Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.  Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Комісії 21.07.2025 надійшла дисциплінарна скарга керівника Кіровоградської обласної прокуратури Стрелюка Я.В. (далі – скаржник) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Радкевич С.В.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мавроді В.В., за результатами вивчення якої 31.07.2025 він прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

Комісія рішенням від 11.09.2025 № 336дп-25 продовжила строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Радкевич С.В.
до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-793дс-374дп-25 до 21.10.2025.

За результатами перевірки, член Комісії Мавроді В.В. 09.04.2026 склав висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора
Радкевич С.В. і того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передав його на розгляд КДКП.

Скаржник та прокурор своєчасно та належним чином повідомлені про час і місце проведення засідання Комісії.

Прокурор Радкевич С.В. листом від 16.04.2026 повідомила Комісію про згоду на розгляд висновку за її відсутності та в повному обсязі погодилася з вказаним висновком.

За таких умов Комісія, ураховуючи вимоги пункту 1 частини третьої   статті 47 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня
2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII), прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора Радкевич С.В.

Скаржник листом від 15.04.2026 повідомив про неможливість взяти участь в засіданні Комісії та, з огляду на висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора Радкевич С.В., погодився на розгляд висновку за відсутності представника Кіровоградської обласної прокуратури.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

Скаржник зазначив, що Радкевич С.В., яка тривалий час обіймає прокурорські посади в органах прокуратури, з метою безпідставного одержання пенсійних виплат як особа з інвалідністю ІІІ групи, за відсутності, на думку заявника, достатніх законних та обґрунтованих підстав, звернулася до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи для встановлення відповідної групи інвалідності.

Як зазначено у скарзі, Радкевич С.В., усвідомлюючи відсутність у неї функціональних порушень, які б відповідали критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності, ініціювала проходження відповідної процедури, за результатами якої згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією
№ 139/25/994Р, їй 27.05.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності строком на один рік.

На переконання скаржника, Радкевич С.В., достовірно знаючи про встановлені законодавством вимоги до поведінки прокурора, зокрема передбачені статтею 19 Закону № 1697-VII, діяла всупереч цим вимогам, систематично порушувала правила прокурорської етики, чим дискредитувала себе як прокурора та завдала шкоди авторитету органів прокуратури.

Крім того, у скарзі наголошено, що такі її дії сприймаються суспільством як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним одержанням пенсійних виплат, сформували негативне уявлення про наявність корупційної складової у діяльності органів прокуратури, завдали істотної шкоди їх авторитету, спричинили негативний суспільний резонанс, обурення громадськості та посилення недовіри суспільства до органів прокуратури.

За таких обставин, у діях прокурора Радкевич С.В. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;  систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4.  Обставини, установлені під час здійснення дисциплінарного провадження

          Заслухавши доповідача – члена Комісії Мавроді В.В., вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено велику кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями в корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено інвалідність з призначенням надалі  пенсійних виплат.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх із метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено достатньо багато випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивної інвалідності прокурорам в окремих регіонах, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював провести засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

Із метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

На виконання вказаного рішення перевірка правомірності встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, зокрема і прокурорам, здійснюється у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21.10.2024. Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні підлягають перевірці обставини законності встановлення МСЕК  груп інвалідності працівникам низки державних та правоохоронних органів, зокрема й  працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що згідно із рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» № 139/25/994P від 27.05.2025 Радкевич С.В. вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, загальне захворювання, строком на один рік.

До відділу кадрової роботи та державної служби, відділу фінансування та бухгалтерського обліку Кіровоградської обласної прокуратури Радкевич С.В. не надавала індивідуальну програму реабілітації інваліда та у звʼязку з цим заходи із облаштування робочого місця, коригування робочого графіка, з трудової реабілітації не вживалися. Письмові звернення Радкевич С.В. з цих питань не надходили. Також не зверталася із заявами про створення спеціальних умов праці та спеціального обладнання робочого місця.

Радкевич С.В. не військовозобовʼязана та не перебуває на військовому обліку в органах Кіровоградської обласної прокуратури.

Згідно з повідомленням Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської обласної державної адміністрації встановлено, що Радкевич С.В. упродовж 2020–2025 років, відповідно до інформації лікувально-профілактичних закладів Кіровоградської області, зверталася до амбулаторії загальної практики – сімейної медицини № 2 Комунального некомерційного підприємства (далі – КНП)  «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Кропивницького» Кропивницької міської ради. Крім того, зафіксовано виїзд до неї бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги 14.04.2025 № 1841, а також її доставлення до КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради».

Також Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило, що Радкевич С.В. перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду як одержувач пенсії з 16.05.2025. Водночас зазначені відомості не узгоджуються з матеріалами дисциплінарного провадження. Так, згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 27.05.2025 Радкевич С.В. інвалідність ІІІ групи встановлено вперше, строком на один рік, тобто лише з цієї дати виникли підстави для вирішення питання щодо пенсійного забезпечення у зв’язку з інвалідністю. Крім того, наявні у матеріалах дисциплінарного провадження пояснення Радкевич С.В. та надані прокурором відомості з пенсійної справи свідчать про те, що із заявою до органів Пенсійного фонду України щодо оформлення пенсії вона звернулася 15.07.2025. Отже, відомості Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про перебування Радкевич С.В. на обліку як одержувача пенсії з 16.05.2025 не кореспондують установленим обставинам та не підтверджуються матеріалами дисциплінарного провадження.

У наданні інформації щодо виду пенсійного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовлено з посиланням на вимоги чинного законодавства. Водночас із пояснень прокурора вбачається, що вона отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

До Кіровоградської обласної прокуратури 19.05.2025 та 16.09.2025 надійшли листи, підписані виконувачем обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16.05.2025 та заступником Генерального прокурора від 11.09.2025 щодо необхідності прибуття окремих працівників органів прокуратури Кіровоградської області до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». При цьому Радкевич С.В. серед таких працівників не зазначалася.

Отже, у матеріалах дисциплінарного провадження відсутні відомості про виклик Радкевич С.В. у встановленому порядку для проходження повторного медичного обстеження, додаткових досліджень, а також про направлення їй із цією метою офіційних викликів, повідомлень чи інших письмових звернень від Офісу Генерального прокурора, Кіровоградської обласної прокуратури або ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

Крім того, у матеріалах дисциплінарного провадження немає відомостей про скасування Радкевич С.В. інвалідності або зміну раніше встановленої їй групи інвалідності.

У межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація)
Радкевич С.В. для проведення допиту чи інших процесуальних дій не викликалася, не допитувалася, про підозру їй не повідомлено.

Старшим групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування стосовно Радкевич С.В.

 

4.1 Короткий зміст висновку службового розслідування

 

 

Відповідно до наказу керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 11.08.2025 № 58 проведено службове розслідування за фактом можливого вчинення прокурором Радкевич С.В. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Під час службового розслідування  інформація про отримання
Радкевич С.В. статусу особи з інвалідністю знайшла своє підтвердження.

Відомостей про використання прокурором службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів під час отримання інвалідності службовим розслідуванням не  здобуто.

6. Правові джерела, що підлягають застосуванню, і мотиви ухваленого

Комісією рішення

 

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба,
27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,
15  – 17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначені у Законі № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно зі статтею  11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їхньою кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складових етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від
03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини; підтримувати честь і гідність своєї професії; твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно; не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком  відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Оцінивши діяльність прокурора Радкевич С.В. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про відсутність порушень нею приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Радкевич С.В. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме:  вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичним (два і більше разів протягом одного року) або одноразовим грубим порушенням правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року
№ 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від
14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17 етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Радкевич С.В. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону
№ 1697-VII на неї покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону № 1697-VII), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Дотримуючись принципів, визначених у Кодексі, Радкевич С.В. не повинна допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії,  які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Водночас матеріали, отримані під час перевірки у цьому дисциплінарному провадженні свідчать про те, що прокурором Радкевич С.В. не порушено вимог, які ставляться до посади прокурора.

У ході дисциплінарного провадження встановлено, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» № 139/25/994P від 27.05.2025 Радкевич С.В. вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, загальне захворювання, строком на один рік.

До Кіровоградської обласної прокуратури 19.05.2025 та 16.09.2025 надійшли листи, підписані виконувачем обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16.05.2025 та заступником Генерального прокурора від 11.09.2025, щодо необхідності прибуття окремих працівників органів прокуратури Кіровоградської області до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». При цьому Радкевич С.В. серед таких працівників не зазначалася.

Оскільки матеріали дисциплінарного провадження не містять відомостей про належний виклик Радкевич С.В. для проходження повторного медичного обстеження, додаткових досліджень чи переогляду, а також не містять даних про скасування їй інвалідності або зміну раніше встановленої групи інвалідності, відсутні правові й фактичні підстави стверджувати, що її поведінка була неправомірною. За таких умов поведінка прокурора не суперечить вимогам Кодексу та не утворює складу дисциплінарного проступку.

Комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин, установлених у дисциплінарному провадженні, Комісія вважає, що у діях прокурора
Радкевич С.В. немає ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

Відповідно до вимог частини п’ятої статті 48 Закону № 1697-VII у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Комісія своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 45, 47-50, 77, 78
Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110 - 113, 115 - 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА:

 

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-793дс-374дп-25 стосовно прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Кіровоградської обласної прокуратури Радкевич Світлани Василівни –  закрити.

Копії рішення надіслати прокурору Радкевич С.В. та керівнику Кіровоградської обласної прокуратури.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення їй чи отримання нею поштою копії рішення.