Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

ВСТАНОВИЛА :

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Семіткін Максим Сергійович в органах прокуратури працює з 2019 року, з 15.03.2021 – на зазначеній у дисциплінарних скаргах посаді. Присягу працівника прокуратури склав 08.10.2019, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс), ознайомився 08.10.2019. Характеризується позитивно, Указом Президента України від 17.02.2016  № 53/2016 нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», учасник бойових дій, дисциплінарних стягнень не має.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 07.07.2025 надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І.  (далі – скаржник 1), про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Семіткіним М.С., яку автоматизованою системою того ж дня розподілено члену Комісії Степановій Т.В.

За результатами розгляду скарги 14.07.2025 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-509дс-73дп-25 стосовно Семіткіна М.С.

Також 17.07.2025 до Комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Черкаської обласної прокуратури Пономаренка В.В. (далі – скаржник 2) про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Семіткіним М.С., яку автоматизованою системою того ж дня розподілено члену Комісії Степановій Т.В.  

За результатами розгляду скарги 29.07.2025 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-696дс-238дп-25 стосовно Семіткіна М.С.

Оскільки у дисциплінарних провадженнях № 07/3/2-509дс-73дп-25 та № 07/3/2-696дс-238дп-25 скаржниками 1 і 2 дисциплінарні скарги подано стосовно одного прокурора, рішенням Комісії від 20.08.2025 № 152дп-25 задоволено клопотання члена Комісії Степанової Т.В. та ці дисциплінарні провадження стосовно прокурора Семіткіна М.С. об’єднано в одне за № 07/3/2-509дс-73дп-25.

На підставі зазначеного рішення Комісії автоматизованою системою протоколом повторного перерозподілу від 22.08.2025 об’єднане дисциплінарне провадження № 07/3/2-509дс-73дп-25 розподілено члену Комісії Степановій Т.В., якою проведено перевірку та 07.01.2026 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Семіткіна М.С.

Скаржників 1 і 2, прокурора Семіткіна М.С. своєчасно належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Від скаржника 1 участь у засіданні Комісії взяв Шевчук В.М., який підтримав доводи дисциплінарної скарги, надав пояснення, відповіді на питання членів Комісії. Шевчук В.М. також заявив клопотання про надання скаржнику 1 права на оскарження рішення до Вищої ради правосуддя у разі закриття дисциплінарного провадження.

Від скаржника 2 участь у засіданні Комісії взяли Торопчин С.О., Гіндик А.М., які підтримали доводи дисциплінарної скарги, надали пояснення, відповіді на питання членів Комісії.

Семіткін М.С. взяв участь у засіданні Комісії, надав пояснення, відповіді на питання членів Комісії. Прокурор також заявив клопотання  про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження та врахування при прийнятті рішення клопотання від 20.01.2026 разом з додатками, яке Комісією задоволено.

Семіткін М.С. погодився з висновком члена Комісії Степанової Т.В. від 07.01.2026 про наявність дисциплінарного проступку в його діях, зокрема визнав, що вчинив невірно, не виконавши вимоги керівництва про необхідність медичного переогляду з метою перевірки рішення щодо законності та обґрунтованості встановлення йому статусу особи з інвалідністю.

З урахуванням викладених у клопотанні від 20.01.2026 обставин, Семіткін М.С. просив застосувати до нього менш суворе дисциплінарне стягнення ніж звільнення з посади в органах прокуратури.

Крім того, прокурор заперечив щодо проведення закритого засідання та надав дозвіл Комісії на використання, у тому числі розголошення, оприлюднення у дисциплінарному провадженні, зокрема, у рішенні Комісії, конфіденційної інформації про стан його здоров’я.

На окремі питання членів Комісії, які передбачали отримання конкретних відповідей, Семіткін М.С. ухилявся від надання таких, відповідаючи неконкретно, узагальнено.

Зміст/суть всіх пояснень/відомостей прокурора Семіткіна М.С., які він надав під час дисциплінарного провадження, викладено у  розділі 4 «Встановлені під час дисциплінарного провадження обставини» цього рішення.

3. Зміст дисциплінарних скарг

Скарга скаржника 1

Епізод № 1: під час проведення таємної перевірки доброчесності прокурора Семіткіна М.С. установлено, що 11.03.2025 ним подано декларацію доброчесності прокурора (далі – Декларація) за період з 01.01.2024 до 11.03.2025, до якої внесено недостовірні відомості до твердження № 3 «Мною виконано всі вимоги щодо фінансового контролю, визначені Законом України «Про запобігання корупції», у тому числі у встановлені законодавством строки подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в якій зазначено достовірні відомості».

Так, 28.10.2023 між Семіткіним М.С. (комітент) і конфіденційна інформація (комісіонер) укладено договір комісії № 16342, відповідно до якого комісіонер, крім іншого, зобов’язаний: за дорученням комітента вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу конфіденційна інформація, 2001 року випуску (належить на праві власності комітенту Семіткіну М.С.), за ціною не нижче 120 000 грн.; укласти від свого імені договір купівлі-продажу з покупцем на придбання останнім транспортного засобу; передати комітенту належні йому грошові кошти, отримані від покупця за відчуження автомобіля.

На підставі вказаного договору комісії, 30.10.2023 конфіденційна інформація укладено договір купівлі-продажу № 16342, відповідно до якого цей транспортний засіб продано іншій особі за 120 000 грн. та 10.11.2023 перереєстровано на нового власника.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» Семіткін М.С. був зобов’язаний відобразити факт отримання доходу в сумі 120 000 грн. від продажу зазначеного транспортного засобу у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік. Проте, у поданій 09.03.2024 електронній декларації за 2023 рік він згаданий дохід від відчуження рухомого майна не вказав.

У Семіткіна М.С. виник обов’язок зазначити правдиву інформацію у Декларації. Проте, при заповненні 11.03.2025 Декларації за період з 01.01.2024 до 11.03.2025 Семіткін М.С. шляхом безпідставного підтвердження відомостей у твердженні № 3 вказав недостовірну інформацію і додаткових пояснень у Декларації не навів.

Подання в Декларації недостовірних (у тому числі неповних) тверджень відповідно до п. 2 розділу І Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27.03.2025 № 69, відноситься до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

На думку скаржника 1, вчинення Семіткіним М.С. вказаних дій є підставою притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності згідно з п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697- VII (далі – Закон № 1697-VII).   

 Скаржник 2 вважає, що за таких обставин у діях прокурора Семіткіна М.С. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

4. Встановлені під час дисциплінарного провадження обставини

Заслухавши доповідача – члена Комісії Степанову Т.В., представників скаржників 1 та 2, прокурора Семіткіна М.С., вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, у тому числі долучені на засіданні Семіткіним М.С. матеріали, Комісією встановлено таке.

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА-2. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів. Рішення медико-соціальних експертних комісій  супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено групи інвалідності з подальшим призначенням пенсійних виплат. У засобах масової інформації зазначалося, що окремі прокурори, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності таких правопорушень, зокрема масового встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

Президентом України 22.10.2024 ініційовано засідання РНБОУ, за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22.10.2025 № 732/2024.

З метою забезпечення захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБОУ вирішила:

-  рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення;

-  Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора доручено забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій (далі – МСЕК), на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Згідно з вимогами статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБОУ, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Прокурорами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024000000001166 від 21.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 369 КК України, досудове розслідування у якому здійснювалось Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі – ГСУ ДБР).   

На виконання вказаного рішення РНБОУ, прокурором у кримінальному провадженні конфіденційна інформація А. Барабашем листом від 25.10.2024  № 17/2/1-20401-24 доручено МОЗ провести перевірку правильності винесених МСЕК рішень про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів, у тому числі шляхом проведення експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду згідно з доданим переліком працівників Черкаської обласної прокуратури, які отримали групи інвалідності. Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

На запит члена Комісії Степанової Т.В. від 23.09.2025 директором ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» листами від 13.10.2025 № 4991/01-18 та від 17.11.2025 № 7907/01-18 надано інформацію про те, що цією установою здійснювалась перевірка обґрунтованості рішення про надання статусу особи з інвалідністю Семіткіна М.С., за результатами якої рішенням ЦОФСО 20.02.2025 рішення про встановлення йому статусу особи з інвалідністю скасовано, Семіткін М.С. не з’явився на дообстеження.

Крім того, згідно інформації, зазначеної у листах Голови Центральної МСЕК МОЗ України ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 18.11.2024, 06.12.2024 та від 16.12.2024, адресованих виконувачу обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, встановлено, що МОЗ України на виконання листа Офісу Генерального прокурора доручено Центральній МСЕК України здійснити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності щодо зазначених у запиті Офісу Генерального прокурора осіб, у тому числі і Семіткіна М.С.

Крім цього, з даних листів встановлено, що Голова Центральної МСЕК МОЗ України просить виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора сприяти прибуттю до клініки інституту осіб за списком, серед яких зазначено і Семіткіна М.С., на 25.11.2024 та 04.12.2024 і повторно (оскільки ці особи не з’явились) у період часу з 18.12.2024 по 18.01.2025. При цьому у вказаних листах від 06.12.2024 і 16.12.2024 зазначено, що Семіткін М.С. до медичної установи не з’явився і двічі надіслав запити про отримання публічної інформації щодо законності підстав, на яких його запрошено до клініки інституту.

До 01.01.2025 проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними МСЕК і в разі потреби їх скасування здійснювалось на підставі Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, і згідно з пунктом 13 цього Положення покладалось на Центральну МСЕК МОЗ України. На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, втратило чинність з 01.01.2025 і тоді ж зазначені повноваження Центральної МСЕК було покладено на ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

На виконання зазначеного рішення РНБОУ та з метою сприяння виконання МОЗ України вищевказаного доручення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про здійснення перевірки та переогляду осіб виконувачем обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора в межах розслідування кримінального провадження конфіденційна інформація в.о. керівника Черкаської обласної прокуратури направлено лист від 21.11.2024 № 17/2/1-20401-24, який того ж дня надійшов до прокуратури, про необхідність забезпечення прибуття  прокурорам, згідно зі списком, у тому числі Семіткіна М.С., 04.12.2024 до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару. В.о. керівника Черкаської обласної прокуратури листом від 25.11.2024 № 07-800вих-24 повідомлено Семіткіна М.С. про необхідність з’явитись до вказаної медичної установи, яким Семіткін М.С. ознайомився 25.11.2024.  Водночас, Семіткин М.С. з 28.11.2024 по 06.12.2024 перебував у стані тимчасової непрацездатності на підставі відповідних листків непрацездатності.

У зв’язку з надходженням повторного листа  Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16.12.2024, в.о. керівника Черкаської обласної прокуратури листом від 18.12.2024 № 07-929вих-24 Семіткіну М.С. повторно персонально повідомлено про необхідність прибути з 18.12.2024 до 17.01.2025 до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару, з яким Семіткін М.С. ознайомився 18.12.2024.

Надалі, в.о. керівника Черкаської обласної прокуратури листом від 09.01.2025 № 07-36вих-25 прокурора Семіткіна М.С. вкотре персонально повідомлено про необхідність прибути з 18.12.2024 до 17.01.2025 до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару з одночасним роз’ясненням правил прокурорської етики, з яким Семіткин М.С. ознайомився 10.01.2025.

З причини надходження третього аналогічного за змістом листа  Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 09.01.2025, в.о. керівника Черкаської обласної прокуратури листом від 14.01.2025 № 07-64вих-25 Семіткіна М.С. черговий раз персонально повідомлено про необхідність прибути у період з 10 по 18 січня 2025 року до  ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару та зобов’язано надати пояснення про причини неприбуття до зазначеного медичного закладу.

Разом з тим, прокурор Семіткін М.С. у встановлений час до закладу охорони здоров’я не прибув, медичний огляд не пройшов.

Зазначені обставини (щодо неявки 25.11.2024 та 04.12.2024 і з 18.12.2024 по 18.01.2025 до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження медичного огляду з метою перевірки законності та обґрунтованості прийнятого рішення про встановлення групи інвалідності) на засіданні Комісії підтвердив і Семіткін М.С.

Крім цього він зазначив, що він взагалі не з’явився до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» та не проходив в цій установі медичний огляд з метою перевірки законності та обґрунтованості прийнятого рішення про встановлення групи інвалідності, оскільки не вважав це за необхідне і не довіряв спеціалістам цієї медичної установи.

Згідно інформації з листа заступника Генерального прокурора                                             М. Вдовиченко від 11.09.2025 № 31/2/1-84391ВИХ-25 на запит члена Комісії Степанової Т.В. від 01.09.2025 слідчими ГСУ ДБР за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні конфіденційна інформація від 21.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. ч. 1, 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366-2 КК України. В межах цього провадження постановою старшого слідчого ГСУ ДБР від 31.01.2025 (копію постанови долучено) залучено як спеціалістів працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури, зокрема і Семіткіну М.С. ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» 20.02.2025 прийнято рішення про скасування рішення про встановлення Семіткіну М.С. статусу особи з інвалідністю.

Відповідно до долученої скаржником 2 до дисциплінарної скарги копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 20.02.2025 № ЦО-11393 Семіткіну М.С. не підтверджено встановлений раніше статус особи з інвалідністю, рішення, яким було встановлено статус особи з інвалідністю скасовано. Зокрема, у п. 9 цього витягу зазначено, що розглянувши надану документацію, експертна команда дійшла висновку:                        1) Довідка ВЛК ТМО МВС № 66 від 12.04.2019: в діагнозі «…без порушення функції хребта…» визнаний придатним до служби в поліції; 2) звільнений з лав Національної поліції за власним бажанням, а не за станом здоров’я (Витяг з Наказу ГУНП в Черкаській області № 95 о/с від 16.04.2019); 3) Діагнози в акті огляду МСЕК конфіденційна інформація від 27.08.2021 та, відповідно, експертне рішення не відповідають даним огляду зі стаціонарного епікризу № 3301. Таким чином, наявна у пацієнта патологія нервової системи та опорно-рухового апарату обмежує його життєдіяльність в незначному ступені. Тому, згідно з Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 даних для встановлення будь-якої групи інвалідності з 27.08.2021 немає.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі                                  № 580/8696/25 позовну заяву ймовірно Семіткіна М.С. до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про визнання протиправним та скасування рішення цієї установи від 20.02.2025 конфіденційна інформація прийнято до розгляду та відкрито провадження. Ухвалою суду у вказаній справі від 02.10.2025 від відповідача витребувано необхідні докази і провадження у цій справі зупинено до подання витребуваних судом доказів. Відомості щодо остаточного рішення на час прийняття рішення Комісією відсутні.

 Також, згідно долученої скаржником 2 до своєї дисциплінарної скарги інформації в.о. керівника Черкаської окружної прокуратури А. Шляхова від 21.10.2024 Семіткін М.С. отримує пенсію як працівник органів внутрішніх справ.

Згідно щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих Семіткіним М.С. за 2019 – 2024 роки, він отримував в цей період пенсію на загальну суму 549 353 грн.

Крім того, враховуючи новини, опубліковані 25.09.2025 на офіційних вебсайтах Офісу Генерального прокурора і ДБР щодо повідомлення про підозру прокурору у незаконному оформленні інвалідності та заволодінні бюджетними коштами, членом Комісії Степановою Т.В. з метою перевірки, чи не стосується зазначена інформація Семіткіна М.С. 01.10.2025 направлено відповідний запит до Офісу Генерального прокурора, з витребуванням копій повідомлення про підозру Семіткіну М.С. з вказаного приводу та відповідних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру.

У відповідь на запит прокурором у кримінальному провадженні – заступником начальника Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв’язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора Бабенком І. поінформовано, що прокурорами цього Департаменту здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні конфіденційна інформація від 17.02.2025 за підозрою Семіткіна М.С. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 371, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України. У межах досудового розслідування зазначеного кримінального провадження                      Семіткіну М.С. 24.09.2025 повідомлено про зміну раніше повідомленої та про нову підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень. У додаток до цієї інформації прокурором І. Бабенком долучено лише копію зазначеного повідомлення про нову та про зміну раніше повідомленої підозри Семіткіну М.С. від 24.09.2025 без доказів на її підтвердження.

Зокрема, згідно цього повідомлення  про зміну раніше повідомленої та про нову підозру Семіткіну М.С., крім злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 371 КК України за фактами подій Революції гідності, які мали місце у січні 2014 року, інкримінуються злочини, передбачені  ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, вчинені під час оформлення ним статусу особи з інвалідністю у 2019 році,  з подальшим переоглядом у 2021 році та отриманні у зв’язку з цим пенсійних виплат на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Під час допитів в якості підозрюваного 14.04.2025 і 09.05.2025                       Семіткін М.С. в межах кримінального провадження конфіденційна інформація (копії протоколів допитів долучено прокурором у кримінальному провадженні на  запит скаржнику 1 в обґрунтування дисциплінарної скарги скаржника 1) з цього приводу повідомив, що травму хребта, яка стала підставою для встановлення йому статусу особи з інвалідністю, він отримав у 2009 році, коли був курсантом Херсонського юридичного інституту при ХНУВС, обставин отримання цієї травми не пам’ятає.    

Лікування у зв’язку з цією травмою він проходив у Черкасах, також звертався за медичною допомогою до поліклініки МВС України, яке саме лікування проходив, не пам’ятає. Також він проходив ВЛК після завершення навчання, але як саме це відбувалось не пам’ятає, також приблизно щороку проходив ЛЛК у поліклініці МВС, де постійно висловлювався щодо своїх травм і тану здоров’я. Чому з приводу скарг на стан здоров’я і травми у медичних документах немає жодних відомостей, йому невідомо, оскільки він не складав ці документи і не є фахівцем у галузі медицини. Оскільки він планував звільнятись з поліції за станом здоров’я, у 2019 році він пройшов ВЛК.

У період служби в ОВС він постійно усно звертався до керівництва і до колег з приводу створення особливих умов праці, у службовому кабінеті мав диван, який використовував для відпочинку у зв’язку з постійними болями в спині та онімінням кінцівок. Під час роботи в органах прокуратури користується ортопедичним кріслом. В той же час, у нього відбувається покращення здоров’я у зв’язку з лікуванням – прийняттям знеболювальних препаратів, масажем, ЛФК.

Процедура проходження ним МСЕК у 2019 році відбувалась швидко, деталей він не пам’ятає. У 2021 році його викликали з МСЕК, повідомили про якесь кримінальне провадження і необхідність пройти повторний огляд, за наслідками якого йому визначили строкову інвалідність, але до якого строку – не пам’ятає. Діагноз, який йому був встановлений, він також не пам’ятає.

Для проходження повторного огляду у 2024 році до ЦМСЕК та у 2025 році до Центру оцінювання функціонального стану особи в м. Дніпро він не з’являвся, оскільки вважає, що не було правових підстав для повторного огляду, а також тому, що не довіряє цим органам. Інвалідом себе не вважає. На запитання, чи має статус особи з інвалідністю та чи отримує пенсійні виплати по інвалідності, відповідати відмовився. На пропозицію слідчого пройти відповідні медичні обстеження на клопотання експерта, Семіткін М.С. відмовився.

Семіткін М.С. під час дисциплінарного провадження у поясненнях 08.08.2025 щодо дисциплінарної скарги скаржника 2, зазначив, що з 2007 року до 16.04.2019 року проходив службу в органах внутрішніх справ. 12.04.2019 ним пройдено медичний огляд ВЛК ДУ «Територіальне медичне об’єднання МВС України по Черкаській області», за результатами якого складено довідку від 12.04.2019 № 66. ВЛК встановлено, що наявні у Семіткіна М.С. захворювання пов’язані з проходженням служби в поліції, його визнано придатним до служби в поліції та непридатним до служби на посаді слідчого, протипоказана робота, пов’язана із значним фізичним навантаженням, вимушеним положенням тулуба, голови. Наказом ГУНП в Черкаській області від 16.04.2019 № 95 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ.

У подальшому 11.06.2019 рішенням обласної МСЕК № 1 КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи» йому встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, у зв’язку з наявністю захворювання, пов’язаного з проходженням служби в поліції, а також видано довідку до акта огляду МСЕК конфіденційна інформація від 11.06.2019.

Із 08.10.2019 він розпочав роботу в органах прокуратури. Потім, 27.08.2021 Семіткіна М.С. повторно оглянуто цією ж МСЕК, за результатами якого підтверджено ІІ групу інвалідності у зв’язку з наявністю захворювання, пов’язаного з проходженням служби в поліції, з визначенням строку інвалідності до 01.09.2023, про що видано довідку до акта огляду МСЕК конфіденційна інформація від 27.08.2021.   

Семіткін М.С. підтвердив факт ознайомлення з зазначеними листами в.о. керівника Черкаської обласної прокуратури упродовж грудня 2024 року та січня 2025 року про необхідність його прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.  Однак він цього не виконав свідомо, оскільки його не ознайомлювали з листами Офісу Генерального прокурора, на підставі яких його викликали до вказаної державної установи. 

Крім того, враховуючи, що його визнано інвалідом ІІ групи ще у 2019 році, Семіткін М.С. не вважає, що у кримінальному провадженні, на яке автор листів посилався, в обґрунтування необхідності його переобстеження для підтвердження встановленого статусу особи з інвалідністю, є підстави для дослідження питання отримання ним групи інвалідності. Також прокурор вважає, що рішення РНБОУ від 22.10.2024 не містить відомостей про обов’язкове проведення особистого переогляду осіб. Листи в.о. керівника Черкаської обласної прокуратури про необхідність Семіткіну М.С. з’явитись для обстеження з метою підтвердження статусу особи з інвалідністю вважає рекомендаційними і такими, що виходять за межі повноважень автора листів. Вважає, що для перевірки обґрунтованості рішень відносно певної особи, з огляду на п. 13 Положення КМУ від 03.12.2009 № 1317, необхідно винесення постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або запит правоохоронних органів / органів спеціального призначення з правоохоронними функціями із зазначенням такої особи. Про винесення таких рішень щодо нього Семіткіну М.С. невідомо. 

У зв’язку з сумнівами у чесності, неупередженості та непідкупності посадових осіб ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень є відомості про розслідування кримінального провадження за фактами зловживань посадовими особами вказаної медичної установи, Семіткіним М.С. порушувались питання щодо можливості проходження обстеження на базі іншої медичної установи (згідно з п. 13 Положення КМУ від 03.12.2009 № 1317), про що направлялись звернення від 19.12.2024 до Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора та від 20.12.2024 до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», відповідь на які йому не надійшла.

Семіткін М.С. вважає, що порушено процедуру його виклику для проходження медичного обстеження, посилаючись на Конституцію України, практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості примусових медичних обстежень без належної правової підстави та інформативної згоди, що є порушенням основних прав людини.

Крім того, Семінкін М.С. з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, вважає, що порушено принцип правомірності, законності, необхідності та пропорційності при втручанні в його особисте життя та тілесну недоторканість.

З урахуванням положень абзацу 8 пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» Семіткін М.С. мав з 01.04.2025 до 01.11.2025 пройти оцінювання повсякденного функціонування особи.

Семіткіну М.С. відомо про публікації медіа щодо можливого незаконного отримання прокурорами груп інвалідності та призначення у зв’язку з цим їм пенсійних виплат. Однак у дисциплінарній скарзі не наведено жодної резонансної/критичної публікації про встановлення групи інвалідності особисто Семіткіну М.С., який у жодній публікації не знайшов своє прізвище, тому не вважає, що повинен був вчиняти будь-яких дій щодо спростування такої інформації.

За таких обставин, Семіткін М.С. вважає дисциплінарну скаргу скаржника 2 щодо нього безпідставною, заперечує порушення вимог законодавства, Кодексу та завдання шкоди авторитету органів прокуратури зі свого боку, тому в його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку.

Водночас, під час засідання Комісії Семіткін М.С. визнав своє суб’єктивне ставлення до вимоги прибути до медичної установи для переогляду в умовах стаціонару з метою підтвердження свого статусу особи з інвалідністю і на цей час вважає, що повинен був це зробити. При цьому на запитання членів Комісії повідомив, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні конфіденційна інформація, у якому на цей час він має процесуальний статус обвинуваченого, ним пройдено судово-медичну експертизу, призначену в межах цього кримінального провадження, в ході якої перевірявся стан його здоров’я і підстави для встановлення йому статусу особи з інвалідністю. Разом з тим, на пропозицію Комісії надати копію висновку цієї судово-медичної експертизи Семіткін М.С. відмовився.

5. Джерела права, що підлягають застосуванню, та мотиви прийнятого рішення

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27.08.– 07.09.1990) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15- 17.10.2008), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, їх загальні права і обов’язки визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з ч. 3, п. п. 2, 3, 4 ч. 4, ч. 5 ст. 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися присяги прокурора, правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, щорічно проходити таємну перевірку доброчесності. Таємну перевірку доброчесності прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних і окружних прокуратур проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до ст. 1 Кодексу визначено, що його завданням є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 10 Кодексу передбачено, що прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь- яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві немає визначень понять гідності й честі. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який б суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У ст. 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до ст. 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь- яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23.04.1999, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 990/229/19). Як зазначено у постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31.05.2005 встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу, прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до підпунту «е» пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема посадові та службові особи органів прокуратури. За правилами ч. 1 ст. 45 цього Закону вони зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсаті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) декларацію особи, уповноваженої  на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості, зокрема про: цінне рухома майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членів його сім’ї; отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї; видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, тощо.

При цьому, згідно розділу 133 роз’яснень НАЗК «Які доходи та подарунки зазначаються у декларації?», розміщених на офіційному вебсайті НАЗК за посиланням: https://wiki.nazk.gov.ua/category/deklaruvannya/hiii-dohody-u-tomu-chysli-podarunky/#post4534, у декларації зазначаються відомості про доходи, які суб’єкт декларування або члени його сім’ї отримали упродовж звітного періоду (п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону). Дохід, що був нарахований, але не отриманий, відображається у деклараціях наступних звітних періодів. 

Пунктом 10 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті. Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станови 2648 грн, а згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» такий прожитковий мінімум встановлено у розмірі 3028 грн. Отже 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, у 2023 році складало 134 200 грн., у 2024 році – 151 400 грн.  

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування належить до компетенції НАЗК.

Статтею 51-1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб’єктами декларування, такі види контролю: щодо своєчасності подання; щодо правильності та повноти заповнення; логічний та арифметичний контроль. НАЗК проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається НАЗК.

Згідно з вимогами ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» повна перевірка декларації полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитися у період здійснення суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується НАЗК. Повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб’єктами декларування, у разі виявлення в них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю. НАЗК  проводить повну перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Порядком проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів, затвердженим наказом Генерального прокурора від 29.12.2022 № 293, передбачено, що декларація доброчесності прокурора – електронний документ, заповнений на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора і підписаний особистим електронним підписом. Доброчесність прокурора – здатність прокурора спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів, відмовляючись від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень, та повідомляти достовірні відомості в Декларації під час її подання (п. 2 розділу І). Проходження таємної перевірки доброчесності полягає у щорічному поданні прокурором Декларації і, за наявності підстав, проведенні службового розслідування та вивченні його результатів з метою перевірки інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень прокурора в Декларації. Кожен прокурор щороку з 01 січня по 31 березня (включно) зобов’язаний особисто шляхом заповнення на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора подати Декларацію за формою і правилами, визначеними додатком 1 до цього Порядку, надати правдиві відомості у формі «Підтверджую» або «Не підтверджую» на запитання, що стосуються або можуть стосуватися його доброчесності, а у випадках, визначених цим Порядком, Декларацією і правилами її заповнення, навести додаткові відомості (п.п. 2, 3 розділу ІІ). Якщо у прокурора виникли сумніви щодо правильності відповіді на одне чи кілька запитань, але прокурор обрав відповідь «Підтверджую», він у такому випадку зобов’язаний у довільній формі навести додаткові пояснення (п. 5 Правил заповнення та подання форми Декларації, встановлених у додатку 1 до цього Порядку). 

Відповідно до п. 2 розділу I Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 13.04.2017 № 111 (який був чинним станом на момент можливого вчинення дисциплінарних проступків Семіткіним М.С. за дисциплінарними скаргами скаржника 1 і скаржника 2), до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належало, зокрема, подання в анкеті доброчесності прокурора (наразі – декларація доброчесності прокурора) недостовірних (у тому числі неповних) тверджень, а також порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції»,
«Про прокуратуру».

Згідно рішення РНБОУ «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22.10.2025 № 732/2024, з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, вирішено:

-  рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення;

-  Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора доручено забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій (далі – МСЕК), на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Згідно з вимогами статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБОУ, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Відповідно до п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, яка діяла до 01.01.2025, Центральна МСЕК МОЗ до 01.01.2025 була уповноважена на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абз. 4 п. 13 цього Положення проводити перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна МСЕК МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»  або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

У 2025 році надання / підтвердження / скасування  статусу особи з інвалідністю регламентується основними нормативно-правовими актами: Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон від 21.03.1991 № 875-XII), постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338 (далі – постанова від 15.11.2024 № 1338).

Відповідно до частини першої ст. 3 Закону від 21.03.1991 № 875-XII   інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (набрала чинності 01.01.2025) на Центр оцінювання функціонального стану особи покладено, зокрема, проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих, у тому числі, медико-соціальними експертними комісіями, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду, а також за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. При цьому, якщо за результатами перевірки обґрунтованості прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень, проведених на базі ДУ  «Укрдержндімспі МОЗ України» або Вінницького національного медичного університету імені                 М. І. Пирогова. За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Проаналізувавши та оцінивши встановлені під час дисциплінарного провадження обставини та дії Семіткіна М.С. на предмет відповідності наведеним вимогам законодавства, Комісія вважає,  що в його діях наявні порушення лише в частині дисциплінарної скарги скаржника 2 (епізод № 3), а обставини, викладені скаржником 1 у дисциплінарній скарзі (епізоди № 1 і № 2) не знайшли свого підтвердження, з огляду на таке. 

Дисциплінарне провадження відкрито у зв’язку з  можливою наявністю ознак вчинення Семіткіним М.С. дисциплінарного проступку, передбаченого п. п. 5, 6, 8 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики  — як у службовій, так і в приватній сфері — що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем до Кодексу, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23.11.2022 № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 869/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Семіткін М.С. є прокурором і відповідно до ст. 19 Закону № 1697-VII на нього покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (ст. 36 Закону № 1697-VII), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі, Семіткін М.С. зобов’язаний не допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; не вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; не допускати дії/бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Однак матеріалами дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою скаржника 1 за епізодом № 1, підстав для притягнення Семіткіна М.С. до дисциплінарної відповідальності не встановлено з огляду на таке.

Відповідно до першочергових пояснень Семіткіна М.С., наданих під час службового розслідування, а також під час дисциплінарного провадження і долучених ним доказів, а також пояснень його дружини Семіткіної Д.С., інших наявних у дисциплінарному провадженні доказів щодо факту отримання Семіткіним М.С. у 2023 – 2024 роках доходу від продажу його автомобіля конфіденційна інформація, 2001 року випуску, не доведено.

Зокрема, Комісією враховано, що на підставі договору комісії конфіденційна інформація, укладеного 28.10.2023 між Семіткіним М.С. та конфіденційна інформація, саме вказаним підприємством, а не Семіткіним М.С. транспортний засіб конфіденційна інформація продано іншій особі, відповідно до договору купівлі-продажу конфіденційна інформація від 30.10.2023 (згідно інформації Територіальних сервісних центрів МВС № 7141, № 7145 та долучених копій документів).

Згідно долученої відповіді конфіденційна інформація від 18.07.2025 № 1807/25, наданої на запит Семіткіна М.С. від 14.07.2025, підтверджено пояснення прокурора в частині чинності на час надання цієї відповіді договору комісії щодо автомобіля конфіденційна інформація, і нерозрахування цим підприємством з Семіткіним М.С. за результатами продажу його автомобіля через наявну заборгованість за покупцем.

Відповідно до умов договору комісії від 30.10.2023 № 16342, конфіденційна інформація зобов’язується за дорученням Семіткіна С.М. за комісійну плату вчинити за його дорученням від свого імені один / або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу конфіденційна інформація. Договір, відповідно до якого комісіонер продає третім особам транспортний засіб, не підлягає узгодженню та візуванню комітентом (Семіткіним М.С.).

Згідно долучених Семіткіним М.С. до своїх пояснень від 30.04.2025, наданих під час службового розслідування, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2023 рік від 28.02.2024 № F1419103 та за 2024 рік від 03.03.2025 № F1419104 доходу від продажу транспортного засобу він не отримував. 

Дружина Семіткіна М.С. – ОСОБА-1 також заперечила отримання своїм чоловіком Семіткіним М.С. доходу від продажу автомобіль конфіденційна інформація, 2001 року випуску, за договором комісії 28.10.2023. При цьому, згідно даних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 і 2024 роки, ОСОБА-1 також не декларувала дохід від відчуження її чоловіком Семіткіним М.С. рухомого майна в сумі 120 000 грн. та відповідні правочини з цього приводу.

Таким чином, враховуючи зазначені докази, а також вимоги пунктів 7, 10 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», розділ 133 роз’яснень НАЗК «Які доходи та подарунки зазначаються у декларації?», Комісія вважає, що підстав для внесення відповідних відомостей про дохід від продажу автомобіля до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік у Семіткіна М.С. не було. Доказів на підтвердження доводів дисциплінарної скарги в цій частині, а так само і на спростування вищевказаних обставин, встановлених під час дисциплінарного провадження, представник скаржника 1 під час засідання Комісії не надав.

При цьому також враховано, що уповноваженим на проведення достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, органом – НАЗК, перевірка з цього приводу не проводилась.

Таким чином, дисциплінарним провадженням не підтверджено доводи скаржника 1 щодо подання 11.03.2025 прокурором Семіткіним М.С. недостовірного твердження у пункті № 3 «Мною виконано всі вимоги щодо фінансового контролю, визначені Законом України «Про запобігання корупції», у тому числі у встановлені законодавством строки подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в якій зазначено достовірні відомості» Декларації доброчесності прокурора, та відповідно не доведено наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 43 Закон № 1697-VII, за цим епізодом (епізод № 1).      

Комісією також не встановлено підстав для притягнення                          Семіткіна М.С. до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарною скаргою скаржника 1 за епізодом № 2.

Зокрема, враховано, що у дисциплінарному провадженні встановлено і доведено факт неодноразового входу в ЄРДР дружиною Семіткіна М.С. ОСОБА-1 без законних підстав до відомостей кримінальних проваджень, які безпосередньо стосувались кримінального провадження, у якому йому повідомлено про підозру у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, їх копіювання на жорсткий диск і зберігання у місці їхнього спільного проживання, де вказана інформація була виявлена і вилучена під час проведення обшуку.

Разом з тим, факт втручання чи будь-який інший вплив Семіткіним М.С. у службову діяльність своєї дружини – службової особи органів Національної поліції України, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно її рішень, дій чи бездіяльності, як того передбачає п. 8 ч. 1 ст. 43 Закон № 1697-VII, є не доведеним.

При цьому Комісія враховує висновок службового розслідування стосовно Семіткіна М.С. від 13.06.2025, затвердженого в.о. керівника Черкаської обласної прокуратури Я. Голинським 16.06.2026, згідно якого не встановлено обставини (місце, час, спосіб), а також працівників прокуратури, які можливо були причетні до передавання Семіткіну М.С. або іншим особам службової інформації щодо досудового розслідування і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Черкаської області. Також, не здобуто об’єктивних даних щодо розголошення або використання Семіткіним М.С. зазначеної інформації. Відомостей, які б вказували на втручання чи вплив Семіткіна М.С. на службову діяльність своєї дружини ОСОБА-1 з метою здійснення входу в ЄРДР, виготовлення скриншотів зображень карток у кримінальних провадженнях та їх зберігання на жорсткому диску за місцем проживання, не встановлено.

Також, Комісією враховано висновок службового розслідування, затвердженого 01.05.2025 начальником ГУНП в Черкаській області О. Гудимою, яким встановлено, що начальник сектору інформаційної підтримки Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА-1, 26.01.2025 у позаробочий час з комп’ютера за місцем проживання безпідставно здійснила обробку відомостей кримінальних проваджень (що мають  безпосереднє відношення до кримінального провадження, у якому її чоловіку Семіткіну М.С. повідомлено про підозру), зробила знімки, на яких відображено інформацію  з кримінальних проваджень, які були збережені ОСОБА-1 на жорсткий диск, який знаходився за місцем її спільного проживання з чоловіком Семіткіним М.С. Комісія з проведення цього службового розслідування вважає, що у ОСОБА-1 приватний інтерес полягає у допомозі своєму чоловіку Семіткіну М.С., а саме вхід до ЄРДР у кримінальні провадження, у яких він здійснював досудове розслідування, перебуваючи на посаді слідчого Придніпровського РВ в м. Черкаси, та збереження інформації з ЄРДР на особистий комп’ютер, з метою можливого подальшого детального ознайомлення Семіткіним М.С.

При цьому ОСОБА-1 заперечила будь-який приватний інтерес при вході в ЄРДР до відомостей у цих кримінальних провадженнях, це було зроблено нею виключно у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Запевнила, що не передавала свій персональний ключ доступу до ЄРДР, заперечила незаконне розголошення або використання в інший спосіб у своїх інтересах інформації, що стала відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Наголосила, що до неї особисто не звертався її чоловік щодо надання йому будь-якої допомоги чи інформації щодо кримінального провадження, у рамках якого йому повідомлено про підозру.    

Крім того, у поясненнях під час службового розслідування (згідно висновку службового розслідування від 16.06.2025), а також під час дисциплінарного провадження 24.07.2025, Семіткін М.С. заперечив факти втручання чи будь-якого впливу на службову діяльність своєї дружини ОСОБА-1.

Комісія також враховує, що скаржником 1 на запит члена Комісії Степанової Т.В. не надано доказів використання, ознайомлення Семіткіним М.С. зі скриншотами з ЄРДР, вилученими під час обшуку у помешканні, де останній проживає разом зі своєю дружиною, а також втручання ним у діяльність своєї дружини, передачу прокурором чи його дружиною даної інформації іншим особам. Під час засідання представник скаржника 1 також не надав таких доказів Комісії.

Таким чином, Комісія вважає, що у дисциплінарному провадженні не здобуто доказів, які б поза розумним сумнівом, доводили об’єктивну сторону дисциплінарного проступку, передбаченого п. 8 ч. 1 ст. 43 Закон № 1697-VII, в діях Семіткіна М.С.

Водночас, Комісія вважає, що у дисциплінарному провадженні встановлено достатньо доказів, які доводять склад дисциплінарного проступку, передбаченого п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закон № 1697-VII, в діях прокурора Семіткіна М.С. за дисциплінарною скаргою скаржника 2 (епізод № 3) з огляду на таке.

Прокурор Семіткін М.С., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з можливим незаконним отриманням інвалідності прокурорами, зобов’язаний не лише формально дотримуватися вимог закону, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури. Натомість він свідомо проігнорував неодноразові письмові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичної установи та не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення йому ІІ групи інвалідності.

Такими діями прокурор виявив демонстративну неповагу до етичних стандартів поведінки, не вжив передбачених законодавством заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури. Його  бездіяльність щодо виконання вимог керівництва фактично сприяла поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, підриває суспільну довіру до цієї державної інституції та створює враження толерування корупційних ризиків у системі.

За наслідками наведених обставин, у медійному просторі поширено значну кількість негативних публікацій щодо законності встановлення інвалідності прокурорам в Черкаській та Хмельницькій областях, зокрема, у публікаціях за посиланнями:

https://www.anticor.foundation/novyny/10846/;

https://www.unian.ua/incidents/prokurori-invalidi-masovo-zafiksovani-v-cherkaskiy-oblasti-skandal-z-msek-12797373.html;

https://suspilne.media/cherkasy/864481-na-cerkasini-visokij-vidsotok-prokuroriv-z-invalidnistu-ofis-genprokurora/;

https://viche.ck.ua/region/invalidnist-mayut-shhonajmenshe-523-prokurory-bilshist-otrymaly-yiyi-shhe-do-pochatku-povnomasshtabnoyi-vijny/;

https://hromadske.ua/suspilstvo/233416-naybilshe-prokuroriv-iaki-maiut-invalidnist-narazi-vyiavyly-na-cherkashchyni-ta-khmelnychchyni-ohp;

https://procherk.info/news/7-cherkassy/122905-cherkaska-oblast-odna-z-pershih-za-kilkistju-osib-z-invalidnistju-sered-prokuroriv;

https://bastion.tv/prokurori-invalidi-posadovci-msek-bezpidstavno-vstanovili-prokuroram-invalidnist_n67492.

Однак належної реакції на ситуацію з боку Семіткіна М.С. не було. Він не здійснив дій для підтвердження законності та обґрунтованості набутого статусу особи з інвалідністю, хоча мав таку можливість. Прокурору Семіткіну М.С. керівництвом неодноразово доведено до відома про необхідність поїхати до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України». Однак за відсутності об’єктивних підстав, які б унеможливлювали його прибуття до медичного закладу та наданої можливості для повторного проходження огляду, Семіткін М.С. без належного обґрунтування свідомо ухилився від проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичного закладу та не вжив жодних заходів, спрямованих на підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю.

У поясненнях Семіткін М.С. посилається на те, що наявність у нього групи інвалідності була предметом перевірки, зокрема, обласною МСЕК у серпні 2021 року.

Однак цей факт не може бути розцінений як безумовне підтвердження правомірності набутого статусу. Перевірка проводилася у межах конкретних процедур і стосувалася стану здоров’я на той момент. Навіть безтермінове встановлення інвалідності не виключає права держави та роботодавця перевіряти її актуальність у зв’язку з новими обставинами та суспільним резонансом. Посилання на попередні перевірки не звільняло прокурора від обов’язку підтвердити законність свого статусу. Прокурор зобов’язаний був пройти повторне обстеження на виконання рішення РНБОУ «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, яким доручено Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Крім того, відповідно до п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, Центральна МСЕК МОЗ до 01.01.2025 була уповноважена проводити перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи і приймати відповідні рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку.

Відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (набрала чинності 01.01.2025) такі повноваження покладено на Центр оцінювання функціонального стану особи.

Щодо доводів прокурора про відсутність у ЗМІ публікацій із згадуванням його прізвища, слід зазначити, що така обставина не спростовує факту наявності суспільного резонансу щодо теми отримання інвалідності прокурорами. З огляду на його службове становище та підвищені етичні стандарти, навіть непряма участь у подібному публічному обговоренні зобов’язувала Семіткіна М.С. вжити активних заходів для підтвердження законності встановленої йому групи інвалідності, зокрема шляхом проходження повторного медичного огляду. Відсутність згадки прізвища Семіткіна М.С. у медіа не усуває його обов’язку реагувати належним чином, оскільки йдеться про державну інституцію інституцію, авторитет якої формується через поведінку кожного її працівника.

Окремого значення набуває факт, що прокурора Семіткіна М.С. неодноразово викликали для проходження повторного обстеження, однак він відмовився скористатися цією можливістю.

Водночас систематичне неприбуття Семіткіна М.С. до медичного закладу, відмова на пропозицію слідчого у кримінальному провадженні, у якому йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених  ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, вчинених під час оформлення ним статусу особи з інвалідністю у 2019 році,  з подальшим переоглядом у 2021 році та отриманні у зв’язку з цим пенсійних виплат, пройти необхідні медичні обстеження для проведення експертизи, відмова Семіткіним М.С. надати Комісії копію висновку судово-медичної експертизи, скасування уповноваженим органом рішення про встановлення йому статус особи з інвалідністю обґрунтовано породжує сумніви щодо законності та обґрунтованості встановлення йому II групи інвалідності. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність. Під сумнів ставиться не лише сам статус інвалідності, а й пов’язані з ним соціально-правові гарантії, зокрема можливість отримання пенсії по інвалідності.

Також Комісія критично оцінює пояснення Семіткіна М.С. у частині недопустимості втручання у його приватне життя та порушення його прав, передбачених ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини.

Наявність статусу прокурора покладає підвищену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у рішеннях неодноразово висловлювався щодо меж втручання у право на приватність, передбачене ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас ст. 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто, за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права. Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного Комісія вважає, що втручання у право приватності, передбачене у ст. 8 Європейської Конвенції, у цьому випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Семіткіна М.С. перевіряються виключно через призму наявності у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 43 Закону № 1697-VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Прокурор Семіткін М.С., усвідомлюючи високу суспільну чутливість питання, пов’язаного із фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, був зобов’язаний не лише діяти відповідно до вимог чинного законодавства, а й вжити необхідних заходів для захисту власної ділової репутації та авторитету органів прокуратури загалом. Однак, попри неодноразові вимоги керівництва, прокурор Семіткін М.С. свідомо ухилився від проходження повторного медичного огляду, не з’явився до відповідного медичного закладу, а також не ініціював жодних дій, спрямованих на публічне спростування сумнівів щодо законності встановлення йому групи інвалідності.

У сукупності такі дії (усвідомлена бездіяльність), свідчать про необ’єктивність, відсутність у прокурора Семіткіна М.С. належної професійної ініціативи щодо підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю. Його поведінка фактично характеризується як ухилення від виконання законних вимог керівництва та невжиття заходів із захисту особистої репутації, що, у свою чергу, дискредитує органи прокуратури в очах суспільства.

Вказані обставини суперечать засадам професійної етики працівника прокуратури, негативно впливають на сприйняття інституту прокуратури, особливо в умовах воєнного стану, коли суспільна довіра до державних органів є вкрай важливою.

Ураховуючи вищевикладене, дії прокурора Семіткіна М.С. розцінюються Комісією як вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Окрім цього, прокурором Семіткіним М.С. проігноровано етичні норми, які є основоположними засадами поведінки прокурора, зокрема використання статусу особи з інвалідністю, що призвело до призначення, нарахування та виплати пенсії, вибірковий підхід до використання статусу інваліда (лише для отримання грошових виплат), що явно виходять за межі приватної сфери.

Більше того, не визнання ним відповідальності, ігнорування наслідків своєї поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я чи керівництво свідчить про неусвідомлення етичної природи своїх порушень та повну неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Вказані дії прокурора розцінюються Комісією як систематичне грубе порушення правил прокурорської етики.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, коли до прокурорів ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

Враховуючи вищевикладене, за результатами дисциплінарного провадження Комісія вирішила, що доводи дисциплінарної скарги скаржника 2 про вчинення прокурором Семіткіним М.С. дисциплінарного проступку, передбаченого п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697- VII, знайшли підтвердження.

Таким чином, прокурор Семіткін М.С. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини 3, пункту 4 частини 4 статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697- VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та систематичне порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Семіткіним М.С. дисциплінарного проступку підтверджено:

- дисциплінарною скаргою скаржника 2 та додатками до неї;

- відомостями із листів директора ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» Варивончика Д. від 13.10.2025 № 4991/01-18 та від 17.11.2025 № 7907/01-18 і додатків до нього;

- поясненнями Семіткіна М.С.;

- іншими матеріалами дисциплінарного провадження у їх сукупності.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про можливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці. При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Семіткіним М.С. дисциплінарного проступку необхідно врахувати наступне.

Об’єктивна сторона вчиненого прокурором Семіткіним М.С. дисциплінарного проступку має складну структуру та утворюється низкою однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Семіткін М.С. вчинив триваюче правопорушення, днем початку є 07.12.2024 (коли Семіткін М.С. після закінчення стану тимчасової непрацездатності повинен був прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару, на виконання листа в.о. керівника Черкаської обласної прокуратури від 25.11.2024 № 07-800вих-24).

Згідно довідки начальника відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури А. Гіндик від 30.12.2025 № 07-1598вих-25 у період з 01.01.2025 у відпустці та у стані тимчасової непрацездатності перебував 50 днів.

Оскільки прокурор Семіткін М.С. для проходження обстеження в умовах стаціонару до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» незважаючи на неодноразові повідомлення не прибув, рішенням  експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 20.02.2025 № ЦО-11393 Семіткіну М.С. не підтверджено встановлений раніше статус особи з інвалідністю, рішення, яким було встановлено статус особи з інвалідністю скасовано.

Таким чином, дата закінчення вчинення ним дисциплінарного проступку - 20.02.2026.

З врахуванням кількості днів його перебування у відпустці та у стані тимчасової непрацездатності, строк для прийняття Комісією рішення про накладення на Семіткіна М.С. дисциплінарного стягнення або рішення про можливість подальшого перебування його на посаді прокурора закінчується 10.04.2026.

Отже, встановлений частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора Семіткіна М.С. до дисциплінарної відповідальності не минув.

На підставі вимог ч. 3 ст. 48 Закону № 1697-VII, обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно Семіткіна М.С., Комісія враховує особу прокурора та його характеристику (у тому числі обставини, викладені ним у своєму клопотанні на засіданні Комісії), ступінь вини, характер вчиненого ним дисциплінарного проступку, здійснення ним неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики та їх наслідки у вигляді істотної шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури й держави в цілому, умисний характер, їх очевидність та грубість,  інші обставини, зокрема його нещирість у наданні пояснень та відповідей за питання членів Комісії на засіданні.

Тому Комісія вважає, що за вчинене прокурором діяння є підстави для застосування до Семіткіна М.С. дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, яке є найбільш суворим і застосовується лише в тому випадку, коли немає підстав для застосування більш м’яких видів стягнення, передбачених ч. 1 ст. 49 Закону № 1697-VII, оскільки вчинений ним дисциплінарний проступок несумісний з подальшим зайняттям будь-якої посади в органах прокуратури.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

 На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА :

Притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Черкаської окружної прокуратури Черкаської області Семіткіна Максима Сергійовича  та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копію рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування дисциплінарного стягнення, керівнику Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, прокурору Семіткіну М.С.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.