Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.  Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

2.  Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 17 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Дзюби Івана Івановича про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Опанасюком О.Г.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Радзівону М.О., за результатами вивчення якої 25 липня 2025 року ним прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2025 року № 373дп-25 продовжено строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області Опанасюка Олега Георгійовича до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-669дс-173дп-25 до 17 жовтня 2025 року.

За результатами перевірки Радзівоном М.О. 13 січня 2026 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Опанасюка О.Г., який того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Розгляд висновку Комісією 28 січня 2026 року відкладено у зв’язку з неявкою прокурора Опанасюка О.Г. та необхідністю надати йому можливість взяти участь у засіданні.

При цьому протокольним рішенням Комісії відповідно до п. 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, строк розгляду висновку продовжено на один місяць.

Далі скаржника та прокурора повторно своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії 11 лютого 2026 року в режимі відеоконференції  взяв участь прокурор Опанасюк О.Г., який не погодився із наявністю в його діях дисциплінарного проступку.

Від скаржника участь у засіданні Комісії взяв прокурор відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Особа 1, який у повному обсязі підтримав доводи дисциплінарної скарги, висновок члена Комісії та вказав на наявність підстав для притягнення прокурора Опанасюка О.Г. до дисциплінарної відповідальності.

 

3.  Зміст дисциплінарної скарги

Скаржник зазначив, що прокурор Опанасюк О.Г усвідомлюючи, що він не має функціональних порушень, які би відповідали критеріям встановлення ІІ групи інвалідності, вирішив звернутись до органів лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії про визнання його інвалідом відповідної групи.

За твердженням скаржника, посадові особи відповідного закладу МСЕК, попри невідповідність встановлених діагнозів передбаченим критеріям, без належних правових підстав у 2013 році прийняли рішення про встановлення Опанасюку О.Г. інвалідності ІІ групи.

Надалі з метою одержання грошових коштів у вигляді пенсії по інвалідності Опанасюк О.Г. звернувся до Пенсійного фонду у Львівській області.

На думку скаржника, зазначені обставини свідчать про те, що прокурор Опанасюк О.Г. працюючи тривалий час в органах прокуратури на прокурорських посадах, вирішив отримати неправомірну вигоду у вигляді пенсійних виплат як особа з інвалідністю ІІ групи без наявних на це законних та обґрунтованих підстав.

За таких обставин скаржник вважає, що в діях прокурора Опанасюка О.Г. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4.  Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Радзівона М.О., прокурора Опанасюка О.Г., представника скаржника – Особа 1, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено інвалідності з подальшим призначенням пенсійних виплат.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено достатньо велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила:

–  рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

–  Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

У зв’язку з тим, що Опанасюк О.Г. з 2013 року має інвалідність ІІ групи та до 2024 року отримував пенсію по інвалідності, 15 липня 2025 року Генеральна інспекція направила до КДКП дисциплінарну скаргу щодо можливого вчинення прокурором Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області Опанасюком О.Г. дисциплінарного проступку.

Після відкриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора
Опанасюка О.Г. членом Комісії Радзівоном М.О. перед Генеральною інспекцією ініційовано проведення службового розслідування за фактами, викладеними у дисциплінарній скарзі. Листом від 04 серпня 2025 року № 17/1/1-69751вих-25 Офіс Генерального прокурора проінформував керівника Львівської обласної прокуратури про необхідність його проведення. Відповідне службове розслідування призначено наказом керівника цієї прокуратури від 15 серпня 2025 року.

Згідно з інформацією, поданою Опанасюком О.Г. до відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури, у 2013 році Шевченківською міжрайонною МСЕК Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи йому вперше було встановлено ІІ групу інвалідності. Надалі, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 03 квітня 2014 року серії 10 ААВ № 701295, ІІ групу інвалідності продовжено до 01 травня 2017 року з датою чергового переогляду 03 квітня 2017 року. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 30 березня 2017 року серії 12 ААА № 371671 ІІ групу інвалідності встановлено пожиттєво.

До відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури Опанасюком О.Г. індивідуальна програма реабілітації інваліда не надавалась, заходи із облаштування робочого місця не здійснювались, робочий графік не коригувався та заходи із трудової реабілітації не застосовувались.

Опанасюк О.Г. є  військовозобов’язаним працівником прокуратури Львівської області, який перебуває на військовому обліку у 3 відділі Львівського РТЦК та СП м. Пустомити. До матеріалів дисциплінарного провадження долучено військовий квиток від 11 вересня 1990 року серії ГЛ № 216665.

У Львівській обласній прокуратурі відсутня інформація щодо ступеня придатності Опанасюка О.Г. до військової служби.

Відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 04 квітня 2013 року Опанасюку О.Г. призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З 11 грудня 2018 року його переведено з пенсії по інвалідності, призначеної за зазначеним Законом, на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про прокуратуру». З 12 серпня 2025 року на підставі його заяви Опанасюка О.Г. переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років на умовах статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

До матеріалів дисциплінарного провадження долучено пенсійне посвідчення Опанасюка О.Г. від 25 квітня 2017 року серії ААЇ № 379322, видане довічно.

Згідно з інформацією Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора установлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статті 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини законності встановлення медико-соціальними експертними комісіями груп інвалідності працівникам низки державних та правоохоронних органів, у тому числі працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів та достатності підстав для встановлення груп інвалідності ряду працівників державних та правоохоронних органів, зокрема і щодо зазначеного прокурора.

Постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань Особа 2 від 01 серпня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» залучено як спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності працівникам державних і правоохоронних органів, зокрема Опанасюку О.Г.

З огляду на це, Офіс Генерального прокурора листом від 11 вересня 2025 року № 31/2/1-34080-24 повідомив керівника Львівської обласної прокуратури про необхідність ознайомити під підпис Опанасюка О.Г. з інформацією щодо необхідності його прибуття до 30 вересня 2025 року для проходження медичного обстеження до зазначеного медичного закладу у місті Дніпрі.

З листом Офісу Генерального прокурора про необхідність прибуття до зазначеного медичного закладу до 30 вересня 2025 року Опанасюк О.Г. був ознайомлений під підпис 16 вересня 2025 року.

Листом від 30 вересня 2025 року № 46803-25 керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області поінформував відділ кадрової роботи та державної служби Львівської обласної прокуратури, що згідно з рапортом Опанасюка О.Г. від 30 вересня 2025 року він відмовився від поїздки до м. Дніпра у зв’язку зі станом здоров’я. При цьому Опанасюк О.Г. зазначив, що перебування в будь-яких транспортних засобах понад 2–3 години призводить до загострення захворювання, що підтверджується довідками до актів МСЕК 2013, 2014 та 2017 років, якими йому протипоказана робота, пов’язана з відрядженнями. Водночас він повідомив про готовність пройти медичне обстеження в будь-якому медичному закладі міста Львова із залученням свого лікуючого лікаря-невролога.

 

4.1  Короткий зміст висновку службового розслідування

 

Відповідно до наказу керівника Львівської обласної прокуратури від 15 серпня 2025 року № 81 проведено службове розслідування за фактом можливого вчинення прокурором Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області Опанасюком О.Г. дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Визнано, що інформація про отримання Опанасюком О.Г. статусу особи з інвалідністю, оформлення пенсії по інвалідності та отримання ним пенсійних виплат підтвердилась.

Ураховано, що медичне обстеження в умовах стаціонару в Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» відповідно до листа Офісу Генерального прокурора Опансюком О.Г. з метою перевірки обґрунтованості прийнятих медико-соціальними експертними комісіями рішень про встановлення йому інвалідності, в запропонований термін до 30 вересня 2025 року, не пройдено.

 

 

Після тривалого медикаментозного лікування та проходження реабілітаційних заходів Опанасюком О.Г., за результатами консультації з лікуючим лікарем було прийнято рішення звернутися до медико-соціальної експертної комісії для вирішення питання щодо встановлення статусу особи з інвалідністю.

Після направлення його медичних документів лікарською комісією Пустомитівської районної лікарні до медико-соціальної експертної комісії Опанасюк О.Г. вперше, у 2013 році пройшов Шевченківський МСЕК у місті Львові. У цьому ж МСЕК проходив переогляд у березні 2014 та 2017 роках.

За словами Опанасюка О.Г., склад МСЕК налічував голову та 4–6 членів, а тривалість кожного засідання становила приблизно 40–50 хвилин. Під час засідань члени комісії, керуючись медичною документацією, з’ясовували перебіг хвороби, результати лікування й обстежень та стан здоров’я заявника.

Під час оформлення інвалідності Опанасюк О.Г. не використовував своє службове становище. До розгляду звернень і скарг не залучався, процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях стосовно посадових осіб медико-соціальної експертної комісії не здійснював. Близьких родичів у медичних закладах, у яких він проходив лікування або за рішенням чи на прохання яких ініціювалося питання встановлення інвалідності, не мав і не має.

Копії довідок про призначення інвалідності в 2013, 2014 та 2017 роках Опанасюк О.Г. скеровував у кадровий підрозділ Львівської обласної прокуратури.

Надалі, у 2013 році, управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області Опанасюку О.Г. було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у встановленому законодавством порядку.

У 2017 році Опанасюк О.Г. звернувся до Пустомитівського відділу Пенсійного фонду України у Львівській області з питання перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру», у зв’язку з чим у грудні 2018 року йому здійснено перерахунок пенсії відповідно до зазначеного Закону. З липня 2025 року Опанасюку О.Г. припинено пенсійну виплату пов’язану з інвалідністю і призначено пенсійну виплату у зв’язку з вислугою років.

З огляду на погіршення стану здоров’я та постійні загострення захворювання у 2021 році Опанасюк О. Г. за власною ініціативою звернувся до керівника Львівської обласної прокуратури з проханням про переведення з Галицької окружної прокуратури міста Львова до Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області. Близькість місця проживання до робочого місця, відділу поліції та суду забезпечує йому можливість повноцінно виконувати службові обов’язки.

Опанасюк О.Г. зазначив, що рішення про встановлення йому ІІ групи інвалідності, прийняте Шевченківською медико-соціальною експертною комісією міста Львова, на його переконання, повністю відповідає вимогам законодавства, наявній медичній документації та його фактичному фізичному стану, що підтверджується виписками з історії хвороби, результатами проведених обстежень і висновками лікарів.

Він зазначив, що в межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація), на яке посилається Генеральна інспекція, повторне оцінювання стану здоров’я фактично пов’язується з діяльністю ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», що виконує функції Центральної МСЕК МОЗ України та Центру оцінювання функціонального стану особи і розташований у місті Дніпрі.

Водночас він повідомив про готовність пройти повторне оцінювання стану здоров’я виключно у місті Львові, оскільки стан його здоров’я не дозволяє прибути до міста Дніпра. Відповідно до медичної документації та рішення МСЕК йому категорично заборонена робота, пов’язана з відрядженнями, адже він не може перебувати в будь-якому транспортному засобі більше ніж 1–2 години, що призводить до загострення стану здоров’я та потреби в подальшому дороговартісному лікуванні й реабілітації.

У засіданні Комісії прокурор Опанасюк О.Г. повністю підтримав пояснення, надані під час перевірки у дисциплінарному провадженні, та додатково пояснив, що не поїхав до міста Дніпра саме через об’єктивні обставини, а саме через наявність хвороби, яка стала підставою для встановлення йому інвалідності.

При цьому прокурор вказав, що у вересні 2025 року після отримання виклику до медичної установи він з’ясовував, чи може пройти переогляд в іншому місці, ніж у Дніпрі. Водночас після того, як йому повідомили про неможливість проходження переогляду в іншому місці, він телефонував до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» та просив прийняти рішення щодо нього заочно, без його особистого переогляду, однак йому відповіли, що передзвонять, чого станом на теперішній час не відбулося.

Також прокурор повідомив, що востаннє перебував у відрядженні у місті Києві у 2020 році під час проходження переатестації, проте після цієї поїздки упродовж тривалого часу перебував на лікуванні через погіршення стану здоров’я. Окрім цього, прокурор зазначив, що на відпочинок або на лікування на тривалий час не виїжджає, проте у 2022 році двічі особисто за кермом їздив до Польщі до своєї доньки, яка після початку повномасштабного вторгнення перебувала там.

Прокурор вказав, що наразі жодного рішення від ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» він не отримував та про результати переогляду йому невідомо.

На його думку, стан здоров’я станом на теперішній час дозволяє йому виконувати функції прокурора, оскільки він здатний здійснювати їх без тривалих виїздів.

Водночас прокурор повідомив, що останній документ, який підтверджує стан його здоров’я та неможливість поїздок на далекі відстані, датований 2017 роком. Оновлених документів після цієї дати він не має. Також його Індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР) датована 2017 роком; після цього він її не оновлював та інших переоглядів не проходив.

 

7.    Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого

Комісією рішення

 

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Статтею 1 Кодексу визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн - членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Опанасюка О.Г. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Опанасюк О.Г. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» на нього покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону України «Про прокуратуру»), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі, Опанасюк О.Г. не повинен допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії,  які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Прокурор Опанасюк О.Г., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, мав обов’язок не лише формально дотримуватися вимог закону, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту своєї особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури. Натомість він проігнорував письмову вимогу керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичної установи та не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення йому групи інвалідності.

Такими діями прокурор допустив демонстративну неповагу до етичних стандартів поведінки, не вжив передбачених законодавством заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури. Його пасивна позиція фактично сприяє поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, підриває суспільну довіру до державної інституції та створює враження толерування корупційних ризиків у системі.

Прокурор Опанасюк О.Г. був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» з метою перевірки обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення йому інвалідності. Водночас у визначений строк до медичного закладу він не прибув та фактично відмовився від проходження переогляду у зазначеній установі у місті Дніпро.

При цьому Комісія критично оцінює посилання прокурора Опанасюка О.Г. на стан здоров’я та неможливість тривалого перебування у транспорті як на причину відмови від поїздки до м. Дніпра. Вказані обставини спростовуються відомостями, долученими до матеріалів дисциплінарного провадження, зокрема щодо його відрядження до міста Києва для проходження переатестації у 2020 році, а також відомостями Державної прикордонної служби України, відповідно до яких зазначений прокурор особисто за кермом двічі здійснював виїзд за кордон у 2022 році.

Указані обставини свідчать про те, що за наявності потреби прокурор Опанасюк О.Г. не був обмежений можливості здійснювати поїздки на далекі відстані, зокрема особисто керуючи транспортним засобом, що підтверджує його можливість поїхати до міста Дніпра та безпосередньо пройти медичний переогляд у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

Окрім цього, Комісія враховує, що у довідках до актів огляду МСЕК 2013, 2014 та 2017 років йому визначено саме протипоказання до робіт, пов’язаних з відрядженнями, проте не міститься прямої заборони на пересування на далекі відстані. При цьому робота, пов’язана з відрядженням, є ширшим поняттям, аніж одноразова поїздка, наприклад, до міста Дніпра.

Також у матеріалах дисциплінарного провадження наявні лише документи, у яких йдеться про протипоказання до робіт, пов’язаних з відрядженнями, останній із яких датований 2017 роком. Водночас жодних документів, які б підтверджували неможливість поїздки прокурора Опанасюка О.Г. до міста Дніпра через стан здоров’я станом на теперішній час, до матеріалів дисциплінарного провадження не долучено. Відсутність таких документів підтверджено і самим Опанасюком О.Г. під час засідання Комісії.

Комісією також установлено, що навіть за наявності об’єктивних причин, які б не дозволяли Опанасюку О.Г. поїхати до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», прокурором не було вжито жодних активних та достатніх заходів, спрямованих на підтвердження законності встановленого йому статусу особи з інвалідністю у спосіб, який би усував обґрунтовані сумніви суспільства та забезпечував захист авторитету органів прокуратури.

Зокрема, прокурор не ініціював офіційного вирішення питання щодо альтернативного механізму проходження перевірки, не звернувся з відповідними заявами до компетентних органів із наданням належних медичних підтверджень, не скористався можливістю документально засвідчити свою доброчесність у спосіб, який був би зрозумілим та переконливим для громадськості.

Посилання ж прокурора на те, що у вересні 2025 року він здійснив телефонний дзвінок до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», під час якого запропонував медичному закладу провести його переогляд заочно, не підтверджуються матеріалами дисциплінарного провадження. Жодних офіційних документів прокурором Опанасюком О.Г. до матеріалів дисциплінарного провадження не долучено.

Його неприбуття обґрунтовано породжує сумніви щодо дійсності II групи інвалідності. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність. Під сумнів ставиться не лише сам статус інвалідності, а й пов’язані з ним соціально-правові гарантії, зокрема можливість отримання пенсії по інвалідності, яка отримується ним з 2013 року.

У 2013 році йому було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», водночас у 2018 році, після оформлення інвалідності ІІ групи безстроково та фактичного набуття необхідного стажу роботи в органах прокуратури, йому була призначена пенсія відповідно до частини дев’ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає призначення пенсії по інвалідності прокурорам з інвалідністю I чи II групи за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Згідно з частиною другою статті 86 цього ж Закону, пенсія прокурорам призначається у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року  –  страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Така послідовність подій – досягнення необхідного стажу роботи в органах прокуратури, встановлення ІІ групи інвалідності безстроково, а також подальше призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» об’єктивно викликає питання щодо обґрунтованості та добросовісності набуття відповідного статусу.

Водночас, з огляду на тривалий стаж роботи в органах прокуратури та отримання пенсійних виплат, прокурор мав усвідомлювати підвищену суспільну чутливість питання законності встановлення інвалідності та пов’язаних із нею виплат і був зобов’язаний діяти з метою усунення будь-яких сумнівів щодо їх правомірності. Невжиття таких заходів та неприбуття для проходження перевірки негативно позначаються на довірі до органів прокуратури.

Окрім цього, відповідно до інформації Львівської обласної прокуратури Опанасюк О.Г. індивідуальну програму реабілітації інваліда до відповідної прокуратури не надавав.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 03 грудня 2009 року визначала, що ІПР (Індивідуальна програма реабілітації) є обов’язковою до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача.

Індивідуальний план складається на два роки та його виконання контролюється. Виконання всіх заходів індивідуального плану є передумовою реабілітації особи з інвалідністю та допомагає актуалізувати потреби особи з інвалідністю. Саме у ІПР надається оцінка ефективності заходів, які допомагають особі адаптуватись або покращити стан здоров’я.

Згідно з пунктом 14 Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2007 року № 757, в редакції, яка діяла на час встановлення групи інвалідності Опанасюку О.Г. та включно до 30 березня 2022 року, МСЕК або ЛКК під час чергового огляду особи з інвалідністю за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше ніж один раз на два роки, мали переглядати реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою.

При цьому Опанасюком О.Г. під час засідання Комісії зазначено про те, що останній ІПР ним отримано ще у 2017 році після чого жодного разу його перегляд не здійснено.

Також з приводу забезпечення виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда Опанасюк О.Г. письмово до кадрового підрозділу чи до відділу матеріально-технічного забезпечення чи соціально-побутових потреб жодного разу не звертався, унаслідок чого виконання заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та заходи з трудової реабілітації (направлення на санаторно курортне лікування тощо) стосовно нього не здійснювалися.

Свідоме неподання прокурором Опанасюком О.Г. ІПР роботодавцю, невиконання заходів з працевлаштування та відсутність індивідуальних планів реабілітації з контролем заходів адаптації є підставою для об’єктивного сумніву щодо реальності інвалідності, а умисне невиконання заходів реабілітації може свідчити про мету зберегти статус інваліда отриманого всупереч закону та протиправне отримання соціальних виплат.

Слід зауважити, що члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Прокурор Опанасюк О.Г., усвідомлюючи високу суспільну чутливість питання, пов’язаного із фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, в умовах воєнного стану, був зобов’язаний не лише діяти відповідно до вимог чинного законодавства, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту власної ділової репутації та авторитету органів прокуратури загалом. Втім, попри звернення керівництва, прокурор Опанасюк О.Г. свідомо ухилився від проходження повторного медичного огляду, не з’явився до відповідного медичного закладу, а також не ініціював жодних дій, спрямованих на публічне спростування сумнівів щодо законності встановлення йому групи інвалідності.

У сукупності такі дії, а точніше  –  бездіяльність, свідчать про відсутність з боку прокурора Опанасюка О.Г. належної професійної ініціативи щодо підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю. Його поведінка фактично характеризується як ухилення від виконання законних вимог керівництва та невжиття заходів із захисту особистої репутації, що, у свою чергу, дискредитує органи прокуратури в очах суспільства.

Вказані обставини прямо суперечать засадам професійної етики працівника органів прокуратури, негативно впливають на сприйняття інституту прокуратури, особливо в умовах воєнного стану, коли суспільна довіра до державних органів є вкрай важливою.

Таким чином, прокурор Опанасюк О.Г. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 4, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Опанасюком О.Г. вказаного дисциплінарного проступку підтверджено:

- висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Опанасюка О.Г. на підставі наказу керівника Львівської обласної прокуратури від 15 серпня 2025 року № 81;

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції;

-   поясненнями прокурора Опанасюка О.Г.

Дії та бездіяльність прокурора Опанасюка О.Г. належать до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку слід вважати 16 вересня 2025 року (день ознайомлення Опанасюка О.Г. з листом Офісу Генерального прокурора про необхідність його прибуття до медичного закладу), а закінченням 11 лютого 2026 року (день розгляду Комісією дисциплінарного провадження щодо нього).

Таким чином, строк для прийняття рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, передбачений у частині четвертій статті 48 Закону України «Про прокуратуру», не минув.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно Опанасюка О.Г. Комісія зважає на очевидність і грубість допущеного порушення, характер і наслідки проступку, резонансність ситуації у медійному просторі, відсутність усвідомлення своєї вини та належної реакції з боку прокурора.

При цьому навіть незважаючи на наявність у Опанасюка О.Г. протипоказань до робіт, пов’язаних із відрядженнями, його позитивну характеристику, а також відсутність дисциплінарних стягнень, застосованих до нього у минулому, Комісія вважає, що такий проступок є несумісним із подальшим перебуванням Опанасюка О.Г. на посаді в органах прокуратури, а тому дійшла висновку про можливість накладення на нього стягнення, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру», у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Підстав для накладення більш м’якого стягнення Комісія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

ВИРІШИЛА: