Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має. Заохочувалася керівником Хмельницької  обласної прокуратури та Генеральним прокурором.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

Рішенням Комісії від 11 вересня 2025 року № 276дп-25 строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Лунь Ю.А. до дисциплінарної відповідальності продовжено на один місяць.

Скаржника та прокурора своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії взяли участь представники скаржника – заступник начальника відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА-1 і прокурор цього відділу ОСОБА-2 , які, ознайомившись із матеріалами дисциплінарного провадження, погодилися із висновком члена Комісії Куриленка Д.В. про відсутність підстав для притягнення Лунь Ю.А. до дисциплінарної відповідальності.

Прокурор Лунь Ю.А. до Комісії надіслала заяву, у якій  зазначила, що з висновком члена Комісії Куриленка Д.В. про відсутність у її діях складу дисциплінарного проступку погоджується, і повідомила про розгляд висновку без її участі.

За вказаних обставин Комісія, ураховуючи вимоги пункту 1 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII), прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

               Скаржник  у дисциплінарній скарзі зазначив, що у медіа в 2024–2025 роках з’явилися численні повідомлення про видачу медико-соціальними експертними комісіями (далі – МСЕК) довідок щодо встановлення групи інвалідності працівникам органів прокуратури. Дії прокурорів з оформлення інвалідності викликали значний негативний суспільний резонанс, набули широкого розголосу в медіа, чим заподіяли шкоду авторитету органів прокуратури.

               Крім того, рішенням Ради Національної безпеки і оборони України (далі – РНБО) від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» передбачено вжиття заходів реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

               Також скаржник вказав, що перевірка правомірності встановлення відповідної групи інвалідності працівникам органів прокуратури  здійснюється в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні                                    (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року.

               За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Лунь Ю.А. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).

 

4. Обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження

 

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцями її проживання та роботи, виявлено велику суму готівкових коштів.

Спростовані чи сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями в корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх із метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності коштом Державного бюджету України.

В органах прокуратури також виявлено достатньо багато випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивної інвалідності прокурорам Хмельницької, Черкаської  областей та інших регіонів, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював провести засідання РНБО, за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила:

– рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

– Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

У зв’язку з цим скаржник до Комісії надіслав дисциплінарну скаргу про можливе вчинення прокурором Лунь Ю.А. дисциплінарного проступку.

Згідно з наявною у Хмельницькій обласній прокуратурі (далі – обласна  прокуратура) інформацією Лунь Ю.А.  не зверталася до обласної прокуратури щодо необхідності додаткового облаштування робочого місця з дотриманням вимог доступності, безбар’єрності тощо. У зв’язку з цим виконання заходів з облаштування робочого місця не забезпечувалося. Інформація з приводу користування Лунь Ю.А. соціальними гарантіями / пільгами для осіб з інвалідністю відсутня. Лунь Ю.А. своєчасно повідомила обласну прокуратуру про встановлення її відповідної групи інвалідності.

Первинні ознаки захворювання у неї почали проявлятися після народження першої дитини у 2004 році. Тривалий час лікарі не могли встановити діагноз та причини погіршення стану здоров’я. Надалі вона постійно проходила лікування, як правило, у Хмельницькій міській та обласній лікарнях, у яких лише згодом встановлено діагноз та причини захворювання. Під час чергового проходження лікування лікарською комісією медичні документи надіслали до Хмельницької обласної МСЕК, яка провела обстеження. За результатами обстеження 13 березня 2019 року Лунь Ю.А. вперше встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання,  строком до березня 2022 року (довідка (конфіденційна інформація)).

Крім того, за наслідками розгляду звернення народного депутата  України експертами ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі – ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України») за результатами вивчення медико-експертної справи Лунь Ю.А. 08 вересня 2020 року складено заочний висновок, відповідно до якого підтверджено наявний медичний діагноз, а також те, що МСЕК обґрунтовано визнала Лунь Ю.А. інвалідом ІІ групи, загальне захворювання, в рамках чинного законодавства, що регламентує проведення медико-соціальної експертизи в Україні.

Надалі  Лунь Ю.А. 30 березня 2022 року в установленому порядку пройшла черговий огляд у Хмельницькій обласній МСЕК якою підтверджено раніше встановлений діагноз та визначено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, до 01 квітня 2025 року (довідка (конфіденційна інформація)).

Також Лунь Ю.А.  на виконання вимог Офісу Генерального прокурора й керівництва обласної прокуратури прибула до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», у якій із 06 до 09 травня 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні для здійснення переогляду.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди  з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 02 липня 2025 року № (конфіденційна інформація), зазначено: «Лунь Ю.А. у незначному ступені порушують життєдіяльність та не дають можливості встановити їй групу інвалідності.                З 06 травня 2025 року група інвалідності скасована».

Лунь Ю.А. оскаржила рішення ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про скасування статусу особи з інвалідністю до Хмельницького окружного адміністративного суду.  

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, позов Лунь Ю.А. задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від      02 липня 2025 року № (конфіденційна інформація) про скасування їй ІІ групи інвалідності.

Після набуття статусу особи з інвалідністю Лунь Ю.А. у березні 2019 року звернулася до органів Пенсійного фонду України, після чого їй призначено пенсійні виплати відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які вона отримувала до травня 2024 року. Надалі із 24 травня 2024 року Лунь Ю.А. отримує пенсійні виплати за вислугу років згідно із вимогами Закону № 1697-VII.

Відповідно до інформації Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні                            (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369             КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні підлягають перевірці обставини законності встановлення МСЕК груп інвалідності працівникам низки державних і правоохоронних органів, зокрема й працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

Лунь Ю.А. у межах зазначеного кримінального провадження для проведення допиту чи інших процесуальних дій не викликали, не допитували, про підозру їй не повідомляли, заходів забезпечення стосовно неї не вживали.

Також на вимогу члена Комісії обласна прокуратура стосовно Лунь Ю.А. провела службове розслідування.

У висновку службового розслідування, який затвердив 22 вересня 2025 року керівник обласної прокуратури, констатовано: «Врахувати, що 02.07.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії прийнято рішення № (конфіденційна інформація) про скасування Лунь Ю.А. групи інвалідності із 06.05.2025». «За результатами проведеного службового розслідування відомостей про те, що прокурором Лунь Ю.А. використовувались службові повноваження на користь своїх приватних інтересів під час отримання інвалідності засобами та методами службового розслідування на даний час не здобуто». «Копію матеріалів та висновку направити до Комісії».

5. Пояснення прокурора Лунь Ю.А.   

 

Лунь Ю.А. пояснила, що первинні ознаки захворювання у неї проявилися  після народження першої дитини у 2004 році, після чого стан здоров’я суттєвого погіршився. Надалі вона постійно проходила лікування, як правило, у Хмельницькій міській та Обласній лікарнях, у яких лише згодом встановлено  діагноз та причини захворювання. Після чого лікарською комісією медичні документи надіслали до Хмельницької обласної МСЕК, у якій за результатами проведеного обстеження 13 березня 2019 року їй вперше встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, строком до березня 2022 року. За результатами повторного огляду проведеного 30 березня 2022 року МСЕК      Лунь Ю.А. продовжено інвалідність до 01 квітня 2025 року. Надалі відповіді документи до МСЕК про продовження групи інвалідністю вона не подавала. Про визнання особою з інвалідністю вона поінформувала обласну прокуратуру, долучивши копії відповідних документів.

Крім того, Лунь Ю.А. зазначила, що 08 вересня 2020 року ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» складено заочний висновок відповідно до якого підтверджено наявний у неї діагноз, та її обґрунтовано визнано інвалідом ІІ групи.

Також на виконання вимог Офісу Генерального прокурора та керівництва обласної прокуратури Лунь Ю.А. за викликом прибула до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», у якій перебувала із 06 до 09 травня 2025 року перебувала для проходження переогляду.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від       02 липня 2025 року № ЦО(конфіденційна інформація) їй із 06 травня 2025 року група інвалідності скасована.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про скасування статусу особи з інвалідністю Лунь Ю.А. оскаржила його до Хмельницького окружного адміністративного суду. 

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, позов Лунь Ю.А. задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02 липня 2025 року № (конфіденційна інформація) про скасування групи інвалідності.

Крім того, після набуття статусу особи з інвалідністю Лунь Ю.А. звернулася до органів Пенсійного фонду України, після чого їй призначено пенсійні виплати відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які вона отримувала до травня 2024 року. Надалі із 24 травня 2024 року вона отримує пенсійні виплати за вислугу років на  підставі статті 86 Закону № 1697-VII.

Крім того, до своїх пояснень Лунь Ю.А. долучила низку документів про встановлення діагнозу, проходження лікування й обстеження, а також рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року.

Лунь Ю.А. вважає, що обставини зазначені у дисциплінарній скарзі не відповідають дійсності, є безпідставними й необґрунтованими, статус особи з інвалідністю вона набула у встановленому законом порядку. Із урахуванням викладеного у її діях немає ознак дисциплінарного проступку, а дисциплінарне провадження підлягає закриттю.

 

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, і юридична оцінка встановлених обставин

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов’язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У статті 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про інформацію» не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

У статті 21 цього Закону визначено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня     1997 року № 5-зп (справа № 18/203-97) забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту,  прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті Восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15  –17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурора, загальні права й обов’язки прокурора визначено в Законі № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

На час встановлення Лунь Ю.А. групи інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу й Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року  № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»; Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідностей».

Відповідно до статті 1 Кодексу завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно з вимогами статті 5 Кодексу професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. Під час здійснення повноважень вона зобов’язана діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.

Відповідно до статті 7 Кодексу прокурор у прийнятті конкретних рішень повинен бути самостійним, керуватися вимогами закону, морально-етичними принципами професії, відмежовуватися від будь-яких корисливих і приватних інтересів.

У статті 10 Кодексу встановлено, що прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну  значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Згідно зі статтею 11 Кодексу прокурор повинен: постійно дбати про свою професійну честь і гідність; своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Формування довіри до прокуратури ­– одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їхньою кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю й сумлінним виконанням службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, попри відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально-етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і яке би суспільне становище не мали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури його оточення, що дає змогу бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» потрібно розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Згідно зі статтею 19 Кодексу прокурор має виконувати вимоги та суворо дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, не допускати будь-яких проявів корупції, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; використовувати службові повноваження або службове становище у своїх приватних інтересах чи в інтересах третіх осіб.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб. Прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

У статті 31 Кодексу встановлено, що у відносинах із громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь і гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури й представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 990/229/19).

Як зазначено у вказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють у прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами й правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог пункту 91 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (зі змінами) (далі – Положення), прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII. 

 

7. Оцінка встановлених обставин та мотиви ухвалення рішення

 

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Лунь Ю.А., Комісія виходить із такого.

На Лунь Ю.А. відповідно до вимог статті 19 Закону № 1697-VII покладено обов’язок неухильно дотримуватися присяги прокурора. Діяти вона могла лише на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зобов’язана додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує її як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня     1997 року № 5-зп (справа № 18/203-97) забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту,  прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Тому конфіденційної інформації про стан здоров’я Лунь Ю.А. у дисциплінарному провадженні не поширено.

На думку скаржника, під час оформлення групи інвалідності Лунь Ю.А. могла діяти в особистих приватних інтересах вчинила дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).

Водночас прокурор, як і будь-який інший громадянин, має право діяти в особистих приватних інтересах, якщо ці дії та інтереси не порушують вимог чинного законодавства.

Дисциплінарне провадження стосовно Лунь Ю.А. відкрито у зв’язку із можливим вчинення нею дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах,  що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому протиправному діянню притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), можливі шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Відсутність конкретних відомостей про хоча б один із цих елементів унеможливлює наявність дисциплінарного проступку.

Згідно з усталеною практикою Комісії дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом № 1697-VII й іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з Коментарем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року      № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від
14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17 етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі  та повазі до органів прокуратури.

Лунь Ю.А. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 цього Закону на неї покладено обов’язок неухильно дотримуватися Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону № 1697-VII), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства, його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Дотримуючись принципів, визначених у Кодексі, Лунь Ю.А. не повинна: допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії / бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів. Матеріали, отримані під час перевірки у цьому дисциплінарному провадженні, свідчать про те, що Лунь Ю.А. не порушила вимог, які ставляться до посади прокурора.

Проаналізувавши встановлені під час перевірки обставини та вимоги нормативно-правових актів, надавши  їм комплексну оцінку, Комісія вважає, що доводи, викладені в дисциплінарній скарзі, є не обґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими.

Так, установлено, що Лунь Ю.А. уперше статус особи з інвалідністю визначено 13 березня 2019 року, який вона набула унаслідок загального захворювання до 01 квітня 2022 року та яку в установленому порядку МСЕК продовжено під час чергового огляду до 01 квітня 2025 року.

Зазначені обставини вказують на те, що перед тим, як отримати інвалідність, Лунь Ю.А. упродовж тривалого часу хворіла й неодноразово проходила лікування, встановлення інвалідності пов’язане з наслідками захворювання, що відповідало вимогам чинного на той момент законодавства та відомчих нормативно-правових документів МОЗ України.

Крім того, Лунь Ю.А.  на виконання вимог Офісу Генерального прокурора та керівництва обласної прокуратури за викликом прибула до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», у якій  із 06 до 09 травня 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні / обстеженні для здійснення переогляду, і вжила передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури.

Також, як уже зазначалося, у межах кримінального провадження                     (конфіденційна інформація) Лунь Ю.А. для проведення допиту чи інших процесуальних, слідчих дій не викликали, не допитували, про підозру їй не повідомляли, заходів забезпечення стосовно неї не вживали.

Після встановлення Лунь Ю.А. інвалідності вона звернулася до органів Пенсійного фонду України та  отримувала  пенсію відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а згодом з 24 травня 2024 року отримувала пенсію за вислугу років на підставі Закону № 1697-VII.

Також варто взяти до уваги, що під час службового розслідування, яке провела Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора і за результатами якого виконувач обов’язків Генерального прокурора 13 грудня 2024 року затвердив висновок, об’єктивних даних, що вказували б на використання прокурорами органів прокуратури своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей із метою отримання інвалідності, а також на порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях не здобуто.

Також під час службового розслідування проведено обласною прокуратурою факт оскарження Лунь Ю.А. результатів скасування рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 02 липня 2025 року статусу особи з інвалідністю у судовому порядку не взято до уваги, оскільки рішення Хмельницького окружного адміністративного суду винесено 03 грудня 2025 року, тобто після завершення цього службового розслідування.

Приймаючи вказане рішення суд зазначив, що відповідач діяв протиправно й безпідставно скасував Лунь Ю.А. статус особи з інвалідністю.

Тобто,  зазначеним рішенням суду, у справі (конфіденційна інформація) юридично встановлено протиправність складання Центральною МСЕК МОЗ України рішення (ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»),  від 02 липня 2025 року № (конфіденційна інформація), яким Лунь Ю.А. визнана такою, що не є особою з інвалідністю.

Отже, за результатами аналізу пояснень Лунь Ю.А., вивчення матеріалів службового розслідування та інших документів, зібраних у межах дисциплінарного провадження, встановлено, що рішення про визначення їй групи інвалідності ухвалено в межах чинного законодавства, що підтверджується відповідними доказами. Також можна достовірно стверджувати, що зазначену інвалідність вона не оформлювала із метою одержання будь-яких додаткових пільг або переваг.

Зазначені обставини свідчать про те, що прокурор Лунь Ю.А. учинила всі необхідні дії з метою підтвердження законності отримання статусу особи з інвалідністю, не ухилялася від проходження медичних оглядів і вжила усіх залежних від неї заходів.

Комісія не володіє знаннями у галузі медицини, діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому й не надає оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінки медичній документації.

Ураховуючи викладене, твердження скаржника про наявність ознак дисциплінарного проступку не підтверджено. У діях прокурора немає приватної вигоди, а отже, вони не суперечать вимогам Кодексу.

Пунктом 62 Положення Комісія не може прийняти рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

Перевірку доводів викладених у дисциплінарній скарзі проведено виключно в межах визначеної законом компетенції, а саме надано оцінку лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин, установлених у дисциплінарному провадженні, Комісія вважає, що в діях прокурора Лунь Ю.А. немає ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;  систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

Таким чином, Комісія вважає, що доводів, викладених у дисциплінарній скарзі  про наявність у діях Лунь Ю.А.  під час отримання (продовження) статусу особи з інвалідністю дисциплінарного проступку, не підтверджено.

У зв’язку з цим підстав для притягнення прокурора Лунь Ю.А. до дисциплінарної відповідальності немає, і дисциплінарне провадження відповідно до  частини п’ятої статті 48 Закону № 1697-VII підлягає закриттю.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення в дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 45, 47, 48, 50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–113, 115, 116 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

                                      

     В И Р І Ш И Л А:

 

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-771дс-310дп-25 стосовно прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Хмельницької обласної прокуратури Лунь Юлії Анатоліївни закрити.

Копії рішення надіслати прокурору Лунь Ю.А., а також скаржнику та керівнику Хмельницької обласної прокуратури.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення чи отримання ним поштою копії рішення.