Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Куриленка Д.В., Коваль К.П., Мавроді В.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях заступника начальника першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора Плахотніка Вячеслава Володимировича (далі – Плахотнік В.В., прокурор) у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-660дс-162дп-25,

 

У С Т А Н О В И Л А:

 

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 

Плахотнік В.В. в органах прокуратури працює з грудня 2006 року, а із червня 2020 року і дотепер перебуває на посаді заступника начальника першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора.

Присягу прокурора склав 09 лютого 2011 року.

Із положеннями Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури (далі – Кодекс),  затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 28 листопада 2012 року,  ознайомився 18 грудня 2012 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Комісії 17 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Дзюби І.І. (далі – скаржник) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Плахотніком В.В.

Автоматизованою системою дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мнишенко Є.С., за результатами вивчення якої 25 липня 2025 року вона прийняла рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-660дс-162дп-25.

За результатами перевірки член Комісії Мнишенко Є.С. 16 квітня 2026 року склала висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях Плахотніка В.В., який разом із зібраними матеріалами передала на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Плахотніка В.В. своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії 29 квітня 2026 року.

У засіданні Комісії 29 квітня 2026 року взяв участь прокурор Плахотнік В.В., який із висновком члена Комісії Мнишенко Є.С. і дисциплінарною скаргою не погодився.

Прокурор Плахотнік В.В. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Положення), надіслав до Комісії письмове клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі в такому засіданні, у зв’язку з недопущенням розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісія задовольнила клопотання прокурора Плахотніка В.В. про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі в такому засіданні.

Надалі на засіданні Комісії прокурор Плахотнік В.В. заявив усне клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження таких документів: листів до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі – ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України») від 01 та 02 жовтня 2025 року; підтвердження поштового відправлення листа, яке Комісія задовольнила на підставі пункту 111 Положення.

Від скаржника участь у засіданні Комісії взяв прокурор ОСОБА_1, який доводи дисциплінарної скарги підтримав, із висновком члена Комісії погодився. Просив притягнути прокурора Плахотніка В.В. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразового грубого порушення правил прокурорської етики на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон  № 1697-VII).

На засіданні представник скаржника – прокурор ОСОБА_1 заявив усне клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження таких документів: повідомлення прокурора Плахотніка В.В. про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період до 30 вересня 2025 року, із яким він особисто ознайомився під підпис 17 вересня 2025 року; листа ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 серпня 2025 року з додатком; листа ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 17 листопада 2025 року з додатком; наказу про надання відпустки від 19 червня 2025 року; наказу про надання відпустки від 28 жовтня 2025 року; наказу про надання відпустки від 26 грудня 2025 року; наказу про надання відпустки від 13 січня 2026 року; наказу про надання відпустки від 03 лютого 2026 року.

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

Скаржник зазначив, що прокурор Плахотнік В.В., усвідомлюючи, що не має функціональних порушень, які б відповідали критеріям встановлення ІІ групи інвалідності, вирішив звернутися до органів лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) про визнання його інвалідом відповідної групи.

За твердженням скаржника, посадові особи відповідного закладу МСЕК, попри невідповідність встановлених діагнозів передбаченим критеріям, без належних правових підстав прийняли рішення про встановлення Плахотніку В.В. інвалідності ІІ групи.

На думку скаржника, зазначені обставини свідчать про те, що прокурор Плахотнік В.В., працюючи тривалий час в органах прокуратури на прокурорських посадах, вирішив отримати пенсійні виплати як особа з інвалідністю ІІ групи без наявних на те законних та обґрунтованих підстав.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Плахотніка В.В. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4. Обставини, установлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Мнишенко Є.С., пояснення  представника скаржника – ОСОБА_1 і прокурора Плахотніка В.В., вивчивши висновок та дослідивши матеріали перевірки, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в медіа набуло широкого розголосу питання щодо встановлення прокурорам статусу осіб з інвалідністю. Зокрема, у медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх із метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури було виявлено достатньо багато випадків установлення інвалідності за сумнівних обставин.

Суспільний резонанс щодо вказаного питання викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО України), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО України вирішила:

− рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

− Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора невідкладно забезпечити розроблення законопроєкту щодо проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

На виконання рішення РНБО України від 22 жовтня 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25 жовтня 2024 року № 1207 та  від 08 листопада 2024 року № 1276, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Наказом Міністерства охорони здоров’я України (далі – МОЗ України) від 26 жовтня 2024 року № 1809 права й обов’язки Центральної МСЕК МОЗ покладено на ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» і затверджено Положення про Центральну МСЕК МОЗ.

Згідно з пунктом 8 Положення про Центральну МСЕК МОЗ МСЕК проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в за необхідності їх скасовує.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15 листопада 2024 року № 1338 затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності, які набули чинності з 01 січня 2025 року.

Відповідно до  наказу МОЗ України від 03 грудня 2024 року № 2022 права й обов’язки Центру оцінювання функціонального стану особи (далі – ЦОФСО) покладено на ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України». У пункті 51 Порядку  проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що ЦОФСО проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих МСЕК, у тому числі й на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19 грудня 2024 року № 4170-IX доповнено Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» статтею 69-1 «Комплексна оцінка обмежень життєдіяльності та оцінювання повсякденного функціонування особи», у якій визначено, що перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або МСЕК, проводить експертна команда ЦОФСО на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду – стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду, та за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною другою статті 364, частинами першою та другою статті 366, частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366-2 КК України, під час якого вживають заходів щодо перевірки обґрунтованості встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури.

Постановою слідчого Державного бюро розслідувань від 01 серпня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні залучено як спеціалістів працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України». На дослідження їм поставлено, зокрема, питання обґрунтованості прийняття рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності Плахотніку В.В.

Крім того, до Офісу Генерального прокурора надійшов лист директора ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 серпня 2025 року № 3462/01-18 щодо необхідності забезпечення з’явлення прокурорів, зокрема й Плахотніка В.В., упродовж вересня 2025 року для проведення перевірки достовірності діагнозів та достатності підстав для встановлення їм груп інвалідності.

На виконання вказаного доручення Офісу Генерального прокурора Плахотніку В.В. персонально надіслано відповідне повідомлення про необхідність прибуття у зручний для нього час у період до 30 вересня 2025 року до медичного закладу для проходження обстеження, у якому йому також роз’яснено вимоги статей 19, 43 Закону № 1697-VII, статей 11, 16, 21 Кодексу, наслідки відмови від проходження медичного огляду. Зі змістом цього повідомлення Плахотнік В.В. особисто ознайомився під підпис 17 вересня 2025 року.

Незважаючи на те, що прокурора Плахотніка В.В. належним чином повідомлено про необхідність проходження медичного переогляду, до медичного закладу він не з’явився, медичного огляду не пройшов та ухилився від виконання вимог прокурора вищого рівня.

До Офісу Генерального прокурора надійшов лист із ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 08 вересня 2025 року щодо сприяння у розшуку деяких матеріалів медико-експертних справ та забезпечення з’явлення осіб для проведення перевірки до 10 жовтня 2025 року. Серед переліку осіб у листі зазначені прізвище та ім’я прокурора Плахотніка В.В., 08 липня 1974 року народження, з помилковим зазначенням по батькові «Петрович», на чому прокурор наголосив під час засідання Комісії.

17 листопада 2025 року до Офісу Генерального прокурора надійшов лист із ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» щодо забезпечення з’явлення прокурорів за списком для проведення перевірки підстав отримання інвалідності із зазначенням осіб, які станом на день надіслання листа до закладу охорони здоров’я не з’явилися. У цьому листі за номером 49 вказані дані прокурора Плахотніка В.В. Із цим листом прокурора не ознайомлено в жоден зі способів.

Установлено, що із заявами про надання йому відпустки для проходження переогляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» із вересня 2025 року й дотепер Плахотнік В.В. до керівництва не звертався.

Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали чи унеможливлювали його прибуття до медичного закладу, не було.

Прокурор Плахотнік В.В. згідно з листом ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 30 вересня 2025 року № 4445101-18 на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в установі не перебував.

Згідно з довідкою до акта МСЕК міста Києва від 18 вересня 2014 року № 0098293 Плахотніку В.В. встановлено інвалідність ІІІ групи у зв’язку із (конфіденційна інформація).

Надалі довідкою до акта МСЕК міста Києва від 01 лютого 2021 року № 445780 Плахотніку В.В. встановлено інвалідність ІІ групи довічно у зв’язку із (конфіденційна інформація).

Отже, діями, що суперечать вимогам і правилам прокурорської етики, Плахотнік В.В. дискредитував себе як працівника органів прокуратури, завдав шкоди авторитету прокуратури як державної інституції.

Його небажання пройти медичне обстеження у межах досудового розслідування для перевірки законності встановлення йому групи інвалідності скомпрометувало його як представника держави та підірвало довіру до органів прокуратури загалом.

Дії прокурора Плахотніка В.В. й інших прокурорів суспільство та медіа трактують як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

Плахотнік В.В. письмово до Департаменту управління об’єктами державної власності, організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту Офісу Генерального прокурора не звертався, унаслідок чого стосовно нього не вчинено заходів з облаштування робочого місця, трудової реабілітації та корегування робочого графіка. Інформації щодо користування Плахотніком В.В. соціальними гарантіями, пов’язаними із наявністю статусу особи з інвалідністю, немає.

Індивідуальної програми реабілітації інваліда (ІПР) Плахотнік В.В. не надавав, а отже, заходів із працепристосування не вжито.

Відповідно до висновку службового розслідування від 10 вересня 2025 року, на підставі документів, які підтверджують наявність у Плахотніка В.В. статусу особи з інвалідністю, здійснюється нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 8,41.

Установлено, що згідно із листом Офісу Генерального прокурора від 15 серпня 2025 року за зверненням Плахотніка В.В. йому видано довідку для оформлення пенсії за вислугу років. Водночас відповідно до частини тринадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, а також пункту 3 Положення про Пенсійний фонд України призначення, перерахунок та виплата пенсій, як і ведення обліку застрахованих осіб, належать до повноважень уповноважених державних органів, зокрема Пенсійного фонду України. У цьому зв’язку в Офісі Генерального прокурора немає відомостей щодо розміру призначеної пенсії Плахотніку В.В. і підстав її нарахування, оскільки збір такої інформації не належить до його компетенції.

У матеріалах дисциплінарного провадження наявне пенсійне посвідчення № 2721709132 від 10 березня 2021 року, відповідно до якого прокурор отримував пенсію по інвалідності відповідно до пункту 9 статті 86 Закону № 1697-VII.

Відповідно до даних, зазначених у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщені в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Плахотнік В.В. указує як дохід, пенсію, починаючи з 2021 року (за 2021 рік – 182641 грн, за 2022 рік – 238320 грн, за 2023 рік − 251160 грн, за 2024 рік − 277960 грн, за 2025 рік – 283320 грн).

Згідно з висновком службового розслідування від 10 вересня 2025 року Плахотнік В.В. є військовозобов’язаним, перебуває на військовому обліку в Новобаварському ОРТЦК та СП м. Харкова, не підлягає бронюванню та має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно з пунктом 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, військовозобов’язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк до органів, у яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів», серед яких і відомості про встановлення, зміну групи інвалідності. В Офісі Генерального прокурора немає відомостей про те, що Плахотнік В.В. надав до ТЦК та СП інформацію про наявність у нього статусу особи з інвалідністю. Під час засідання Комісії прокурор Плахотнік В.В. повідомив, що востаннє проходив військово-лікарську комісію (ВЛК) у 2021 році, про що є відповідні відмітки у військово- облікових документах.

 

 

4.1 Короткий зміст висновку службового розслідування

 

Відповідно до наказу Генерального прокурора від 12 серпня 2025 року № 238 проведено службове розслідування стосовно заступника начальника першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора Плахотніка В.В.

Під час службового розслідування встановлено, що інформацію про отримання Плахотніком В.В. статусу особи з інвалідністю, призначення й отримання пенсійних виплат підтверджено.

 

5. Пояснення прокурора

 

Плахотнік В.В. надав на засіданні Комісії особисті пояснення. На його думку, подана щодо нього дисциплінарна скарга має виключно суб’єктивний характер, ґрунтується на припущеннях та оціночних судженнях скаржника і не підтверджується належними та допустимими доказами. Прокурор звернув увагу, що єдиними фактичними матеріалами, наведеними у скарзі, є його пояснення та документи з медичної справи, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення дисциплінарного проступку, а інших доказів, пояснень або встановлених фактів упродовж тривалого часу скаржник не зібрав.

Прокурор наголосив, що в дисциплінарній скарзі не міститься конкретних фактів неправомірної поведінки, які могли б утворювати склад дисциплінарного проступку, а також не визначено чітко дій чи бездіяльності, періоду часу, що вважаються таким проступком. За його словами, доводи в скарзі викладено абстрактно, без належного документального підтвердження, а висновки ґрунтуються виключно на суб’єктивному оцінюванні. У зв’язку з цим прокурор вважає відкриття дисциплінарного провадження стосовно нього безпідставним, оскільки воно обумовлене виключно упередженим ставленням скаржника.

Крім того, Плахотнік В.В. зазначив, що твердження скаржника щодо нібито неправомірного отримання ним інвалідності та припущення про наявність умислу на заволодіння коштами Пенсійного фонду України є необґрунтованими, не підтверджуються жодними матеріалами та фактично містять ознаки кримінально-правової оцінки без відповідного процесуального встановлення. При цьому він зауважив, що йому не відомо про наявність будь-яких кримінальних проваджень за такими фактами чи про притягнення до відповідальності медичних працівників МСЕК, які встановлювали йому групу інвалідності.

Окремо прокурор наголосив, що вважає за доцільне розмежувати свої пояснення на два блоки: перший — щодо змісту дисциплінарної скарги, надісланої з Генеральної інспекції 14 липня 2025 року, другий — щодо обставин, викладених у висновку члена Комісії про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Плахотнік В.В. вважає, що у дисциплінарній скарзі чітко не визначено дій або бездіяльності, які можуть розцінюватися як дисциплінарний проступок, а також не конкретизовано період вчинення дисциплінарного проступку. Натомість доводи в скарзі викладено абстрактно, без наведення конкретних фактів або документального підтвердження. Прокурор зазначив, що твердження скаржника щодо нібито неправомірного отримання ним інвалідності, а також припущення про наявність умислу на заволодіння коштами Пенсійного фонду України є безпідставними, не підтверджені жодними матеріалами та фактично містять ознаки кримінально-правової оцінки. При цьому прокурор зауважив, що йому не відомо про наявність будь-яких кримінальних проваджень за такими фактами.

Прокурор також зазначив, що не звертався самостійно до МСЕК, а відповідні документи із закладу охорони здоров’я надіслано за результатами тривалого лікування.

Плахотнік В.В. звернув увагу й на перебіг свого захворювання, зазначивши, що в 2014 році переніс тяжке захворювання – (конфіденційна інформація), у зв’язку з чим був госпіталізований і (конфіденційна інформація). Після цього йому встановлено ІІІ групу інвалідності. Надалі, пройшовши реабілітацію, повернувся до виконання службових обов’язків.

Прокурор наголосив, що не подавав за місцем роботи індивідуальної програми реабілітації, оскільки це його право, а не обов’язок. У 2019 році, як зазначив прокурор, стан його здоров’я погіршився, у зв’язку з чим він повторно пройшов лікування та відбулося (конфіденційна інформація). Плахотнік В.В. вказав, що йому провели (конфіденційна інформація), після чого він перебував на постійному лікуванні у зв’язку із (конфіденційна інформація).

У 2020 році через погіршення стану здоров’я звернувся до Київської міської лікарні № 1 за місцем фактичного проживання, в якій пройшов обстеження та лікування. За результатами тривалого лікування Плахотніка В.В. у січні 2021 року лікарі ініціювали питання щодо встановлення йому ІІ групи інвалідності, на що він надав згоду. Після цього відповідні документи лікарі Київської міської лікарні № 1 надіслали до МСЕК.

Також Плахотнік В.В. повідомив, що ознайомився 17 вересня 2025 року з особистим повідомленням-викликом і листом від 27 серпня 2025 року № 3462/01-18. Прокурор зазначив, що, на його думку, у документі немає: відомостей про дату складання документа; підпису посадової особи, яка його склала, також документ не зареєстровано в ІС «СЕД».

Плахотнік В.В. вказав, що ознайомився і з листом Генеральної інспекції від 11 вересня 2025 року № 17/1/1-76117вн-25, до якого долучено лист від 08 вересня 2025 року № 3118/01-18 із ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність до 10 жовтня 2025 року прибути до вказаного медичного закладу для проходження перевірки обґрунтованості встановлення йому групи інвалідності. Прокурор звернув увагу, що в листі допущено помилку щодо його по батькові: замість «Володимирович» було зазначено «Петрович».

Плахотнік В.В. зауважив, що востаннє військово-лікарську комісію він проходив у 2021 році в Бориспільському районі.

Прокурор наголосив, що письмово інформував ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» листами від 01 та 02 жовтня 2025 року про неможливість прибути для обстеження у визначений термін із поважних для нього причин і зазначив, що неприбуття на обстеження зумовлене об’єктивними обставинами та правовою невизначеністю підстав для його проведення. Зокрема, прокурор звернув увагу, що постанова слідчого передбачає перевірку обґрунтованості раніше прийнятого рішення про встановлення йому інвалідності, оскільки у листах міститься вимога щодо прибуття на обстеження, що фактично виходить за межі визначеної мети перевірки. Водночас у листі зазначено про відсутність медичної документації, що унеможливлює проведення об’єктивної оцінки обґрунтованості встановлення інвалідності без попереднього отримання та вивчення відповідних матеріалів.

Крім того, Плахотнік В.В. зауважив, що в межах кримінального провадження він не має жодного процесуального статусу, його не залучали до процесуальних дій, він не отримував процесуальних рішень слідчого. Також прокурор зазначив, що встановлена йому інвалідність є безстроковою, а чинне законодавство передбачає проходження відповідного оцінювання лише за волевиявленням особи. З огляду на викладене прокурор вважає свої дії обґрунтованими та такими, що не свідчать про ухилення від співпраці.

Плахотнік В.В. вказав, що з метою дотримання вимог законності та правової визначеності звернувся зі зверненням для надання роз’яснення щодо конкретних норм права, які регулюють обов’язковість його особистого з’явлення. Також прокурор просив повідомити про правові підстави та можливість проведення відповідної перевірки й прийняття об’єктивного рішення за відсутності медичної документації.

Плахотнік В.В. зазначив, що вказане звернення не є відмовою від участі у відповідних заходах, а спрямоване виключно на забезпечення дотримання вимог законодавства та уникнення неправильної оцінки його дій як ухилення. На підтвердження своєї позиції прокурор також повідомив про надання документів, що свідчать про тривале захворювання та попереднє встановлення інвалідності. Плахотнік В.В. зазначив, що відповіді на вказані листи від ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» він не отримував. Разом із тим до суду щодо ненадання відповіді на його звернення він не звертався.

Прокурор вважає, що в його діях не міститься будь-яких ознак дисциплінарних проступків.

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, і юридична оцінка встановлених обставин

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У 2025 році надання / підтвердження / скасування  статусу особи з інвалідністю регламентувалося такими основними нормативно-правовими актами: Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі – Закон від 21 березня 1991 року №  875-XII) із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19 грудня 2024 року № 4170-ІХ (далі  – Закон від 19 грудня 2024 року № 4170-ІХ); постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15 листопада 2024 року № 1338 (далі – постанова від 15 листопада 2024 року № 1338).

ЦОФСО проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих МСЕК (пункт 51 постанови від 15 листопада 2024 року № 1338):

– на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

– за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі – робоча група з моніторингу);

– за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечує ЦОФСО.

Членам робочих груп із моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та МСЕК (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд і комісій).

Оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання ЦОФСО приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди.

Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

На момент встановлення Плахотніку В.В. у 2014 році інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу й Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»; Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, щодо ролі обвинувачів (прийнято Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з профілактики злочинності і поводження з правопорушниками. Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15–17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації діяльності прокуратури України, загальні права й обов’язки прокурора визначено в Законі № 1697-VII.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, зокрема: Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини; Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році; Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році; Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи в 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність, професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури, доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно зі статтею 10 Кодексу прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

У статті 11 Кодексу зазначено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури в суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів і сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і відстежувати зміни в законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально-етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке б суспільне становище не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора й авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як при виконанні прокурорами своїх посадових обов’язків, так і в позаслужбовий час, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах; намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини; підтримувати честь і гідність своєї професії; твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди поводити себе професійно; не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених  у Законі № 1697-VII і Законі України «Про запобігання корупції».

У статті 8 Європейської конвенції з прав людини визначено право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас передбачено можливість і межі втручання в це право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпек або економічного добробуту країни для запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

 

Оцінивши діяльність прокурора Плахотніка В.В. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства України, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження відкрито у зв’язку з наявністю ознак вчинення прокурором Плахотніком В.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17 етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі та повазі до органів прокуратури.

Плахотнік В.В. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону № 1697- VII на нього покладено обов’язки: неухильно дотримуватися присяги прокурора; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури. Окрім того, прокурор має статус особи з інвалідністю та отримує пенсію відповідно до пункту 9 статті 86 Закону № 1697-VII.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Питання про набуття прокурорами статусу осіб з інвалідністю було широко висвітлено в медіа, що негативно позначилося на діловій репутації органів прокуратури як державної інституції.

У зв’язку з масовими корупційними скандалами у МСЕК та виявленням численних фактів незаконного встановлення інвалідності посадовим особам, зокрема прокурорам, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій, РНБО України прийняла рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №  732/2024.         Відповідно до статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО України, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Прокурор Плахотнік В.В., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, на виконання рішення РНБО України мав обов’язок не лише формально дотримуватися вимог закону, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту своєї особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури. Натомість він проігнорував письмову вимогу керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичної установи та не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення йому групи інвалідності.

Комісія врахувала, що до Офісу Генерального прокурора надійшов лист директора ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 серпня 2025 року № 3462/01-18 щодо необхідності забезпечення з’явлення прокурорів, зокрема й Плахотніка В.В., до цієї медичної установи упродовж вересня 2025 року для проведення перевірки достовірності діагнозів і достатності підстав для встановлення їм груп інвалідності. На виконання вказаного доручення Офісу Генерального прокурора Плахотніку В.В. персонально надіслано відповідне повідомлення про необхідність прибути у зручний для нього час у період до 30 вересня 2025 року до медичного закладу для проходження обстеження, у якому йому також роз’яснено вимоги статей 19, 43 Закону № 1697-VII, статей 11, 16, 21 Кодексу, наслідки відмови від проходження медичного огляду. Зі змістом цього повідомлення Плахотнік В.В. особисто ознайомився під підпис 17 вересня 2025 року. Водночас до медичного закладу Плахотнік В.В. не з’явився, медичного огляду не пройшов та ухилився від виконання вимог прокурора вищого рівня.

Такими діями прокурор допустив демонстративну неповагу до етичних стандартів поведінки, не вжив передбачених законодавством заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури. Його пасивна позиція фактично сприяла поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, підриває суспільну довіру до державної інституції та створює враження толерування корупційних ризиків у системі.

Комісія зважає на те, що прокурор Плахотнік В.В. був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» з метою перевірки обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення йому інвалідності, але він не прибув у визначений строк до медичного закладу.

Також Комісія зважає і на те, що 17 листопада 2025 року  до Офісу Генерального прокурора надійшов лист із ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» щодо забезпечення з’явлення прокурорів за списком до цієї медичної установи для проведення перевірки підстав отримання інвалідності із зазначенням осіб, які станом на день надсилання листа до закладу охорони здоров’я не з’явилися. У цьому листі у списку за номером 49 вказано дані прокурора Плахотніка В.В.

При цьому Комісія враховує, із цим листом прокурора не було ознайомлено в жоден зі способів.

Комісія також бере до уваги, що до Офісу Генерального прокурора надійшов лист із ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 08 вересня 2025 року щодо сприяння у розшуку деяких матеріалів медико-експертних справ (зокрема й Плахотніка В.В.) та забезпечення явки осіб для проведення перевірки до 10 жовтня 2025 року. Серед переліку осіб у листі значиться прізвище та ім’я прокурора Плахотніка В.В., 08 липня 1974 року народження, із помилковим зазначенням по батькові «Петрович», на чому прокурор наголосив під час засідання Комісії.

Комісія зауважила, що Плахотнік В.В. під час засідання Комісії не заперечував, що він обізнаний зі змістом листа від 08 вересня 2025 року ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України». Водночас у матеріалах дисциплінарного провадження не міститься даних про його ознайомлення із зазначеним листом належним чином.

Пояснення прокурора про наявність у нього сумнівів стосовно того, що викликали саме його через помилку в по батькові, Комісія сприймає як своєрідний обраний прокурором спосіб захисту в дисциплінарному провадженні. Водночас Плахотнік В.В. повідомив на засіданні Комісії, що отримана з цього ж листа інформація щодо сприяння у розшуку медико-експертних справ стала підставою для надсилання ним до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» звернення. Як видно з долученої на засіданні Комісії прокурором Плахотніком В.В. копії звернення від 02 жовтня 2025 року, прокурор у ньому виклав свою правову позицію, доводи щодо нез’явлення  до медичного закладу, а також те, що звертався за відповідними роз’ясненнями. Відповідь із ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» на звернення прокурору не надходила.

Комісія також враховує, що, не отримавши відповідь на надіслане звернення, прокурор обрав пасивну позицію, оскільки Плахотнік В.В. не вжив належних заходів реагування на ненадання відповіді на звернення, які передбачені Законом України «Про звернення громадян». Він не звертався до  ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» повторно, не подавав скарги на ненадання відповіді та не надсилав звернення до  Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. 

Таким чином, прокурор в жоден спосіб, не вжив активних і достатніх заходів, спрямованих на підтвердження законності встановленого йому статусу особи з інвалідністю, у спосіб, який би усував обґрунтовані сумніви суспільства та забезпечував захист авторитету органів прокуратури.

Особи з інвалідністю мають широкий спектр прав, яким, зокрема, охоплено: право на безоплатне або пільгове медичне обслуговування; право на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації; право на забезпечення медичними, професійними, соціальними заходами (реабілітаційні заходи); право на пенсії та соціальну допомогу, пільги, державну підтримку під час працевлаштування та навчання. Плахотнік В.В.  не надав жодного доказу щодо використання інших гарантій, передбачених для осіб з інвалідністю, окрім отримання спеціальних пенсійних виплат, передбачених пунктом 9 статті 86 Закону № 1697-VII, що свідчить про вибіркове використання статусу особи з інвалідністю.

Комісія враховує, що Плахотнік В.В не ініціював офіційного вирішення питання щодо альтернативного механізму проходження перевірки, не звернувся з відповідними заявами до компетентних органів із наданням належних медичних підтверджень, не скористався можливістю документально засвідчити свою доброчесність у спосіб, який був би зрозумілим і переконливим для громадськості.

Його неприбуття обґрунтовано породжує сумніви щодо дійсності групи інвалідності. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність.

Окрім того, Комісія бере до уваги інформацію, зазначену у висновку службового розслідування від 10 вересня 2025 року та в листі Офісу Генерального прокурора від 15 серпня 2025 року, що Плахотнік В.В. індивідуальну програму реабілітації інваліда не надавав, письмово до Департаменту управління об’єктами державної власності, організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту Офісу Генерального прокурора жодного разу не звертався, унаслідок чого заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та трудової реабілітації (направлення на санаторно-курортне лікування тощо) стосовно нього не вжито. Інформації про надання індивідуальної програми реабілітації за роки перебування у статусі інваліда взагалі немає, незважаючи на те, що це – офіційний документ, який складається для особи з інвалідністю з метою визначення конкретних заходів медичної, психологічної, соціальної, професійної та інших видів реабілітації, необхідних для її адаптації та інтеграції в суспільство.

Комісія дійшла висновку, що фактично інвалідність не впливала на звичний спосіб життя прокурора Плахотніка В.В. під час виконання ним професійних обов’язків. Таким чином, Комісія надає оцінку діям Плахотніка В.В. саме в контексті його статусу прокурора, а не його діям як особи з інвалідністю. Зважаючи на те, що члени Комісії не є фахівцями в галузі медицини, Комісія не втручається в особливості стану здоров’я прокурора, діагнози, які були встановлені, та призначене лікування, не надає оцінки медичним критеріям. Таким чином, ці правовідносини не стосуються сфери приватного життя прокурора. 

Комісія врахувала відповідь ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 30 вересня 2025 року, що Плахотнік В.В. на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в установі не перебував.

Комісія надала оцінку, що на день розгляду Комісією дисциплінарного провадження немає будь-якої інформації стосовно того, що Плахотнік В.В. перебував, прибув або має намір прибути для проходження обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Під час засідання члени Комісії проінформували прокурора Плахотніка В.В., що в разі, якщо він все ж таки має намір пройти обстеження у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» і підтвердити раніше встановлену групу інвалідності, то він має право заявити відповідне клопотання про відкладення засідання Комісії. Прокурор Плахотнік В.В. натомість навів Комісії власні умови, за яких він готовий пройти обстеження у медичному закладі, зокрема після віднайдення втраченої медичної документації, проведення додаткових обстежень тощо.

Такі пояснення прокурора Комісія сприймає як відмову від вчинення активних дій для підтвердження законності встановлення групи інвалідності, оскільки Плахотнік В.В. мав достатньо часу як для підготовки та групування документів, так і для відновлення медико-експертної справи, яка стала підставою для встановлення інвалідності ІІ групи. Комісія також врахувала, що, будучи обізнаним із можливістю відкладення засідання за умови проходження відповідного обстеження на виконання рішення РНБО України, прокурор не клопотав про надання йому часу для вжиття активних заходів реагування, не просив відкласти засідання та не виявляв бажання пройти обстеження.

Таким чином, належної реакції з боку Плахотніка В.В. не було, він не надав належних доказів об’єктивної поважності нез’явлення. Така поведінка свідчить про нехтування посадовими обов’язками, небажання вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також про те, що не було належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю. Зазначене об’єктивно дискредитує статус прокурора, суперечить засадам професійної етики та підриває авторитет органів прокуратури загалом.

Такі бездіяльність і безініціативність суперечать засадам професійної етики працівника органів прокуратури та негативно впливають на рівень суспільної довіри до інституту прокуратури.

Ураховуючи викладене, Комісія розцінює вчинені дії прокурора Плахотніка В.В. як дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Доцільно врахувати й те, що в той момент, коли Плахотнік В.В. обрав пасивну модель поведінки, він керувався суб’єктивною думкою, власним переконанням, яке не було об’єктивним і не було підтверджене жодним фактом. Отже, прокурор діяв усупереч статті 10 Кодексу, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами, а також усвідомлювати соціальну значущість прокурорської діяльності й міру відповідальності перед суспільством. Таким чином, прокурор порушив один із основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 4 Кодексу, – принцип об’єктивності.

Отже, Комісія дійшла висновку, що прокурор Плахотнік В.В. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 11, 16, 21 Кодексу, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).

Вчинення прокурором Плахотніком В.В. дисциплінарних проступків підтверджено:

– дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції;

– висновком і матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Плахотніка В.В. на підставі наказу Генерального прокурора від 12 серпня 2025 року № 238;

– поясненнями прокурора Плахотніка В.В.;

– копіями документів на запит члена Комісії.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість надалі перебувати на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Під час вирішення питання щодо строків вчинення прокурором Плахотніком В.В. дисциплінарного проступку необхідно врахувати таке.

Правові позиції Верховного Суду дають підстави для твердження про необхідність оперувати у практичній діяльності поняттям «триваюче правопорушення», отже, днем обчислення річного строку для накладення на  прокурора дисциплінарного стягнення є день належного виконання ним установленого обов’язку або день припинення правопорушення (рішення від 30 січня 2019 року у справі № 9901/921/18, від  05 березня 2018 року у справі № 800/422/17, від 27 травня 2019 року у справі № 9901/196/19 тощо). Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/315/19 визначено поняття триваючого правопорушення як безперервного стану протиправної бездіяльності через невиконання та неналежне виконання своїх обов’язків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 надала тлумачення, зокрема, поняття «триваюче правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

З огляду на викладене строк притягнення прокурора Плахотніка В.В. до дисциплінарної відповідальності не минув.

У випадку, який є предметом оцінки, прокурор вчинив триваюче правопорушення. Відповідно до матеріалів дисциплінарного провадження днем початку вчинення Плахотніком В.В. дисциплінарного проступку треба вважати 17 вересня 2025 року (день ознайомлення Плахотніка В.В. із особистим повідомленням про необхідність його прибуття до медичного закладу), а закінченням – 29 квітня 2026 року (день розгляду Комісією висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Плахотніка В.В.).

Отже, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора Плахотніка В.В. до дисциплінарної відповідальності не минув.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Плахотніка В.В. Комісія з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697- VII враховує характер вчиненого ним дисциплінарного проступку, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, Комісія зважає на очевидність і грубість допущеного порушення, характер і наслідки проступку, резонансність ситуації у медійному просторі, відсутність усвідомлення своєї вини та належної реакції з боку прокурора.

Ураховуючи викладене, Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для накладення більш м’якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки вчинений прокурором Плахотніком В.В. дисциплінарний проступок несумісний із подальшим зайняттям будь-якої посади в цих органах.

Зважаючи на викладене, Комісія вважає, що застосування до прокурора Плахотніка В.В. найбільш суворого дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

Притягнути до дисциплінарної відповідальності заступника начальника першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора Плахотніка Вячеслава Володимировича та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копію рішення надіслати Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, скаржнику та прокурору Плахотніку В.В.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.