Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку  в діях начальника відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Чернігівської обласної прокуратури Криворучка Андрія Миколайовича (далі – прокурор  Криворучко А.М., Криворучко А.М.) у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-767дс-202дп-25,

У С Т А Н О В И Л А:

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Криворучко А.М. в органах прокуратури працює із квітня 1998 року, а з 29  вересня 2022 року й дотепер перебуває на посаді начальника відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Чернігівської обласної прокуратури.                       

Присягу працівника прокуратури склав 10 лютого 2011 року.

Із положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс) ознайомився 15 травня 2017 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має.

Заохочувався Генеральним прокурором України, Генеральним прокурором та прокурором Чернігівської області.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 18 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби  І.І. (далі – скаржник) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Криворучком А.М.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Гарбузі Н.В., яка 28 липня 2025 року прийняла рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-767дс-202дп-25 та провела перевірку викладених у дисциплінарній скарзі обставин.

Комісія 17 вересня 2025 року прийняла рішення № 451дп-25 про продовження строку перевірки в дисциплінарному провадженні до 18 жовтня 2025 року.

За результатами перевірки член Комісії Гарбуза Н.В. 18 березня 2026 року склала висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Криворучка А.М. і того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передала його на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Криворучка А.М. своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні взяла участь представник скаржника – ОСОБА 1, яка підтримала доводи, викладені в дисциплінарній скарзі, надала пояснення та відповіді на запитання членів Комісії, погодилася з висновком члена Комісії Гарбузи Н.В.

Прокурор ОСОБА 1 заявила клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження додаткових матеріалів, яке Комісія задовольнила.

Криворучко А.М. узяв участь у засіданні Комісії, надав пояснення, відповіді на запитання членів Комісії.

Прокурор Криворучко А.М. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заявив усне клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі в такому засіданні, із метою недопущення розголошення відомостей, що охороняються законом, яке Комісія задовольнила.

3. Зміст дисциплінарної скарги

Скаржник указав, що упродовж 2024–2025 років у багатьох медіа повідомлялося про те, що медико-соціальні експертні комісії (далі – МСЕК) видавали завідомо неправдиві документи щодо встановлення інвалідності  посадовим особам державних органів, зокрема і працівникам органів прокуратури. Також зазначалося, що заінтересовані державні службовці, прокурори та правоохоронці, достовірно знаючи про неправдивість отриманих документів, використовують їх шляхом подання до органів соціального захисту населення із метою незаконного отримання пенсії по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на значний негативний суспільний резонанс питання про правомірність встановлення посадовим особам державних органів інвалідності 22 жовтня 2024 року розглянуто на засіданні Ради національної безпеки та оборони України (далі – РНБО України), за результатами проведення якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

Цим рішенням Офісу Генерального прокурора спільно з іншими державними органами рекомендовано вжити заходів реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів і за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення, а також щодо проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Прокурор Криворучко А.М., отримавши 15 серпня 2017 року ІІ групу інвалідності безстроково, тривалий час працюючи в органах прокуратури на прокурорських посадах, і маючи стаж роботи більше 27 років (при встановленні інвалідності мав стаж роботи 19 років), порушив вимоги Кодексу. У ситуації, коли в медіа поширювалися відомості, що принижували його честь, гідність і ділову репутацію, а також авторитет органів прокуратури, він не вжив належних заходів для їх спростування, що негативно вплинуло на авторитет органів прокуратури загалом.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Криворучка А.М.  наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури) і 6 (систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики) частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

4. Обставини, установлені під час дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача  –  члена Комісії Гарбузу Н.В., представника скаржника ОСОБА 1 та прокурора Криворучка А.М., вивчивши висновок, дослідивши матеріали перевірки, Комісія встановила таке.

Згідно з довідкою до акта огляду Чернігівської травматологічної міжрайонної МСЕК від 15 серпня 2017 року серії АВБ № 033771 за результатами первинного огляду Криворучку А.М. встановлено ІІІ групу інвалідності терміном на один рік до 01 вересня 2018 року з причин загального захворювання (конфіденційна інформація), і визначено дату чергового переогляду – 15 серпня 2018 року.

За результатами повторного огляду проведеного цією ж МСЕК 07 березня 2018 року Криворучку А.М. встановлено ІІ групу інвалідності до 01 квітня 2020  року, датою  переогляду визначено 07 березня 2020 року (довідка серії АВБ № 052802 від 07 березня 2018 року), а 10 березня 2020 року ця ж МСЕК йому встановила ІІ групу інвалідності безстроково із причин загального захворювання з (конфіденційна інформація) (довідка від 10 березня 2020 року серії 12 ААБ № 520934).

Після встановлення Криворучку А.М. 15 серпня 2017 року ІІІ, а надалі ІІ групи інвалідності, він до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по інвалідності не звертався.

Згідно з інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Криворучку А.М. із 13 червня 2016 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII, на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № (конфіденційна інформація) від 26 липня 2016 року.

У жовтні 2024 року в медіа набули широкого розголосу питання встановлення прокурорам статусу осіб з інвалідністю. Зокрема, у медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури було виявлено достатньо багато випадків установлення інвалідності за сумнівних обставин.

Суспільний резонанс щодо вказаного питання викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював провести засідання РНБО України, за результатами якого було прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО України вирішила:

− рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

−   Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк доповідь про результати перевірки робочими групами обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень – ініціювання їх перегляду в установленому порядку та інформування за наявності підстав правоохоронних органів, а також інших уповноважених органів для вжиття ними відповідних заходів реагування;

− Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора невідкладно забезпечити розроблення законопроєкту щодо проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

На виконання рішення РНБО України від 22 жовтня 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 та від                        08 листопада 2024 року № 1276, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України (далі – МОЗ України) від 26 жовтня 2024 року № 1809 права й обов’язки Центральної МСЕК МОЗ покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (далі – ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», медичний заклад) і затверджено Положення про Центральну МСЕК МОЗ.

Згідно з пунктом 8 Положення про Центральну МСЕК МОЗ  МСЕК проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності їх скасовує.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15 листопада 2024 року                № 1338 затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності. У повному обсязі всі вони набули чинності з 01 січня 2025 року.

Наказом МОЗ України від 03 грудня 2024 року № 2022 права й обов’язки Центру оцінювання функціонального стану особи (далі – ЦОФСО) покладено на ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України». У пункті 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що ЦОФСО проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих МСЕК, у тому числі й на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді, стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19 грудня 2024 року № 4170-IX доповнено Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» статтею 69-1 «Комплексна оцінка обмежень життєдіяльності та оцінювання повсякденного функціонування особи», у якій визначено, що перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або МСЕК, проводиться експертною командою ЦОФСО на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду, та за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Наказом Генерального прокурора від 16 жовтня 2024 року № 238  призначене службове розслідування з метою перевірки розміщеної в медіа інформації про можливі зловживання прокурорів під час отримання інвалідності.

Під час службового розслідування об’єктивно підтвердити чи спростувати використання прокурорами органів прокуратури, зокрема й прокурором Криворучком А.М., своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей із метою отримання інвалідності було неможливо без проведення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Комісія з проведення службового розслідування не виявила інформації, що могла б вказувати на можливі зловживання цим прокурором під час отримання інвалідності. Оцінки діям Криворучка А.М. у межах службового розслідування не надано.

Згідно з інформацією Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті  27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевірці підлягають обставини законності встановлення МСЕК груп інвалідності працівникам низки державних та правоохоронних органів, зокрема й працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із  Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів та достатності підстав для встановлення груп інвалідності низці працівників державних і правоохоронних органів, зокрема й щодо прокурора Криворучка А.М.

У межах цього кримінального провадження старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА 2 постановою від 01 серпня 2025 року залучив як спеціалістів працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури, зокрема й прокурору Криворучку А.М. (№ 69 у списку).

На виконання постанови слідчого Державного бюро розслідувань ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» відповідно до вимог статті 69-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» здійснюється перевірка правильності винесення МСЕК рішення про встановлення групи інвалідності працівникам органів прокуратури.

ЦОФСО листом від 27 серпня 2025 року № 3462/01-18 на виконання постанови слідчого Державного бюро розслідувань від 01 серпня 2025 року ініціював перед Офісом Генерального прокурора забезпечити прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» в строк до 30 вересня 2025 року для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу працівників органів прокуратури, зокрема й прокурора Криворучка А.М. для перевірки обґрунтованості прийнятих МСЕК рішень про встановлення груп інвалідності.

Прокурор у кримінальному провадженні залучив Чернігівську обласну прокуратуру для забезпечення повідомлення прокурора Криворучка А.М. про необхідність прибути до 30 вересня 2025 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження медичного огляду.

Надалі, на виконання доручення Офісу Генерального прокурора листом керівника Чернігівської обласної прокуратури від 22 вересня 2025 року                                          № 07-1589ВИХ-25  Криворучка А.М. повідомлено про необхідність прибути у строк до 30 вересня 2025 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження медичного огляду. У вказаному листі зазначено контактні дані як медичної установи, так і відповідальної особи з питань організації явки та узгодження графіка проходження обстеження, а також роз’яснені вимоги статті 19, 43 Закону № 1697-VII, статей 11, 16, 21 Кодексу, наслідки відмови від проходження медичного огляду. З листом Криворучко А.М. ознайомився 22 вересня 2025 року під підпис.

Відповідно до інформації ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 17  листопада 2025 року № 7909/01-18, наданої на запит Комісії, Криворучко А.М. до експертного відділення Інституту не з’явився.

З отриманих Комісією 04 березня 2026 року пояснень Криворучка А.М. убачається, що обстеження в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» він не пройшов у зв’язку з госпіталізацією 25 вересня 2025 року до Чернігівської міської лікарні № 2, де знаходився на лікуванні до  06 жовтня 2025 року. Вказав, що готовий пройти таке обстеження у вказаному закладі, але не пройшов його наразі, оскільки вважає, що всі строки дисциплінарного провадження закінчилися.

Прокурора Криворучка А.М. у межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація) для проведення допиту чи інших процесуальних дій не викликали, не допитували, про підозру йому не повідомляли, заходів забезпечення не застосовували.

Старший групи прокурорів у цьому провадженні надав дозвіл Комісії на розголошення під час дисциплінарного провадження відомостей досудового розслідування стосовно Криворучка А.М.

Згідно з інформації Чернігівської обласної прокуратури Криворучко А.М. індивідуальну програму реабілітації інваліда до обласної прокуратури не надавав, письмово до кадрового підрозділу чи до відділу організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту Чернігівської обласної прокуратури не звертався, унаслідок чого стосовно нього заходів із облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та з трудової реабілітації не здійснено.

В особовій справі Криворучка А.М. наявні копії пенсійного посвідчення                 серії ААІ № 796716, виданого довічно та довідки до акта  огляду  МСЕК  серії 12  ААБ  № 520934 від 10 березня 2020 року.

Криворучко А.М. перебуває на обліку військовозобов’язаних у Чернігівському ОМТЦК та СП із 19 вересня 2023 року.

Відповідно до Порядку бронювання військовозобов’язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року № 45 (в редакції постанови Кабінету Міністрів  України від 11 січня 2018 року № 12), Переліку посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та воєнний час і працюють в органах прокуратури України, який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 493 зі змінами, Криворучко А.М. був заброньований на період мобілізації та на воєнний час.

4.1 Стислий виклад матеріалів службового розслідування

Відповідно до наказу керівника Чернігівської обласної прокуратури від 05 серпня 2025 року № 50 за запитом Комісії призначене службове розслідування з метою перевірки можливого вчинення прокурором Криворучком А.М. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури під час встановлення йому статусу особи з інвалідністю.

За результатами службового розслідування інформацію про отримання Криворучком А.М. статусу особи з інвалідністю, а також призначення та виплати пенсії за вислу років відповідно до Закону № 1697-VII підтверджено.

Крім того, комісія із проведення службового розслідування врахувала, що на час завершення службового розслідування інформації щодо результатів перевірки обґрунтованості прийнятих рішень про встановлення Криворучку А.М. групи інвалідності, яка проводиться під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), не надходило.

5. Пояснення прокурора

Під час перевірки доводів дисциплінарної скарги та службового розслідування прокурор Криворучко А.М. надав пояснення з приводу обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, які стосувалися встановлення йому групи інвалідності та перевірки обґрунтованості прийнятого рішення МСЕК.

Криворучко А.М. не погоджується з доводами дисциплінарної скарги про вчинення ним дисциплінарного проступку, оскільки вважає її необґрунтованою, надуманою й такою, що не містить фактів вчинення ним будь-якого дисциплінарного проступку та порочить його честь, гідність та ділову репутацію як прокурора і людини.

Криворучко А.М. зазначив, що скаржник приймає думку авторів публікацій у медіа про беззаперечно незаконне отримання всіма прокурорами позитивних висновків МСЕК про часткову втрату працездатності та встановлення у зв’язку з цим групи інвалідності. Скарга не містить жодного посилання на такі публікації, які базуються на конкретно доказаних фактах, а не є припущеннями або відверто неправдивими перекручуваннями фактів авторів статей чи дописів в інтернет-виданнях.

Криворучко А.М. пояснив, що скаржником не зроблено посилання на жодну публікацію, у якій би стверджувалося, що саме він незаконно отримав групу інвалідності, порушив закон чи правила прокурорської етики упродовж 2024 – 2025 років, тому у нього не було об’єктивних підстав для вжиття відповідних заходів до спростування такої інформації. Вважає, що скарга є його дисциплінарним переслідуванням за ознаками того, що він є прокурор.

Криворучко А.М. наголосив, що жодних дій щодо дискредитації органів прокуратури не вчиняв, добросовісно й у відповідності до вимог законодавства здійснює службову діяльність, дотримується вимог законодавства в побуті. Соціальних виплат у зв’язку з наявністю статусу особи з інвалідністю не отримував.

Крім того, Криворучко А.М. підтвердив, що листом обласної прокуратури від 22 вересня 2025 року № 07-1589вих-25 його поінформовано про необхідність прибути у строк до 30 вересня 2025 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження медичного обстеження. Однак не зміг пройти обстеження через госпіталізацію 25 вересня 2025 року до Чернігівської міської лікарні № 2, де перебував на лікуванні до 06 жовтня 2025 року. Після завершення лікування обстеження в медичному закладі не пройшов, оскільки статус особи з інвалідністю для отримання будь-яких соціальних пільг не використовував. Працівникам Чернігівської обласної прокуратури за результатами обстеження в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» статус особи з інвалідністю не підтверджено.   

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, та мотиви прийнятого висновку

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У 2025 році надання / підтвердження / скасування  статусу особи з інвалідністю регламентувалося такими основними нормативно-правовими актами: законами України «Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року № 2802-ХІІ та «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19 грудня 2024 року № 4170-ІХ); постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15 листопада 2024 року № 1338 (далі – постанова від 15 листопада 2024 року № 1338).

Статтею 69-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» встановлено, що перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями, проводиться експертною командою ЦОФСО на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду – стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду, та за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

На момент встановлення Криворучку А.М. у 2017 році групи інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу й Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від  03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»; Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

ЦОФСО проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями                  (пункт 51 постанови від 15 листопада 2024 року № 1338):

– на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

– за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником              обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації)                                               (далі – робоча група з моніторингу);

– за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Членам робочих груп із моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та МСЕК  (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, і осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені                                          М.І. Пирогова.

За результатами перевірки  обґрунтованості рішень та оцінювання ЦОФСО приймає рішення про скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди.

Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до             Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального              призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті на Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27  серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,                    15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема,  дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено в Законі № 1697-VII.  

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII   прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу  завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, зокрема Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно зі статтею 10 Кодексу прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 11 Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх копіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від           будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і відстежувати зміни у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до                    будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах; намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини; підтримувати честь і гідність своєї професії; твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди поводити себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури,  належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Оцінивши діяльність прокурора Криворучка А.М. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства, що підтверджується таким.

Дисциплінарне провадження стосовно Криворучка А.М. відкрито у зв’язку із можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики) під час оформлення статусу особи з інвалідністю.

Тому зазначені у дисциплінарній скарзі дії прокурора варто розглядати крізь призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів і нормативно-правових актів.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах установленої законом компетенції, а саме надано оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Згідно з Коментарем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Базовим документом для перегляду рішення МСЕК щодо визнання ІІ групи інвалідності Криворучку А.М. є рішення РНБО України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, яким вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним та іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

Із матеріалів дисциплінарного провадження убачається, що прокурор Криворучко А.М. на момент встановлення йому 15 серпня 2017 року ІІІ групи інвалідності вперше та за результатами повторних оглядів 07 березня 2018 року – ІІ групи інвалідності до 01 квітня 2020 року, а 10 березня 2020 року – ІІ групи інвалідності безстроково, був посадовою особою державних органів, зокрема, посадовою особою органів прокуратури.

На момент встановлення Криворучку А.М. статусу особи з інвалідності він вже отримував із 13 червня 2016 року пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII. Із заявою про призначення пенсії по інвалідності на підставі частини 9 статті 86 цього Закону він до органів Пенсійного фонду України не звертався.

За таких обставин можна достовірно стверджувати, що вказану інвалідність  Криворучко А.М. оформлював не з метою одержання пенсії відповідно  до  положень частини 9 статті 86 Закону № 1697-VII та Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Криворучко А.М. має статус прокурора і відповідно до статті 19 Закону № 1697-VII на нього покладено обов’язки: неухильно дотримуватися присяги прокурора; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Дотримуючись принципів, визначених у Кодексі, Криворучко А.М. не повинен: допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії / бездіяльність, що                 завдають / завдає шкоди честі та гідності прокурорської професії та                   формують / формує негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Матеріали, отримані під час перевірки в цьому дисциплінарному провадженні, свідчать про те, що прокурор Криворучко А.М. порушив вимог, які ставляться до посади прокурора.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Комісія встановила, що фактично Криворучко А.М. 22 вересня 2025 року отримав та ознайомився з персональним листом-повідомленням Чернігівської обласної прокуратури від 22 вересня 2025 року за № 07-1589ВИХ-25 про необхідність прибути для проходження медичного обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у строк до 30 вересня 2025 року, у якому наведені правові підстави для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення йому інвалідності та зазначено у якому порядку він має підтвердити законність свого статусу особи з інвалідністю та який був офіційним інструментом забезпечення ним належного виконання вимог закону та сприяв йому у підтвердженні законності встановлення групи інвалідності.

Згідно з листками непрацездатності Криворучко А.М. перебував на лікарняному у період із 25 вересня 2025 року до 06 жовтня 2025 року. Враховуючи визначений у листі Чернігівської обласної прокуратури від 22 вересня 2025 року за № 07-1589ВИХ-25 строк для прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», дату ознайомлення Криворучка А.М. з листом, а також те, що тимчасова непрацездатність відповідно до абзацу 13 пункту 51 постанови від 15 листопада 2024 року № 1338 є виключною підставою для перенесення строків його медичного обстежень, Комісія встановила, що можливими для виконання Криворучком А.М. вимог щодо проходження медичного обстеження в межах визначеного листом періоду були 23 та 24 вересня 2025 року.

Інформації про те, що Криворучком А.М. після завершення лікування вживалися заходи щодо узгодження дати проходження у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» необхідних медичних процедур з метою спростування сумнівів у законності встановлення йому статусу особи з інвалідністю під час перевірки у дисциплінарному провадженні не отримано.

Більш того, Криворучко А.М. пояснив Комісії, що медичне обстеження у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» він не пройшов, та не вважає за необхідне його проходити, оскільки будь-якими пільгами для осіб з інвалідністю не користується.

Водночас прокурор Криворучко А.М., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, мав обов’язок вжити всіх необхідних заходів для захисту своєї особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури. Натомість він проігнорував письмову вимогу керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, чим не забезпечив спростування сумнівів у законності встановлення йому групи інвалідності.

З приводу доводів Криворучка А.М., що у зв’язку з відсутністю публічних відомостей щодо нього, які підлягали б спростуванню, у нього не було об’єктивних підстав для вжиття відповідних заходів Комісія вважає за необхідне зазначити, що така обставина не спростовує факту наявності суспільного резонансу навколо теми отримання інвалідності працівниками органів прокуратури. З огляду на його службове становище та підвищені етичні стандарти, навіть непряма участь у подібному публічному обговоренні зобов’язувала Криворучка А.М. вжити активних заходів для підтвердження законності встановленого йому статусу особи з інвалідністю, зокрема шляхом проходження повторного медичного огляду. Відсутність згадки у медіа саме прокурора Криворучка А.М. не усуває обов’язку прокурора реагувати належним чином, оскільки йдеться про інституцію, авторитет якої формується через поведінку кожного її працівника.

Прокурор Криворучко А.М. не вжив жодного активного та достатнього заходу, спрямованого на підтвердження законності встановленого йому статусу особи з інвалідністю у спосіб, який би усував обґрунтовані сумніви суспільства та забезпечував захист авторитету органів прокуратури загалом.

Зокрема прокурор не ініціював офіційного вирішення питання щодо альтернативного механізму проходження перевірки, не звернувся з відповідними заявами до компетентних органів із наданням належних медичних підтверджень, не скористався можливістю документально засвідчити свою доброчесність, у спосіб, який був би зрозумілим і переконливим для громадськості.

Таким чином, Криворучко А.М. обрав пасивну модель поведінки, поставив свій власний інтерес та власну думку вище інтересів суспільства та авторитету органів прокуратури всупереч складеній присязі прокурора.

Бездіяльність прокурора Криворучка А.М., свідчить про необ’єктивність, відсутність з його боку належної професійної ініціативи щодо підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю. Його поведінка дискредитує органи прокуратури перед суспільством.

Отже, прокурор діяв всупереч статті 3 Закону № 1697-VII та статті 10 Кодексу, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Таким чином, прокурор порушив один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 3 Закону № 1697-VII та статті 4 Кодексу, принцип об’єктивності. Дії прокурора Криворучка А.М., які прямо пов’язані із суспільним резонансом і невдоволенням суспільства, є такими, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Отже, Комісія дійшла висновку, що доводи, викладені у дисциплінарної скарги про вчинення прокурором Криворучком А.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, підтверджено з урахуванням вищезазначених вимог законодавства та встановлених під час перевірки обставин.

Комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин, установлених у дисциплінарному провадженні, Комісія вважає, що прокурор Криворучко А.М. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Криворучком А.М. дисциплінарного проступку підтверджено:

–   відомостями, викладеними  у дисциплінарній скарзі скаржника;

 – листом Чернігівської обласної прокуратури від 22 вересня 2025 року                                   № 07-1589ВИХ-25;

–  листом ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 17 листопада 2025 року № 7909/01-18;

–  постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань від 01 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація);

–   поясненнями прокурора Криворучка А.М.;

–   іншими матеріалами дисциплінарного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці. Під час вирішення питання щодо часу вчинення прокурором Криворучком А.М. дисциплінарного проступку необхідно врахувати таке.

Дії та бездіяльність прокурора Криворучка А.М. належать до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку слід вважати 22 вересня 2025 року (день ознайомлення Криворучка А.М. із листом Офісу Генерального прокурора про необхідність його прибути до медичного закладу), а закінчення – 01 квітня 2026 року (день розгляду  Комісією висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Криворучка А.М.).

Таким чином, строк для прийняття рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, передбачений у частині четвертій статті 48 Закону № 1697-VII, не минув.

Дійшовши висновку про наявність у діях прокурора Криворучка А.М. дисциплінарного проступку та обираючи вид дисциплінарного стягнення, який має бути застосовано до нього,  Комісія з огляду на вимоги частини третьої статті 48 цього Закону враховує характер і наслідки проступку, резонансність ситуації у медійному просторі, особу прокурора, ступінь його вини, а також те, що пенсійних виплат у зв’язку з отриманням статусу особи з інвалідністю він не отримував.

Вказане діяння є підставою для застосування до прокурора Криворучка  А.М. дисциплінарного стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. Застосування до прокурора Криворучка А.М. зазначеного виду дисциплінарного стягнення Комісія вважає пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення Комісія не встановила.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–49, 77, 78 Закону  № 1697-VII, пунктами 110–113, 115, 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне  провадження,   Комісія