Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.     Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

2.   Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 21 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Кіровоградської обласної прокуратури Особа 1 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Вдовіченком М.М.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Радзівону М.О., за результатами вивчення якої 29 липня 2025 року він прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2025 року № 353дп-25 продовжено строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Кіровоградської обласної прокуратури Вдовіченка Миколи Миколайовича до дисциплінарної відповідальності в дисциплінарному провадженні  № 07/3/2-794дс-269дп-25  до 21 жовтня 2025 року.

За результатами перевірки Радзівон М.О. 17 лютого 2026 року склав висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора  Вдовіченка М.М., який того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передав на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні КДКП взяла участь представник скаржника – Особа 2,  яка погодилася з висновком члена Комісії та не заперечувала щодо закриття дисциплінарного провадження.

Прокурор Вдовіченко М.М. листом від 25 лютого 2026 року повідомив Комісію про згоду на розгляд висновку за його відсутності.

За таких умов Комісія, ураховуючи вимоги пункту 1 частини третьої  статті 47 Закону України «Про прокуратуру», прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора Вдовіченка М.М.

 

3.   Зміст дисциплінарної скарги

Скаржник зазначив, що прокурор Вдовіченко М.М., усвідомлюючи відсутність у нього втрати працездатності, здатності до самостійного пересування, самообслуговування, спілкування, орієнтації та контролю за своєю поведінкою, звернувся до медико-соціальної експертної комісії із заявою про визнання його особою з інвалідністю.

Водночас службові особи відповідного закладу МСЕК, попри невідповідність встановлених діагнозів передбаченим критеріям, без належних підстав прийняли рішення про встановлення Вдовіченку М.М. інвалідності  ІІІ групи.

Таким чином, на думку скаржника, прокурор Вдовіченко М.М., умисно, достовірно знаючи та розуміючи визначені законодавством вимоги до поведінки прокурора, зокрема передбачені статтею 19 Закону України «Про прокуратуру», діяв усупереч цим вимогам, систематично порушував правила прокурорської етики, чим дискредитував себе як представника держави та прокурора й зашкодив авторитету органів прокуратури як державної інституції загалом.

Окрім того, такі дії Вдовіченка М.М. були способом уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Вдовіченка М.М. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4.   Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Радзівона М.О., представника скаржника – Особа 2, яка погодилася із висновком, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцями її проживання та роботи, виявлено багато готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями в корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено інвалідність з подальшим призначенням пенсійних виплат.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено чимало випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивної інвалідності прокурорам в окремих регіонах, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював проведення засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила:

–  рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

–  Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора невідкладно забезпечити розроблення законопроєкту щодо проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних комісій, на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

У зв’язку з тим, що Вдовіченко М.М. має інвалідність ІІІ групи й отримує пенсійні виплати, 21 липня 2025 року керівник Кіровоградської обласної прокуратури надіслав до КДКП дисциплінарну скаргу щодо можливого вчинення прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Кіровоградської обласної прокуратури Вдовіченком М.М. дисциплінарного проступку.

Після відкриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Вдовіченка М.М. член Комісії Радзівон М.О. листом від 29 липня 2025 року  № 07/3/2-3354вих-25 ініціював проведення службового розслідування за фактами, викладеними у дисциплінарній скарзі. Відповідне службове розслідування призначено наказом керівника  Кіровоградської обласної прокуратури від 07 серпня 2025 року № 54.

Під час перевірки у межах дисциплінарного провадження встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду обласної медико-соціальної експертної комісії  № 2 від 24 липня 2023 року Вдовіченку М.М. встановлено ІІІ групу інвалідності терміном до 01 вересня 2024 року.

За результатами переогляду, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії  від 29 липня 2024 року серії 12ААГ № 842604, Вдовіченку М.М. повторно встановлено ІІІ групу інвалідності строком до 01 серпня 2026 року.  Датою чергового переогляду визначено 29 липня  2026 року.

Відповідно до інформації Кіровоградської обласної прокуратури Вдовіченко М.М. до відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури індивідуальну програму реабілітації інваліда не надавав, у зв’язку із цим заходів із облаштування робочого місця, коригування робочого графіка та трудової реабілітації не було вжито. Письмові звернення Вдовіченка М.М. із цих питань до відділу кадрової роботи та державної служби не надходили. Про створення спеціальних умов праці та встановлення спеціального обладнання до обласної прокуратури Вдовіченко М.М. не звертався.

Вдовіченко М.М. є військовозобов’язаним і перебуває на військовому обліку в Кропивницькому МТЦК та СП. У тимчасовому посвідченні від  18 вересня 2025 року зазначено, що його визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Із лютого 2022 року він заброньований за Кіровоградською обласною прокуратурою.

Згідно з довідкою про доходи Вдовіченко М.М. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як одержувач пенсії за вислугу років із грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до інформації Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора установлено, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369  КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини законності встановлення медико-соціальними експертними комісіями груп інвалідності працівникам низки державних і правоохоронних органів, зокрема й працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів і достатності підстав для встановлення груп інвалідності низці працівників державних та правоохоронних органів, зокрема і стосовно зазначеного прокурора.

Постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань  Особа 3 від 31 січня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» залучено спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності низці працівників державних і правоохоронних органів, зокрема Вдовіченку М.М.

Згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди або рішення медико-соціальної експертної комісії від 10 січня 2025 року № 274, прийнятого щодо Вдовіченка М.М., встановлено, що ІІІ група інвалідності з  29 липня 2024 року до 10 січня 2025 року  встановлена необґрунтовано.

Таке рішення було прийнято заочно, тобто без участі Вдовіченка М.М. і без проведення його особистого переогляду.

Водночас відповідно до витягу з рішення (конфіденційна інформація)   від 09 квітня 2025 року № 248/25/261/В Вдовіченко М.М. очно пройшов обстеження та йому встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково.

До Кіровоградської обласної прокуратури 19 травня 2025 року та  16 вересня 2025 року надійшли листи за підписами виконувача обовʼязків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16 травня 2025 року № 17/2/1-20401-24 та заступника Генерального прокурора від  11 вересня 2025 року № 31/2/1-34080-24 про необхідність прибуття до  ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» деяких працівників органів прокуратури Кіровоградської області, серед яких Вдовіченка М.М. не було зазначено. 

Прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Кіровоградської обласної прокуратури Вдовіченко М.М. у межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація) для проведення допиту чи інших процесуальних дій не викликався, не допитувався, про підозру йому не повідомлено, заходи забезпечення не застосовувалися.

Одночасно старшим групи прокурорів у цьому провадженні надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування стосовно указаної особи.

 

4.1     Короткий зміст висновку службового розслідування

 

Відповідно до наказу керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 07 серпня 2025 року № 54 проведено службове розслідування за фактом можливого вчинення прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Кіровоградської обласної прокуратури Вдовіченком М.М. дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Під час службового розслідування інформація про отримання  Вдовіченком М.М. статусу особи з інвалідністю та його скасування 10 січня  2025 року підтвердилася. Натомість 09 квітня 2025 року ІІІ групу інвалідності продовжено.

Відомостей про використання прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Кіровоградської обласної прокуратури Вдовіченком М.М. службових повноважень або службового статусу та повʼязаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів під час отримання інвалідності службовим розслідуванням не здобуто.

Ураховано, що на час завершення службового розслідування інформації щодо результатів перевірки правильності винесення медико-соціальною експертною комісією рішення про встановлення групи інвалідності прокурору Вдовіченку М.М., яка проводиться під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), немає. Водночас наявне рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особиЦентру оцінювання функціонального стану особи від 10 січня 2025 року про скасування Вдовіченку М.М. III групи інвалідності.

 

5.     Пояснення прокурора

 

Вдовіченко М.М. зазначив, що дисциплінарна скарга керівника Кіровоградської обласної прокуратури Особа 1 про нібито вчинення ним дій в особистих інтересах під час оформлення групи інвалідності та порушення правил прокурорської етики є необґрунтованою, не містить конкретних відомостей про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, а навпаки, містить завідомо неправдиві відомості.

Він наголосив, що в органах прокуратури працює із лютого 2004 року і дотепер.

Підставою для встановлення інвалідності стала наявність відповідних захворювань. Він хворіє тривалий час, зокрема має (конфіденційна інформація) хворобу понад 10 років, (конфіденційна інформація), а також численні супутні захворювання. Він періодично проходив лікування та продовжує лікуватися дотепер. У процесі лікування мали місце й (конфіденційна інформація). Упродовж останніх п’яти років він неодноразово, щороку, госпіталізувався з (конфіденційна інформація) до закладів охорони здоров’я та перебував на офіційних лікарняних.

Уперше інвалідність встановлено 24 липня 2023 року КЗ «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради» (обласна МСЕК № 2) строком до 01 вересня 2024 року. За результатами повторного огляду 29 липня 2024 року інвалідність продовжено до 01 серпня 2026 року.

Вдовіченко М.М. зазначив, що не має близьких родичів, друзів чи знайомих у ЛКК або МСЕК, зокрема в закладах, у яких він лікувався чи які ініціювали встановлення інвалідності, а також що не пропонував і не надавав коштів чи матеріальних благ за її отримання. Крім того, він повідомив, що особисто не здійснював процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо посадових осіб МСЕК і не представляв інтереси держави у позовах, пов’язаних із МСЕК.

Водночас він наголосив, що жодної пенсійної виплати у зв’язку з інвалідністю ІІІ групи не отримував і не отримує, до Пенсійного фонду України з цього питання ніколи не звертався. Разом із тим у грудні 2023 року він звернувся до ПФУ щодо призначення пенсії за вислугу років, у зв’язку з чим відтоді отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Суми пенсійних виплат відображено в його щорічних деклараціях за 2023 та 2024 роки.

Окрім того, 03 січня 2025 року  каретою швидкої медичної допомоги його доставлено до (конфіденційна інформація), в якому він перебував у тяжкому стані. Через три дні його перевели до (конфіденційна інформація) відділення цього закладу охорони здоров’я, в якому він продовжив стаціонарне лікування до 10 січня 2025 року. Після цього його виписали під нагляд (конфіденційна інформація) та сімейного лікаря, і він продовжив лікування в амбулаторних умовах із 11 січня до 09 квітня 2025 року.

Надалі 09 квітня 2025 року рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (конфіденційна інформація)  № 248/25/261/Р йому встановлено інвалідність ІІІ групи довічно за загальним захворюванням.

Листом від 25 лютого 2026 року Вдовіченко М.М. погодився з висновком члена Комісії та просив дисциплінарне провадження № 07/3/2-794дс-269дп-25 закрити.

 

6.     Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба,  27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,  15 – 17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено в Законі України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Статтею 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс) визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів і сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів і правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке б суспільне становище не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від  03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора й авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Оцінивши діяльність прокурора Вдовіченка М.М. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про відсутність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Вдовіченка М.М. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від  14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17 етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Вдовіченко М.М. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» на нього покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону України «Про прокуратуру»), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Дотримуючись принципів, визначених у Кодексі, Вдовіченко М.М. не повинен: допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії,  які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають/завдає шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують/формує негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Матеріали, отримані під час перевірки у цьому дисциплінарному провадженні, свідчать про те, що прокурор Вдовіченко М.М. не порушував вимог, які ставляться до посади прокурора.

Під час перевірки в дисциплінарному провадженні встановлено, що Вдовіченку М.М.  24 липня 2023 року вперше встановлено ІІІ групу інвалідності строком на один рік, яку надалі 29 липня 2024 року продовжено до 01 серпня 2026 року. Датою чергового переогляду визначено 29 липня 2026 року.

Водночас Головне слідче управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369  КК України.

У межах вказаного кримінального провадження перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозу та достатності підстав для встановлення групи інвалідності стосовно вказаного прокурора.

Згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди або рішення медико-соціальної експертної комісії від 10 січня 2025 року № 274, прийнятого щодо Вдовіченка М.М., встановлено, що ІІІ група інвалідності із  29 липня 2024 року до 10 січня 2025 року  встановлена необґрунтовано.

Доцільно наголосити, що члени Комісії не володіють спеціальними знаннями у сфері медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, а тому не надають оцінки медичним критеріям встановлення інвалідності чи змісту медичної документації.

Водночас зазначеним рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Вдовіченку М.М. інвалідність скасовано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року  № 1338 та застосування нових критеріїв встановлення інвалідності. Однак у цьому рішенні не міститься посилань на необґрунтованість або незаконність встановлення Вдовіченку М.М. інвалідності в 2023 році.

Саме по собі скасування інвалідності прокурору Вдовіченку М.М. із  29 липня 2024 року на підставі іншої постанови Кабінету Міністрів України, ніж тієї, на підставі якої йому було встановлено таку інвалідність, не може достеменно свідчити про порушення з його боку під час оформлення відповідної групи або про відсутність на той час медичних показань для встановлення інвалідності.

Повідомлення про необхідність прибуття Вдовіченка М.М. для проходження повторного медичного обстеження та/або проведення додаткових досліджень, а також про дату і час засідання, на якому ухвалювалося рішення про зміну групи інвалідності, йому не надсилалося ні електронними засобами зв’язку, ні поштою.

За наведених обставин Вдовіченко М.М. не мав можливості особисто пройти переогляд і подати медичні документи для підтвердження стану здоров’я.

Необхідно також зазначити, що відповідно до витягу з рішення (конфіденційна інформація)  від 09 квітня 2025 року № 248/25/261/В Вдовіченко М.М. очно пройшов обстеження, за результатами якого йому встановлено інвалідність ІІІ групи безстроково. Отже, станом на сьогодні Вдовіченко М.М. має статус особи з інвалідністю ІІІ групи, який встановлено безпосередньо за результатами очного огляду та без визначення строку повторного переогляду.

Окрім того, Вдовіченко М.М. не отримував і не отримує пенсію по інвалідності ані за частиною дев’ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру», ані за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Із грудня 2023 року він отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру», а тому встановлення зазначеної інвалідності не мало на меті одержання будь-яких додаткових пільг або переваг, зокрема пенсії по інвалідності відповідно до вказаних положень законодавства.

У сукупності наведені відомості не дають підстав стверджувати, що оформлення чи продовження інвалідності Вдовіченком М.М. здійснювалося з метою одержання неправомірної вигоди або з використанням службового становища всупереч вимогам законодавства.

Таким чином, твердження скаржника про наявність ознак дисциплінарного проступку не підтвердилися, а дії прокурора не суперечать вимогам Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин, установлених в дисциплінарному провадженні, Комісія вважає, що у діях прокурора  Вдовіченка М.М. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

Відповідно до вимог частини п’ятої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Комісія своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 45, 47 – 50, 77, 78  Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110 – 113, 115 – 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

ВИРІШИЛА:

 

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-794дс-269дп-25 стосовно прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Кіровоградської обласної прокуратури Вдовіченка Миколи Миколайовича закрити.

Копії рішення надіслати прокурору Вдовіченку М.М. та особі, яка подала дисциплінарну скаргу.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.