Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.     Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

2.   Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 22 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Полтавської обласної прокуратури Особа 1 (далі – скаржник) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Середою А.М.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Радзівону М.О., за результатами вивчення якої 29 липня 2025 року він прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження  № 07/3/2-850дс-279дп-25.

Комісія рішенням від 11 вересня 2025 року № 349дп-25 строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Середи А.М. до дисциплінарної відповідальності в дисциплінарному провадженні  № 07/3/2-850дс-279дп-25 продовжила до 22 жовтня 2025 року.

За результатами перевірки Радзівон М.О. 04 березня 2026 року склав висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора  Середи А.М. і того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передав його на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Розгляд висновку Комісією 18 березня 2026 року відкладено у зв’язку з неявкою прокурора Середи А.М. та необхідністю надати їй можливість взяти участь у засіданні.

При цьому протокольним рішенням Комісії відповідно до п. 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Положення), строк розгляду висновку продовжено на один місяць.

Далі скаржника та прокурора вдруге своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

На засіданні Комісії, яке відбулось 01 квітня 2026 року, взяли участь представник прокурора – адвокат Особа 2, представник скаржника – Особа 3 Представник прокурора – адвокат Особа 2 заявив клопотання про відкладення засідання у зв’язку з необхідністю надання часу для ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження та вжиття заходів щодо проходження прокурором Середою А.М. повторного переогляду. Вказане клопотання було задоволено Комісією та розгляду висновку відкладено на 15 квітня 2026 року.

Згодом скаржника та прокурора втретє своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні КДКП 15 квітня 2026 року взяла участь представник скаржника – Особа 3, яка в повному обсязі підтримала доводи дисциплінарної скарги, висновок члена Комісії та вказала на наявність підстав для притягнення прокурора Середи А.М. до дисциплінарної відповідальності.

Прокурор Середа А.М. повторно не з’явилася. Попередньо, 13 квітня  2026 року, вона направила заяву з проханням відкласти розгляд дисциплінарного провадження. У задоволенні зазначеної заяви Комісія, керуючись пунктами 40, 110 Положення, відмовила.

Окрім того, ураховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру», Комісія прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора Середи А.М.

 

3.   Зміст дисциплінарної скарги

Скаржник зазначив, що прокурор Середа А.М., усвідомлюючи, що вона не має функціональних порушень, які б відповідали критеріям встановлення  ІІ групи інвалідності, вирішила звернутися до медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) із заявою про визнання її особою з інвалідністю відповідної групи.

За твердженням скаржника, посадові особи відповідного закладу МСЕК, попри невідповідність установлених діагнозів передбаченим критеріям, без належних правових підстав у 2020 році прийняли рішення про встановлення Середі А.М. інвалідності ІІ групи.

Надалі з метою одержання грошових коштів у вигляді пенсійних виплат по інвалідності Середа А.М. звернулася до підрозділу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності, за результатами розгляду якої їй було призначено відповідну пенсію.

На думку скаржника, зазначені обставини свідчать про те, що прокурор Середа А.М., працюючи тривалий час в органах прокуратури на прокурорських посадах, вирішила отримати неправомірну вигоду у вигляді пенсійних виплат як особа з інвалідністю ІІ групи без наявних на те законних та обґрунтованих підстав.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Середи А.М. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4.   Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Радзівона М.О., представника скаржника – Особа 3, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцями її проживання та роботи, виявлено багато готівкових коштів.

Спростовані чи сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями в корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено інвалідність і, відповідно, надалі призначено пенсійні виплати.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх із метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено чимало випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивної інвалідності прокурорам в окремих регіонах, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював проведення засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила:

–  рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи – ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

–  Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора невідкладно забезпечити розроблення законопроєкту щодо проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних комісій, на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

У зв’язку з тим, що Середа А.М. із 2020 року має інвалідність ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, 14 липня 2025 року керівник Полтавської обласної прокуратури направив до КДКП дисциплінарну скаргу щодо можливого вчинення прокурором Середою А.М. дисциплінарного проступку.

Після відкриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Середи А.М. член Комісії Радзівон М.О. перед Полтавською обласною прокуратурою ініціював проведення службового розслідування за фактами, викладеними у дисциплінарній скарзі. Відповідне службове розслідування призначено наказом керівника цієї прокуратури від 18 серпня 2025 року № 155.

Під час перевірки в межах дисциплінарного провадження встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 03 липня 2020 року серії 12ААБ  № 711250 за результатами огляду Середі А.М. встановлено ІІ групу інвалідності з 24 червня 2020 року безстроково.

Інформацію щодо наявності у Середи А.М. інвалідності надано на виконання доручення керівника обласної прокуратури у жовтні 2024 року до відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури. Раніше зазначена інформація не подавалася.

Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю до відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури Середою А.М. не надавалася, у зв’язку з чим обласною прокуратурою не забезпечувалося виконання заходів щодо облаштування робочого місця, коригування робочого графіка та здійснення заходів трудової реабілітації.

Згідно з інформацією відділу організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту обласної прокуратури  Середа А.М. не зверталася із відповідною заявою щодо створення спеціальних умов праці, спеціального обладнання робочого місця чи надання допоміжних засобів для належного виконання особами з інвалідністю своїх службових обов’язків.

Відповідно до інформації відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури Середі А.М. нарахування єдиного соціального внеску за ставкою 8,41 % для працівника, який має статус особи з інвалідністю, здійснювалося на підставі завіреної довідки МСЕК, поданої до зазначеного відділу 01 листопада 2024 року.

Прокурор Середа А.М. не є військовозобов’язаною та не перебуває на військовому обліку.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області повідомлено, що на підставі виписки з акта огляду МСЕК від 03 липня 2020 року серії 12ААБ № 711250 Середа А.М. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної з 24 червня 2020 року відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а з 20 серпня  2020 року – безстроково відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з інформацією Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора установлено, що слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні  № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевірці підлягають обставини законності встановлення МСЕК груп інвалідності працівникам низки державних і правоохоронних органів, зокрема й працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів і достатності підстав для встановлення груп інвалідності низці працівників державних і правоохоронних органів. Стосується це і Середи А.М.

Постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Особа 4 від 01 серпня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні працівників Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» залучено як спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК із вказаного питання.

З огляду на це Офіс Генерального прокурора листом від 11 вересня  2025 року № 31/2/1-34080-24 повідомив керівника Полтавської обласної прокуратури про необхідність ознайомити під підпис Середу А.М. із інформацією щодо необхідності її прибуття до 30 вересня 2025 року для проходження медичного обстеження до зазначеного медичного закладу у місті Дніпрі.

З листом Офісу Генерального прокурора про необхідність прибуття до зазначеного медичного закладу до 30 вересня 2025 року Середа А.М. була ознайомлена під підпис 17 вересня 2025 року.

Таким чином, установлено, що прокурор Середа А.М. була належним чином повідомлена про необхідність проходження медичного переогляду. При цьому об’єктивних причин, які б унеможливлювали виконання вимог, не встановлено.

 

4.1    Короткий зміст висновку службового розслідування

 

Відповідно до наказу керівника Полтавської обласної прокуратури від  18 серпня 2025 року № 155, зі змінами згідно з наказом від 21 серпня 2025 року № 169, проведено службове розслідування за фактом можливого використання прокурором Середою А.М. своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб та вчинення інших дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури під час оформлення інвалідності.

Визнано, що інформація про отримання Середою А.М. статусу особи з інвалідністю, оформлення пенсії по інвалідності та отримання нею пенсійних виплат підтвердилась.

 

5.     Пояснення прокурора

 

Середа А.М. зазначила, що доводи дисциплінарної скарги щодо нібито вчинення нею дій в особистих інтересах під час оформлення інвалідності та порушення правил прокурорської етики є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам.

Вона наголосила, що в органах прокуратури працює з березня 2002 року, обіймала посади в органах прокуратури Полтавської області, а з березня  2021 року призначена на посаду прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області.

Середа А.М. повідомила, що ІІ групу інвалідності їй встановлено з  24 червня 2020 року безстроково за загальним захворюванням на підставі рішення спеціалізованої (конфіденційна інформація) МСЕК м. Полтави.

Вона зазначила, що проблеми із (конфіденційна інформація) мала з дитинства. У 2014 році їй було (конфіденційна інформація), після чого стан здоров’я погіршився: з’явилися (конфіденційна інформація). Саме ці обставини, разом із загальним станом здоров’я, стали підставою для встановлення інвалідності.

Середа А.М. також вказала, що не використовувала службове становище, особисті зв’язки чи будь-який вплив для отримання інвалідності. До розгляду звернень або скарг щодо діяльності МСЕК не залучалася, процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно посадових осіб відповідних медичних установ не здійснювала.

Окрім цього, вона зазначила, що раніше, 28 жовтня 2024 року, вже надавала письмові пояснення в межах службового розслідування, призначеного наказом Генерального прокурора.

Листом від 31 березня 2026 року Середа А.М. надала додаткові пояснення у яких зазначила, що органи прокуратури були обізнані про встановлення їй інвалідності та призначення пенсії ще з 2020 року, оскільки для оформлення пенсії прокуратурою видавалися відповідні довідки про заробітну плату, а також надавався оригінал трудової книжки. Вона наголосила, що твердження про необізнаність органів прокуратури з цього приводу є безпідставними.

Середа А.М. також зазначила, що лист Полтавської обласної прокуратури про повторне проходження медичного обстеження не містив жодного процесуального рішення слідчого, прокурора чи ухвали слідчого судді, які б покладали на неї обов’язок пройти медичне обстеження.

Також вона вказала, що у зв’язку з хворобою перебувала на лікарняному з 22 до 26 вересня 2025 року. Після завершення періоду тимчасової непрацездатності вона самостійно зв’язалася з відповідальною особою, номер телефону якої було зазначено у листі, та погодила нову дату проходження огляду – 08 жовтня 2025 року.

Водночас Середа А.М. зазначила, що у погоджену дату прибути не змогла, оскільки повторно захворіла та перебувала на лікарняному з 07 до 16 жовтня  2025 року. Після цього, за її словами, 22 жовтня 2025 року їй було проведено (конфіденційна інформація), а з 27 жовтня до 05 грудня 2025 року вона продовжувала перебувати на лікарняному у зв’язку з реабілітацією після (конфіденційна інформація)  лікування.

Окрім того, Середа А.М. повідомила, що у період із 22 грудня 2025 року до  05 січня 2026 року перебувала у додатковій відпустці.

Надалі, 08 січня 2026 року, її було госпіталізовано до лікарні у м. Києві для проведення (конфіденційна інформація). Водночас вона зазначила, що у зв’язку з погіршенням стану здоров’я (конфіденційна інформація) було перенесено на  20 січня 2026 року.

Середа А.М. також вказала, що з 20 січня 2026 року до 27 лютого 2026 року перебувала на стаціонарному лікуванні у зв’язку з проведеною (конфіденційна інформація) та (конфіденційна інформація) станом. З огляду на потребу у відновленні після (конфіденційна інформація) вона звернулася із заявою про надання щорічної основної відпустки та перебувала у такій відпустці з 02 до  25 березня 2026 року.

У додаткових поясненнях Середа А.М. наголосила, що починаючи з  2024 року проходила обстеження та лікування у ДНП (конфіденційна інформація)  у м. Києві у зв’язку з виявленням (конфіденційна інформація), зокрема на (конфіденційна інформація). Вона зазначила, що з вересня 2025 року неодноразово перебувала на лікуванні, проходила обстеження, (конфіденційна інформація)  та (конфіденційна інформація) реабілітацію, у зв’язку з чим її неявка для проходження повторного медичного огляду була обумовлена не ухиленням, а об’єктивною неможливістю прибути через стан здоров’я.

Середа А.М. також звернула увагу, що після завершення першого періоду тимчасової непрацездатності вона не уникала контакту, а навпаки самостійно вжила заходів для узгодження нової дати огляду. Однак подальше погіршення стану здоров’я, нові лікарняні, (конфіденційна інформація) у жовтні 2025 року, госпіталізація у січні 2026 року, тривале стаціонарне лікування до 27 лютого  2026 року та подальша реабілітація фактично унеможливили її участь у повторному обстеженні у визначені строки.

Також Середа А.М. зазначила, що за час служби неодноразово проходила перевірки доброчесності, зокрема під час атестації прокурорів, подавала декларації доброчесності та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, в яких відображала відомості про інвалідність і пенсійні виплати. При цьому, за її словами, жодних зауважень чи претензій з боку керівництва або уповноважених органів щодо цих відомостей раніше не висловлювалося. Вона вважає, що ці обставини підтверджують її відкритість та відсутність наміру приховати будь-які факти.

Додатково Середа А.М. вказала, що копію індивідуальної програми реабілітації до кадрового підрозділу не подавала, оскільки після встановлення інвалідності тривалий час перебувала у відпустці по догляду за дитиною. При цьому вона зазначила, що така програма має рекомендаційний характер і сама по собі її відсутність у кадрових матеріалах не може свідчити про порушення нею вимог професійної етики чи службової дисципліни.

Окремо Середа А.М. не погодилася з висновком про те, що наведені у скарзі обставини можуть розцінюватися як триваючий дисциплінарний проступок. Вона зазначила, що всі юридично значущі дії, пов’язані з проходженням медико-соціальної експертизи, поданням документів та вирішенням питання про встановлення інвалідності, були вчинені одноразово ще у 2020 році. Подальше отримання пенсійних виплат, на її думку, є наслідком раніше ухваленого рішення компетентного органу та не може розглядатися як нові активні дії з її боку.

Надалі Середа А.М. направила заяву від 13 квітня 2026 року, у якій зазначила, що неодноразово вживала всіх залежних від неї заходів для проходження переогляду в найкоротший строк. Зокрема, вона долучила листи від 06 та 10 квітня 2026 року, які підтверджують, що вона зверталася засобами поштового зв’язку до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» з проханням якнайшвидше призначити дату повторного медичного обстеження. Водночас станом на момент направлення заяви уповноваженою медичною установою дату переогляду визначено не було, у зв’язку з чим, за її словами, для завершення відповідної процедури та отримання її результатів був потрібен додатковий час.

 

5.1    Пояснення представника прокурора

 

У засіданні Комісії 01 квітня 2026 року взяв участь представник прокурора – адвокат Особа 2, який під час засідання долучив витяги з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, згідно з якими Середа А.М. перебувала на лікарняному в періоди: з 22 до 26 вересня 2025 року, з 07 до  16 жовтня 2025 року, з 27 жовтня до 05 грудня 2025 року, з 07 до 08 січня  2026 року, з 20 січня до 27 лютого 2026 року, з 16 до 27 березня 2026 року.

Окрім того, представник скаржника долучив документи, які підтверджують перебування Середи А.М. у відпустках: з 22 грудня 2025 року до 05 січня  2026 року; з 02 до 25 березня 2026 року; з 30 березня до 08 квітня 2026 року, а також медичні документи, що підтверджують стан її здоров’я, документи щодо здоров’я її матері, свідоцтва про народження трьох дітей.

На думку представника скаржника, зазначені документи підтверджують безперервний характер лікування у 2024–2026 роках; проведення щонайменше двох (конфіденційна інформація) у жовтні 2025 року та січні 2026 року; (конфіденційна інформація) період реабілітації та тримісячний режим фізичного спокою; складні сімейні обставини; законне перебування у відпустках.

Ці обставини в сукупності, за словами адвоката Особа 2, свідчать про об’єктивну неможливість особистої участі Середи А.М. у проходженні переогляду, а не про недобросовісну поведінку або умисел на приховування інформації.

Зазначив, що станом на теперішній час Середа А.М. готова пройти медичний переогляд з метою підтвердження законності встановлення їй інвалідності. Також під час ухвалення рішення просив врахувати пом’якшуючі обставини та не застосовувати найсуворіше дисциплінарне стягнення.

 

 

6.     Пояснення представника скаржника

 

У засіданні Комісії представник скаржника – Особа 3 повністю підтримала доводи дисциплінарної скарги та зазначила про наявність у діях прокурора Середи А.М. дисциплінарного проступку.

Додатково Особа 3 долучила до матеріалів дисциплінарного провадження копію листа виконувача обов’язків керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області від 08 квітня 2026 року № 14654-26 в якому зазначено, що прокурор Середа А.М. із 20 грудня 2025 року до 05 січня 2026 року перебувала за кордоном. Метою виїзду за кордон у приватних справах було відвідування дітей, які виїхали за кордон у 2022 році у зв’язку з воєнними діями в Україні.

Із урахуванням викладеного, представник скаржника – Особа 3 зазначила, що доводи дисциплінарної скарги повністю знайшли своє підтвердження під час здійснення дисциплінарного провадження, тоді як доводи прокурора  Середи А.М. про неможливість поїздки до міста Дніпра через стан здоров’я спростовуються отриманими відомостями.

 

7.     Правові джерела, що підлягають застосуванню, і мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба,  27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,  15–17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено в Законі України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

У статті 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно зі статтею 11 Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури в суспільстві, що досягається їхньою кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів і сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке би суспільне становище не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено в указаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора й авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють у прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства та в публічних інтересах; намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини; підтримувати честь і гідність своєї професії; твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно; не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Оцінивши діяльність прокурора Середи А.М. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень нею приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Середи А.М. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчиненням дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року  № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня  2021 року у справі № 826/9606/17 етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі та повазі до органів прокуратури.

Середа А.М. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» на неї покладено обов’язок неухильно дотримуватися Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону України «Про прокуратуру»), прокурор зобов’язана додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинна усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; її поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Дотримуючись принципів, визначених у Кодексі, Середа А.М. не повинна: допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії / бездіяльність, що  завдають / завдає шкоди честі та гідності прокурорської професії і  формують / формує негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Прокурор Середа А.М., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, мала обов’язок не лише формально дотримуватися вимог закону, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту своєї особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури. Натомість вона проігнорувала письмову вимогу керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явилася до медичної установи та не забезпечила публічного спростування сумнівів у законності встановлення їй групи інвалідності.

Такими діями прокурор допустила демонстративну неповагу до етичних стандартів поведінки, не вжила передбачених законодавством заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури. ЇЇ пасивна позиція фактично сприяє поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, підриває суспільну довіру до державної інституції та створює враження толерування корупційних ризиків у системі.

Прокурор Середа А.М. була належним чином повідомлена про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» з метою перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлення їй інвалідності. Водночас у визначений строк до медичного закладу вона не прибула та фактично відмовилася від проходження переогляду у зазначеній установі у місті Дніпро.

Із матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що 17 вересня  2025 року їй стало відомо про необхідність прибути до зазначеної медичної установи до 30 вересня 2025 року. Відповідно до відомостей з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, вона перебувала на лікарняному лише з 22 до 26 вересня 2025 року, а отже, попри тимчасову непрацездатність у цей період, мала реальну можливість з’явитися на переогляд у межах установленого строку. Проте до медичного закладу вона не прибула та повторний огляд не пройшла.

Комісія критично оцінює покликання прокурора Середи А.М. та її представника на стан її здоров’я та тривале лікування як на причину відмови від поїздки до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». Зазначені обставини спростовуються відомостями, долученими до матеріалів дисциплінарного провадження, зокрема даними про її перебування за кордоном із 20 грудня  2025 року до 05 січня 2026 року. При цьому встановлено, що виїзд за кордон мав приватний характер та був пов’язаний із відвідуванням дітей, які виїхали за межі України у 2022 році у зв’язку з воєнними діями в Україні.

Указані обставини свідчать про те, що за наявності потреби прокурор Середа А.М. не була обмежена в можливості здійснювати поїздки на далекі відстані, що підтверджує її можливість поїхати до міста Дніпра та безпосередньо пройти переогляд у зазначеній медичній установі.

Комісією також враховано, що прокурор Середа А.М. після чергового засідання КДКП, яке було відкладено за клопотанням її представника, зокрема для вжиття заходів щодо повторного медичного переогляду, з метою визначення дати такого переогляду 06 та 10 квітня 2026 року надсилала письмові звернення до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». Однак це не може вважатися активним і достатнім заходом, спрямованим на підтвердження законності встановленого їй статусу особи з інвалідністю.

ЇЇ неприбуття до медичної установи обґрунтовано породжує сумніви щодо дійсності II групи інвалідності. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність. Під сумнів ставиться не лише сам статус інвалідності, а й пов’язані з ним соціально-правові гарантії, зокрема можливість отримання пенсії по інвалідності, яка отримується нею з 2020 року.

Після оформлення інвалідності ІІ групи безстроково та фактичного набуття необхідного стажу роботи в органах прокуратури у червні 2020 року їй спочатку було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а вже з серпня  2020 року – пенсію відповідно до частини дев’ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає призначення пенсії по інвалідності прокурорам з інвалідністю I чи II групи за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Така послідовність подій – досягнення необхідного стажу роботи в органах прокуратури, встановлення ІІ групи інвалідності безстроково, а також подальше призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» об’єктивно викликає питання щодо обґрунтованості та добросовісності набуття відповідного статусу.

Водночас, з огляду на тривалий стаж служби в органах прокуратури та отримання пенсійних виплат, прокурор мала усвідомлювати підвищену суспільну чутливість питання законності встановлення інвалідності та пов’язаних із нею виплат і була зобов’язана діяти з метою усунення будь-яких сумнівів щодо їх правомірності.

Невжиття таких заходів та неприбуття для проходження перевірки негативно позначаються на довірі до органів прокуратури.

Окрім цього, відповідно до інформації Полтавської обласної прокуратури Середа А.М. індивідуальну програму реабілітації інваліда до відповідної прокуратури не надавала.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 03 грудня 2009 року визначала, що ІПР (Індивідуальна програма реабілітації) є обов’язковою до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача.

Індивідуальний план складається на два роки та його виконання контролюється. Виконання всіх заходів індивідуального плану є передумовою реабілітації особи з інвалідністю та допомагає актуалізувати потреби особи з інвалідністю. Саме у ІПР надається оцінка ефективності заходів, які допомагають особі адаптуватись або покращити стан здоров’я.

Згідно з пунктом 14 Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2007 року № 757, в редакції, яка діяла на час встановлення групи інвалідності  Середі А.М. та включно до 30 березня 2022 року, МСЕК або ЛКК під час чергового огляду особи з інвалідністю за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше ніж один раз на два роки, мали переглядати реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою.

Також із приводу забезпечення виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда Середа А.М. письмово до кадрового підрозділу чи до відділу матеріально-технічного забезпечення чи соціально-побутових потреб жодного разу не зверталася, унаслідок чого виконання заходів із облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та заходи з трудової реабілітації (направлення на санаторно курортне лікування тощо) стосовно неї не здійснювалися.

Свідоме неподання прокурором Середою А.М. ІПР роботодавцю, невиконання заходів із працевлаштування та відсутність індивідуальних планів реабілітації з контролем заходів адаптації є підставою для об’єктивного сумніву щодо реальності інвалідності, а умисне невиконання заходів реабілітації може свідчити про мету зберегти статус інваліда отриманого усупереч вимогам закону та протиправне отримання соціальних виплат.

Слід зауважити, що члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Прокурор Середа А.М., усвідомлюючи високу суспільну чутливість питання, пов’язаного із фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, в умовах воєнного стану, була зобов’язана не лише діяти відповідно до вимог чинного законодавства, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту власної ділової репутації та авторитету органів прокуратури загалом. Втім, попри звернення керівництва, прокурор Середа А.М. свідомо ухилилася від проходження повторного медичного огляду, не з’явилася до відповідного медичного закладу, а також не ініціювала жодних дій, спрямованих на публічне спростування сумнівів щодо законності встановлення їй групи інвалідності.

У сукупності такі дії, а точніше – бездіяльність, свідчать про відсутність з боку прокурора Середи А.М. належної професійної ініціативи щодо підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю. ЇЇ поведінка фактично характеризується як ухилення від виконання законних вимог керівництва та невжиття заходів із захисту особистої репутації, що, у свою чергу, дискредитує органи прокуратури в очах суспільства.

Вказані обставини прямо суперечать засадам професійної етики працівника органів прокуратури, негативно впливають на сприйняття інституту прокуратури, особливо в умовах воєнного стану, коли суспільна довіра до державних органів є вкрай важливою.

Таким чином, прокурор Середа А.М. порушила вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинила дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Середою А.М. вказаного дисциплінарного проступку підтверджено:

- висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Середи А.М. на підставі наказу керівника Полтавської обласної прокуратури від 18 серпня 2025 року № 155, зі змінами згідно з наказом від 21 серпня 2025 року № 169;

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі керівника Полтавської обласної прокуратури;

-   поясненнями прокурора Середи А.М.

Дії та бездіяльність прокурора Середи А.М. належать до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку слід вважати 17 вересня 2025 року (день ознайомлення Середи А.М. із листом Офісу Генерального прокурора про необхідність її прибуття до медичного закладу), а закінченням 15 квітня 2026 року (день прийняття Комісією рішення у дисциплінарному провадженні щодо неї).

Таким чином, строк для прийняття рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, передбачений у частині четвертій статті 48 Закону України «Про прокуратуру», не минув.

Дійшовши висновку про наявність у діях прокурора Середи А.М. дисциплінарного проступку та обираючи вид дисциплінарного стягнення щодо неї, Комісія зважає на очевидність і грубість допущеного порушення, характер і наслідки проступку, резонансність ситуації в медійному просторі, відсутність усвідомлення своєї вини та належної реакції з боку прокурора.

У зв’язку з цим Комісія вважає, що такий проступок є несумісним із подальшим перебуванням Середи А.М. на посаді в органах прокуратури, а відтак дійшла висновку про можливість накладення на неї дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру», у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

При цьому навіть ураховуючи її позитивну характеристику, тривалий час роботи в органах прокуратури, відсутність дисциплінарних стягнень, тривале лікування, а також наявність трьох дітей, підстав для накладення більш м’якого стягнення Комісія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА:

 

Притягнути прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Середу Альону Миколаївну до дисциплінарної відповідальності та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копії рішення направити керівнику Полтавської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Середі А.М., а також керівнику Лубенської окружної прокуратури Полтавської області.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення їй чи отримання нею поштою копії рішення.