Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

УСТАНОВИЛА:

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Яровий О.М. в органах прокуратури працює з грудня 2021 року, на зазначеній у дисциплінарній скарзі посаді прокурора відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Житомирської обласної прокуратури – з 10.06.2024 року. Присягу прокурора склав 21.12.2021, з Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі – Кодекс), ознайомився 21.12.2021. Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 21.07.2025 надійшла дисциплінарна скарга керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА 1 (далі – скаржник) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Яровим О.М.,

Автоматизованою системою цього ж дня скаргу розподілено члену Комісії Степановій Т.В., яка 31.07.2025 прийняла рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-840дс-355дп-25. Комісія рішенням від 10.09.2025 № 226дп-25 продовжила строк перевірки в дисциплінарному провадженні на один місяць – до 21.10.2025.

За результатами перевірки член Комісії Степанова Т.В. 18.05.2026 склала висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора                      Ярового О.М. Скаржника та прокурора Ярового О.М. своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Від скаржника надійшла заява про надання згоди на розгляд дисциплінарного провадження за його відсутності, щодо закриття дисциплінарного провадження не заперечує.

Прокурор Яровий О.М. на засідання Комісії не з’явився, повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності.

За таких обставин Комісія, ураховуючи вимоги п. 1 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII), прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

Член Комісії Степанова Т.В. із метою недопущення розголошення відомостей, що охороняються законом, заявила клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі в засіданні, яке рішенням Комісії задоволено.

3. Зміст дисциплінарної скарги

4. Обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА 2 Під час обшуків, проведених за місцями її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів. Рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено групи інвалідності з призначенням надалі пенсійних виплат. У медіа зазначалося, що окремі прокурори, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх із метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності таких правопорушень, зокрема масового встановлення фіктивної інвалідності прокурорам у регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

Президент України 22.10.2024 ініціював засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введене в дію Указом Президента України від 22.10.2025 № 732/2024.

Із метою забезпечення захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБО вирішила:

– рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

– Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора доручено забезпечити проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Згідно з вимогами статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

4.1. Стислий виклад матеріалів службового розслідування

Враховуючи численні публікації в соціальних мережах та інтернет-виданнях про надання прокурорам статусу інвалідності на підставі наказу Генерального прокурора від 16.10.2024 № 238, Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора провела службове розслідування, за результатами якого 09.12.2024 склала висновок, який затвердив виконувач обов’язків Генерального прокурора ОСОБА 3 13.12.2024 (далі – висновок службового розслідування від 13.12.2024).

Згідно з висновком службового розслідування від 13.12.2024 встановлено, що 16.10.2024 на персональній сторінці в соціальній мережі «Facebook» журналіст ОСОБА 4 опублікував допис із заголовком: «51 прокурор Хмельниччини на чолі з обласним прокурором ОСОБА 5 оформили інвалідність, «дахуючи» корупційну схему Слуги народу ОСОБА 6 у МСЕК та ПФ». У дописі оприлюднено список прокурорів органів прокуратури Хмельницької області, які, на думку автора, безпідставно отримали інвалідність із метою отримання пенсій. Правоохоронні органи області бездоказово звинувачуються в тому, що знали про зловживання ОСОБА 7 та були співучасниками корупційних схем.

В інтернет-виданні «Економічна правда» розміщено статтю невідомого автора «Прокурори з обмеженими можливостями. Скільки з них в Україні мають статус осіб з інвалідністю?», у якій згадується про затримання керівниці Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА 8. Констатовано, що жоден член МСЕК від початку війни не сів за ґрати. Їхні справи зазвичай у судах «розвалюють» прокурори через угоди про визнання винуватості в обмін на м’яке чи суто формальне покарання. Наведено статистику щодо працівників з інвалідністю у правоохоронних органах, зокрема у прокуратурі. Зроблено припущення, що, попри зменшення вдвічі штату органів прокуратури за останні десять років, кількість їхніх пенсіонерів після початку війни збільшилася на 30%, що не можна пояснити вислугою років; пояснити це можна не інакше, як оформленням групи інвалідності.

Також наведено низку публікацій щодо прокурорів інших областей і зазначено, що Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора у травні – серпні 2020 року провела перевірку інформації про наявність інвалідності у прокурорів органів прокуратури Черкаської та Хмельницької областей.

Отримані під час перевірки матеріали вказували на те, що невстановлені працівники закладів охорони здоров’я та МСЕК, вірогідно, використали своє службове становище всупереч інтересам служби та внесли недостовірні відомості до офіційних медичних документів стосовно 46 прокурорів Хмельницької області та 70 прокурорів Черкаської області для необґрунтованого встановлення їм діагнозу захворювання та відповідної групи інвалідності.

Ураховуючи, що в діях працівників закладів охорони здоров’я та МСЕК вбачались ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.  366, ч. 2 ст. 364 КК України, прокурори Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора у 2020 році направили рапорти про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за результатами розгляду яких розпочато досудове розслідування кримінальних проваджень № конфіденційна інформація (Черкаська область) та № конфіденційна інформація  (Хмельницька область).

Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора за наслідками повідомлень у медіа 21.10.2024 зареєструвала кримінальне провадження                         № конфіденційна інформація за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі – КК України), проведення досудового розслідування у якому доручила Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань (далі – ГСУ ДБР).

Під час досудового розслідування перевіряються обставини внесення невстановленими на час проведення службового розслідування працівниками закладів охорони здоров’я та уповноваженими посадовими особами МСЕК за попередньою змовою з працівниками органів прокуратури України недостовірних відомостей до офіційних медичних документів працівників органів прокуратури України, що стало підставою для можливого необґрунтованого встановлення діагнозу захворювання, відповідної групи інвалідності та можливого безпідставного нарахування пенсійних виплат.

Після початку досудового розслідування у кримінальному провадженні Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1276 від 08.11.2024, згідно з якою пункт 13 Положення про медико-соціальну експертизу доповнений повноваженнями ДЗ Центральної МСЕК Міністерства охорони здоров’я України (далі – МОЗ України) проводити перевірку обґрунтованості рішень про встановлення груп інвалідності та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів.

Прокурор у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація надіслав листи до МОЗ України щодо проведення перевірки обґрунтованості раніше винесених МСЕК рішень про встановлення прокурорам різних груп інвалідності шляхом проведення експертизи кожної справи МСЕК та/або переогляду. На час закінчення службового розслідування інформації про результати розгляду вказаних листів до Офісу Генерального прокурора не надходило.

Об’єктивних даних, що вказували б на використання прокурорами службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей з метою отримання інвалідності, а також на порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, під час службового розслідування не здобуто. Обмеженість засобів службового розслідування не дає змоги в повному обсязі перевірити всі обставини та обґрунтованість підстав для отримання прокурорами інвалідності, які об’єктивно можливо перевірити лише шляхом проведення слідчих дій.

Комісія з проведення службового розслідування дійшла висновку, що з огляду на обмеженість засобів службового розслідування об’єктивно підтвердити чи спростувати опубліковану в медіа інформацію про використання прокурорами службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей із метою отримання інвалідності неможливо без проведення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (пункт 2 висновку).

У зв’язку з недостатнім для перевірки обсягом доводів, викладених у дисциплінарній скарзі, до якої долучено лише копії біографічної довідки Ярового О.М., наказу про переведення Ярового О.М. на зазначену у дисциплінарній скарзі посаду, довідки конфіденційна інформація, згідно якої Яровому О.М. за результатами первинного огляду встановлено ІІІ групу інвалідності строком конфіденційна інформація, Витягу з рішення команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, згідно якого за результатами огляду Ярового О.М. конфіденційна інформація встановлено ІІІ групу інвалідності строком конфіденційна інформація, довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Ярового О.М. конфіденційна інформація, а також Присяги працівника прокуратури і листа ознайомлення Ярового О.М. з положеннями Кодексу, у скаржника листом від 06.08.2025 № 07/3-1180вих-25 витребувано додаткові відомості та ініційовано проведення службового розслідування, висновок якого затвердив керівник Житомирської обласної прокуратури ОСОБА 10 22.09.2025 (далі – висновок службового розслідування від 22.09.2025).

4.2 Інші обставини, встановлені у дисциплінарному провадженні

 

4.3 Пояснення прокурора

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27.08.–07.09.1990), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15 – 17.10.2008), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, їхні загальні права й обов’язки визначено в Законі № 1697-VII.

Згідно з частиною третьою, пунктами 2, 3, 4 частини четвертої, частиною п’ятою статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися присяги прокурора, правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, щорічно проходити таємну перевірку доброчесності.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу його завданням є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно зі статтею 10 Кодексу прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їхньою кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві немає визначень понять гідності й честі. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально-етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке б суспільне становище не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23.04.1999, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 990/229/19). Як зазначено у постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31.05.2005 встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, установлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

У статті 8 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод визначено право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість і межі втручання в це право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з рішенням РНБО «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введене в дію Указом Президента України від 22.10.2025 № 732/2024, із метою забезпечення захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, вирішено: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення; Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора доручено забезпечити проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Згідно з вимогами статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Відповідно до пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, яка діяла до 01.01.2025, Центральна МСЕК МОЗ до 01.01.2025 була уповноважена на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів / органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу 4 пункту 13 цього Положення проводити перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймати відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна МСЕК МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил України.

У 2025 році надання / підтвердження / скасування статусу особи з інвалідністю регламентується такими основними нормативно-правовими актами: Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон від 21.03.1991            № 875-XII) із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-ІХ (далі – Закон від 19.12.2024 № 4170-ІХ), постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338 (далі – постанова від 15.11.2024 № 1338).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону від 21.03.1991 № 875-XII, у редакції Закону від 19.12.2024 № 4170-ІХ, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (набула чинності 01.01.2025) на Центр оцінювання функціонального стану особи покладено, зокрема, проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих, у тому числі, медико-соціальними експертними комісіями, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду – стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду, а також за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. При цьому, якщо за результатами перевірки обґрунтованості прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень, проведених на базі ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

6. Оцінка встановлених обставин і мотиви ухвалення рішення

Відповідно до вимог законодавства інформація про стан здоров’я    Ярового О.М. конфіденційна, у дисциплінарному провадженні не поширюється.

Доводи дисциплінарної скарги перевірено виключно в межах встановленої законом компетенції, а саме надано оцінку тільки тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь вини Ярового О.М.

Думка скаржника про можливі протиправні дії прокурора Ярового О.М. не ґрунтується на фактах, які можуть це підтвердити. Так,  скаржник вказав лише те, що Яровий О.М., звернувся до конфіденційна інформація для встановлення групи інвалідності. Службовими особами вказаної конфіденційна інформація складено та видано Яровому О.М. довідку конфіденційна інформація, яка підтверджує встановлення йому III групи інвалідності строком на три роки. У подальшому конфіденційна інформація експертною командою конфіденційна інформація йому продовжено встановлену III групу інвалідності строком на три роки.

Дисциплінарне провадження відкрито у зв’язку з можливими ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, а саме: систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, в діях прокурора Ярового О.М.

Тому зазначені в дисциплінарній скарзі дії прокурора розглянуто крізь призму їх відповідності чи невідповідності вимогам нормативно-правових актів.

Під час надання оцінки обставинам, викладеним у дисциплінарній скарзі, Комісія діє виключно в межах компетенції, встановленої Законом № 1697-VII, тобто надає оцінку тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини, підтверджені матеріалами дисциплінарного провадження.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому протиправному діянню притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), можливі шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Відсутність конкретних відомостей про хоча б один із цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Згідно з усталеною практикою Комісії дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом № 1697-VII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Оцінюючи дії прокурора Ярового О.М., Комісія виходить із вимог законодавства, встановлених обставин і з принципу доведення «баланс ймовірностей», згідно з яким сукупність зібраних під час перевірки доказів переконує в тому, що порушення швидше не доведене, аніж доведене.

На прокурора Ярового О.М. відповідно до вимог статті 19 Закону № 1697-VII покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Діяти він міг лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і зобов’язаний додержуватись правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

У дисциплінарному провадженні встановлено такі обставини.

Яровий О.М. у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація про підозру не повідомляли, жодного доказу його винуватості у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення скаржник не надав.

Службовим розслідуванням, яке провела Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора, за результатами якого виконувач обов’язків Генерального прокурора 13.12.2024 затвердив висновок, об’єктивних даних, що вказували б на використання прокурорами органів прокуратури службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей з метою отримання інвалідності, а також на порушення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» при здійсненні процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, не здобуто.

Крім того Комісія враховує дані, здобуті під час службового розслідування від  22.09.2025, про те, що у прокурора Ярового О.М. наявні конфіденційна інформація, внаслідок чого, йому встановлену III групу інвалідності конфіденційна інформація, тобто ще до складання Присяги прокурора (21.12.2021). Згідно пенсійного посвідчення конфіденційна інформація Яровий О.М. є інвалідом ІІІ групи «конфіденційна інформація».

У подальшому 24.02.2025 відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи конфіденційна інформація йому продовжено строк дії ІІІ групи інвалідності строком на 3 роки, до конфіденційна інформація.

Також Комісією враховано, що переогляд щодо продовження строку дії ІІІ групи інвалідності Яровому О.М. здійснювався відповідно до «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи», затвердженого Постановою КМУ «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 №1338, тобто відповідно до нових правил, визначених згідно рішення РНБО «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеного в дію Указом Президента України від 22.10.2025 № 732/2024.

Прокурор Яровий О.М. у період з 08.12.2025 по 12.12.2025 пройшов медичне обстеження в умовах стаціонару в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», що підтверджується копією Довідки № конфіденційна інформація. При цьому даних щодо його виклику чи зобов’язання з’явитись до цієї установи в ході перевірки не встановлено (скаржником не надано). Яровий О.М. оновив військово-облікові дані, подавав до ОМТЦК та СП інформацію про наявну інвалідність, йому надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на строк проведення мобілізації з 25.08.2023.

Таким чином, Комісія дійшла висновку, що Яровий О.М. виконав вимоги рішення РНБО щодо перевірки обґрунтованості встановлення йому статусу особи з інвалідністю та пройшов відповідне медичне обстеження.

З огляду на викладене, на час прийняття Комісією рішення, доводи дисциплінарної скарги не підтверджено матеріалами дисциплінарного провадження.

Встановлено лише факт набуття Яровим О.М. статусу особи з інвалідністю ІІІ групи до початку роботи в органах прокуратури, у зв’язку з отриманою травмою під час конфіденційна інформація, який у подальшому продовжено експертною командою у 2025 році. У подальшому Яровий О.М. виконав рішення РНБО і пройшов у грудні 2025 року відповідне обстеження в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», таким чином вжив усіх необхідних заходів з метою перевірки обґрунтованості встановленої йому групи інвалідності.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінки медичним критеріям встановлення інвалідності або медичній документації.

З огляду на це думку скаржника по те, що Яровий О.М. вчинив дисциплінарний проступок зібраними у дисциплінарному провадженні відомостями не підтверджено. Прокурор, як і будь-який інший громадянин, має право діяти в особистих приватних інтересах, якщо ці дії та інтереси не порушують вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктом 62 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

Таким чином, за результатами дисциплінарного провадження викладені у дисциплінарній скарзі доводи про наявність у діях прокурора Ярового О.М. дисциплінарного проступку, передбаченого п. 6 (систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики) ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, не підтверджено.

З огляду на викладене Комісія вважає, що дисциплінарне провадження стосовно прокурора Ярового О.М. підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю в його діях складу дисциплінарного проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час дисциплінарного провадження не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47, 48, 50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–113, 115 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

ВИРІШИЛА:

Дисциплінарне провадження №  07/3/2-840дс-355дп-25 стосовно прокурора відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Житомирської обласної прокуратури Ярового Олександра Миколайовича закрити.

Копії рішення надіслати скаржнику та прокурору Яровому О.М.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.