Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.     Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

2.   Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 18.07.2025 надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. (далі – скаржник)  про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Менделенко О.В.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мавроді В.В., за результатами вивчення якої 29.07.2025   він прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

Комісія рішенням від 11.09.2025 № 333дп-25 продовжила строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Менделенко О.В. до дисциплінарної відповідальності в дисциплінарному провадженні   № 07/3/2-763дс-247дп-25 до 18.10.2025.

За результатами перевірки член Комісії Мавроді В.В., з урахуванням пункту 102 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Положення), 29.05.2026 склав висновок про наявність у діях прокурора Менделенко О.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, та того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передав його на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії, яке відбулося 10.06.2026, взяли участь прокурор Менделенко О.В. та представник скаржника — прокурор відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1.

Менделенко О.В. заявила усне клопотання про перенесення засідання Комісії, оскільки вона мала намір відвідати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (далі – медична установа,   ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України») для проходження стаціонарного обстеження. Комісія задовольнила вказане клопотання. З урахуванням вимог пункту 108 Положення Комісія ухвалила протокольне рішення про продовження розгляду висновку на один місяць та перенесення його розгляду.

Скаржника та прокурора повторно своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

         У засіданні Комісії, яке відбулося 01.07.2026, взяли участь прокурор Менделенко О.В. та представник скаржника — прокурор відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1.

         Прокурор Менделенко О.В. на підставі пункту 8 Положення заявила усне клопотання про проведення закритого засідання Комісії з метою недопущення розголошення відомостей, що охороняються законом, із одночасним визначенням кола осіб, допущених до участі в такому засіданні. Комісія зазначене клопотання задовольнила.

         Також Менделенко О.В. та представник скаржника ОСОБА_1 заявили усні клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження копій документів, які, на їхню думку, мають значення для розгляду справи. Комісія ці клопотання задовольнила та долучила подані документи до матеріалів дисциплінарного провадження.

 

3.   Зміст дисциплінарної скарги

Скаржник зазначив, що Генеральним прокурором 16.10.2024 було призначено службове розслідування щодо можливих зловживань прокурорами органів прокуратури під час отримання інвалідності, за результатами якого 09.12.2024 складено висновок.

Під час розслідування перевірялися обставини отримання інвалідності працівниками Офісу Генерального прокурора, зокрема прокурором   Менделенко О.В.

Встановлено, що з 30.01.2018 вона має інвалідність ІІ групи, встановлену Центральною медико-соціальною експертною комісією (далі – МСЕК) №1 м. Києва довічно, та у 2018–2024 роках отримувала пенсію по інвалідності.

Скаржник також вказав, що службовим розслідуванням неможливо було достовірно підтвердити або спростувати інформацію про можливе використання службового становища прокурорами для отримання інвалідності без проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні.

Водночас, на думку скаржника, з огляду на суспільний резонанс і необхідність відновлення довіри до органів прокуратури, у прокурора Менделенко О.В. виник обов’язок сприяти перевірці законності встановлення їй інвалідності. Однак, як зазначено у скарзі, з 16.10.2024 вона не вжила самостійних заходів для підтвердження законності набуття статусу особи з інвалідністю.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Менделенко О.В. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII), а саме: систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4.   Обставини, установлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Мавроді В.В., представника скаржника – ОСОБУ_1, прокурора Менделенко О.В., вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцями її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані чи сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями в корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено інвалідність і, відповідно, надалі призначено пенсійні виплати.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх із метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено чимало випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивної інвалідності прокурорам в окремих регіонах, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22.10.2024 Президент України ініціював проведення засідання РНБО України, за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введене в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО України вирішила:

–  рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

–  Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора невідкладно забезпечити розроблення законопроєкту щодо проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

Під час перевірки в межах дисциплінарного провадження встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду Центральної МСЕК №1 м. Києва від 30.01.2018 серії АВ№ 0968207 за результатами огляду Менделенко О.В. встановлено   ІІ групу інвалідності довічно.

За інформацією Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора установлено, що відповідно до наказу Генерального прокурора від 16.07.2025 Менделенко О.В. обіймає посаду заступника начальника першого відділу управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора.

В особовій справі Менделенко О.В. наявна копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 30.01.2018 про встановлення їй другої групи інвалідності. Водночас дата подання зазначеного документа до особової справи відсутня.

Щодо виконання листа Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора від 21.10.2024 № 07/1/1-79630ВН-24 установлено, що від Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, надійшов лист від 21.10.2024 № 09/4-79904ВН-24 про надання інформації щодо призначення та виплати пенсій прокурорам цього підрозділу.

Згідно із зазначеною інформацією, Менделенко О.В. отримує пенсію по інвалідності у розмірі 13 283,68 грн.

Індивідуальні програми реабілітації особи з інвалідністю щодо Менделенко О.В. до Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора не надходили.

Також установлено, що Менделенко О.В. не є військовозобов’язаною та на військовому обліку не перебуває.

Відповідно до біографічної довідки, на час встановлення інвалідності у 2018 році Менделенко О.В. обіймала посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.

За інформацією Департаменту управління об’єктами державної власності, організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту Офісу Генерального прокурора установлено, що звернення або запити від Менделенко О.В. щодо необхідності додаткового облаштування робочого місця з дотриманням вимог доступності та безбар’єрності до зазначеного Департаменту не надходили. У зв’язку з цим додаткові заходи з облаштування робочого місця не здійснювалися.

За інформацією Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Офісу Генерального прокурора, відповідно до частини тринадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, з березня 2018 року на підставі копій документів, що підтверджують наявність у Менделенко О.В. статусу особи з інвалідністю, нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.

Нарахування та виплата Менделенко О.В. передбачених чинним законодавством пільг, у тому числі компенсаційних виплат, гарантованих державою для осіб з інвалідністю, Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Офісу Генерального прокурора не здійснювалися.

Згідно з інформацією Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора установлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні   № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статті 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини законності встановлення МСЕК груп інвалідності працівникам низки державних та правоохоронних органів, у тому числі працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів та достатності підстав для встановлення груп інвалідності ряду працівників державних та правоохоронних органів.

Постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань Чернобаєва С.І. від 01.08.2025 у вказаному кримінальному провадженні працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» залучено в якості спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності ряду працівників державних і правоохоронних органів, зокрема й Менделенко О.В.

У матеріалах дисциплінарного провадження наявний лист Офісу Генерального прокурора №31/2/1-34080-24 від 24.10.2025, яким повідомлено, що прокурора Менделенко О.В. було поінформовано про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

До зазначеного листа долучено персональне повідомлення, адресоване Менделенко О.В., яким їй визначено строк прибуття до вказаної установи — до 30.09.2025.

У цьому ж листі Офісу Генерального прокурора зазначено, що листом Центру оцінювання функціонального стану особи від 27.08.2025 було ініційовано прибуття Менделенко О.В. до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для проходження відповідної перевірки. Зі змістом зазначеного листа прокурор Менделенко О.В. ознайомилася 17.09.2025, що підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження.

Крім того, у матеріалах службового розслідування міститься лист виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 11.09.2025, адресований прокурорам Офісу Генерального прокурора, у тому числі Менделенко О.В. У вказаному листі зазначено про необхідність явки прокурорів для проведення медико-соціальної перевірки достовірності встановлених діагнозів та обґрунтованості призначення інвалідності у строк до 10.10.2025. При цьому лист містить посилання на лист ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 08.09.2025.

Таким чином, у матеріалах дисциплінарного провадження та службового розслідування наявні щонайменше два документи, які стосуються повідомлення Менделенко О.В. про необхідність прибуття до спеціалізованої медичної установи для проведення відповідної перевірки.

Перший документ — лист Офісу Генерального прокурора від 24.10.2025 з долученим персональним повідомленням прямо підтверджує, що   Менделенко О.В. було визначено строк прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» до 30.09.2025, а також що зі змістом відповідного листа вона ознайомилася 17.09.2025.

Другим документом є лист виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 11.09.2025, у якому зазначено про необхідність прибуття прокурорів, у тому числі Менделенко О.В., до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для проходження обстеження у строк до 10.10.2025.

Під час перевірки у дисциплінарному провадженні окремого документального підтвердження ознайомлення Менделенко О.В. із зазначеним листом отримано не було. Водночас на засіданні Комісії представником скаржника ОСОБОЮ_1 долучено витяг з електронної системи документообігу ІС «СЕД» органів прокуратури, відповідно до якого 11.09.2025 користувачем o.mendelenko здійснено перегляд вказаного документа. З огляду на те, що зазначений обліковий запис належить прокурору Менделенко О.В., наведені відомості свідчать про перегляд нею листа виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 11.09.2025 та, відповідно, про її обізнаність із його змістом, зокрема щодо необхідності проходження медико-соціальної перевірки у визначений строк.

За таких обставин установлено, що Менделенко О.В., будучи повідомленою про необхідність проходження медичного переогляду, у визначені строки до відповідної спеціалізованої медичної установи не прибула.

У межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація) від 21.10.2024 Менделенко О.В. для проведення допиту чи інших процесуальних дій не викликалась, не допитувалась, повідомлення про підозру їй не вручалося, заходи забезпечення кримінального провадження щодо неї не застосовувалися.

Одночасно старшим групи прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування стосовно Менделенко О.В.

 

4.1   Короткий зміст висновку службового розслідування

 

Відповідно до наказу Генерального прокурора від 12.08.2025 № 242 проведено службове розслідування стосовно Менделенко О.В.

Відомості про отримання нею статусу особи з інвалідністю та отримання пенсійних виплат підтверджено.

         Враховано, що на час завершення службового розслідування інформація щодо результатів перевірки правильності винесення медико-соціальною експертною комісією рішення про встановлення групи інвалідності   Менделенко О.В. від Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань, прокурорами якого здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), та ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або інших компетентних установ не надходила.

5.     Пояснення прокурора

6.     Пояснення представника скаржника

7.     Правові джерела, що підлягають застосуванню, і мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба,  27.08. – 07.09. 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (КРЄП) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15–17.10.2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено в Законі № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, зокрема: Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини; Керівні принципи ООН щодо ролі обвинувачів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році; Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році; Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році.

У статті 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно зі статтею 10 Кодексу прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. У статті 11 Кодексу зазначено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури в суспільстві, що досягається їхньою кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів і сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і відстежувати зміни в законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке би суспільне становище не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23.04.1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено в указаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора й авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють у прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства та в публічних інтересах; намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини; підтримувати честь і гідність своєї професії; твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно; не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених  у Законі № 1697-VII і Законі України «Про запобігання корупції».

У статті 8 Європейської конвенції з прав людини визначено право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас передбачено можливість і межі втручання в це право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни для запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

 

Оцінивши діяльність прокурора Менделенко О.В. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень нею приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Менделенко О.В. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від   14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Менделенко О.В. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону   № 1697-VII на неї покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону № 1697-VII), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Менделенко О.В.  повинна усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; її поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі, Менделенко О.В. не повинна допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії,  які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Прокурор Менделенко О.В., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, мала обов’язок не лише формально дотримуватися вимог закону, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту своєї особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури.

Водночас, будучи обізнаною з необхідністю проходження повторного медичного огляду у визначений строк, Менделенко О.В. своєчасно не прибула до медичної установи.

Такими діями прокурор допустила демонстративну неповагу до етичних стандартів поведінки, не вжила передбачених законодавством заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури. Така поведінка об’єктивно могла сприяти формуванню негативного суспільного уявлення про органи прокуратури.

Прокурор Менделенко О.В. була належним чином повідомлена про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» з метою перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлення їй інвалідності.

Комісія враховує, що у період з 29.09.2025 до 07.11.2025 Менделенко О.В. перебувала на лікарняному, що частково охоплює дати, визначені для прибуття до медичної установи.

Відповідно до пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (далі – Порядок), у разі неприбуття особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі суду, до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для перенесення строків медичних обстежень є, зокрема, тимчасова непрацездатність.

Однак Комісія зазначає, що після ознайомлення 11.09.2025 з листом виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» у строк до 10.10.2025 Менделенко О.В. до відкриття листка непрацездатності 29.09.2025 мала достатній час, зокрема 12 робочих днів, для вжиття заходів, спрямованих на проходження відповідного обстеження.

На виконання рішення РНБО України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеного в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, саме ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» була визначена установою, уповноваженою проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК щодо прокурорів, у тому числі Менделенко О.В.

 

Відповідно до статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО України, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади.

Таким чином, Менделенко О.В., будучи обізнаною про необхідність проходження відповідного медичного обстеження, не забезпечила своєчасного прибуття до визначеної медичної установи у встановлені строки.

Комісія враховує, що надалі Менделенко О.В. прибула до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» і перебувала на стаціонарному обстеженні у період з 22 до 29.06.2026. Однак факт подальшого проходження обстеження не спростовує обставин її попереднього тривалого неприбуття до медичної установи після належного ознайомлення з відповідними викликами.

На дату ухвалення рішення Комісією результати обстеження   Менделенко О.В. у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» щодо обґрунтованості встановлення їй II групи інвалідності до матеріалів дисциплінарного провадження не надійшли. Водночас Комісія наголошує, що предметом дисциплінарного провадження є не медична обґрунтованість інвалідності, а дотримання прокурором вимог професійної етики та доброчесності.

Окрім цього, відповідно до інформації Офісу Генерального прокурора, Менделенко О.В. індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю не надавала.

Статтею 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що особа з інвалідністю бере участь у виконанні індивідуальної програми реабілітації та взаємодіє із суб’єктами, які забезпечують здійснення реабілітаційних заходів.

Відповідно до нормативного регулювання, чинного на момент встановлення Менделенко О.В. інвалідності, індивідуальна програма реабілітації є документом, у якому визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяг, строки виконання та суб’єкти, відповідальні за їх реалізацію. Така програма спрямована на відновлення, підтримання або компенсацію порушених функцій організму, адаптацію особи до повсякденного життя та створення необхідних умов для її трудової діяльності.

Згідно з пунктом 14 Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 757, у редакції, чинній на час встановлення Менделенко О.В. групи інвалідності та до 30.03.2022 включно, МСЕК або лікарсько-консультативна комісія під час чергового огляду особи з інвалідністю, за зверненням реабілітаційної установи або в порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше одного разу на два роки, переглядали передбачені нею реабілітаційні заходи.

Комісія також враховує, що Менделенко О.В. письмово до кадрового підрозділу, відділу матеріально-технічного забезпечення чи підрозділу соціально-побутових потреб щодо реалізації заходів, пов’язаних із її статусом особи з інвалідністю, не зверталась. У зв’язку з цим заходи з облаштування робочого місця, коригування режиму праці, трудової реабілітації, направлення на санаторно-курортне лікування чи інші заходи, які могли бути передбачені індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, стосовно неї не здійснювалися.

Також в Офісі Генерального прокурора відсутні відомості про використання Менделенко О.В. інших соціальних гарантій, пов’язаних зі статусом особи з інвалідністю, окрім отримання пенсії, що відображено у її деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, починаючи з 2018 року.

Комісія окремо зазначає, що її члени не є фахівцями у галузі медицини та не наділені повноваженнями надавати оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності, правильності діагнозів чи медичній документації. Комісія діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а тому надає оцінку діям Менделенко О.В. виключно в контексті її статусу прокурора та дотримання вимог законодавства і правил прокурорської етики.

Наведені обставини самі по собі не свідчать про відсутність у прокурора захворювань або про неправомірність встановлення їй інвалідності. Водночас у сукупності з іншими встановленими обставинами дисциплінарного провадження вони мають значення для оцінки поведінки прокурора з погляду дотримання вимог професійної етики, доброчесності та підтримання авторитету органів прокуратури.

Прокурор Менделенко О.В., усвідомлюючи високу суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, була зобов’язана діяти не лише формально відповідно до вимог чинного законодавства, а й демонструвати належний рівень доброчесності, відкритості та відповідальності, необхідний для збереження авторитету органів прокуратури. Водночас, попри належне ознайомлення з викликами Менделенко О.В. протягом тривалого часу не забезпечила своєчасної явки до відповідної медичної установи.

Лише згодом, після спливу визначених строків, вона прибула до медичного закладу. Однак така подальша явка не спростовує факту попереднього несвоєчасного виконання законних вимог керівництва та не усуває негативного впливу такої поведінки на оцінку дотримання нею вимог професійної етики, доброчесності й стандартів поведінки прокурора.

У сукупності зазначені обставини свідчать про відсутність з боку прокурора Менделенко О.В. належної професійної ініціативи та своєчасних дій, спрямованих на підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю, що об’єктивно могло створити у суспільства обґрунтовані сумніви щодо прозорості та доброчесності її поведінки, а також негативно вплинути на авторитет органів прокуратури.

Вказані обставини прямо суперечать засадам професійної етики працівника органів прокуратури, негативно впливають на сприйняття інституту прокуратури, особливо в умовах воєнного стану, коли суспільна довіра до державних органів є вкрай важливою.

Таким чином, прокурор Менделенко О.В. порушила вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинила дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Менделенко О.В. вказаного дисциплінарного проступку підтверджено:

- висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Менделенко О.В. на підставі наказу Генерального прокурора від 12.08.2025 № 242;

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора;

- листами щодо необхідності прибуття Менделенко О.В. до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для проходження медичного обстеження, а також документами, що підтверджують її ознайомлення з такими листами;

Періодом вчинення дисциплінарного проступку слід вважати період із 11.09.2025, тобто з дня ознайомлення Менделенко О.В. з повідомленням про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», а датою закінчення триваючого проступку є 22.06.2026 — дата фактичного прибуття Менделенко О.В. до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» та проходження нею медичного обстеження.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі   № 810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Таким чином, строк для прийняття рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, передбачений у частині четвертій статті 48 Закону № 1697-VII, не закінчився.

Комісія дійшла висновку про наявність у діях прокурора Менделенко О.В. дисциплінарного проступку та, визначаючи вид дисциплінарного стягнення стосовно неї, враховує очевидність допущеного порушення, його триваючий характер, несвоєчасність виконання законних вимог керівництва, очевидне зволікання та нереагування на окремі належним чином доведені їй виклики, значний суспільний резонанс ситуації, пов’язаний із можливим неправомірним набуттям прокурорами статусу особи з інвалідністю, а також відсутність своєчасного проходження повторного медичного обстеження.

Водночас Комісія враховує, що окремі причини неприбуття   Менделенко О.В. до медичної установи охоплюються виключними підставами для перенесення строків медичного обстеження.

Також Комісія бере до уваги, що Менделенко О.В. надалі все ж прибула до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» та пройшла відповідне медичне обстеження.

Вирішуючи питання про вид дисциплінарного стягнення, що може бути застосований до прокурора Менделенко О.В., Комісія з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII взяла до уваги характер проступку, особу прокурора, стаж роботи в органах прокуратури, її позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних стягнень, інші обставини вчиненого діяння.

Зважаючи на викладене, Комісія вважає, що застосування до прокурора Менделенко О.В. дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на один рік на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, є пропорційним вчиненому нею дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час перевірки у дисциплінарному провадженні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону   України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА:

Притягнути заступника начальника першого відділу управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора Менделенко Олену Володимирівну до дисциплінарної відповідальності та накласти на неї дисциплінарне стягнення у  виді заборони строком на один рік на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Копії рішення надіслати Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, скаржнику та прокурору   Менделенко О.В.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення їй чи отримання нею поштою копії рішення.