Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.    Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

2.  Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Комісії 17.07.2025 надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. (далі – скаржник)  про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Сидорчуком О.О.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мавроді В.В., за результатами вивчення якої 29.07.2025 він прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження  № 07/3/2-596дс-283дп-25.

Комісія рішенням від 11.09.2025 № 302дп-25 продовжила строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Сидорчука О.О. до дисциплінарної відповідальності в дисциплінарному провадженні  № 07/3/2-596дс-283дп-25 до 17.10.2025.

За результатами перевірки Мавроді В.В. 06.05.2026 склав висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Сидорчука О.О. і того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передав його на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

На засіданні Комісії, яке відбулось 20.05.2026, взяли участь представник скаржника - прокурор відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 та прокурор Львівської обласної прокуратури  Сидорчук О.О.

 

3.  Зміст дисциплінарної скарги

Скаржник зазначив, що прокурор Сидорчук О.О., усвідомлюючи відсутність у себе функціональних порушень, які відповідали б критеріям встановлення III та II груп інвалідності, звернувся до органів лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК) з метою визнання його особою з інвалідністю. Скаржник посилається на положення Порядку, умов та критеріїв встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, та вказує, що на момент звернення до МСЕК Сидорчук О.О. не мав таких стійких функціональних порушень і обмежень життєдіяльності, які б давали підстави для встановлення відповідних груп інвалідності. Попри це, як зазначено у скарзі, 07.04.2015 йому було встановлено III групу інвалідності, а 22.05.2024 — II групу інвалідності пожиттєво. Також скаржник стверджує, що після встановлення інвалідності Сидорчук О.О. звернувся до органів Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) у Львівській області та з 2020 року отримував пенсію по інвалідності. У зв’язку з цим у скарзі йдеться про можливе порушення Сидорчуком О.О. вимог законодавства та правил прокурорської етики, внаслідок чого, за твердженням скаржника, йому було здійснено пенсійні виплати на загальну суму 1 099 316 гривень.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Сидорчука О.О. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня  2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII), а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4.  Обставини, установлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Мавроді В.В., представника скаржника – ОСОБУ_1 та прокурора Сидорчука О.О., вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцями її проживання та роботи, виявлено багато готівкових коштів.

Спростовані чи сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями в корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено інвалідність і, відповідно, надалі призначено пенсійні виплати.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх із метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено чимало випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивної інвалідності прокурорам в окремих регіонах, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював проведення засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила:

–  рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи – ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

–  Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора невідкладно забезпечити розроблення законопроєкту щодо проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних комісій, на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

Під час перевірки в межах дисциплінарного провадження встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду Галицької міжрайонної МСЕК Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи від 07.04.2015 Сидорчуку О.О. вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, надалі цією ж МСЕК у 2020 році встановлено ІІ групу інвалідності.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, на момент встановлення інвалідності у 2015 році та переогляду у 2020 році прокурор в органах прокуратури не працював.

Після цього, рішенням Галицької міжрайонної МСЕК Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи від 09.04.2024 Сидорчуку О.О. встановлено ІІ групу інвалідності пожиттєво.

Сидорчук О.О. до відділу кадрової роботи та державної служби Львівської обласної прокуратури індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю не надавав. У зв’язку з цим заходи щодо облаштування його робочого місця не здійснювалися, робочий графік не коригувався, а заходи трудової реабілітації не застосовувалися. Із зазначених питань Сидорчук О.О. письмово до обласної прокуратури також не звертався.

Львівська обласна прокуратура не володіє інформацією щодо того, чи користувався Сидорчук О.О. іншими соціальними гарантіями, передбаченими законодавством для осіб з інвалідністю. Водночас у відділі кадрової роботи та державної служби наявна інформація про встановлення Сидорчуку О.О. інвалідності.

Також встановлено, що Сидорчук О.О. є військовозобов’язаним працівником Львівської обласної прокуратури, перебуває на військовому обліку у Шевченківському РТЦК та СП м. Львова та є заброньованим. Прокурор Сидорчук О.О. 17.08.2023 заброньований відповідно до Порядку бронювання військовозобов’язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 № 45, згідно з Переліком посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час і працюють в органах прокуратури України, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2015, а також постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2023 № 571.

Згідно з копією наданого Сидорчуком О.О. витягу із застосунку «Резерв+», у системі наявна інформація про тип відстрочки «бронювання», а також про наявність у прокурора інвалідності II групи внаслідок загального захворювання.

За інформацією Головного управління ПФУ у Львівській області, Сидорчуку О.О. 07.04.2015 вперше призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З 18.06.2020 Сидорчука О.О. переведено на пенсію по інвалідності відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII. 30.01.2025 Сидорчука О.О. на підставі його заяви переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII.

Станом на сьогодні Сидорчук О.О. перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області як особа з інвалідністю II групи внаслідок загального захворювання та є одержувачем пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII.

Згідно з інформацією Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора установлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні  № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статті 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини законності встановлення медико-соціальними експертними комісіями груп інвалідності працівникам низки державних та правоохоронних органів, у тому числі працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів та достатності підстав для встановлення груп інвалідності ряду працівників державних та правоохоронних органів, зокрема і щодо зазначеного прокурора.

Постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Чернобаєва С.І. від 01.08.2025 у вказаному кримінальному провадженні працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» залучено як спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності ряду працівників державних і правоохоронних органів, зокрема Сидорчуку О.О.

З огляду на це Офіс Генерального прокурора листом від 11.09.2025  № 31/2/1-34080-24 повідомив керівника Львівської обласної прокуратури про необхідність ознайомити під підпис Сидорчука О.О. із інформацією щодо необхідності його прибуття до 30.09.2025 для проходження медичного обстеження до зазначеного медичного закладу у місті Дніпрі.

Водночас про необхідність явки на медичне обстеження відділом кадрової роботи та державної служби Львівської обласної прокуратури було доведено до відома Сидорчука О.О. листом від 25.09.2025 № 07-1031вих-25, який йому скеровано за адресою, наявною у відділі кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури, оскільки у прокурора були відкриті листки непрацездатності в період з 15.09.2025 до 19.09.2025  та з 20.09.2025 до 30.09.2025. Вказаним листом Сидорчуку О.О. роз’яснено, що у разі непроходження ним обстеження це розцінюватиметься як порушення ним вимог ст. 11 Кодексу та інших законодавчих актів і матиме відповідні юридичні наслідки.

Також, 01.10.2025 після завершення перебування Сидорчука О.О. на лікарняному останній у відділі кадрової роботи та державної служби Львівської обласної прокуратури відмовився від ознайомлення з листом про проходження медичного обстеження в умовах стаціонару в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», про що було складено відповідний акт.

У акті від 01.10.2025 зафіксовано, що ознайомити Сидорчука О.О. з листом про необхідність прибуття для проходження медичного обстеження до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» в період до 01.10.2025 неможливо у зв’язку з його тимчасовою непрацездатністю з 15.09.2025 до 30.09.2025. З огляду на це відповідний лист було скеровано Сидорчуку О.О. засобами поштового зв’язку за останньою відомою адресою проживання.

Після завершення тимчасової непрацездатності 01.10.2025 у приміщенні Львівської обласної прокуратури за адресою: м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, кабінет № 22, Сидорчук О.О. відмовився від ознайомлення з вказаним листом. У зв’язку з цим 01.10.2025 о 17 годині 00 хвилин виконувач обов’язків начальника відділу кадрової роботи та державної служби Львівської обласної прокуратури ОСОБИ_2, начальник відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань інформаційно-аналітичної роботи обласної прокуратури ОСОБА_3., начальником відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів обласної прокуратури ОСОБУ_4 та головний спеціаліст відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури ОСОБУ_5 склали відповідний акт.

Матеріали дисциплінарного провадження не містять підтвердження ознайомлення Сидорчука О.О. з відповідним листом під підпис. Водночас відсутність такого підтвердження зумовлена об’єктивними обставинами, а саме перебуванням Сидорчука О.О. на лікарняному в період з 15.09.2025 до 30.09.2025, що унеможливлювало його особисте ознайомлення з листом до 01.10.2025, а також подальшою відмовою Сидорчука О.О. 01.10.2025 від ознайомлення з цим листом у приміщенні Львівської обласної прокуратури, про що складено відповідний акт.

Таким чином, під час дисциплінарного провадження достеменно встановлено наявність як об’єктивних обставин, які перешкоджали ознайомленню Сидорчука О.О. зі змістом надісланих йому листів щодо проходження повторного медичного огляду, а також суб’єктивного фактору (усвідомленої та умисної відмови від отримання відповідного повідомлення особисто, під час перебування в приміщенні обласної прокуратури).    

 

4.1  Короткий зміст висновку службового розслідування

 

Відповідно до наказу керівника Львівської обласної прокуратури від  15.08.2025 № 86 проведено службове розслідування за фактом можливого використання прокурором Сидорчуком О.О. своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб та вчинення інших дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури під час оформлення інвалідності.

Визнано, що інформація про отримання Сидорчуком О.О. статусу особи з інвалідністю, оформлення пенсії по інвалідності та отримання ним пенсійних виплат підтвердилась. Відомостей про те, що прокурором використовувались службові повноваження або службовий статус та пов’язані із цим можливості на користь своїх приватних інтересів під час отримання інвалідності засобами та методами службового розслідування не здобуто.

 

5.    Пояснення прокурора

 

6.    Пояснення представника скаржника

 

У засіданні Комісії представник скаржника  ОСОБА_1 підтримала доводи дисциплінарної скарги в повному обсязі та зазначила про наявність, на її думку, у діях прокурора Сидорчука О.О. ознак дисциплінарного проступку. Послалася на матеріали дисциплінарного провадження, а також на відомості, викладені у листі Львівської обласної прокуратури від 19.05.2026. Зокрема, зазначила, що 15.09.2025 на адресу Львівської обласної прокуратури надійшов лист Офісу Генерального прокурора від 11.09.2025 № 31/2/1-34080-24 щодо необхідності повідомлення прокурорів органів прокуратури Львівської області, яким встановлено інвалідність, про їх прибуття до міста Дніпра для проходження обстеження.

На виконання вимог вказаного листа виконувачем обов’язків керівника Львівської обласної прокуратури підготовлено повідомлення Сидорчуку О.О. про необхідність явки до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

ОСОБА_1 зазначила, що початок періоду тимчасової непрацездатності Сидорчука О.О., а саме з 15.09.2025, збігся з днем надходження до Львівської обласної прокуратури листа Офісу Генерального прокурора щодо необхідності повідомлення прокурора про проходження обстеження. У зв’язку з відсутністю Сидорчука О.О. на робочому місці через тимчасову непрацездатність зазначене повідомлення не було скеровано йому через ІС «Система електронного документообігу».

Водночас 22.09.2025 заступник начальника відділу кадрової роботи та державної служби Львівської обласної прокуратури ОСОБА_2 зазначене повідомлення направив Сидорчуку О.О. за допомогою засобів мобільного зв’язку, а саме через месенджер «WhatsApp», з мобільного номера телефону +(конфіденційна інформація) на номер телефону Сидорчука О.О. +(конфіденційна інформація).

За твердженням представника скаржника, факт ознайомлення  Сидорчука О.О. з текстом повідомлення підтверджується статусом доставки та прочитання повідомлення у месенджері «WhatsApp».

ОСОБА_1 зауважила, що направлення відповідного повідомлення через месенджер «WhatsApp» є належним способом доведення інформації до відома особи, оскільки підтверджує факт направлення повідомлення на фактичний номер мобільного телефону та його прочитання адресатом. На підтвердження цієї позиції вона послалася на постанову Верховного Суду від 09.01.2026 у справі № 751/4083/24, у якій копії скріншотів із месенджера визнано допустимими доказами обізнаності сторони за умови підтвердження доставки та прочитання повідомлення.

Таким чином, на думку представника скаржника, відповідна інформація була фактично доведена до відома Сидорчука О.О.

Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що Львівська обласна прокуратура  25.09.2025 року скерувала Сидорчуку О.О. повідомлення про виклик для проходження обстеження рекомендованим листом на адресу: (конфіденційна інформація).

Вказану адресу для надсилання кореспонденції, за словами представника скаржника, було обрано з огляду на те, що саме цю адресу Сидорчук О.О. власноруч зазначив як місце свого проживання в автобіографії від 15.04.2025.

Надалі рекомендований лист, скерований Сидорчуку О.О., був повернутий АТ «Укрпошта» з довідкою про причини повернення, де зазначено, що повернення здійснено у зв’язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

ОСОБА_1 також зазначила, що період тимчасової непрацездатності Сидорчука О.О. тривав до 30.09.2025, що підтверджується електронними листками непрацездатності з вебпорталу Пенсійного фонду України. У зв’язку з цим, за її словами, ознайомити Сидорчука О.О. з відповідним повідомленням у період з 15.09.2025 до 30.09.2025 безпосередньо на робочому місці не видавалося можливим.

01.10.2025, після закриття листка тимчасової непрацездатності,  Сидорчук О.О. прибув до відділу кадрової роботи та державної служби Львівської обласної прокуратури за адресою: місто Львів, проспект Шевченка, 17-19, кабінет № 22, для ознайомлення з наказом Генерального прокурора від 29.09.2025 № 171ш, яким у структурі та штатній чисельності Львівської обласної прокуратури ліквідовано Спеціалізовану екологічну прокуратуру на правах відділу Львівської обласної прокуратури, начальником якої він був.

Після ознайомлення із зазначеним наказом виконувачем обов’язків начальника відділу кадрової роботи та державної служби Львівської обласної прокуратури ОСОБОЮ_2 було озвучено Сидорчуку О.О. зміст повідомлення виконувача обов’язків керівника Львівської обласної прокуратури, підготовленого на виконання доручення Офісу Генерального прокурора, про необхідність його прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для проходження обстеження, пов’язаного з установленою йому інвалідністю.

Крім того, як зазначила представник скаржника, вказане повідомлення було надано Сидорчуку О.О. для безпосереднього ознайомлення. За її словами, прокурор особисто прочитав зміст відповідного документа, однак відмовився проставити підпис про ознайомлення, мотивуючи це тим, що період, протягом якого він мав пройти обстеження, вже минув.

Після відмови Сидорчука О.О. від проставлення підпису в документах, з якими він ознайомився, виконувач обов’язків начальника відділу кадрової роботи та державної служби Львівської обласної прокуратури ОСОБА_2 у присутності начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Львівської обласної прокуратури ОСОБОЮ_3, начальника відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та головного спеціаліста відділу кадрової роботи та державної служби Львівської обласної прокуратури ОСОБА_5 у кабінеті № 22 Сидорчуку О.О. повторно озвучив вимогу щодо необхідності прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для проходження обстеження.

За твердженням представника скаржника, Сидорчуку О.О. вголос оголосили зміст вимоги про необхідність явки до міста Дніпра для проходження обстеження, а також надали можливість самостійно ознайомитися з текстом відповідного повідомлення. Водночас, за її словами, прокурор категорично відмовився від підписання документа.

У складеному 01.10.2025 акті комісією, у складі чотирьох осіб засвідчено відмову Сидорчука О.О. від проставлення власного підпису про ознайомлення з повідомленням щодо необхідності прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для проходження обстеження.

Водночас ОСОБА_1 звернула увагу на те, що у тексті повідомлення, адресованого Сидорчуку О.О. Львівською обласною прокуратурою, не було зазначено граничного строку проходження обстеження. На її думку, це свідчить про наявність у прокурора можливості пройти відповідний медичний огляд у будь-який зручний для нього час.

За словами представника скаржника, інформація про період проходження обстеження містилася лише у дорученні Офісу Генерального прокурора, яке Сидорчуку О.О. не надавалося та не скеровувалося.

Отже, на думку ОСОБИ_1, наведені обставини свідчать про те, що Сидорчук О.О. був фактично ознайомлений зі змістом повідомлення про необхідність проходження відповідного обстеження.

Також вона зазначила, що твердження Сидорчука О.О. про ненадходження йому інших викликів до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, ОСОБА_1 долучила на засіданні Комісії до матеріалів дисциплінарного провадження виклик, адресований Сидорчуку О.О. за адресою: (конфіденційна інформація). За її словами, згідно з відомостями, зазначеними в автобіографії Сидорчука О.О., ця адреса є його зареєстрованим місцем проживання.

Зазначила, що лист ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» датований 29.04.2026 та зареєстрований за вихідним номером № 4364/03-19/2026. У ньому зазначалося, що для перевірки обґрунтованості рішення, прийнятого медико-соціальною експертною комісією щодо встановлення Сидорчуку О.О. групи інвалідності, йому необхідно прибути до 15.05.2026 за адресою: провулок Феодосія Макаревського, 1-а, місто Дніпро.

Водночас прокурор Сидорчук О.О., відповідаючи на запитання членів Комісії, повідомив, що зазначений лист він не отримував.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що Сидорчуку О.О. неодноразово доводилася інформація про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для проходження обстеження.

Крім того, на думку представника скаржника, Сидорчук О.О. самостійно не ініціював перед компетентними органами питання щодо перенесення строку проходження переогляду або визначення іншої дати його проходження.

Також, на підтвердження доводів щодо наявності у прокурора фактичної можливості пересуватися на значні відстані, представник скаржника послалася на інформацію Державної прикордонної служби України про перетин ним державного кордону України 73 рази в період з 2022 до 2024 року. Зазначені відомості свідчать про те, що Сидорчук О.О. мав об’єктивну можливість здійснювати поїздки.

Підсумовуючи свою позицію, ОСОБА_1 наголосила, що сукупність наведених обставин свідчить про наявність в діях прокурора Сидорчука О.О. дисциплінарного проступку. На її переконання, під час вирішення питання про вид дисциплінарного стягнення необхідно врахувати характер вчиненого проступку, його наслідки, суспільний резонанс, дані про особу прокурора, ступінь його вини, відмову від проходження обстеження, а також заперечення ним факту отримання листів-викликів.

З огляду на викладене представник скаржника вважає, що до прокурора Сидорчука О.О. доцільно застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Також звернула увагу, що прокурор  Сидорчук О.О. з жовтня 2025 року перебуває поза штатом, а тому застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, фактично не матиме для нього реальних негативних наслідків та не відповідатиме меті дисциплінарної відповідальності.

Також під час засідання Комісії ОСОБА_1 долучила документи, які підтверджують повідомлені нею обставини.

 

 

7.    Правові джерела, що підлягають застосуванню, і мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба,  27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,  15–17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено в Законі України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

У статті 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно зі статтею 11 Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури в суспільстві, що досягається їхньою кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів і сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке би суспільне становище не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено в указаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора й авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють у прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства та в публічних інтересах; намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини; підтримувати честь і гідність своєї професії; твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно; не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Оцінивши діяльність прокурора Сидорчука О.О. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Сидорчука О.О. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від  14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Сидорчук О.О. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону  № 1697-VII на нього покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону № 1697-VII), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі, Сидорчук О.О. не повинен допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії,  які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Прокурор Сидорчук О.О., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, мав обов’язок не лише формально дотримуватися вимог закону, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту своєї особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури. Натомість він проігнорував письмову вимогу керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичної установи та не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення йому групи інвалідності.

Такими діями прокурор допустив демонстративну неповагу до етичних стандартів поведінки, не вжив передбачених законодавством заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури. Його пасивна позиція фактично сприяє поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, підриває суспільну довіру до державної інституції та створює враження толерування корупційних ризиків у системі.

Комісія враховує, що обставини ознайомлення Сидорчука О.О. з повідомленням про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» мають оцінюватися у сукупності з даними про його тимчасову непрацездатність у відповідний період.

Як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження, а також із пояснень представника скаржника, 22.09.2025 повідомлення про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» було направлено  Сидорчуку О.О. за допомогою месенджера «WhatsApp», а факт його прочитання підтверджується відповідним статусом повідомлення. Водночас Комісія бере до уваги, що на момент направлення та прочитання зазначеного повідомлення Сидорчук О.О. перебував на лікарняному, а період його тимчасової непрацездатності тривав з 15.09.2025 до 30.09.2025.

Крім того, як зазначив сам Сидорчук О.О. у засіданні Комісії, 01.10.2025 він фактично ознайомився зі змістом відповідного листа, однак відмовився проставити підпис про ознайомлення, мотивуючи це тим, що визначений у листі строк прибуття до медичної установи вже сплив. Аналогічні обставини були наведені представником скаржника з посиланням на лист Львівської обласної прокуратури, відповідно до якого 01.10.2025 Сидорчуку О.О. було оголошено зміст повідомлення та надано можливість самостійно ознайомитися з його текстом.

Отже, Комісія виходить із того, що Сидорчук О.О. був обізнаний зі змістом повідомлення про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». Водночас таке ознайомлення відбулося за обставин, коли протягом визначеного для прибуття строку прокурор перебував у стані тимчасової непрацездатності, а безпосереднє ознайомлення з листом після виходу на роботу відбулося вже після спливу зазначеного строку.

Відповідно до пункту 18 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, перебування особи на тимчасовій непрацездатності є винятковою підставою для перенесення строків проходження медичного обстеження.

З огляду на це Комісія враховує, що перебування Сидорчука О.О. на лікарняному в період, визначений для прибуття до медичної установи, могло бути об’єктивною підставою для перенесення строку проходження відповідного обстеження. Водночас така обставина не звільняла прокурора від обов’язку після завершення тимчасової непрацездатності вжити належних, своєчасних та офіційно підтверджених заходів для проходження переогляду або для врегулювання питання щодо визначення нової дати його проходження.

Також прокурором не було вжито активних і достатніх заходів, спрямованих на офіційне врегулювання питання проходження такого обстеження після завершення тимчасової непрацездатності.

Зокрема, Сидорчук О.О. не ініціював перед компетентними органами питання про перенесення строку прибуття до відповідного медичного закладу, не забезпечив проходження переогляду у визначеній установі та не надав документального підтвердження вжиття ним заходів, які б свідчили про його готовність довести законність встановленого йому статусу особи з інвалідністю.

Комісія критично оцінює пояснення Сидорчука О.О. про те, що він уживав активних заходів для проходження відповідного обстеження. Зокрема, його посилання на телефонні дзвінки до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» не підтверджені належними доказами, які б свідчили про офіційне звернення до компетентної установи, погодження нової дати прибуття або ініціювання перенесення строку проходження обстеження.

Так само Комісія враховує, що письмове звернення до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», на яке посилається Сидорчук О.О., було направлено ним лише після отримання висновку члена Комісії про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку. За таких обставин зазначене звернення не може бути розцінене як своєчасне та достатнє підтвердження належної ініціативи прокурора щодо проходження переогляду одразу після завершення тимчасової непрацездатності.

Також Комісія оцінює пояснення Сидорчука О.О. щодо проходження ним ВЛК як такі, що не можуть вважатися належним підтвердженням вжиття активних заходів для виконання вимоги про прибуття до визначеної медичної установи для проходження обстеження. Сидорчук О.О. повідомив, що після завершення перебування на листках тимчасової непрацездатності він самостійно звернувся для проходження ВЛК, за результатами чого був скерований для проходження стаціонарного медичного обстеження у два спеціалізовані медичні заклади м. Львова. Так, в період з 09.10.2025 до 13.10.2025 він проходив стаціонарне обстеження у відділенні неврології відокремленого підрозділу «5-а лікарня» м. Львова, а з 14.10.2025 до 16.10.2025 у відділенні кардіології відокремленого підрозділу «Лікарня Святого Луки» м. Львова.

При цьому Комісія бере до уваги, що під час засідання представником скаржника було долучено лист-виклик щодо необхідності прибуття  Сидорчука О.О. до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» до 15.05.2026. Водночас матеріали дисциплінарного провадження не містять належного доказового підтвердження отримання саме Сидорчуком О.О. зазначеного листа-виклику. Крім того, сам прокурор у засіданні Комісії повідомив, що вказаний лист він не отримував.

У зв’язку з цим Комісія не покладає в основу цього рішення твердження про доведеність отримання Сидорчуком О.О. зазначеного листа-виклику до 15.05.2026. Водночас наведена обставина не спростовує встановленого факту його обізнаності про необхідність проходження переогляду.

Таким чином, Комісія виходить із того, що тимчасова непрацездатність Сидорчука О.О. у період з 15.09.2025 до 30.09.2025 могла бути об’єктивною підставою для перенесення строку проходження обстеження, однак після завершення такого періоду прокурор не вжив достатніх, своєчасних та документально підтверджених заходів для проходження переогляду або офіційного врегулювання питання щодо визначення нового строку прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

За таких обставин поведінка Сидорчука О.О. не може бути розцінена лише як наслідок об’єктивної неможливості прибути до медичної установи у період тимчасової непрацездатності. Сукупність установлених обставин свідчить про відсутність з його боку належної професійної ініціативи щодо проходження переогляду та усунення сумнівів у законності встановлення йому статусу особи з інвалідністю.

Окрім цього, відповідно до інформації Львівської обласної прокуратури Сидорчук О.О. індивідуальну програму реабілітації інваліда до відповідної прокуратури не надавав.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 03 грудня 2009 року визначала, що ІПР (Індивідуальна програма реабілітації) є обов’язковою до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача.

Індивідуальний план складається на два роки та його виконання контролюється. Виконання всіх заходів індивідуального плану є передумовою реабілітації особи з інвалідністю та допомагає актуалізувати потреби особи з інвалідністю. Саме у ІПР надається оцінка ефективності заходів, які допомагають особі адаптуватись або покращити стан здоров’я.

Згідно з пунктом 14 Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 № 757, в редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності Сидорчуку О.О. та включно до 30.03.2022, МСЕК або ЛКК під час чергового огляду особи з інвалідністю за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше ніж один раз на два роки, мали переглядати реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою.

Також з приводу забезпечення виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда Сидорчук О.О. письмово до кадрового підрозділу чи до відділу матеріально-технічного забезпечення чи соціально-побутових потреб жодного разу не звертався, унаслідок чого виконання заходів із облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та заходи з трудової реабілітації (направлення на санаторно-курортне лікування тощо) стосовно нього не здійснювалися.

Свідоме неподання прокурором Сидорчуком О.О. ІПР роботодавцю, невиконання заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та заходів трудової реабілітації є підставою для об’єктивного сумніву щодо реальності інвалідності, а умисне невиконання заходів реабілітації може свідчити про мету збереження статусу особи з інвалідністю, отриманого усупереч вимогам закону, та протиправне отримання соціальних виплат.

Слід зауважити, що члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Прокурор Сидорчук О.О., усвідомлюючи високу суспільну чутливість питання, пов’язаного із фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, в умовах воєнного стану, був зобов’язаний не лише діяти відповідно до вимог чинного законодавства, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту власної ділової репутації та авторитету органів прокуратури загалом. Втім, попри звернення керівництва, прокурор Сидорчук О.О. свідомо ухилився від проходження повторного медичного огляду, не з’явився до відповідного медичного закладу дотепер, а також не ініціював жодних дій, спрямованих на публічне спростування сумнівів щодо законності встановлення йому групи інвалідності.

У сукупності такі дії, а точніше – бездіяльність, свідчать про відсутність з боку прокурора Сидорчука О.О. належної професійної ініціативи щодо підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю. Його поведінка фактично характеризується як ухилення від виконання законних вимог керівництва та невжиття заходів із захисту особистої репутації, що, у свою чергу, дискредитує органи прокуратури в очах суспільства.

Вказані обставини прямо суперечать засадам професійної етики працівника органів прокуратури, негативно впливають на сприйняття інституту прокуратури, особливо в умовах воєнного стану, коли суспільна довіра до державних органів є вкрай важливою.

Таким чином, прокурор Сидорчук О.О. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Сидорчуком О.О. вказаного дисциплінарного проступку підтверджено:

- висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно нього на підставі наказу Львівської обласної прокуратури від 15.08.2025 № 86;

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора;

-  актом про відмову Сидорчука О.О. від ознайомлення з листом про необхідність прибуття для проходження обстеження до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 01.10.2025;

-   поясненнями прокурора Сидорчука О.О.;

Дії та бездіяльність прокурора Сидорчука О.О. належать до триваючих правопорушень, а тому датою вчинення дисциплінарного проступку слід вважати період із 01.10.2025 (день, коли після завершення тимчасової непрацездатності Сидорчуку О.О. було доведено зміст листа щодо необхідності прибуття для проходження обстеження, однак він відмовився проставити підпис про ознайомлення), а закінченням 20.05.2026 (день прийняття Комісією рішення у дисциплінарному провадженні щодо нього).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Таким чином, строк для прийняття рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, передбачений у частині четвертій статті 48 Закону № 1697-VII, не закінчився.

Дійшовши висновку про наявність в діях прокурора Сидорчука О.О. дисциплінарного проступку та визначаючи вид дисциплінарного стягнення стосовно нього, Комісія враховує очевидність і грубість допущеного порушення, характер та наслідки проступку, значний суспільний резонанс ситуації, відсутність належної реакції з боку прокурора на звернення керівництва, а також його відмову від проходження повторного медичного обстеження.

У якості обтяжуючої обставини враховується, що після завершення перебування на лікарняному 01.10.2025 Сидорчук О.О. умисно відмовився від ознайомлення під підпис з листом Офісу Генерального прокурора щодо необхідності прибуття для проходження стаціонарного медичного обстеження в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», про що працівниками Львівської обласної прокуратури було складено відповідний акт. Така поведінка свідчить про ухилення від виконання законних вимог керівництва та невжиття достатніх заходів для підтвердження законності встановленого йому статусу особи з інвалідністю.

Водночас Комісія бере до уваги, що неприбуття Сидорчука О.О. до медичної установи у первинно визначений строк було зумовлене об’єктивними обставинами, а саме перебуванням його на лікарняному у період з 15.09.2025 до 30.09.2025 включно. Зазначений період фактично охоплював строк, визначений для прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», що підлягає врахуванню як обставина, яка пом’якшує ступінь дисциплінарної відповідальності.

Також Комісія враховує позитивну характеристику Сидорчука О.О., тривалий стаж роботи в органах прокуратури та відсутність відомостей про застосування до нього дисциплінарних стягнень у минулому.

З огляду на це Комісія вважає, що до Сидорчука О.О. слід застосувати менш суворе дисциплінарне стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, яке б відповідало характеру вчиненого ним дисциплінарного проступку, а відтак дійшла висновку про можливість накладення на нього дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 49 Закону  № 1697-VII, у виді  заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час перевірки у дисциплінарному провадженні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону  України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА:

 

Притягнути прокурора Львівської обласної прокуратури Сидорчука Олега Олександровича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Копії рішення направити Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, скаржнику, прокурору Сидорчуку О.О., а також керівнику Львівської обласної прокуратури.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.