Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

До Комісії 18 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Дзюби І.І. (далі – скаржник) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Радзілевичем Д.А.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мнишенко Є.С., 25 липня 2025 року вона прийняла рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-636дс-158дп-25 та провела перевірку викладених у ній обставин.

Скаржник зазначив, що прокурор Радзілевич Д.А., усвідомлюючи відсутність у нього втрати працездатності, здатності до самостійного пересування, самообслуговування, спілкування, орієнтації та контролю за своєю поведінкою, звернувся до медико-соціальної експертної комісії(далі – МСЕК) із заявою про визнання його особою з інвалідністю.

Таким чином, на думку скаржника, прокурор Радзілевич Д.А., умисно, достовірно знаючи та розуміючи визначені законодавством вимоги до поведінки прокурора, зокрема передбачені статтею 19 Закону № 1697-VII , діяв усупереч цим вимогам, порушував правила прокурорської етики, чим дискредитував себе як представника держави та прокурора і зашкодив авторитету органів прокуратури як державної інституції загалом.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Радзілевича Д.А. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Згідно з довідкою до акта огляду Одеською обласною медико соціальною експертною комісією (далі – МСЕК) № 887357 від 24 червня 2024 року видано довідку до акта огляду щодо встановлення Радзілевичу Д.А. ІІ групи інвалідності на строк до липня 2026 року. Датою чергового переогляду визначено 22 червня 2026 року.

У зв’язку з цим Генеральна інспекція 14 липня 2025 року до КДКП надіслала дисциплінарну скаргу про можливе вчинення прокурором Радзілевичем Д.А. дисциплінарного проступку.

Після відкриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора член Комісії, яка проводила перевірку у дисциплінарному провадженні, ініціювала проведення службового розслідування за фактами, викладеними у дисциплінарній скарзі, яке призначене наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 07 серпня 2025 року № 135.

Під час службового розслідування Радзілевич Д.А. пояснив, що на даний час має II групу інвалідності. 25 травня 2021 року відповідно до довідки до акта огляду МСЕК № 171364, якою йому встановлено ІІ групу інвалідності пов’язану із виконанням обов’язку військової служби, строком до 01 червня 2022 року, із визначенням дати чергового переогляду 23 травня 2022 року.

Відповідно до інформації Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевірці підлягають обставини законності встановлення МСЕК груп інвалідності працівникам низки державних і правоохоронних органів, зокрема й працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів і достатності підстав для встановлення груп інвалідності низку працівників державних і правоохоронних органів, зокрема і стосовно вказаного прокурора.

Відповідно до висновку службового розслідування від 04 листопада 2025 року до Дніпропетровської обласної прокуратури з Вінницької обласної прокуратури надійшло доручення заступника Генерального прокурора від 10.09.2025 № 31/2/1-83918вих-25 щодо ознайомлення Радзілевича Д.А. з інформацією про необхідність прибуття до 30.09.2025 до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» для проходження медичного обстеження. Водночас у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та відсутністю Радзілевича Д.А. на роботі у зазначений період ознайомити його з вказаною інформацією не вдалося. Після виходу на роботу 29.10.2025 Радзілевич Д.А. ознайомився з інформацією про необхідність проходження медичного обстеження та, за його поясненнями, погодив дату і час проходження обстеження у зазначеному медичному закладі.

З матеріалів зібраних під час перевірки вбачається, що Радзілевич Д.А. виконав вимоги та перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі для здійснення переогляду.

Відповідно до листа ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» Радзілевич Д.А. з 03 до 07 листопада 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі.

Наразі інформація щодо результатів перевірки правильності винесення медико-соціальною експертною комісією рішення про встановлення групи інвалідності Радзілевичу Д.А. відсутня.

Прокурора Радзілевича Д.А. у межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація) для проведення допиту чи інших процесуальних дій не викликали, не допитували, про підозру йому не повідомляли, заходів забезпечення не застосовували.

Водночас старший групи прокурорів у цьому провадженні надав дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування стосовно указаної особи.

Відповідно до наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 07 серпня 2025 року № 135 проведено службове розслідування за фактом можливого використання своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, вчинення дій що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у чесності та непідкупності органів прокуратури під час оформлення інвалідності  прокурором Радзілевичем Д.А.

Під час службового розслідування обставини набуття Радзілевичем Д.А.  групи інвалідності, оформлення пенсії по інвалідності та здійснення відповідних пенсійних виплат підтверджено.

Прокурор зазначив, що у квітні 2015 року був призваний Київським районним військовим комісаріатом на військову службу, у зв’язку з чим йому було присвоєно військове звання лейтенанта юстиції. За результатами призову його було направлено для проходження військової служби до військової прокуратури Одеського гарнізону на посаду прокурора.

Радзілевич Д.А. звернув увагу, що після випадку (конфіденційна інформація) у робочий час він проходив лікування протягом двох-трьох тижнів, де йому було встановлено діагноз – (конфіденційна інформація). За цим фактом військовою прокуратурою Південного регіону було проведено службове розслідування та видано відповідну довідку про отримання (конфіденційна інформація).

Прокурор наголосив, що після отриманої (конфіденційна інформація) стан його здоров’я поступово погіршувався: (конфіденційна інформація). У зв’язку з цим він неодноразово звертався за медичною допомогою до лікарів Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.

Радзілевич Д.А. звернув увагу, що у 2021 році у зв’язку з реформуванням органів прокуратури та необхідністю проходження військово-лікарської комісії він отримав направлення на проходження відповідного медичного огляду. За результатами проходження військово-лікарської комісії йому було повідомлено про непридатність до військової служби за станом здоров’я та необхідність направлення медичних документів до обласної медико-соціальної експертної комісії.

Прокурор зазначив, що після подання необхідних медичних документів до відповідної комісії за результатами її розгляду йому було встановлено ІІ групу інвалідності у зв’язку з (конфіденційна інформація), отриманим під час виконання обов’язків військової служби. Після отримання довідки медико-соціальної експертної комісії йому було роз’яснено необхідність звернення до органів Пенсійного фонду України для оформлення пенсійного забезпечення.

У зв’язку з викладеним він вважає, що підстав для дисциплінарної відповідальності немає, а скарга має бути відхилена як безпідставна.

У статті 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 10 Кодексу передбачено, що прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Згідно зі статтею 11 Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури в суспільстві, що досягається їхньою кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів і сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке би суспільне становище не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора й авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють у прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства та в публічних інтересах намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства й інтересами і правами людини; підтримувати честь і гідність своєї професії; твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно; не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених  законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

У статті 8 Європейської конвенції з прав людини визначено право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас передбачено можливість і межі втручання в це право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни для запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Радзілевича Д.А. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII , а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 869/9606/17 етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі та повазі до органів прокуратури.

Радзілевич Д.А. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 цього Закону на нього покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону № 1697-VII ), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Дотримуючись принципів, визначених у Кодексі, Радзілевич Д.А. не повинен: допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії / бездіяльність, що завдає шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Матеріали, отримані під час перевірки в цьому дисциплінарному провадженні, свідчать про те, що прокурор Радзілевич Д.А. не порушив вимог, які ставляться до посади прокурора.

Під час перевірки у дисциплінарному провадженні встановлено, що 25 травня 2021 року відповідно до довідки до акта огляду МСЕК № 171364 Радзілевичу Д.А. встановлено ІІ групу інвалідності пов’язану із виконанням обов’язку військової служби, строком до 01 червня 2022 року. Із визначенням дати чергового переогляду 23 травня 2022 року.

Надалі, 23 травня 2022 року за результатами проведеного переогляду прокурору Радзілевичу Д.А. видано довідку до акта огляду МСЕК № 527513, якою інвалідність встановлено строком до 01 серпня 2024 року, з визначенням дати чергового переогляду травень 2024 року.

Згодом, 24 червня 2024 року, прокурору Радзілевичу Д.А. видано довідку до акта огляду МСЕК № 887357, якою інвалідність встановлено строком до 01 липня 2026 року, з визначенням дати переогляду червень 2026 року.

Зазначені обставини вказують на те, що прокурор Радзілевич Д.А. протягом тривалого часу мав інвалідність ІІ групи, яка повторно продовжувалася та підтверджувалася.

Водночас слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозу та достатності підстав для встановлення групи інвалідності стосовно вказаного прокурора.

З матеріалів зібраних під час перевірки у дисциплінарному провадженні вбачається, що на виконання вимог листа заступника Генерального прокурора та з метою підтвердження обґрунтованості прийнятого медико-соціальними експертними комісіями встановлення груп інвалідності, прокурор Радзілевич Д.А. перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» для здійснення переогляду.

Комісія врахувала, що Радзілевич Д.А. проходив переогляд у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» та перебував на стаціонарному лікуванні з 03 до 07 листопада 2025 року, таким чином прокурор підтвердив законність встановлення йому групи інвалідності. Радзілевич Д.А. вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури.

У сукупності наведені відомості не дають підстав стверджувати, що оформлення чи продовження інвалідності Радзілевичем Д.А. здійснювалося всупереч вимогам законодавства.

Комісія бере також до уваги, що дисциплінарному проступку, як і будь‑якому протиправному діянню, притаманна визначена єдність об’єктивних та суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах визначеної законом компетенції, а саме надано оцінку лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

З огляду на вищезазначене Комісія дійшла висновку про необхідність закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Радзілевича Д.А. у зв’язку з відсутністю в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

Відповідно до вимог частини п’ятої статті 48 Закону № 1697-VII у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Комісія своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 45, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–113, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА:

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-636дс-158дп-25 стосовно заступника начальника першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Дніпропетровської обласної прокуратури Радзілевича Д.А. закрити.

Копії рішення надіслати скаржнику, керівнику Дніпропетровської обласної прокуратури та прокурору Радзілевичу Д.А.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.