Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Комісія), у складі: головуючого Гнатіва А.Я., членів – Війтовича Л.М., Житного О.О., Захарової О.С., Отвіновського П.Л., Поліщука В.В., Стуконога О.І., Томак М.В., Цуркана М.І., Юзькова О.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях начальника Долинського відділу Знам’янської окружної прокуратури Кіровоградської області Вітряка Р.Ю. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-771дс-198дп-21, 

 

ВСТАНОВИЛА:

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Комісії надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Кіровоградської обласної прокуратури Ковальова Ю.Ю. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Вітряком Р.Ю.

За допомогою автоматизованої системи дисциплінарну скаргу 08 грудня 2021 року розподілено голові Комісії Гнатіву А.Я., яким за результатами її вивчення 17 грудня 2021 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-771дс-198дп-21 стосовно Вітряка Р.Ю.

За результатами перевірки 03 травня 2022 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Вітряка Р.Ю. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Керівник Кіровоградської обласної прокуратури та прокурор Вітряк Р.Ю. повідомили про згоду на розгляд висновку за їх відсутності.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги 

 

Прокурор Вітряк Р.Ю., будучи старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 Кримінального кодексу (далі – КК) України, порушив вимоги статей 2, 7, 9 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України та статті 75 КК України, Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі – Порядок № 51), який діяв до 01 жовтня 2021 року, а саме не забезпечив дотримання вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства у частині заборони застосування статті 75 КК України у випадках засудження за корупційні кримінальні правопорушення, що зумовило уникнення особою, що вчинила злочин, реальної міри покарання.

За таких обставин, на думку скаржника, в діях прокурора Вітряка Р.Ю. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

 

 4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача Гнатіва А.Я., вивчивши висновок та дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

Прокурор Вітряк Р.Ю. здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) , у якому з обвинуваченою ОСОБА_1 28 квітня 2021 року уклав угоду про визнання винуватості.

Указаною угодою узгоджено міру покарання за частиною другою статті 191 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 роки зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, на підставі статті 75 КК України, з позбавленням права обіймати посаду начальника відділення поштового зв’язку АТ «Укрпошта» строком на 1 рік.

Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація)  вищевказану угоду затверджено, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, та призначено покарання, погоджене сторонами угоди.

Відповідно до протоколу оперативної наради у першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 11 серпня 2021 року заслухано стан забезпечення додержання вимог антикорупційного законодавства, зокрема у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) , та вирішено, що стан досудового розслідування та процесуального керівництва не повною мірою відповідає вимогам КПК України та КК України.

Відповідно до описової частини вказаного вироку прокурор у судовому засіданні наполягав на затвердженні угоди і просив призначити покарання, узгоджене в угоді.

Прокурор у кримінальному провадженні та керівництво окружної прокуратури погодились із вказаним вироком суду та з урахуванням обмежень, які містяться в статті 394 КПК України, не встановили підстав для його апеляційного оскарження.

Прокурором Долинського відділу Знам’янської окружної прокуратури ОСОБА_2, яка входила до складу групи прокурорів у вказаному провадженні, 11 серпня 2021 року внесено апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду у зв’язку з порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства у частині заборони застосування статті 75 КК України у випадках засудження за корупційні кримінальні правопорушення.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року, у судовому провадженні № (конфіденційна інформація), відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Кіровоградською обласною прокуратурою повідомлено, що у період 2019-2021 років до обласної (регіональної) прокуратури 05 лютого 2020 року та 01 липня 2021 року з Офісу Генерального прокурора надходило два листи щодо забезпечення додержання вимог антикорупційного законодавства у кримінальному провадженні на підставі угод.

Один із вказаних листів регіональною прокуратурою 13 лютого 2020 року скеровано до місцевих прокуратур для використання в роботі, а також 14 травня 2021 року підготовлено листа щодо додержання вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства при укладенні прокурором угод про визнання винуватості, який скеровано до окружних прокуратур.

Відповідно до інформації керівника Знам’янської окружної прокуратури Кіровоградської області прокурор Вітряк Р.Ю. ознайомлений із вказаними листами.

 

5. Пояснення прокурора

 

Прокурор Вітряк Р.Ю. пояснив, що 11 листопада 2020 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі – ЄРДР) зареєстровано кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК України, у якому старшим групи процесуальних прокурорів призначено його.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника відділення поштового зв’язку, в період з 19 червня до 27 жовтня 2020 року здійснила розтрату товаро-матеріальних цінностей та коштів на загальну суму 33055 гривень.

ОСОБА_1 28 квітня 2021 року оголошено підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України. За наслідками досудового розслідування 28 квітня 2021 року слідчим складено обвинувальний акт, який ним затверджено.

Враховуючи беззаперечне визнання вини підозрюваною, а також те, що злочин відноситься до категорії нетяжких, наявність на утриманні малолітніх дітей, що підозрювана раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, цього ж дня між ним та підозрюваною ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з укладеною угодою учасники кримінального провадження погодили призначення підозрюваній ОСОБА_1 міри покарання у вигляді 2 років обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади начальника відділення поштового зв’язку АТ «Укрпошта» строком на 1 рік, із застосуванням статті 75 КК України звільнити підозрювану від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Прокурор Вітряк Р.Ю. повідомив, що йому відомо, що відповідно до статті  45 КК України кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1, належить до категорії корупційних правопорушень і відповідно заборонено застосовувати статтю 75 КК України при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

Також відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов’язаний зокрема врахувати такі обставини: наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження. Відтак, з метою забезпечення справедливого та в розумні строки розгляду кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, а також зменшення навантаження на суди ним вирішено укласти вищевказану угоду з урахуванням всіх обставин кримінального провадження та характеризуючих даних про особу.

При вивченні Єдиного державного реєстру судових рішень ним встановлено, що аналогічні угоди про визнання винуватості укладалися та затверджувалися судом, зокрема, вироком Вищого антикорупційного суду від 16 липня 2021 року, справа № 991/9969/20, вироком Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2020 року, справа № 991/2904/20.

 

6. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

            Надаючи юридичну оцінку діям прокурора, Комісія виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, передбачено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально, постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов’язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов’язки та завдання.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Відповідно до наказу керівника Знам’янської окружної прокуратури Кіровоградської області від 06 квітня 2021 року № 6 про розподіл обов’язків між працівниками Знам’янської окружної прокуратури до обов’язків прокурора Вітряка Р.Ю. належало здійснення нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких проводять слідчі територіальних органів ГУНП області, а також (за дорученням керівництва) у інших кримінальних провадженнях, в тому числі у формі процесуального керівництва ним з його початку до завершення, підтримання публічного обвинувачення та оскарження судових рішень згідно з вимогами Порядку № 51.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень статті 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Згідно зі статтею 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до примітки до статті 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

Відповідно до частини першої статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Частиною другою вказаної статті КК України передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п’яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Порядок кримінального провадження на підставі угод регламентовано Главою 35 КПК України.

Статтею 470 КПК України визначено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов’язаний враховувати такі обставини: як ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри); наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до пункту 7 розділу V Порядку № 51 прокурори під час судового розгляду відповідно до вимог законодавства: забезпечують під час розгляду угоди про визнання винуватості доведення перед судом наявності обставин, які без сумніву вказують на те, що укладення угоди прокурора з обвинуваченим відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, не порушує права учасників кримінального провадження; можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо такі домовленості мали місце).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Вітряка Р.Ю. відкрито у зв’язку з його можливим неналежним виконанням чи невиконанням службових обов’язків.

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, в рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків, що тягне за собою настання негативних наслідків.

Під час здійснення нагляду за додержанням законів досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація)  прокурор Вітряк Р.Ю. повинен був забезпечити виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КК України, КПК України, вимог інших актів законодавства.

Так, прокурор Вітряк Р.Ю. усупереч вимогам статті 75 КК України, статей 2, 7, 9 470, 472 КПК України та пункту 7 розділу V Порядку № 51, уклав угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) , яка не відповідала вимогам закону, а також в судовому засіданні наполягав на затвердженні угоди і просив призначити визначене в ній покарання. Вказані дії призвели до постановлення вироку та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і стосовно кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Частинами першою та другою статті 50 КК України передбачено, що покаранням є примусовий захід, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Положення частини другої статті 75 КК України регламентують матеріальні аспекти звільнення від відбування покарання з випробуванням. Ця норма має мету передбачити можливість для сторін угод про визнання винуватості та про примирення, досягати домовленості не лише щодо виду та розміру покарання, а й щодо можливості звільнення від його відбування з випробуванням.

Враховуючи те, що частина друга статті 75 КК України не є спеціальною нормою, а є похідною від частини першої статті 75 КК України, у зв’язку з чим не може бути застосована судом окремо від норми частини першої статті 75 КК України, оскільки суд може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням виключно за умови, якщо він дійде висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Ця умова міститься саме у частині першій статті 75 КК України та відсутня у частині другій статті 75 КК України, у зв’язку з чим остання окремо застосована бути не може, а оскільки частина перша статті 75 КК України забороняє звільнення особи від відбування покарання за корупційний злочин, то ця заборона поширюється також і на випадки затвердження угод.

Звільнення ж особи від відбування покарання з випробуванням за відсутності зазначеної умови буде спотворювати мету покарання та не буде відповідати завданням кримінального провадження, які визначені статтею 2 КПК України.

Звільнення судом особи від відбування покарання за вчинення корупційного кримінального правопорушення у випадку затвердження угоди, поряд з існуванням заборони суду здійснювати звільнення осіб від відбування покарання за вчинення корупційних кримінальних правопорушень без такого порядку, є порушенням такої загальної засади кримінального провадження як рівність перед законом і судом, оскільки різні особи за абсолютно тотожних підстав та обставин можуть бути: у випадку затвердження угоди – звільнені від відбування покарання з випробуванням, а у випадку здійснення кримінального провадження за загальним порядком – ні. Тобто, відбувається дискримінація особи за ознакою певного порядку кримінального провадження, що є проявом вибірковості правосуддя та є у свою чергу порушенням права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Прокурором Вітряком Р.Ю. при укладенні угоди не дотримано вимоги частини першої статті 75, статті 45 КК України та ОСОБА_1 не призначено реальної міри покарання відповідно до санкції статті КК України за вчинення корупційного злочину, у вчиненні якого вона обвинувачувалась, тобто не застосовано закон, який підлягає застосуванню, і унаслідок цього ухвалено вирок, яким її звільнено від призначеного покарання у виді обмеження волі зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком, тобто застосовано закон, який не підлягає застосуванню, а отже неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Зазначена позиція також узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 05 серпня 2020 року у справі № 734/631/19 висновком щодо застосування норми права, а саме статті 75 КК України: «За таких обставин, звільняючи особу, яку визнано винуватою у вчиненні корупційного злочину, від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню».

Вказану позицію підтримано і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 17 березня 2021 року у справі № 315/1314/18.

Аналогічну позицію викладено у листах Офісу Генерального прокурора та Генеральної прокуратури України, направлених у піднаглядні прокуратури у 2015 та 2021 роках, зокрема: від 27 липня 2015 року № 21/3-47вих-15-369окв, від 27 листопада 2017 року № 09/2-123вих-17-520-окв, від 03 березня 2020 року № 22/2-6вих-29окв-20 щодо забезпечення додержання вимог антикорупційного законодавства у кримінальному провадженні на підставі угод. Так, Офісом Генерального прокурора (Генеральною прокуратурою України) вказано, що частина перша та друга статті 75 КК України співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норма, а тому застосування частини другої статті 75 КК України можливе лише за умови дотримання загальних вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Окрім цього, Офісом Генерального прокурора, звернуто увагу, що відповідно до  пункту 7 розділу V Порядку № 51, прокурори у судовому провадженні відповідно до вимог законодавства повинні забезпечувати під час розгляду угоди про визнання винуватості доведення перед судом наявності обставин, які без сумніву вказують на те, що укладення угоди прокурора з обвинуваченим відповідає вимогам закону та інтересам суспільства.

Отже, прокурор Вітряк Р.Ю., маючи значний досвід роботи в органах прокуратури, мав би утриматися від укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за фактами корупційного правопорушення, а під час розгляду угоди про визнання винуватості судом мав інформувати суд, про наявність обставин, які без сумніву вказують на те, що укладення угоди прокурора з обвинуваченим не відповідає вимогам закону та інтересам суспільства. Такі дії призвели до негативних наслідків, а саме невиконання завдань кримінального провадження.

Вказане свідчить про факт неналежного виконання прокурором своїх службових обов’язків.

Щодо тверджень прокурора Вітряка Р.Ю. про неоднозначність судової практики, то слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» саме Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Більше того відповідні роз’яснення надано Офісом Генерального прокурора (Генеральною прокуратурою України).

Оцінюючи за вказаних обставин діяння прокурора Вітряка Р.Ю., Комісія жодним чином не надає оцінки судовому рішенню стосовно ОСОБА_1  від 03 червня 2021 року.

Отже, прокурором Вітряком Р.Ю. порушено вимоги статті 75 КК України, статей 2, 7, 9, 470, 472 КПК України та пункту 7 розділу V Порядку № 51, тобто вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання службових обов’язків, і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вчинення прокурором Вітряком Р.Ю. вказаного дисциплінарного проступку підтверджується:

-     угодою про визнання винуватості від 28 квітня 2021 року;

-     вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2021 року;

-     поясненнями прокурора Вітряка Р.Ю.;

-     протоколом оперативної наради від 11 серпня 2021 року.

Діяння прокурора Вітряка Р.Ю. слід визнати сукупністю послідовних тотожних дій та бездіяльності, об’єднаних єдиним умислом, тобто продовжуваним правопорушенням, а тому днем початку дисциплінарного проступку слід вважати 28 квітня 2021 року, тобто день укладення угоди про визнання винуватості, а припинення – 03 червня 2021 року, тобто дату підтримання в суді позиції щодо затвердження відповідної угоди та ухвалення вироку. Отже, встановлений законодавством річний строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не минув.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Вітряка Р.Ю. враховано його позитивну характеристику, відсутність дисциплінарних стягнень, характер проступку, ступінь вини, а тому Комісія дійшла висновку про можливість накладення на нього стягнення у виді догани.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

ВИРІШИЛА:

 

Притягнути начальника Долинського відділу Знам’янської окружної прокуратури Кіровоградської області Вітряка Романа Юрійовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копію рішення направити керівнику Кіровоградської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Знам’янської окружної прокуратури Кіровоградської області та прокурору Вітряку Р.Ю.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.