мають суттєве значення у його роботі, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності в діях прокурора ознак дисциплінарного проступку та обґрунтованості підстав для застосування до нього заходу дисциплінарного впливу у вигляді догани на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», за обставин установлених судами у цій справі.