Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.    Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

2.  Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 17.07.2025 надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. (далі – скаржник)  про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області Майоровим П.О.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мавроді В.В., за результатами вивчення якої 29.07.2025 він прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження  № 07/3/2-601дс-284дп-25.

Комісія рішенням від 11.09.2025 № 303дп-25 продовжила строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Майорова П.О. до дисциплінарної відповідальності в дисциплінарному провадженні  № 07/3/2-601дс-284дп-25 до 17.10.2025.

За результатами перевірки Мавроді В.В. 12.05.2026 склав висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Майорова П.О. і того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передав його на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Прокурор Майоров П.О. листом від 26.05.2026 повідомив Комісію, що участь у засіданні братиме його представник – адвокат ОСОБА_1

У засіданні Комісії, яке відбулося 27.05.2026, участь взяли представники скаржника – прокурори відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також представник прокурора – адвокат ОСОБА_1.

Представник прокурора ОСОБА_1 на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Положення), заявила усне клопотання про проведення закритого засідання Комісії з метою недопущення розголошення відомостей, що охороняються законом, з одночасним визначенням кола осіб, допущених до участі в такому засіданні. Комісія задовольнила зазначене клопотання.

Також представник прокурора Майорова П.О. заявила усне клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження копій документів, які, на її думку, мають значення при розгляді справи. Комісія задовольнила клопотання та долучила зазначені документи до матеріалів дисциплінарного провадження.

Окрім того, ураховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі — Закон  № 1697-VII), Комісія прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора Майорова П.О.

 

3.  Зміст дисциплінарної скарги

 

 

          Скаржник зазначає, що Майоров П.О., обіймаючи посаду прокурора та будучи обізнаним із вимогами Закону № 1697-VII, а також порядком встановлення інвалідності, звернувся до Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» з метою встановлення йому  ІІ групи інвалідності, усвідомлюючи, що наявні у нього захворювання та функціональні порушення не відповідають критеріям встановлення такої групи інвалідності.

          На думку скаржника, службові особи, попри відсутність достатніх медичних підстав, необґрунтовано прийняли рішення про встановлення Майорову П.О. ІІ групи інвалідності й оформили відповідні документи, зокрема акт огляду та довідку про визнання його особою з інвалідністю.

          Надалі Майоров П.О. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі — ГУ ПФУ в Одеській області) із заявою про призначення пенсії по інвалідності, за результатами чого йому було призначено пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.

          Скаржник вважає, що такими діями Майоров П.О. порушив вимоги законодавства та правила прокурорської етики, оскільки з березня 2021 року до січня 2025 року без достатніх підстав отримав пенсійні виплати по інвалідності на загальну суму понад 891 000 грн, якими розпорядився на власний розсуд.

За таких обставин скаржник вважає, що в діях прокурора Майорова П.О.  наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4.  Обставини, установлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Мавроді В.В., представників скаржника – ОСОБУ_2 і ОСОБУ_3, представника прокурора ОСОБУ_1, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцями її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані чи сумнівні рішення медико-соціальних експертних комісій (далі – МСЕК) супроводжувалися звинуваченнями в корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено інвалідність і, відповідно, надалі призначено пенсійні виплати.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх із метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено чимало випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивної інвалідності прокурорам в окремих регіонах, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював проведення засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО України), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО України вирішила:

–  рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

–  Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора невідкладно забезпечити розроблення законопроєкту щодо проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

Під час перевірки в межах дисциплінарного провадження встановлено, що

Комунальна установа «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» рішенням від 01.03.2021 Майорову П.О. встановила ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням до 01.03.2022, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 767921.

Надалі, за результатами переогляду, зазначену групу інвалідності підтверджено до 01.03.2024 згідно з  довідкою до акта огляду МСЕК від 01.02.2022 серії 12ААВ № 521067.

Надалі ІІ групу інвалідності Майорову П.О. знову підтверджено до 01.04.2026 (довідка до акта огляду МСЕК від 11.03.2024 серії 12ААГ № 947651).

Майоров П.О. до кадрового підрозділу Одеської обласної прокуратури надав копію довідки МСЕК від 01.02.2022 № 521067. Також в його особовій справі міститься виписка з акта огляду МСЕК від 11.03.2024 № 947651 щодо встановлення йому ІІ групи інвалідності.

Прокурор Майоров П.О. 10.03.2021 звертався до відділу фінансування та бухгалтерського обліку Одеської обласної прокуратури у зв’язку з виникненням у нього права на отримання пенсії по інвалідності, зокрема за наданням довідки для її оформлення. Листом, відділу фінансування та бухгалтерського обліку Одеської обласної прокуратури повідомлено, що за Майорова П.О. сплачується єдиний соціальний внесок у розмірі 8,41 %, як за особу з інвалідністю.

Водночас індивідуальної програми реабілітації Майорова П.О. як особи з інвалідністю до Одеської обласної прокуратури не надходило. З питань облаштування робочого місця, коригування робочого графіка, вжиття заходів із трудової реабілітації, зокрема направлення на санаторно-курортне лікування, Майоров П.О. до кадрового підрозділу не звертався.

Інформації щодо користування Майоровим П.О. іншими соціальними пільгами у зв’язку з установленням йому інвалідності в Одеській обласній прокуратурі немає.

Крім того, за інформацією Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Майоров П.О. є військовозобов’язаним і перебуває на військовому обліку в Київському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки міста Одеси (далі — Київський РТЦК та СП м. Одеси) з 18.03.2005.

Рішенням військово-лікарської комісії Київського РТЦК та СП м. Одеси від 05.07.2024 Майорова П.О. визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових вищих навчальних закладах, навчальних центрах, закладах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення та охорони.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів Майорову П.О. оформлено відстрочку від призову до 04.11.2025.

За інформацією ГУ ПФУ в Одеській області, на підставі довідки МСЕК від 01.03.2021 серії 12ААВ № 767921 Майорову П.О. призначено пенсію по інвалідності ІІ групи з 01.02.2021 до 28.02.2022 відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Із 07.04.2021 Майорова П.О. переведено на пенсію по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону № 1697-VII.

Розмір призначеної Майорову П.О. пенсії по інвалідності станом на 01.09.2025 становить 19 797,27 грн. Загальна сума здійснених йому пенсійних виплат за період з 01.03.2021 до 30.09.2025 становить 1 069 308,28 грн.

Згідно з інформацією, отриманою із Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора, слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні  № (конфіденційна інформація) від 21.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369  КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини законності встановлення медико-соціальними експертними комісіями груп інвалідності працівникам низки державних та правоохоронних органів, зокрема працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів і достатності підстав для встановлення груп інвалідності низці працівників державних і правоохоронних органів.

Постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Чернобаєва С.І. від 31.01.2025 у вказаному кримінальному провадженні працівників Державної установи  «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (далі – ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України») залучено як спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності ряду працівників державних і правоохоронних органів, зокрема Майорову П.О.

ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» повідомила Майорова П.О. про необхідність його прибуття до 01.10.2025 до зазначеної медичної установи у місті Дніпрі для проходження медичного обстеження. Зі змістом відповідного повідомлення прокурор ознайомився 17.09.2025.

У визначений строк Майоров П.О. до цієї медичної установи не прибув. Натомість 30.09.2025 він повідомив ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» про неможливість прибуття у зв’язку з поганим самопочуттям та відкриттям листка непрацездатності на період з 29.09.2025 до 03.10.2025. Водночас прокурор зазначив про намір прибути для проходження обстеження, що підтверджується наданим ним квитком на потяг сполученням Одеса — Дніпро на 29.09.2025, а також наказом від 22.09.2025 про надання йому відпустки на період з 29.09.2025 до 03.10.2025.

Надалі Офіс Генерального прокурора повідомив Одеську обласну прокуратуру про необхідність прибуття до 08.12.2025 визначених прокурорів Одеської області, зокрема Майорова П.О., до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». Необхідність прибуття до медичної установи була персонально доведена до Майорова П.О. керівником Одеської обласної прокуратури, з відповідним повідомленням прокурор ознайомився 28.11.2025.

Однак 08.12.2025 Майоров П.О. повторно повідомив медичну установу про неможливість прибути у зв’язку з перебуванням на лікарняному, відкритому на період з 05.12.2025 до 09.12.2025. Прокурор Майоров П.О. долучив квиток на потяг сполученням Одеса — Дніпро на 04.12.2025.

Отже, встановлено, що прокурор Майоров П.О. перебував на лікарняному з 29.09.2025 до 03.10.2025 та з 05.12.2025 до 09.12.2025.

Наразі в матеріалах дисциплінарного провадження не міститься підтвердження про прибуття Майорова П.О. до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» і проходження ним відповідного медичного обстеження чи переогляду.

 

4.1  Короткий зміст висновку службового розслідування

Відповідно до наказу керівника Одеської обласної прокуратури від  18.08.2025 № 178 проведено службове розслідування за фактом можливого використання прокурором Майоровим П.О. власних службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб і вчинення інших дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури під час оформлення інвалідності.

Визнано, що інформацію про отримання Майоровим П.О. статусу особи з інвалідністю, оформлення пенсії по інвалідності, отримання пенсійних виплат, зазначену в дисциплінарній скарзі, підтверджено.

Ураховано, що Майорова П.О. листом ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» викликався для проходження обстеження та оцінювання повсякденного функціонування до зазначеного медичної установи в строк до 01.10.2025, однак вказане обстеження він не пройшов та на час завершення службового розслідування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлення йому ІІ групи інвалідності відсутні.

 

5.    Пояснення прокурора

7.    Пояснення представників скаржника

У засіданні Комісії представник скаржника ОСОБА_2 зазначив, що під час вирішення питання про наявність у діях прокурора Майорова П.О. ознак дисциплінарного проступку слід врахувати факт його персонального повідомлення про необхідність прибуття до медичної установи у строк до 08.12.2025.

За словами представника скаржника, у відповідному листі прокурору було окремо роз’яснено положення Кодексу, зазначено адресу медичної установи, контактні номери телефонів, адреси електронної пошти, а також визначено осіб, до яких прокурор міг звернутися з питань узгодження графіка прибуття. Отже, уся необхідна інформація для врегулювання питання щодо проходження медичного огляду була доведена до відома прокурора належним чином.

У зв’язку з цим ОСОБА_2 вважав, що в діях прокурора Майорова П.О. наявні ознаки дисциплінарного проступку, підтримав висновок члена Комісії  Мавроді В.В. та просив притягнути прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Представник скаржника ОСОБА_3 підтримав зазначену позицію.

 

8.    Правові джерела, що підлягають застосуванню, і мотиви ухваленого Комісією рішення

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба,  27.08. – 07.09. 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,  15–17.10.2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено в Законі № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, зокрема: Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини; Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році; Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році; Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році.

У статті 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно зі статтею 10 Кодексу прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. У статті 11 Кодексу зазначено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.          У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури в суспільстві, що досягається їхньою кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів і сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і відстежувати зміни в законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке би суспільне становище не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено в указаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора й авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють у прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства та в публічних інтересах; намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини; підтримувати честь і гідність своєї професії; твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно; не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених  у Законі № 1697-VII і Законі України «Про запобігання корупції».

У статті 8 Європейської конвенції з прав людини визначено право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас передбачено можливість і межі втручання в це право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпек або економічного добробуту країни для запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Оцінивши діяльність прокурора Майорова П.О. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Майорова П.О. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року  № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від  14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Майоров П.О. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону  № 1697-VII на нього покладено обов’язок неухильно дотримуватися Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону № 1697-VII), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Дотримуючись принципів, визначених у Кодексі, Майоров П.О. не повинен допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії,  які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Прокурор Майоров П.О., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, мав обов’язок не лише формально дотримуватися вимог закону, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту своєї особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури. Натомість він умисно проігнорував письмову вимогу керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичної установи та не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення йому групи інвалідності.

Такими діями прокурор допустив демонстративну неповагу до етичних стандартів поведінки, не вжив передбачених законодавством заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури. Його пасивна позиція фактично сприяє поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, підриває суспільну довіру до державної інституції та створює враження толерування корупційних ризиків у системі.

Також прокурор не вжив жодного активного і достатнього заходу, спрямованих на підтвердження законності встановленого йому статусу особи з інвалідністю у спосіб, який би усував обґрунтовані сумніви суспільства та забезпечував захист авторитету органів прокуратури.

Зокрема, прокурор не ініціював офіційного вирішення питання щодо проходження перевірки, не звернувся до компетентних органів із заявами про визначення іншої дати проходження обстеження та не надав документального підтвердження вжиття достатніх заходів для усунення сумнівів щодо обґрунтованості встановленої йому групи інвалідності.

Його неприбуття обґрунтовано породжує сумніви щодо дійсності II групи інвалідності. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність. Під сумнів ставиться не лише сам статус інвалідності, а й пов’язані з ним соціально-правові гарантії, зокрема можливість отримання пенсії по інвалідності, яка отримується ним з 2021 року.

Прокурора Майорова П.О. належним чином було повідомлено про необхідність прибути до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» з метою проходження медичного обстеження та перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлення йому ІІ групи інвалідності.

Однак у визначені строки до зазначеної медичної установи він не прибув. З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що Майоров П.О. повідомляв до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» про неможливість прибуття у зв’язку з перебуванням на лікарняному.

Так, прокурор перебував на тимчасовій непрацездатності у періоди з 29.09.2025 до 03.10.2025 та з 05.12.2025 до 09.12.2025. Саме на ці періоди припадали обставини, на які він посилався як на причину неприбуття до медичної установи.

Відповідно до пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, у разі неприбуття особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі суду, до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України», крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для перенесення строків медичних обстежень є, зокрема, тимчасова непрацездатність.

Водночас такі обставини можуть свідчити лише про наявність підстав для перенесення строку проходження відповідного медичного обстеження, але не звільняють особу від необхідності пройти його після припинення тимчасової непрацездатності або в інший погоджений із компетентною медичною установою строк.

З огляду на це сам факт перебування прокурора на лікарняному в окремі періоди не спростовує необхідності вжиття ним належних і достатніх заходів для проходження відповідного медичного обстеження після усунення таких обставин, зокрема шляхом офіційного погодження іншої дати прибуття до компетентної медичної установи.

Так, зі змістом першого повідомлення, що надійшло з  ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», про необхідність прибуття до 01.10.2025 Майоров П.О. ознайомився 17.09.2025, а листок непрацездатності йому відкрито лише з 29.09.2025. Отже, у період з 17.09.2025 до 29.09.2025 прокурор мав об’єктивну можливість прибути до медичної установи чи завчасно ініціювати питання щодо узгодження іншого строку проходження обстеження.

Крім того, після завершення тимчасової непрацездатності 03.10.2025 та до надсилання повторного повідомлення Офісом Генерального прокурора  Майоров П.О. також мав достатній проміжок часу для вжиття активних дій, спрямованих на проходження медичного обстеження.

Із повторним повідомленням про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» до 08.12.2025 Майоров П.О. ознайомився 28.11.2025, тоді як листок непрацездатності йому відкрито з 05.12.2025. Отже, у період з 28.11.2025 до 05.12.2025 прокурор також мав можливість прибути до медичної установи або належним чином ініціювати перенесення строку проходження обстеження.

Таким чином, перебування Майорова П.О. на лікарняному у періоди з 29.09.2025 до 03.10.2025 та з 05.12.2025 до 09.12.2025 може пояснювати його неприбуття саме у відповідні дати, однак не спростовує факту невжиття ним достатніх активних заходів для проходження медичного обстеження після усунення зазначених обставин.

Попри наявність двох повідомлень про необхідність прибуття до медичної установи, станом на час розгляду дисциплінарного провадження Комісією не встановлено, що Майоров П.О. прибув до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», пройшов відповідне медичне обстеження або офіційно погодив іншу дату його проходження.

Окремої оцінки потребує також те, що на підтвердження наміру прибути до медичної установи Майоров П.О. надав квитки на потяг сполученням Одеса — Дніпро, придбані після ознайомлення з відповідними повідомленнями. Водночас саме на періоди, що охоплювали заплановані дати поїздок, йому відкривалися листки непрацездатності. Такий збіг обставин у сукупності з подальшим неприбуттям до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» та відсутністю доказів проходження переогляду обґрунтовано викликає сумніви щодо реального наміру прокурора виконати законну вимогу щодо проходження обстеження.

Комісія бере до уваги наданий стороною захисту витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.05.2026, яким прокурору Майорову П.О. встановлено ІІІ групу інвалідності строком на два роки.

Водночас зазначена обставина не спростовує встановленого під час дисциплінарного провадження факту неприбуття Майорова П.О. у визначені строки саме до тієї медичної установи, до якої його було викликано для проходження відповідного медичного обстеження.

Згідно зі змістом повідомлень про необхідність прибуття Майорова П.О. для проходження медичного обстеження в обох випадках зі строками прибуття до 01.10.2025 та до 08.12.2025 було визначено одну й ту саму медичну установу, а саме ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

Відомостей про визначення альтернативного місця проходження такого обстеження, зокрема в медичних закладах міста Одеси, Комісією не встановлено.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеного в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, саме ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» було визначено установою, уповноваженою проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК щодо прокурорів, у тому числі Майорова П.О. Відповідно до статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО України, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади. Водночас Майоров П.О. не забезпечив проходження зазначеної перевірки та ухилився від участі у відповідних заходах, спрямованих на виконання рішення РНБО України та Указу Президента України № 732/2024, унаслідок чого перевірка обґрунтованості встановлення йому інвалідності не була проведена.

За таких обставин проходження Майоровим П.О. оцінювання повсякденного функціонування особи 21.05.2026 в іншому медичному закладі не може розцінюватися як належне виконання вимог, зазначених у повідомленнях про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» у визначені строки і не усуває встановлених у дисциплінарному провадженні обставин його неприбуття до визначеної медичної установи.

Окрім того, відповідно до інформації Одеської обласної прокуратури Майоров П.О. індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю до прокуратури не надавав.

Статтею 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що особа з інвалідністю бере участь у виконанні індивідуальної програми реабілітації та взаємодіє із суб’єктами, які забезпечують здійснення реабілітаційних заходів.

Водночас відповідно до нормативного регулювання, чинного на момент встановлення Майорову П.О. інвалідності, індивідуальна програма реабілітації є документом, у якому визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяг, строки виконання та суб’єкти, відповідальні за їх реалізацію. Така програма спрямована на відновлення, підтримання або компенсацію порушених функцій організму, адаптацію особи до повсякденного життя та створення необхідних умов для її трудової діяльності.

Згідно з пунктом 14 Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 757 (у редакції, чинній на час первинного встановлення Майорову П.О. інвалідності та до 30.03.2022), МСЕК або ЛКК під час чергового огляду особи з інвалідністю за зверненням реабілітаційної установи або в порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше одного разу на два роки, переглядали передбачені нею реабілітаційні заходи.

Комісія також враховує, що Майоров П.О. письмово до кадрового підрозділу, відділу матеріально-технічного забезпечення чи підрозділу соціально-побутових потреб щодо реалізації заходів, пов’язаних із його статусом особи з інвалідністю, не звертався. У зв’язку з цим заходи з облаштування робочого місця, коригування режиму праці, трудової реабілітації, направлення на санаторно-курортне лікування чи інші заходи, які могли бути передбачені індивідуальною програмою реабілітації, стосовно нього не здійснювалися.

Також Комісією враховано, що відповідно до наданої інформації відсутні відомості про використання Майоровим П.О. інших соціальних гарантій та заходів підтримки, пов’язаних із наявністю статусу особи з інвалідністю. При цьому матеріали дисциплінарного провадження свідчать про використання ним права на спеціальне пенсійне забезпечення у зв’язку з інвалідністю, передбачене пунктом 9 статті 86 Закону № 1697-VII.

Наведені обставини самі по собі не свідчать про відсутність у прокурора захворювань або про неправомірність встановлення йому інвалідності. Водночас вони підлягають оцінці Комісією у сукупності з іншими встановленими обставинами дисциплінарного провадження під час вирішення питання щодо поведінки прокурора в контексті дотримання вимог професійної етики, доброчесності та підтримання авторитету органів прокуратури.

Варто зауважити, що члени Комісії не є фахівцями у галузі медицини та не наділені повноваженнями надавати оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності, правильності діагнозів чи медичній документації. Комісія діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а тому надає оцінку діям Майорова П.О. виключно в контексті його статусу прокурора та дотримання вимог законодавства і правил прокурорської етики.

Комісія критично оцінює доводи представника прокурора Майорова П.О. про те, що дисциплінарне провадження стосовно нього зумовлене виключно загальним суспільним резонансом навколо питань встановлення інвалідності окремим посадовим особам, із якими він жодним чином не пов’язаний.

Установлено, що у відкритому інформаційному просторі наявні не лише загальні публікації щодо можливих зловживань під час встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури, а й публікації, у яких безпосередньо зазначено прізвище, ім’я та по батькові прокурора Майорова П.О., його посаду, а також наявну в нього на той час групу інвалідності.

Зокрема, такі відомості містяться у публікаціях: «Повний список прокурорів-інвалідів Одеської області» від 04.11.2024, розміщеній на вебсайті «Альтернатива.орг» за покликанням: https://alternatyva.org/2024/11/04/povnyi-spysok-prokuroriv-invalidiv-odeskoi-oblasti/, та «Майже 60 одеських прокурорів мають інвалідність — повний список», розміщеній на вебсайті «Новини.LIVE» за посиланням: https://odesa.novyny.live/maizhe-60-odeskikh-prokuroriv-maiut-invalidnist-povnii-spisok-210730.html.

Отже, у цьому випадку йдеться не лише про загальний суспільний резонанс щодо можливих зловживань під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а й про поширення у публічному просторі інформації, яка безпосередньо стосувалася прокурора Майорова П.О. та в якій він був прямо ідентифікований як працівник органів прокуратури, що має встановлену групу інвалідності.

За таких обставин з часу появи зазначених публікацій у листопаді  2024 року у прокурора Майорова П.О. виник обов’язок діяти у спосіб, який би відповідав вимогам професійної етики прокурора, сприяв захисту його власної ділової репутації та не допускав заподіяння шкоди авторитету органів прокуратури.

Відповідно до статті 11 Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою професійну честь і гідність, своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Прокурор Майоров П.О., усвідомлюючи високу суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, а також беручи до уваги, що у відкритому інформаційному просторі поширювалися відомості, які стосувалися безпосередньо його особи, в умовах воєнного стану був зобов’язаний не лише діяти відповідно до вимог чинного законодавства, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту власної ділової репутації та авторитету органів прокуратури загалом.

Утім, попри звернення керівництва та наявність суспільного резонансу, який стосувався не абстрактного кола осіб, а безпосередньо і прокурора Майорова П.О., останній не забезпечив належного проходження повторного медичного огляду, не з’явився дотепер до відповідного медичного закладу, а також не надав до Комісії відомостей про вжиття ним достатніх заходів, спрямованих на спростування поширених у публічному просторі сумнівів щодо законності встановлення йому групи інвалідності.

У сукупності такі дії, а точніше – бездіяльність, свідчать про відсутність з боку прокурора Майорова П.О. належної професійної ініціативи щодо підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю. Його поведінка фактично характеризується як ухилення від виконання законних вимог керівництва та невжиття заходів із захисту особистої репутації, що, у свою чергу, дискредитує органи прокуратури в очах суспільства.

Указані обставини прямо суперечать засадам професійної етики працівника органів прокуратури, негативно впливають на сприйняття інституту прокуратури, особливо в умовах воєнного стану, коли суспільна довіра до державних органів є вкрай важливою.

Таким чином, прокурор Майоров П.О. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Майоровим П.О. дисциплінарного проступку підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження у їх сукупності, зокрема: повідомленнями про необхідність прибуття до медичної установи; доказами ознайомлення прокурора з такими повідомленнями; відомостями про його неприбуття у визначені строки; інформацією про відсутність погодження іншої дати проходження обстеження; матеріалами службового розслідування; інформацією ГУ ПФУ в Одеській області щодо призначення та виплати пенсії по інвалідності; відомостями Одеської обласної прокуратури щодо ненадання індивідуальної програми реабілітації та відсутності звернень прокурора з питань реалізації заходів реабілітації.

Дії та бездіяльність прокурора Майорова П.О. мають триваючий характер, оскільки після ознайомлення 17.09.2025 з першим повідомленням про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» він був обізнаний про необхідність проходження відповідного медичного обстеження з метою перевірки обґрунтованості встановлення йому ІІ групи інвалідності.

Попри це, після першого виклику, а надалі й після повторного повідомлення про необхідність прибуття до зазначеної медичної установи Майоров П.О. відповідного обстеження не пройшов.

Отже, датою початку вчинення дисциплінарного проступку слід вважати 17.09.2025 – день, коли прокурор ознайомився з першим повідомленням про необхідність прибуття до медичної установи та достовірно знав про необхідність проходження такого обстеження. Датою закінчення дисциплінарного проступку є 27.05.2026 – день прийняття Комісією рішення у дисциплінарному провадженні стосовно нього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 надала тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Таким чином, строк для прийняття рішення про накладення на прокурора  Майорова П.О. дисциплінарного стягнення, передбачений у частині четвертій статті 48 Закону № 1697-VII, не минув.

Комісія дійшла висновку про наявність у діях прокурора Майорова П.О. дисциплінарного проступку.

Вирішуючи питання про вид дисциплінарного стягнення, що може бути застосований до прокурора Майорова П.О., Комісія, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII взяла до уваги характер проступку, особу прокурора, стаж роботи в органах прокуратури, його позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних стягнень, інші обставини вчиненого діяння.

Пунктом 1 частини четвертої статті 49 Закону №1697-VII передбачено, що за результатами дисциплінарного провадження може бути прийнято рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора), якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення.

Оскільки вчинений прокурором Майоровим П.О. дисциплінарний проступок має характер грубого порушення, Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для накладення більш м’якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, бо вчинений прокурором Майоровим П.О. дисциплінарний проступок несумісний із подальшим зайняттям будь-якої посади в цих органах.

 

Зважаючи на викладене, Комісія вважає, що застосування до прокурора Майорова П.О. найбільш суворого дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час перевірки у дисциплінарному провадженні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону  України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА:

Притягнути прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області Майорова Павла Олеговича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копії рішення надіслати керівнику Одеської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, скаржнику, прокурору Майорову П.О., а також керівнику Київської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.