Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.     Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

2.   Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 21 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Кіровоградської обласної прокуратури Особа 1 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Іваніщевим О.В.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Радзівону М.О., за результатами вивчення якої 29 липня 2025 року він прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2025 року № 341дп-25 продовжено строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Вільшанського відділу Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області Іваніщева Олега Валерійовича до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-801дс-271дп-25 до 21 жовтня 2025 року.

За результатами перевірки Радзівон М.О. 18 лютого 2026 року склав висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора  Іваніщева О.В., який того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передав на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні КДКП взяла участь представник скаржника – Особа 2,  яка погодилася із висновком члена Комісії та не заперечувала щодо закриття дисциплінарного провадження.

Прокурор Іваніщев О.В. листом від 23 лютого 2026 року повідомив Комісію про згоду на розгляд висновку за його відсутності.

За таких умов Комісія, ураховуючи вимоги пункту 1 частини третьої  статті 47 Закону України «Про прокуратуру», прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора Іваніщева О.В.

 

3.   Зміст дисциплінарної скарги

Скаржник зазначив, що прокурор Іваніщев О.В., усвідомлюючи відсутність у нього втрати працездатності, здатності до самостійного пересування, самообслуговування, спілкування, орієнтації та контролю за своєю поведінкою, звернувся до обласної МСЕК № 2 м. Кропивницького із заявою про визнання його особою з інвалідністю.

Водночас службові особи відповідного закладу МСЕК, попри невідповідність встановлених діагнозів передбаченим критеріям, без належних підстав прийняли рішення про встановлення Іваніщеву О.В. інвалідності  ІІ групи.

Таким чином, на думку скаржника, прокурор Іваніщев О.В., умисно, достовірно знаючи та розуміючи визначені законодавством вимоги до поведінки прокурора, зокрема передбачені статтею 19 Закону України «Про прокуратуру», діяв усупереч цим вимогам, систематично порушував правила прокурорської етики, чим дискредитував себе як представника держави та прокурора і зашкодив авторитету органів прокуратури як державної інституції загалом.

Окрім того, такі дії Іваніщева О.В. були способом уникнення відповідальності, пов’язаної із незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Іваніщева О.В. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4.   Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Радзівона М.О., представника скаржника – Особа 2, яка погодилася із висновком, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцями її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями в корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено групи інвалідності з подальшим призначенням пенсійних виплат.

У засобах масової інформації зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено чимало випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював засідання Ради національної безпеки і оборони України  (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила:

–  рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

–  Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити розроблення законопроєкту щодо проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних комісій, на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

У зв’язку з тим, що Іваніщев О.М. має інвалідність ІІ групи й отримує пенсійні виплати, 21 липня 2025 року керівник Кіровоградської обласної прокуратури надіслав до КДКП дисциплінарну скаргу щодо можливого вчинення прокурором Вільшанського відділу Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області Іваніщевим О.В. дисциплінарного проступку.

Після відкриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Іваніщева О.В. член Комісії Радзівон М.О. листом від 29 липня 2025 року  № 07/3/2-3359вих-25 ініціював проведення службового розслідування за фактами, викладеними у дисциплінарній скарзі. Відповідне службове розслідування призначено наказом керівника  Кіровоградської обласної прокуратури від 07 серпня 2025 року № 53.

Під час перевірки у межах дисциплінарного провадження з’ясовано, що, за поясненнями Іваніщева О.В., уперше інвалідність ІІ групи йому встановлено у вересні 2015 року строком на один рік.

За результатами переогляду, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 27 вересня 2016 року серії 12ААА № 183157, Іваніщеву О.В. повторно встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

Відповідно до інформації Кіровоградської обласної прокуратури  Іваніщев О.В. до відділу кадрової роботи та державної служби Кіровоградської обласної прокуратури індивідуальну програму реабілітації інваліда не надавав заходів із облаштування робочого місця, коригування робочого графіка та трудової реабілітації не вживалося. Письмові звернення Іваніщева О.В. із цих питань до відділу кадрової роботи та державної служби не надходили. Щодо створення спеціальних умов праці та встановлення спеціального обладнання до Кіровоградської обласної прокуратури Іваніщев О.В. не звертався.

Іваніщев О.В.  є військовозобов’язаним і перебуває на військовому обліку в Кропивницькому МТЦК та СП. Із серпня 2023 року він заброньований за Кіровоградською обласною прокуратурою.

Згідно з інформацією головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Іваніщев О.В. перебуває на обліку як одержувач пенсії із 10 листопада 2010 року.

Відповідно до інформації Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора установлено, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369  КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини законності встановлення медико-соціальними експертними комісіями груп інвалідності працівникам низки державних і правоохоронних органів, зокрема й працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів і достатності підстав для встановлення груп інвалідності ряду працівників державних та правоохоронних органів, зокрема і стосовно вказаного прокурора.

Постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань  Особа 3 від 31 січня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» залучено і як спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності низці працівників державних і правоохоронних органів, зокрема Іваніщеву О.В.

Листом від 17 листопада 2025 року № 7917/01-18 Центр оцінювання функціонального стану особи ініціював забезпечення прибуття до  ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» у строк до 08 грудня 2025 року працівників органів прокуратури з метою перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення груп інвалідності.

Листом керівника Кіровоградської обласної прокуратури Іваніщева О.В. повідомлено про необхідність прибути до зазначеного закладу у визначений строк.

Іваніщев О.В. пройшов відповідне медичне обстеження у період із  02 до 04 грудня 2025 року, що підтверджується довідкою від 04 грудня 2025 року.

Прокурор Вільшанського відділу Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області Іваніщев О.В. у межах кримінального провадження  № (конфіденційна інформація) для проведення допиту чи інших процесуальних дій не викликався, не допитувався, про підозру йому не повідомлено, заходи забезпечення не застосовувалися.

Одночасно старшим групи прокурорів у цьому провадженні надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування стосовно указаної особи.

 

4.1     Короткий зміст висновку службового розслідування

 

Відповідно до наказу керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 07 серпня 2025 року № 53 проведено службове розслідування за фактом можливого вчинення прокурором Вільшанського відділу Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області Іваніщевим О.В. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Під час службового розслідування інформація про отримання  Іваніщевим О.В. статусу особи з інвалідністю підтвердилася.

Відомостей про використання прокурором Вільшанського відділу Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області Іваніщевим О.В.  службових повноважень або службового статусу та повʼязаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів під час отримання інвалідності, під час службового розслідування не здобуто.

Ураховано, що на час завершення службового розслідування інформації щодо результатів перевірки правильності винесення медико-соціальною експертною комісією рішення про встановлення групи інвалідності прокурору Іваніщеву О.В., яка проводилася під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), немає.

 

5.     Пояснення прокурора

 

Іваніщев О.В. зазначив, що дисциплінарна скарга керівника Кіровоградської обласної прокуратури Особа 1 про нібито вчинення ним дій в особистих інтересах під час оформлення групи інвалідності та порушення правил прокурорської етики є безпідставною і необґрунтованою.

Він наголосив, що в органах прокуратури працює із серпня 1996 року і дотепер.

Іваніщев О.В. вказав, що 23 жовтня 2014 року його незаконно звільнено з органів прокуратури, у зв’язку з чим він подав до суду позов про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді.

У квітні 2015 року внаслідок емоційного та нервового навантаження, зокрема пов’язаного з незаконним звільненням, він захворів і переніс (конфіденційна інформація). Проходив стаціонарне лікування протягом п’яти місяців. Ініціювали процедуру встановлення інвалідності лікарі.

Уперше ІІ групу інвалідності йому встановлено у вересні 2015 року строком на один рік, а за результатами повторного огляду 27 вересня 2016 року інвалідність підтверджено та встановлено безстроково.

Додатково Іваніщев О.В. пояснив, що на момент встановлення інвалідності він не працював в органах прокуратури, у зв’язку з чим відпустку для участі в МСЕК не оформлював.

Також він зазначив, що будь-які кошти чи матеріальні блага за встановлення інвалідності не надавав, процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях стосовно посадових осіб органів МСЕК не здійснював, представництва інтересів держави у справах, пов’язаних із МСЕК, не здійснював.

Іваніщев О.В. наголосив, що на час встановлення інвалідності він отримував пенсію за вислугу років, призначену з листопада 2010 року. У 2015 та 2016 роках він подавав до Пенсійного фонду України довідки для перерахунку пенсії за вислугу років. Після відмов він звернувся до суду, де його позовні вимоги було задоволено. У 2018 році він повторно звертався до суду з аналогічними вимогами, однак у задоволенні позовних вимог йому було відмовлено. Щодо питання призначення пенсії по інвалідності він не звертався.

Листом від 23 лютого 2026 року Іваніщев О.В. погодився з висновком члена Комісії та просив дисциплінарне провадження № 07/3/2-801дс-271дп-25 закрити.

 

6.     Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба,  27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,  15 – 17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено в Законі України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Статтею 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс) визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів і сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке б суспільне становище не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від  03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Оцінивши діяльність прокурора Іваніщева О.В. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про відсутність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Іваніщева О.В. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від  14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17 етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Іваніщев О.В., має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» на нього покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону України «Про прокуратуру»), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Дотримуючись принципів, визначених у Кодексі, Іваніщев О.В. не повинен: допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії,  які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають/завдає шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують/формує негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Матеріали, отримані під час перевірки у цьому дисциплінарному провадженні, свідчать про те, що прокур Іваніщев О.В. не порушував вимог, які ставляться до посади прокурора.

Під час перевірки в межах дисциплінарного провадження встановлено, що Іваніщеву О.В. у вересні 2015 року вперше встановлено інвалідність ІІ групи строком на один рік, яку надалі у 2016 році згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 27 вересня 2016 року серії 12ААА № 183157 встановлено безстроково.

Водночас Головне слідче управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні  № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

У межах вказаного кримінального провадження перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозу та достатності підстав для встановлення групи інвалідності стосовно вказаного прокурора.

З метою перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення  ІІ групи інвалідності Іваніщев О.В. у період із 02 до 04 грудня 2025 року пройшов медичне обстеження у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» у місті Дніпрі, що підтверджується довідкою від 04 грудня 2025 року.

Незважаючи на відсутність станом на теперішній час інформації про результати перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлення Іваніщеву О.В. групи інвалідності, він своєчасно та в повному обсязі виконав доручення і особисто прибув для проходження медичного обстеження, чим продемонстрував відкритість, готовність до повної перевірки обставин та відповідальне ставлення до вимог службового розслідування.

Водночас у межах зазначеного кримінального провадження Іваніщев О.В. не викликався для проведення допиту чи інших процесуальних дій, не допитувався, повідомлення про підозру йому не вручалося, а заходи забезпечення не застосовувалися.

Окрім того, інвалідність ІІ групи Іваніщеву О.В. встановлено у вересні 2015 року, тобто в період, коли він не перебував на посаді прокурора та був звільнений із органів прокуратури.

Також береться до уваги, що Іваніщев О.В. не отримував та не отримує виплати пенсії по інвалідності ані за частиною дев’ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру», ані за Законом України «Про загальнооов’язкове державне пенсійне страхування». Із листопада 2010 року він отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому встановлення зазначеної інвалідності не мало на меті одержання будь-яких додаткових пільг чи переваг, зокрема пенсії по інвалідності відповідно до вказаних положень законодавства.

У сукупності наведені відомості не дають підстав стверджувати, що оформлення чи продовження інвалідності Іваніщев О.В. здійснював з метою одержання неправомірної вигоди або з використанням службового становища всупереч вимогам законодавства.

Таким чином, твердження скаржника про наявність ознак дисциплінарного проступку не підтвердилися, а дії прокурора не суперечать вимогам Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин, установлених у дисциплінарному провадженні, Комісія вважає, що у діях прокурора  Іваніщева О.В. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

Відповідно до вимог частини п’ятої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Комісія своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 45, 47 – 50, 77, 78  Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110 – 113, 115 – 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

ВИРІШИЛА:

 

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-801дс-271дп-25 стосовно прокурора Вільшанського відділу Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області Іваніщева Олега Валерійовича закрити.

Копії рішення направити прокурору Іваніщеву О.В., особі, яка подала дисциплінарну скаргу, а також керівнику Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.