Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.    Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

               Никеруй Зоряна Богданівна в органах прокуратури працює з квітня 2012 року. З 01.12.2022 займає посаду заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області.

               Присягу прокурора склала 15.01.2013, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлена 30.04.2021.

               Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має.

               Максимців Богдан Богданович в органах прокуратури працює з вересня 2013 року. З 15.03.2021 займає посаду прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області.

               Присягу прокурора склав 31.03.2014, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 28.04.2021.

               Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 22.10.2025 надійшла дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Курача О.П. (далі – скаржник) про вчинення прокурорами Максимцівим Б.Б. та Никеруй З.Б. дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мавроді В.В., за результатами вивчення якої 31.10.2025 він прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

За результатами перевірки член Комісії Мавроді В.В. 11.02.2026 склав висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимціва Б.Б. та відсутність дисциплінарного проступку у діях заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б.  і того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передав його на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурорів своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Прокурор Максимців Б.Б. листом від 27.02.2026 повідомив Комісію про неможливість прибуття на засідання через зайнятість у судових засіданнях та просив відкласти розгляд зазначеного питання на іншу дату.

Никеруй З.Б. 02.03.2026 також звернулася до Комісії, зазначивши, що їй стало відомо про неможливість участі Максимціва Б.Б. у засіданні, у зв’язку з чим просила відкласти розгляд висновку.

Враховуючи вимоги пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісією ухвалено протокольне рішення про продовження розгляду висновку на один місяць та перенесено його розгляд.

Скаржника та прокурорів повторно своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Прокурор Никеруй З.Б. та Максимців Б.Б. взяли участь у засіданні Комісії 18.03.2026.

Від скаржника у засіданні Комісії взяли участь прокурори відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

3. Зміст дисциплінарної скарги

Скаржником зазначено, що відповідно до постанови заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Дубаса В.В. від 09.08.2022 у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) визначено групу прокурорів у складі Никеруй З.Б. (старша групи) та прокурорів Максимців Б.Б. та ОСОБИ_3. Досудовим розслідуванням кримінального провадження   № (конфіденційна інформація)  від 09.08.2022 встановлено, що ОСОБА_4., обіймаючи посаду інженера з охорони навколишнього середовища ТзОВ (конфіденційна інформація), яке здійснює свою діяльність у с. Підбірці Львівського району Львівської області, не забезпечив оформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внаслідок чого субʼєктом господарювання здійснено незаконне видобування підземних вод, які є корисною копалиною загальнодержавного значення. Розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням становить 257 388,95 грн.

Надалі, 13.01.2023 ОСОБІ_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та укладено угоду про визнання винуватості між прокурором Максимцівим Б.Б. та підозрюваним, яку разом з обвинувальним актом заступником керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Никеруй З.Б. скеровано для розгляду до Личаківського районного суду м.Львова.

Ухвалою вищезгаданого суду від 24.03.2023 кримінальне провадження направлено до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності, а рішенням апеляційної інстанції від 10.04.2023 підсудність визначено за Пустомитівським районним судом Львівської області, що, на думку скаржника, свідчить про порушення правил територіальної підсудності.

Через понад два роки з моменту скерування 13.01.2023 обвинувального акта з угодою про визнання винуватості до суду, вироком Пустомитівського районного суду від 25.02.2025, за участі Максимціва Б.Б., угоду про визнання винуватості затверджено та ОСОБІ_4 призначено узгоджене між прокурором і обвинуваченим покарання за ч. 2 ст. 240 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ), що становить 51 000 грн.

За апеляційною скаргою заступника керівника обласної прокуратури ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.06.2025 вирок Пустомитівського районного суду щодо ОСОБИ_4  скасовано та призначено новий судовий  розгляд у суді першої інстанції, оскільки умови угоди в частині призначення покарання не відповідали вимогам закону України про кримінальну відповідальність. Судовий розгляд справи триває.

Згідно з доводами скаржника, укладена прокурором угода про визнання винуватості не відповідала вимогам закону України про кримінальну відповідальність з огляду на невідповідність заподіяної шкоди та узгодженого розміру штрафу.

Також скаржник зазначає про порушення вимог Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 № 27 (далі - Інструкція), оскільки листи, які прокурор Максимців Б.Б. направляв слідчій (щодо інформування сторони захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів), не були зареєстровані в системі електронного документообігу органів прокуратури (ІС СЕД).

Окремо вказується, що прокурор Максимців Б.Б. без поважних причин систематично не з’являвся у судові засідання, зокрема 22.06, 13.07.2023 та 26.02, 05.04, 20.05, 08.08, 17.09 і 04.12.2024.

З огляду на викладене скаржник вважає, що у діях прокурорів Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII), тобто неналежне виконання службових обов’язків.

4.    Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Мавроді В.В., прокурорів  Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б., представників скаржника ОСОБУ_1 і ОСОБУ_2, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

Відповідно до постанови заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Дубаса В.В. від 09.08.2022 у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) визначено групу прокурорів у складі  Никеруй З.Б. (старша групи) та прокурорів Максимціва Б.Б. та ОСОБИ_3.

 З 01.12.2022 Никеруй З.Б. призначено на адміністративну посаду заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова.

Згідно з листом керівника Галицької окружної прокуратури Кулинич Ю.М. від 18.09.2025, у зв’язку з призначенням Никеруй З.Б. на адміністративну посаду та звільненням 06.06.2024 з органів прокуратури ОСОБИ_3, питання щодо прийняття рішення про зміну групи прокурорів не вирішувалося, оскільки Максимців Б.Б. продовжував обіймати посаду прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова та мав можливість і надалі здійснювати повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні.

Досудовим розслідуванням кримінального провадження  № (конфіденційна інформація)  установлено, що ОСОБА_4, обіймаючи посаду інженера з охорони навколишнього середовища ТзОВ (конфіденційна інформація), яке здійснює свою діяльність у с. Підбірці Львівського району Львівської області, не забезпечив оформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внаслідок чого субʼєктом господарювання здійснено незаконне видобування підземних вод, які є корисною копалиною загальнодержавного значення. За результатами досудового розслідування 13.01.2023 ОСОБІ_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Цього ж дня між прокурором Максимцівим Б.Б. та підозрюваним ОСОБОЮ_4 укладено угоду про визнання винуватості, яку разом з обвинувальним актом супровідним листом за підписом заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Никеруй З.Б. скеровано для розгляду по суті до Личаківського районного суду міста Львова.

Ухвалою вказаного суду від 24.03.2023 кримінальне провадження з відповідним поданням скеровано до Львівського апеляційного суду для визначення  підсудності  з тих підстав, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим на території, яка відноситься до юрисдикції іншого суду – Пустомитівського районного суду Львівської області. Ухвалою апеляційного суду від 10.04.2023 підсудність у кримінальному провадженні змінено та визначено за Пустомитівським районним судом Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.04.2023 визначено головуючого у справі суддю ОСОБУ_5.

Також встановлено, що підготовчі судові засідання, призначені на 22.06.2023, 13.07.2023, 26.02.2024, 05.04.2024, 20.05.2024, 08.08.2024, 17.09.2024 та 04.12.2024, відкладалися за клопотанням захисника у зв’язку з його відпусткою, зайнятістю в іншому судовому процесі, виробничою зайнятістю обвинуваченого та його перебуванням на лікуванні. Зважаючи на вищевказані обставини прокурор Максимців Б.Б. у зазначені судові засідання також не з’являвся. При цьому матеріали дисциплінарного провадження не містять судових рішень щодо неповажності прибуття прокурора до суду.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.12.2024 до ОСОБИ_4 застосовано примусовий привід в судове засідання призначене на 25.02.2025.

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2025 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 13.01.2023 між прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова  Максимцівим Б.Б. та обвинувачеваним ОСОБОЮ_4. у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація). ОСОБУ_4 визнано винним у пред’явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 240 КК України та призначено угоджене між сторонами покарання у вигляді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.

Вказане рішення оскаржено 24.03.2025 заступником керівника Львівської обласної прокуратури Шараварою І.В. в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині визначеного сторонами угоди та призначеного судом покарання.

Ухвалою Львівського апеляційного суду  від 03.06.2025 апеляційну скаргу задоволено, вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2025, яким затверджено вищезгадану угоду про визнання винуватості, скасовано та призначено новий судовий розгляд.

При скасуванні вироку апеляційний суд зазначив, що при затвердженні угоди судом першої інстанції не враховано її умови в частині призначення покарання, які не відповідали вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України, за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Вказана норма КК України є імперативною та підлягала неухильному застосуванню, незважаючи на обставини, що пом’якшують покарання, зокрема, повне або часткове відшкодування шкоди. Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.

Санкцією ч. 2 ст. 240 КК України передбачено покарання у виді штрафу від 3 тисяч до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Таким чином, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 53 КК України, ОСОБІ_4 слід було призначити штраф у розмірі, не меншому за 257 388, 95 грн (фактичний розмір заподіяної шкоди).

При вирішенні питання про затвердження угоди про визнання винуватості у даному провадженні суд вказаних вище вимог закону України про кримінальну відповідальність не врахував, затвердив угоду та призначив покарання ОСОБІ_4, яке суперечить вимогам закону.

Прокурор Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимців Б.Б. під час розгляду судом питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості мав інформувати суд про наявність обставин, які вказували на те, що укладення угоди про визнання винуватості прокурора з обвинуваченим не відповідає вимогам закону та інтересам суспільства.

Натомість, прокурор Максимців Б.Б. усупереч п. 25.10 Наказу Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 30.09.2021 № 309 орієнтував суд на затвердження угоди про визнання винуватості, у якій узгоджене покарання не відповідало вимогам ч. 2 ст. 53 КК України, та своїм правом, визначеним ч. 8 ст. 474 КПК України, на ініціювання змін до укладеної угоди до моменту видалення суду до нарадчої кімнати, не скористався.

Також установлено, що наявні у кримінальному провадженні листи від 13.01.2023, адресовані прокурором  Максимцівим Б.Б. слідчій щодо здійснення інформування підозрюваного і його захисника про завершення досудового розслідування та надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування, а також повідомлення їм про завершення досудового розслідування та відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів досудового розслідування, не зареєстровані в системі електронного документообігу органів прокуратури.

4.1 Короткий зміст висновку службового розслідування

Наказом керівника Львівської обласної прокуратури Мерета М.Д. від  22 липня 2025 року № 61 призначено службове розслідування стосовно прокурора Максимціва Б.Б.

Відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування щодо можливого вчинення прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимцівим Б.Б. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, зокрема про використання прокурором у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація)  своїх службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, не знайшли свого  підтвердження.

Водночас службовим розслідуванням встановлено порушення прокурором Максимцівим Б.Б. вимог ч. 4 ст. 19 та ст. ст. 22, 25 Закону № 1697-VII, ч. 2 ст. 53, ст. 65 КК України, ст. ст. 2, 7, 9, 28, ч. 3 ст. 36, 470, 472, 474 КПК України, п. п. 23.1, 25.10 Наказу Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 30.09.2021 №

 309, п. 8.2 Інструкції.

Прокурори Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. та Максимців Б.Б. надали схожі за змістом пояснення щодо доводів дисциплінарної скарги про можливе вчинення ними дисциплінарного проступку під час організації та здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація).

З доводами дисциплінарної скарги вони не погоджуються, вважають їх безпідставними та такими, що не містять обставин, які свідчили б про наявність у їхніх діях дисциплінарного проступку.

Зокрема у поясненнях вказано про те, що 09.08.2022 заступником керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Дубасом В.В. визначено групу прокурорів у цьому кримінальному провадженні у складі Никеруй З.Б. як старшої групи, Максимціва Б.Б. та ОСОБУ_3, а кримінальне провадження перебувало у провадженні слідчого відділу Львівського РУП № 1 у Львівській області за фактом незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення ТзОВ (конфіденційна інформація).

Зазначено, що ОСОБА_3 фактично процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні не здійснювала, оскільки її основним напрямом роботи було представництво інтересів громадян та держави в суді, а включення до групи прокурорів мало на меті вивчення питання про наявність підстав для пред’явлення позову в інтересах держави.

Також вказано, що після призначення 01.12.2022 Никеруй З.Б. на посаду заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова вона набула статусу керівника органу прокуратури та фактично припинила здійснювати повноваження прокурора у розумінні ст. 36 КПК України у цьому кримінальному провадженні.

Надалі 13.01.2023 прокурором Максимцівим Б.Б. встановлено достатність доказів для повідомлення ОСОБІ_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України. У цей же день ним погоджено повідомлення про підозру, складене слідчим, яке вручено підозрюваному. Надалі цього ж дня укладено угоду про визнання винуватості, а обвинувальний акт разом з угодою скеровано до суду.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10.04.2023 обвинувальний акт разом з угодою скеровано до Пустомитівського районного суду Львівської області. Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2025 угоду затверджено та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу 3000 НМДГ, що становить 51 000 грн. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.06.2025 за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури цей вирок скасовано та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції, який триває.

Щодо доводів скарги про порушення правил підсудності у зв’язку зі скеруванням обвинувального акта до Личаківського районного суду міста Львова прокурори пояснили, що таке рішення ґрунтувалося на адміністративно-територіальних змінах та віднесенні села Підбірці до Львівської міської територіальної громади і до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради. Також наголосили, що місце вчинення кримінального правопорушення знаходиться у селі Підбірці Львівського району.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» затверджений остаточний список населених пунктів, які увійшли до складу новостворених об'єднаних територіальних громад Львівської області, включаючи Львівську міську ОТГ, до якої увійшли населені пункти, які раніше належали до Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району, у тому числі й село Підбірці .

Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ утворено Львівський район (з адміністративним центром у місті Львів) у складі територій Бібрської міської, Великолюбінської селищної, Глинянської міської, Городоцької міської, Давидівської сільської, Добросинсько-Магерівської селищної, Жовківської міської, Жовтанецької сільської, Зимноводівської сільської, Кам’янка-Бузької міської, Комарнівської міської, Куликівської селищної, Львівської міської, Мурованської сільської, Новояричівської селищної, Оброшинської сільської, Перемишлянської міської, Підберізцівської сільської, Пустомитівської міської, Рава-Руської міської, Сокільницької сільської, Солонківської сільської, Щирецької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Львівської міської ради від 29 грудня 2020 р. № 6 «Про визначення адміністративних районів на території Львівської міської територіальної громади» село Підбірці віднесено до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради.

Враховуючи наведене, та те, що місце вчинення кримінального правопорушення знаходиться у селі Підбірці Львівського району та на такий поширюється юрисдикція слідчого відділу Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні було скеровано до Личаківського районного суду міста Львова.

У зв’язку з цим обвинувальний акт у кримінальному провадженні було скеровано до Личаківського районного суду міста Львова разом з угодою про визнання винуватості для швидкого судового розгляду. Зазначено, що такі дії не мали на меті затягування розгляду чи спричинення будь-яких негативних наслідків, а порушення розумних строків розгляду справи в суді не допущено.

Щодо доводів дисциплінарної скарги про неприбуття без поважних причин прокурора до судових засідань та неініціювання приводу обвинуваченого зазначили, що працівники Пустомитівського районного суду Львівської області завчасно повідомляли у телефонному режимі про наявність клопотань сторони захисту про відкладення судових засідань і про те, що такі засідання фактично не відбуватимуться без виходу суду до зали.

З урахуванням значних часових витрат для прибуття до суду, які, за наведеними поясненнями, могли становити близько однієї години в один бік з урахуванням дорожньої ситуації та паркування, прибуття до суду у таких випадках вважалося недоцільним. Також зазначено, що причини неявок захисника та обвинуваченого визнавалися судом поважними. Наголошено, що у цьому кримінальному провадженні не було випадків відкладення судових засідань з ініціативи прокурора, а жодне судове засідання не було відкладено через неявку прокурора. Окремо вказано, що провадження не мало особливої складності чи значного суспільного резонансу, у зв’язку з чим не вимагало особистої участі керівника або заступника керівника окружної прокуратури, зважаючи на досвід Максимціва Б.Б.

Щодо доводів про не реєстрацію в ІС «СЕД» листів, пов’язаних із повідомленням сторін про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів, зазначили, що КПК України не передбачає порядку реєстрації таких процесуальних документів в ІС «СЕД» чи іншим способом. У поясненнях також наведено, що Інструкція поширюється на процесуальні документи лише в частині загальних принципів роботи з ними та підготовки до передавання в архівний фонд. У зв’язку з цим доводи скаржника про порушення вимог діловодства вважають необґрунтованими.

Щодо доводів про укладення угоди про визнання винуватості з порушенням вимог ч. 2 ст. 53 КК України прокурори пояснили, що дії ОСОБИ_4 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 240 КК України. Наведено, що розмір збитків визначено актом Державної екологічної інспекції у Львівській області як розрахунок за методикою, а також зазначено, що будь-яка екологічна чи інша експертиза на визначення суми майнової шкоди у межах кримінального провадження не призначалася, у тому числі з огляду на тривалість її проведення та ризик затягування досудового розслідування з урахуванням строків давності. У поясненнях вказано, що з урахуванням суспільного інтересу у забезпеченні швидкого провадження було укладено угоду та узгоджено покарання у виді штрафу 3000 НМДГ, що становить 51 000 грн. Додатково наголосили, що факт укладення угоди не приховувався, про нього інформувалися відповідні підрозділи Львівської обласної прокуратури, а наглядове провадження разом з обвинувальним актом та угодою неодноразово скеровувалося для вивчення та поверталося без зауважень, у тому числі щодо угоди та визначеного у ній покарання.

Крім того прокурори пояснили, що незгодні із визначеним у дисциплінарній скарзі періодом вчинення дисциплінарного проступку (у тому числі датою його завершення – 03.06.2025), оскільки після ухвалення вироку на підставі угоди від 25.02.2025 про результати судового розгляду в суді першої інстанції обласну прокуратуру було поінформовано шляхом направлення відповідної довідки 28.02.2025. У зв’язку з цим прокурори вважають, що саме 28.02.2025 слід вважати кінцевою датою вчинення дисциплінарного проступку.

У поясненнях також викладено позицію про відсутність складу дисциплінарного проступку, оскільки, на думку прокурорів, негативні та невідворотні наслідки не настали, вирок не набрав законної сили та був скасований апеляційним судом, строки притягнення до кримінальної відповідальності не минули, а під час нового розгляду справи прокурор орієнтуватиме суд на ухвалення законного та мотивованого рішення.

Додатково зазначено, що за наведених у дисциплінарній скарзі обставинах вбачаються ознаки малозначності та ненавмисності допущених дій, що, на їх переконання, підтверджується також тим, що матеріали наглядового провадження неодноразово перевірялися обласною прокуратурою та поверталися без зауважень, а комісією Львівської обласної прокуратури у висновку службового розслідування від 25.09.2025 зроблено висновок про відсутність будь-яких шкідливих наслідків унаслідок дій Максимціва Б.Б.

На засіданні Комісії прокурор Максимців Б.Б. додатково повідомив, що він погоджується з зазначеними у висновку члена Комісії Мавроді В.В. твердженнями щодо малозначності всіх інших порушень та такими, що не призвели до негативних наслідків, окрім недотримання вимог ч. 2 ст. 53 КК України, також погодився з порушення ним правил територіальної підсудності, оскільки він не догледів, але затягування процесу на меті у нього не було.

7. Правові джерела, що підлягають застосуванню, і мотиви ухваленого

Комісією рішення

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закон № 1697-VII  прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 16 Закон № 1697-VII, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Відповідно до статті 5 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс), професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

При здійсненні повноважень він зобов’язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.

Згідно зі статтею 15 Кодексу, прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень статті 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обовʼязковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Стаття 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до статті 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, уповноважений, серед іншого, доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом, доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України покарання призначається у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Порядок кримінального провадження на підставі угод регламентовано Главою 35 КПК України.

Статтею 470 КПК України визначено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобовʼязаний враховувати такі обставини: як ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер 1 тяжкість обвинувачення (підозри); наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обовʼязки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до пунктів 26.9, 26.10 Наказу № 309 прокурори у підготовчому судовому засіданні відповідно до вимог законодавства: надають для вивчення керівнику прокуратури або його першому заступнику чи заступнику згідно з розподілом обовʼязків проєкт угоди про визнання винуватості, опрацьовують пропозиції відповідного керівника, після чого за наявності законних підстав укладають угоду, забезпечують під час розгляду угоди про визнання винуватості доведення перед судом наявності обставин, які без сумніву вказують на те, що укладення угоди прокурора з обвинуваченим відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, не порушує прав учасників кримінального провадження, можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобовʼязань щодо співпраці у викритті вчиненого іншою особою (якщо такі кримінального правопорушення, домовленості мали місце).

Частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Пунктом 21 Керівних принципів, що стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування, прийнятих восьмим Конгресом ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня –              7 вересня 1990 року), передбачено, що провадження про накладення дисциплінарних стягнень на осіб, які здійснюють судове переслідування, ґрунтуються на законі чи нормативних актах. Скарги на осіб, які здійснюють судове переслідування, у яких стверджуються, що вони своїми діями явно порушили професійні стандарти, невідкладно й неупереджено розглядаються згідно з відповідною процедурою.

Вимогою Закону № 1697-VII щодо змісту дисциплінарної скарги є зазначення скаржником конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому противоправному діянню, притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), можливі шкідливі наслідки, причиновий зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Оцінивши діяльність прокурорів Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень ними приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Максимціва Б.Б. та Никеруй З.Б. відкрито у зв’язку з можливим неналежним виконанням службових обов’язків.

Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, у рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків.

Згідно з усталеною практикою Комісії, дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом № 1697-VII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Комісія встановила, що прокурором Максимцівим Б.Б. 13.01.2023 укладено угоду про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА_4, проєкт якої було погоджено Никеруй З.Б. у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація)  за ч. 2 ст. 240 КК України.

Однак, умови угоди в частині узгодженого покарання не забезпечували відповідності імперативним вимогам ч. 2 ст. 53 КК України, згідно з якою у разі призначення штрафу понад 3000 НМДГ  його розмір не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого доходу. Незважаючи на встановлений у матеріалах провадження розмір шкоди 257 388,95 грн, сторонами було узгоджено штраф у розмірі 3000 НМДГ, що становить 51 000 грн, а прокурор, підтримуючи угоду під час її розгляду судом, не ініціював приведення її умов у відповідність до вимог закону та не скористався передбаченим ч. 8 ст. 474 КПК України правом порушити питання про зміну умов угоди до видалення суду до нарадчої кімнати.

Неправильність застосування ч. 2 ст. 53 КК України та невідповідність узгодженого покарання вимогам закону підтверджено ухвалою Львівського апеляційного суду у справі № (конфіденційна інформація) від 03.06.2025, якою вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2025 про затвердження угоди скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (розгляд триває).

Крім того, під час реалізації процесуальних повноважень прокурором Максимцівим Б.Б. не забезпечено дотримання правил територіальної підсудності, визначених ст. 32 КПК України, відповідно до якої кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Як убачається з матеріалів провадження, обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості заступником керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Никеруй З.Б. було скеровано 13.01.2023 до Личаківського районного суду міста Львова, що зумовило необхідність вирішення питання щодо зміни підсудності ухвалою Львівського апеляційного суду від 10.04.2023. Відповідний супровідний лист від 13.01.2023 готував прокурор Максимців Б.Б. Наведене свідчить про недотримання прокурорами вимог ст. 32 КПК України.

Вказані обставини у сукупності свідчать про неналежне виконання прокурором Максимцівим Б.Б. службових обов’язків під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у частині забезпечення законності умов угоди про визнання винуватості та дотримання вимог кримінального і кримінального процесуального закону під час направлення матеріалів кримінального провадження до суду.

Водночас Комісія  вважає, що доводи дисциплінарної скарги про нездійснення Максимцівим Б.Б. реєстрації в системі електронного документообігу органів прокуратури листів від 13.01.2023, адресованих слідчій (щодо інформування підозрюваного та його захисника про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів), формально вказує на недотримання ним вимог діловодства, однак самі по собі не вказують на вчинення ним діяння, яке є настільки суспільно шкідливим, що потребує застосування до прокурора заходів дисциплінарного впливу.

Вказаний факт не потягнув за собою негативних наслідків для перебігу досудового розслідування чи судового розгляду, не вплинув на реалізацію процесуальних прав сторін, та не створив загрози виконанню завдань кримінального провадження. За таких умов зазначене порушення має оцінюватися з урахуванням його характеру та наслідків, як формальне, та таке що не є визначальним.

Щодо аргументів дисциплінарної скарги про неявку прокурора Максимціва Б.Б. у підготовчі судові засідання, призначені на 22.06.2023, 13.07.2023, 26.02.2024, 05.04.2024, 20.05.2024, 08.08.2024, 17.09.2024 та 04.12.2024 слід зауважити, що зазначені засідання відкладалися за клопотанням захисника у зв’язку з його відпусткою, зайнятістю в іншому судовому процесі, виробничою зайнятістю обвинуваченого та його перебуванням на лікуванні, водночас прокурор у ці дні до суду не прибував.

При цьому Комісією враховуються пояснення прокурорів про те, що працівники Пустомитівського районного суду Львівської області завчасно повідомляли в телефонному режимі про подані стороною захисту клопотання щодо відкладення розгляду справи, а також про те, що судові засідання фактично не відбудуться.

Окрім цього, під час дисциплінарного провадження не здобуто достатніх відомостей, зокрема судових рішень, якими причини неприбуття прокурора Максимціва Б.Б. визнано неповажними, а також відсутні дані щодо ініціювання судом питання про притягнення прокурора до відповідальності у зв’язку з його неявкою в судові засідання.

Зі змісту ст. 324 КПК України вбачається, що порушення питання про відповідальність прокурора можливе за умови звернення суду як спеціального суб’єкта та попереднього встановлення судом неповажності причин неприбуття прокурора, однак такі обставини під час перевірки не підтвердилися.

За наведених обставин та з огляду на відсутність належних даних, що підтверджують неповажність причин неприбуття прокурора до суду, а також з урахуванням неініціювання судом питання про його притягнення до відповідальності, Комісія вважає, що в цій частині доводи дисциплінарної скарги не підтвердилися.

Також Комісією встановлено, що заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Никеруй З.Б., відповідно до постанови про призначення групи прокурорів від 09.08.2022 є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація).

Вказана постанова була чинною як на момент укладення угоди, так і станом на час розгляду дисциплінарного провадження.

Комісія критично оцінює пояснення Никеруй З.Б. в частині того, що після призначення на адміністративну посаду заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова вона перестала бути старшим групи прокурорів та не приймала жодних процесуальних рішень у зазначеному кримінальному провадженні. Фактично Никеруй З.Б. самоусунулася від виконання повноважень старшого групи прокурорів.

При цьому сам по собі факт призначення Никеруй З.Б. на адміністративну посаду не знімав з неї відповідальності здійснювати повноваження старшого групи прокурорів, у тому числі щодо належної організації процесуального керівництва, координації дій прокурорів групи та забезпечення швидкого, повного й неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація).

Відтак, Никеруй З.Б., як старший групи прокурорів, з урахуванням положень ч. 1 ст. 37 КПК України та пункту 22.1 Наказу № 309, була зобов’язана організовувати роботу групи прокурорів, керувати діями інших прокурорів та забезпечувати належне здійснення процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, з урахуванням установлених перевіркою порушень при укладенні та підтриманні угоди про визнання винуватості, а також під час направлення матеріалів кримінального провадження до суду, у діях прокурорів Никеруй З.Б. і Максимціва Б.Б. вбачаються порушення вимог ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VII, ч. 2 ст. 53, ст. 65 КК України, ст. ст.  2, 7, 9, 28, 32, 470, 472, 474 КПК України, п.п. 25.9, 25.10 (в редакції яка діяла на момент укладення угоди), Наказу № 309.

Сукупність вказаних дій прокурорів свідчить про вчинення ними дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.1 ст. 43 Закону № 1697-VII, що полягає у неналежному виконанні службових обов’язків.

Вчинення прокурорами Никеруй З.Б. та Максимцівим Б.Б. дисциплінарного проступку підтверджено:

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі та додатках до неї;

- постановою заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Дубаса В.В. від 09.08.2022;

- матеріалами службового розслідування, розпочатого відповідно до наказу керівника Львівської обласної прокуратури № 61 від 22.07.2025;

- вироком Пустомитівського районного суду від 25.02.2025;

- ухвалою Львівського апеляційного суду  від 03.06.2025.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурорами  Никеруй З.Б. та Максимцівим Б.Б. дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги наступне.

З об’єктивної сторони вчинений прокурорами дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром. Оцінивши діяльність прокурора на предмет відповідності вимогам, доходжу висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Отже, дії прокурорів Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б. мають характер триваючого правопорушення, у зв’язку з чим днем початку вчинення дисциплінарного проступку слід вважати 13.01.2023 — дату затвердження обвинувального акта, укладення і підписання Максимцівим Б.Б. та погодження Никеруй З.Б. угоди про визнання винуватості з погодженням штрафу у розмірі 51 000 грн, а також скерування обвинувального акта разом із цією угодою до суду з порушенням правил територіальної підсудності, а днем завершення слід вважати 03.06.2025 — дату постановлення ухвали Львівського апеляційного суду, якою скасовано вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2025, яким було затверджено угоду про визнання винуватості, та призначено новий судовий розгляд.

Враховуючи положення частини 4 статті 48 Закону № 1697-VII, рішення про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора має бути прийняте не пізніше ніж через один рік із дня вчинення дисциплінарного проступку, без урахування періодів тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Відтак, встановлений законодавством строк для прийняття рішення про притягнення прокурорів Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б. до дисциплінарної відповідальності не минув.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б. Комісія зважає на їх позитивну характеристику, характер проступку, ступінь вини, яка залежала виключно від його діянь та умислу.

Також Комісія бере до уваги, що виявлені порушення не спричинили настання конкретних негативних наслідків, зокрема набрання законної сили вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2025, оскільки його було скасовано ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.06.2025 з призначенням нового судового розгляду, який наразі триває.

Крім того, не встановлено наслідків у вигляді спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності або уникнення ОСОБИ_4 законного покарання. Також відсутні відомості про невідшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, оскільки вона відшкодована в повному обсязі ще до повідомлення ОСОБІ_4 про підозру на стадії досудового розслідування.

З огляду на вкладене, Комісія вважає, що застосування до прокурорів Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б. дисциплінарного стягнення у виді заборони на шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, є пропорційним вчиненому ними дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА: