Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки Офісу Генерального прокурора Онікеєнка С.М. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-881дс-378дп-25,

В С Т А Н О В И Л А:

1. Відомості про прокурора, стосовного якого здійснюється дисциплінарне провадження

Онікеєнко Сергій Миколайович в органах прокуратури працює з грудня 2002 року, з 20 вересня 2022 року до цього часу – на посаді прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора.

Присягу працівника прокуратури склав 04 лютого 2011 року.

З положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомився 21 грудня 2012 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Заохочувався Генеральним прокурором.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія),  25 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Онікеєнком С.М.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження цього ж дня вказану скаргу розподілено члену Комісії Гарбузі Н.В., яка 31 липня 2025 року прийняла рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-881дс-378дп-25 та провела перевірку викладених у ній обставин.

Комісія 17 вересня 2025 року прийняла рішення № 464дп-25 про продовження строку перевірки у дисциплінарному провадженні  № 07/3/2-881дс-378дп-25 стосовно Онікеєнка С.М. до 25 жовтня 2025 року.

За результатами перевірки член Комісії Гарбуза Н.В. 29 грудня 2025 року склала висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Онікеєнка С.М., який разом з матеріалами дисциплінарного провадження передала на розгляд Комісії.

Скаржника, прокурора Онікеєнка С.М. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

14 січня 2026 року розгляд висновку Комісією відкладено у зв’язку з неявкою прокурора Онікеєнка С.М. та з урахуванням вимоги пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалено протокольне рішення про продовження розгляду висновку на один місяць.

Далі скаржника та прокурора повторно своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Від скаржника участь у засіданні Комісії 29 січня 2026 року взяв ОСОБА 1, який доводи дисциплінарної скарги підтримав. Просив притягнути прокурора Онікеєнка С.М. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше протягом одного року) порушення правил прокурорської етики на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року (далі – Закон № 1697-VII).

Присутній на засіданні Комісії прокурор Онікеєнко С.М. не погодився з дисциплінарною скаргою про вчинення ним дисциплінарного проступку та висновком члена Комісії, підтвердив свої пояснення, надані під час дисциплінарного провадження, надав додаткові пояснення та відповіді на запитання членів Комісії.

Прокурор Онікеєнко С.М. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження заявив усне клопотання про проведення закритого засідання з метою недопущення розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісією задоволено клопотання прокурора Онікеєнка С.М. про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні.

Під час засідання Комісії прокурором Онікеєнком С.М. заявлено усне клопотання про долучення додаткових доказів у дисциплінарному провадженні, яке Комісією задоволено на підставі пункту 111 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі – Положення).

3. Зміст дисциплінарної скарги

Скаржник указав, що прокурор Онікеєнко С.М. у порушення вимог Закону № 1697-VІІ, Присяги прокурора, правил прокурорської етики, вчинив низку протиправних дій, що містять ознаки дисциплінарного проступку.

Так, у 2024 році у численних медіа повідомлено про видачу медико-соціальними експертними комісіями (далі – МСЕК) завідомо неправдивих документів про встановлення інвалідності окремій категорії громадян, зокрема посадовим особам державних органів, серед яких і працівникам органів прокуратури.

Прокурор Онікеєнко С.М. знав і розумів обов’язкові вимоги до прокурора, передбачені статтею 19 Закону № 1697-VІІ та був обізнаним про невідповідність наявного у нього захворювання критеріям для встановлення йому ІІ групи інвалідності, однак діючи умисно вирішив отримати неправомірну вигоду у вигляді пенсійних виплат як особа з інвалідністю ІІ групи  без наявних на це законних та обґрунтованих підстав.

З цією метою  Онікеєнко С.М. після встановлення йому Спеціалізованою нейроофтальмологічною МСЕК КМЦ МСЕ 13.02.2023 ІІ групи інвалідності безстроково та отримання довідки Офісу Генерального прокурора про складові заробітної плати для отримання пенсії, звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності згідно з частиною дев’ятою статті 86 Закону № 1697-VII, яку було задоволено.

Унаслідок систематичного порушення Онікеєнком С.М. вимог законодавства, правил прокурорської етики з 2023 до 2024 року (відповідно до поданих ним щорічних декларацій) органами Пенсійного фонду України йому здійснено виплату пенсії як особі з інвалідністю ІІ групи на загальну                            суму 478 454 грн, яку він отримав без наявних на це законних та обґрунтованих підстав.

Крім того, Генеральним прокурором наказом від 16.10.2024 № 238 було призначено службове розслідування з метою перевірки численних публікацій у медіа про можливі зловживання прокурорів органів прокуратури під час отримання інвалідності, під час якого Онікеєнко С.М. 22.10.2024 повідомив про відсутність у нього групи інвалідності. Водночас уже 24.10.2024 Онікеєнко С.М. звернувся до Департаменту планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності Офісу Генерального прокурора про надання довідки про заробітну плату для отримання пенсії та вжив заходів для переходу на пенсію за вислугу років.

Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні  № (конфіденційна інформація) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною другою                    статті 364, частинами першою та другою статті 366, частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366-2 КК України, під час якого вживаються заходи щодо перевірки обґрунтованості встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури.

У межах цього кримінального провадження постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА 2 від 31.01.2025 для дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК залучено як спеціалістів працівників державної установи «Український державний                    науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (далі – ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України) для перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури, у тому числі й Онікеєнку С.М.  

Онікеєнка С.М. 25.04.2025 ознайомлено з необхідністю прибуття до вказаної державної установи для проходження обстеження з 14.04.2025 до 29.05.2025, водночас він для обстеження не прибув та за наявною інформацією 11.07.2025                ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України прийнято рішення про визнання необґрунтованим рішення МСЕК від 13.02.2023 про встановлення йому групи інвалідності.

За таких обставин скаржник вважав, що прокурором Онікеєнком С.М.  порушено вимоги Закону № 1697-VII, Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс) та в його діях убачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

4. Обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Гарбузу Н.В., пояснення  представника скаржника  ОСОБА 1 та прокурора Онікеєнка С.М., вивчивши висновок та дослідивши матеріали перевірки, Комісія встановила таке.

Рішенням Спеціалізованої нейроофтальмологічної МСЕК Київського міського центру медико-соціальної експертизи від 13.02.2023 року (довідка серії 12 ААВ № 313325) Онікеєнку С.М. встановлена ІІ  група  інвалідності безтерміново (далі − рішення Спеціалізованої нейроофтальмологічної МСЕК КМЦМСЕ від 13.02.2023).

У жовтні 2024 року в медіа набули широкого розголосу питання встановлення прокурорам статусу осіб з інвалідністю, зокрема, зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено достатньо велику кількість випадків установлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо вказаного питання викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України        (далі – РНБО України), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО України вирішила:

− рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

− Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк доповідь про результати перевірки робочими групами обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень – ініціювання їх перегляду в установленому порядку та інформування за наявності підстав правоохоронних органів, а також інших уповноважених органів для вжиття ними відповідних заходів реагування.

− Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора невідкладно забезпечити розроблення законопроєкту щодо проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій (далі – МСЕК), на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

На виконання рішення РНБО України від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 та 08 листопада 2024 року № 1276, якими були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Наказом Міністерства охорони здоров’я України (далі – МОЗ України) від 26.10.2024 №1809 було покладено права та обов'язки Центральної МСЕК МОЗ на ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» та затверджено Положення про Центральну МСЕК МОЗ.

Пунктом 8 Положення про Центральну МСЕК МОЗ було встановлено, що МСЕК проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338  затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності, які в повному обсязі набули чинності з 01.01.2025.

Наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 права та обов’язки Центру оцінювання функціонального стану особи (далі – ЦОФСО) було покладено на ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України». Пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що ЦОФСО проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих МСЕК у тому числі й на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі                      слідчого судді.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 року № 4170-IX доповнено Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» статтею 69^- 1 «Комплексна оцінка обмежень життєдіяльності та оцінювання повсякденного функціонування особи», якою визначено, що перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями, проводиться експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду – стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду та за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Наказом Генерального прокурора від 16.10.2024 № 238 було призначено службове розслідування з метою перевірки розміщеної у медіа інформації про можливі зловживання прокурорів під час отримання інвалідності.

Головою комісії з проведення службового розслідування керівникам самостійних структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, у тому числі й керівнику підрозділу в якому працює Онікеєнко С.М., направлено доручення від 18.10.2024  № 17/1/1-79176вн-24 щодо надання інформації про всіх прокурорів, які мають статус особи з інвалідністю. Після ознайомлення Онікеєнка С.М. з цим запитом ним 22.10.2024 надано письмову інформацію про відсутність у нього інвалідності.

З цих причин у межах указаного службового розслідування Онікеєнко  С.М. не опитувався і його дії не перевірялися.

Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні  № (конфіденційна інформація) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною другою                     статті 364, частинами першою та другою статті 366, частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366-2 КК України, під час якого вживаються заходи щодо перевірки обґрунтованості встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів із числа прокурорів Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань та Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора.

Прокурор Онікеєнко С.М. у межах кримінального провадження                                   № (конфіденційна інформація) для проведення допиту чи інших процесуальних дій                   не викликався, не допитувався, про підозру йому не повідомлялося, заходи забезпечення не застосовувались.

Старшим групи прокурорів у цьому провадженні надано дозвіл Комісії на розголошення під час дисциплінарного провадження відомостей досудового розслідування стосовно Онікеєнка С.М.

У межах цього кримінального провадження постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА 2 від 31.01.2025 залучено як спеціалістів працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури, у тому числі й Онікеєнку С.М.

У зв’язку з цим ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» на виконання рішення РНБО України від 22 жовтня 2024 року, введеного в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, а також зазначеної постанови слідчого від 31 січня 2025 року 27.03.2025 до Офісу Генерального прокурора надіслано листа про сприяння в прибутті до клініки інституту в період з 14.04.2025 до 29.05.2025 прокурорів органів прокуратури за списком (у тому числі                Онікеєнка С.М.) для проходження необхідних медичних процедур та перевірки обґрунтованості раніше прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності.

Департаментом кадрової роботи та державної служби на виконання доручення виконувача обов’язків Генерального прокурора від 07.04.2025      № 31/2/1-28361вн-25 та доповідної записки старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) Онікеєнку С.М.                      25 квітня 2025 року вручене під розпис повідомлення про необхідність прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» з 14.04.2025 до 29.05.2025 для перевірки обґрунтованості прийнятого рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності. Вказаним листом Онікеєнку С.М. роз’яснені вимоги статей 19, 43 Закону України «Про прокуратуру», статей 11, 16, 21 Кодексу, підстави проходження медичного огляду та наслідки відмови від його проходження.

В указаний період Онікеєнко С.М. до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»           не прибув.

За інформацією ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», наданої у рамках кримінального провадження № (конфіденційна інформація) та від 17.11.2025                    № 7909/01-18 на запит Комісії, стосовно Онікеєнка С.М. 11.07.2025 прийнято рішення про скасування раніше встановленої групи інвалідності та статусу особи з інвалідністю.

Таким чином, прокурор Онікеєнко С.М. будучи належним чином повідомленим про необхідність проходження медичного переогляду, до медичного закладу не з’явився, медичного огляду не пройшов та ухилився від виконання вимог прокурора вищого рівня, яким на виконання рішення РНБО України від                   22 жовтня 2024 року №732/2024, вживалися заходи щодо забезпечення проведення перевірок рішень МСЕК, на підставі яких посадовим особам державних органів встановлено інвалідність.

Відповідно до даних порталу Пенсійного фонду України Онікеєнком С.М. відкрито листок непрацездатності у зв’язку із захворюванням у період з 28.05.2025 до 30.05.2025.

На підставі заяви, наявної в ІС «СЕД» від 16.05.2025 № 08/4-1649вн-25, наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 20.05.2025 № 1737-вц Онікеєнку С.М. надано частину щорічної відпустки тривалістю 16 календарних днів з 02 до 17 червня 2025 року.

З іншими заявами про надання відпустки для проходження переогляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 25 квітня 2025 року до 29 травня                 2025 року Онікеєнко С.М. до керівництва Офісу Генерального прокурора не звертався.

Разом з тим, об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали його прибуття у період з 25 квітня 2025 року до 27 травня                  2025 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», не встановлено.

Під час перевірки у дисциплінарному провадженні даних щодо самостійного звернення Онікеєнка С.М. поза визначеного у листі періоду прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження необхідних медичних процедур та перевірки обґрунтованості прийнятого рішення Спеціалізованої нейроофтальмологічної МСЕК КМЦМСЕ від 13.02.2023,  не отримано.

Таким чином, установлено, що прокурор Онікеєнко С.М., був належним чином повідомлений про необхідність проходження медичного переогляду в             ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», до медичного закладу не з’явився, медичний огляд не пройшов.

Крім того, встановлено, що 24.10.2024 до Інструкції з обліку кадрів в органах прокуратури України, затвердженої наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 31.12.2021 № 415, внесені зміни до підпункту «а» пункту 5                   розділу ІІІ, якими зобов’язано долучати до особових справ документи про наявність у прокурора пільг, у тому числі копії посвідчення пенсіонера, особи з інвалідністю, довідки МСЕК.

Згідно з пунктом 4 розділу IV цієї Інструкції в редакції від 24.10.2024 при зміні облікових даних працівник зобов’язаний у десятиденний строк з дати таких змін надати до кадрового підрозділу відповідні документи, які долучаються до особової справи.

На виконання цієї Інструкції виконувач обов’язків Генерального прокурора 17.01.2025 за № 21-4617вн-25 письмово доручив керівникам самостійних структурних підрозділів довести до відома підпорядкованих працівників інформацію щодо необхідності надання до бухгалтерської служби довідки до акту огляду МСЕК про встановлення інвалідності та зміст доручення доведено Онікеєнку С.М.

Водночас за інформацією Департаменту кадрової роботи та державної служби від 15.08.2025 № 07/3-1055вих-25 до Офісу Генерального прокурора Онікеєнком С.М. відомості про наявність у нього статусу особи з інвалідністю                   не надавалися. В особовій справі Онікеєнка С.М. відсутня інформація та документи щодо зазначених відомостей.

З цих причин роботодавець був позбавлений можливості застосувати пільгову ставку єдиного соціального внеску 8,41% замість 22%, оскільки при здійсненні виплат Онікеєнку С.М. єдиний внесок нараховувався за загальною ставкою 22% відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

До Департаменту управління об’єктами державної власності, організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту Офісу Генерального прокурора запити щодо додаткового облаштування робочого місця з дотриманням вимог доступності та безбар’єрності від прокурора Онікеєнка С.М. не надходили.

На підставі заяв Онікеєнка С.М. від 06.03.2023, від 24.10.2024, від 01.12.2024 Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності видані довідки про складові заробітної плати/грошового забезпечення                    Онікеєнка С.М. для оформлення пенсійних виплат від 17.03.2023 № 21-57зп, від 24.10.2024  № 21-212зп і від 04.12.2024 № 21-256зп.

Як вбачається із пояснень Онікеєнка С.М. з березня 2023 року до грудня      2024 року він отримував пенсію по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону 1697-VII, а з грудня 2024 року, у зв’язку з набуттям права на пенсію за вислугу років, органами Пенсійного фонду України на підставі його заяви призначено пенсію відповідно до частин 2 статті 86 Закону №1697-VII.

Копія пенсійного посвідчення від 23.12.2024 надана Онікеєнком С.М. до Департаменту кадрової роботи та державної служби 24.12.2024 та долучена до його особової справи.

Згідно з даними декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Онікеєнко С.М. одержав дохід у виді пенсійних виплат у 2023 році – (конфіденційна інформація) грн, у 2024 році – (конфіденційна інформація) грн.

Онікеєнко С.М. є військовозобов’язаним, перебуває на військовому обліку у Голосіївському районному у місті Києві територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у м. Києві. З 01.04.2025 заброньований за пропозицією керівника Управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора від 21.02.2025 № 08/5-15348вн-25.

Відомості про наявність інвалідності ним до відділу забезпечення реалізації мобілізаційної роботи в органах прокуратури Департаменту кадрової роботи та державної служби не надавалися.

4.1 Стислий виклад матеріалів службового розслідування

Відповідно до наказу Генерального прокурора від 12.08.2025 № 247 за запитом Комісії проведено службове розслідування за фактами, викладеними у дисциплінарній скарзі виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про вчинення прокурором Онікеєнком С.М. дисциплінарного проступку, зокрема, дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

За результатами службового розслідування складено висновок, який затверджено Генеральним прокурором 11.09.2025.

Під час службового розслідування підтверджено наявність фактів, що стали підставою для скерування виконувачем обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора дисциплінарної скарги стосовно прокурора Онікеєнка С.М. про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

5. Пояснення прокурора

Під час засідання Комісії прокурор Онікеєнко С.М. надав пояснення, в яких підтримав свої попередні письмові пояснення, надані під час проведення перевірки у дисциплінарному провадженні, які стосувалися встановлення йому групи інвалідності та перевірки обґрунтованості прийнятого рішення МСЕК.

Онікеєнко С.М. пояснив, що упродовж трудової діяльності, пов’язаної із ненормованими робочими днями, проведенням процесуальних, слідчих дій у нічний час, тривалим сидінням за комп’ютером, високим рівнем стресу та необхідністю довгочасного виконання відповідальної та концентрованої роботи, у нього сформувались чисельні хронічні захворювання.

Клінічні прояви, які передували встановленню діагнозу, що став підставою для визначення інвалідності, спостерігались вже давно, водночас загострились після хвороби (конфіденційна інформація) у 2020 році. На погіршення здоров’я вплинули військові дії, евакуація родини з міста Марганця Дніпропетровської області, яке межує з окупованим містом Енергодаром Запорізької області, що перебувало під цілодобовими обстрілами, а також смерть у цей же час в листопаді 2022 року батька.

Подальші численні лікарські консультації, а також функціональні обстеження засвідчили наявність захворювання, яке є підставою для встановлення інвалідності. Після чергового лікування Онікеєнка С.М. на початку 2023 року в комунальній лікарні Шевченківського району міста Києва, його для подальшого обстеження направлено до відділення ортопедії та травматології Київської районної лікарні № 6, а далі – до Інституту травматології та ортопедії у Шевченківському районі міста Києва, де й були складені консультативні висновки, які скеровані до МСЕК з метою визначення ступеня втрати працездатності та встановлення інвалідності.

Наприкінці лютого 2023 року з медичного закладу він отримав повідомлення про необхідність особистої присутності під час огляду та освідчення експертами МСЕК, а також дату засідання комісії. Онікеєнко С.М. особисто прибув на огляд та освідчення експертами МСЕК за адресою: вулиця Саксаганського, що у місті Києві, де під час спілкування та обстеження двома лікарями, до яких його запросили, отримав довідку про встановлення йому  ІІ групи інвалідності довічно за загальним захворюванням (із зазначенням в довідці про можливість працювати за фахом).

Вважає, що твердження скаржника про незаконне отримання ним групи інвалідності та те, що він нібито мав усвідомлювати неправильність поставленого йому діагнозу не відповідають дійсності, є безпідставними, необґрунтованими та не підтвердженими жодними документами або фактами.

Зазначив, що за видачу отриманих документів та призначення відповідних виплат несуть відповідальність уповноважені особи МСЕК та Пенсійного фонду України, рішення чи дії яких не залежать від його бажання, а всі його дії здійснені у межах законодавства та відповідно визначених процедур.

Встановлення групи інвалідності регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 № 492 «Про порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи» та здійснюється виключно МСЕК на підставі медичних висновків, об’єктивних даних про стан здоров’я та ступінь обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертна комісія є уповноваженим органом, який компетентний встановлювати групу інвалідності та приймати рішення щодо стану здоров’я, тому Онікеєнко С.М., не мав та не має повноважень впливати на рішення МСЕК та як пацієнт не може ставити під сумнів рішення експертів, оцінювати його правильність або вважати його невірним, оскільки не володіє відповідними спеціальними знаннями у сфері медичної експертизи. Медичні документи, що слугували підставою набуття відповідного статусу, мають перебувати у медичній справі. Відповідні консультативні висновки медичних закладів напевно направлялись в адресу МСЕК та не надавались, у тому числі в копіях, йому особисто.

Кадровий підрозділ прокуратури та/або керівництво Офісу Генерального прокурора про статус інваліда відповідної групи не інформував. Індивідуальна програма реабілітації інваліда надавалась, проте поліпшення умов праці не потребував, а тому з цих питань облаштування робочого місця, корегування робочого графіку, заходів з трудової реабілітації не звертався.

Стверджує, що інформацію від службових осіб органів прокуратури про наявність статусу інваліда не приховував.

Зауважив, що всі офіційні документи щодо отримання відповідного статусу оформленні належним чином та доступні для перевірки через встановлені законом процедури.

Указав, що в документах, якими встановлено обов’язок повідомляти про наявність інвалідності, отриманих виплат у зв’язку з цим, він належним чином зазначив такі відомості, зокрема, в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Жодних додаткових вимог щодо обов’язку інформувати про статус інваліда діючими нормативними актами                           не регламентовано.

Також звернув увагу, що за положеннями статті 286 Цивільного кодексу України, будь-яка фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел.

Про отриманий статус особи з інвалідністю відповідний підрозділ фінансування та бухгалтерського обліку не інформував, оскільки йому не відомо про обов’язок подавати такі дані.

Стан здоров’я не перешкоджає належним чиним виконувати службові обов’язки. Вказане бачення кореспондується з позицією спеціалістів, що зазначено в медичних документах про можливість працювати за фахом. Із заявами про надання додаткових відпусток у зв’язку із необхідністю проходження реабілітації чи лікування не звертався, лікування чи реабілітацію додатково не проходив.

Вказав, що приблизно в березні 2023 року звернувся до органів Пенсійного фонду України для отримання документів та реалізації передбачених законодавством прав. Пенсія призначена по інвалідності згідно з встановленою групою та законодавством.

Приблизно в жовтні-листопаді 2024 року звернувся до органів  Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії, яким з огляду на 25 річний загальний стаж підтверджено право на пенсію за вислугою років, яка виплачується з грудня 2024 року. Жодних інших виплат чи пільг у зв’язку з інвалідністю не отримував. Необґрунтоване навантаження на державний бюджет не створюється. Копія пенсійного посвідчення за вислугою років передана ним до кадрового підрозділу.

Зазначив, що перебуває на військовому обліку в Голосіївському РТЦК та СП. Що зазначено в військово-облікових документах з приводу стану здоров’я, йому         не відомо. З військового обліку не знятий. Можливо, в особовій справі зберігається висновок ВЛК Головного військово-клінічного госпіталя, яку він проходив під час звільнення з військової служби (раніше працював у Головній військовій прокуратурі). Він отримав бронювання як працівник прокуратури до 04.11.2025 на час дії військового стану. 17.07.2024 оновлено військово-облікові дані відповідно до вимог діючого законодавства у Голосіївському РТЦК та СП. Дані про стан здоров’я (інвалідність) до РТЦК та СП під час оновлення військово-облікових даних не подавав, оскільки такі не вимагались.

Соціальним гарантіями та пільгами не користувався та не користується. До первинної профспілкової організації з метою отримання допомоги, путівки на відпочинок чи інших благ не звертався. Для проведення будь-яких слідчих чи процесуальних дій у кримінальних провадженнях, пов’язаних із отриманою інвалідністю, до Державного бюро розслідувань чи інших правоохоронних органів не викликався.

У кадровому підрозділі 25.04.2025 його ознайомлено з інформацією про необхідність у період з 14.04.2025 до 29.05.2025 пройти стаціонарне обстеження в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», що знаходиться в місті Дніпро, з метою підтвердження або спростування статусу особи з інвалідністю. Онікеєнко С.М. запланував поїздку на 29.05.2025 з урахуванням навантаження на роботі та вже використану відпустку. З цією метою придбав квиток на потяг № 38 КБ сполученням Київ Пасажирський – Синельниково, однак поїздка не відбулася з причин його захворювання та знаходження на лікарняному за загальним захворюванням у період з 28 по 30 травня 2025 року, про що свідчить запис у додатку «Helsi» та відповідному витязі від 28.05.2025 №17475803. Спроба зателефонувати та домовитися про перенесення обстеження була марною, йому повідомили, що час вже надавався. Жодних повторних повідомлень про прибуття не надходило, про скасування статусу особи з інвалідністю він не інформувався.

Наголосив, що всі його дії щодо проходження медико-соціальної експертизи, оформлення документів та надання інформації здійснені у межах законодавства, встановлених процедур та службових обов’язків, без будь-якого впливу на рішення компетентних органів в без порушення норм прокурорської етики.

Крім того Онікеєнко С.М. заначив, що його небажання розголошувати медичну інформацію у колективі не є свідченням приховування, а відображає його право на приватність, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі − Європейська конвенція з прав людини). Дисциплінарне провадження стосовно нього не відповідало критерію «необхідності в демократичному суспільстві», а відсутність належного балансу між публічним інтересом та правами особи свідчить про порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини, що узгоджується з позицією ЄСПЛ у подібних справах. Будь-яке рішення, ухвалене в межах такого провадження, ризикує бути визнаним непропорційним втручанням у права людини.

Просив Комісію визнати скаргу необґрунтованою та закрити дисциплінарне провадження стосовно нього.

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У 2025 році надання / підтвердження / скасування статусу особи з інвалідністю регламентується основними нормативно-правовими актами: Законами України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2802-XII та «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-ІХ, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338 (далі – постанова від 15.11.2024                  № 1338).

Статтею 69^- 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» встановлено, що перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями, проводиться експертною командою ЦОФСО особи на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду та за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 51 постанови від 15.11.2024 № 1338 визначено, що ЦОФСО проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих МСЕК:

– на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі                слідчого судді;

– за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації)   (далі – робоча група з моніторингу);

– за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди.

Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

На момент встановлення Онікеєнку С.М. у 2023 році групи інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба,                  27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,                  15 - 17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 10 Кодексу передбачено, що прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх копіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від           будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до                         морально-етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який б суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з  другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зав’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди поводити себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури,  належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених  Законами України «Про запобігання корупції», «Про  прокуратуру».

Стаття 8 Європейської конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Оцінивши діяльність прокурора Онікеєнка С.М. щодо відповідності наведеним вимогам Комісія дійшла висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства, що підтверджується таким.

Дисциплінарне провадження відкрито у зв’язку з наявністю ознак  вчинення прокурором Онікеєнком С.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики – як у службовій, так і в приватній сфері – що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем до Кодексу, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також з постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Онікеєнко С.М. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону                    № 1697-VII на нього покладено обов’язок неухильного дотримання присяги прокурора; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Комісією встановлено, що 25 квітня 2025 року Онікеєнко С.М. ознайомився з персональним листом повідомленням про необхідність прибуття для проходження медичного обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» в період з 14.04.2025 до 29.05.2025, який був офіційним інструментом забезпечення ним належного виконання вимог закону та сприяв йому у підтвердженні законності встановлення групи інвалідності.

Водночас прокурор Онікеєнко С.М. не виконав вимог, зазначених у вищевказаному листі, не вжив заходів щодо публічного або службового підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності. Таким чином, Онікеєнко С.М. обрав пасивну модель поведінки, поставив свій власний інтерес та власну думку вище інтересів суспільства та авторитету органів прокуратури всупереч складеній присязі прокурора.

Прокурор Онікеєнко С.М. згідно з листками тимчасової непрацездатності перебував на лікарняному у період із 28 до 30 травня 2025 року.

Окремого значення набуває факт, що прокурор Онікеєнко С.М. завчано був повідомлений про необхідність прибуття для проходження медичного обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 14.04.2025 до 29.05.2025 та йому було визначено достатній час для коригування робочого графіка для проходження обстеження ним у медичному закладі. Об’єктивних даних, які б унеможливлювали його прибуття до медичного закладу для проходження повторного обстеження у вказаний період мною не встановлено. Онікеєнко С.М. без належного обґрунтування ухилився від проходження медичного огляду та не вжив жодних заходів, спрямованих на підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю.

З урахуванням викладеного Комісією критично сприймаються пояснення Онікеєнка С.М. про те, що він запланував поїзду до медичного закладу на останній день визначеного періоду (29.05.2025) у зв’язку з навантаженням на роботі та вже використаною відпусткою, придбав 27.05.2025 квиток на потяг, водночас через перебування на лікарняному з 28 до 30 травня до медичного закладу не прибув. Його пояснення з приводу використаної відпустки спростовані під час перевірки у дисциплінарному провадженні, оскільки відповідно до заяви Онікеєнка С.М. від 16.05.2025 наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 20.05.2025 № 1737-вц Онікеєнку С.М. надано частину щорічної відпустки з 02 до 17 червня 2025 року. Із заявами про надання відпусток на період з 25.04.2025 до 29.05.2025 Онікеєнко С.М. до Департаменту кадрової роботи та державної служби                                   не звертався.

Водночас його неприбуття до медичного закладу обґрунтовано породжує сумніви щодо дійсності II групи інвалідності, встановленої безтерміново. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність. Під сумнів ставиться не лише сам статус інвалідності, а й пов’язані з ним соціально-правові гарантії, зокрема можливість отримання пенсії по інвалідності.

За інформацією ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», наданої у рамках кримінального провадження № (конфіденційна інформація) та від 17.11.2025                  № 7909/01-18 на запит Комісії, стосовно Онікеєнка С.М. 11.07.2025 прийнято рішення про скасування раніше встановленої групи інвалідності та статусу особи з інвалідністю.

Інвалідність Онікеєнку С.М. була встановлена у лютому 2023 року, коли його стаж роботи в органах прокуратури складав понад 20 років (роботу в органах прокуратури розпочав у грудні 2001 року). Відповідно до частини 9 статті 86 Закону № 1697-VII прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Така послідовність подій – наявність необхідного стажу понад 10 років в органах прокуратури, встановлення ІІ групи інвалідності, а також подальше призначення спеціальної пенсії об’єктивно викликає питання щодо обґрунтованості та добросовісності набуття відповідного статусу.

Також Комісією враховано, що Онікеєнком С.М. під час проведення, призначеного наказом Генерального прокурора від 16.10.2024 № 238 службового розслідування про можливі зловживання прокурорів органів прокуратури під час отримання інвалідності, 22.10.2024 повідомив про відсутність у нього групи інвалідності. Водночас уже 24.10.2024 Онікеєнко С.М. звернувся до Департаменту планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності Офісу Генерального прокурора для надання довідки про заробітну плату для отримання пенсії та вжив заходів для переходу на пенсію за вислугу років. Вказані дії Онікеєнка С.М. свідчать про намагання приховати від службових осіб органів прокуратури відомості про наявність у нього статусу особи з інвалідністю. Довідку до акта огляду МСЕК в 2023 році, на підставі якого Онікеєнку С.М. установлено інвалідність ні під час службового розслідування, ні під час дисциплінарного провадження не надав.

Комісією встановлено, що внаслідок неповідомлення Онікеєнком С.М. роботодавця про наявність у нього статусу особи з інвалідністю, встановленої безтерміново, Офісом Генерального прокурора його заброньовано з 01.04.2025 у порушення вимог пункту 3 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 року № 1332, відповідно до якого військовозобов’язані, які згідно із Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації                     не підлягають бронюванню.

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що військовозобов’язані,  визнані в установленому порядку особами з інвалідністю, не підлягають призову на військову службу.

Щодо доводів прокурора Онікеєнка С.М. у частині недопустимості втручання у його приватне життя та порушення його прав, передбачених           статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, Комісія зазначає наступне.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Отже, за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Велика Палата ВСУ у своїй постанові від 30.06.2022 (справа № 9901/159/19) також висловила позицію щодо меж втручання у право на приватність. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вирішення питання про дисциплінарну відповідальність прокурора є свого роду втручанням в приватність його життя (право на повагу до особистого життя), яке може бути пов’язане зі збиранням, зберіганням, використанням і поширенням конфіденційної інформації про прокурора без його згоди. Але можливість такого втручання прямо передбачена Законом України «Про прокуратуру» і здійснюється в інтересах прав людини, з метою захисту яких здійснює свої функції прокуратура України. Таке втручання сприяє гарантуванню того, що прокуратура України, у системі якої працює прокурор, належно виконуватиме функції із захисту прав і свобод людини. Інший підхід унеможливлює належний контроль за поведінкою прокурорів з боку уповноважених на те органів державної влади, зокрема й з боку суду.

Під час дисциплінарного провадження Комісією не встановлено, що стан здоров’я Онікеєнка С.М. вимагав працепристосування, питання скорочення робочого часу або пере розподілення навантаження в зв’язку зі станом здоров’я Онікеєнко С.М. не ініціював. Тобто фактично інвалідність не впливала на звичний спосіб життя прокурора під час виконання його професійних обов’язків. Даний факт підтвердив і сам Онікеєнко С.М. у своїх поясненнях. Відповідно дії Онікеєнка С.М., спрямовані на отримання інвалідності, а в подальшому отримання пенсійних виплат не були пов’язані зі сферою приватності, так як відносились до більш широкої сфери життєдіяльності.

Окрім того Онікеєнко С.М. перебував у стані безперервного виконання своїх службових обов’язків в органах прокуратури. А тому не встановлено, які саме індивідуальні інтереси в частині приватного життя опинились під загрозою та де знаходиться межа між приватним життям особи та діями прокурора, які були спрямовані на отримання інвалідності, що в подальшому зумовило отримання пенсійних виплат із Державного бюджету України відповідно до частини 9                  статті 86 Закону№ 1697-VII.

Комісією надано оцінку діям Онікеєнка С.М. щодо використання статусу особи з інвалідністю в контексті саме його статусу прокурора, а тому Комісія критично оцінює його твердження, що зазначені вище правовідносини належать до приватної сфери життя прокурора. Використання статусу особи з інвалідністю Онікеєнком С.М. для призначення та нарахування спеціальної пенсії та вибірковий підхід до використання статусу інваліда (лише для отримання грошових виплат) явно виходять за межі приватної сфери.

У випадках втручання в право на приватність або його обмеження необхідним є дотримання умов, викладених у пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності втручання.

Щодо наявності законної правової підстави

Зокрема, необхідна наявність правової підстави втручання (перевірки), тобто втручання має бути передбачене законом.

Закон № 1697-VII та Кодекс передбачають обов’язок прокурора діяти доброчесно та уникати поведінки, що може поставити під сумнів довіру до органів прокуратури.

Стаття 43 Закону  № 1697-VII визначає підстави дисциплінарної відповідальності, зокрема за порушення правил прокурорської етики та вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, тощо.

Стаття 4 Кодексу встановлює, що основними принципами професійної етики та поведінки прокурорів є професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури, доброчесність, дисциплінованість та зразковість поведінки.

Стаття 21 Кодексу зазначає, що прокурору слід не допускати дій та поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Згідно з нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов’язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією Прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні повсякчасно підтримувати честь і гідність своєї професії та завжди поводитись професійно, дотримуючись законів, правил, етичних норм своєї професії, в будь який час дотримуватись найбільших норм чесності. Рішенням РНБО України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеним у дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк доповідь про результати перевірки робочими групами обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити розроблення законопроєкту щодо проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність. У зв’язку з цим були внесені відповідні зміни до нормативно правових актів.

Рішення РНБО України є однією із законних підстав проведення перевірки, має обов’язковий характер після його введення в дію указом Президента України та є загальнообов’язковим до виконання.

Таким чином, аналіз вищезазначених нормативно-правових актів доводить, що існує правова підстава для дисциплінарного провадження, а дії органів дисциплінарного контролю (Комісії та її членів) мають пряму правову підставу в національному законодавстві, що відповідає першому критерію згідно з               частиною 2 статті 8 Конвенції. Тобто «втручання» здійснюється не свавільно, а відповідно до закону.

Щодо легітимності мети

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що держави мають право встановлювати обмеження на приватне життя, якщо це необхідно в інтересах захисту економічного добробуту країни, запобігання шахрайству, захисту моралі, прав і свобод інших осіб, а також забезпечення доброчесності державної служби (рішення ЄСПЛ у справах Kudeshkina v. Russia, Baka v. Hungary, Oleksandr Volkov v. Ukraine).

Забезпечення доброчесності й прозорості в органах прокуратури, підтримки суспільної довіри до інституту прокурора, реалізація та виконання рішень РНБО України, указів Президента, спрямованих на очищення державної влади від зловживань, суспільний інтерес та відновлення довіри до органів прокуратури формують законність мети втручання та свідчать про наявність суспільного інтересу.

Щодо пропорційності

ЄСПЛ також визначає, що втручання у право повинно бути необхідним у демократичному суспільстві, бути пропорційним поставленій меті та відповідати нагальній суспільній потребі.

У цьому випадку йдеться про пропорційність, наявність суспільної потреби у втручанні та зважування щодо заходів впливу, які підлягають обранню.

Дисциплінарне провадження стосується не просто доступу до приватної інформації заради отримання, зокрема, медичних даних чи діагнозу прокурора, а реакції на дії, пов’язані з отриманням прокурором статусу інваліда, пільг, пов’язаних з цим статусом і соціальних виплат. Комісія не надає оцінку медичній складовій, а саме діагнозу та призначеному лікуванню.

В умовах війни та боротьби з корупційними проявами, які є перепоною на шляху до європейської інтеграції України, а також посиленої уваги до ефективності використання бюджетних коштів держава має нагальну потребу в очищенні системи публічної служби від осіб, які дискредитують її. Це прямо відповідає рішенню ЄСПЛ у справі «Oleksandr Volkov v. Ukraine», яким підкреслюється необхідність відновлення довіри до судової (в нашому випадку прокурорської) системи.

Правовідносини, які склалися під час отримання прокурором Онікеєнком С.М. статусу особи з інвалідністю та одержання пенсійних виплат з Державного бюджету України відповідно до вимог Закону № 1697-VII, виходять за межі приватності. Крім того, оцінюючи суспільний резонанс і шкоду авторитету органів прокуратури, втручання є легітимним і переслідує мету відновлення довіри та підтримання стандартів доброчесності в органах прокуратури в цілому, а отже має суспільний інтерес.

Прокурор Онікеєнко С.М., усвідомлюючи високу суспільну чутливість питання, пов’язаного із фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, був зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів для захисту власної ділової репутації та авторитету органів прокуратури загалом. Втім, він зайняв позицію, що всі офіційні документи щодо отримання відповідного статусу оформлені належним чином та доступні для перевірки через встановлені законом процедури, належної ініціативи для підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності не виявив.

У сукупності такі дії, а точніше – бездіяльність, свідчать про необ’єктивність, відсутність з боку прокурора Онікеєнка С.М. належної професійної ініціативи щодо підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю. Його поведінка фактично характеризується як ухилення від виконання законних вимог керівництва та невжиття заходів із захисту особистої репутації, що, у свою чергу, дискредитує органи прокуратури в очах суспільства.

Вказані обставини прямо суперечать засадам професійної етики працівника прокуратури, негативно впливають на сприйняття інституту прокуратури, особливо в умовах воєнного стану, коли суспільна довіра до державних органів є вкрай важливою.

Комісія дійшла висновку, що в той момент, коли Онікеєнко С.М. обрав модель поведінки пасивного характеру та проігнорував необхідність з’явитись до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для обстеження, не повідомив роботодавця про наявність у нього статусу особи з інвалідністю, він керувався суб’єктивною думкою, власними інтересами, не був об’єктивним та не сприяв підвищенню авторитету органів прокуратури, який формується через поведінку кожного її працівника. Таким чином, прокурор діяв усупереч вимог статті 3 Закону                           № 1697-VII та статті 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами і усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор порушив один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 3 Закону № 1697-VII та статті 4 Кодексу, принцип об’єктивності. Такі дії прокурора Онікеєнка С.М., які прямо пов’язані з суспільним резонансом та невдоволенням суспільства, є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Ураховуючи вищевикладене, дії прокурора Онікеєнка С.М. Комісією розцінюються як вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Окрім цього, прокурором Онікеєнком С.М. проігноровано етичні норми, які є основоположними засадами поведінки прокурора, зокрема використання статусу особи з інвалідністю, що призвело до призначення та нарахування розміру пенсії, вибірковий підхід до використання статусу інваліда (лише для отримання грошових виплат).

Більше того, відсутність визнання ним своєї відповідальності, ігнорування наслідків своєї поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я свідчить про не усвідомлення етичної природи своїх порушень та повну неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Вказані дії прокурора Комісією розцінюються як систематичне грубе порушення правил прокурорської етики.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, коли до державних службовців, і особливо до прокурорів, ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

Враховуючи вищевикладене, за результатами перевірки Комісія дійшла висновку, що доводи дисциплінарної скарги про вчинення прокурором             Онікеєнком С.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, знайшли своє підтвердження з урахуванням вищезазначених вимог законодавства та встановлених під час перевірки обставин.

Таким чином, прокурор Онікеєнко С.М. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Онікеєнком С.М. дисциплінарного проступку підтверджено:

– дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І.;

– листом про необхідність прибуття Онікеєнка С.М. до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» з 14.04.2025 до 29.05.2025  для перевірки обґрунтованості прийнятого рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності, з яким               Онікеєнко С.М. ознайомлений;

– листом ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27.03.2025;

­– постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань  від 31.01.2025 про залучення у кримінальному провадженні  № (конфіденційна інформація)  як спеціалістів ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»;

– поясненнями прокурора Онікеєнка С.М.;

– іншими матеріалами дисциплінарного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці. При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Онікеєнком С.М. дисциплінарного проступку необхідно врахувати наступне.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Онікеєнком С.М. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

У випадку, який є предметом оцінки, прокурором вчинено триваюче правопорушення. Як вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження, днем початку вчинення Онікеєнком С.М. дисциплінарного проступку треба вважати 25 квітня 2025 року (день ознайомлення з листом-повідомленням про необхідність проходження обстеження в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»), а закінченням              27 травня 2025 року.

Отже, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора Онікеєнка С.М. до дисциплінарної відповідальності не минув.

При обранні виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора              Онікеєнка С.М. Комісія з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону                № 1697-VII враховує характер вчиненого ним дисциплінарного проступку, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, а саме: вчинення прокурором неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури й держави в цілому, умисний характер, їх очевидність та грубість, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, характеристику прокурора.

З урахуванням викладеного Комісія дійшла висновку про відсутність  підстав для накладення більш м’якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки вчинений прокурором Онікеєнком С.М. дисциплінарний проступок несумісний з подальшим зайняттям будь-якої посади в цих органах.

Таким чином, з огляду на викладене Комісія вважає, що застосування до прокурора Онікеєнка С.М.  найбільш суворого дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–49, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 110–112, 115, 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора відділу  організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки Офісу Генерального прокурора Онікеєнка Сергія Миколайовича та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копії рішення направити Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Онікеєнку С.М., а також особі, яка подала дисциплінарну скаргу.

 

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення чи отримання ним поштою копії рішення.