Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має. Заохочувався керівником Львівської обласної прокуратури.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

Рішенням Комісії від 11 вересня 2025 року № 257дп-25 строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Кравчика Р.Р. до дисциплінарної відповідальності продовжено на один місяць.

Скаржника та прокурора Кравчика Р.Р. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії взяв участь представник скаржника – прокурор відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора  ОСОБА-1, який за результатами ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження погодився з висновком члена Комісії Куриленка Д.В. про відсутність підстав для притягнення Кравчика Р.Р. до дисциплінарної відповідальності.

Прокурором Кравчиком Р.Р. до Комісії надіслано заяву у якій  зазначено, що з висновком члена Комісії Куриленка Д.В. про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку він погоджується та повідомив про розгляд висновку без його участі.

За вказаних обставин Комісія, ураховуючи вимоги пункту 1 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII), прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

          Скаржником  у дисциплінарній скарзі зазначено, що у медіа у 2024-2025 роках з’явилися численні повідомлення про видачу медико-соціальними експертними комісіями (далі – МСЕК) довідок щодо встановлення групи інвалідності працівникам органів прокуратури. Дії прокурорів щодо оформлення інвалідності викликали значний негативний суспільний резонанс, висвітлювались у медіа, чим завдана шкода авторитету органів прокуратури.

          Крім того, рішенням Ради Національної безпеки і оборони України від        22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» передбачено вжиття заходів реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

          Також скаржник вказав, що перевірка правомірності встановлення відповідної групи інвалідності працівникам органів прокуратури  здійснюється у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні                                (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року.

          За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Кравчика Р.Р. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII) – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).

 

4. Обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження

 

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності коштом Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено достатньо велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам Хмельницької, Черкаської  областей та інших регіонах, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

У зв’язку з цим скаржником до Комісії надіслано дисциплінарну скаргу про можливе вчинення прокурором Кравчиком Р.Р. дисциплінарного проступку.

За наявною у Львівській обласній прокуратурі (далі – обласна прокуратура) інформацією, Кравчик Р.Р. є військовозобов’язаним та перебуває на військовому обліку, йому оформлено бронювання  від призову на військову службу.

Згідно з інформацією обласної прокуратури встановлено, що відомості з приводу користування Кравчиком Р.Р. соціальними гарантіями/пільгами для осіб з інвалідністю - відсутні.

Також Кравчик Р.Р. не звертався до обласної прокуратури щодо необхідності додаткового облаштування робочого місця з дотримання вимог доступності, безбар’єрності тощо. У зв’язку з цим виконання заходів з облаштування робочого місця не забезпечувалось. До первинної профспілкової організації обласної прокуратури з метою отримання допомоги, путівки на відпочинок чи інших благ Кравчик Р.Р. як особа з інвалідністю, також не звертався.

Кравчик Р.Р.  працює в органах прокуратури з вересня 2013 року. З                   10 червня 2025 року призначений на посаду заступника керівника Пустомитівської  окружної прокуратури Львівської області.

Ще до початку роботи в органах прокуратури у Кравчик Р.Р. неодноразово хворів та постійно проходив курс лікування у різних медичних закладах регіону. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я у період з серпня 2020 до березня 2021 років  неодноразово хворів та проходив курс лікування у  відділеннях стаціонару КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня».

За результатами проведеного курсу лікування та реабілітаційних заходів медичними працівниками документацію стосовно пройденого курсу лікування Кравчика Р.Р.  та його особисто направлено до Обласної МСЕК № 1, якою вперше 04 березня 2021 року встановлено ІІ групу інвалідності загальне захворювання строком на один рік, відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії (конфіденційна інформація), яку надалі 01 березня 2022 року продовжено цією ж МСЕК у встановленому порядку та встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання пожиттєво, відповідно до довідки серії (конфіденційна інформація). 

Кравчик Р.Р. за наявності законних підстав на набуття статусу особи з інвалідністю звернувся із заявою до органів Пенсійного Фонду України та йому з 04 березня 2021 року призначено відповідні пенсійні виплати відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які він продовжує отримувати як особа з інвалідністю.

Відповідно до інформації Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні
(конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статті 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини законності встановлення медико- соціальними експертними комісіями груп інвалідності працівникам низки державних та правоохоронних органів, у тому числі працівникам органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

Кравчик Р.Р. у межах зазначеного кримінального провадження для проведення допиту чи інших процесуальних дій не викликався, не допитувався, про підозру йому не повідомлено, заходи забезпечення стосовно нього не застосовувались.

Крім того, Кравчик Р.Р. з 29 вересня до 01 жовтня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (далі – медичний заклад, ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України») для здійснення переогляду, під час якого підтверджено встановлений йому медичний діагноз захворювання.

Згідно із медичним висновком  ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»  від 18 листопада 2025 року № (конфіденційна інформація) Центром оцінювання функціонального стану особи підтверджено рішення прийняте МСЕК стосовно Кравчика Р.Р. щодо встановлення йому ІІ групи інвалідності.

Також на вимогу члена Комісії Львівською обласною прокуратурою стосовно прокурора Кравчика Р.Р. проведено службове розслідування.

Висновком службового розслідування, затвердженим 09 жовтня 2025 року керівником Львівської обласної  прокуратури, констатовано: «Відомостей про те, що прокурором Кравчиком Р.Р. використовувалися службові повноваження або службовий статус та пов’язані із цим можливості  на користь своїх приватних інтересів під час отримання інвалідності засобами та методами службового розслідування не здобуто». «Копію матеріалів та висновку направити до Комісії».

 

5. Пояснення прокурора Кравчика Р.Р.

 

Кравчик Р.Р. пояснив, що тривалий період у нього спостерігались проблеми зі станом здоров’я неврологічного, кардіологічного характеру та проблеми з опорно-руховою системою.

Він тривалий час хворів та проходив лікування в умовах стаціонару у різних медичних закладах Львівської області. 

У  лютому 2020 року стан його здоров’я погіршився та він неодноразово проходив стаціонарне лікування в неврологічному відділенні  КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня».

Крім того, у грудні 2020 року у зв’язку з погіршенням стану здоров’я вчергове був госпіталізований до КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» з діагнозом: (конфіденційна інформація) та надалі неодноразово повторно проходив відповідний курс лікуванні у зазначеному медичному закладі у лютому, березні, травні, вересні та жовтні 2021 року.

Після чергового пройденого курсу лікування лікарями медичного закладу його медичні документи направлено до Обласної МСЕК. За результатами проходження якої йому вперше 04 березня 2021 року встановлено ІІ групу інвалідності, строком на один рік, яку 01 березня 2022 року комісією Обласної  МСЕК  встановлено пожиттєво.

Після встановлення групи інвалідності він звернувся до органів Пенсійного фонду України та на підставі вимог статей 30, 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Галицьким об’єднаним управлінням ПФУ м. Львова йому призначено соціальну пенсію. За перерахунком пенсії, незважаючи на гарантії, передбачені Законом України «Про прокуратуру» він не звертався, а отримує соціальну пенсію.

Також Кравчик Р.Р. пояснив, що він пройшов  медичне обстеження в умовах стаціонару в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» з 29 вересня до 01 жовтня 2025 року, медичним висновком якої від 18 листопада 2025 року підтверджена правомірність отримання ним статусу особи з інвалідністю.

До своїх пояснень Кравчик Р.Р. долучив низку копій відповідних медичних документів, щодо захворювання та проведеного лікування.

Таким чином, він вважає, що оформлення ним статусу особи з інвалідністю та отримання пенсійних виплат здійснено у встановленому порядку на законних підставах.

 

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов’язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Стаття 22 Конституції України зазначає, що права і свободи людини й громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 49 передбачено, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

У статті 58 Конституції України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про інформацію» не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 21 цього Закону визначено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № 5-зп (справа № 18/203-97) забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту,  прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації й діяльності прокуратури України, статус прокурора, загальні права й обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

На час встановлення Кравчику Р.Р. групи інвалідності зазначенні питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року  № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідностей».

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Згідно з вимогами статті 5 Кодексу професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. При здійсненні повноважень він зобов’язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.

Відповідно до статті 7 Кодексу прокурор у прийнятті конкретних рішень повинен бути самостійним, керуватися вимогами закону, морально-етичними принципами професії, відмежовуватися від будь-яких корисливих та приватних інтересів.

Статтею 10 Кодексу встановлено, що прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну  значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Згідно зі статтею 11 Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою професійну честь і гідність; своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, попри відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були й, який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Статтею 19 Кодексу передбачено, що прокурор має виконувати вимоги та суворо дотримуватись обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, не допускати будь-яких проявів корупції у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; використовувати службові повноваження або службове становище у своїх приватних інтересах чи в інтересах третіх осіб.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб. Прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Стаття 31 Кодексу встановлює, що у відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, містять у собі як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури й представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 990/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи й при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами й правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог пункту 91 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (зі змінами) (далі – Положення), прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених частиною 1 статті 43 Закону № 1697-VII. 

 

7. Оцінка встановлених обставин та мотиви ухвалення рішення

 

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Кравчика Р.Р. Комісія виходить з такого.

На прокурора Кравчика Р.Р. відповідно до вимог статті 19 Закону № 1697-VII покладено обов’язок неухильного дотримання присяги прокурора. Діяти він міг лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і зобов’язаний додержуватись правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № 5-зп (справа № 18/203-97) забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту,  прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Тому конфіденційна інформація про стан здоров’я Кравчика Р.Р. у дисциплінарному провадженні не поширюється.

На думку скаржника, при оформленні групи інвалідності Кравчик Р.Р. міг діяти в особистих приватних інтересах, своїми діями, спрямованими на оформлення інвалідності, та отримання пенсії по інвалідності вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; а також систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).

Водночас прокурор, як і будь-який інший громадянин, має право діяти в особистих приватних інтересах, якщо ці дії та інтереси не порушують вимог чинного законодавства.

Дисциплінарне провадження стосовно Кравчика Р.Р. відкрито у зв’язку з можливим вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики - як у службовій, так і в приватній сфері - що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому протиправному діянню притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), можливі шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Відсутність конкретних відомостей про хоча б один з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Згідно з усталеною практикою Комісії дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом № 1697-VII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з Коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від
14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Кравчик Р.Р. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 цього Закону на нього покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону №1697-VII), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі, Кравчик Р.Р. не повинен допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Водночас матеріали отримані під час перевірки у цьому дисциплінарному провадженні свідчать про те, що Кравчиком Р.Р. не порушено вимог, які ставляться до посади прокурора.

Проаналізувавши встановлені під час перевірки обставини та вимоги нормативно-правових актів, надаючи їм комплексну оцінку, Комісія вважає, що доводи дисциплінарної скарги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження.

Так встановлено, що Кравчику Р.Р. вперше статус особи з інвалідністю визначено 04 березня 2021 року, який він набув в результаті загального захворювання та встановлено ІІ групу інвалідності строком на 1 рік (довідка серії (конфіденційна інформація)). Надалі  вказаний статус особи з інвалідністю Кравчику Р.Р. у встановленому порядку підтверджено, відповідно до довідки до акта огляду Обласної МСЕК (конфіденційна інформація) від 01 березня 2022 року серія (конфіденційна інформація) його визнано інвалідом ІІ групи загальне захворювання пожиттєво. 

Крім того, Кравчик Р.Р. прибув до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», де з 29 вересня до 01 жовтня 2025 року знаходився на лікуванні (медичному обстеженні), та вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури.

Також Кравчик Р.Р. додатково надіслав до Комісії копію витягу із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від        22 січня 2026 року № (конфіденційна інформація), відповідно до якого: «(конфіденційна інформація) є критерієм встановлення ІІ групи інвалідності, загальне захворювання, безтерміново».

Зазначені обставини вказують на те, що перед тим, як отримати інвалідність ІІ групи Кравчик Р.Р. упродовж тривалого часу хворів та проходив лікування у медичних закладах області. Встановлення інвалідності пов’язане з наявністю захворювання та тривалим лікуванням і реабілітаційним процесом відповідало вимогам чинного на той момент законодавства та відомчих нормативно-правових документів МОЗ України.

За результатами якого, відповідно до медичного висновку № (конфіденційна інформація)  від 18 листопада 2025 року підтверджено прийняте рішення МСЕК про встановлення йому ІІ групи інвалідності пожиттєво.

Також, як уже зазначалось раніше у межах кримінального провадження     (конфіденційна інформація) Кравчик Р.Р. для проведення допиту чи інших процесуальних, слідчих дій не викликався, не допитувався, про підозру йому не повідомлено, заходи забезпечення стосовної нього не застосовувалися. 

Після встановлення Кравчику Р.Р. групи інвалідності він звернувся до органів Пенсійного фонду України та  отримує пенсію відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Отже, за результатами аналізу пояснень Кравчика Р.Р., вивчення матеріалів службового розслідування та інших документів, зібраних у межах дисциплінарного провадження, встановлено, що рішення про визначення йому групи інвалідності ухвалено в межах чинного законодавства, що підтверджується відповідними доказами. Також можна достовірно стверджувати, що зазначена інвалідність не оформлювалася ним з метою одержання будь-яких додаткових пільг чи переваг.

Зазначені обставини свідчать про те, що прокурор Кравчик Р.Р. вчинив всі необхідні дії з метою підтвердження законності отримання ним статусу особи з інвалідністю, не ухилявся від проходження медичних оглядів та виконав всі заходи, які від нього залежали.

Враховуючи викладене, твердження скаржника про наявність ознак дисциплінарного проступку не підтвердилися. Дії прокурора не суперечать вимогам Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів і не мають характеру приватної вигоди.

Пунктом 62 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, передбачено, що Комісія не може прийняти рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах визначеної законом компетенції, а саме – надано оцінку лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин, встановлених у дисциплінарному провадженні, Комісія вважає, що у діях прокурора          Кравчика Р.Р. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;  систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

Таким чином Комісія вважає, що за результатами розгляду доводи дисциплінарної скарги про наявність у діях прокурора Кравчика Р.Р. при отриманні (продовженні) статусу особи з інвалідністю дисциплінарного проступку, не знайшли свого об’єктивного підтвердження.

У зв’язку з цим підстав для притягнення прокурора Кравчика Р.Р. до дисциплінарної відповідальності не вбачається, і дисциплінарне провадження на підставі частини п’ятої статті 48 Закону № 1697-VII підлягає закриттю.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 45, 47, 48, 50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110–113, 115, 116 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

                                           В И Р І Ш И Л А:

 

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-645дс-150дп-25 стосовно заступника керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області Кравчика Романа Романовича – закрити.

Копії рішення направити прокурору Кравчику Р.Р., а також особі, яка подала дисциплінарну скаргу та керівнику Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення чи отримання ним поштою копії рішення.