Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

 

УСТАНОВИЛА:

 

До Комісії 10 вересня 2026 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Курача О.П. про вчинення заступником начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. У дисциплінарній скарзі скаржник, окрім інших питань, порушив питання про відсторонення від посади заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1.

Додатково 18 вересня 2026 року від виконувача обов’язків Генерального прокурора Ковальського А.А. надійшов лист із повторним проханням про відсторонення на час дисциплінарного провадження ОСОБА_1 від посади заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора. 

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мнишенко Є.С. (протокол розподілу від 10 вересня 2026 року), яка 10 вересня 2026 року прийняла рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини п’ятої статті 46 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII  (далі – Закон № 1697-VII) член Комісії має право звернутися до Комісії із клопотанням про необхідність відсторонення прокурора від посади до завершення дисциплінарного провадження.

Таким чином, член Комісії Мнишенко Є.С. 24 вересня 2026 року, враховуючи позиції скаржника та виконувача обов’язків Генерального прокурора щодо необхідності відсторонення ОСОБА_1 від посади, звернулася до Комісії із клопотанням про відсторонення ОСОБА_1 від посади заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора.

Клопотання члена Комісії, яка проводить перевірку в дисциплінарному провадженні, мотивоване необхідністю відсторонення від посади прокурора ОСОБА_1 у межах дисциплінарного провадження та до завершення дисциплінарного провадження, оскільки наявні достатні підстави вважати, що останній,  перебуваючи на зазначеній посаді, вчинив порушення, яке має очевидний грубий характер з використанням статусу прокурора.

Під час перевірки в дисциплінарному провадженні член Комісії, яка проводить перевірку, отримала від органу досудового розслідування матеріали кримінального провадження, у якому ОСОБА_1 пред’явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, і отримала дозвіл на розголошення даних досудового розслідування в порядку статті 222 Кримінального процесуального кодексу України для використання отриманої інформації у дисциплінарному провадженні.

Скаржника та прокурора ОСОБА_1 своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

На засідання Комісії з’явилися представники скаржника – начальник відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 і заступник начальника відділу запобігання правопорушенням управління превенції та виявлення правопорушень в органах прокуратури Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3.

Оскільки прокурор ОСОБА_1 перебуває під вартою та утримується в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», прокурор взяв участь у засіданні Комісії в режимі відеоконференції. ОСОБА_1 підтримав раніше надіслане до Комісії клопотання про розгляд питання за його відсутності та зазначив, що пояснення надавати не бажає, права й обов’язки у засіданні Комісії йому зрозумілі, пам’ятку про ознайомлення з правами та обов’язками учасника засідання КДКП йому вручено, наслідки відсторонення від посади зрозумілі, а також просив продовжувати засідання Комісії без його подальшої участі.

За вказаних обставин, узявши до уваги думку та доводи прокурора ОСОБА_1, Комісія, враховуючи вимоги пункту 2 частини п’ятої статті 46 та пункту 1 частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII, прийняла рішення про подальший розгляд клопотання члена Комісії про відсторонення від посади за відсутності прокурора в режимі офлайн.

Заслухавши доповідача – члена Комісії Мнишенко Є.С., представників скаржника ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які клопотання члена Комісії Мнишенко Є.С. підтримали, вивчивши наявні матеріали дисциплінарного провадження, Комісія вважає, що підстави для прийняття рішення про відсторонення до завершення дисциплінарного провадження прокурора ОСОБА_1 від посади заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора підтверджено у зв’язку з викладеним нижче.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII однією із засад діяльності прокуратури є неухильне дотримання вимог професійної етики та поведінки. У Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженому всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі – Кодекс), визначено основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими прокурори повинні керуватися під час виконання службових обов’язків і поза службою.

Комісія враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) щодо етичних стандартів поведінки, зокрема і прокурорів, та захисту публічного інтересу на прокурорів, як на посадових осіб, що представляють волю держави покладено особливий обов’язок щодо підтримання суспільної довіри до системи правосуддя, а отже, захист авторитету правоохоронних органів є легітимною метою для певного обмеження прав особи (рішення ЄСПЛ «Goryaynova v. Ukraine» та «Kövesi v. Romania»).  Так, у рішеннях, які охоплюють загальні стандарти тимчасових обмежень посадовців ЄСПЛ вказано, що такий захід, як відсторонення, є правомірним, якщо він  тимчасовий, чітко регламентований законом і переслідує суспільну потребу (наприклад, усунення корупційного ризику або припинення зловживання службовим становищем). Водночас у рішенні «Anželika Simaitiene v. Lithuania» ЄСПЛ підтвердив, що тимчасове відсторонення особи, стосовно якої наявні серйозні підозри у посадових зловживаннях, є необхідним для захисту авторитету юстиції та збереження довіри громадян до державних інституцій.

Згідно з доводами, викладеними в дисциплінарній скарзі, ОСОБА_1, обіймаючи посаду заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора, маючи статус прокурора, усупереч вимогам статті 19 Закону № 1697-VII, статтям 11, 14, 19 та 21 Кодексу вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики прокурора.

За версією органу досудового розслідування, протягом 2025–2026 років діяла злочинна організація за участю низки працівників Офісу Генерального прокурора. Її діяльність полягала у використанні влади та службових повноважень для захисту учасників цієї організації, приховування їхньої протиправної діяльності в разі виникнення загрози викриття, налагодження взаємодії з представниками кол-центрів з метою одержання неправомірної вигоди, а також контролю за надходженням частини коштів від їхньої протиправної діяльності. Згідно з дисциплінарною скаргою у межах досудового розслідування ОСОБА_1 також інкримінується легалізація майна, одержаного злочинним шляхом. 

Вищий антикорупційний суд ухвалою від 06 вересня 2026 року у справі № (конфіденційна інформація) клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 задовольнив частково. До ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави, сума якої становить 120 млн гривень.

Згідно з листом Офісу Генерального прокурора від 06 жовтня 2026 року за результатами моніторингу в медіа та соціальних мережах, відповідно до даних, що містяться на платформі для медіамоніторингу «Semantrum», знайдено понад 7000 джерел, які упродовж 2026 року поширили інформацію критичного змісту стосовно ОСОБА_1.

Станом на 7 жовтня 2026 року досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_1 триває. Проводиться також перевірка в дисциплінарному провадженні стосовно прокурора ОСОБА_1. На запит члена Комісії, яка проводить перевірку в дисциплінарному провадженні, продовжують надходити матеріали та інформація, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що має очевидний грубий характер і пов’язаний із використанням статусу прокурора.

Комісія враховує, що на час розгляду клопотання про відсторонення прокурора від посади до завершення дисциплінарного провадження повноваження прокурора ОСОБА_1 не припинено, незважаючи на скорочення адміністративної посади, яку він обіймав, у штатному розписі Офісу Генерального прокурора.

Також Комісія бере до уваги, що відповідно до ухвали Вищого антикорупційного суду від 06 вересня 2026 року у справі № (конфіденційна інформація) підозрюваний, інша фізична або юридична особа мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу в розмірі, визначеному слідчим суддею.

За вказаних обставин Комісія наголошує, що в разі внесення застави та звільнення з-під варти прокурор ОСОБА_1 зможе повернутися до виконання службових обов’язків в Офісі Генерального прокурора, оскільки скорочення посади, яку він обіймав, не позбавило його статусу прокурора.

Таким чином, Комісія вважає, що відсторонення від посади прокурора ОСОБА_1 є співмірним і пропорційним заходом для тимчасового припинення повноважень прокурора ОСОБА_1, без припинення власне самого статусу прокурора. Питання про припинення статусу прокурора ОСОБА_1 вирішуватиметься в межах дисциплінарного провадження, під час якого може (у випадку притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності) бути обрано серед інших видів дисциплінарних стягнень та застосовано відповідно до статті 49 Закону України «Про прокуратуру» і найтяжчий вид дисциплінарного стягнення – звільнення з посади в органах прокуратури.

Комісія виснує, що відповідно до частини п’ятої статті 46 Закону України «Про прокуратуру» та пунктів 121, 122 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів такий захід як відсторонення від посади застосовується на визначений строк, а саме до завершення дисциплінарного провадження (прийняття рішення Комісією у дисциплінарному провадженні в строк, передбачений статтею 48 Закону України «Про прокуратуру»).

За таких обставин Комісія дійшла висновку про достатність підстав для відсторонення заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 від займаної ним посади.

На підставі викладеного, керуючись частиною п’ятою статті 46, статтями 47, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 122–124 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Комісія

 

 

ВИРІШИЛА:

 

Задовольнити клопотання члена Комісії Мнишенко Є.С. та визнати наявність підстав для відсторонення прокурора ОСОБА_1 від посади заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора до завершення дисциплінарного провадження № 07/3/2-875дс-44дп-26 стосовно нього.

Копію рішення надіслати виконувачу обов’язків Генерального прокурора, керівнику Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, а також прокурору ОСОБА_1.

Прокурор може оскаржити прийняте рішення в порядку, визначеному законом.