Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальним управлінням Державного бюро розслідувань Донецької обласної прокуратури Буяновського Віктора Валерійовича (далі – прокурор                  Буяновський В.В., Буяновський В.В.) у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-547дс-145дп-25,

 

УСТАНОВИЛА:

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Буяновський В.В. в органах прокуратури Донецької області працює з листопада 1998 року, з березня 2023 року – на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальним управлінням Державного бюро розслідувань Донецької обласної прокуратури. Присягу працівника прокуратури склав 09.02.2011, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, (далі – Кодекс) ознайомився 15.05.2017.

Характеризується позитивно, у 2023 році нагороджений нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України», дисциплінарних стягнень не має, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. 

 

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

За результатами перевірки член Комісії Степанова Т.В. 05.05.2026 склала висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Буяновського В.В.

Скаржника та прокурора Буяновського В.В. своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії 20.05.2026 від скаржника участь в режимі відео-конференції взяв заступник керівника Донецької обласної прокуратури                 ОСОБА 2.

Буяновський В.В. на засідання Комісії 20.05.2026 не з’явився, повідомив, що не братиме участь у засіданні у зв’язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації. Участь у засіданні братиме його представник –  адвокат ОСОБА 3.

За таких обставин Комісія, ураховуючи вимоги п. 1 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII), прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

З метою недопущення розголошення відомостей, що охороняються законом, у представника Буяновського В.В. з’ясовано його думку щодо  проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі в засіданні, однак представник прокурора ОСОБА 3 повідомив, що доручення щодо закритого засідання від довірителя він не отримував. Крім того, вказав, що відомості щодо прокурора Буяновського В.В. вже було розголошено іншими особами, зокрема Донецькою обласною прокуратурою.

Враховуючи, що на засіданні Комісії не з’ясовано думку прокурора Буяновського В.В. щодо необхідності проведення закритого засідання у цьому дисциплінарному провадженні, членом Комісії Мнишенко Є.С. заявлено клопотання про розгляд дисциплінарного провадження у закритому засіданні з метою недопущення розголошення відомостей, що охороняються законом, щодо стану здоров’я прокурора Буяновського В.В., яке Комісією задоволено.

На засіданні Комісії 20.05.2026 членом Комісії Степановою Т.В. оголошено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Буяновського В.В. та короткий виклад пояснень прокурора, надані під час дисциплінарного провадження.

Комісією заслухано представника прокурора ОСОБА 3, який заперечував наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Буяновського В.В., вважає висновок члена Комісії Степанової Т.В. про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Буяновського В.В. незаконним і необґрунтованим, оскільки вважає, що член Комісії Степанова Т.В. вийшла за межі дисциплінарної скарги, просив Комісію закрити дисциплінарне провадження.

  Також заслухано представника скаржника, який підтримав доводи, викладені в дисциплінарній скарзі, погодився з висновком члена Комісії Степанової Т.В. і запропонованим у ньому видом дисциплінарного стягнення, надав пояснення і відповіді на запитання членів Комісії.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

4. Встановлені обставини під час дисциплінарного провадження

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА 4. Під час обшуків, проведених за місцями її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів. Рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено групи інвалідності з призначенням надалі пенсійних виплат. У медіа зазначалося, що окремі прокурори, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх із метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності таких правопорушень, зокрема масового встановлення фіктивної інвалідності прокурорам у регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

Президент України 22.10.2024 ініціював засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введене в дію Указом Президента України від 22.10.2025 № 732/2024.

Із метою забезпечення захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБО вирішила:

– рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

– Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора доручено забезпечити проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Згідно з вимогами статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

4.1. Стислий виклад матеріалів службового розслідування

Враховуючи численні публікації в соціальних мережах та інтернет-виданнях про надання прокурорам статусу інвалідності на підставі наказу Генерального прокурора від 16.10.2024 № 238, Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора провела службове розслідування, за результатами якого 09.12.2024 склала висновок, який затвердив виконувач обов’язків Генерального прокурора ОСОБА 5 13.12.2024 (далі – висновок службового розслідування від 13.12.2024).

Згідно з висновком службового розслідування від 13.12.2024 встановлено, що 16.10.2024 на персональній сторінці в соціальній мережі «Facebook» журналіст ОСОБА 6 опублікував допис із заголовком: «51 прокурор Хмельниччини на чолі з обласним прокурором ОСОБА 7 оформили інвалідність, «дахуючи» корупційну схему Слуги народу ОСОБА 4 у МСЕК та ПФ». У дописі оприлюднено список прокурорів органів прокуратури Хмельницької області, які, на думку автора, безпідставно отримали інвалідність із метою отримання пенсій. Правоохоронні органи області бездоказово звинувачуються в тому, що знали про зловживання Крупи та були співучасниками корупційних схем.

В інтернет-виданні «Економічна правда» розміщено статтю невідомого автора «Прокурори з обмеженими можливостями. Скільки з них в Україні мають статус осіб з інвалідністю?», у якій згадується про затримання керівниці Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА 4. Констатовано, що жоден член МСЕК від початку війни не сів за ґрати. Їхні справи зазвичай у судах «розвалюють» прокурори через угоди про визнання винуватості в обмін на м’яке чи суто формальне покарання. Наведено статистику щодо працівників з інвалідністю у правоохоронних органах, зокрема у прокуратурі. Зроблено припущення, що, попри зменшення вдвічі штату органів прокуратури за останні десять років, кількість їхніх пенсіонерів після початку війни збільшилася на 30%, що не можна пояснити вислугою років; пояснити це можна не інакше, як оформленням групи інвалідності.

Також наведено низку публікацій щодо прокурорів інших областей і зазначено, що Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора у травні – серпні 2020 року провела перевірку інформації про наявність інвалідності у прокурорів органів прокуратури Черкаської та Хмельницької областей.

Отримані під час перевірки матеріали вказували на те, що невстановлені працівники закладів охорони здоров’я та МСЕК, вірогідно, використали своє службове становище всупереч інтересам служби та внесли недостовірні відомості до офіційних медичних документів стосовно 46 прокурорів Хмельницької області та 70 прокурорів Черкаської області для необґрунтованого встановлення їм діагнозу захворювання та відповідної групи інвалідності.

Ураховуючи, що в діях працівників закладів охорони здоров’я та МСЕК вбачались ознаки кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 366, частиною другою статті 364 КК України, прокурори Генеральної інспекції  Офісу Генерального прокурора у 2020 році направили рапорти про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за результатами розгляду яких розпочато досудове розслідування кримінальних проваджень № 42020000000001036 від 10.06.2020 (Черкаська область) та № 422020000000001478 від 10.08.2020 (Хмельницька область).

Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора за наслідками повідомлень у медіа 21.10.2024 зареєструвала кримінальне провадження                             № 42024000000001166 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358, частиною третьою статті 369 КК України, проведення досудового розслідування у якому доручила Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань.

Під час досудового розслідування перевіряються обставини внесення невстановленими на час проведення службового розслідування працівниками закладів охорони здоров’я та уповноваженими посадовими особами МСЕК за попередньою змовою з працівниками органів прокуратури України недостовірних відомостей до офіційних медичних документів працівників органів прокуратури України, що стало підставою для можливого необґрунтованого встановлення діагнозу захворювання, відповідної групи інвалідності та можливого безпідставного нарахування пенсійних виплат.

Після початку досудового розслідування у кримінальному провадженні Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1276 від 08.11.2024,  згідно з якою пункт 13 Положення про медико-соціальну експертизу доповнений повноваженнями ДЗ Центральної МСЕК МОЗ проводити перевірку обґрунтованості рішень про встановлення груп інвалідності та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів.

Прокурор у кримінальному провадженні  № 42024000000001166 надіслав листи до МОЗ України щодо проведення перевірки обґрунтованості раніше винесених МСЕК рішень про встановлення прокурорам різних груп інвалідності шляхом проведення експертизи кожної справи МСЕК та/або переогляду. На час закінчення службового розслідування інформації про результати розгляду вказаних листів до Офісу Генерального прокурора не надходило.

Об’єктивних даних, що вказували б на використання прокурорами службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей з метою отримання інвалідності, а також на порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, під час службового розслідування не здобуто. Обмеженість засобів службового розслідування не дає змоги в повному обсязі перевірити всі обставини та обґрунтованість підстав для отримання прокурорами інвалідності, які об’єктивно можливо перевірити лише шляхом проведення слідчих дій.

Комісія з проведення службового розслідування дійшла висновку, що з огляду на обмеженість засобів службового розслідування об’єктивно підтвердити чи спростувати опубліковану в медіа інформацію про використання прокурорами службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей із метою отримання інвалідності неможливо без проведення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (пункт 2 висновку).

У зв’язку з недостатнім для перевірки обсягом відомостей дисциплінарної скарги та додатків до неї членом Комісії Степановою Т.В. листом від 25.07.2025 № 07/3/2-833вих-25 у скаржника витребувано додаткові відомості та ініційовано проведення службового розслідування, висновок якого затвердив керівник Донецької  обласної прокуратури ОСОБА 1 23.09.2025 (далі – висновок службового розслідування від 23.09.2025).

В ході службового розслідування від 23.09.2025 встановлено, що Буяновський В.В. до відділу кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури відомості з приводу пенсії, початку виплати, розміру, у тому числі на виконання Інструкції з обліку кадрів в органах прокуратури України, затвердженої наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 31.12.2021 № 415 в редакції від 24.10.2024, не надавав.

В особовій справі Буяновського В.В. наявна копія довідки до акта огляду МСЕК м. Краматорськ серії конфіденційна інформація про встановлення йому ІІ групи інвалідності безстроково. Дата надання документа до обласної прокуратури відсутня.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда до обласної прокуратури Буяновським В.В. не надавалась. У зв’язку з цим виконання заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіку не забезпечувалось, заходи з трудової реабілітації не вживались.   

Буяновський В.В. є військовозобов’язаним, перебуває на військовому обліку в конфіденційна інформація РТЦК та СП, не заброньований.

Відповідно до електронної бази даних у комп’ютерній програмі «Комплексна система автоматизації підприємства «IS-pro» за період з серпня 2015 року по час складання цього висновку службового розслідування (23.09.2025) Буяновський В.В. на лікарняному не перебував, натомість систематично щорічно перебував у відпустках.

Відповідно до збережених електронних баз даних у комп’ютерній програмі «Комплексна система автоматизації підприємства «IS-pro» нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 8,41% на суму нарахованої заробітної плати Буяновського В.В. відбувалось з січня 2019 року. Підставу для нарахування єдиного внеску з січня 2019 року у розмірі 8,41% надати немає можливості у зв’язку з відсутністю оригіналів первинних документів з бухгалтерського обліку по нарахованій заробітній платі. Зазначені документи зберігались в архіві адміністративної будівлі прокуратури області                (конфіденційна інформація), яка з лютого 2022 року знаходиться на тимчасово окупованій території.

Буяновський В.В. не звертався до відповідного підрозділу Донецької обласної прокуратури щодо необхідності додаткового облаштування робочого місця з дотриманням вимог доступності, безбар’єрності тощо.

Згідно інформації Головного управління Пенсійного фонду України (далі – ПФУ) в Донецькій області Буяновський В.В. перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII. Інформацію про розмір, дату призначення та умови виплати пенсії з посиланням на положення закону, що це персональні дані особи, не надано.    

Відповідно до інформації Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні                                   № 62024000000000923 від 21.10.2024, під час якого перевіряються обставини законності встановлення МСЕК інвалідності працівникам низки державних та правоохоронних органів, у тому числі працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій. Буяновського В.В. в межах цього кримінального провадження для проведення допиту чи інших процесуальних дій не викликали, не допитували, про підозру йому не повідомляли, заходи забезпечення не застосовували.

В межах вказаного кримінального провадження перед МОЗ України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів та достатності підстав для встановлення груп інвалідності ряду працівників органів прокуратури, у тому числі і щодо Буяновського В.В. На час проведення цього службового розслідування інформація щодо результатів перевірки правильності винесення МСЕК рішення про встановлення інвалідності Буяновському В.В. відсутня.

Крім того, службовим розслідуванням не встановлено будь-якої інформації в засобах масової інформації щодо Буяновського В.В., пов’язаної з використанням ним свого службового становища з метою отримання ІІ групи інвалідності. Інших заяв, повідомлень, скарг стосовно цього прокурора, які б вказували на недотримання ним правил прокурорської етики, також не встановлено.

Таким чином комісія з проведення службового розслідування дійшла висновків: відомості про отримання Буяновським В.В. статусу особи з інвалідністю та отримання пенсійних виплат підтверджено; враховано, що на час завершення службового розслідування інформація щодо результатів перевірки правильності винесення МСЕК рішення про встановлення групи інвалідності Буяновському В.В. не надходила; ураховуючи, що керівником Донецької обласної прокуратури 14.07.2025 стосовно Буяновського В.В. за вказаним фактом спрямовано дисциплінарну скаргу до Комісії, за результатами службового розслідування вирішено обмежитись вжитими заходами.

4.2 Інші обставини, встановлені у дисциплінарному провадженні

На запит члена Комісії Степанової Т.В. від скаржника отримано інформацію листом № 07-1116вих-25 від 06.08.2025 про те, що правоохоронними органами та медичними закладами Буяновському В.В. не запропоновано з’явитись для проведення переогляду до стаціонарного відділення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». На час надання цієї інформації ІІ група інвалідності Буяновському В.В. не скасована. Буяновський В.В. перебуває на військовому обліку як військовозобов’язаний і придатний до військової служби за результатами ВЛК від 31.08.2023, до цього у 1999 році також був визнаний придатним до стройової служби (згідно доданої копії військового квитка). Інформація про надання Буяновським В.В. відомостей до ТЦК та СП про наявність у нього ІІ групи інвалідності в обласній прокуратурі відсутня.

Водночас, згідно додаткової інформації скаржника від 26.11.2025 № 07-2568вих-25 до Донецької обласної прокуратури 15.09.2025 надійшло доручення з Офісу Генерального прокурора про повідомлення певних працівників органів обласної прокуратури, у тому числі і Буяновського В.В., про необхідність прибуття у строк до 30.09.2025 для проходження обстеження в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

Буяновському В.В. вручено під підпис відповідний лист 16.09.2025 № 07-11020вн-25, проте він вимоги про проходження обстеження проігнорував. Водночас Буяновський В.В. 30.09.2025 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними дій Донецької обласної прокуратури щодо зобов’язання його у строк до 30.09.2025 прибути для проходження обстеження до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для перевірки обґрунтованості прийнятого МСЕК рішення про встановлення групи інвалідності та зобов’язати Донецьку обласну прокуратуру утриматися від таких дій. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито провадження за позовом Буяновського В.В. (справа № 200/7552/25).

Зі змісту доданих до вказаної інформації скаржника копій документів встановлено таке.

Листом заступника Генерального прокурора ОСОБА 8 від 10.09.2025 № 31/2/1-83921ВИХ-25 скаржника зобов’язано організувати ознайомлення під підпис працівників органів прокуратури Донецької області, яким установлено інвалідність, у тому числі Буяновського В.В., з інформацією про необхідність прибуття до 30.09.2025 для проходження медичного обстеження до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» шляхом надіслання їм відповідних листів, зразок якого долучено до цього листа заступника Генерального прокурора.

Крім того у листі заступника Генерального прокурора ОСОБА 8 від 10.09.2025 № 31/2/1-83921ВИХ-25 зазначено, що на виконання рішення РНБО від 22.10.2024, введеного в дію Указом Президента України від 22.10.2024                         № 732/2024, а також постанов слідчого Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 і від 01.08.2025 Центр оцінювання функціонального стану особи ініціював забезпечення прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» упродовж вересня 2025 року працівників органів прокуратури для перевірки обґрунтованості прийнятих МСЕК рішень про встановлення груп інвалідності (копія листа додана).

Згідно доданої копії листа директора ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» ОСОБА 9 від 27.08.2025 № 3462/01-18, адресованого Офісу Генерального прокурора цією державною установою відповідно до листа Державного бюро розслідувань від 04.08.2025 № 10-2-02-01-19047 та постанови слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань від 01.08.2025 у межах кримінального провадження № 62024000000000923, МОЗ доручило інституту та Центру оцінювання функціонального стану особи проведення перевірки достовірності діагнозів і достатності підстав для встановлення групи інвалідності особам з числа працівників державних і правоохоронних органів. У зв’язку з цим директор ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» просить Офіс Генерального прокурора упродовж вересня 2025 року забезпечити явку прокурорів для проведення перевірки медико-експертних висновків відповідно до постанови (список осіб додано).

На виконання вищевказаного листа заступника Генерального прокурора ОСОБА 8 від 10.09.2025 № 31/2/1-83921ВИХ-25 скаржник 17.09.2025 персонально повідомив під підпис Буяновського В.В. про необхідність з’явитись до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» у строк до 30.09.2025 для проходження обстеження. Вказане повідомлення здійснено за зразком доданим до вищевказаного листа заступника Генерального прокурора, у якому, зокрема, зазначено про розслідування кримінального провадження                                                             № 62024000000000923 та постанови слідчого від 31.01.2025 і 01.08.2025 у цьому кримінальному провадженні, якими залучено спеціалістів ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для перевірки обґрунтованості прийнятих МСЕК рішень про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури. Крім того цим  повідомленням Буяновському В.В. роз’яснено вимоги пункту 4 частини 4 статті 19 Закону № 1697-VII, а також статей 11, 16, 21 Кодексу, а також наслідки невиконання вимог цього повідомлення.

Згідно інформації заступника Генерального прокурора ОСОБА 8 від 11.09.2025, наданої на запит члена Комісії Степанової Т.В. від 01.09.2025 № 07/3-1724вих-25, слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024, процесуальне керівництво у якому здійснюється групою прокурорів з числа прокурорів Офісу Генерального прокурора. Під час досудового розслідування вживаються заходи щодо перевірки обґрунтованості встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури. У межах цього кримінального провадження постановами старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 та від 01.08.2025 (копії долучено до інформації)  залучено як спеціалістів працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури, у тому числі Буяновському В.В. (зазначений постанові слідчого від 01.08.2025). На виконання зазначених постанов слідчого ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» відповідно до вимог ст. 69-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» здійснюється перевірка правильності винесення МСЕК рішень про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури. За інформацією цієї установи даних про результати медичного огляду Буяновського В.В. на час надання цієї відповіді відсутня.

Крім того, членом Комісії Степановою Т.В., листом від 23.09.2025 № 07/3/2-4097вих25 здійснено запит керівнику ДУ «Український державний науково-дослідний інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» щодо проведення Центром оцінювання функціонального стану особи цієї державної установи перевірки обґрунтованості рішення МСЕК стосовно Буяновського В.В. та її результатів.

Директор ДУ «Український державний науково-дослідний інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» у листі-відповіді від 13.10.2025 лише зазначив, що перевірка обґрунтованості рішення про надання статусу особи з інвалідністю стосовно Буяновського В.В.  не проводилась.

Надалі, у додатку до листа директора цієї державної установи від 17.11.2025 № 7907/01-18 надано додаткові відомості щодо запитуваної інформації, а саме, що: Буяновський В.В. не з’явився на дообстеження, рішення щодо результатів проведення перевірки обґрунтованості встановлення йому статусу особи з інвалідністю не прийнято із зазначенням примітки такого змісту: «Запит. Окупована територія».

Крім того, у своїй додатковій інформації від 29.01.2026 № 07-160вих-26 скаржник повідомив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 200/7552/25 задоволено повністю адміністративний позов Буяновського В.В. до Донецької обласної прокуратури, визнані протиправними дії Донецької обласної прокуратури щодо зобов’язання Буяновського В.В. в строк до 30 вересня 2025 року прибути для проходження обстеження до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для перевірки обґрунтованості прийнятого МСЕК рішення про встановлення групи інвалідності. Зобов’язано Донецьку обласну прокуратуру утриматися від зобов’язання Буяновського В.В. прибути для проходження обстеження до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для перевірки обґрунтованості прийнятого МСЕК рішення про встановлення групи інвалідності. Донецькою обласною прокуратурою готується апеляційна скарга на вказане рішення суду.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень судове рішення не набрало законної сили. За посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134473813 на офіційному вебсайті реєстру розміщено ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі № 200/7552/25, якою відкрито апеляційне провадження в цій адміністративній справі за апеляційною скаргою Донецької обласної прокуратури.

Згідно даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Буяновський В.В. упродовж 2015 – 2025 років декларував отримання доходу у виді пенсії всього на суму 2 827 416 грн., зокрема: у 2015 році – 22 419 грн., у 2016 році – 63 077 грн., у 2017 році – 99 140 грн., у 2018 році – 118 117 грн., у 2019 році – 221 046 грн., у 2020 році – 255 277 грн., у 2021 році – 462 443 грн., у 2022 році – 411 304 грн., у 2023 році – 414 728 грн., у 2024 році – 417 853 грн., у 2025 році – 342 012 грн.

4.3 Пояснення прокурора

Під час засідання Комісії доповідачем Степановою Т.В., оголошено короткий зміст пояснення Буяновського В.В., які надавались ним під час службового розслідування і дисциплінарного провадження.

5. Правові джерела, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27.08.–07.09.1990), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15 – 17.10.2008), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, їхні загальні права й обов’язки визначено в Законі № 1697-VII.

Згідно з частиною третьою, пунктами 2, 3, 4 частини четвертої, частиною п’ятою статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися присяги прокурора, правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, щорічно проходити таємну перевірку доброчесності.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу його завданням є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно зі статтею 10 Кодексу прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури –  одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їхньою кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві немає визначень понять гідності й честі. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально-етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке б суспільне становище не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого –  шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23.04.1999, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 990/229/19). Як зазначено у постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31.05.2005 встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, установлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

У статті 8 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод визначено право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість і межі втручання в це право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпек або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з рішенням РНБО «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введене в дію Указом Президента України від 22.10.2025 № 732/2024, із метою забезпечення захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, вирішено:

-  рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

-  Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора доручено забезпечити проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Згідно з вимогами статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Відповідно до пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, яка діяла до 01.01.2025, Центральна МСЕК МОЗ до 01.01.2025 була уповноважена на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів / органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу 4 пункту 13 цього Положення проводити перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймати відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна МСЕК МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил України.

У 2025 році надання / підтвердження / скасування  статусу особи з інвалідністю регламентується такими основними нормативно-правовими актами: Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон від 21.03.1991                 № 875-XII) із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-ІХ (далі – Закон від 19.12.2024 № 4170-ІХ), постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338 (далі – постанова від 15.11.2024 № 1338).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону від 21.03.1991 № 875-XII, у редакції Закону від 19.12.2024 № 4170-ІХ, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (набула чинності 01.01.2025) на Центр оцінювання функціонального стану особи покладено, зокрема, проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих, у тому числі, медико-соціальними експертними комісіями, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду –  стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду, а також за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. При цьому, якщо за результатами перевірки обґрунтованості прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень, проведених на базі ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

6. Оцінка встановлених обставин і мотиви ухвалення рішення

Дисциплінарне провадження відкрито у зв’язку з наявністю ознак вчинення Буяновським В.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем Кодексу, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23.11.2022 № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 869/9606/17 етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі та повазі до органів прокуратури.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у    п. 100 Постанови від 16.04.2026 у справі № 990/5/25, під діями та бездіяльністю, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, законодавець розуміє не будь-яке порушення прокурором службових обов`язків чи службової дисципліни, а саме такі діяння, які за своїм морально-етичним змістом та наслідками є такими, що підривають авторитет прокуратури та викликають обґрунтовані сумніви у відповідності прокурора як представника влади займаній посаді. Особливою рисою таких діянь є те, що вони породжують саме певне негативне ставлення у суспільстві до прокурора та сприймаються як такі, що свідчать про відсутність у такої особи достатніх моральних якостей для зайняття посади прокурора.

Буяновський В.В. є прокурором, і відповідно до ст. 19 Закону № 1697-VII на нього покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (ст. 36 Закону № 1697-VII), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі, Буяновський В.В. зобов’язаний не допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; не вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; не допускати дії / бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Прокурор Буяновський В.В., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, зобов’язаний не лише формально дотримуватися вимог закону, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури.

Натомість він, без виключних обставин свідомо проігнорував рішення РНБО «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введене в дію Указом Президента України від 22.10.2025 № 732/2024, яким, зокрема, Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора доручено забезпечити проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність, вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, з вересня 2025 року не з’явився до медичної установи та не забезпечив спростування сумнівів у законності встановлення йому ІІ групи інвалідності безтерміново.

Таким чином, Буяновський В.В., за відсутності об’єктивних підстав, які б унеможливлювали його прибуття до медичного закладу та наданої можливості для повторного проходження огляду упродовж вересня 2025 року (період який був зазначений у персональному виклику для проходження медичного обстеження) і дотепер свідомо ухилився від проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичного закладу та не вжив заходів, спрямованих на підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю.

При цьому Буяновський В.В. 30.09.2025 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними дій Донецької обласної прокуратури щодо зобов’язання його у строк до 30.09.2025 прибути для проходження обстеження до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для перевірки обґрунтованості прийнятого МСЕК рішення про встановлення групи інвалідності та зобов’язати Донецьку обласну прокуратуру утриматися від таких дій.

Такими діями Буяновський В.В. виявив свідоме ігнорування, демонстративну неповагу до етичних стандартів поведінки прокурора, не вжив передбачених законодавством заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури. Його  позиція (бездіяльність щодо виконання рішення РНБО та вимог керівництва) фактично об’єктивно сприяла поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, підриває суспільну довіру до цієї державної інституції та створює враження толерування корупційних ризиків у системі.

Зокрема, Буяновський В.В. не ініціював офіційного вирішення питання щодо альтернативного механізму проходження перевірки, не звернувся з відповідними заявами до компетентних органів із наданням належних медичних підтверджень, не скористався можливістю документально засвідчити свою доброчесність у спосіб, який би був зрозумілим і переконливим для громадськості.

За наслідками наведених обставин, у медійному просторі поширено значну кількість негативних публікацій, що стосуються питання законності встановлення інвалідності прокурорам в Черкаській та Хмельницькій областях, зокрема, у публікаціях за посиланнями:

https://www.anticor.foundation/novyny/10846/; 

https://www.unian.ua/incidents/prokurori-invalidi-masovo-zafiksovani-v-cherkaskiy-oblasti-skandal-z-msek-12797373.html;

https://suspilne.media/cherkasy/864481-na-cerkasini-visokij-vidsotok-prokuroriv-z-invalidnistu-ofis-genprokurora/;

https://viche.ck.ua/region/invalidnist-mayut-shhonajmenshe-523-prokurory-bilshist-otrymaly-yiyi-shhe-do-pochatku-povnomasshtabnoyi-vijny/;

https://hromadske.ua/suspilstvo/233416-naybilshe-prokuroriv-iaki-maiut-invalidnist-narazi-vyiavyly-na-cherkashchyni-ta-khmelnychchyni-ohp;

https://procherk.info/news/7-cherkassy/122905-cherkaska-oblast-odna-z-pershih-za-kilkistju-osib-z-invalidnistju-sered-prokuroriv;

https://bastion.tv/prokurori-invalidi-posadovci-msek-bezpidstavno-vstanovili-prokuroram-invalidnist_n67492.

У поясненнях Буяновський В.В. посилається на те, що наявність у нього групи інвалідності була предметом перевірки у 2020 році.

Однак цей факт не може бути розцінений як безумовне підтвердження правомірності набутого статусу. Перевірка проводилася у межах конкретних процедур і стосувалася стану здоров’я на той момент. Навіть безтермінове встановлення інвалідності не виключає права держави та роботодавця перевіряти її актуальність у зв’язку з новими обставинами та суспільним резонансом. Посилання на попередні перевірки не звільняло прокурора від обов’язку підтвердити законність свого статусу. Прокурор зобов’язаний був пройти повторне обстеження на виконання рішення РНБО «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, яким доручено Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Об’єктивних обставин щодо звільнення Буяновського В.В. від обов’язку підтвердити законність свого статусу не було. Прокурор зобов’язаний був пройти повторне обстеження на виконання вищевказаного рішення РНБО.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (набрала чинності 01.01.2025) такі повноваження покладено на Центр оцінювання функціонального стану особи.

Окремого значення набуває факт, що Буяновський В.В. перебуває на військовому обліку як військовозобов’язаний і придатний до військової служби за результатами ВЛК 31.08.2023, до цього у 1999 році також був визнаний придатним до стройової служби, інформація про надання Буяновським В.В. відомостей до ТЦК та СП про наявність у нього ІІ групи інвалідності не здобута. Крім того статус особи з інвалідністю ІІ групи Буяновський В.В. використав у 2016 році для отримання пенсії відповідно до частин 2, 3, 9 статті 86 Закону № 1697-VII.

Таким чином неприбуття до медичного закладу з метою обстеження і перевірки законності встановлення статусу особи з інвалідністю обґрунтовано у сукупності із вищевказаними обставинами породжує сумніви щодо законності та обґрунтованості встановлення йому II групи інвалідності. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність. Під сумнів ставиться не лише сам статус інвалідності, а й пов’язані з ним соціально-правові гарантії, зокрема можливість отримання пенсії по інвалідності.

З огляду на підвищену суспільну чутливість питань законності встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури прокурор Буяновський В.В. був зобов’язаний проявити належну добросовісність у підтвердженні правомірності набутого статусу з метою захисту власної репутації та авторитету органів прокуратури. Утім, він не забезпечив проходження повторного медичного огляду та не вжив заходів для усунення сумнівів щодо законності встановлення йому групи інвалідності.

Ураховуючи вищевикладене, такі дії прокурора Буяновського В.В. Комісія розцінює як вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Звертає увагу на себе і те, що в той момент, коли Буяновський В.В. обрав вищевказану модель поведінки, він керувався суб’єктивною думкою, власним переконанням, яке не було об’єктивним. Отже, прокурор діяв всупереч статті 10 Кодексу, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами, а також усвідомлювати соціальну значущість прокурорської діяльності й міру відповідальності перед суспільством. Таким чином, прокурор порушив один із основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 4 Кодексу, – принцип об’єктивності. Дії прокурора Буяновського В.В., які прямо пов’язані із суспільним резонансом і невдоволенням діяльністю органів прокуратури, є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Окрім цього, Буяновським В.В. зазначеною свідомою бездіяльністю проігноровано етичні норми, які є основоположними засадами поведінки прокурора, зокрема використання статусу особи з інвалідністю, що призвело до призначення, нарахування та виплати пенсії, вибірковий підхід до використання статусу інваліда (лише для отримання грошових виплат), що явно виходять за межі приватної сфери.

Більше того, невизнання ним відповідальності, ігнорування наслідків своєї протиправної поведінки, уникнення надання їй об’єктивної оцінки надалі свідчить про неусвідомлення етичної природи своїх порушень та повну неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Вказані дії прокурора Комісія розцінює як грубе порушення правил прокурорської етики.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, коли до прокурорів ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави, а також в області, дії керівництва МСЕК якої і стали основною причиною створення та наявності негативного суспільного резонансу щодо можливого протиправного надання прокурорам статусу осіб з інвалідністю.

З огляду на вимоги ч. 4 ст. 46 Закону № 1697-VII Комісія не погоджується з доводами представника прокурора Буяновського В.В. щодо незаконності виходу членом Комісії Степановою Т.В. при складанні висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях Буяновського В.В. за межі дисциплінарної скарги.

Зокрема, ч. 4 ст. 46 Закону № 1697-VII встановлено, що після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.

Враховуючи вищевикладене, за результатами перевірки Комісія приходить до висновку, що обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження про вчинення прокурором Буяновським В.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, знайшли підтвердження.

Зокрема, прокурор Буяновський В.В. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини 3, пункту 4 частини 4 статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697- VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Буяновським В.В. дисциплінарного проступку підтверджено:

- відомостями з листа заступника Генерального прокурора ОСОБА 8 від 10.09.2025 № 31/2/1-83921ВИХ-25, яким скаржника зобов’язано організувати ознайомлення під підпис працівників органів прокуратури Донецької області, яким установлено інвалідність, у тому числі Буяновського В.В., з інформацією про необхідність прибуття до 30.09.2025 для проходження медичного обстеження до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України»;

- відомостями з листа директора ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України»                    ОСОБА 9 від 27.08.2025 № 3462/01-18, адресованого Офісу Генерального прокурора, з проханням упродовж вересня 2025 року забезпечити явку прокурорів для проведення перевірки медико-експертних висновків відповідно до постанови, у тому числі Буяновського В.В.

- персонального повідомлення скаржником 17.09.2025 під підпис Буяновського В.В. про необхідність з’явитись до директор ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» у строк до 30.09.2025 для проходження обстеження;

- матеріалами та висновком службового розслідування від 23.09.2025;

- поясненнями Буяновського В.В.;

- іншими матеріалами дисциплінарного провадження у їх сукупності.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Під час вирішення питання щодо часу вчинення прокурором Буяновським В.В. дисциплінарного проступку необхідно врахувати таке.

Об’єктивна сторона вчиненого Буяновським В.В. дисциплінарного проступку має складну структуру та утворюється низкою однорідних дій / бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Дії та бездіяльність прокурора Буяновського В.В. належать до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку слід вважати 17 вересня 2025 року (день, коли Буяновського В.В. належним чином повідомлено про необхідність з’явитися до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для перевірки обґрунтованості прийнятого МСЕК рішення про встановлення йому групи інвалідності), який триває дотепер, оскільки Буяновський В.В. не виконав зазначені вимоги до цього часу.

Отже, встановлений частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора Буяновського В.В. до дисциплінарної відповідальності не минув.

На підставі вимог частиною третьою статті 48 Закону № 1697-VII, при прийнятті рішення про вид дисциплінарного стягнення стосовно                     Буяновського В.В., Комісія враховує очевидність і грубість допущеного порушення, характер та наслідки проступку, резонансність ситуації у медійному просторі, відсутність усвідомлення своєї вини та належної реакції з боку прокурора, у зв’язку з чим вважає, що такий проступок несумісний із подальшим перебуванням Буяновського В.В. на посаді в органах прокуратури.

Навіть враховуючи його позитивну характеристику, тривалий час роботи в органах прокуратури, а також відсутність дисциплінарних стягнень, підстав для накладення більш м’якого стягнення Комісія не вбачає.

За таких обставин Комісія вважає, що за вчинене прокурором діяння є підстави для застосування до прокурора Буяновського В.В. дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, яке буде пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47, 48, 50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–113, 115 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

ВИРІШИЛА:

Притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальним управлінням Державного бюро розслідувань Донецької обласної прокуратури Буяновського Віктора Валерійовича та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копію рішення направити Генеральному прокурору для застосування дисциплінарного стягнення, керівнику Донецької обласної прокуратури, прокурору Буяновському В.В.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.