Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.  Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Латенко Петро Віталійович в органах прокуратури працює з липня  2013 року дотепер. З 15 березня 2021 року займає посаду прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області.

Присягу прокурора склав 29 травня 2014 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 07 червня 2017 року.

Дисциплінарних стягнень не має. Заохочувався керівництвом Полтавської обласної прокуратури.

2.  Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – КДКП, Комісія) 03 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Полтавської обласної прокуратури Гладія Є.В. про вчинення прокурором Латенком П.В. дисциплінарного проступку.

За результатами розгляду скарги 15 липня 2025 року членом Комісії Мавроді В.В. прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження
№ 07/3/2-498дс-74дп-25 стосовно вказаного прокурора.

За результатами перевірки членом Комісії Мавроді В.В. 17 листопада 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Латенка П.В, який того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії 03 грудня 2025 року взяли участь прокурор
Латенко П.В. та представники скаржника – заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_1 та начальник відділу кадрової роботи та державної служби ОСОБА_2., які у повному обсязі підтримали доводи дисциплінарної скарги, погодились із висновком члена Комісії та вказали на наявність підстав для притягнення прокурора Латенка П.В. до дисциплінарної відповідальності.

3.  Зміст дисциплінарної скарги 

Скаржником зазначено, що відповідно до постанови першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури прокурором Латенком П.В. як старшим групи прокурорів з 25.11.2021 здійснювалось процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація), розпочатому 19.01.2021 за ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за підозрою директора ТОВ «ВБК Бізон» ОСОБА_3. 

Надалі постановою прокурора Латенка П.В. від 23.12.2021 матеріали за підозрою ОСОБИ_3 виділено з кримінального провадження
№ (конфіденційна інформація) в окреме провадження - № (конфіденційна інформація), в якому ним здійснювалось подальше процесуальне керівництво та підтримання публічного обвинувачення у суді першої  інстанції.

На переконання скаржника Латенком П.В. допущено низку порушень під час підтримання публічного обвинувачення в суді першої інстанції у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), а саме: ним не оголошено обвинувальний акт та вступної промови, як того вимагають положення КПК України; прокурор не реагував на порушення судом вимог ст. 348 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відповідно до якої суд має роз’яснювати суть обвинувачення та з’ясовувати позицію обвинуваченого щодо визнання вини; не наполягав на допиті обвинуваченого ОСОБИ_3, який у результаті не був допитаний по суті пред’явленого обвинувачення; не заперечував проти приєднання до матеріалів судової справи додаткового доказу сторони захисту, який не було відкрито йому в порядку ст. 290 КПК України.

Як наслідок, вироком Полтавського районного суду від 26.09.2023 
ОСОБУ_3 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінальних правопорушень, передбачених  ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, в задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах держави відмовлено.

Кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) розпочато за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України за фактами розтрати бюджетних коштів та службового підроблення працівниками Новоселівської сільської ради, а також за ч. 2 ст. 367 КК України за фактом службової недбалості ФОП ОСОБИ_4.

На даний час провадження перебуває на стадії досудового розслідування, процесуальне керівництво у якому здійснює Латенко П.В. як старший групи прокурорів.

Водночас, з моменту виділення кримінального провадження                                  № (конфіденційна інформація) минуло понад три роки, протягом яких, у порушення вимог статей 2, 9, 28 КПК України, не проведено жодної слідчої (розшукової) дії.

З огляду на викладене, скаржник вважав, що у діях прокурора Латенка П.В. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон
№ 1697-VII), тобто невиконання або неналежне виконання службових обов’язків.

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Пізніше, 24 листопада 2021 року, слідчим Полтавського РУП було відкрито окреме кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) за фактом внесення завідомо неправдивих відомостей до акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), що кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України.

На підставі постанови першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури прокурора Латенка П.В. 25.11.2021 визначено старшим групи прокурорів та одночасно об’єднано обидва кримінальних провадження в одне під № (конфіденційна інформація).

17.12.2021 року директору ТОВ «ВБК Бізон» ОСОБІ_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, попри наявність суперечностей у зібраних під час досудового розслідування доказах.

Із вищевказаного провадження 23.12.2021 року прокурором виділено окремі матеріали щодо ОСОБИ_3, яким присвоєно номер № (конфіденційна інформація). Обвинувальний акт у цьому провадженні затверджено 31 грудня 2021 року тим самим прокурором і скеровано для розгляду до Полтавського районного суду. У ньому йшлося про те, що ОСОБА_3, будучи директором підприємства, уклав договір з Новоселівською сільською радою на виконання робіт вартістю 139850 грн, завідомо завищивши обсяги виконаних будівельних робіт.

Підтримуючи публічне обвинувачення в суді прокурор Латенко П.В. у порушення вимог ст. 347, 348, 349 КПК України не оголосив обвинувальний акт та заявлений у підготовчому судовому засіданні цивільний позов в інтересах держави, не виголосив вступну промову, не реагував на порушення судом порядку визначення та дослідження доказів і не наполягав на допиті обвинуваченого ОСОБИ_3.

Крім того, не заперечував проти долучення доказу сторони захисту, який не відкривався стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України.

Попри встановлені обставини щодо наявності обладнання, відсутність якого інкримінувалась обвинуваченому, про що прямо в судовому засіданні заявила сторона захисту, прокурором Латенком П.В. не заявлено перед судом клопотання щодо винесення ухвали про проведення слідчих розшукових дій відповідно до ч. 3 ст. 333 КПК України.

Як наслідок, вироком Полтавського районного суду від 26.09.2023
ОСОБУ_3 виправдано за недоведеністю вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а у задоволенні цивільного позову прокурора відмовлено.

Апеляційну скаргу, в якій йшлося про неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, прокурор Латенко П.В. подав 23.10.2023 року.

Згодом, 10.06.2024 року, за ініціативи відділу підтримання публічного обвинувачення в суді та заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5, до зазначеної скарги було внесено відповідні зміни в порядку частини 4 статті 36 КПК України.

Під час апеляційного розгляду колегія суддів визнала необґрунтованими доводи прокурора про те, що судом допущено неповноту судового розгляду, що призвело до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а саме що в судовому засіданні обвинувальний акт не оголошувався, не вирішувалось питання про дослідження доказів, а відтак не встановлювалась позиція обвинуваченого щодо висунутого йому обвинувачення, не проводився допит обвинуваченого.

Зокрема, колегія суддів звернула увагу, що кримінальне провадження розглянуто судом в загальному порядку, з дослідженням доказів в судовому засіданні. Будь-яких обмежень в реалізації наданих законом прав обвинуваченого, представника потерпілого чи інших учасників кримінального провадження під час судового розгляду апеляційним судом не виявлено.

Апеляційним судом також встановлено, що обвинувачений надавав суду пояснення щодо обставин вчиненого злочину, відповідав на запитання учасників кримінального провадження, брав участь в судових дебатах та йому надавалося останнє слово. Суд виклав у вироку показання самого обвинуваченого, експертів, свідків, які допитані в ході судового слідства, докази, які досліджені безпосередньо, проаналізував досліджені докази та надав їм належну оцінку.

Під час дослідження доказів в засіданнях суду першої інстанції прокурор не був обмежений у своїх процесуальних правах, однак додаткових клопотань з приводу обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядку їх дослідження чи з інших питань, не заявляв. 

Відтак зазначені прокурором в апеляційній скарзі порушення не порушили права учасників кримінального провадження, не вплинули на правильність рішення, прийнятого по суті судом першої інстанції стосовно ОСОБИ_3, а тому не є істотними. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.07.2024 апеляцію прокурора залишено без задоволення, а виправдувальний вирок суду першої інстанції - без змін.

02.10.2024 заступник керівника обласної прокуратури подав касаційну скаргу, однак постановою Верховного Суду від 03.04.2025 її залишено без задоволення, а ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11.07.2024 та вирок Полтавського районного суду від 26.09.2023  без змін.

Відхиляючи доводи прокурора, колегія суддів Верховного Суду у постанові зазначила, що прокурор не був обмежений у своїх процесуальних правах під час дослідження доказів у місцевому суді, однак не заявляв додаткових клопотань, у тому числі щодо обсягу доказів, які необхідно дослідити, та порядку їх дослідження.

Прокурор не звертав увагу суду на необхідність оголошення ним обвинувального акта та не наполягав на цьому. Неоголошення обвинувального акта жодним чином не порушило права прокурора на підтримання висунутого обвинувачення та не перешкодило йому доводити перед судом винуватість ОСОБИ_3 у вчиненні інкримінованих правопорушень.    

Разом з тим, кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) з моменту його реєстрації перебувало без належного процесуального руху впродовж понад трьох років, що свідчить про порушення однієї з основоположних засад кримінального провадження – розумних строків, регламентованої статтею 28 КПК України.

Водночас згідно з наданим листом Полтавської окружної прокуратури Полтавської області від 04.08.2025, у рамках досудового розслідування прокурором Латенком П.В. було проведено окремі слідчі (розшукові) дії: зокрема, допитано свідків 26.11.2021, 29.11.2021 та 30.11.2021, 17.12.2021 прийнято рішення про зміну правової кваліфікації, а 21.12.2021 визначено підслідність кримінального правопорушення.

Втім, після вказаних процесуальних дій до 09.05.2025 досудове розслідування фактично не здійснювалося, і лише після витребування матеріалів кримінального провадження Полтавською обласною прокуратурою в межах службового розслідування, прокурор Латенко П.В. надав нові вказівки слідчому в порядку частини другої статті 36 КПК України. Наступну вказівку датовано 27.06.2025.

Крім того, 25.06.2025 прокурором було ініційовано питання щодо неналежної організації досудового розслідування, а також направлено лист керівнику органу досудового розслідування з пропозицією про зміну групи слідчих у провадженні № (конфіденційна інформація).

Під час оперативної наради, що відбулася того ж дня - 25.06.2025, заступником керівника Полтавської обласної прокуратури було констатовано, що кримінальне провадження продовжує залишатися без руху, жодних нових слідчих дій не вчинено. Прокурором Латенком П.В., всупереч вимогам статей 2, 9, 28 КПК України, не вжито необхідних заходів для активізації досудового розслідування, забезпечення дотримання розумних строків, а також досягнення завдань кримінального провадження.

З огляду на зазначене, постановою керівника Полтавської окружної прокуратури від 27.06.2025, відповідно до ч. 3 ст. 37 КПК України, змінено склад групи прокурорів у кримінальному провадженні з огляду на неефективне здійснення процесуального керівництва прокурором Латенком П.В.

Наказом керівника Полтавської обласної прокуратури Гладія Є.В. від  
30 квітня 2025 року № 77 призначено службове розслідування стосовно прокурора Латенка П.В.

За результатами службового розслідування не встановлено фактів вчинення прокурором Латенком П.В. дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманні публічного обвинувачення у кримінальному провадженні №12021170440000898.

 Однак, встановлено порушення прокурором Полтавської окружної прокуратури Латенком П.В. при здійсненні процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях № (конфіденційна інформація)., № (конфіденційна інформація) вимог статей 2, 17, 84, 85, 91, 92, 242 КПК України, а також при підтриманні публічного обвинувачення в суді у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) – вимог ст. 347 КПК України, пунктів 21.2, 26.1, 26.3 – 26.5 наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (далі – Наказ № 309).

З приводу зазначених відомостей у дисциплінарній скарзі Латенко П.В. пояснив наступне.

Службове розслідування було призначено наказом №77 від 30.04.2025 відповідно до пункту 1 наказу — за фактом можливого вчинення прокурорами дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у їх об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація). Прокурора ознайомили з наказом 09.05.2025, йому було вручено пам’ятку про права.

Згідно з частиною першою та другою статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до частини першої статті 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Частиною 3 вищезгаданої статті Закону № 1697-VII  встановлено, що виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.

Комітет Міністрів Ради Європи, Венеційська комісія, Консультативна рада європейських прокурорів у численних документах, які стосуються відповідальності прокурора за ухвалення виправдувальних вироків, зазначили, що така відповідальність може мати місце тільки, якщо прокурором допущено грубе порушення службових обов’язків, а не будь-які порушення норм законодавства, які стали, зокрема, причиною неприйняття судом доказів обвинувачення та виправдання обвинуваченого.

Відповідно до спільного висновку Директорату з прав людини (DHR) Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи та Європейської Комісії «За демократію через право», Закон має виключати можливість того, що виправдання особи, проти якої прокурор висунув обвинувачення, може призвести до дисциплінарного провадження стосовно цього прокурора, якщо тільки обвинувачення не було висунуто з грубої недбалості або зі злочинним наміром.

Пунктом 21 Керівних принципів, що стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування, прийнятих восьмим Конгресом ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня –              7 вересня 1990 року), передбачено, що провадження про накладення дисциплінарних стягнень на осіб, які здійснюють судове переслідування, ґрунтуються на законі чи нормативних актах. Скарги на осіб, які здійснюють судове переслідування, у яких стверджуються, що вони своїми діями явно порушили професійні стандарти, невідкладно й неупереджено розглядаються згідно з відповідною процедурою.

Вимогою Закону № 1697-VII щодо змісту дисциплінарної скарги є зазначення скаржником конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Дисциплінарному проступку, як і будь-якому противоправному діянню, притаманна визначена єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, сукупність яких називається складом правопорушення. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризують такі елементи, як протиправне діяння (бездіяльність), можливі шкідливі наслідки, причиновий зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, а також час і місце діяння. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина.

Відповідно до статті 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, уповноважений, серед іншого, доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом, доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно зі статтею 92 КПК України обов’язок доказування покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

Статтями 84–85 КПК України передбачено, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 242 КПК України слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи, зокрема щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Відповідно до статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов’язково здійснюється за наявності достатніх доказів для підозри особи                    у вчиненні кримінального правопорушення.

Статтею 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Частиною третьою статті 370 КПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Пунктом 11 Наказу № 309 передбачені обов’язки прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.

Пунктом п. 21.2 Наказу № 309, зобов’язано прокурорів у судовому провадженні відповідно до вимог законодавства реагувати на порушення закону, що обмежують права учасників судового провадження або можуть вплинути на законність прийнятого рішення.

Відповідно до п. 26.1 Наказу № 309, прокурор зобов’язаний дотримуючись розумних строків, проголошувати короткий виклад обвинувального акта та після виконання судом вимог статті 348 КПК України – вступну промову або мотивовано відмовлятися від її проголошення.

26.3. При дослідженні доказів з’ясовувати обставини кримінального правопорушення та інші факти, що мають значення для кримінального провадження.

26.4. Доводити перед судом належність і допустимість доказів, зібраних стороною обвинувачення, об’єктивно оцінювати сукупність доказів щодо їх достатності для доведення винуватості. 

26.5. Заперечувати проти долучення до кримінального провадження як доказів матеріалів сторони захисту, до яких не було надано доступ стороні обвинувачення, а у випадку встановлення очевидної недопустимості доказу сторони захисту заявляти клопотання про припинення його дослідження.

Оцінивши діяльність прокурора Латенка П.В. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія доходить висновку про наявність з його боку порушень приписів чинного законодавства, що обґрунтовується наступним.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Латенка П.В. відкрито у зв’язку з можливим неналежним виконанням чи невиконанням службових обов’язків. Для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором службових обов’язків потрібно установити, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення дій, передбачених законодавством, у рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов’язків.

Згідно з усталеною практикою Комісії, дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом № 1697-VII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Комісією встановлено, що у межах кримінального провадження
№ (конфіденційна інформація), під час здійснення процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення, прокурором Латенком П.В. було допущено істотні порушення вимог ст. 347 КПК України, а також положень пунктів 21.2, 26.1, 26.3–26.5 Наказу № 309. Зокрема, суд першої інстанції виправдав обвинуваченого через недоведеність вини, а суди апеляційної та касаційної інстанцій підтвердили необґрунтованість позиції прокурора, вказавши, що той не був обмежений у процесуальних правах, але не скористався передбаченими законом повноваженнями: не ініціював оголошення обвинувального акта, не заявляв належних клопотань, не забезпечив достатньої доказової бази. Таким чином, прокурором не дотримано принципів законності, змагальності сторін та активної участі у доведенні обвинувачення.

Крім того, у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація)  з часу виділення матеріалів було вчинено лише низку слідчих дій у 2021 році, після чого розслідування фактично не здійснювалося до середини 2025 року.

Прокурор Латенко П.В. не забезпечив належну організацію досудового розслідування, не вжив заходів для дотримання розумних строків його проведення, а також не ініціював та не здійснив дій, спрямованих на проведення слідчих (розшукових) дій з метою його завершення. Відповідно до положень статті 283 КПК України, особа має право на розгляд обвинувачення проти неї у суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття кримінального провадження, проте ним не забезпечено реалізацію цього імперативного процесуального припису.

Водночас Латенком П.В. не наведено переконливих аргументів та не спростовано доводів скаржника в частині допущеного порушення розумних строків досудового розслідування

Під час оперативної наради 25.06.2025 у заступника керівника Полтавської обласної прокуратури констатовано, що кримінальне провадження залишалося без руху, а слідчі дії не здійснювалися. Навіть попри проведене службове розслідування, заходи до активізації досудового розслідування, забезпечення розумних строків та виконання завдань кримінального провадження не вживались.

Зрештою, за неефективність здійснення нагляду за додержанням закону під час проведення досудового розслідування Латенка П.В. було виключено зі складу групи прокурорів постановою керівника Полтавської окружної прокуратури від 27.06.2025 на підставі ч. 3 ст. 37 КПК України.

Наведене свідчить про порушення прокурором Латенком П.В. вимог п. 3 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VII, статей 2, 9, 17, 28, 84, 85, 91, 92, 242, 276 КПК України, а також пунктів 11, 21.2, 26.1, 26.3–26.5 Наказу № 309 .

Сукупність вказаних дій та бездіяльності прокурора свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону № 1697-VII, що полягає у невиконанні та неналежному виконанні службових обов’язків.

Вчинення прокурором Латенком П.В. вказаного дисциплінарного проступку підтверджено:

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі та додатках до неї;

- постановами про визначення групи прокурорів від 25.11.2021 та 23.12.2021 року;

- висновком службового розслідування від 30.04.2025 № 77;

- ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.07.2024;

- постановою Верховного Суду від 03.04.2025;

- постановою керівника Полтавської окружної прокуратури від 27.06.2025, якою змінено склад групи прокурорів.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Латенком П.В. дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги наступне.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Латенком П.В. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром. Оцінивши діяльність прокурора на предмет відповідності вимогам, Комісія доходить до висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Отже, дії та бездіяльність прокурора Латенка П.В. належать до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку прокурором Латенком П.В. слід вважати 25.11.2021 – день його призначення старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), а днем завершення – 11.07.2024, коли ухвалою Полтавського апеляційного суду залишено без задоволення апеляційну скаргу Латенка П.В., а вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Враховуючи положення частини 4 статті 48 Закону № 1697-VII, рішення про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора має бути прийняте не пізніше ніж через один рік із дня вчинення дисциплінарного проступку, без урахування періодів тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

З урахуванням наданих Полтавською обласною прокуратурою листків непрацездатності та перебування у відпустках Латенка П.В. загальною тривалістю 51 календарний день, остаточний строк для ухвалення рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення за порушення, допущені ним у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), у якому ухвалено виправдувальний вирок, закінчився 31.08.2025.

Водночас у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), у якому прокурор здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування з порушенням розумних строків, днем початку вчинення дисциплінарного проступку прокурором Латенком П.В. слід вважати день виділення вказаного кримінального провадження - 23.12.2021, а днем завершення -  27.06.2025 року, день винесення постанови керівника Полтавської окружної прокуратури, відповідно до ч. 3 ст. 37 КПК України, якою змінено склад групи прокурорів у кримінальному провадженні з огляду на неефективне здійснення процесуального керівництва з боку прокурора Латенка П.В.

Відтак, встановлений законодавством строк для прийняття рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за вищевказаним епізодом, не минув.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно Латенка П.В., Комісія зважає на його позитивну характеристику, характер проступку, ступінь вини, яка залежала виключно від його діянь та умислу, та доходить висновку про можливість накладення на нього дисциплінарного стягнення передбаченого пунктом 1 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII у виді догани, яке є пропорційним та достатнім, зважаючи на обставини дисциплінарного проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА: