Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

Рішенням Комісії від 11 вересня 2025 року № 283дп-25 строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Войтюка М.П. до дисциплінарної відповідальності продовжено на один місяць.

Скаржника та прокурора своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Керівник Хмельницької обласної прокуратури своїм листом від 06 квітня       2026 року № 07-390вих-26 поінформував Комісію, що не заперечує проти закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Войтюка М.П. та повідомив про розгляд зазначеного висновку за відсутності представника обласної прокуратури.

Прокурор Войтюк М.П. до Комісії надіслав заяву, у якій  зазначив, що з висновком члена Комісії Куриленка Д.В. про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку погоджується, і повідомив про розгляд висновку без його участі.

За вказаних обставин Комісія, ураховуючи вимоги пункту 1 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII), прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

               Скаржник  у дисциплінарній скарзі зазначив, що у медіа в 2024–2025 роках з’явилися численні повідомлення про видачу медико-соціальними експертними комісіями (далі – МСЕК) довідок щодо встановлення групи інвалідності працівникам органів прокуратури. Дії прокурорів з оформлення інвалідності викликали значний негативний суспільний резонанс, набули широкого розголосу в медіа, чим заподіяли шкоду авторитету органів прокуратури.

               Крім того, рішенням Ради Національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» передбачено вжиття заходів реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

               Також скаржник вказав, що перевірка правомірності встановлення відповідної групи інвалідності працівникам органів прокуратури  здійснюється в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні                                   (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року.

               За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Войтюка М.П. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII  систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).

 

4. Обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження

 

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцями її проживання та роботи, виявлено велику суму готівкових коштів.

Спростовані чи сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями в корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх із метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності коштом Державного бюджету України.

В органах прокуратури також виявлено достатньо багато випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивної інвалідності прокурорам Хмельницької, Черкаської  областей та інших регіонів, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював провести засідання РНБО, за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила:

– рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

– Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

У зв’язку з цим скаржник до Комісії надіслав дисциплінарну скаргу про можливе вчинення прокурором Войтюком М.П. дисциплінарного проступку.

Згідно з наявною в Хмельницькій обласній прокуратурі (далі – обласна  прокуратура) інформацією Войтюк М.П. є військовозобов’язаним, перебуває на військовому обліку в Хмельницькому об’єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Хмельницької області з 17 жовтня 2002 року. Войтюк М.П. 13 січня 2025 року пройшов військово-лікарську комісію, відповідно до висновку якої визнаний придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ.

Інформації в обласній прокуратурі про те, що він користується соціальними гарантіями / пільгами для осіб з інвалідністю, немає.

Також Войтюк М.П. не звертався до обласної прокуратури щодо необхідності додаткового облаштування робочого місця з дотриманням вимог доступності, безбар’єрності тощо. У зв’язку з цим заходів із облаштування робочого місця не вжито.

Войтюк М.П. тривалий час хворіє, перші ознаки захворювання у нього з’явилися у 2015-2016 роках. Надалі, неодноразово із січня 2019 року проходив лікування в умовах стаціонару медичних закладів Хмельницької області.

Уперше Войтюку М.П. 16 вересня 2019 року МСЕК встановлена інвалідність ІІ групи, загальне захворювання,  строком до 30 вересня 2022 року (довідка (конфіденційна інформація)).  Надалі рішенням МСЕК від 27 лютого 2023 року (довідка (конфіденційна інформація)) раніше встановлену ІІ групу інвалідності продовжено до 28 лютого 2026 року.

На виконання вимог Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора  Войтюк М.П. із 16 до 21 січня 2025 року пройшов повторне обстеження в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі – медичний заклад, ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»). Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого (конфіденційна інформація) у Войтюка М.П. виявлено низку захворювань та підтверджено раніше встановлений діагноз.

Водночас рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 24 лютого 2025 року  (конфіденційна інформація) рішення МСЕК про встановлення Войтюку М.П. ІІ групи інвалідності, загальне захворювання, встановлено необґрунтовано, даних для встановлення групи інвалідності немає.

Про прийняте рішення Войтюк М.П. 25 березня 2025 року повідомив відділ кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури та надав копію витягу вказаного рішення.

Надалі не погоджуючись із прийнятим рішення про скасування інвалідності Войтюком М.П. оскаржено його до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі (конфіденційна інформація) позов Войтюка М.П. задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди  з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи (конфіденційна інформація) від 24 лютого 2025 року.

Відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області Войтюк М.П. із 16 вересня 2019 року до                 22 жовтня 2019  року отримував пенсію згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а із 23 жовтня 2019 року  отримував пенсію згідно на підставі вимог Закону № 1697-VII.

Відповідно до інформації Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні                                (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частиною другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини законності встановлення МСЕК груп інвалідності працівникам низки державних і правоохоронних органів, зокрема й працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

Войтюка М.П. у межах зазначеного кримінального провадження для проведення допиту чи інших процесуальних дій не викликали, не допитували, про підозру йому не повідомляли, заходів забезпечення стосовно нього не застосовували.

Також на вимогу члена Комісії обласна прокуратура стосовно           Войтюка М.П.  провела службове розслідування.

У висновку службового розслідування, який затвердив 29 вересня 2025 року керівник обласної прокуратури, констатовано: «Врахувати, що 24 лютого 2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії зроблено висновок про те, що при оцінюванні функціонального стану       Войтюка М.П. даних для встановлення групи інвалідності немає, рішення МСЕК про встановлення ІІ (другої) групи інвалідності не обґрунтоване». «Копію матеріалів та висновку направити до Комісії».

 

5. Пояснення прокурора Войтюка М.П.

Войтюк М.П. пояснив, що у вересні 2019 року йому було встановлено          ІІ групу інвалідності строком на три роки, яку у лютому 2023 року продовжено. Підставами для її встановлення групи інвалідності є тривале захворювання (конфіденційна інформація), що уперше проявлялися у 2015–2016 роках, та з часом прогресували до порушення функції ходи та необхідності постійного лікування в умовах стаціонару медичних закладів. Стан захворювання й лікування підтверджено наявними медичними документами.

Встановлення групи інвалідності проведено відповідно до критеріїв, визначених чинним на той час законодавством, зокрема нормативними актами, що регулюють порядок проведення медико-соціальної експертизи. Про встановлення інвалідності Войтюк М.П. своєчасно повідомив кадровий підрозділ обласної прокуратури.

Загальний стан здоров’я, а також наявність низки відповідних захворювань знайшли своє об’єктивне підтвердження також під час проходження військово-лікарських комісій (далі – ВЛК), за результатами яких Войтюка М.П. визнано обмежено придатним до військової служби.

Крім цього, Войтюк М.П. вказав, що на вимогу Офісу Генерального прокурора та керівництва обласної прокуратури пройшов повторне обстеження / переогляд у спеціалізованій державній установі у січня 2025 року, під час якого   надав комісії усі наявні медичні документи. За результатами проведеного обстеження спеціалісти підтвердили наявність низки стійких порушень функцій організму та раніше встановлені діагнози. Водночас рішенням експертної команди статус особи з інвалідністю було скасовано.

Також Войтюк М.П. вказав, що у 2020 році цим же медичним закладом перевірялась обґрунтованість встановлення йому інвалідності, за результатами якого підтверджено відповідність стану здоров’я критеріям ІІ групи інвалідності та правомірність рішень МСЕК про встановлення групи інвалідності.

Водночас не погодився з рішенням про скасування ІІ групи інвалідності, вважаючи його формальним та таким, що не ґрунтується на повному і всебічному дослідженні медичних документів та індивідуальних обставин стану здоров’я, він оскаржив його у судовому порядку.

Таким чином, на думку Войтюк М.П., твердження скаржника щодо  безпідставного оформлення ним інвалідності й отримання пенсійних виплат не відповідає дійсності, підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності немає, дисциплінарне провадження підлягає закриттю.

 

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, і юридична оцінка встановлених обставин

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов’язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У статті 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про інформацію» не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

У статті 21 цього Закону визначено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня     1997 року № 5-зп (справа № 18/203-97) забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту,  прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15 –17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурора, загальні права й обов’язки прокурора визначено в Законі № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

На час встановлення Войтюку М.П. групи інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу й Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року  № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»; Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

Відповідно до статті 1 Кодексу завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно з вимогами статті 5 Кодексу професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. Під час здійснення повноважень він зобов’язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.

Відповідно до статті 7 Кодексу прокурор у прийнятті конкретних рішень повинен бути самостійним, керуватися вимогами закону, морально-етичними принципами професії, відмежовуватися від будь-яких корисливих і приватних інтересів.

У статті 10 Кодексу встановлено, що прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну  значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Згідно зі статтею 11 Кодексу прокурор повинен: постійно дбати про свою професійну честь і гідність; своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Формування довіри до прокуратури ­– одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їхньою кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю й сумлінним виконанням службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, попри відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально-етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке би суспільне становище не мали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури його оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Згідно зі статтею 19 Кодексу прокурор має виконувати вимоги та суворо дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, не допускати будь-яких проявів корупції, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; використовувати службові повноваження або службове становище у своїх приватних інтересах чи в інтересах третіх осіб.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб. Прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

У статті 31 Кодексу встановлює, що у відносинах із громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь і гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури й представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 990/229/19).

Як зазначено у вказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють у прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах; намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами й правами людини; підтримувати честь і гідність своєї професії; твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно; не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог пункту 91 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (зі змінами) (далі – Положення), прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених частиною 1 статті 43 Закону № 1697-VII. 

 

7. Оцінка встановлених обставин та мотиви ухвалення рішення

 

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Войтюка М.П., Комісія виходить із такого.

На прокурора Войтюка М.П. відповідно до вимог статті 19 Закону № 1697-VII покладено обов’язок неухильно дотримуватися присяги прокурора. Діяти він міг лише на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зобов’язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня     1997 року № 5-зп (справа № 18/203-97) забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту,  прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Тому конфіденційної інформації про стан здоров’я Войтюка М.П. у дисциплінарному провадженні не поширено.

На думку скаржника, під час оформлення групи інвалідності Войтюк М.П.  міг діяти в особистих приватних інтересах, вчинив систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).

Водночас прокурор, як і будь-який інший громадянин, має право діяти в особистих приватних інтересах, якщо ці дії та інтереси не порушують вимог чинного законодавства.

Дисциплінарне провадження стосовно Войтюка М.П. відкрито у зв’язку із можливим вчинення систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушенням правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах,  що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому протиправному діянню притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), можливі шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Відсутність конкретних відомостей про хоча б один із цих елементів унеможливлює наявність дисциплінарного проступку.

Згідно з усталеною практикою Комісії дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом № 1697-VII й іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з Коментарем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року     № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від
14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17 етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі  та повазі до органів прокуратури.

Войтюк М.П. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 цього Закону на нього покладено обов’язок неухильно дотримуватися присяги прокурора. Склавши присягу (стаття 36 Закону № 1697-VII), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Дотримуючись принципів, визначених у Кодексі, Войтюк М.П. не повинен: допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії / бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів. Матеріали, отримані під час перевірки у цьому дисциплінарному провадженні, свідчать про те, що         Войтюк М.П. не порушив вимог, які ставляться до посади прокурора.

Проаналізувавши встановлені під час перевірки обставини та вимоги нормативно-правових актів, надавши  їм комплексну оцінку, Комісія вважає, що доводи, викладені в дисциплінарній скарзі, є не обґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими.

Так, установлено, що інвалідність ІІ групи Войтюку М.П. уперше визначено 16 вересня 2019 року, яку надалі МСЕК 27 лютого 2023 року продовжено в установленому порядку до 28 лютого 2026 року.

Зазначені обставини вказують на те, що перед тим, як отримати інвалідність, прокурор Войтюк М.П. упродовж тривалого часу хворів і  неодноразово проходив лікування у різних медичних закладах. Встановлення інвалідності пов’язане з наслідками важкого захворювання, тривалим лікуванням і реабілітаційним процесом та відповідало вимогам чинного на той момент законодавства й відомчим нормативно-правовим документам МОЗ України.

Також, як уже зазначалося, у межах кримінального провадження                    (конфіденційна інформація) Войтюк М.П. для проведення допиту чи інших процесуальних, слідчих дій не викликали, не допитували, про підозру йому не повідомляли, заходів забезпечення стосовно нього не застосовували. 

Після встановлення Войтюку М.П. групи інвалідності він звернувся до органів Пенсійного фонду України й  упродовж вересня-жовтня 2019 року отримував  пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а з 23 жовтня 2019 року до лютого 2025 року згідно із Законом № 1697-VIІ.

Водночас слід взяти до уваги, що під час службового розслідування, проведеного Генеральною інспекцією Офісу Генерального прокурора, за результатами проведення якого виконувачем обов’язків Генерального прокурора 13 грудня 2024 року затверджено висновок, об’єктивних даних, що вказували б на використання прокурорами органів прокуратури своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей з метою отримання інвалідності, а також на порушення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» при здійсненні процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, не здобуто.

Отже, за результатами аналізу пояснень Войтюка М.П., вивчення матеріалів службового розслідування та інших документів, зібраних у межах дисциплінарного провадження, встановлено, що рішення про визначення йому групи інвалідності ухвалено в межах чинного законодавства, що підтверджується відповідними доказами. Також можна достовірно стверджувати, що зазначену інвалідність він не оформлював із метою одержання будь-яких додаткових пільг або переваг.

Зазначені обставини свідчать про те, що прокурор Войтюк М.П. учинив всі необхідні дії з метою підтвердження законності отримання статусу особи з інвалідністю, не ухилявся від проходження медичних оглядів і вжив усіх залежних від нього заходів.

На виконання вимог Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора  Войтюк М.П. із 16 до 21 січня 2025 року пройшов повторне обстеження в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»). Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 260 у Войтюка М.П. виявлено низку захворювань та підтверджено раніше встановлений діагноз.

Рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 24 лютого 2025 року  (конфіденційна інформація) рішення МСЕК про встановлення Войтюку М.П.      ІІ групи інвалідності, загальне захворювання, встановлено необґрунтовано, даних для встановлення групи інвалідності немає.

Войтюк М.П. не погоджуючись із рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи про скасування статусу особи з інвалідністю від 24 лютого 2025 року (конфіденційна інформація), будучи послідовним у відстоюванні своїх прав та інтересів, оскаржив його до суду в установленому порядку.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі (конфіденційна інформація) позов Войтюка М.П. задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди  з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи (конфіденційна інформація) від 24 лютого 2025 року.

Комісія не володіє знаннями у галузі медицини, діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надає оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Ураховуючи викладене, твердження скаржника про наявність ознак дисциплінарного проступку не підтверджено. У діях прокурора немає приватної вигоди, а отже, вони не суперечать вимогам Кодексу.

Пунктом 62 Положення Комісія не може прийняти рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах визначеної законом компетенції, а саме надано оцінку лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин, установлених у дисциплінарному провадженні, Комісія вважає, що у діях прокурора          Войтюка М.П. немає ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

Таким чином, Комісія вважає, що доводів викладених у дисциплінарній скарзі,  про наявність у діях Войтюка М.П. під час отримання статусу особи з інвалідністю дисциплінарного проступку, не підтверджено.

У зв’язку з цим підстав для притягнення прокурора Войтюка М.П. до дисциплінарної відповідальності немає, і дисциплінарне провадження відповідно до  частини п’ятої статті 48 Закону № 1697-VII підлягає закриттю.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення                                    в дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 45, 47, 48, 50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–113, 115, 116 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

                                           В И Р І Ш И Л А:

 

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-863дс-362дп-25 стосовно прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Хмельницької обласної прокуратури Войтюка Михайла Павловича закрити.

Копії рішення надіслати прокурору Войтюку М.П., а також керівнику Хмельницької обласної прокуратури.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення чи отримання ним поштою копії рішення.