Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Неодноразово заохочувався керівником Івано-Франківської обласної прокуратури (далі – обласна прокуратура) та Генеральним прокурором.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Комісії 17 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. (далі – скаржник) про вчинення прокурором Петрівим А.І. дисциплінарного проступку, яку автоматизованою системою розподілено члену Комісії Куриленку Д.В.,  і він 28 липня 2025 року прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-591дс-183дп-25 і провів перевірку викладених у ній обставин.

Згідно з рішенням Комісії від 11 вересня 2025 року № 281дп-25 строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора      Петріва А.І. до дисциплінарної відповідальності продовжено на один місяць.

За результатами перевірки  член Комісії Куриленко Д.В. 08 квітня 2026 року склав висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Петріва А.І. і разом із матеріалами дисциплінарного провадження передав його на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Петріва А.І. своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Засідання Комісії, призначене на 21 квітня 2026 року, перенесено у зв’язку з тим, що прокурор Петрів А.І. на нього не з’явився. Комісія протокольним рішенням від 21 квітня 2026 року строк розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора відповідно до вимог пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року із змінами (далі – Положення), продовжено на один місяць. 

У засіданні Комісії 20 травня 2026 року взяв участь представник скаржника – прокурор відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА-1, який заявив клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження копій таких документів: листа прокурора у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА-2 до          ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (далі – медичний заклад, ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України») від 27 квітня 2026 року щодо викликів і пройденого обстеження прокурором Петрівим А.І.; листа заступника директора ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» ОСОБА-3 від 06 травня 2026 року з додатками про надання інформації на лист прокурора ОСОБА-2; листа ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 01 жовтня 2025 року на адресу прокурора Петріва А.І.; поштових повідомлень про вручення 14 жовтня 2025 року зазначено листа прокурору Петріву А.І., дозволу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні про розголошення відомостей досудового розслідування в порядку, визначеному статтею 222 КПК України.  

Під час засідання Комісія прийняла рішення про долучення копій зазначених документів до матеріалів дисциплінарного провадження.

Засідання Комісії, призначене на 20 травня 2026 року, у зв’язку з тим, що прокурор Петрів А.І. учергове на нього не з’явився і заявив клопотання про відкладення розгляду висновку члена Комісії Куриленка Д.В. Водночас        Петрів А.І.  зазначив, що перебуває у черговій відпустці та проходить лікування в Комунальному некомерційному підприємстві «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради». Однак прокурор не надав до Комісії будь-яких документів про неможливість прибути на засідання Комісії, а також додаткових пояснень.

Комісія прийняла  рішення про відкладення розгляду засідання, а також витребування додаткових матеріалів для з’ясування обставин, що мають істотне значення для прийняття рішення перенесено та визнання явки прокурора  Петріва А.І. та представника Івано-Франківської обласної прокуратури обов’язковою.

У засіданні Комісії 03 червня 2026 року взяли участь представник скаржника – прокурор відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА-1, який за результатами ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження підтримав доводи викладені в дисциплінарній скарзі, висновок члена Комісії Куриленка Д.В. і вказав на наявність підстав для притягнення прокурора Петріва А.І.  до дисциплінарної відповідальності.

Представник Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА-4 також вказав на наявність підстав для притягнення прокурора Петріва А.І. до дисциплінарної відповідальності.

Прокурор Петрів А.І. підтвердив раніше надані ним пояснення у дисциплінарному провадженні. Петрів А.І. повідомив, що усі виклики, які надсилалися йому керівництвом обласної прокуратури та ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» отримував своєчасно, упродовж двох – трьох днів після їх відправлення, а також шляхом надходження повідомлень засобами мобільного зв’язку та у месенджерах через мережу Інтернет. Також Петрів А.І. зазначив, що мав наміри поїхати до медичного закладу для проходження обстеження, але не зміг цього зробити  у зв’язку з отриманням травми і тривалим лікуванням. Він вважає, що у його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, а дисциплінарне провадження підлягає закриттю.

Крім того, Петрів А.І. заявив клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження копій наступних документів: його заяви до медичного закладу від 25 вересня 2025 року щодо неможливості прибуття на обстеження у зв’язку з хворобою; медичного висновку про тимчасову непрацездатність; виписки із медичної карти хворого Петріва А.І. про перебуванні на лікуванні з 13 до 22 травня 2026 року, які Комісією задоволено, та долучено до матеріалів дисциплінарного провадження.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

Скаржник у дисциплінарній скарзі зазначив, що у медіа в 2024–2025 роках з’явилися численні повідомлення про видачу медико-соціальними експертними комісіями (далі – МСЕК) довідок щодо встановлення групи інвалідності працівникам органів прокуратури. Дії прокурорів щодо оформлення інвалідності викликали значний негативний суспільний резонанс, висвітлювались у медіа, чим заподіяли шкоду авторитету органів прокуратури.

Крім того, у рішенні Ради Національної безпеки і оборони України (далі – РНБО) від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» передбачено вжиття заходів реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

Також скаржник вказав, що перевірка правомірності встановлення відповідної групи інвалідності працівникам органів прокуратури  здійснюється у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні                                (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року.

Прокурору Петріву А.І. згідно з рішенням Івано-Франківської МСЕК у квітні 2020 року встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, яку в квітні 2022 року підтверджено під час планового переогляду.

Отримання Петрівим А.І. статусу особи з інвалідністю  може свідчити про безпідставність її набуття, порушення ним правил прокурорської етики та використання зазначеного статусу з метою безпідставного отримання пенсійних виплат на користь своїх приватних інтересів. За наявності зазначених підстав Петрів А.І. із квітня 2020 року отримує пенсію як особа з інвалідністю.

За таких обставин скаржник вважає, що в діях прокурора Петріва А.І.  наявні  ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 листопада 2014 року (далі – Закон № 1697-VII), а саме:  вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцями її проживання та роботи, виявлено велику суму готівкових коштів.

Спростовані чи сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями в корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

У медіа зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх із метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності коштом Державного бюджету України.

В органах прокуратури також виявлено достатньо багато випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивної інвалідності прокурорам Хмельницької, Черкаської та інших областей, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював  провести засідання РНБО, за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБО України вирішила:

– рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

– Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

У зв’язку з цим скаржник до Комісії надіслав дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором Петрівим А.І.  дисциплінарного проступку.

Відповідно до постанови старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) від 31 січня 2025 року як спеціалістів для проведення дослідження залучено працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Крім того, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 20 травня 2025 року (конфіденційна інформація) у Петріва А.І. підтверджено наявність загального захворювання, яке відповідає раніше встановленій ІІ групі інвалідності, та необхідність проведення чергового огляду до 01 червня 2028 року.

За вказаними фактами прокурори Офісу Генерального прокурора здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні                       (конфіденційна інформація).

Під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні заступник Генерального прокурора на адресу Івано-Франківської обласної прокуратури надіслав лист від 11 вересня 2025 року № 31/2/1-84393вих-25 на виконання вимог рішення РНБО від 22 жовтня 2024 року, введеного в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, а також постанову слідчого ДБР від 31 січня 2025 року та від 01 серпня 2025 року про проведення перевірки щодо встановлення працівникам органів прокуратури Івано-Франківської області, зокрема й прокурору Петріву А.І., груп інвалідності та необхідності прибути до 30 вересня 2025 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження.

На виконання зазначеного доручення Офісу Генерального прокурора  листом керівника обласної прокуратури від 18 вересня 2025 року № 07-654вих-25  Петріву А.І. особисто повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу до 30 вересня 2025 року, який він отримав особисто у кінці вересня     2025 року.

На адресу директора ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» 25 вересня 2025 року Петрів А.І. надіслав листа про неможливість прибуття до медичного закладу для обстеження, у зв’язку з отриманням травми та проходженням лікування.

Також керівник обласної прокуратури 09 жовтня 2025 року Петріву А.І. повторно надіслав лист аналогічного змісту за № 07-654вих-25, який він  отримав 22 жовтня 2025 року.

Водночас Петрів А.І., умисно ухиляючись від прибуття до медичного закладу,  зазначені поштові повідомлення отримав лише 22 жовтня 2025 року.

Крім того, виконувач обов’язків директора ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» надіслав на адресу Петріва А.І. лист від 01 жовтня 2025 року, у якому повідомив, що медичний заклад повторно запрошує його для проведення додаткового стаціонарного обстеження після проходження лікування.

Зазначений лист медичного закладу відповідно до повідомлення Укрпошти (конфіденційна інформація) вручено Петріву А.І. 14 жовтня              2025 року.

Листом від 05 листопада 2025 року заступник Генерального прокурора поінформувала Комісію, що інформації про результати медичного огляду Петріва А.І. в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» немає.  

Крім того, директор ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» листом від           13 листопада 2025 року  поінформував Офіс Генерального прокурора, що    Петрів А.І. на обстеження не прибув.

Додатково у відповідь на запит члена Комісії директор                                         ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» листом від 17 листопада 2025 року                повідомив, що Петрів А.І. на обстеження до медичного закладу не прибув.

Також керівник обласної прокуратури 29 січня 2026 року повторно поштою надіслав лист Петріву А.І. за № 07-78вих-26 про необхідність прибути до медичного закладу для проходження обстеження, який йому вручено                 06 лютого 2026 року.

Вказаний  лист також надіслано через ІАС «СЕД» на адресу Калуської окружної прокуратури, із яким Петрів А.І. особисто ознайомився о 12:52                04 лютого 2026 року.

Петрів А.І.  упродовж тривалого часу вказані вимоги Офісу Генерального прокурора, керівництва обласної прокуратури та ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»  ігнорував. Прокурора належним чином неодноразово повідомляли  про необхідність пройти огляд, однак до медичного закладу він не з’явився. Петрів А.І. медичний переогляд до сьогодні не пройшов і ухилився від виконання вимог прокурора вищого рівня.

Встановлено, що відповідно до наказів керівника обласної прокуратури Петрів А.І. упродовж 2025 року загалом перебував у відпустці 41 день, зокрема: 10 днів із 01 до 10 січня (наказ від 30 грудня 2024 року № ***); 1 день –   22 квітня (наказ від 18 квітня 2025 року №***); 16 днів із 10 до 25 травня (наказ від 30 квітня 2025 року № ***); 2 дні із 09 до 10 червня (наказ від 06 червня 2025 року № ***);  12 днів із 14 до 25 липня (наказ від 04 липня 2025 року № ***).

Водночас Петрів А.І. із заявами про надання відпустки для проходження огляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у 2025 році, а також із 02 лютого 2026 року й дотепер до керівництва окружної та обласної прокуратур не звертався. Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали його прибуття у зазначений період до медичного закладу, не встановлено.

За інформацією обласної прокуратури, Петрів А.І. у зв’язку із хворобою (отримав травму) упродовж тривалого часу в 2025–2026 роках, а саме: із                24 вересня 2025 року до 30 січня 2026 року, проходив лікування та перебував на лікарняному.

Варто зазначити, що з 01 листопада 2024 року Петріву А.І. достовірно було відомо про набутий суспільний розголос щодо отримання прокурорами інвалідності та необхідності прибути до медичного закладу для проходження обстеження, водночас будь-яких заходів щодо цього він не вжив.

Так, Петрів А.І. з питань отримання / проходження МСЕК  неодноразово надавав письмові пояснення щодо наявності у нього статусу особи з інвалідністю, а саме: 01 листопада 2024 року на ім’я Генерального прокурора;   18 серпня 2025 року та 11 лютого 2026 року на ім’я голови комісії обласної прокуратури із проведення службового розслідування; 22 та 25 серпня 2025 року він надіслав письмові пояснення до Комісії.

Отже, діями, що суперечать вимогам і правилам прокурорської етики, Петрів А.І. дискредитував себе як працівника органів прокуратури, завдав шкоди авторитету прокуратури як державної інституції. Його небажання упродовж тривалого часу пройти медичне обстеження у межах досудового розслідування для перевірки законності встановлення йому II групи інвалідності скомпрометувало його  як представника держави та підірвало довіру до органів прокуратури загалом.

Дії прокурора Петріва А.І. та інших прокурорів розцінюються суспільством та використовуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

Унаслідок численних публікацій у медіа суспільного резонансу набули випадки ймовірного незаконного отримання та використання статусу особи з інвалідністю працівниками прокуратури. Такі публікації розміщено, зокрема, за посиланнями:

https://suspilne.media/khmelnytskiy/859455-50-pr;

https://www.pravda.com.ua/news/2024/10/16/7479994/;

https://censor.net/ua/resonance/3515195/sprava_tetyany_krupy;

https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/51-прокурор-хмельниччини-на-чолі-з-обласним-прокурором-олійником-оформили-інвалі/274984172464385 44/.

Відповідно до наявної в обласній прокуратурі інформації Петрів А.І. із заявами про необхідність облаштування робочого місця з дотриманням вимог доступності, безбар’єрності тощо не звертався. У зв’язку з цим, заходів з облаштування робочого місця не вжито. Іншими соціальними гарантіями у зв’язку зі встановленням інвалідності Петрів А.І. не користувався.

Рішенням військово-лікарської комісії Калуського об’єднаного  військового  комісаріату Івано-Франківської області  від 04 лютого 2020 року Петрів А.І. визнаний придатним до військової служби у мирний час, та обмежено придатним у воєнний час, про що свідчить запис у військовому квитку військовозобов’язаного. 

За повідомленням обласної прокуратури Петрів А.І. є військовозобов’язаним і перебуває на військовому обліку. Інформації щодо надання Петрівим А.І. актуальних відомостей до ТЦК та СП  про наявність у нього статусу особи з інвалідністю також немає. Петрів А.І. із 05 грудня 2022 року зареєстрований і проживав у м. Івано-Франківську.

Відповідно до довідки  Івано-Франківського міського ТЦК та  СП від          21 липня 2025 року Петріву А.І. лише у липні 2025 року оформлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до                01 червня 2028 року, його визнано в установленому порядку особою                             з інвалідністю. 

Петрів А.І. перебуває на обліку територіального управління Пенсійного фонду України та  отримує пенсію із квітня 2020 року й дотепер як особа                       з інвалідністю відповідно до вимог статті 86 Закону № 1697-VII.

Також на вимогу члена Комісії обласна прокуратура стосовно Петріва А.І. провела службове розслідування.

У висновку службового розслідування, який затвердив 20 лютого 2026 року керівник обласної прокуратури, констатовано: «Врахувати, що на час завершення службового розслідування інформація щодо результатів перевірки Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України», прийнятих медико-соціальними експертними комісіями рішень про встановлення групи інвалідності Петріву А.І., відсутня».

«Відомості про те, що прокурором Калуської окружної прокуратури Петрівим А.І.  вчинено дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, під час встановлення йому інвалідності знайшли своє підтвердження».

 

5. Пояснення прокурора та інших осіб у дисциплінарному провадженні

 

Прокурор Петрів А.І. пояснив, що він має ІІ групу інвалідності, яку встановила Івано-Франківська обласна МСЕК 06 квітня 2020 року і яку він неодноразово підтверджував у встановленому порядку в квітні 2022 року та травні 2025 року, і яку дотепер не скасовано та незмінено.

Також Петрів А.І. зазначив, що випадків хірургічного втручання у його організм не було. Водночас у зв’язку із погіршенням стану здоров’я він неодноразово, починаючи з серпня 2019 року проходив лікування у стаціонарних відділеннях медичних закладів області, як правило, у КНП «Івано-Франківська обласна клінічна лікарня» та в КНП «Калуська міська лікарня».

Уперше Івано-Франківська обласна МСЕК  06 квітня 2020 року йому встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання. Під час проведення переогляду в квітні 2022 року його на обстеження ніхто не викликав і МСЕК самостійно 12 квітня 2022 року йому продовжила раніше встановлену ІІ групу інвалідності, загальне захворювання до травня 2025 року. 

Крім того, 20 травня  2025 року він за викликом прибув і пройшов обстеження в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради». Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи цього медичного закладу (конфіденційна інформація) йому підтверджено статус особи з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання, із проведенням чергового переогляду до 01 червня 2028 року. 

Про встановлення групи інвалідності Петрів А.І. поінформував обласну прокуратуру та надав копії відповідних документів.

Після визнання його особою із інвалідністю у квітні 2020 року він звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України та дотепер отримує пенсію як особа з інвалідністю відповідно до вимог Закону № 1697-VII.

Також Петрів А.І. зазначив, що перебуває на військовому обліку в Івано-Франківському міському ТЦК та СП і з 17 липня 2025 року йому встановлено відстрочку на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Петрів А.І. вказав, що йому було відомо про необхідність прибути для обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України». Водночас з поважних причин прибути до зазначеного медичного закладу він не зміг, оскільки у вересні 2025 року отримав травму. Із 24 вересня 2025 року до 30 січня 2026 року проходив лікування і перебував на лікарняному. До роботи приступив лише         02 лютого 2026 року. Також Петрів А.І. повідомив, що мав наміри після покращення стану здоров’я відвідати медичний заклад для проведення огляду.

Петрів А.І.  вважає, що він у встановленому порядку отримав статус особи з інвалідністю, який неодноразово МСЕК підтверджувала. 

Також він зазначив, що не погоджується із доводами, викладеними у дисциплінарній скарзі, та вважає їх безпідставними, оскільки у медіа жодного разу не йшлося про його прізвище як прокурора, який необґрунтовано отримав статус особи з інвалідністю, відповідно, заходів щодо цього він не вживав.

Таким чином, Петрів А.І. вважає, що викладені у дисциплінарній скарзі обставини є необ’єктивними та безпідставними.

До своїх пояснень Петрів А.І. долучив копії документів про встановлення діагнозу, лікування та проходження оглядів МСЕК.

Виконувач обов’язків начальника відділу організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту обласної прокуратури ОСОБА-5 пояснив, що  прокурор Петрів А.І. до обласної прокуратури  із заявою про створення спеціальних умов праці, про спеціальне  облаштування  робочого місця чи  про забезпечення допоміжними засобами для належного виконання службових обов’язків як особа з інвалідністю не звертався.

Начальник відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури ОСОБА-6 пояснила, що за результатами опрацювання особової справи Петріва А.І. встановлено, що він до обласної прокуратури надав копії таких документів: довідки до акта огляду МСЕК від 06 квітня 2020 року та  індивідуальну програму реабілітації інваліда Петріва А.І.; довідки Головного управління Пенсійного фонду України в області про те, що Петрів А.І. із                 03 квітня 2020 року отримує пенсію як особа з інвалідністю; пенсійного посвідчення; довідки до акта МСЕК від 12 квітня 2022 року;  індивідуальної програми реабілітації інваліда; витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 20 травня 2025 року;  рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації інваліда. 

Також ОСОБА-6 зазначила, що будь-яких заяв і повідомлень від       Петріва А.І., пов’язаних із наявністю у нього статусу особи з інвалідністю, до відділу не надходило.

Головний спеціаліст з питань мобілізаційної роботи відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури ОСОБА-7 пояснив, що Петрів А.І. є військовозобов’язаним  рядового складу та перебуває на військовому обліку в Івано-Франківському міському  ТЦК та СП. Військово-лікарською комісією Калуського об’єднаного міського військового комісаріату від                    04 лютого 2020 року визнаний придатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

 В обласній прокуратурі немає відомостей щодо надання Петрівим А.І. до ТЦК та СП інформації про наявність у нього статусу особи з інвалідністю. На сьогодні він органами прокуратури області не заброньований. 

За інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, сформованому за допомогою порталу «Дія», Петріву А.І. оформлено відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на підставі вимог  статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Начальник відділу фінансування та бухгалтерського обліку – головний бухгалтер обласної прокуратури ОСОБА-8 пояснила, що до відділу в квітні 2020 року надійшла копія довідки до акта МСЕК серії (конфіденційна інформація) про встановлення до 01 травня 2022 року Петріву А.І. ІІ групи інвалідності, що стало підставою  для застосування ставки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування у розмірі 8,41% для працюючих осіб з інвалідністю відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування».

Надалі, у квітні 2022 року до відділу надійшла довідка до акта МСЕК серії (конфіденційна інформація) від 12 квітня 2022 року про встановлення / продовження Петріву А.І.  ІІ групи інвалідності до 01 травня 2025 року.

У травні 2025 року отримано витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 20 травня 2025 року, згідно з яким підтверджено наявність у Петріва А.І. ІІ групи інвалідності до         01 червня 2028 року.

Також Банах О.С. зазначила, що 06 травня 2020 року Петріву А.І. видано довідку щодо складових його заробітної плати для пред’явлення до Пенсійного фонду України.

 

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, і юридична оцінка встановлених обставин

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятими 23 квітня 1999 року Міжнародною асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь і гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів ООН до ролі обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з профілактики злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15 –17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено в Законі № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, зокрема: Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини; Керівні принципи ООН щодо ролі обвинувачів – прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році; Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їхньою кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів і  сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і відстежувати зміни у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке би суспільне становище не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточення людей, що дає змогу  бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури й представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року  у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють у прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах; намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами й правами людини; підтримувати честь і гідність своєї професії; твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції» і Законом № 1697 VII.  

На момент встановлення Петріву А.І. у квітні 2020 року групи інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу і Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від               03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»; Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Петріва А.І., Комісія виходить з такого.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженими рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17 етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури.

Прокурор Петрів А.І. зобов’язаний був пройти повторне обстеження на виконання рішення РНБО «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеного в дію Указом Президента України від                       22 жовтня 2024 року № 732/2024. Відповідно до статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Окрім того, враховано, що прокурор Петрів А.І., перебуваючи на військовому обліку військовозобов’язаних, документи про наявність у нього         ІІ групи інвалідності до ТЦК та СП надав лише у липні 2025 року під час проведення перевірки в дисциплінарному провадженні, водночас особою з інвалідністю його визнано ще у квітні 2020 року.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизув Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14серпня 2008 року, а також Переліку хвороб, які виключають військову службу, особи, які мають І або ІІ групу інвалідності, визнаються непридатними до військової служби у мирний і воєнний час (категорія «непридатний з виключенням з військового обліку»). Таким чином, Петрів А.І. з офіційно встановленою ІІ групою інвалідності повинен був вжити заходів для зняття з військового обліку після подання документів до ТЦК та СП, оскільки зняття з військового обліку за наявності підстав – це обов’язок, а не право.

Несвоєчасне повідомлення ТЦК та СП щодо наявної групи інвалідності й одночасне перебування в статусі військовозобов’язаного чи броньованого –  є порушенням порядку обліку, що для прокурора є етично недопустимим та має вигляд зловживання чи службової недбалості. Такі дії Петріва А.І. можуть стати підставою для втрати довіри не лише до статусу прокурора в контексті доброчесності, а й до статусу військовослужбовця як такого.

Крім того, як зазначалося раніше, Петрів А.І. відповідно до наказів керівника обласної прокуратури у 2025 році загалом перебував у відпустці           41 день.  Також із 24 вересня 2025 року до 30 січня 2026 року він перебував на лікарняному у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Незважаючи на поінформованість про необхідність прибути до медичного закладу для проходження обстеження, Петрів  А.І. належних заходів не вжив. У нього із 01 січня до 24 вересня 2025 року (до моменту отримання травми) та з     02 лютого 2026 року й дотепер була реальна можливість відвідати єдиний уповноважений державний орган системи МОЗ України – ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження відповідного обстеження.

Комісія вважає, що вказаних періодів було достатньо щоб скоригувати робочий графік та пройти обстеження в медичному закладі. Об’єктивних даних, які б унеможливлювали його прибуття до медичного закладу для проходження повторного обстеження у вказані періоди, Комісія не встановила.

Згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яку подав Петрів А.І., і яка розміщена на вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції, він із 2020 року  щомісячно отримував дохід у вигляді пенсійних виплат з Пенсійного фонду України відповідно до Закону № 1697‑VII.

Таким чином, Комісія вважає, що прокурор Петрів А.І. використовував свій статус особи з інвалідністю з метою отримання відповідних пенсійних виплат згідно із Законом  № 1697 VII.

Прокурор Петрів А.І., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного із незаконним отриманням інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мав обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість він проігнорував неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичного закладу, не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення групи інвалідності.

Прокурор Петрів А.І.  допустив демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Його поведінка є пасивною формою сприяння поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, сприяє підриву суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи, особливо в період дії особливого правового режиму – воєнного стану.

Належної реакції з боку Петріва А.І. не було, адже до сьогодні він не проявив ініціативи щодо публічного чи службового підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності, хоча мав реальну можливість це зробити. Він не надав належних доказів об’єктивної поважності нез’явлення, а висловив свою позицію щодо небажання проходити таке медичне обстеження у стаціонарі відповідного медичного закладу та фактично ухилився від його проходження. Така поведінка свідчить про нехтування посадовими обов’язками, небажання вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю. Зазначене об’єктивно дискредитує статус прокурора, суперечить засадам професійної етики та підриває авторитет органів прокуратури загалом.

У зв’язку з викладеним Комісія критично оцінює пояснення прокурора Петріва А.І. щодо поважності причин його нез’явлення, які фактично не відповідають дійсності, і вважає їх спробою ввести Комісію в оману та можливістю уникнути  відповідальності.  

Водночас тривале неприбуття Петріва А.І.  до медичного закладу викликає сумніви щодо законності й обґрунтованості встановлення йому II групи інвалідності. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого ним статусу може свідчити про його неправомірність. Під сумнів ставиться не лише власне сам статус інвалідності, а й пов’язані з ним соціально-правові гарантії, зокрема можливість отримання пенсії по інвалідності.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлено заборону збирати, зберігати, поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. Конституційний Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 1-9/2012  розтлумачив, що до конфіденційної інформації про фізичну особу, зокрема, слід відносити (серед іншого) і інформацію про стан її здоров’я, відомості про події та явища, що відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній, діловій та інших сферах життя особи, – за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.  У підпункті «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» вказано, що посадові та службові особи органів прокуратури належать до осіб, які уповноважені на виконання функцій держави. Хоча дії, спрямовані на отримання інвалідності прокурором і мають умовно приватний характер, вони так чи інакше впливають та пов’язані з виконанням обов’язків прокурора.

Таким чином, вони можуть охоплюватися складом дисциплінарних правопорушень, які передбачені статтею 43 Закону № 1697 VII.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема у право на приватність, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – ЄКПЛ).

У статті 8 ЄКПЛ визначено право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас цією статтею передбачено можливість і межі втручання в таке право у випадку, коли це втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто, як видно з практики ЄСПЛ, у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини стосувалася саме приватної сфери, чи вона охоплювалася ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладено в пункті 2 статті 8 ЄКПЛ, а саме: законність; наявність легітимної мети; пропорційність.

Ураховуючи викладене, Комісія дійшла висновку, що втручання у право приватності, передбачене у статті 8 ЄКПЛ у цьому випадку немає, а питання про набуття та використання прокурором  статусу особи з інвалідністю перевіряє Комісія виключно через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого статтею  43 Закону № 1697-VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, а тому не надають оцінки медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінки медичній документації.

Прокурор Петрів А.І. проігнорував етичні норми, які є основоположними засадами поведінки прокурора, зокрема використав статус особи з інвалідністю, що призвело до призначення, нарахування та виплати пенсії, вибірковий підхід до використання статусу особи з інвалідністю (лише для отримання грошових виплат), що явно виходять за межі приватної сфери.

Більше того, не визнання ним своєї відповідальності, ігнорування наслідків власної поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я чи керівництво свідчить про неусвідомлення етичної природи своїх порушень і повну неспроможність дотримуватися стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинено у період дії воєнного стану, коли до державних службовців до прокурорів ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

Комісія зазначає, що в той момент, коли Петрів А.І. обрав модель пасивної поведінки, він керувався суб’єктивною думкою, власним переконанням, яке не було об’єктивним і не було підтверджено жодним фактом. Таким чином, прокурор діяв усупереч вимогам статті 10 Кодексу, у якій передбачено, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значущість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор порушив і один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 4 Кодексу, а саме принцип об’єктивності. Дії Петріва А.І. безпосередньо пов’язані з суспільним резонансом і невдоволенням та є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Таким чином, за результатами розгляду Комісією дисциплінарної скарги встановлено, що прокурор Петрів А.І. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Петрівим А.І. дисциплінарного проступку підтверджено:

– дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І.;

– матеріалами та висновками службового розслідування Івано-Франківської обласної прокуратури від 20 лютого 2026 року, затвердженими керівником цієї прокуратури;

­– листом заступника Генерального прокурора від 05 листопада 2025 року № 31/2/1-34080-24;

– листами директора ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 13 листопада 2025 року № 7631/01-18 та від  17 листопада 2025 року № 7908/01-18;

– листами керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на адресу Петріва А.І. від 18 вересня 2025 року № 07-654ВИХ-25, та від 29 січня 2026 року  № 07-74ВИХ-26;

– списком згрупованих рекомендованих поштових відправлень, що пересилаються в межах України,  обласної прокуратури від 18 серпня 2025 року № 6215; від  09 жовтня 2025 року № 7, від 29 січня 2026 року № 20 на адресу Петріва А.І.;

– постановою слідчого ГСУ ДБР від 31 січня 2025 року про залучення спеціалістів;

– довідками Івано-Франківської обласної МСЕК від 06 квітня 2020 року та від 12 квітня 2022 року;

– витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 20 травня 2025 року (конфіденційна інформація);

– протоколом / розпорядженням щодо призначення / перерахунку пенсії Петріву А.І. від 29 травня 2025 року;

– довідкою Івано-Франківського міського ТЦК та СП від 21 липня            2025 року (конфіденційна інформація);

– листом Петріва А.І. директору ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 25 вересня 2025 року;

– поясненнями  прокурорів Петріва А.І. і ОСОБА-6;

– поясненнями начальника відділу – головного бухгалтера обласної прокуратури ОСОБА-8; головного спеціаліста відділу обласної прокуратури ОСОБА-7 і виконувача обов’язків начальника відділу обласної прокуратури ОСОБА-5.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Під час вирішення питання щодо часу вчинення прокурором Петрівим А.І.  дисциплінарного проступку необхідно врахувати таке.  

Правові позиції Верховного Суду дають підстави для твердження про необхідність оперувати у практичній діяльності поняттям «триваюче правопорушення», а отже днем обчислення річного строку для накладення на  прокурора дисциплінарного стягнення є день належного виконання ним установленого обов’язку або день припинення правопорушення (рішення від      30 січня 2019 року (справа № 9901/921/18), від  05 березня 2018 року (справа               № 800/422/17), від 27 травня 2019 року (справа № 9901/196/19) тощо). Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року (справа         № 9901/315/19) визначено поняття триваючого правопорушення як безперервного стану протиправної бездіяльності через невиконання та неналежне виконання своїх обов’язків.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Петрівим А.І.  дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій / бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Оцінивши діяльність прокурора Петріва А.І. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Так, початком вчинення дисциплінарного проступку прокурором  Петрівим А.І. слід вважати 18 вересня 2025 року (вимоги про необхідність прибуття до медичного закладу), а закінченням – дотепер, оскільки Петрів А.І. до цього часу вимоги про проведення обстеження в умовах медичного закладу не виконав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року (справа № 810/1224/17) надала тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Зважаючи на викладене, строк притягнення прокурора Петріва А.І. до дисциплінарної відповідальності не минув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи, викладені у   дисциплінарній скарзі обґрунтованими й такими, що об’єктивно підтверджені.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII Комісія взяла до уваги характер проступку, його тривалість, вчинення прокурором неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури й держави загалом, умисний характер, їхню очевидність і грубість, особу прокурора, ступінь його вини, службову характеристику, професійний досвід та період роботи в органах прокуратури.

Зокрема, визначаючи вид стягнення, що має бути застосований до прокурора Петріва А.І., Комісія також врахувала  позитивну характеристику прокурора, відсутність дисциплінарних стягнень, відсутності до тепер рішення експертної команди щодо оцінювання повсякденного функціонування особи щодо обґрунтованості ухваленого рішення про набуття статусу особи з інвалідністю.

Ураховуючи викладене Комісія дійшла висновку про наявність підстав для притягнення прокурора Петріва А.І. до дисциплінарної відповідальності й накладення менш тяжкого виду стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, а саме у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення, Комісія

 

 

                                               В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області Петріва Андрія Ігоровича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Копії рішення надіслати керівнику Івано-Франківської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області, скаржнику та прокурору Петріву А.І.  

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.