Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.      Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

2.   Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Комісії 27 липня 2026 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури Пацкана Мирослава Васильовича  (далі – скаржник, Пацкан М.В.) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Романиком Р.В.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Радзівону М.О., за результатами вивчення якої 30 липня 2026 року він прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження  № 07/3/2-691дс-34дп-26.

За результатами перевірки Радзівон М.О. 10 вересня 2026 року склав висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора  Романика М.О. і того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передав його на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії 23 вересня 2026 року взяв участь прокурор  Романик Р.В., який не погодився з наявністю в його діях дисциплінарного проступку.

У листі від 16 вересня 2026 року скаржник просив проводити розгляд дисциплінарної скарги за відсутності представника особи, яка її подала, підтримав позицію, викладену в дисциплінарній скарзі, та просив притягнути прокурора Романика Р.В. до дисциплінарної відповідальності.

Водночас протокольним рішенням Комісії для додаткового з’ясування обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, явку скаржника – керівника Закарпатської обласної прокуратури Пацкана М.В. визнано обов’язковою, у зв’язку з чим засідання відкладено.

Крім того, протокольним рішенням Комісії відповідно до пункту  108 Положення про порядок роботи КДКП (далі – Положення), строк розгляду висновку продовжено на один місяць.

Надалі скаржника та прокурора повторно своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії 07 жовтня 2026 року в режимі відеоконференції взяв участь прокурор Романик Р.В.

Від скаржника участь у засіданні Комісії взяв начальник управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Закарпатської обласної прокуратури Особа 1, який у повному обсязі підтримав доводи дисциплінарної скарги та просив притягнути прокурора Романика Р.В. до дисциплінарної відповідальності. У разі закриття дисциплінарного провадження просив надати дозвіл на оскарження рішення до Вищої ради правосуддя.

 

3.   Зміст дисциплінарної скарги

 

У дисциплінарній скарзі зазначено, що прокурор Романик Р.В. підтримував публічне обвинувачення у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) стосовно Особа 2, обвинуваченого за частиною першою статті  309 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Під час судового розгляду захисник обвинуваченого звернувся з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям. Обвинувачений це клопотання підтримав, а прокурор Романик Р.В. проти його задоволення не заперечив.

Ухвалою Воловецького районного суду від 03 вересня 2025 року обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження стосовно нього закрито.

Водночас скаржник вказав на відсутність передбачених статтею 45 КК України умов для такого звільнення, оскільки активне сприяння Особа 2 розкриттю кримінального правопорушення не підтверджувалося матеріалами провадження. Окрім того, обвинувачений не повідомив обставин придбання наркотичного засобу та заперечував наявність у нього заборонених речовин. Скаржник також поставив під сумнів щире каяття обвинуваченого, яке суд пов’язав із його добровільним зверненням за лікуванням від наркотичної залежності та проходженням стаціонарного й амбулаторного лікування.

У вказаному кримінальному провадженні Закарпатський апеляційний суд за апеляційною скаргою прокурора Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури Особа 3 30 квітня 2025 року скасував ухвалу Воловецького районного суду від 15 січня 2025 року про звільнення Особа 2 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 309 КК України на підставі частини четвертої статті 309 КК України.

При цьому апеляційний суд звернув увагу на те, що обвинуваченого затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення 30 серпня 2024 року, а до медичного закладу він звернувся лише 09 жовтня 2024 року. За таких обставин апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок про те, що відповідне звернення мало місце з метою уникнення кримінальної відповідальності.

На думку скаржника, Романик Р.В. мав урахувати зазначені обставини під час вирішення питання щодо наявності підстав для застосування статті 45 КК України. Натомість прокурор не заперечив проти задоволення клопотання захисника за відсутності належного підтвердження щирого каяття Особа 2 та його активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Окрім того, у дисциплінарній скарзі зазначено про недотримання Романиком Р.В. вимог пункту 32 наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (далі – Наказ № 309) та пункту 2.1 наказу керівника Закарпатської обласної прокуратури від 28 грудня 2021 року № 166 «Про взаємодію окружних прокуратур та структурних підрозділів Закарпатської обласної прокуратури з питань підтримання публічного обвинувачення в суді» (далі – Наказ № 166) у частині своєчасного складання та направлення довідок із копіями судових рішень до відповідних структурних підрозділів обласної прокуратури.

Так, у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація)  Романик Р.В. мав скласти довідку щодо ухвали Воловецького районного суду від 03 вересня 2025 року не пізніше 04 вересня 2025 року, однак створив її в ІС «СЕД» лише 09 вересня 2025 року. Керівник Мукачівської окружної прокуратури підписав зазначений документ 10 вересня 2025 року в електронному та  12 вересня 2025 року у письмовому вигляді.

Водночас підписана довідка до 16 вересня 2025 року перебувала на реєстрації в канцелярії Мукачівської окружної прокуратури, унаслідок чого надійшла до Закарпатської обласної прокуратури після закінчення строку апеляційного оскарження. Це позбавило відповідні структурні підрозділи обласної прокуратури можливості своєчасно вирішити питання щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Окрім цього, скаржник вказав на інші випадки недотримання  Романиком Р.В. установлених Наказом № 309 строків складання довідок із правовою позицією щодо законності судових рішень упродовж 2025–2026 років, зокрема у кримінальних провадженнях № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація) та  № (конфіденційна інформація).

Також у дисциплінарній скарзі зазначено про порушення Романиком Р.В. установлених Наказом № 166 строків направлення до Закарпатської обласної прокуратури копій судових рішень у кримінальних провадженнях  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація) та № (конфіденційна інформація).

Поряд із цим, на думку скаржника, Романик Р.В. неналежно виконував службові обов’язки у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) за частиною третьою статті 332 КК України, оскільки не вжив заходів для продовження строку дії процесуальних обов’язків, покладених на Особа 4 та Особа 5.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Романика Р.В. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків.

4.   Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Радзівона М.О., прокурора  Романика Р.В., який заперечував наявність у його діях дисциплінарного проступку, представника скаржника – Особа 1, який підтримав доводи дисциплінарної скарги, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

4.1   Короткий зміст висновку службового розслідування

 

Наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури Пацкана М.В. від  31 березня 2026 року № 1 призначено службове розслідування стосовно прокурорів Романика Р.В. та Особа 8.

Водночас наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора  Особа 17 від 29 травня 2026 року № 149 скасовано висновок вказаного службового розслідування та призначено додаткове службове розслідування.

Наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури Пацкана М.В. від 10 червня 2026 року № 5 призначено додаткове службове розслідування стосовно Романика Р.В.

Визнано, що під час службового розслідування у прокурора Романика Р.В. дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумніви у його обʼєктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, не виявлено, однак встановлено системні факти неналежного виконання ним своїх службових обов’язків у вказаних кримінальних провадженнях № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація),  № (конфіденційна інформація) та № (конфіденційна інформація), що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності

 

5.      Пояснення прокурора

 

Прокурор Романик Р.В. вказав, що доводи дисциплінарної скарги  Пацкана М.В. є необґрунтованими та не підтверджуються фактичними обставинами.

Щодо підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) стосовно Особа 2 прокурор пояснив, що під час судового засідання 03 вересня 2025 року захисник заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям, яке обвинувачений підтримав.

Прокурор проти задоволення цього клопотання не заперечував, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачалося, що обвинувачений вперше вчинив кримінальний проступок, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно пройшов лікування від наркотичної залежності, позитивно характеризувався за місцем проживання та роботи, мав на утриманні двох малолітніх дітей.

Романик Р.В. зазначив, що ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2025 року Особа 2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК України, а кримінальне провадження закрито. Прокурор вважав таке судове рішення законним та обґрунтованим, у зв’язку із чим 09 вересня 2025 року склав довідку з правовою позицією щодо його законності, яку направив для погодження керівництву Мукачівської окружної прокуратури.

Додатково Романик Р.В. послався на наявність судової практики щодо застосування статті 45 КК України у справах відповідної категорії.

Стосовно несвоєчасного направлення до обласної прокуратури інформації про результати судового розгляду та копій судових рішень прокурор пояснив, що у період із 01 до 14 вересня 2025 року робота у відділі фактично виконувалася ним одноособово: він брав участь у 17 судових засіданнях, виконував завдання та доручення, опрацьовував і готував документи в системі електронного документообігу, а також виконував іншу поточну роботу.

Романик Р.В. також зазначив, що необхідно розмежовувати безпосереднє складання ним відповідної довідки та подальше проходження документа в установленому порядку – його погодження, підписання, реєстрацію і направлення.

На його думку, сам по собі проміжок часу між окремими етапами документообігу не підтверджує його бездіяльності чи неналежного виконання службових обов’язків без установлення конкретного етапу, на якому виникла затримка, її причин та особи, від дій чи бездіяльності якої вона залежала.

Водночас Романик Р.В. визнав, що проходження таких документів потребувало більшої організаційної уваги з його боку, однак наголосив, що вони були незначними та не свідчили про умисне невиконання ним службових обов’язків.

Щодо незвернення до суду з клопотаннями про продовження строку дії процесуальних обов’язків, покладених на Особа 5 та Особа 4, прокурор  Романик Р.В. пояснив, що у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 14 квітня 2025 року зазначені особи підозрювалися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України.

Прокурор зазначив, що 28 липня 2025 року його включено до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, а 20 серпня 2025 року обвинувальний акт стосовно Особа 5 та Особа 4 направлено до Воловецького районного суду Закарпатської області.

Романик Р.В. пояснив, що питання продовження строку дії обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 КПК України, не є автоматичним та потребує оцінки фактичних обставин кримінального провадження, наявності відповідних ризиків, поведінки обвинувачених та необхідності подальшого застосування процесуальних обмежень.

Прокурор зазначив, що до Особа 5 та Особа 4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а закінчення строку дії окремих додаткових обов’язків саме по собі не припиняє дії цього запобіжного заходу та загальних процесуальних обов’язків обвинувачених.

Романик Р.В. вказав, що після направлення обвинувального акта кримінальне провадження перейшло на стадію судового розгляду. Судові засідання призначалися, однак неодноразово фактично не відбувалися, у зв’язку з чим судовий розгляд не просувався у строки, які очікувалися стороною обвинувачення.

За твердженням прокурора, незвернення до суду з відповідними клопотаннями не було наслідком свідомого ігнорування вимог КПК України чи наміру допустити втрату процесуального контролю за поведінкою обвинувачених. На його думку, оцінюючи ці обставини, необхідно враховувати перебіг кримінального провадження, стадію його розгляду, поведінку та явку обвинувачених до суду, а також наявність порушень покладених на них обов’язків.

Водночас за час перебування кримінального провадження в суді  Романику Р.В. не було відомо про факти невиконання Особа 5 чи  Особа 4 процесуальних обов’язків, ухилення від участі у кримінальному провадженні або вчинення ними дій, які б свідчили про виникнення чи посилення відповідних ризиків.

У зв’язку з цим прокурор вважав, що наведені обставини не свідчать про умисне чи несумлінне невиконання ним службових обов’язків. Зазначив, що його процесуальні рішення зумовлювалися фактичними обставинами кримінального провадження, стадією його розгляду та наявною на той час інформацією.

Прокурор також просив урахувати зміст ухвал слідчого судді, строки дії визначених ними обов’язків, застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді застави, а також відсутність негативних наслідків для кримінального провадження внаслідок непродовження додаткових обов’язків.

На думку Романика Р.В., зазначені обставини у сукупності не дають підстав для висновку про неналежне виконання ним службових обов’язків та наявність у його діях дисциплінарного проступку.

У засіданні Комісії Романик Р.В. підтримав пояснення, надані ним під час перевірки у дисциплінарному провадженні, та додатково зазначив, що довідку про законність ухвали від 03 вересня 2025 року у справі № (конфіденційна інформація) складено ним у межах строку на апеляційне оскарження. Із законністю цього судового рішення також погодилося керівництво Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області, підстав для його оскарження не вбачалося.

Після направлення довідки до обласної прокуратури жодних зауважень щодо законності рішення суду першої інстанції, строку направлення довідки та наявності підстав для апеляційного оскарження цього рішення не надходило. Тобто, на його думку, на кожному з етапів погодження на той час жодних зауважень щодо законності рішення суду першої інстанції у цій справі не було.

Також він зазначив, що несвоєчасне складання довідок в інших справах було пов’язано з об’єктивними обставинами, зокрема відсутністю повного тексту судового рішення з викладенням його мотивів, зайнятістю у розгляді інших кримінальних проваджень тощо. Жодне із судових рішень у кримінальних провадженнях, у яких такі довідки складено з порушенням визначеного строку, оскаржено не було.

 

6.      Пояснення представника скаржника

 

Представник скаржника – Особа 1 у повному обсязі підтримав доводи дисциплінарної скарги.

Додатково зазначив, що дійсно обов’язок щодо направлення довідки про законність судового рішення покладено на керівника окружної прокуратури, тоді як на прокурора покладено обов’язок своєчасно скласти таку довідку. За наслідками проведення службового розслідування щодо вказаних обставин керівництво окружної прокуратури було направлено на стажування до обласної прокуратури.

Водночас безпосереднє підтримання державного обвинувачення у цьому кримінальному провадженні здійснював саме прокурор Романик Р.В., а також ним складено довідку про законність такого рішення з відповідною доповіддю керівнику.

Також представник скаржника погодився з тим, що довідку, хоча й було складено з порушенням відповідного строку, проте в межах строку на апеляційне оскарження, тоді як її направлення вже було здійснено після спливу такого строку.

На його думку, ухвала про закриття кримінального провадження у цій справі була незаконною, а правова позиція прокурора, який не заперечив проти клопотання захисника, – необґрунтованою. Прокурор повинен був заперечити проти задоволення такого клопотання, а в разі його задоволення – скласти довідку про незаконність такого рішення.

Щодо подання апеляційної скарги обласною прокуратурою Особа 1 зазначив, що оскільки довідка надійшла після спливу строку на апеляційне оскарження, такої можливості вже не було, як і поважних причин для клопотання про поновлення строку на таке оскарження. Судова практика свідчить про те, що такі причини пропуску строку не є поважними. У зв’язку з цим обласна прокуратура не вживала заходів для апеляційного оскарження.

Таким чином, представник скаржника наполягав на наявності в діях прокурора Романика Р.В. дисциплінарного проступку та просив притягнути його до дисциплінарної відповідальності.

 

7.      Правові джерела, що підлягають застосуванню, і мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Законом України «Про прокуратуру»  прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 16 Законом України «Про прокуратуру», здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Законом України «Про прокуратуру» прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Згідно зі статтею 5 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс), професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

При здійсненні повноважень він зобов’язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.

Відповідно до статті 15 Кодексу, прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з положеннями статті 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обовʼязковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Стаття 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до пунктів 15, 20 частини другої статті 36 КПК України прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді та оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі статтею ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; 3. вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; 4. вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності; 5. вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; 6. вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; 7. вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого; 8. вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності; 9. виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 26.13 Наказу № 309  висловлювати позицію щодо призначення покарання з дотриманням принципів справедливості, законності та індивідуалізації, а також відповідності міри покарання ступеню тяжкості та обставинам вчиненого правопорушення, характеру і розміру заподіяної шкоди, особі обвинуваченого.

Відповідно до пункту 21.4 Наказу № 309 прокурор у судовому провадженні зобов’язаний висловлювати мотивовану позицію з приводу клопотань інших учасників судового провадження.

Згідно з пунктом 32 Наказу № 309 прокурору у провадженні (старшому групи прокурорів), прокурору, який брав участь у суді апеляційної інстанції при перегляді судового рішення, упродовж доби з дня проголошення судового рішення складати довідку з правовою позицією про законність рішення суду першої (апеляційної) інстанції і наявність підстав для подальшого оскарження таких рішень в апеляційному чи касаційному порядку, яку упродовж п'яти діб погоджувати у керівника відповідного структурного підрозділу та керівника прокуратури відповідного рівня, його першого заступника або заступника згідно з розподілом обов'язків.

Відповідно до пункту 2.1 Наказу № 166 забезпечити упродовж доби з дня проголошення судом першої інстанції вироку складання прокурором у кримінальному провадженні (старшим групи прокурорів) довідки з правовою позицією про законність рішення суду першої інстанції і наявність підстав для подальшого оскарження такого рішення в апеляційному порядку, яку упродовж пʼяти діб погоджувати у керівника окружної прокуратури, його першого заступника або заступника згідно з розподілом обовʼязків (додаток 1, 2). У кримінальних провадженнях, де судом першої інстанції за результатами розгляду кримінального провадження постановлено ухвалу, упродовж доби після її проголошення судом складати та погоджувати упродовж двох діб з керівником окружної прокуратури, його першим заступником або заступником згідно з розподілом обовʼязків довідку із правовою позицією про законність ухвали і наявність підстав для подальшого оскарження в апеляційному порядку. Надсилати вищезазначені довідки не пізніше наступної доби після їх погодження з копіями судових рішень поштою та електронним звʼязком до відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення (naglyad.mvs@zak.gp.gov.ua) та відділу організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді (uso@zak.gp.gov.ua).

Статтею 194 КПК України передбачено, що обов’язки передбачені частинами п’ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

Оцінивши діяльність прокурора Романика Р.В. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про відсутність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Романика Р.В. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме невиконанням чи неналежним виконанням службових обов’язків.

Вимогою Закону України «Про прокуратуру» щодо змісту дисциплінарної скарги є зазначення скаржником конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому протиправному діянню, притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), можливі шкідливі наслідки, причиновий зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Згідно з усталеною практикою Комісії, дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про прокуратуру» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Слід вказати, що Комісія або її член не приймає рішень на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

Оцінюючи доводи дисциплінарної скарги в частині позиції прокурора Романика Р.В. під час розгляду клопотання захисника про звільнення  Особа 2 від кримінальної відповідальності, варто виходити з такого.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, а сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Прокурор, підтримуючи публічне обвинувачення, самостійно визначає процесуальну позицію з урахуванням обставин кримінального провадження та наявних матеріалів.

Під час нового судового розгляду захисник Особа 2 звернувся з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям, проти задоволення якого Романик Р.В. не заперечував.

Водночас незаперечення прокурора проти задоволення клопотання сторони захисту саме по собі не свідчить про неналежне виконання ним службових обов’язків, оскільки висловлення такої позиції належить до процесуальних повноважень прокурора.

Зазначене клопотання розглянуто та задоволено Воловецьким районним судом Закарпатської області, а ухвала від 03 вересня 2025 року набрала законної сили та в установленому законом порядку не скасована. Матеріали дисциплінарного провадження не містять судових рішень, якими встановлено порушення прокурором Романиком Р.В. службових обов’язків, а також факт порушення ним прав осіб або вимог закону під час розгляду цього клопотання.

Отже, встановлені обставини не дають достатніх підстав пов’язувати саму процесуальну позицію Романика Р.В. щодо клопотання захисника з неналежним виконанням ним службових обов’язків.

Щодо строку складення довідки про законність ухвали Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2025 року   встановлено, що Романик Р.В. склав її 09 вересня 2025 року, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 32 наказу № 309 та пунктом 2.1 наказу № 166. Надалі того самого дня прокурор створив проєкт супровідного листа та через дві хвилини направив його на погодження керівництву Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області. Подальше погодження, реєстрація та надсилання документів до обласної прокуратури відбувалися поза межами безпосередніх дій Романика Р.В.

Вказану довідку та ухвалу Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2025 року направлено до Закарпатської обласної прокуратури 16 вересня 2025 року, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження судового рішення. Водночас установлена послідовність руху документів не дає підстав пов’язувати весь період затримки їх направлення виключно з діями Романика Р.В. При цьому довідку складено хоча й з порушенням строку, визначеного відповідними наказами, проте в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення. Отже, на момент її складення можливість реалізації права на апеляційне оскарження ще не була втрачена.

Крім того, скаржником не надано доказів того, що після отримання довідки та ухвали суду 16 вересня 2025 року Закарпатською обласною прокуратурою вживалися заходи щодо апеляційного оскарження зазначеного судового рішення або щодо поновлення строку на його оскарження.

Комісія також враховує, що скаржником не наведено обставин, які б свідчили про те, що безпосередньо після отримання довідки та ухвали суду  16 вересня 2025 року зверталася увага на незаконність судового рішення, порушення строку складення довідки чи несвоєчасність її направлення. Зазначені обставини не ставилися Романику Р.В. у вину та не отримували оцінки з боку керівництва обласної прокуратури протягом тривалого часу – з вересня 2025 року до початку службового розслідування у березні 2026 року.

Таким чином, із наведених обставин убачається, що лише у березні  2026 року, після початку службового розслідування, була сформована позиція щодо можливого неналежного виконання Романиком Р.В. службових обов’язків, а також щодо незаконності ухвали суду від 03 вересня 2025 року та наявності підстав для її оскарження. Водночас скаржником не наведено обставин, які б свідчили про вжиття безпосередньо після отримання довідки та ухвали суду обласною прокуратурою 16 вересня 2025 року заходів реагування у зв’язку з викладеною в довідці правовою позицією або порушенням строку її складення та направлення.

З огляду на викладене, сам по собі факт надходження довідки до Закарпатської обласної прокуратури після спливу строку на апеляційне оскарження не може бути безумовною підставою для висновку про неналежне виконання Романиком Р.В. службових обов’язків та наявність причинного зв’язку між його діями і пропуском зазначеного строку.

Щодо доводів скаржника про систематичність складання Романиком Р.В. таких довідок про законність судових рішень у інших кримінальних провадженнях із порушенням строку, визначеного у відповідних наказах, Комісія вважає за необхідне зазначити таке.

Як установлено під час перевірки, упродовж 2025 року Романик Р.В. у  12 випадках несвоєчасно склав довідки з правовою позицією щодо законності судових рішень. Прострочення становило від 2 до 14 днів. Аналогічний випадок мав місце й у 2026 році, коли відповідну довідку складено через 2 дні після прийняття судового рішення. Таким чином, у його діях у цій частині формально наявні порушення вимог зазначених наказів.

Водночас сам по собі факт порушення встановленого строку складення довідки не є достатнім для висновку про наявність дисциплінарного проступку, якщо такі дії не призвели до негативних наслідків, які мають значення для оцінки відповідальності прокурора. Комісія враховує, що в окремих випадках довідки та відповідні судові рішення були направлені до обласної прокуратури вже після спливу строку на апеляційне оскарження. Однак скаржником не наведено та не підтверджено належними доказами, що у зазначених випадках існували достатні правові підстави для апеляційного оскарження відповідних судових рішень, а пропуск строку на їх оскарження унеможливив реалізацію права на апеляційне оскарження. Також скаржником не надано переконливих доказів настання внаслідок несвоєчасного складення довідок інших негативних наслідків, які мають значення для оцінки дій прокурора.

З огляду на викладене, Комісія встановлює, що Романиком Р.В. допускалися порушення встановлених пунктом 32 наказу № 309 та пунктом  2.1 наказу № 166 строків складення довідок з правовою позицією щодо законності судових рішень, що формально свідчить про недотримання ним вимог зазначених наказів. Водночас зібраними під час дисциплінарного провадження матеріалами не підтверджено, що такі порушення призвели до негативних наслідків, зокрема унеможливили апеляційне оскарження судових рішень, щодо яких існували підстави для такого оскарження, або спричинили інші наслідки, які мають значення для оцінки дій прокурора.

За таких обставин встановлені факти недотримання строків складення довідок не дають достатніх підстав для висновку про вчинення Романиком Р.В. дисциплінарного проступку та притягнення його до дисциплінарної відповідальності в цій частині.

Щодо незвернення Романика Р.В. до суду з клопотаннями про продовження строку дії обов’язків, покладених на Особа 5 та Особа 4, слід зазначити таке.

Відповідно до частини сьомої статті 194 КПК України обов’язки, передбачені частинами п’ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного чи обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

Отже, закінчення встановленого судом строку дії відповідних обов’язків саме по собі не покладає на прокурора безумовного обов’язку звертатися з клопотанням про їх продовження. Необхідність такого звернення визначається з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, зокрема наявності та збереження ризиків, які обґрунтовують подальше застосування відповідних процесуальних обмежень.

Водночас під час оцінки дій Романика Р.В. необхідно враховувати, що його визначено старшим групи прокурорів 28 липня 2025 року, тобто до закінчення строку дії обов’язків, покладених як на Особа 4, так і на Особа 5. Строк дії обов’язків Особа 4 спливав 02 серпня 2025 року, а Особа 5 –  16 серпня 2025 року, однак клопотання про їх продовження стороною обвинувачення до суду не подавалися.

Разом із тим сам факт незвернення з такими клопотаннями не є достатнім для висновку про неналежне виконання Романиком Р.В. службових обов’язків. Для продовження строку дії обов’язків прокурор повинен довести наявність передбачених КПК України підстав, а матеріали дисциплінарного провадження не містять достатніх відомостей, які б давали змогу встановити, що станом на 02 та 16 серпня 2025 року відповідні ризики продовжували існувати та об’єктивно зумовлювали необхідність звернення прокурора до суду.

Подальша поведінка Особа 4, зокрема перетин ним державного кордону у жовтні та грудні 2025 року, а також вчинення 13 грудня 2025 року іншого кримінального правопорушення, не може сама по собі свідчити про неналежність процесуальної поведінки Романика Р.В., оскільки зазначені обставини виникли вже після закінчення строку дії покладених на Особа 4 обов’язків і не можуть підтверджувати наявність відповідних ризиків на момент вирішення питання про їх продовження.

Не змінює такої оцінки й відмова Воловецького районного суду Закарпатської області у задоволенні клопотання Романика Р.В. про звернення застави в дохід держави та зміну запобіжного заходу. Зазначеним судовим рішенням констатовано факт незвернення сторони обвинувачення з клопотанням про продовження строку дії обов’язків, однак не встановлено неправомірності дій Романика Р.В. у зв’язку з неподанням такого клопотання у межах іншого кримінального провадження.

За таких обставин установленого факту незвернення Романика Р.В. з клопотаннями про продовження строку дії обов’язків, покладених на Особа 5 та Особа 4, недостатньо для висновку про неналежне виконання ним службових обов’язків, оскільки матеріалами дисциплінарного провадження не підтверджено наявності обставин, які зумовлювали необхідність обов’язкового звернення прокурора до суду з такими клопотаннями.

Отже, за результатами перевірки доводів дисциплінарної скарги та аналізу зібраних у дисциплінарному провадженні матеріалів не встановлено належних, достатніх і достовірних відомостей, які у своїй сукупності підтверджували б вчинення прокурором Романиком Р.В. дисциплінарного проступку.

Комплексно проаналізувавши всі обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження, Комісія дійшла висновку, що встановлені факти недотримання Романиком Р.В. окремих вимог щодо строків складення довідок самі по собі не дають достатніх підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання ним службових обов’язків. Відтак у діях прокурора Романика Р.В. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме невиконання чи неналежного виконання службових обов’язків.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

Відповідно до вимог частини п’ятої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Комісія своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 45, 47–50, 77, 78  Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–113, 115–117 Положення про порядок роботи КДКП, Комісія

 

ВИРІШИЛА:

 

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-691дс-34дп-26 стосовно прокурора Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області Романика Романа Васильовича закрити.

Копії рішення надіслати прокурору Романику Р.В., особі, яка подала дисциплінарну скаргу, а також керівнику Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним копії рішення.

Надати дозвіл особі, яка подала дисциплінарну скаргу на оскарження рішення до Вищої ради правосуддя.