Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Зарічненського відділу Вараської окружної прокуратури Рівненської області Полюховича Ф.В. (далі – прокурор Полюхович Ф.В., Полюхович Ф.В.) у дисциплінарному провадженні  № 07/3/2-613дс-136дп-25,

У С Т А Н О В И Л А:

1. Відомості про прокурора, стосовного якого здійснюється дисциплінарне провадження

Полюхович Ф.В. в органах прокуратури працює з вересня 1999 року, а з 21 березня 2022 року та до тепер перебуває на посаді прокурора Зарічненського відділу Вараської окружної прокуратури Рівненської області.                       

Присягу працівника прокуратури склав 01 лютого 2011 року.

Із положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс) ознайомився 22 травня 2017 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 17 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. (далі – скаржник) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Полюховичем Ф.В.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження цього ж дня вказану скаргу розподілено члену Комісії Гарбузі Н.В., яка 24 липня 2025 року прийняла рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-613дс-136дп-25 і провела перевірку викладених у ній обставин.

Комісія 10 вересня 2025 року прийняла рішення № 178дп-25   про продовження строку перевірки у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-613дс-136дп-25 стосовно Полюховича Ф.В. до 17 жовтня 2025 року.

За результатами перевірки член Комісії Гарбуза Н.В. 03 лютого 2026 року склала висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Полюховича Ф.В., який разом із матеріалами дисциплінарного провадження передала на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Полюховича Ф.В. своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Комісія 20 лютого 2026 року відклала розгляд висновку у зв’язку з нез’явленням прокурора Полюховича Ф.В. і з урахуванням вимоги пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, і ухвалила протокольне рішення про продовження розгляду висновку на один місяць.

Далі скаржника та прокурора повторно своєчасно й належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії взяв участь представник скаржника – ОСОБА 1, який доводи дисциплінарної скарги підтримав. Просив притягнути прокурора Полюховича Ф.В. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої                         статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ                     (далі – Закон № 1697-VІІ).

Прокурор Полюхович Ф.В. листом від 03 березня 2026 року повідомив Комісії, що надає згоду на розгляд висновку за його відсутності. Просив урахувати надані раніше письмові пояснення та наголошував, що в його діях жодного дисциплінарного проступку немає.

За таких умов Комісія, ураховуючи вимоги пункту 1 частини третьої статті 47 Закону № 1697-VІІ, прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора Полюховича Ф.В.

Член Комісії Гарбуза Н.В. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заявила усне клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі в такому засіданні, із метою недопущення розголошення відомостей, що охороняються законом, яке Комісія задовольнила.

3. Зміст дисциплінарної скарги

У зв’язку зі значним негативним суспільним резонансом питання про правомірність встановлення посадовим особам державних органів інвалідності                  22 жовтня 2024 року розглянуто на засіданні Ради національної безпеки та оборони України (далі – РНБО України), за результатами проведення якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

Суспільний резонанс щодо виявлення багатьох випадків установлення інвалідності працівникам органів прокуратури за сумнівних обставин викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

Полюховичу Ф.В. 20 квітня 2021 року Рівненська міжрайонна спеціалізована кардіологічна медико-соціальна експертна комісія (далі – МСЕК) встановила                                                ІІІ групу інвалідності у зв’язку із загальним захворюванням.

Згідно з довідкою до акта огляду Рівненською обласною МСЕК № 2 від                            22 вересня 2021 року серії 12 ААБ № 813392 Полюховичу Ф.В. встановлено ІІІ групу інвалідності за хворобою (конфіденційна інформація) на строк до                            01 жовтня 2024 року, яку відповідно до довідки до акта огляду Рівненською обласною МСЕК № 2 від 18 вересня 2024 року серії 12 ААГ № 909912 продовжено на строк до 01 жовтня 2027 року.

Із метою одержання грошових коштів у вигляді соціальних виплат по інвалідності Полюхович Ф.В. звернувся до управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації із заявою про призначення йому виплат. На підставі поданих прокурором документів Вараська районна державна адміністрація Полюховичу Ф.В. призначила виплати по інвалідності, які він отримував з 2021року.

Унаслідок систематичного порушення Полюховичем Ф.В. вимог законодавства, правил прокурорської етики у 2021 – 2024 роках йому здійснено  соціальні виплати на загальну суму 22 298 грн.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Полюховича Ф.В.  наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури) і 6 (систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики) частини першої статті 43 Закону                 № 1697-VII.

4. Обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Гарбузу Н.В., представника скаржника – ОСОБА 1, вивчивши висновок, дослідивши матеріали перевірки, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в медіа набули широкого розголосу питання встановлення прокурорам статусу осіб з інвалідністю. Зокрема, у медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено достатньо багато випадків установлення інвалідності за сумнівних обставин.

Суспільний резонанс щодо вказаного питання викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президент України ініціював провести засідання РНБО України, за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО України вирішила:

− рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові й організаційні рішення;

− Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк доповідь про результати перевірки робочими групами обґрунтованості рішень                                   МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень – ініціювання їх перегляду в установленому порядку та інформування за наявності підстав правоохоронних органів, а також інших уповноважених органів для вжиття ними відповідних заходів реагування;

− Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора невідкладно забезпечити розроблення законопроєкту щодо проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

На виконання рішення РНБО України від 22 жовтня 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 та від                       08 листопада 2024 року № 1276, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Наказом Міністерства охорони здоров’я України (далі – МОЗ України) від 26 жовтня 2024 року № 1809 права й обов’язки Центральної МСЕК МОЗ покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут  медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (далі – ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України») і затверджено Положення про Центральну МСЕК МОЗ.

Згідно з пунктом 8 Положення про Центральну МСЕК МОЗ  МСЕК проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності їх скасовує.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15 листопада 2024 року № 1338 затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності. У повному обсязі всі вони набули чинності з  01 січня 2025 року.

Наказом МОЗ України від 03 грудня 2024 року № 2022 права та обов’язки Центру оцінювання функціонального стану особи (далі – ЦОФСО)  покладено на ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України». Пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що ЦОФСО проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих МСЕК, у тому числі й на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19 грудня 2024 року № 4170-IX доповнено Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» статтею 69-1 «Комплексна оцінка обмежень життєдіяльності та оцінювання повсякденного функціонування особи», якою визначено, що перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або                                  медико-соціальними експертними комісіями, проводиться експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду – стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду та за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Наказом Генерального прокурора від 16 жовтня 2024 року № 238  призначено службове розслідування з метою перевірки розміщеної в медіа інформації про можливі зловживання прокурорів під час отримання інвалідності.

Під час службового розслідування об’єктивно підтвердити чи спростувати використання прокурорами органів прокуратури, зокрема і прокурором Полюховичем Ф.В., своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей з метою отримання інвалідності було неможливо без проведення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Комісія з проведення службового розслідування інформації, яка могла б вказувати на можливі зловживання цим прокурором під час отримання інвалідності, не виявила. Оцінки діям Полюховича Ф.В. у межах цього службового розслідування не надано.

Згідно з інформацією Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Головне слідче управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №  (конфіденційна інформація) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статтею 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини законності встановлення МСЕК груп інвалідності працівникам низки державних і правоохоронних органів, зокрема й працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів та достатності підстав для встановлення груп інвалідності низці працівників державних і правоохоронних органів.

Постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА 2 від 31 січня 2025 року у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) залучено як спеціалістів працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури.

На виконання постанови слідчого Державного бюро розслідувань ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» відповідно до вимог статті 69-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» здійснювала перевірку правильності винесення МСЕК рішення про встановлення групи інвалідності працівникам органів прокуратури.

Прокурора Полюховича Ф.В. у межах кримінального провадження                                   № (конфіденційна інформація) для проведення допиту чи інших процесуальних дій                          не викликали, не допитували, про підозру йому не повідомляли, заходів забезпечення не застосовували.

Старшим групи прокурорів у цьому провадженні надано дозвіл Комісії на розголошення під час дисциплінарного провадження відомостей досудового розслідування стосовно Полюховича Ф.В.

Полюховичу Ф.В. Рівненська міжрайонна спеціалізована кардіологічна МСЕК згідно з довідкою до акта огляду від 20 квітня 2021 року серії 12 ААБ № 816357 уперше встановила III групу інвалідності терміном на один рік (строк повторного огляду – квітень 2022 року) із причин загального захворювання (конфіденційна інформація).

Відповідно до довідки до акта огляду Рівненською обласною МСЕК № 2 від 22 вересня 2021 року серії 12 ААБ № 813392 Полюховичу Ф.В. встановлено                        III групу інвалідності за захворюванням (конфіденційна інформація) на строк до                  01 жовтня 2024 року та переоглядом у вересні 2024 року.

За результатами повторного огляду Рівненською обласною МСЕК № 2             згідно з довідкою до акта від 18 вересня 2024 року серії 12 ААГ № 909912                   Полюховичу Ф.В. пролонговано III групу інвалідності за захворюванням (конфіденційна інформація) на строк до 01 жовтня 2027 року та переоглядом у вересні 2027 року.

Після встановлення Полюховичу Ф.В. III групи інвалідності він звернувся до управління Вараської районної державної адміністрації Рівненської області з метою одержання грошових коштів у вигляді соціальних виплат по інвалідності.

Відповідно до інформації Вараської райдержадміністрації Рівненської області від 21 серпня 2025 року в 2021 – 2025 роках Полюховичу Ф.В. нараховано та виплачено компенсацію 50 (25) відсотків вартості продуктів харчування за медичними (фізіологічними) нормами, встановленими МОЗ України громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (485 грн щомісяця), а також щорічну допомогу на оздоровлення згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (90 грн).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 – 2024 роки Полюхович Ф.В. отримав від Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації соціальні виплати на загальну суму 20 820 грн.

Згідно з інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22 серпня 2025 року Полюхович Ф.В. перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VІІ, яку призначено на виконання рішення Рівненського окружного суду у справі № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2019 року. Із заявою про призначення пенсії по інвалідності або припинення виплати пенсії за вислугу років                        Полюхович Ф.В. із 2021 року до 22 серпня 2025 року (час надання відповіді на запит) не звертався. 

Відповідно до наявної в Рівненській обласній прокуратурі інформації Полюхович Ф.І. індивідуальну програму реабілітації інваліда не надавав, письмово до кадрового підрозділу чи до відділу організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту обласної прокуратури не звертався, унаслідок чого стосовно нього заходів із облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та з трудової реабілітації не здійснено.

До первинної профспілкової організації Рівненської обласної прокуратури із заявами про здійснення компенсаційних виплат на санаторно-курортне лікування, знижок щодо оплати путівок і надання матеріальної допомоги стосовно набуття  статусу особи з інвалідністю Полюхович Ф.В. не звертався.

Згідно з листом Офісу Генерального прокурора від 24 жовтня 2025 року                                                       № 31/2/1-100461ВИХ-25 немає інформації про те, що прокурора Полюховича Ф.В. викликали спеціалісти ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація) для проведення обстеження та результати такого обстеження.

Прокурор у кримінальному провадженні залучив Рівненську обласну прокуратуру для забезпечення повідомлення прокурора Полюховича Ф.В. про необхідність прибуття до 30 вересня 2025 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження медичного огляду. 

Надалі на виконання листа Офісу Генерального прокурора від 11 вересня 2025 року № 31/2/1-34080вих-25 листом Рівненської обласної прокуратури від                   18 вересня 2025 року № 07-1065вих-25 Полюховича Ф.В. повідомлено про необхідність прибуття у строк до 29 вересня 2025 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження медичного огляду, який Полюховичу Ф.В. вручено 25 вересня 2025 року. Від нього отримано відмову щодо здійснення виїзду до вказаної медичної установи у м. Дніпрі для перевірки достовірності діагнозу.

Мотивуючи причину свого неприбуття до медичної установи, прокурор  посилався на те, що в листі не зазначено правових підстав і за рахунок чого він  має пройти вказане обстеження, а також на можливі ризики, у зв’язку чим не хотів піддавати своє життя небезпеці через численні обстріли з боку росії, у тому числі медичних установ.  

Згідно з інформацією, надісланою ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» до Офісу Генерального прокурора 17 листопада 2025 року, Полюхович Ф.В. до експертного відділення Інституту не з’явився.

4.1 Стислий виклад матеріалів службових розслідувань

На підставі наказу Генерального прокурора від 16 жовтня 2024 року № 238 Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора провела службове розслідування, за результатами якого 09 грудня 2024 року складено висновок, який затвердив виконувач обов’язків Генерального прокурора 13 грудня 2024 року                  (далі – висновок службового розслідування від 13 грудня 2024 року).

Під час службового розслідування об’єктивних даних, що вказували б на використання прокурорами органів прокуратури своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей з метою отримання інвалідності, а також на порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, не здобуто. Водночас Комісія з проведення службового розслідування зазначила, що обмеженість засобів службового розслідування не дає змоги в повному обсязі перевірити всі обставини й обґрунтованість підстав для отримання прокурорами інвалідності, які об’єктивно можливо перевірити лише шляхом проведення слідчих дій.

Таким чином, Комісія з проведення службового розслідування дійшла висновку, що з огляду на обмеженість засобів службового розслідування об’єктивно підтвердити або спростувати опубліковану в медіа інформацію про використання прокурорами органів прокуратури своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей з метою отримання інвалідності неможливо без проведення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (п. 2 висновку службового розслідування від 13 грудня 2024 року).

Оскільки під час службового розслідування від 13 грудня 2024 року оцінки діям Полюховича Ф.В. не надано, рішення стосовно нього не прийнято, на підставі листа Комісії від 28 липня 2025 року № 07/3/2-866вих-25 наказом керівника Рівненської обласної прокуратури від 05 серпня 2025 року № 48 призначено службове розслідування за фактами, викладеними у дисциплінарній скарзі скаржника про вчинення прокурором Полюховичем Ф.В. дисциплінарного проступку, зокрема: дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

За результатами службового розслідування складено висновок, який затвердив керівник Рівненської обласної прокуратури 03 жовтня 2025 року.

Під час службового розслідування підтверджено наявність фактів, що стали підставою для скерування скаржником дисциплінарної скарги стосовно прокурора Полюховича Ф.В. про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

5. Пояснення прокурора

Під час перевірки доводів дисциплінарної скарги прокурор Полюхович Ф.В. надав пояснення щодо обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, які стосувалися встановлення йому групи інвалідності та перевірки обґрунтованості прийнятого МСЕК рішення.

Полюхович Ф.В. не погоджується з дисциплінарною скаргою щодо вчинення ним дисциплінарного проступку, оскільки не вчиняв жодної дії, яка могла б свідчити про вчинення ним дисциплінарного проступку. Відомостей про вчинення ним таких дій не міститься і в дисциплінарній скарзі. 

Полюхович Ф.В. вказав, що після перенесеного у 2005 році (конфіденційна інформація) був змушений регулярно лікуватися амбулаторно та стаціонарно в різних медичних установах як області так і за її межами. У 2020 році він переніс (конфіденційна інформація) та перебував на стаціонарному лікуванні. Під час лікування в медичних установах йому стало відомо, що діагноз його захворювання надає право звернутися за отриманням статусу особи з інвалідністю.

Полюхович Ф.В. зазначив, що на момент катастрофи на Чорнобильській АЕС проживав у місцевості, яка постраждала від аварії, тому має відповідний статус потерпілого, а тому також проходив лікування у (конфіденційна інформація).

Полюховичу Ф.В. із 01 серпня 2019 року призначено пенсію за вислугою років довічно, а наказом прокурора Рівненської області від 23 грудня 2020 року               його звільнено з посади прокурора. Вже фактично не працюючи в органах прокуратури та перебуваючи на пенсії, Полюхович Ф.В. вирішив скористатися правом на отримання статусу особи з інвалідністю у зв’язку з наявним у нього захворюванням. За результатами його огляду Рівненською міжрайонною спеціалізованою кардіологічною МСЕК 20 квітня 2021 року йому встановлено                      III групу інвалідності з причин загального захворювання. Із 20 вересня 2021 року Рівненська обласна МСЕК № 2 встановила III групу інвалідності у зв’язку із захворюванням (конфіденційна інформація) на строк до 01 жовтня 2024 року, яку 18 вересня 2024 року продовжила до 01 жовтня 2027 року.

Полюхович Ф.В. зауважив, що на час встановлення йому інвалідності 20 квітня та 20 вересня 2021 року, він в органах прокуратури не працював і вже отримував пенсію за вислугу років.

Надалі, 30 листопада 2021 року, наказом прокурора області на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі № (конфіденційна інформація) Полюховича Ф.В. поновлено на посаді прокурора. Він інформував кадровий підрозділ обласної прокуратури про встановлення йому групи інвалідності та надав відповідні підтверджувальні документи.

Як прокурор, який працює, продовжував отримувати пенсію за вислугу років, органи соціального захисту йому як інваліду виплачували невеликі кошти у виді різних соціальних виплат, які становили декілька тисяч на рік, про що він зазначив під час подання Декларації.

Полюхович Ф.В. повідомив, що дотримуючись порад лікарів щодо уникнення стресових ситуацій, які можуть спровокувати у нього (конфіденційна інформація), проходити будь-які обстеження без рекомендації лікарів наміру                        не має.

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, і юридична оцінка встановлених обставин

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У 2025 році надання / підтвердження / скасування  статусу особи з інвалідністю регламентувалося такими основними нормативно-правовими актами: законами України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі – Закон від 21 березня 1991 року № 875-XII) зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19 грудня 2024 року № 4170-ІХ  (далі – Закон від 19 грудня 2024 року № 4170-ІХ); постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15 листопада 2024 року № 1338 (далі – постанова від 15 листопада 2024 року № 1338).

На момент встановлення Полюховичу Ф.В. у 2021 році групи інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу й Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою  Кабінету Міністрів України від                            03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»;    Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від  05 вересня 2011 № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

ЦОФСО проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями (пункт 51 постанови від 15 листопада 2024 року № 1338):

– на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

–  за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі – робоча група з моніторингу);

– за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Членам робочих груп із моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та МСЕК (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, і осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені                                      М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання ЦОФСО приймає рішення про скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди.

Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до             Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Згідно з абзацом дев’ятим пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті на  Восьмому конгресі Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба,                 27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,                    15–17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено в Законі № 1697- VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім того, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, охоплює положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У статті 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, серед яких, зокрема: верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно зі статтею 10 Кодексу прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їхньою копіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

Із цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитися професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від           будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Також варто зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їхньої професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім того, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначено, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, які встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й Конференції генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і за всіх обставин: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах; намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини; підтримувати честь і гідність своєї професії; твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди поводити себе професійно,                      не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення має наслідком відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури,  належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

У статті 8 Європейської конвенції з прав людини визначено право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість і межі втручання в це право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпек або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Оцінивши діяльність прокурора Полюховича Ф.В. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно Полюховича Ф.В. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого       пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчиненням дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичного (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сферах, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах встановленої законом компетенції, а саме надано оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Згідно з Коментарем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року                          № 36, а також із постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня                      2021 року у справі № 826/9606/17 етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавств і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Під час перевірки у дисциплінарному провадженні Комісія встановила, що на час установлення Полюховичу Ф.В. Рівненською міжрайонною спеціалізованою кардіологічною МСЕК 20 квітня 2021 року інвалідності ІІІ групи прокурор                           не працював в органах прокуратури. Згідно з матеріалами дисциплінарного провадження Полюховича Ф.В. поновлено на посаді Заріченського відділу Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області лише 30 листопада                       2021 року.

Базовим документом для перегляду рішення МСЕК щодо визнання та продовження ІІІ групи інвалідності Полюховичу Ф.В. є рішення РНБО України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», уведене в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, яким вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним та іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

Комісія врахувала, що прокурор Полюхович Ф.В. на момент отримання інвалідності не був посадовою особою державних органів, зокрема посадовою особою органів прокуратури, окрім того, Рівненська обласна МСЕК № 2  своїм рішенням від 22 вересня 2021 року встановила Полюховичу Ф.В. III групу інвалідності за захворюванням (конфіденційна інформація).

Згідно з матеріалами дисциплінарного провадження Полюхович Ф.В. із                        01 серпня 2019 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону                   № 1697-VII, тобто на момент встановлення йому статусу особи з інвалідністю він уже отримував пенсійні виплати, із заявою про призначення пенсії по інвалідності на підставі частини 9 статті 86 цього Закону № 1697-VII він не звертався.

Водночас доцільно зауважити, що особи з інвалідністю ІІІ групи                                     не підпадають під дію частини дев’ятої статті 86 Закону № 1697-VII та отримують пенсію на загальних підставах. Таким чином, у випадку наявності ІІІ групи інвалідності у прокурора йдеться про отримання пенсійних виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які                           не вирізняють прокурора серед інших осіб з інвалідністю.

Комісія враховала, що прокурор Полюхович Ф.В. не отримував будь-яких пенсійних виплат з Державного бюджету України у зв’язку з отриманням ним статусу особи з інвалідністю, тому можна достовірно стверджувати, що вказану інвалідність він оформлював не з метою одержання пенсії відповідно до положень частини 9 статті 86 Закону № 1697-VII та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Полюхович Ф.В. має статус прокурора та відповідно до статті 19 Закону                     № 1697-VII на нього покладено обов’язки: неухильно дотримуватися присяги прокурора; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та представляє інституцію загалом, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є одним із головних складників етичності прокурора.

Комісія встановила, що фактично Полюхович Ф.В. отримав та ознайомився з персональним листом-повідомленням Рівненської обласної прокуратури від                          18 вересня 2025 року за № 07-1065вих-2552вих-25 про необхідність прибути для проходження медичного обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у строк до 29 вересня 2025 року, який був офіційним інструментом забезпечення ним належного виконання вимог закону та сприяв йому у підтвердженні законності встановлення групи інвалідності.

Водночас Полюхович Ф.В., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, мав обов’язок не лише формально дотримуватися вимог закону, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту своєї особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури. Натомість він проігнорував письмову вимогу керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичної установи, чим не забезпечив спростування сумнівів у законності встановлення йому групи інвалідності.

Отже, прокурор не вжив жодного активного та достатнього заходу, спрямованого на підтвердження законності встановленого йому статусу особи з інвалідністю у спосіб, який би усував обґрунтовані сумніви суспільства та забезпечував захист авторитету органів прокуратури.

Зокрема, прокурор не ініціював офіційного вирішення питання щодо альтернативного механізму проходження перевірки, не звернувся з відповідними заявами до компетентних органів із наданням належних медичних підтверджень, не скористався можливістю документально засвідчити свою доброчесність у спосіб, який був би зрозумілим і переконливим для громадськості.

Доводи Полюховича Ф.В., що у зв’язку з порадами лікарів про уникнення ним стресових ситуацій, які можуть спровокувати (конфіденційна інформація), він не буде проходити будь-які обстеження без рекомендації лікарів, документально             не підтверджені.

Таким чином, Полюхович Ф.В. обрав пасивну модель поведінки, поставив власний інтерес та власну думку вище інтересів суспільства та авторитету органів прокуратури всупереч складеній присязі прокурора.

Бездіяльність прокурора Полюховича Ф.В. свідчить про необ’єктивність, відсутність з його боку належної професійної ініціативи щодо підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю. Його поведінка дискредитує органи прокуратури перед суспільством.

Таким чином, прокурор діяв усупереч вимогам статті 3 Закону № 1697-VII              та статті 10 Кодексу, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор порушив один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 3 Закону № 1697-VII та статті 4 Кодексу, принцип об’єктивності. Дії прокурора                  Полюховича Ф.В., які прямо пов’язані із суспільним резонансом і невдоволенням суспільства, є такими, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Враховуючи викладене, за результатами перевірки Комісія дійшла висновку, що доводи, викладені в дисциплінарній скарзі про вчинення прокурором Полюховичем Ф.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру»,  підтверджено з урахуванням зазначених вимог законодавства та встановлених під час перевірки обставин.

Комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин, установлених у дисциплінарному провадженні, Комісія вважає, що прокурор Полюхович Ф.В. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII,               статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Учинення прокурором Полюховичем Ф.В. дисциплінарного проступку підтверджено:

– дисциплінарною скаргою скаржника;

– листом Рівненської обласної прокуратури від 18 вересня 2025 року                    № 07-1065вих-25, із яким Полюхович Ф.В. ознайомлений;

– листами ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 17 листопада 2025 року № 7909/01-18 та № 7917/01-18;

– постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань від 31 січня 2025 року у кримінальному провадженні                                  № (конфіденційна інформація);

– поясненнями прокурора Полюховича Ф.В.;

– іншими матеріалами дисциплінарного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість  перебування надалі на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Відповідно до матеріалів дисциплінарного провадження днем учинення Полюховичем Ф.В. дисциплінарного проступку треба вважати 30 вересня                      2025 року (наступний день після визначеного у листі обласної прокуратури від                    18 вересня 2025 року періоду проходження обстеження в медичному закладі).

Отже, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII               строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора                    Полюховича Ф.В. до дисциплінарної відповідальності не минув.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Полюховича Ф.В. Комісія з огляду на вимоги частини третьої статті 48 цього Закону враховує характер вчиненого ним дисциплінарного проступку, вчинення прокурором порушень законодавств і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді шкоди авторитету прокурора, особу прокурора, ступінь його вини, а також те, що на момент отримання інвалідності він не був посадовою особою державних органів, пенсійних виплат у зв’язку з інвалідністю не отримував, інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, характеристику прокурора.

Указане діяння є підставою для застосування до прокурора Полюховича Ф.В. дисциплінарного стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. Застосування до прокурора Полюховича Ф.В. зазначеного виду дисциплінарного стягнення Комісія вважає пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, Комісія                          не встановила.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–49, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 110–112, 115, 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

В И Р І Ш И Л А:

Притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Зарічненського відділу Вараської окружної прокуратури Рівненської області Полюховича Федора Володимировича та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду.

Копії рішення надіслати керівнику Рівненської обласної прокуратури                   для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору                     Полюховичу Ф.В., керівнику Вараської окружної прокуратури Рівненської області, а також особі, яка подала дисциплінарну скаргу.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.