Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія, КДКП) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В.,  Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Міхеда О.В., Степанової Т.В., розглянувши висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування  територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Київської міської прокуратури Шапрана Олександра Вікторовича (далі – прокурор Шапран О.В., Шапран О.В.), у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-365дс-16дп-26,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Шапран О.В. в органах прокуратури працює з 2015 року. Посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування  територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Київської міської прокуратури обіймає із 03.11.2025.

Присягу прокурора склав 04.12.2015 , з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 13.09.2021.

Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень немає.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – КДКП, Комісія),  21.04.2026 року надійшла ухвала (далі – дисциплінарна скарга) судді Печерського районного суду міста Києва Константінової К.Е. (далі – скаржниця, Константінова К.Е.) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Шапраном О.В.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мавроді В.В., за результатами вивчення якої 29.04.2026 він прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

         Скаржниця зазначила, що у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України.

         За твердженням скаржниці, прокурор Київської міської прокуратури не з’явився у судові засідання, призначені на 03.06.2024, 07.07.2025, 30.09.2025 та 02.12.2025.

         У подальшому, у судовому засіданні 16.02.2026, участь брав прокурор Шапран О.В., який заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неготовність до судового розгляду у зв’язку з відсутністю у нього письмового клопотання та письмових доказів для долучення до матеріалів судового провадження.

         При цьому, як зазначено в ухвалі, прокурор Шапран О.В. не повідомив причин неявки прокурора у судові засідання, призначені на 03.06.2024, 07.07.2025, 30.09.2025 та 02.12.2025.

         У зв’язку із зазначеним ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва Константінової К.Е. від 16.02.2026 вирішено порушити перед Комісією питання про дисциплінарну відповідальність прокурора Шапрана О.В. за неявку прокурора до суду з неповажних причин.

         За таких обставин скаржниця вважає, що у діях прокурора Шапрана О.В. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків.

        

5. Пояснення прокурора

 

         Щодо доводів, викладених у дисциплінарній скарзі, прокурор Шапран О.В. пояснив, що працює в органах прокуратури з 2015 року. На посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Київської міської прокуратури перебуває з 03.11.2025. За вказаний період часу до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

         До складу групи прокурорів у кримінальному провадженні  № (конфіденційна інформація) від 30.04.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України, Шапрана О.В. включено 22.12.2025.

         Так, в ухвалі судді Печерського районного суду міста Києва Константінової К.Е. порушуються питання щодо неявки прокурорів у судові засідання, призначені на 03.06.2024, 07.07.2025, 30.09.2025 та 02.12.2025.      

         Згідно з довідкою відділу документального забезпечення, наданою на його рапорт щодо надання інформації стосовно неявок прокурора у визначені судом дати, зазначено, що повістки про виклик прокурора в судові засідання на 03.06.2024, 30.09.2025 та 02.12.2025 на адресу Київської міської прокуратури не надходили.

         Водночас повістка суду на 07.07.2025 у провадженні № (конфіденційна інформація) зареєстрована в Київській міській прокуратурі 23.05.2025 за  № 36001-25.

         Аналогічну відповідь за № 09/2-2286-21 було скеровано 06.01.2026 на адресу Печерського районного суду міста Києва.

         Щодо судового засідання, яке відбулося 16.02.2026, Шапран О.В. зазначає, що у вказану дату він вперше брав участь у зазначеному кримінальному провадженні. У зв’язку з цим ним було реалізовано право, передбачене ст. 317 КПК України, оскільки існувала необхідність встановлення позиції обвинуваченої та сторони захисту, а також дослідження матеріалів кримінальної справи з метою визначення обсягу доказів, необхідних для долучення до судової справи, та з’ясування наявності чи відсутності клопотань сторони захисту. Зазначена необхідність була обумовлена тим, що з моменту направлення обвинувального акта до суду до судового засідання, у якому Шапрана О.В. було уповноважено взяти участь, минув значний період часу.

         Водночас прохання щодо ознайомлення з матеріалами справи було озвучене Шапраном О.В. перед судовим засіданням, однак залишене судом без задоволення. При цьому йому було повідомлено, що матеріали судової справи будуть надані після судового засідання. Також Шапрана О.В. було повідомлено про позицію суду щодо порядку долучення доказів, а саме про вимоги судді Константінової К.Е. щодо оформлення матеріалів кримінального провадження разом із клопотанням та описом матеріалів, що долучаються. Про вказані вимоги Шапрану О.В. раніше відомо не було, оскільки він вперше брав участь у розгляді зазначеної кримінальної справи саме цим складом суду.

         На наступне судове засідання Шапраном О.В. було долучено докази. Інші судові засідання знімалися з розгляду судом у зв’язку із зайнятістю судді в нарадчій кімнаті та її перебуванням у відпустці.

         З огляду на викладене вважає, що будь-яких дій, спрямованих на затягування судового процесу, ним не вчинялося.

 

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 16 Закону України «Про прокуратуру», здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Розумність строків є однією із засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України.

Відповідно до частини першої статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Згідно з частинами першою та другою статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Частиною першою та другою статті 37 КПК України встановлено, що прокурор який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Згідно з вимогами статті 324 КПК України якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор або захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов’язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду.

Водночас, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності. У разі неможливості подальшої участі прокурора в судовому провадженні він замінюється іншим у порядку, передбаченому статтею 37 цього Кодексу.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що однією з обов’язкових вимог для порушення питання про відповідальність прокурора є неповажність причини його неприбуття в судове засідання.

Частинами першою та дев’ятою статті 135 КПК України встановлено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Відповідно до вимог статті 138 КПК України серед поважних причин неприбуття на виклик, зокрема, передбачено: несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик.

Згідно з наказом Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні»   (далі – Наказ № 309), прокурор у межах своїх повноважень, у тому числі, передбачених статтею 25 Закону України «Про прокуратуру», повинен вживати заходів, спрямованих на забезпечення досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень у розумні строки.

Відповідно до вимог пунктів 21, 21.3 Наказу № 309, прокурорам у судовому провадженні відповідно до вимог законодавства слід особисто брати участь у судових засіданнях, ініціювати привід обвинуваченого чи зміну запобіжного заходу на більш суворий, порушувати перед судом питання про дисциплінарну відповідальність захисника, накладення грошових стягнень на учасників судового провадження у разі зловживання ними своїми процесуальними правами, ініціювати перед судом вирішення питання про постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.

Згідно з пунктом 22 Наказу № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», старший прокурор групи прокурорів відповідно до вимог законодавства має організовувати та координувати діяльність прокурорів групи, узгоджувати їх процесуальні позиції, у тому числі шляхом надання відповідних доручень, які долучати до наглядового провадження.

Відповідно до Норм професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23.04.1999 Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27.08.1990 – 07.09.1990) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.