Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія, КДКП) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В.,  Міхеда О.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.О., розглянувши висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Хмельницької обласної прокуратури Леськіва Василя Омеляновича, № 07/3/2-614дс-108дп-25,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 

Леськів Василь Омелянович в органах прокуратури працює з липня 1999 року, а із січня 2024 року – на посаді прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Хмельницької обласної прокуратури.

Присягу прокурора склав 01 лютого 2011 року.

З положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 20 червня 2017 року.

Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – КДКП, Комісія) 17 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Дзюби Івана Івановича про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Леськівим В.О.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мнишенко Є.С., якою 23 липня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2- 614дс-108дп-25 та проведено перевірку викладених у ній обставин.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2025 року № 416дп-25 продовжено строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Леськіва В.О. до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-614дс-108дп-25 до 17 жовтня  2025 року.

За результатами перевірки членом Комісії Мнишенко Є.С. 10 лютого 2026 року складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора Леськіва В.О., який разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії 25 лютого 2026 року.

У засіданні КДКП взяв участь представник скаржника ОСОБА_1, який погодився із висновком члена Комісії та просив закрити дисциплінарне провадження.

Прокурор Леськів В.О. на засідання Комісії не з’явився, надіславши клопотання про розгляд висновку за його відсутності. З висновком члена Комісії погодився та просив закрити дисциплінарне провадження.

За вказаних обставин Комісія, враховуючи вимоги пункту 1 частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII, прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

Членом Комісії Мнишенко Є.С. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження заявлено клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні, з метою недопущення розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісією задоволено клопотання члена Комісії про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

Скаржник вказав, що Леськів В.О., розуміючи, що він не має функціональних порушень, які би відповідали критеріям встановлення групи інвалідності звернувся до МСЕК.  Службовими особами Хмельницької обласної МСЕК встановлено Леськіву В.О. ІІІ групи інвалідності з (конфіденційна інформація), а в подальшому ІІ групу інвалідності із наступними переоглядами.

Водночас, на думку скаржника, прокурор при оформленні групи інвалідності діяв у власних приватних інтересах, чим порушив вимоги Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс).

За таких обставин скаржник вважав, що Леськівим В.О. порушено вимоги Закону № 1697-VII, Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та в його діях вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики) частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Мнишенко Є.С., пояснення представника скаржника ОСОБА_1, письмові пояснення прокурора Леськіва В.О., вивчивши висновок та дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_2. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

У медіа зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено достатньо велику кількість випадків установлення інвалідності за підозрілих обставин.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБОУ), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБОУ вирішила:

- рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення;

- Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій (далі - МСЕК), на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

Службовими особами Хмельницької обласної МСЕК встановлено Леськіву В.О. ІІІ групи інвалідності з (конфіденційна інформація), а в подальшому ІІ групу інвалідності із наступними переоглядами.

Офісом Генерального прокурора 15 липня 2025 року до КДКП направлено дисциплінарну скаргу про можливе вчинення прокурором Леськівим В.О. дисциплінарного проступку.

Після відкриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора, членом Комісії, яка проводила перевірку у дисциплінарному провадженні перед Офісом Генерального прокурора було ініційовано проведення службового розслідування за фактами, викладеними у дисциплінарній скарзі, яке призначено наказом виконувача обов’язків керівника Хмельницької обласної прокуратури від 12 серпня 2025 року № 167.

Відповідно до наявних у Хмельницькій обласній прокуратурі документів 17 травня 2017 року за результатами проведеного переогляду прокурору Леськіву В.О. видано довідку до акта огляду МСЕК, якою інвалідність II групи встановлено строком до 01 червня 2020 року, з визначенням дати чергового переогляду - травня 2020 року.

Згідно з висновком службового розслідування від 12 вересня 2025 року 08 лютого 2021 року прокурору Леськіву В.О. видано довідку до акта огляду МСЕК, якою інвалідність установлено строком до 01 червня 2022 року.

26 травня 2022 року прокурору Леськіву В.О. видано довідку до акта огляду МСЕК № 041190, якою інвалідність ІІ групи установлено строком до 01 червня 2023 року.

Надалі, 13 травня 2024 року за результатами проведеного переогляду прокурору Леськіву В.О. видано довідку до акта огляду МСЕК, якою інвалідність ІІ групи установлено строком до 01 червня 2026 року, з визначенням дати чергового переогляду - травня 2026 року.

Згідно з висновком службового розслідування інформацію чи отримував Леськів В.О. пенсію за вислугою років, чи у зв’язку з отриманням відповідної групи інвалідності, в якому розмірі, з якого часу і на якій підставі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області  не надано з посиланням на вимоги Закону України «Про захист персональних даних» у зв’язку з відсутністю згоди Леськіва В.О. на розголошення його персональних даних.

Опрацюванням даних Єдиного державного реєстру декларацій НАЗК встановлено, що Леськів В.О. отримав пенсію у 2015 році - 27376 грн, у 2016 році - 26100 грн, у 2017 році - 27611 грн, у 2018 році - 170862 грн, у 2019 році - 185020 грн, у 2020 році - 81900 грн, у 2021 році - 337850 грн, у 2022 році - 238320 грн, у 2023 році - 104650 грн, у 2024 році - 424470 грн, а всього за вказаний період - на суму 1 млн 624 тис. 159 гривень.

Відповідно до листа Офісу Генерального прокурора від 16 квітня 2025 року на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року, введеного в дію Указом Президента України № 732/2024, Леськіва Василя Омеляновича було визначено для проходження медичного обстеження в умовах стаціонару у Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» у період з 14 квітня до 24 травня 2025 року.

Відповідно до довідки ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» Леськів В.О. у період із 20 до 23 травня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі для здійснення переогляду.

За результатами проведеного оцінювання рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02.07.2025 № ЦО-16050, встановлену Леськіву В.О. ІІ групу інвалідності було скасовано з 20.05.2025.

Зазначене рішення експертної команди було оскаржено Леськівим В.О. у судовому порядку. За результатами судового розгляду рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № (конфіденційна інформація) адміністративний позов Леськіва В.О. задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02 липня 2025 року № ЦО-16050.

Згідно з листом Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» від 30 вересня 2025 року № 4445101-18, наданим у відповідь на запит КДКП, у переліку осіб, які прибули на обстеження до відповідної медико-соціальної експертної установи було зазначено прокурора Леськіва В.О.

За наявною у Хмельницькій обласній прокуратурі інформацією Леськів В.О. письмових заяв про виконання заходів із облаштування робочого місця чи коригування робочого графіка не подавав, у зв’язку з чим такі заходи не здійснювалися. Також ним у відділ кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури не було подано індивідуальну програму реабілітації інваліда.

Відповідно до листа Хмельницької обласної прокуратури від 08 серпня 2025 року № 07-688вих-25 Леськів Василь Омелянович є військовозобов’язаним, перебуває на військовому обліку у Хмельницькому РТЦК та СП Хмельницької області з 06 вересня 2016 року. Інформація з приводу користування соціальними гарантіями/пільгами для осіб з інвалідністю відсутня.

Згідно з інформацією Державного бюро розслідувань від 22.08.2025 Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статті 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини законності встановлення медико - соціальними експертними комісіями груп інвалідності працівникам низки державних та правоохоронних органів, у тому числі працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів та достатності підстав для встановлення інвалідності ряду працівників державних та правоохоронних органів, зокрема і щодо зазначеного прокурора.

Прокурор у межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація) для проведення допиту чи інших процесуальних дій не викликався, не допитувався, про підозру йому не повідомлено, заходи забезпечення не застосовувались.

Одночасно старшим групи прокурорів у цьому провадженні надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування стосовно указаної особи.

 

4.1 Короткий зміст висновку службового розслідування

 

Відповідно до наказу керівника Хмельницької обласної прокуратури від 12 серпня 2025 року № 170 проведено службове розслідування стосовно прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Хмельницької обласної прокуратури Леськіва Василя Омеляновича.

Під час службового розслідування було підтверджено факт отримання Леськівим В.О. групи інвалідності, оформлення пенсії по інвалідності та отримання пенсійних виплат.

Відомостей про те, що прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Хмельницької обласної прокуратури Леськівим В.О. використовувалися службові повноваження або службовий статус та пов’язані із цим можливості на користь своїх приватних інтересів чи приватних інтересів третіх осіб під час отримання інвалідності, засобами та методами службового розслідування не здобуто.

Врахувати, що у період з 20 до 23 травня 2025 року Леськів В.О. в умовах стаціонару у Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» проходив обстеження з метою переогляду попереднього рішення МСЕК про призначення йому інвалідності, за результатами якого рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зроблено висновок, що ступінь функціональних порушень Леськіва В.О. у незначному ступені порушують його життєдіяльність і не дають можливість встановити йому групу інвалідності та скасовано йому групу інвалідності з 20 травня 2025 року.

 

5. Пояснення прокурора

 

Леськів В.О. вважає, що інвалідність була встановлена йому на законних та обґрунтованих підставах відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Прокурор зазначає, що його стан здоров’я супроводжується стійкими функціональними порушеннями (конфіденційна інформація). Зокрема, у зв’язку (конфіденційна інформація).

Прокурор пояснив, що протягом 15 років він регулярно проходив медичні огляди та переогляди МСЕК, за результатами яких йому встановлювалася виключно строкова інвалідність, що підтверджується численними медичними документами, виписками зі стаціонарного лікування та висновками лікарів-спеціалістів. Жодного разу інвалідність не встановлювалася як довічна, що на думку прокурора, свідчить про відсутність з його боку будь-яких зловживань або неправомірних дій.

Леськів В.О. наголошує, що у 2020 році ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» вже проводив перевірку обґрунтованості встановлення йому ІІ групи інвалідності та підтвердив наявність стійких функціональних порушень, що давали підстави для її встановлення.

Щодо проходження обстеження в Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» у період з 20 до 23 травня 2025 року прокурор зазначив, що таке обстеження було пройдено на виконання відповідних листів та вимог компетентних органів, а скасування II групи інвалідності у лютому 2025 року ним оскаржено в судовому порядку як необґрунтоване.

Прокурор зазначає, що оцінювання фактично здійснювалося з порушенням вимог Постанови КМУ № 1338, оскільки не було проведено повноцінного обстеження всіма необхідними лікарями-спеціалістами, а фактично упродовж перебування на стаціонарному лікуванні з 20 до 23 травня 2025 року йому було здійснено (конфіденційна інформація) та огляд обмеженою кількістю лікарів.

Крім того, прокурор зазначає, що йому не було надано на його усні та письмові запити копій усіх матеріалів медичної справи та висновків, що порушує принципи відкритості та об’єктивності медичного оцінювання. Виписку з медичної карти стаціонарного хворого він отримав із запізненням, що унеможливило своєчасне оскарження висновків лікарів.

Леськів В.О. наголошує, що під час огляду (конфіденційна інформація) не були належним чином перевірені об’єктивні дані щодо його здоров’я, а в історію хвороби були внесені відомості, які не відповідають дійсності, зокрема щодо (конфіденційна інформація), що спростовується наявними медичними документами та консультаційними висновками спеціалістів.

Прокурор Леськів В.О. наголосив, що після отримання інформації про невизнання його особою з інвалідністю вжив негайних заходів для спростування такого рішення в судовому порядку. З метою захисту своїх прав, ним до Хмельницького окружного адміністративного суду подано позов про визнання протиправним та скасування рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» від 02.07.2025 про невизнання його особою з інвалідністю.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № (конфіденційна інформація) адміністративний позов Леськіва В.О. задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 02 липня 2025 року про невизнання Леськіва В.О. особою з інвалідністю.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що скасування йому інвалідності здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, без належного та повного медичного обстеження, з ігноруванням наявних медичних документів та реального стану його здоров’я. На думку прокурора, усі наявні матеріали свідчать про наявність у нього стійких функціональних порушень та законність встановлення ІІ групи інвалідності. У зв’язку з викладеним Леськів В.О. вважає, що дисциплінарне провадження підлягає закриттю.

 

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У 2025 році надання / підтвердження / скасування  статусу особи з інвалідністю регламентується основними нормативно-правовими актами: Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон від 21.03.1991 №  875-XII) із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-ІХ (далі  – Закон від 19.12.2024 № 4170-ІХ), постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338 (далі – постанова від 15.11.2024 № 1338).

Центр оцінювання функціонального стану особи (далі – ЦОФСО) проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями (пункт 51 постанови від 15.11.2024 № 1338):

– на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

– за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі – робоча група з моніторингу);

– за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується ЦОФСО.

Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди.

Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

На момент встановлення Леськіву В.О. у 2017 році інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15- 17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації діяльності прокуратури України, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі  – Кодекс), завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини; Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році; Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році; Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність, професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури, доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 10 Кодексу передбачено, що прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до  морально-етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди поводити себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених  Законами України «Про запобігання корупції»,
«Про прокуратуру».

Стаття 8 Європейської конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Оцінивши діяльність прокурора Леськіва В.О. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про відсутність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Леськіва В.О. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5,6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме:  вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичним (два і більше разів протягом одного року) або одноразовим грубим порушенням правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики - як у службовій, так і в приватній сфері - що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 869/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Леськів В.О. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 цього Закону на нього покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону України «Про прокуратуру»), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі, Леськів В.О. не повинен допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Водночас матеріали отримані під час перевірки у цьому дисциплінарному провадженні свідчать про те, що прокурором Леськівим В.О. не порушено вимог, які ставляться до посади прокурора.

Так, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статті 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

У межах вказаного кримінального провадження перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозу та достатності підстав для встановлення групи інвалідності щодо зазначеного прокурора.

Відповідно до листа Офісу Генерального прокурора від 16 квітня 2025 року на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року, введеного в дію Указом Президента України № 732/2024, Леськіва Василя Омеляновича було визначено для проходження медичного обстеження в умовах стаціонару у Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» у період з 14 квітня до 24 травня 2025 року.

На виконання листа заступника Генерального прокурора від 16 квітня 2025 року Леськів В.О. з 20 до 23 травня 2025 року проходив переогляд у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

Комісією враховано, що Леськів В.О. за першою вимогою прибув до м. Дніпра та проходив переогляд у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», таким чином прокурор вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури.

Прокурор пройшов повторне обстеження на виконання рішення РНБОУ «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №  732/2024.

Згідно з витягом Центральної МСЕК від 02 липня 2025 року інвалідність Леськіву В.О. скасовано.

Після отримання повідомлення про невизнання його особою з інвалідністю прокурор Леськів В.О. вжив заходів для захисту своїх прав та законних інтересів. Зокрема, він звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення, яким його позбавлено статусу особи з інвалідністю.

За результатами розгляду справи № (конфіденційна інформація) Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 10 листопада 2025 року задовольнив позовні вимоги Леськіва В.О., визнавши протиправним та скасував рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 02 липня 2025 року про невизнання його особою з інвалідністю.

Комісією взято до уваги висновок суду, відповідно до якого перевірка обґрунтованості та скасування рішення МСЕК про встановлення Леськіву В.О. ІІ групи інвалідності проведена без наявності належних підстав та з порушенням встановленого порядку.

Комісією враховано, що хоча вказане рішення першої інстанції й не набрало законної сили у зв’язку з його оскарженням до апеляційного суду, зазначені обставини свідчать про те, що прокурор Леськів В.О. своєчасно та в єдиний доступний для нього передбачений законом спосіб відреагував на спірне рішення про невизнання його особою з інвалідністю, обравши єдину законну модель поведінки поновлення порушеного на його думку права. Звернення до суду з метою перевірки правомірності дій медичної установи та рішення на користь позивача свідчать про його відповідальне ставлення до виконання вимог законодавства та прагнення діяти виключно в межах правового поля.

Отже, за результатами аналізу пояснень прокурора Леськіва В.О. та інших документів, зібраних у цьому дисциплінарному провадженні, вбачається, що твердження скаржника про наявність ознак дисциплінарного проступку не підтвердилися. Дії прокурора не суперечать вимогам Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів і не мають характеру приватної вигоди.

Комісія бере також до уваги, що дисциплінарному проступку, як і будь‑якому протиправному діянню, притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах визначеної законом компетенції, а саме надано оцінку лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин, установлених у дисциплінарному провадженні, Комісія вважає, що у діях прокурора Леськіва В.О. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

У зв’язку з цим підстав для притягнення прокурора Леськіва В.О. до дисциплінарної відповідальності не вбачається, і дисциплінарне провадження на підставі частини п’ятої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 45, 47-50, 77, 78
Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-113, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-614дс-108дп-25 стосовно прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Хмельницької обласної прокуратури Леськіва Василя Омеляновича закрити.

Копії рішення направити скаржнику, керівнику Хмельницької обласної прокуратури та прокурору Леськіву В.О.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.