Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.      Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

2.   Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

               До Комісії 18 травня 2026 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Вітюка Андрія Івановича (далі – скаржник, Вітюк А.І.) про вчинення прокурором Чадом А.П. дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мавроді В.В., за результатами вивчення якої 29 травня 2026 року він прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження  № 07/3/2-458дс-22дп-26.

Рішенням Комісії від 01 липня 2026 року № 274дп-26 продовжено строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора  Чада А.П. до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-458дс-22дп-26 до 18 серпня 2026 року.

За результатами перевірки Мавроді В.В. 01 жовтня 2026 року склав висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора  Чада А.П. та того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передав його на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії 20 жовтня 2026 року взяли участь прокурор Чад А.П. та скаржник Вітюк А.І., який у повному обсязі підтримав доводи викладені в  дисциплінарній скарзі.

3.   Зміст дисциплінарної скарги

                У дисциплінарній скарзі зазначено про можливе неналежне виконання прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури  Чадом А.П. службових обов’язків під час підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях № (конфіденційна інформація) від 04 березня 2025 року за обвинуваченням ОСОБИ_1 та № (конфіденційна інформація)  від 17 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБИ_2.; здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація)  від 16 жовтня 2015 року стосовно ОСОБИ_3.; проведення перевірок додержання законодавства та прав затриманих і взятих під варту в ізоляторі тимчасового тримання № 5 (далі — ІТТ № 5) Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі – ГУНП у Вінницькій області) , а також виконання вимог закону щодо участі у судовому засіданні, пов’язаному з розглядом питань щодо виконання вироку стосовно ОСОБИ_4.

На обґрунтування скарги зазначено, що під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБИ_1 прокурор виявив неналежний рівень підготовки та знання законодавства, не надав належної оцінки обставинам кримінальних правопорушень і не висловив позиції щодо окремих питань судового розгляду. У кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_2 він підтримав затвердження угоди про визнання винуватості після декриміналізації відповідного діяння та не оскаржив ухвалений вирок.

Під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_3 прокурор, за твердженням скаржника, не забезпечив організацію належного розшуку підозрюваного та прийняв постанову про закриття кримінального провадження, яку надалі скасовано.

Крім того, під час проведених у грудні 2025 року та січні 2026 року перевірок додержання законодавства і прав затриманих та взятих під варту в  ІТТ № 5 ГУНП у Вінницькій області Чад А.П. не виявив порушень, які надалі було встановлено галузевим відділом Вінницької обласної прокуратури, а також не забезпечив особистої участі у розгляді судом клопотання про звільнення ОСОБИ_4. від покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку.

У зв’язку з наведеним скаржник вважає, що в діях прокурора Чада А.П. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року  № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII), що полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службових обов’язків.

4.   Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

4.1. Кримінальне провадження № (конфіденційна інформація)

5. Короткий зміст висновку службового розслідування

На підставі наказу керівника Вінницької обласної прокуратури  Ткаленка О.В. від 04 червня 2026 року № 83 призначено службове розслідування стосовно прокурора Чада А.П.

Установлено, що за результатами аналізу зібраних під час службового розслідування матеріалів підтвердилися відомості, викладені в дисциплінарній скарзі керівника Жмеринської окружної прокуратури Вітюка А.І. від 15 травня 2026 року, про невиконання чи неналежне виконання прокурором Чадом А.П. службових обов’язків, а також допущення ним поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету органів прокуратури.

6. Пояснення прокурора

                   Чад А.П. на засіданні Комісії підтримав раніше надані пояснення та додатково зазначив таке.

                   Щодо підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація)  стосовно ОСОБИ_1 Чад А.П. визнав, що його виступ у судових дебатах був неідеальним, однак не погодився з твердженням про свою непідготовленість. Він пояснив, що був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження та розумів зміст обвинувачення за кожним епізодом, а під час виступу погано почувався. Користування мобільним телефоном під час виступу прокурор пояснив необхідністю перевірити актуальну редакцію положень законодавства.

                   Щодо кримінального провадження № (конфіденційна інформація)  стосовно ОСОБИ_2 Чад А.П. пояснив, що на час розгляду провадження в суді правова позиція прокуратури з відповідного питання ще не була сформована, а суддя, за його словами, не була з нею обізнана та затвердила угоду. Він визнав, що такий факт мав місце, водночас зазначивши, що був обізнаний щодо суми та змін у законодавстві.

                   Щодо кримінального провадження № (конфіденційна інформація)  стосовно ОСОБИ_3 Чад А.П. зазначив, що не вбачає у своїх діях порушень. Він зазначив, що після включення до групи прокурорів у 2021 році надавав у цьому провадженні вказівки та надсилав Комісії документи на підтвердження здійснення процесуального керівництва. Прокурор повторно наголосив, що не мав і не має допуску та доступу до державної таємниці, що, на його думку, перешкоджало належному здійсненню розшуку підозрюваного. За його словами, це питання він порушував перед керівництвом.

                   Стосовно перевірок в ІТТ № 5 Чад А.П. зазначив, що в грудні 2025 року було проведено комплексну перевірку із залученням спеціалістів. Участь працівників обласної прокуратури у виявленні порушень він охарактеризував як надання практичної допомоги. За словами прокурора, за результатами перевірки він особисто підготував проєкт вказівки про усунення порушень, яку 4 лютого 2026 року Жмеринська окружна прокуратура внесла начальнику ГУНП у Вінницькій області. Він також пояснив, що окремі недоліки могли виникнути або бути виявлені вже після проведеної ним перевірки.

                Щодо розгляду судом клопотання про звільнення ОСОБИ_4 від покарання Чад А.П. підтримав раніше надані пояснення та додатково зазначив, що ознайомився з матеріалами справи, а ОСОБА_4 виконав покладені на нього вироком обов’язки. Також він указав, що судових рішень, постановлених у порядку статті 324 КПК України у зв’язку з його неявкою в судові засідання, немає.

7. Пояснення скаржника

                Скаржник Вітюк А.І. на засіданні Комісії повідомив, що повністю підтримує дисциплінарну скаргу щодо вчинення Чадом А.П. дисциплінарного проступку, та додатково пояснив таке.

                Щодо підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) стосовно ОСОБИ_1 Вітюк А.І. зазначив, що під час судового розгляду Чад А.П., на його думку, не орієнтувався у законодавстві та не був підготовлений до судових дебатів. Зокрема, прокурор не висловив позиції щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні. За словами скаржника, це зумовило необхідність підготувати апеляційну скаргу, яку Чад А.П. склав за його вказівкою.

                Щодо здійснення процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_2 Вітюк А.І. погодився, що строк притягнення Чада А.П. до дисциплінарної відповідальності за цим фактом минув. Водночас він пояснив, що включив ці обставини до дисциплінарної скарги, щоб показати системність порушень у виконанні службових обов’язків прокурора.

                Стосовно кримінального провадження № (конфіденційна інформація)  щодо ОСОБИ_3 Вітюк А.І. підтвердив, що Чада А.П. було визначено старшим групи прокурорів у 2021 році. Він пояснив, що обійняв посаду керівника Жмеринської окружної прокуратури в липні 2025 року та після цього склад групи прокурорів не змінював. Скаржник також підтвердив, що Чад А.П. не мав і не має допуску та доступу до державної таємниці, однак не вважав, що це перешкоджало здійсненню ним повноважень у цьому провадженні.

                За результатами вивчення матеріалів кримінального провадження, як пояснив Вітюк А.І., йому стало відомо, що раніше провадження закривали, однак це рішення скасував попередній керівник Жмеринської окружної прокуратури. Це відбулося після заслуховування матеріалів провадження у першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, за результатами якого було встановлено наявність складу кримінального правопорушення. Надалі ініціювали заведення оперативно-розшукової справи, встановили особу, а  Чад А.П. скерував обвинувальний акт до суду. Вітюк А.І. також зазначив, що заміну групи прокурорів через неефективність у цьому провадженні не ініціювали.

                Щодо перевірок в ІТТ № 5 Вітюк А.І. пояснив, що за результатами комплексної перевірки, проведеної Чадом А.П., порушень не виявили. Водночас під час надання практичної допомоги Вінницькою обласною прокуратурою такі порушення було встановлено. За словами скаржника, за їх результатами, зокрема за участю Чада А.П., підготували вказівки та направили їх до ГУНП у Вінницькій області. Також Вітюк А.І. повідомив, що одну з відповідальних осіб притягнули до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з виявленими порушеннями.

                Щодо розгляду клопотання про звільнення ОСОБИ_4 від покарання  Вітюк А.І. пояснив, що Чад А.П. подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, не повідомивши Вітюка А.І. як керівника прокуратури про намір не брати участі в судовому засіданні. Крім того, після ухвалення судового рішення Чад А.П. не склав передбаченого пунктом 41 Наказу №309 висновку щодо його законності та наявності підстав для оскарження. Вітюк А.І. зазначив, що у зв’язку з цими обставинами йому як керівнику прокуратури було адресовано лист-зауваження.

8. Правові джерела, що підлягають застосуванню, і мотиви ухваленого Комісією рішення

Відповідно до положень статті 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обовʼязковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Стаття 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України кожна процесуальна дія або процесуальне рішення мають бути виконані чи прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, об’єктивно необхідні для виконання відповідних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, які не можуть перевищувати встановлені КПК України строки.

Згідно з ч. 2 ст. 28 КПК України проведення досудового розслідування в розумні строки забезпечує прокурор.

Частиною 3 ст. 28 КПК України визначено, що критеріями розумності строків кримінального провадження є складність провадження, поведінка його учасників, а також спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 КПК України кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду або щоб відповідне кримінальне провадження було закрито.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 280 КПК України передбачено можливість зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру в разі оголошення підозрюваного в розшук.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий або дізнавач зобов’язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких є необхідним і можливим, а в разі зупинення досудового розслідування у зв’язку з розшуком підозрюваного — також усі можливі дії для здійснення його розшуку.

Відповідно до ч. 4 ст. 280 КПК України досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або постановою слідчого чи дізнавача, погодженою прокурором, відомості про що вносяться до ЄРДР.

Частиною п’ятою ст. 280 КПК України визначено, що після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Згідно з ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо місцезнаходження підозрюваного невідоме або він перебуває на тимчасово окупованій території України чи за її межами та без поважних причин не з’являється за належним чином повідомленим викликом, слідчий або прокурор оголошує його в розшук. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий і прокурор зобов’язані вжити заходів для встановлення його місцезнаходження.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова або про це зазначається у постанові про зупинення досудового розслідування, а відповідні відомості вносяться до ЄРДР.

Частиною третьою ст. 281 КПК України передбачено можливість доручення здійснення розшуку підозрюваного оперативним підрозділам.

Пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України передбачено закриття кримінального провадження у разі втрати чинності законом, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння. Пунктом 1-2 частини другої цієї статті визначено відповідну підставу для закриття кримінального провадження судом, зокрема у випадку, коли особа заперечує проти закриття провадження на підставі пункту 4-1 частини першої цієї статті, а суд установив, що вона вчинила діяння, кримінальна протиправність якого надалі була скасована.

Статтею 479-2 КПК України визначено особливості судового провадження щодо діяння, кримінальну протиправність якого встановлював закон, що втратив чинність. Якщо такий закон втратив чинність під час судового розгляду провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, суд зупиняє судовий розгляд і з’ясовує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України. За відсутності такої згоди суд, залежно від установлених обставин, закриває кримінальне провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу, або ухвалює виправдувальний вирок.

Відповідно до пункту 11 Наказу № 309 прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, зобов’язаний виконувати покладені на нього повноваження відповідно до вимог законодавства.

Згідно з пунктом 11.12 Наказу № 309 прокурор зобов’язаний забезпечувати накопичення документів та їх копій у наглядовому провадженні в порядку, визначеному відомчим організаційно-розпорядчим актом із питань діловодства.

Пунктом 11.14 Наказу № 309 передбачено обов’язок прокурора відповідно до закону реагувати на факти невиконання слідчим або дізнавачем його письмових вказівок та за наявності підстав ініціювати притягнення слідчого або дізнавача до відповідальності.

Відповідно до пункту 11.16 Наказу № 309 прокурор зобов’язаний ініціювати перед керівником органу досудового розслідування або дізнання питання про відсторонення слідчого, детектива чи дізнавача від здійснення досудового розслідування та призначення іншої особи за наявності передбачених КПК України підстав для відводу, самовідводу або в разі неефективного здійснення досудового розслідування чи дізнання.

Згідно з пунктом 11.24 Наказу № 309 прокурор зобов’язаний надавати проєкт угоди про визнання винуватості для вивчення керівнику прокуратури або його першому заступнику чи заступнику згідно з розподілом обов’язків, керівнику відповідного структурного підрозділу, опрацьовувати пропозиції відповідного керівника та лише після цього, за наявності законних підстав, укладати угоду.

Пунктом 21.3 Наказу № 309 передбачено, що прокурор має особисто брати участь у судових засіданнях, а також, за наявності підстав, ініціювати привід обвинуваченого чи зміну запобіжного заходу на більш суворий, порушувати перед судом питання про дисциплінарну відповідальність захисника та накладення грошових стягнень на учасників судового провадження, а також ініціювати постановлення судом окремих ухвал у разі виявлення порушень закону.

Пунктом 22.1 Наказу № 309 на прокурора покладено обов’язок організовувати та координувати діяльність прокурорів групи, узгоджувати їхні процесуальні позиції, зокрема шляхом надання відповідних доручень, які долучаються до наглядового провадження.

Пунктом 26.10 Наказу № 309 на прокурора покладено обов’язок під час розгляду судом угоди про визнання винуватості довести наявність обставин, які безсумнівно свідчать про те, що укладення угоди між прокурором та обвинуваченим відповідає вимогам закону й інтересам суспільства, не порушує прав учасників кримінального провадження, а також про можливість виконання обвинуваченим узятих на себе зобов’язань щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, якщо такі домовленості мали місце.

Відповідно до пункту 26.12 Наказу № 309 прокурор зобов’язаний у судових дебатах висловлювати позицію з дотриманням принципу верховенства права, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини та правові висновки Верховного Суду.

Згідно з пунктом 26.13 Наказу № 309 позиція прокурора щодо призначення покарання має ґрунтуватися на принципах справедливості, законності та індивідуалізації, а міра покарання повинна відповідати ступеню тяжкості й обставинам вчиненого кримінального правопорушення, характеру та розміру заподіяної шкоди, а також особі обвинуваченого.

Пунктом 40 Наказу № 309 на керівників відповідних органів і структурних підрозділів прокуратури покладено обов’язок забезпечувати участь прокурора у судових засіданнях під час вирішення питань про продовження, зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру, застосування до засуджених акта амністії, питань, пов’язаних із виконанням вироку, а також під час перегляду судових рішень зазначених категорій.

Відповідно до пункту 40.1 Наказу № 309 в окружних прокуратурах участь у таких судових засіданнях мають брати прокурори, визначені керівником прокуратури, як правило, із числа прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах та застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Згідно з пунктом 41 Наказу № 309 прокурор, який брав участь у відповідному судовому засіданні, після ухвалення судом рішення зобов’язаний скласти висновок із правовою позицією щодо його законності та наявності підстав для подальшого оскарження. Такий висновок упродовж трьох діб після ухвалення судового рішення підлягає погодженню з керівником відповідного структурного підрозділу та керівником прокуратури відповідного рівня, його першим заступником або заступником згідно з розподілом обов’язків.

Організацію діяльності прокурорів у сфері нагляду за додержанням прав людини визначено наказом Генерального прокурора від 29 грудня 2021 року  № 400 «Про організацію діяльності прокурорів з протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах» (далі — Наказ № 400).

Відповідно до пункту 12 Наказу № 400 прокурори забезпечують нагляд шляхом проведення регулярних планових і раптових перевірок самостійно або із залученням відповідних спеціалістів. Такі перевірки проводяться з установленою періодичністю, а також за зверненнями, іншими повідомленнями, інформацією у засобах масової інформації та мережі Інтернет, повідомленнями, які надійшли на телефони «гарячої лінії», матеріалами органів державного нагляду (контролю) або з власної ініціативи за наявності даних про порушення закону.

Згідно з пунктами 13.1–13.6 Наказу № 400 під час проведення перевірок прокурори зобов’язані: вивчати ефективність заходів, ужитих для усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли, виявлених попередніми перевірками, виконання законних вимог прокурора та притягнення винних осіб до відповідальності; уживати заходів щодо усунення порушень закону і прав людини, а також причин та умов, що їм сприяли; перевіряти законність наказів, розпоряджень та інших актів відповідних органів, установ і закладів, а в разі їх невідповідності законодавству вимагати скасування таких актів та усунення спричинених ними порушень; опитувати осіб шляхом отримання письмових пояснень; уживати заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні закону, зокрема шляхом надання письмових вказівок, а також оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб; уживати заходів щодо поновлення прав людини та відшкодування шкоди, заподіяної загальним інтересам суспільства і держави.

Пунктом 13.7 Наказу № 400 окремо передбачено обов’язок забезпечувати участь осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, та їхніх законних представників у розгляді поданих ними скарг, а також надавати таким особам можливість звертатися з відповідними питаннями до представників адміністрації установи.

Відповідно до пункту 13.8 Наказу № 400 під час проведення перевірок прокурори також реалізують інші передбачені законодавством повноваження.

Частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, як:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Вимогою Закону № 1697-VII щодо змісту дисциплінарної скарги є зазначення скаржником конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Оцінивши діяльність прокурора Чада А.П. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Чада А.П. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: неналежне виконання службових обов’язків.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому протиправному діянню, притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), можливі шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Згідно з усталеною практикою Комісії, дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом № 1697-VII, та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Перевіркою встановлено, що неналежне виконання Чадом А.П. службових обов’язків не обмежувалося одним процесуальним рішенням або окремою помилкою, а мало місце за кількома напрямами його професійної діяльності: під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення в суді, проведення перевірок додержання прав затриманих і взятих під варту, а також виконання повноважень під час вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку.

Під час підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) стосовно ОСОБИ_1 Чад А.П., будучи старшим групи прокурорів, не забезпечив належної підготовки до участі в судовому розгляді та формування чіткої, повної й обґрунтованої процесуальної позиції.

Такий висновок Комісії ґрунтується не на окремих недоліках його виступу, паузах або використанні мобільного телефону, а на сукупності встановлених обставин. Прокурор помилково визначив вартісну межу настання кримінальної відповідальності за ч. 4  ст. 185 КК України, не надав належної оцінки кожному епізоду обвинувачення, не конкретизував обставин їх вчинення та загального розміру завданої шкоди, а також не висловив позиції з усіх питань, які підлягали вирішенню судом під час ухвалення вироку.

Відсутність належної підготовки Чада А.П. підтверджується також тим, що під час судового засідання він був змушений додатково з’ясовувати діючі санкції інкримінованих ОСОБІ_1 статей та порядок призначення остаточного покарання, а подані ним документи щодо процесуальних витрат частково стосувалися експертиз, відомості про які не було зазначено в обвинувальному акті як такі, витрати на проведення яких підлягали стягненню з обвинуваченого.

Невисловлення прокурором у судових дебатах позиції щодо застосування ч. 5, 7 ст. 72 КК України, заходів забезпечення кримінального провадження, спеціальної конфіскації та долі речових доказів призвело до того, що відповідні питання порушувалися ним лише під час апеляційного оскарження вироку. Подальше подання апеляційної скарги та доповнень до неї не усуває допущених порушень під час судового розгляду, хоча й підлягає врахуванню під час оцінки їх наслідків.

Часткове задоволення апеляційної скарги та внесення до вироку змін щодо зарахування строків попереднього ув’язнення і перебування під цілодобовим домашнім арештом підтверджують істотність питань, стосовно яких Чад А.П. мав сформувати та висловити процесуальну позицію ще під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції.

Відсутність у матеріалах наглядового провадження записів про перебіг судового розгляду, промови прокурора або її тез, копій чи витягів із висновків експертиз та інших необхідних документів додатково свідчить про неналежну організацію Чадом А.П. своєї роботи у цьому кримінальному провадженні.

Отже, у кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_1 Чад А.П. не забезпечив належної підготовки до підтримання публічного обвинувачення, повного дослідження обставин кримінального провадження та висловлення суду обґрунтованої позиції з усіх питань, які підлягали вирішенню під час ухвалення вироку.

Щодо дій Чада А.П. у кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_2  слід зазначити таке.

Укладення угоди про визнання винуватості за відсутності підтвердження попереднього вивчення її проєкту керівником окружної прокуратури або його заступником свідчить про недодержання встановленого порядку застосування угод у кримінальному провадженні.

Крім того, хоча на час укладення угоди інкриміноване ОСОБІ_2 діяння було кримінально караним, до дня її судового розгляду набрали чинності законодавчі зміни, які скасовували кримінальну протиправність такого діяння та підлягали застосуванню як закон, що поліпшував становище особи.

Чад А.П. мав урахувати ці зміни під час формування позиції у суді, однак підтримав угоду та не порушив питання про відмову в її затвердженні й закриття кримінального провадження. Після ухвалення вироку він також не виявив неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та зазначив у складеній ним довідці про законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення й відсутність підстав для його апеляційного оскарження.

Правильність такого підходу підтверджується практикою Верховного Суду. В постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що зміни, внесені Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», мають зворотну дію в часі, а питання, які виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям ним чинності, вирішуються за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння. У постанові від 08.09.2026 у справі №325/2298/19 Верховний Суд, застосувавши цей висновок, вказав, що для визначення порогу береться неоподатковуваний мінімум, чинний на час вчинення діяння (50% прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня відповідного року згідно з пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України), а поріг кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України дорівнює його подвійному розміру. Якщо вартість майна менша, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Отже, перевірка вартості викраденого майна на відповідність порогу кримінальної відповідальності була обов'язковою складовою формування позиції прокурора. Чад А.П. цих змін законодавства не з'ясував і не врахував, унаслідок чого підтримав угоду про визнання винуватості щодо діяння, яке вже було декриміналізоване.

Скасування вироку за апеляційною скаргою прокурора обласної прокуратури та закриття кримінального провадження підтверджують помилковість висловленої Чадом А.П. процесуальної позиції й неналежне виконання ним обов’язку щодо перевірки законності судового рішення.

Отже, дії та бездіяльність Чада А.П. у цьому кримінальному провадженні містять ознаки неналежного виконання службових обов’язків.

Водночас угоду про визнання винуватості укладено та направлено до суду у серпні 2024 року, позицію щодо можливості її затвердження висловлено  19 серпня 2024 року, а довідку про законність вироку та відсутність підстав для його апеляційного оскарження складено 20 серпня 2024 року.

Таким чином, останньою дією Чада А.П. у межах цього епізоду було складення 20 серпня 2024 року зазначеної довідки. Передбачений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII річний строк для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення за порушення, допущені у цьому кримінальному провадженні минув.

Тому встановлені у кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_2 порушення не можуть бути самостійною підставою для накладення на Чада А.П. дисциплінарного стягнення та не підлягають урахуванню під час визначення його виду. Водночас сплив строку притягнення до дисциплінарної відповідальності не спростовує факту неналежного виконання прокурором службових обов’язків за вказаним епізодом.

Найбільш тривалий характер мало неналежне здійснення Чадом А.П. процесуального керівництва у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація)  стосовно ОСОБИ_3.

Упродовж тривалого періоду Чад А.П., будучи старшим групи прокурорів, не забезпечив належного спрямування досудового розслідування та контролю за його перебігом. У період із 14 липня 2021 року до 26 жовтня 2023 року слідчі та процесуальні дії не проводилися. Постанова про закриття кримінального провадження від 26 жовтня 2023 року, прийнята без проведення необхідних слідчих і процесуальних дій, була скасована керівником окружної прокуратури як незаконна. Постанови про зупинення досудового розслідування у зв'язку з розшуком підозрюваного було погоджено за відсутності фактичного розшуку, а виконання наданих слідчому вказівок не контролювалося. Сукупність цих обставин свідчить про формальне виконання прокурором покладених на нього повноважень.

Посилання Чада А.П. на надання слідчому письмових вказівок не спростовує вказаного факту, оскільки такі вказівки в матеріалах кримінального та наглядового проваджень відсутні, їх виконання не забезпечено, а заходів реагування на бездіяльність слідчого прокурором не вжито.

Як старший групи прокурорів Чад А.П. мав достатні процесуальні повноваження для організації досудового розслідування, надання обов'язкових для виконання вказівок, перевірки законності процесуальних рішень, ініціювання проведення розшукових заходів та реагування на невиконання слідчим покладених на нього обов'язків.

Комісія бере до уваги доводи прокурора про те, що відсутність у нього допуску та доступу до державної таємниці перешкоджала належному здійсненню розшуку підозрюваного. Те, що Чад А.П. не мав і не має такого допуску та доступу, є встановленим і підтверджено скаржником.

Однак ця обставина не виключає неналежного виконання службових обов'язків. Відсутність допуску та доступу до матеріалів оперативно-розшукової справи не позбавляла прокурора повноважень, визначених статтями 36, 280, 281 КПК України та пунктами 11.14, 11.16 Наказу № 309. Зокрема, прокурор мав можливість: надавати слідчому письмові вказівки та контролювати їх виконання; перевіряти законність і обґрунтованість зупинення досудового розслідування у зв'язку з розшуком підозрюваного та вимагати вжиття заходів щодо встановлення його місцезнаходження до оголошення в розшук (направлення повісток, опитування сусідів і працівників служб, які обслуговують будинок за місцем реєстрації та проживання); доручати розшук оперативному підрозділу та ініціювати заведення оперативно-розшукової справи; порушувати питання про заміну слідчого та його відповідальність у зв'язку з неефективним розслідуванням. Питання про наявність оперативно-розшукової справи прокурор мав можливість з'ясувати у порядку взаємодії з прокурором, який здійснює нагляд у сфері оперативно-розшукової діяльності і має відповідний допуск. Для реалізації зазначених повноважень допуск до державної таємниці не потрібен.

Матеріали провадження також не містять відомостей про те, що  Чад А.П. письмово повідомляв керівництво про неможливість належного здійснення процесуального керівництва через відсутність такого допуску та доступу.

У протоколі оперативної наради від 12 листопада 2025 року зафіксовано відомості про формальний характер здійснення Чадом А.П. процесуального керівництва. Подальше заперечення прокурором правильності викладення його висловлювань у протоколі не спростовує встановлених порушень, оскільки рішення про неналежне виконання службових обов'язків ґрунтується не лише на змісті протоколу, а й на сукупності інших установлених обставин: тривалому незабезпеченні належного руху кримінального провадження, відсутності письмових вказівок слідчому та належного контролю за ходом досудового розслідування.

Те, що оперативно-розшукову справу було заведено лише після втручання Вінницької обласної прокуратури, а місцезнаходження ОСОБИ_3 встановлено протягом нетривалого часу після початку розшукових заходів, свідчить, що за належної організації роботи необхідні заходи могли бути вжиті раніше і без зміни статусу прокурора щодо доступу та допуску до державної таємниці. Унаслідок тривалого неналежного процесуального керівництва не забезпечено повного та ефективного досудового розслідування у розумні строки, а після направлення обвинувального акта до суду ОСОБИ_3 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Отже, допущене Чадом А.П. порушення полягало у тривалому невиконанні та неналежному виконанні повноважень прокурора, яке припинилося лише після вжиття організаційних і процесуальних заходів у листопаді 2025 року.

Неналежне ставлення Чада А.П. до виконання службових обов’язків установлено також під час проведення ним перевірок додержання законодавства та прав затриманих і взятих під варту в ІТТ № 5.

Покладений на прокурора обов’язок передбачав не формальне складання довідок, а фактичне, повне та якісне з’ясування стану додержання прав осіб, які перебували в умовах несвободи, виявлення порушень і своєчасне застосування заходів прокурорського реагування.

Зіставлення складених Чадом А.П. довідок від 12 та 31 грудня 2025 року і 02 лютого 2026 року з результатами перевірки Вінницької обласної прокуратури свідчить про неповноту проведених ним перевірок.

Як убачається з вказівки Жмеринської окружної прокуратури від 4 лютого 2026 року про усунення порушень вимог законодавства у діяльності ІТТ № 5, було виявлено, зокрема: відсутність захисних споруд, укриттів і планів евакуації, та нерозроблений алгоритм дій утримуваних осіб і персоналу під час повітряної тривоги; невідповідність камер та інших приміщень вимогам ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» (відсутність поручнів і покажчиків шрифтом Брайля); відсутність на робочому місці інспектора з дотримання прав людини інформації про відеофіксацію; необладнання вікон камер кватирками, які утримувані особи могли б самостійно відчиняти; непрацюючі тривожні кнопки в кімнатах для конфіденційного побачення із захисником і проведення процесуальних дій, вогнегасник із терміном дії, що минув у 2024 році, та відсутність вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій горища. За своїм характером ці порушення не були ситуативними, мали тривалий характер і могли бути встановлені під час огляду приміщень та перевірки документації ізолятора. Тому їх невиявлення підлягає оцінці стосовно всіх трьох проведених Чадом А.П. перевірок.

Водночас порушення вимог щодо роздільного тримання осіб різних категорій, допущене 21 січня 2026 року, належить до періоду, охопленого довідкою від 02 лютого 2026 року, а тому його невиявлення стосується саме цієї перевірки.

Зазначення у довідках від 31 грудня 2025 року та 02 лютого 2026 року про відсутність будь-яких порушень і зауважень не відповідало фактичному стану додержання законодавства в ІТТ № 5. У довідці від 12 грудня 2025 року Чад А.П. відобразив лише окремі недоліки у сфері пожежної безпеки, залишивши поза увагою інші порушення тривалого характеру.

Численні порушення було виявлено, а документ прокурорського реагування підготовлено лише після втручання галузевого підрозділу Вінницької обласної прокуратури. Їх подальше підтвердження органом поліції свідчить, що встановлені обласною прокуратурою недоліки були реальними та потребували реагування.

Отже, Чад А.П. не забезпечив повного та якісного проведення перевірок ІТТ № 5, поверхово оцінив фактичний стан додержання прав затриманих і взятих під варту та не вжив своєчасних заходів для усунення виявлених надалі порушень.

Комісія враховує посилання прокурора на те, що він особисто підготував проєкт вказівки про усунення порушень, виявлених в ІТТ № 5, яку Жмеринською окружною прокуратурою 04 лютого 2026 року внесено начальнику ГУНП у Вінницькій області.

Факт підготовки проєкту вказівки підтверджується поясненнями прокурора та не заперечується скаржником, який зазначив, що вказівки готувалися, зокрема, за участю Чада А.П. Водночас цей факт не спростовує встановленого Комісією неналежного виконання службових обов'язків, оскільки вказівка була підготовлена та внесена вже після виїзду 30 січня 2026 року працівника Вінницької обласної прокуратури, за результатами вивчення якого виявлено порушення, та на підставі орієнтування обласної прокуратури, а не за результатами перевірок, проведених самим прокурором. У жодній зі складених Чадом А.П. довідок від 12 та 31 грудня 2025 року і 02 лютого 2026 року порушень, які стали підставою для внесення вказівки, не відображено, а довідки від 31 грудня 2025 року та 02 лютого 2026 року взагалі містять висновок про їх відсутність.

Таким чином, підготовка проєкту вказівки була реакцією на вже виявлені іншим органом порушення, а не виконанням обов'язку прокурора самостійно, повно та своєчасно виявляти порушення закону і вживати заходів прокурорського реагування, передбаченого пунктами 12 та 13.1–13.6 Наказу № 400.

Порушення службових обов’язків установлено також під час розгляду судом клопотання про звільнення ОСОБИ_4 від покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку.

Відсутність офіційного повідомлення суду про дату і час засідання не звільняла Чада А.П. від виконання покладених на нього обов’язків, оскільки він самостійно отримав відповідну інформацію, був обізнаний про судовий розгляд та прибув до суду.

Відсутність електропостачання й неможливість здійснення технічної фіксації судового засідання також не усували обов’язковості участі прокурора. За таких обставин Чад А.П. мав узяти участь у розгляді клопотання, порушити питання про відкладення судового засідання або забезпечити участь іншого прокурора.

Натомість Чад А.П. подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, унаслідок чого судове провадження відбулося без прокурора. Після постановлення ухвали ним також не забезпечено складання передбаченого наказом Генерального прокурора висновку з правовою позицією щодо законності судового рішення та наявності підстав для його оскарження.

Правомірність ухваленого судового рішення сама собою не спростовує факту неналежного виконання прокурором службових обов’язків, оскільки дисциплінарній оцінці підлягає не результат вирішення клопотання, а невиконання Чадом А.П. покладеного на нього обов’язку щодо забезпечення участі прокурора та належної перевірки законності судового рішення.

Комісія, оцінюючи встановлені порушення в сукупності, враховує, що вони допущені Чадом А.П. у межах різних проваджень та під час виконання різних за змістом службових обов’язків. Наведене свідчить про неналежне виконання ним повноважень, визначених законодавством, організаційно-розпорядчими актами Генерального прокурора та наказами про розподіл службових обов’язків.

Допущені порушення стосувалися основних напрямів діяльності, зокрема забезпечення ефективного досудового розслідування, підтримання публічного обвинувачення, додержання прав осіб в умовах несвободи та участі у вирішенні питань, пов’язаних із виконанням вироків.

Таким чином, Комісією встановлено, що Чад А.П.: не забезпечив належної підготовки до підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_1 та не висловив обґрунтованої позиції з усіх питань, які підлягали вирішенню судом; під час судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБИ_2 підтримав затвердження укладеної раніше угоди про визнання винуватості, не висловив позиції щодо закриття кримінального провадження у зв’язку з втратою чинності законом, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння, а після ухвалення вироку склав довідку про його законність і відсутність підстав для апеляційного оскарження; упродовж тривалого часу формально здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_3., не забезпечив проведення необхідних слідчих і розшукових дій, не контролював виконання наданих вказівок та законність зупинення досудового розслідування; не забезпечив повного та якісного проведення трьох перевірок додержання законодавства і прав затриманих та взятих під варту в ІТТ № 5, унаслідок чого численні порушення залишилися поза його увагою; не забезпечив участі прокурора у розгляді клопотання про звільнення ОСОБИ_4 від покарання та подальшого складання висновку щодо законності ухваленого судового рішення.

Указані порушення у сукупності свідчать про неналежне виконання прокурором Чадом А.П. службових обов’язків.

З огляду на викладене у діях та бездіяльності Чада А.П. вбачаються порушення вимог ст. 58 Конституції України, вимог ч. 1 ст. 22 Закону  № 1697-VII, ст. 2, 9, 28, 36, 284, 479-2 КПК України, п. 11.12, 11.14, 11.16, 11.24, 21.3, 22.1, 26.10, 26.12, 26.13, 40, 40.1, 41 Наказу № 309, вимог Наказу  № 400, п. 1.1 наказу виконувача обов’язків керівника Вінницької обласної прокуратури від 28 серпня 2023 року № 132, а також наказів керівника Жмеринської окружної прокуратури про розподіл службових обов’язків.

Сукупність установлених дій та бездіяльності прокурора свідчить про вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, що полягає у неналежному виконанні службових обов’язків.

Вчинення прокурором Чадом А.П. дисциплінарних проступків підтверджено:

• відомостями, викладеними в дисциплінарній скарзі, та доданими до неї матеріалами;
• матеріалами службового розслідування;
• постановою заступника керівника Жмеринської окружної прокуратури від 04 березня 2025 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація);
• обвинувальним актом стосовно ОСОБИ_1., вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 січня 2026 року, апеляційною скаргою Чада А.П. від 19 лютого 2026 року, доповненнями до неї від 31 березня 2026 року та ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2026 року;
• відеозаписом судового засідання від 22 січня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_1.;
• постановою заступника керівника Жмеринської окружної прокуратури від 17 липня 2024 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація);
• обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості від 05 серпня 2024 року стосовно ОСОБИ_2, вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2024 року, довідкою Чада А.П. від 20 серпня 2024 року та ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року;
• постановами, письмовими матеріалами та іншими документами у кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_3,, доповідною запискою Жмеринської окружної прокуратури від 10 листопада 2025 року та протоколом оперативної наради від 12 листопада 2025 року;
• наказом керівника Жмеринської окружної прокуратури від 10 листопада 2025 року № 30 про розподіл службових обов’язків;
• довідками Чада А.П. про результати перевірок ІТТ № 5 від 12 та 31 грудня 2025 року і 02 лютого 2026 року;
• довідкою Вінницької обласної прокуратури від 02 лютого 2026 року  № 20-555вн-26, якою зафіксовано порушення законодавства та прав осіб, утримуваних в ІТТ № 5; листом-зауваженням Вінницької обласної прокуратури від 03 березня 2026 року № 20-359вих-117окв-26, у якому відображено недоліки в роботі Жмеринської окружної прокуратури щодо повноти та якості проведення перевірок ІТТ № 5; вказівкою Жмеринської окружної прокуратури від 04 лютого 2026 року, внесеною з метою усунення виявлених порушень, та листом ГУНП у Вінницькій області від 16 березня 2026 року, яким підтверджено їх наявність і повідомлено про результати вжитих заходів;
• наказом керівника Жмеринської окружної прокуратури від 10 березня 2026 року № 11 про розподіл службових обов’язків, відповідно до якого на Чада А.П. покладено обов’язок здійснювати нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах та застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
• заявою Чада А.П. про розгляд клопотання за його відсутності та ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 березня 2026 року;
• поясненнями прокурора Чада А.П.

При вирішенні питання щодо часу вчинення дисциплінарних проступків Комісією враховано, що встановлені порушення складаються з кількох епізодів, учинених у різний час.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Неналежне здійснення Чадом А.П. процесуального керівництва у кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_3 мало тривалий характер і продовжувалося з 14 липня 2021 року, коли його включено до складу групи прокурорів та визначено старшим цієї групи, до 19 листопада 2025 року — дня направлення обвинувального акта до суду.

Порушення під час перевірок ІТТ № 5 допущено 12 та 31 грудня 2025 року і 02 лютого 2026 року.

Неналежне виконання обов’язків під час підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБИ_1 мало місце 22 січня 2026 року, а порушення під час розгляду клопотання стосовно  ОСОБИ_4 — 16 березня 2026 року.

Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора має бути прийнято не пізніше ніж через один рік із дня вчинення дисциплінарного проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Відтак установлений законодавством строк для прийняття рішення про притягнення Чада А.П. до дисциплінарної відповідальності за зазначені порушення не минув.

Водночас порушення у кримінальному провадженні стосовно  ОСОБИ_2  завершилося 20 серпня 2024 року складенням Чадом А.П. довідки про законність вироку та відсутність підстав для його апеляційного оскарження. Отже, річний строк для накладення дисциплінарного стягнення за цим епізодом минув.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно Чада А.П., Комісія відповідно до частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII враховує характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини та інші обставини, що мають значення для обрання стягнення.

Комісія бере до уваги, що встановлені порушення допущено в різних напрямах прокурорської діяльності та в межах кількох не пов’язаних між собою проваджень.

Також Комісія враховує тривалий стаж роботи Чада А.П. в органах прокуратури, відсутність у нього попередніх дисциплінарних стягнень і те, що за наявною характеристикою він характеризується посередньо.

Сукупність цих обставин, зокрема тривалість і повторюваність порушень, їх наслідки, а також відомості про особу прокурора, дає підстави вважати пропорційним накладення на Чада А.П. дисциплінарного стягнення у виді догани, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 49 Закону  № 1697-VII.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

             На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія

ВИРІШИЛА:

Притягнути прокурора Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Чада Андрія Петровича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Копії рішення надіслати керівнику Вінницької обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору  Чаду А.П., а також керівнику Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.