Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Неодноразово заохочувалася керівником обласної прокуратури.

Водночас відповідно до наказу прокурора Черкаської області від 12 квітня 2012 року № 121к притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання службових обов’язків.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 17 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Черкаської обласної прокуратури Пономаренка В.В. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Сапейком К.Я., яку автоматизованою системою розподілено члену Комісії Куриленку Д.В., яким 25 липня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-700дс-153дп-25 та проведено перевірку викладених у ній обставин.

Копію згаданого рішення надіслано Сапейку К.Я., а також особі, за скаргою якої відкрито провадження.

Крім того, Комісією 11 вересня 2025 року прийнято рішення № 275дп-25 про продовження строку перевірки у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-700дс-153дп-25 стосовно прокурора Сапейка К.Я. на один місяць.

На підставі матеріалів, зібраних за результатами перевірки, членом Комісії Куриленком Д.В. 27 січня 2026 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Сапейка К.Я., який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та Сапейка К.Я. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Засідання Комісії, призначене на 10 лютого 2026 року перенесено, у зв’язку з тим, що прокурор Сапейко К.Я. не з’явився.

У засіданні Комісії 25 лютого 2026 року взяла участь представник скаржника – начальник відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури ОСОБА-1, яка у повному обсязі підтримала доводи дисциплінарної скарги та вказали на наявність підстав для притягнення прокурора Сапейка К.Я. до дисциплінарної відповідальності.

Прокурором Сапейком К.Я. до Комісії надіслано заяву у якій  він надав згоду на розгляд висновку члена Комісії Куриленка Д.В. без його участі та попросив Комісію не застосовувати стосовно нього найсуворіший захід дисциплінарного стягнення.

За вказаних обставин Комісія, ураховуючи вимоги пункту 1 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII), прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

          Скаржником зазначено, що у медіа у 2024-2025 роках з’явилися численні повідомлення про видачу медико-соціальними експертними комісіями (далі – МСЕК) довідок щодо встановлення групи інвалідності працівникам органів прокуратури. Дії прокурорів щодо оформлення інвалідності викликали значний негативний суспільний резонанс, висвітлювались у медіа, чим завдана шкода авторитету органів прокуратури.

          Крім того, рішенням Ради Національної безпеки і оборони України від        22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» передбачено вжиття заходів реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

          Також скаржник вказав, що перевірка правомірності встановлення відповідної групи інвалідності працівникам органів прокуратури  здійснюється у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні                                (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року.

Прокурору Сапейку К.Я. рішенням Черкаської обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 (далі – МСЕК) встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, яку він використав для подальшого призначення пенсії по інвалідності.

Таким чином, отримання Сапейком К.Я. статусу особи з інвалідністю  може свідчити про безпідставність її набуття, порушення ним правил прокурорської етики та використання зазначеного статусу з метою безпідставного отримання пенсійних виплат на користь своїх приватних інтересів.

Офісом Генерального прокурора та керівництвом обласної прокуратури прокурору Сапейку К.Я. неодноразово пропонувалось пройти обстеження в умовах стаціонару в ДУ «Український державний  науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі – медичний заклад, ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»), які він проігнорував та медичний огляд з метою перевірки встановлення йому відповідної групи інвалідності не пройшов.

За таких обставин скаржник вважає, що в діях прокурора Сапейка К.Я.  вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII) – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької та Черкаської областей, що свідчило про можливі корупційні ризики.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності коштом Державного бюджету України. В органах прокуратури також було виявлено достатньо велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО України вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

За вищевказаними фактами прокурорами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація).

Під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні прокурором відділу Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора до Черкаської обласної прокуратури скеровано лист від 25 жовтня 2024 року про необхідність  проведення перевірки щодо встановлення працівникам органів прокуратури Черкаської області груп інвалідності та необхідності прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проведення обстеження.

Відповідно до постанови старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань від 31 січня 2025 року як спеціалістів для проведення дослідження залучено працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Сапейко К.Я. працює в органах прокуратури з жовтня 2006 року. Згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної МСЕК (конфіденційна інформація)  
від 21 березня 2016 року йому встановлено інвалідність II групи безтерміново у зв’язку із наявністю загального захворювання.

На виконання вищезазначеного доручення Офісу Генерального прокурора  виконувачем обов’язків керівника обласної прокуратури листом від 25 листопада 2024 року № 07-778вих-24 Сапейку К.Я. особисто повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу 25 листопада 2024 року, з яким він ознайомився  у цей же день.

Згодом до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16 грудня 2024 року, у якому  прокурорам зі статусом особи з інвалідністю, у тому числі Сапейку К.Я. запропоновано прибути для проходження обстеження з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, з яким він особисто ознайомився під підпис 18 грудня 2024 року.

Крім того, додатково виконувачем обов’язків керівника обласної прокуратури листом від 09 січня 2025 року вчергове повідомлено Сапейку К.Я. про необхідність прибуття до медичного закладу для проведення обстеження з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, з яким він ознайомився 10 січня 2025 року.

Також на виконання доручення Офісу Генерального прокурора від 09 січня 2025 року вчергове виконувачем обов’язків керівника обласної прокуратури листом від 14 січня 2025 року № 07-60вих-25 повідомлено Сапейку К.Я. про необхідність прибуття до медичного закладу з 10 до 18 січня 2025 року для проходження медичного обстеження під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація).

Листом від 16 квітня 2025 року заступник Генерального прокурора повідомив виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури про необхідність прибуття прокурорів обласної прокуратури, серед яких прокурор Сапейко К.Я.  для обстеження до медичного закладу з 14 квітня до 29 травня 2025 року, з яким Сапейко К.Я. ознайомився особисто 21 квітня 2025 року.

На виконання цього доручення Сапейко К.Я. поінформував, що у зв’язку із наявним захворюванням 01 квітня 2025 року йому проведено оперативне хірургічне втручання та післяопераційний реабілітаційний період може тривати до 6 місяців.

До своїх пояснень Сапейко К.Я. долучив виписку із медичної карти стаціонарного хворого (конфіденційна інформація) у якій зазначено, що з 01 до 02 квітня 2025 року він перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» і лікування необхідно продовжити 05 квітня 2025 року за місцем проживання.

Крім того, відповідно до листа директора ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 13 червня 2025 року надісланого до Черкаської обласної прокуратури прокурори обласної прокуратури, у тому числі прокурор        Сапейко К.Я. станом на 10 червня 2025 року на обстеження до медичного закладу не прибули.

Листом від 03 червня 2025 року № 07-623вих-25 виконувач обов’язків керівника обласної прокуратури вчергове повідомив прокурору Сапейку К.Я. про необхідність прибуття до медичного закладу для проходження огляду, а також необхідності повідомити обласну прокуратуру про його проходження.

На виконання цього доручення Сапейко К.Я. також долучив копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого (конфіденційна інформація) у якій зазначено, що з 01 до 02 квітня 2025 року він перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» і лікування необхідно продовжити до 05 квітня 2025 року за місцем проживання.

Сапейко К.Я. упродовж тривалого часу вказані вимоги Офісу Генерального прокурора, керівництва обласної прокуратури та ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»  проігнорував. Будучи належним чином неодноразово повідомленим про необхідність проходження медичного переогляду до медичного закладу не з’явився, медичного огляду не пройшов та ухилився від виконання вимог прокурора вищого рівня.

Встановлено, що відповідно до наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 22 листопада 2024 року № 1057в       Сапейку К.Я. надано відпустку тривалістю 24 календарних дні з 02 до 25 грудня 2024 року.

Також згідно із наказом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 15 січня 2025 року № 33в Сапейку К.Я. надано відпустку  тривалістю  1 календарний день 17 січня 2025 року. 

Водночас Сапейко К.Я. із заявами про надання йому відпустки для проходження переогляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 04 грудня 2024 року до 10 червня 2025 року до керівництва окружної та обласної прокуратур не звертався. Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали його прибуття у вищезазначений тривалий період до медичного закладу, не встановлено.

Прокурору Сапейку К.Я.  також достовірно відомо про публікації медіа щодо можливого незаконного отримання прокурорами статусу осіб з інвалідністю та призначення їм пенсійних виплат. 

Також Сапейко К.Я. при щорічному декларуванні доходів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування   підтверджував статус особи з інвалідністю та отримання у зв’язку з цим пенсійних виплат.

Так Комісією встановлено, що відповідно до даних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 – 2024 роки  Сапейко К.Я. отримував дохід у вигляді пенсії зокрема: за 2018 рік – 46548грн (3879 грн на місяць), зокрема: за 2019 рік – 174382грн (14 531 грн на місяць), за 2020 рік – 212280 грн (17 690 грн на місяць), за 2021 рік – 214459 грн (17 871 грн на місяць), за 2022 рік – 216638 грн (18 053 грн на місяць), за 2023 рік – 216638 грн (18 053 грн на місяць), за 2024 рік - 216638 грн (18 053 грн на місяць), що дає підстави вважати про оформлення Сапейком К.Я. з 2019 року пенсії на підставі частини 9 статті 86 Закону № 1697-VII, згідно з якою прокурорам, як особам з інвалідністю I або II групи, пенсія по інвалідності призначається в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, ураховуючи, що станом на 01 січня 2022 року стаж роботи Сапейка К.Я. в органах прокуратури становив 12 років і 2 місяці.  

Отже, діями, що суперечать вимогам та правилам прокурорської етики Сапейко К.Я. дискредитував себе як працівника органів прокуратури, завдав шкоди авторитету прокуратури як державної інституції.

Його небажання пройти медичне обстеження у межах досудового розслідування для перевірки законності встановлення йому  II групи інвалідності скомпрометувало його як представника держави та підірвало довіру до органів прокуратури загалом.

Дії прокурора Сапейка К.Я. та інших прокурорів розцінюються суспільством та використовуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

Відповідно до наявної в  Черкаській обласній прокуратурі  інформації прокурор Сапейко К.Я. індивідуальну програму реабілітації інваліда не надавав. До обласної прокуратури щодо необхідності додаткового облаштування робочого місця з дотримання вимог доступності, безбар’єрності, тощо не звертався. У зв’язку з цим виконання заходів з облаштування робочого місця не забезпечувалось.

Сапейко К.Я. перебував на обліку територіального управління Пенсійного фонду України і отримував пенсію з 2016 року як особа з інвалідністю. Аналізом інформації розміщеної на загальнодоступному порталі Національного агентства з питань запобігання корупції у єдиному Державному реєстрі декларацій встановлено, що Сапейко К.Я. отримував пенсію відповідно до вимог статті 86 Закону № 1697-VII як особа з інвалідністю з 2019 до 2024 років.

Відповідно до Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонування стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 23 липня 2025 року № (конфіденційна інформація)  «Під час розгляду справи хворому запропоновано приїхати на очний огляд, від якого він відмовився. Команда вивчила надану медико-експертну документацію та дійшла висновку, що ІІ група інвалідності безстроково, загального захворювання встановлена необґрунтовано. При оцінюванні функціональних порушень та ступеню обмеження життєдіяльності Сапейка К.Я., мають місце незначні патологічні зміни (конфіденційна інформація), які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності з 21.02.2016. (Постанова КМУ № 1317 від 03.12.2009)».

Також у засобах масової інформації набув значний негативний суспільний резонанс, відповідно до якого органи прокуратури в цілому висвітлювались в негативному контексті у численних публікаціях ЗМІ, зокрема:

https://www.pravda.com.ua/news/2024/10/16/7479994/

https://suspilne.media/cherkasy/864481-na-cerkasini-visokij-vidsotok-prokuroriv-z-invalidnistu-ofis-genprokurora/

https://hromadske.ua/suspilstvo/233416-naybilshe-prokuroriv-iaki-maiut-invalidnist-narazi-vyiavyly-na-cherkashchyni-ta-khmelnychchyni-ohp

https://www.anticor.foundation/novyny/10846/

Також на вимогу члена Комісії Черкаською обласною прокуратурою стосовно прокурора Сапейка К.Я. проведено службове розслідування.

У висновку службового розслідування, затвердженого 08 вересня 2025 року керівником Черкаської обласної прокуратури, зазначено: прокурор  Сапейко К.Я.  був обізнаний про необхідність та мав можливість вчинити дії, які б підтримали як його особистий авторитет як працівника прокуратури, так і авторитет органів прокуратури в цілому шляхом прибуття до медичного закладу та довести перед суспільством правомірність його статусу особи з інвалідністю, а також підтвердити наявність  в нього законних підстав його отримання.

Прокурор Сапейко К.Я. після отримання відповідних листів керівництва жодного разу не вжив заходів до того, щоб своєю доброчесністю сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри до неї. У такій поведінці вбачаються ознаки систематичного порушення правил прокурорської етики, передбачених статтями 1, 4, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики  та поведінки прокурорів. І як наслідок порушення вимог пункту 10 частини 1 статті 3, пункту 4 частини 4 статті 19 та частини 1 статті 36 Закону № 1697-VII. Копію матеріалів та висновку направити до Комісії.

 

5. Пояснення прокурора та інших осіб у дисциплінарному провадженні

 

Прокурор Сапейко К.Я. пояснив, що мав поважні причини не прибути до 25 листопада 2024 року для обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» оскільки лише 25 листопада 2024 року був ознайомлений з вимогою про необхідність прибуття до медичного закладу та у цей же день його було госпіталізовано до стаціонару Черкаської міської лікарні де проведено хірургічну операцію.

Надалі до обласної прокуратури надійшов лист Офісу Генерального прокурора від 16 грудня 2024 року відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) прокурорам Черкаської області, у тому числі Сапейку К.Я., необхідно прибути до медичного закладу для проходження обстеження в умовах стаціонару з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.

Сапейко К.Я. зазначив, що він вирішив їхати до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару. У зв’язку з цим 14 січня 2025 року подав заяву про надання відпустки за власний рахунок на 1 день -  17 січня 2025  року.  Водночас 16 січня 2025 року йому працівниками відділу кадрової роботи обласної прокуратури повідомлено  про необхідність прибути  до обласної прокуратури та написати заяву про звільнення з  адміністративної посади. Прибувши до обласної прокуратури він подав відповідну заяву, після написання якої у нього погіршилося самопочуття та він звернувся до сімейного лікаря і перебував на лікарняному до 18 січня 2025 року.

Сапейко К.Я. також зауважив, що лікуючими лікарями урологом та кардіологом йому не рекомендовано тривалі поїздки, тому на обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» він до відновлення стану його здоров’я не поїхав.

Надалі 17 квітня 2025 року до обласної прокуратури надійшов черговий лист заступника Генерального прокурора з вимогою організувати ознайомлення під підпис прокурорів, яким встановлено інвалідність, серед яких Сапейко К.Я. з метою прибути на обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» з 14 квітня до 29 травня 2025  року.

Сапейко К.Я. вказав, що у зв’язку з погіршенням стану здоров’я йому 01 квітня 2025 року у відділенні стаціонару медичного закладу проведено хірургічне операційне втручання (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № (конфіденційна інформація)) та встановлено (конфіденційна інформація) що ускладнювало його рух.

Лише після покращення стану здоров’я та (конфіденційна інформація) в нього виникла об’єктивна можливість відвідати медичний заклад. У зв’язку з цим він  надіслав заяву керівнику обласної прокуратури про надання відпустки з метою проходження обстеження 15 грудня 2025 року в  ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» в умовах стаціонару (наказ № 1274в від 12 грудня 2025 року).

Прибувши 15 грудня 2025 року до медичного закладу йому стало відомо, що  відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23 липня 2025 року № (конфіденційна інформація) інвалідність йому скасовано.

Сапейко К.Я. вважає, що є об’єктивні причини, обумовлені станом здоров’я, що є поважними та такими, що не спрямовані на ігнорування вимог Офісу Генерального прокурора, керівництва обласної прокуратури та ДУ «Укрдержжндімспі МОЗ України» щодо проходження обстеження.

Таким чином Сапейко К.Я. вважає, що викладені у дисциплінарній скарзі обставини, є необ’єктивними та безпідставними, а дисциплінарне провадження підлягає закриттю.

Також Сапейко К.Я. просить Комісію не приймати рішення про його звільнення з органів прокуратури, як найбільш суворий вид дисциплінарного стягнення, а обмежитися іншим видом (менш суворим) дисциплінарного стягнення.

Керівник Черкаської окружної прокуратури І. Чмихало пояснив, що на посаді керівника окружної прокуратури він працює з 08 липня 2025 року. Під час перебування на зазначеній посаді йому стало відомо, що у березні 2016 року прокурору Сапейку К.Я. МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання.

Також йому відомо, що Сапейко К.Я. упродовж 2024-2025 років неодноразово викликався до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження медичного обстеження. Безпосередньо самим Сапейком К.Я. отримання відпустки для відвідування медичного закладу не ініціювалися,  будь-яких перешкод для цієї мети у нього також не було. Про наміри проходження такого обстеження у медичному закладі Сапейко К.Я. його не інформував.

Крім того, 25 лютого 2026 року Сапейком К.Я. додатково до Комісії надіслано пояснення в якому зазначено, що ним до адміністративного суду подано позов до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про скасування йому статусу особи з інвалідністю, а також вказав на те, що медичним закладом перевірку обґрунтованості рішення прийнято на підставі постанови слідчого без його обстеження, про що йому стало відомо під час розгляду Комісією  дисциплінарної скарги.

Начальник відділу фінансування та бухгалтерського обліку – головний бухгалтер Черкаської обласної прокуратури О. Бойко пояснила, що відділом        04 травня 2016 року отримана копія довідки до акта МСЕК серії (конфіденційна інформація) від 21 березня 2016 року про встановлення Сапейку К.Я. ІІ групи інвалідності, що стало підставою  для застосування ставки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування у розмірі 8,41% для працюючих осіб з інвалідністю, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування».

Головний спеціаліст з питань мобілізаційної роботи відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури О. Чечель пояснила, що Сапейко К.Я. є військовозобов’язаним  рядового складу та перебуває на військовому обліку в Черкаському об’єднаному міському ТЦК та СП Черкаської області. Військово-лікарською комісією його придатність до військової служби не визначалась, оскільки для проходження комісії він не викликався. В обласній прокуратурі відсутні відомості про надання          Сапейком К.Я. до ТЦК та СП інформації про наявність у нього статусу особи з інвалідністю.

Сапейком К.Я. оформлено відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку».

Начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури Гіндик А.М. пояснила, що до обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21 листопада 2024  року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) прокурорам органів прокуратури Черкаської області згідно зі списком та встановленим графіком необхідно прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»  для проходження обстеження, відповідно Сапейку К.Я. необхідно прибути 25 листопада 2024 року.

За дорученням керівника обласної прокуратури Сапейку К.Я.  персонально скеровано відповідне повідомлення про необхідність прибуття у визначений термін до медичного закладу, з яким він ознайомився особисто.

Вдруге до обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16 грудня 2024 року, відповідно до якого Сапейку К.Я. необхідно прибути до медичного закладу для обстеження з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року у межах кримінального провадження.

 Керівником обласної прокуратури повідомлено персонально Сапейку К.Я. про необхідність його прибуття до медичного закладу у вищезазначений період, з яким він ознайомився 26 грудня 2024 року.

Вчергове до обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, відповідно до якого Сапейку К.Я. необхідно прибути до медичного закладу  для обстеження з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року. Керівником обласної прокуратури повідомлено персонально   Сапейку К.Я. про необхідність прибуття до медичного закладу у вищезазначений період, з яким він ознайомився 10 січня 2025 року.

До обласної прокуратури вкотре надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, відповідно до якого Сапейку К.Я. необхідно прибути до медичного закладу  для обстеження з 10 до 18 січня 2025 року для проведення обстеження у межах кримінального провадження. Керівником обласної прокуратури повідомлено персонально  Сапейку К.Я. про необхідність прибуття до медичного закладу у вищезазначений період, з яким він ознайомився 14 січня 2025 року.

Крім того, 17 квітня 2025 року до обласної прокуратури надійшов лист заступника Генерального прокурора  від 14 квітня 2025 року про необхідність прибуття працівників обласної прокуратури, у тому числі прокурора             Сапейка К.Я. для проходження обстеження у медичному закладі з 14 квітня до 29 травня 2025 року про що виконувачем обов’язків керівника обласної прокуратури повідомлено Сапейка К.Я., з яким він ознайомився 21 квітня 2025 року. Причини неявки Сапейка К.Я. до медичного закладу їй невідомі.

 

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації й діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих в’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури й представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи й при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами й правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Стаття 8 Європейської конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Правовідносини, які склалися під час отримання Сапейком К.Я. статусу особи з інвалідністю та одержання пенсійних виплат з державного бюджету виходять за межі приватності. Крім того, оцінюючи суспільний резонанс і шкоду авторитету органів прокуратури, втручання є легітимним і переслідує мету відновлення довіри та підтримання стандартів доброчесності в органах прокуратури в цілому, а отже має значний суспільний інтерес.

З урахуванням викладеного Комісія вважає, що втручання у право приватності, передбачене у ст. 8 Європейської Конвенції, у цьому випадку відсутнє, а питання законності та обґрунтованості набуття та використання статусу особи з інвалідністю прокурора Сапейка К.Я. перевіряються виключно через призму наявності у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого частиною 1 статті 43 Закону № 1697-VII.

На момент встановлення Сапейку К.Я. у 2016 році групи інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від               03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Сапейка К.Я. Комісія виходить з такого.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики, як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури.

Прокурор Сапейко К.Я. зобов’язаний був пройти повторне обстеження на виконання рішення РНБО «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024. Відповідно до статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Окрім того, враховано, що прокурор Сапейко К.Я. перебуваючи на військовому обліку військовозобов’язаних, будь-яких документів про наявність у нього ІІ групи інвалідності до ТЦК та СП не надавав.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, а також Переліку хвороб, які виключають військову службу, особи, які мають І або ІІ групу інвалідності визнаються непридатними до військової служби у мирний і воєнний час (категорія «непридатний з виключенням з військового обліку»). Таким чином, Сапейко К.Я. з офіційно встановленою другою групою інвалідності повинен був вжити заходів для зняття з військового обліку після подання документів до ТЦК та СП, оскільки зняття з військового обліку за наявності підстав - це обов’язок, а не право військовозобов’язаного.

Неповідомлення ТЦК та СП щодо наявної групи інвалідності й одночасне перебування в статусі військовозобов’язаного чи броньованого –  є порушенням порядку обліку, що для прокурора є етично недопустимим. Такі дії Сапейка К.Я. можуть стати підставою для втрати довіри не лише до статусу прокурора в контексті доброчесності, а й до статусу військовослужбовця як такого.

Крім того, відповідно до наказів керівника Черкаської обласної прокуратури Сапейко К.Я. перебував у відпустці: з 02 до 25 грудня 2024 року,  17 січня 2025 року, з 03 лютого до 02 березня 2025 року та з 15 липня до 01 серпня 2025 року.

Також у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності він перебував на лікарняному: з 25 листопада до 04 грудня 2024 року, з 16 до 18 січня 2025 року та з 01 до 18 квітня 2025 року. 

Відповідно до матеріалів дисциплінарного провадження та додатково наданих Сапейком К.Я. пояснень Комісією враховано, що Сапейко К.Я. дійсно не міг прибути на обстеження до медичного закладу з поважних причин у листопаді 2024 року.

Водночас, ураховуючи визначені у листах Офісу Генерального прокурора та Черкаської обласної прокуратури строки для прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», дати ознайомлення Сапейка К.Я. з листами, а також періоди, які відповідно до абзацу 13 пункту 51 постанови від 15 листопада 2024 року № 1338 є виключними підставами для перенесення строків його медичних обстежень. Сапейко К.Я. мав реальну можливість у будь-який зручний для ного час прибути за викликом до медичного закладу для проведення огляду у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, а також  з 19 квітня  до 29 травня 2025 року і надалі упродовж червня – липня 2025 року до ухвалення експертною командною рішення про скасування йому 23 липня 2025 року статусу особи з інвалідністю.

Комісія вважає, що вказані періоди були достатніми для коригування робочого графіка та проходження Сапейком К.Я. обстеження у медичному закладі. Об’єктивних даних, які б унеможливлювали його прибуття до медичного закладу для проходження повторного обстеження у вказані періоди, Комісією не встановлено.

Як зазначалось раніше у Рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»  від 23 липня 2025 року (конфіденційна інформація), він від проходження медичного огляду відмовився, а за результатами  вивчення медико-експертної документації встановлено, що ІІ група інвалідності безстроково, загального захворювання Сапейку К.Я. встановлена необґрунтовано.

Згідно із декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування поданої Сапейком К.Я., яка розміщена на вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції, він з 2016 до 2024 року щомісячно отримував дохід у вигляді пенсійних виплати з Пенсійного фонду України.

Також, опрацюванням Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у справі (конфіденційна інформація) Черкаського окружного  адміністративного суду (ухвала від 03 травня 2019 року), Сапейко К.Я. просив визнати дії  Головно управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з приводу відмови у перерахунку йому пенсії з інвалідності відповідно до Закону № 1697-VII неправомірними. Оскільки відповідач 22 квітня 2019 року надіслав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку з добровільним виконанням позовних вимог, провадження у справі закрито.

Таким чином Комісія вважає, що прокурор Сапейко К.Я. використовував свій статус особи з інвалідністю з метою отримання відповідних пенсійних виплат згідно із Законом  № 1697 VII.

У зв’язку з викладеним Комісія критично оцінює пояснення прокурора Сапейка К.Я. щодо поважності його неявки, які фактично не відповідають дійсності та вважає їх спробою ввести Комісію в оману та можливістю уникнути  відповідальності.  Не знайшли також підтвердження доводи прокурора щодо того, що він діяв відповідно до вимог чинного законодавства та КПК України зокрема.

Водночас тривале неприбуття Сапейка К.Я. до медичного закладу викликає сумніви щодо законності та обґрунтованості встановлення йому II групи інвалідності безтерміново. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого ним статусу може свідчити про його неправомірність. Під сумнів ставиться не лише сам статус інвалідності, а й пов’язані з ним соціально-правові гарантії, зокрема можливість отримання пенсії по інвалідності.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлена заборона збирати, зберігати, поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків визначених законом. Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 1-9/2012 було розтлумачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу зокрема слід відносити (серед іншого) і інформацію про стан її здоров’я, відомості про події та явища, що відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній, діловій та інших сферах життя особи, - за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Підпункт е пункту першого частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» відносить посадових та службових осіб органів прокуратури до осіб, які уповноваженні на виконання функцій держави. Хоча дії, направлені на отримання інвалідності прокурором і мають умовно приватний характер, та вони так чи інакше впливають та пов’язані з виконанням обов’язків прокурора.

Таким чином, вони можуть охоплюватись складом дисциплінарних правопорушень, які передбачені статтею 43 Закону № 1697 VII.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська конвенція з прав людини).

Стаття 8 Європейської конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного, Комісія дійшла висновку, що втручання у право приватності, передбачене у статті 8 Європейської конвенції у цьому випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Сапейка К.Я. перевіряються Комісією виключно через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого статтею  43 Закону № 1697 VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Таким чином Сапейко К.Я, усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного із незаконним отриманням інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мав обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість він проігнорував неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичного закладу, не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення групи інвалідності.

Прокурор Сапейко К.Я. допустив демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Його поведінка є пасивною формою сприяння поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, спричиняє підриву суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи, особливо у період дії особливого правового режиму - воєнного стану.

Належної реакції з боку Сапейка К.Я. не було, адже він до цього часу не проявив ініціативи щодо публічного або службового підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності, хоча мав реальну можливість. Він не надав належних доказів об’єктивної поважності неявки, а висловив свою позицію щодо небажання проходити таке медичне обстеження у стаціонарі відповідного медичного закладу та фактично ухилився від його проходження. Така поведінка свідчить про нехтування посадовими обов’язками, небажання вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю. Зазначене об’єктивно дискредитує статус прокурора, суперечить засадам професійної етики та підриває авторитет органів прокуратури в цілому.

Окрім цього, прокурором Сапейком К.Я. проігноровано етичні норми, які є основоположними засадами поведінки прокурора, зокрема використання статусу особи з інвалідністю, що призвело до призначення, нарахування та виплати пенсії, вибірковий підхід до використання статусу інваліда (лише для отримання грошових виплат), що явно виходять за межі приватної сфери.

До того, відсутність визнання ним своєї відповідальності, ігнорування наслідків своєї поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я чи керівництво свідчить про неусвідомлення етичної природи своїх порушень та повну неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, коли до державних службовців, і особливо до прокурорів, ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

Комісія зазначає, що в той момент, коли Сапейко К.Я. обрав модель поведінки пасивного характеру він керувався суб’єктивною думкою, власним переконанням, яке не було об’єктивним та не було підтверджено жодними фактами. Таким чином прокурор діяв усупереч вимогам статті 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значущість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор порушив і один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 4 Кодексу, принцип об’єктивності. Такі дії Сапейка К.Я., які прямо пов’язані з суспільним резонансом та невдоволенням є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Таким чином, за результатами розгляду Комісією встановлено, що прокурор Сапейко К.Я. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Сапейком К.Я. дисциплінарного проступку підтверджено:

– дисциплінарною скаргою керівника Черкаської  обласної прокуратури;

– матеріалами та висновком службового розслідування Черкаської  обласної прокуратури від 09 вересня 2025 року;

­– листами Офісу Генерального прокурора від 25 жовтня 2024 року, від 21 листопада 2024 року, від 16 грудня 2024 року, від 09 і 14 січня 2025 року, та від 14 квітня 2025 року з якими Сапейко К.Я.  ознайомлений;

– листами виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 22 листопада 2024 року, від 18 грудня 2024 року, 09 січня 2025 року, від 14 січня 2025 року, 21 квітня 2025 року та 03 червня 2025 року, з якими Сапейко К.Я. ознайомлений; 

– постановою слідчого ГСУ ДБР від 31 січня 2025 року про залучення спеціалістів;

– довідкою Черкаської обласної МСЕК від 21 березня 2016 року;

– ухвалою Черкаського окружного  адміністративного суду від 03 травня 2019 року у справі (конфіденційна інформація);

– довідкою Черкаської обласної прокуратури від 22 червня 2025 року про періоди перебування Сапейка К.Я. у відпустках та тимчасовою непрацездатністю;

– поясненнями прокурорів Сапейка К.Я., І. Чмихала, Гіндик А.М.;

– поясненнями начальника відділу – головного бухгалтера обласної прокуратури О. Бойко;

– поясненнями головного спеціаліста відділу Черкаської обласної прокуратури О. Чечель.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Сапейком К.Я.  дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги тае.

З об’єктивної сторони вчинений Сапейком К.Я. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Оцінивши діяльність прокурора Сапейка К.Я. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Так, початком вчинення дисциплінарного проступку прокурором Сапейком К.Я. слід вважати 22 листопада 2024 року (вимоги про необхідність прибуття до медичного закладу), а закінченням 29 травня 2025 року (з повторним ознайомленням з листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури про необхідність його прибуття до медичного закладу).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

З огляду на викладене, строк притягнення Сапейка К.Я. до дисциплінарної відповідальності не минув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час розгляду у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, Комісією взято до уваги характер проступку, його тривалість, вчинення прокурором неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури й держави в цілому, умисний характер, їх очевидність та грубість, особу прокурора, ступінь його вини, службову характеристику, професійний досвід та період роботи в органах прокуратури.

З урахуванням викладеного Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для накладення більш м’якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки вчинений прокурором Сапейком К.Я. дисциплінарний проступок несумісний з подальшим зайняттям будь-якої посади в цих органах.

Таким чином, Комісія вважає, що застосування до Сапейка К.Я. найбільш суворого дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

                                               В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області Сапейка Костянтина Яковича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копії рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Черкаської окружної прокуратури Черкаської області, та прокурору Сапейку К.Я.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.