Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

До Комісії 22.04.2025 надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Голинського Я.О. (далі – скаржник) про вчинення прокурором Ковальською Л.В. дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Степановій Т.В., якою 05.05.2025 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-319дс-59дп-25.

Комісією 04.06.2025 прийнято рішення № 128дп-25 про продовження строку перевірки у дисциплінарному провадженні на один місяць – до 22.07.2025.

За результатами перевірки викладених у дисциплінарній скарзі обставин членом Комісії Степановою Т.В. 07.11.2025 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Ковальської Л.В., який разом з матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд Комісії.

Скаржника, прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії. Розгляд висновку 26.11.2025 Комісією відкладено у зв’язку з неявкою Ковальської Л.В. та її клопотанням про перенесення його розгляду на іншу дату.

Скаржника та прокурора повторно своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

На засідання Комісії 11.12.2025 від скаржника участь у засіданні Комісії взяли Сайног О.М. та Гіндик А.М. які підтримали доводи дисциплінарної скарги, висновок члена Комісії Степанової Т.В. від 07.11.2025, просили притягнути прокурора Ковальську Л.В. до дисциплінарної відповідальності. Сайногом О.М. заявлено клопотання, яке Комісією задоволено, про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження копій: листків непрацездатності Ковальської Л.М., згідно яких вона перебувала на лікарняному у період з 23 по 30 травня 2025; персонального повідомлення скаржником про необхідність Ковальській Л.В. з’явитись до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі – ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України») у період з 14.04.2025 по 29.05.2025 для проходження обстеження; супровідного листа керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора О. Курача, яким направлено до Черкаської обласної прокуратури копії медичних документів з оцінювання повсякденного функціонування особи та дозволи Черкаській обласній прокуратурі та Комісії на розголошення відомостей досудового розслідування; протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 29.07.2025 № ЦО-18129 щодо Ковальської Л.В.; рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 29.07.2025 № ЦО-18129 щодо Ковальської Л.В.; витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 29.07.2025 № ЦО-18129 щодо Ковальської Л.В.; дозволів прокурора у кримінальному провадженні на розголошення відомостей досудового розслідування в порядку, визначеному ст. 222 КПК України, наданих Черкаській обласній прокуратурі і Комісії.      

Ковальська Л.В. повторно не з’явилась, надіслала пояснення від 09.12.2025, у яких надала згоду на розгляд висновку члена Комісії Степанової Т.В. від 07.11.2025 за її відсутності, та до яких долучила копії довідки про її обстеження (конфіденційна інформація) від 02.12.2025 та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи  ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 29.07.2025 № ЦО-18129 (далі – рішення ЦОФСО від 29.07.2025 № ЦО-18129).  

За таких обставин на засіданні 11.12.2025 Комісія, ураховуючи вимоги п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII), прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

Членом Комісії Степановою Т.В. на підставі п. 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заявлено клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні, з метою недопущення розголошення відомостей, що охороняються законом, яке Комісією задоволено.

Після заслуховування доповідача – члена Комісії Степанової Т.В., якою оголошено висновок від 07.11.2025 про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Ковальської Л.В. та повний текст пояснень Ковальської Л.В. від 09.12.2025, дослідження наявних матеріалів дисциплінарного провадження, Комісією визнано за необхідне витребувати додаткові матеріали для з’ясування обставин, що мають істотне значення для прийняття рішення, а саме – оригінали документів, копії яких Ковальською Л.В. долучено до своїх пояснень від 09.12.2025, а також обов’язкову явку прокурора.    

За таких обставин, на підставі п.п. 38, 52 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія прийняла рішення про відкладення питання розгляду висновку від 07.11.2025 про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Ковальської Л.В. та визнання обов’язковою присутність прокурора Ковальської Л.В. на засіданні разом з оригіналами документів, копії яких долучено прокурором до пояснень від 09.12.2025.

Скаржника та прокурора повторно своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії 24.12.2025 від скаржника взяв участь Сайног О.М., який завив клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження запиту до комунального некомерційного підприємства «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради від 15.12.2025 № 07-1519ВИХ-25 про підтвердження чи спростування інформації з приводу (конфіденційна інформація) Ковальської Л.В., а також відповідь на цей запит заступника директора з економічних питань комунального некомерційного підприємства «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради від 17.12.2025 № 1977/01-08 про підтвердження огляду Ковальської Л.В. (конфіденційна інформація), яке Комісією задоволено. Також підтримав доводи дисциплінарної скарги, висновок члена Комісії Степанової Т.В. від 07.11.2025, просив притягнути прокурора Ковальську Л.В. до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим, при обранні виду стягнення щодо Ковальської Л.В. просив Комісію врахувати (конфіденційна інформація) Ковальської Л.В. на даний час, проблематику застосування керівником обласної прокуратури такого виду стягнення як звільнення з посади в органах прокуратури, який запропоновано висновком, з урахуванням вимог Кодексу законів про працю України щодо заборони роботодавцю звільняти (конфіденційна інформація) жінок, а також визнання прокурором своєї провини та проблематику виконання функцій прокуратури у Жашківському відділі Уманської окружної прокуратури Черкаської області, де працює лише прокурор Ковальська Л.В. і начальник цього відділу, решта 4 посади прокурора залишаються вакантними.  

Прокурор Ковальська Л.В. взяла участь у засіданні Комісії, погодилась із зазначеним висновком члена Комісії Степанової Т.В. і доводами дисциплінарної скарги, надала додаткові пояснення та відповіді на запитання членів Комісії, просила застосувати до неї менш тяжке дисциплінарне стягнення ніж звільнення з посади в органах прокуратури. Також Ковальська Л.В. надала для ознайомлення оригінали витребуваних Комісією документів, а також заявила клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження оригінал довідки (конфіденційна інформація), яке Комісією задоволено. 

3. Зміст дисциплінарної скарги

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБОУ) від 22.10.2024, введеного в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, листа Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21.11.2024 листом скаржника від 25.11.2024 № 07-793вих-24 Ковальську Л.В. 25.11.2024 персонально повідомлено про необхідність прибути 04.12.2024 до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

У зв’язку з надходженням повторного листа Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16.12.2024, скаржником листом від 18.12.2024 № 07-914вих-24 Ковальську Л.В. повторно повідомлено про необхідність прибути з 18.12.2024 до 17.01.2025 до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

Надалі, скаржником листом від 09.01.2025 № 07-44вих-25 Ковальську Л.В. вкотре повідомлено про необхідність прибути з 18.12.2024 до 17.01.2025 до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару з одночасним роз’ясненням правил прокурорської етики.

З причини надходження третього аналогічного за змістом листа  Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 09.01.2024, скаржником листом від 14.01.2025 № 07-72вих-25 Ковальську Л.В. черговий раз повідомлено про необхідність прибути у період з 10 по 18 січня 2025 року до  ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару та зобов’язано надати пояснення про причини неприбуття до зазначеного медичного закладу.

Ковальська Л.В. перебувала на лікуванні з 02.12.2024 до 13.12.2024, а з 16.12.2024 до 27.12.2024 – у відпустці, щодо надання їй відпустки для доведення обґрунтованості та законності встановлення групи інвалідності до керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області не зверталась.

 Скаржник вважає, що за таких обставин у діях прокурора Ковальської Л.В. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

 

3.1 Пояснення прокурора

Ковальська Л.В. підтвердила факти встановлення їй у 2020 році ІІ групи інвалідності безтерміново та ознайомлення  з листами скаржника (у дати їх направлення) від 25.11.2024 № 07-793вих-24, від 18.12.2024 № 07-914вих-24, від 09.01.2025 № 07-44вих-25, від 14.01.2025 № 07-72вих-25 про необхідність її прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

Причиною неприбуття до зазначеної медичної установи 04.12.2024 було її перебування на лікуванні з 04.12.2024 до 13.12.2024.

Згідно з наказом прокурор перебувала у відпустці з 16.12.2024 до 27.12.2024, однак Ковальську Л.В., на її думку протизаконно, 18.12.2024 відкликано з відпустки для ознайомлення з листом скаржника від 18.12.2024 № 07-914вих-24.

Особисто Ковальській Л.В.  (поштовим зв’язком чи електронною поштою, телефонним зв’язком, смс-повідомленнями) не надходило жодних повідомлень від ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність прибуття до цього медичного закладу.

Ковальській Л.В. не вручено постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді,  запиту правоохоронного органу/органу спеціального призначення з правоохоронними функціями для перевірки обґрунтованості рішення про визнання її особою з інвалідністю, як це передбачено п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою  Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, яке втратило чинність на підставі постанови  Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.

Ковальській Л.В. невідомо про наявність відповідного рішення суду про проходження нею оцінювання повсякденного функціонування, як це передбачено абз. 10 п. 3 постанови  Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.

Ковальській Л.В. невідомо про оскарження рішення про встановлення їй інвалідності. У кримінальних провадженнях № (конфіденційна інформація), № (конфіденційна інформація) їй не вручено жодного процесуального документу, який би вказував на наявність у неї обов’язку пройти медичне обстеження в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Матеріалами проведеного Генеральною інспекцією Офісу Генерального прокурора службового розслідування, висновок якого від грудня 2024 року долучено до матеріалів цих кримінальних проваджень, будь-яких неправомірних дій Ковальської Л.В. не встановлено.

Ковальська Л.В. вважає, що скаржником не наведено фактів та відомостей щодо наявності резонансних чи критичних публікацій про встановлення групи інвалідності їй особисто.

На думку Ковальської Л.В., позиція скаржника суперечить вимогам законодавства, зокрема щодо презумпції невинуватості та відсутності  обов’язку громадянина  щось доводити стосовно стану свого здоров’я. Звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання принципів правомірності, необхідності та пропорційності при втручанні в особисте життя та тілесну недоторканність, недопущенні примусових медичних обстежень без належної правової підстави та інформативної згоди.  

Крім того, Ковальська Л.В. цитує певні норми законодавства з одночасним їх особистим тлумаченням та вважає, що у її діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку, а дисциплінарне провадження підлягає закриттю). У разі незгоди з її обґрунтуванням та поясненнями, просить Комісію застосувати інший більш м’який вид дисциплінарного стягнення, аніж той, який запропонований у висновку члена Комісії. При цьому просить врахувати її позитивну характеристику з місця роботи, непритягнення її до дисциплінарної відповідальності протягом усього періоду роботи в органах прокуратури.

На засіданні Комісії Ковальська Л.В. погодилась із висновком члена Комісії Степанової Т.В. і доводами дисциплінарної скарги, водночас просила застосувати до неї менш тяжке дисциплінарне стягнення ніж звільнення з посади в органах прокуратури, враховуючи її (конфіденційна інформація), тривалий стаж роботи в органах прокуратури, позитивну характеристику, повне визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку. Також зазначила, що до цього обрала хибну і суб’єктивну позицію, невиконавши вимоги керівництва щодо проходження обстеження в умовах стаціонару ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» з метою підтвердження встановлення їй статусу особи з інвалідністю, однак наразі після скасування цією установою їй статусу особи з інвалідністю у липні 2025 року змінити свою поведінку неможливо, хоча вона оскаржила рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 29.07.2025 № ЦО-18129, яким їй скасовано статус особи з інвалідністю, в судовому порядку, наразі триває судовий розгляд у суді І інстанції. Також підтвердила повторне повідомлення їй персонально скаржником 21.04.2025 про необхідність пройти обстеження в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» з метою підтвердження встановлення їй статусу особи з інвалідністю у період з 14.04.2025 по 29.05.2025, підтвердила оформлення нею та отримання пенсії на підставі ч. 9                ст. 86 Закону № 1697-VII через місяць після надання їй статусу особи з інвалідністю, а також припинення пенсійних виплат з 29.07.2025, після скасування їй статусу особи з інвалідністю. Повністю визнала свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку.    

3.2 Стислий виклад матеріалів службового розслідування

У зв’язку з недостатнім для перевірки обсягом відомостей дисциплінарної скарги та додатків до неї членом Комісії Степановою Т.В. листом від 06.05.2025 № 07/3/2-513вих-25 у скаржника витребувано додаткові відомості та ініційовано проведення службового розслідування, висновок якого затверджено в.о. керівника Черкаської обласної прокуратури С. Торопчиним 09.06.2025 (далі – висновок службового розслідування від 09.06.2025).

Службовим розслідуванням встановлено, що Ковальська Л.В. була обізнана про необхідність та мала можливість вчинити дії, які б підтримали її особистий авторитет та авторитет органів прокуратури шляхом прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» та довести перед суспільством правомірність її статусу особи з інвалідністю, а також підтвердити наявність законних підстав його отримання. Ковальська Л.В. не вжила заходів щодо захисту її честі, гідності та доброчесності і допустила поведінку, яка може зашкодити авторитету прокуратури.

Такі дії містять ознаки порушення Ковальською Л.В. вимог п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 3, п. 4 ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 36 Закону № 1697-VII.

Також в поведінці Ковальської Л.В. містяться ознаки систематичного порушення правил прокурорської етики, передбачених ст. ст. 1, 4, 11, 16, 21 Кодексу.

Таким чином, висновком службового розслідування від 09.06.2025 підтверджено наявність фактів порушення прокурором Ковальською Л.В. вимог Закон № 1697-VII, Кодексу, що стали підставою для направлення дисциплінарної скарги (п. 2).

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши члена Комісії Степанову Т.В., прокурора Ковальську Л.В., представників скаржника Сайногу О.М., Гіндик А.М., які надали пояснення та відповіді на запитання членів Комісії, вивчивши висновок, дослідивши інші матеріали дисциплінарного провадження, Комісією встановлено таке.

Ковальська Л.В. в органах прокуратури працює з 2003 року, з 15.03.2021 – на вказаній у дисциплінарній скарзі посаді. Присягу працівника прокуратури склала 03.02.2011, з положеннями Кодексу ознайомилась 23.06.2017.

Згідно з довідкою до акту огляду Черкаської міжрайонної МСЕК № 2 від 11.06.2020 серії 12 ААБ № 770157 прокурору Ковальській Л.В. за результатами первинного огляду 11.06.2020 встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново, причина інвалідності – загальне захворювання.

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Т. Крупи. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів. Рішення медико-соціальних експертних комісій  супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено групи інвалідності з подальшим призначенням пенсійних виплат.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі прокурори, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності таких правопорушень, зокрема масового встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

Президентом України 22.10.2024 ініційовано засідання РНБОУ, за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22.10.2025 № 732/2024.

З метою забезпечення захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБОУ вирішила:

-                 рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення;

-                 Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій (далі – МСЕК), на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Згідно з вимогами статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБОУ, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Прокурорами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 369 КК України, досудове розслідування у якому здійснювалось Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі – ГСУ ДБР).

На виконання вказаного вище рішення РНБОУ, прокурором у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) листом від 25.10.2024 № 17/2/1-20401-24 доручено МОЗ України провести перевірку правильності винесених МСЕК рішень про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів, у тому числі шляхом проведення експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду згідно з доданим переліком працівників Черкаської обласної прокуратури, які отримали групи інвалідності. Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

При цьому, слід зауважити, що до 01.01.2025 проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними МСЕК і в разі потреби їх скасування здійснювалось на підставі Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі – Постанова КМУ № 1317 від 03.12.2009), і згідно з пунктом 13 цього Положення покладалось на Центральну МСЕК МОЗ України. На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, втратило чинність з 01.01.2025 і тоді ж зазначені повноваження Центральної МСЕК було покладено на ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Зокрема, відповідно до п. 13 Постанови КМУ № 1317 від 03.12.2009, яка діяла до 01.01.2025, Центральна МСЕК МОЗ до 01.01.2025 була уповноважена на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями проводити перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. 

На запит Комісії від 12.05.2025 директором ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» листом від 05.06.2025 № 1092/01-18 надано інформацію про те, що прокурор Ковальська Л.В. викликалась на обстеження до клініки ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», запрошення їй надсилалось списком до Офісу Генерального прокурора.

Зі змісту доданих до цієї відповіді директора ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» листів Голови Центральної МСЕК МОЗ України ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 18.11.2024, 06.12.2024 та від 16.12.2024, адресованих виконувачу обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, встановлено, що МОЗ України доручено Центральній МСЕК України здійснити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності щодо зазначених у запиті Офісу Генерального прокурора осіб, у тому числі і прокурору Ковальській Л.В.

Крім цього, з даних листів встановлено, що Голова Центральної МСЕК МОЗ України просить виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора сприяти прибуттю до клініки інституту осіб за списком, серед яких зазначено і прокурора Ковальську Л.В., відповідно на 04.12.2024 і повторно (оскільки ці особи не з’явились) з 18.12.2024 по 18.01.2025.

На виконання зазначеного рішення РНБОУ та з метою сприяння виконання МОЗ України вищевказаного доручення про здійснення перевірки та переогляду осіб виконувачем обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора в межах розслідування кримінального провадження № (конфіденційна інформація) виконувачу обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури направлено лист від 21.11.2024 № 17/2/1-20401-24, який того ж дня надійшов до прокуратури, про необхідність забезпечення прибуття  прокурорам, згідно зі списком, у тому числі і Ковальській Л.В.  04.12.2024 для проходження обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

На виконання цього листа Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21.11.2024 № 17/2/1-20401-24,  листом в.о. керівника Черкаської обласної прокуратури від 25.11.2024 № 07-793вих-24 Ковальську Л.В.  персонально повідомлено про необхідність прибути 04.12.2024 до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару, з яким Ковальська Л.В.   ознайомилась того ж дня.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що слідчими ГСУ ДБР за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні                                  № (конфіденційна інформація) від 21.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. ч. 1, 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366-2 КК України, у якому перевіряється обґрунтованість встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури. Під час досудового розслідування цього кримінального провадження перевірялися обставини можливого внесення працівниками закладів охорони здоров’я та уповноваженими посадовими особами МСЕК недостовірних відомостей до офіційних медичних документів діючих працівників органів прокуратури України, що стало підставою для можливого необґрунтованого встановлення діагнозу захворювання та відповідних груп інвалідності. Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 05.12.2024 кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) об’єднано з кримінальним провадженням № (конфіденційна інформація).

У подальшому на виконання вищевказаного рішення РНБОУ та з метою сприяння виконання МОЗ України доручення від 25.10.2024 № 17/2/1-20401-24 прокурора у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) про здійснення перевірки та переогляду осіб, які не з’явились на перший виклик, у тому числі і Ковальської Л.В., виконувачем обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора з посиланням на кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) скаржнику повторно направлено лист від 16.12.2024 № 17/2/1-20401-24, який 17.12.2024 надійшов до обласної прокуратури, про необхідність забезпечення прибуття  прокурорам, згідно зі списком, у тому числі Ковальській Л.В. у період з 18.12.2024 по 17.01.2025 для проходження обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

На виконання цього листа Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16.12.2024 № 17/2/1-20401-24, листом скаржника від 18.12.2024 № 07-914вих-24 Ковальську Л.В. персонально повідомлено про необхідність прибути у період з  18.12.2024 по 17.01.2025 до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару, з яким прокурор ознайомилась того ж дня.

У зв’язку з надходженням третього аналогічного за змістом  листа  Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 09.01.2024 № 17/2/1-20401-24, скаржником листом від 09.01.2025 № 07-44вих-25 Ковальську Л.В. черговий раз персонально повідомлено про необхідність прибути до 18.01.2025   ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару та зобов’язано надати пояснення про причини неприбуття до зазначеного медичного закладу, з яким Ковальська Л.В.   ознайомилась 10.01.2025.

Аналогічне повторне нагадування Ковальській Л.В.  направлено листом від 14.01.2025 № 07-72вих-25, з яким вона ознайомилась 15.01.2025 (переглянула в ІС «СЕД»).

Також згідно отриманої у ході дисциплінарного провадження інформації заступника Генерального прокурора Войтенка А. (лист від 16.06.2025 № 31/2/1-51814ВИХ-25) у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) постановою старшого слідчого ГСУ ДБР від 31.01.2025 залучено як спеціалістів працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності працівникам прокуратури. На адресу Офісу Генерального прокурора 27.03.2025 за вх. № 75788-25 надійшов лист від цієї медичної установи, у якому зазначено про необхідність забезпечення прибуття до клініки інституту прокурорів за списком, доданим до листа, для проходження необхідних медичних процедур та перевірки обґрунтованості рішень про встановлення груп інвалідності, раніше прийнятих МСЕК. На виконання вказаного листа Офісом Генерального прокурора направлено лист від 16.04.2025                     № 31/2/1-33267вих-25 скаржнику про необхідність забезпечення прибуття підпорядкованих працівників, які мають статус особи з інвалідністю, у тому числі прокурора Ковальську Л.В., для проходження обстеження в умовах стаціонару інституту.

Згідно наданої скаржником під час засідання Комісії інформації і копії підтверджуючого документа скаржник 21.04.2025 персонально повідомив Ковальську Л.В. про необхідність з’явитись до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 14.04.2025 по 29.05.2025 для проходження обстеження з метою перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення їй інвалідності.

Згідно інформації, зазначеної у листі від 16.06.2025 № 31/2/1-51814ВИХ-25, Ковальська Л.В. у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) не допитувалась, про підозру їй не повідомлено.

Крім того, на запит члена Комісії Степанової Т.В. від 06.05.2025 № 07/3/2-513вих-25 листом від 14.05.2025 за № 07-547вих25 скаржник надав додаткові матеріали та конкретизовані відомості.

Зокрема повідомлено, що Ковальською Л.В. у  червні 2020 року передано (без супровідного листа) до кадрового підрозділу копію довідки МСЕК про встановлення йому ІІ групи інвалідності безтерміново, разом з тим індивідуальну програму реабілітації інваліда (далі – ІПР) роботодавцю прокурор не надавала і жодного разу не зверталась про виконання заходів з облаштування робочого місця, трудової реабілітації (направлення на санаторно-курортне лікування, тощо) або корегування робочого графіку. Інформація щодо користування Ковальською Л.В. соціальними гарантіями, пов’язаними із наявністю статусу особи з інвалідністю та щодо виплат їй з Пенсійного фонду України в прокуратурі області відсутні.

Відповідно до даних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020–2024 роки  Ковальська Л.В. отримувала дохід у вигляді пенсії з 2020 року.

Ковальська Л.В. не є військовозобов’язаною і не перебуває на військовому обліку.

Згідно довідки Черкаської обласної прокуратури від 14.05.2025                    № 07-546вих-25 прокурор Ковальська Л.В. з 01.01.2020 12 разів перебувала на амбулаторному лікуванні (листки непрацездатності) – зокрема у 2024 році з 06 по 11 червня (6 календарних днів), з 02 по 13 грудня (12 календарних днів), натомість з 16 до 27 грудня 2024 року перебувала у відпустці. Згідно долучених на засіданні Комісії 11.12.2025 представником скаржника копій листків непрацездатності Ковальської Л.М. остання також перебувала на лікарняному у період з 23 по 30 травня 2025. Таким чином, у періоди, коли їй необхідно було з’явитись до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», Ковальська Л.В. перебувала у стані тимчасової непрацездатності лише 04.12.2024 та з 23 по 29 травня 2025.

Відповідно до протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 29.07.2025 № ЦО-18129, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 29.07.2025 № ЦО-18129 та витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 29.07.2025 № ЦО-18129, копії яких долучено представником скаржника на засіданні Комісії від 11.12.2025, Ковальська Л.В. не прибула на повне медичне обстеження (п. 10.3 Рішення), виключні підстави неприбуття відсутні (п. 10.4 Рішення) за результатами  розгляду її медичної документації експертна команда прийшла до висновку, що: рішення про встановлення Ковальській Л.В. другої (ІІ) групи інвалідності безтерміново є необґрунтованим, через відсутність будь-яких документів у медичній справі, що підтверджують порушення функціонального стану, які відповідають ІІ групі інвалідності; вона не є особою з інвалідністю з 29.07.2025 (п. 11 Рішення); експертною командою прийнято рішення: про не підтвердження рішення МСЕК про встановлення Ковальській Л.В. другої (ІІ) групи інвалідності безтерміново та скасування цього рішення, рішення про формування  нового рішення не приймалось (п. п. 12.1-12.3 Рішення). 

Крім того, Комісією встановлено, що відповідно до даних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 – 2024 роки Ковальська Л.В. отримувала дохід у вигляді пенсії всього у сумі 1 065 415 грн. Ковальська Л.В. підтвердила, що зазначену пенсію вона оформила майже одразу (через місяць) після надання їй статусу особи з інвалідністю ІІ групи та отримувала на підставі ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII. 

Згідно довідки огляду гінекологом від 02.12.2025 Ковальській Л.В. встановлено діагноз: (конфіденційна інформація), що також підтверджено інформацією з відповіді заступника директора з економічних питань комунального некомерційного підприємства «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради О. Лашка від 17.12.2025 № 1977/01-08, наданої на запит представника скаржника.

5. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У 2025 році надання / підтвердження / скасування  статусу особи з інвалідністю регламентується основними нормативно-правовими актами: Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-ІХ, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338 (далі – постанова від 15.11.2024 № 1338).

ЦОФСО проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями (пункт 51 постанови від 15.11.2024 № 1338):

-  на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

- за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі – робоча група з моніторингу);

- за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується ЦОФСО.

Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання ЦОФСО приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди.

Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

На момент встановлення Ковальській Л.В. у 2020 році групи інвалідності та виклику її для перевірки обґрунтованості встановлення їй ІІ групи інвалідності у 2024 році зазначені питання регламентувалися Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15- 17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації діяльності прокуратури України, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі  – Кодекс), завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини; Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році; Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році; Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність, професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури, доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 10 Кодексу передбачено, що прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх копіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь- яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально-етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди поводити себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених  Законами України «Про запобігання корупції»,
«Про прокуратуру».

Стаття 8 Європейської конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 184 Кодексу законів про працю України звільнення, зокрема вагітних жінок, з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Оцінивши встановлені обставини та діяння Ковальської Л.В. щодо відповідності наведеним вимогам Комісія вважає, що у діяннях прокурора наявні порушення вимог чинного законодавства, з огляду на таке.

Дисциплінарне провадження відкрито у зв’язку з можливим вчиненням прокурором Ковальською Л.В. дисциплінарного проступку, передбаченого п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики – як у службовій, так і в приватній сфері – що  призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем до Кодексу, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23.11.2022 № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 869/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Ковальська Л.В. має статус прокурора і відповідно до ст. 19 Закону № 1697-VII на неї покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (ст. 36 Закону № 1697-VII), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі, Ковальська Л.В. зобов’язана не допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам;  не вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Прокурор Ковальська Л.В., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, зобов’язана не лише формально дотримуватися вимог закону, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури. Натомість вона свідомо проігнорувала неодноразові письмові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явилась до медичної установи та не забезпечила спростування сумнівів у законності встановлення їй ІІ групи інвалідності.

Такими діями прокурор виявила демонстративну неповагу до етичних стандартів поведінки, не вжив передбачених законодавством заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури. Її  позиція (бездіяльність щодо виконання рішення РНБОУ та вимог керівництва) фактично сприяла поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, підриває суспільну довіру до цієї державної інституції та створює враження толерування корупційних ризиків у системі.

За наслідками наведених обставин, у медійному просторі поширено значну кількість негативних публікацій з питань законності встановлення інвалідності прокурорам в Черкаській та Хмельницькій областях, зокрема, за посиланнями:

https://www.anticor.foundation/novyny/10846/; https://www.unian.ua/incidents/prokurori-invalidi-masovo-zafiksovani-v-cherkaskiy-oblasti-skandal-z-msek-12797373.html;

https://suspilne.media/cherkasy/864481-na-cerkasini-visokij-vidsotok-prokuroriv-z-invalidnistu-ofis-genprokurora/;

https://viche.ck.ua/region/invalidnist-mayut-shhonajmenshe-523-prokurory-bilshist-otrymaly-yiyi-shhe-do-pochatku-povnomasshtabnoyi-vijny/;

https://hromadske.ua/suspilstvo/233416-naybilshe-prokuroriv-iaki-maiut-invalidnist-narazi-vyiavyly-na-cherkashchyni-ta-khmelnychchyni-ohp;

https://procherk.info/news/7-cherkassy/122905-cherkaska-oblast-odna-z-pershih-za-kilkistju-osib-z-invalidnistju-sered-prokuroriv;

https://bastion.tv/prokurori-invalidi-posadovci-msek-bezpidstavno-vstanovili-prokuroram-invalidnist_n67492.

Однак належної реакції на ситуацію з боку Ковальської Л.В. не було. Вона не здійснила дій для підтвердження законності та обґрунтованості набутого статусу особи з інвалідністю, хоча мала таку можливість.

Прокурору Ковальській Л.В. у 2024-2025 роках неодноразово  доведено до відома про необхідність поїхати до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проведення медичного огляду. Однак за відсутності об’єктивних підстав, які б унеможливлювали її прибуття до медичного закладу та наданої можливості для повторного проходження огляду, Ковальська Л.В. без належного обґрунтування свідомо ухилилась від проходження повторного медичного огляду, не з’явилась до медичного закладу та не вжила жодних заходів, спрямованих на підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю.

Ковальська Л.В. у своїх початкових поясненнях посилалася на те, що питання встановлення їй групи інвалідності та отримання пенсійних виплат були предметом перевірки, зокрема, під час службового розслідування, проведеного Генеральною інспекцією Офісу Генерального прокурора у 2024 році, за результатами якого порушень в її діях під час  встановлення їй ІІ (другої) групи інвалідності не встановлено. Також прокурор вважає, що передбачена КПК України процедура щодо встановлення наявності у неї обов’язку  пройти повторне медичне обстеження в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» недотримана, а скаржник, зобов’язуючи прокурора листами з’явитись на повторне медичне обстеження, діяв з перевищенням повноважень.

Однак  її пояснення у цій частині Комісія вважає не аргументованими з огляду на таке.

Генеральною інспекцією Офісу Генерального прокурора проведено службове розслідування, висновок якого затверджено виконувачем обов’язків Генерального прокурора О. Хоменком 13.12.2024 (далі  – висновок службового розслідування від 13.12.2024).

Згідно з цим висновком від 13.12.2024 службовим розслідуванням не здобуто об’єктивних даних, що вказували б на використання прокурорами службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей для отримання інвалідності, а також на порушення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» при здійсненні процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях. В повному обсязі перевірити всі обставини та обґрунтованість підстав для отримання прокурорами інвалідності, які об’єктивно можливо перевірити лише шляхом проведення слідчих дій. З огляду на обмеженість засобів об’єктивно підтвердити або спростувати опубліковану в медіа інформацію про використання прокурорами службових повноважень або службового статусу та пов’язаних з цим можливостей з метою отримання інвалідності неможливо без проведення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (п. 2 висновку).

Тобто, службовим розслідуванням, висновок якого затверджено 13.12.2024, питання законності та обґрунтованості рішення МСЕК про становлення Ковальській Л.В. ІІ (другої) групи інвалідності безстроково не перевірялось з причин обмеженості засобів службового розслідування.

Крім того, відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 29.07.2025 № ЦО-18129                  Ковальська Л.В. не прибула на повне медичне обстеження, виключні підстави неприбуття відсутні, за результатами  розгляду її медичної документації експертна команда прийшла до висновку, що: рішення про встановлення Ковальській Л.В. другої (ІІ) групи інвалідності безтерміново є необґрунтованим, через відсутність будь-яких документів у медичній справі, що підтверджують порушення функціонального стану, які відповідають ІІ групі інвалідності; вона не є особою з інвалідністю з 29.07.2025 (п. 11 Рішення); експертною командою прийнято рішення про: не підтвердження рішення МСЕК про встановлення Ковальській Л.В. другої (ІІ) групи інвалідності безтерміново та скасування цього рішення. 

Питання надання оцінки: передбаченої КПК України процедури щодо встановлення наявності у Ковальської Л.В. обов’язку  пройти повторне медичне обстеження в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»; дій скаржника щодо зобов’язання прокурора з’явитись на повторне медичне обстеження, не є предметом дисциплінарного провадження. Відтак, зазначеним обставинам Комісією, оцінка не надається.

Посилання на попередні перевірки не звільняло прокурора Ковальську Л.В. від обов’язку підтвердити законність свого статусу. Прокурор зобов’язана була пройти повторне обстеження на виконання рішення РНБОУ «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, яким доручено Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБОУ, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами влади.

Крім того, Комісія враховує, що відповідно до п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі – Постанова КМУ № 1317 від 03.12.2009), яка діяла до 01.01.2025, Центральна МСЕК МОЗ до 01.01.2025 була уповноважена на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого п. 13 цього Положення проводити перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»  або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна МСЕК МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або НДІ реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

Відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (набрала чинності 01.01.2025) на Центр оцінювання функціонального стану особи ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» покладено, зокрема, проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих, у тому числі, МСЕК, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду, а також за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. При цьому, якщо за результатами перевірки обґрунтованості прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень, проведених на базі ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова.

Щодо доводів прокурора про відсутність у ЗМІ публікацій із згадуванням її прізвища, слід зазначити, що така обставина не спростовує факту наявності суспільного резонансу щодо теми отримання інвалідності прокурорами. З огляду на його службове становище та підвищені етичні стандарти, навіть непряма участь у подібному публічному обговоренні зобов’язувала Ковальську Л.В. вжити активних заходів для підтвердження законності встановленої йому групи інвалідності, зокрема шляхом проходження повторного медичного огляду. Відсутність згадки прізвища Ковальської Л.В. у медіа не усуває її обов’язку реагувати належним чином, оскільки йдеться про державну інституцію, авторитет якої формується через поведінку кожного її працівника.

Окремого значення набуває факт, що прокурора Ковальську Л.В. неодноразово викликали для проходження повторного обстеження, однак він свідомо відмовився скористатися цією можливістю.

Водночас систематичне неприбуття Ковальської Л.В. до медичного закладу викликає сумніви щодо законності та обґрунтованості встановлення їй II групи інвалідності безтерміново. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність. Під сумнів ставиться не лише сам статус інвалідності, а й пов’язані з ним соціально-правові гарантії, зокрема можливість отримання пенсії.

Окрім цього, Ковальська Л.В. ІПР до Черкаської обласної не надавалась. Вона до кадрового підрозділу чи відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб не зверталась, внаслідок чого виконання заходів щодо облаштування робочого місця, корегування робочого графіку та заходи з трудової реабілітації стосовно неї  не здійснювались.

У довідці до акта огляду МСЕК зазначено про необхідність виконання вимоги  «працепристосування», що зазвичай вказується в ІПР, який є офіційним документом, складається для особи з інвалідністю з метою визначення конкретних заходів медичної, психологічної, соціальної, професійної та інших видів реабілітації, необхідних для її адаптації та інтеграції в суспільство.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 03.12.2009 визначає, що ІПР є обов’язковим до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача. Індивідуальний план складається на два роки та його виконання контролюється. Виконання всіх заходів індивідуального плану є передумовою реабілітації особи з інвалідністю та допомагає актуалізувати потреби особи з інвалідністю. Саме у ІПР надається оцінка ефективності заходів, які допомагають особі адаптуватись або покращити стан здоров’я.

Таким чином, свідоме неподання роботодавцю прокурором Ковальською Л.В. ІПР з контролем заходів адаптації також є підставою для об’єктивного сумніву щодо реальності інвалідності.

Щодо доводів прокурора Ковальської Л.В. у першочергових поясненнях щодо недопустимості втручання у її приватне життя, Комісія зазначає наступне.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі − Європейська конвенція з прав людини) визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Отже, за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.06.2022 (справа № 9901/159/19) також висловила позицію щодо меж втручання у право на приватність. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вирішення питання про дисциплінарну відповідальність прокурора є свого роду втручанням в приватність його життя (право на повагу до особистого життя), яке може бути пов’язане зі збиранням, зберіганням, використанням і поширенням конфіденційної інформації про прокурора без його згоди. Але можливість такого втручання прямо передбачена Законом України «Про прокуратуру» і здійснюється в інтересах прав людини, з метою захисту яких здійснює свої функції прокуратура України.Таке втручання сприяє гарантуванню того, що прокуратура України, у системі якої працює прокурор, належно виконуватиме функції із захисту прав і свобод людини. Інший підхід унеможливлює належний контроль за поведінкою прокурорів з боку уповноважених на те органів державної влади, зокрема й з боку суду.

Комісія враховує, що фактично інвалідність не впливала на звичний спосіб життя прокурора під час виконання ним професійних обов’язків, та оцінює дії Ковальська Л.В. саме в контексті її статусу прокурора, а тому критично ставиться до її тверджень, що зазначені вище правовідносини належать до приватної сфери життя прокурора.

Таким чином, Комісія не втручається в особливості стану здоров’я прокурора, діагнози, які були встановлені, та призначене лікування. У випадках втручання в право на приватність або його обмеження необхідним є дотримання умов, викладених у пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності втручання.

Щодо наявності законної правової підстави

Зокрема, необхідна наявність правової підстави втручання (перевірки), тобто втручання має бути передбачене законом.

Закон  № 1697-VII та Кодекс передбачають обов’язок прокурора діяти доброчесно та уникати поведінки, що може поставити під сумнів довіру до органів прокуратури.

Стаття 43 Закону № 1697-VII визначає підстави дисциплінарної відповідальності, зокрема за порушення правил прокурорської етики та вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, тощо.

Стаття 4 Кодексу встановлює, що основними принципами професійної етики та поведінки прокурорів є професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури, доброчесність, дисциплінованість та зразковість поведінки.

Стаття 21 Кодексу зазначає, що прокурору слід не допускати дій та поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Згідно з нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов’язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією Прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні повсякчасно підтримувати честь і гідність своєї професії та завжди поводитись професійно, дотримуючись законів, правил, етичних норм своєї професії, в будь який час дотримуватись найбільших норм чесності. Рішенням РНБОУ від 22.19.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеним у дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень  МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Рішення РНБОУ є однією із законних підстав проведення перевірки, мають обов’язковий характер після їх введення в дію указами Президента України та є загальнообов’язковими до виконання.

Таким чином, аналіз вищезазначених нормативно-правових актів доводить, що існує правова підстава для дисциплінарного провадження, а дії органів дисциплінарного контролю (Комісії) мають пряму правову підставу в національному законодавстві, що відповідає першому критерію згідно з частиною 2 ст. 8 Конвенції. Тобто «втручання» здійснюється не свавільно, а відповідно до закону.

Щодо легітимності мети

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що держави мають право встановлювати обмеження на приватне життя, якщо це необхідно в інтересах захисту економічного добробуту країни, запобігання шахрайству, захисту моралі, прав і свобод інших осіб, а також забезпечення доброчесності державної служби (рішення ЄСПЛ у справах Kudeshkina v. Russia, Baka v. Hungary, Oleksandr Volkov v. Ukraine).

Забезпечення доброчесності й прозорості в органах прокуратури, підтримки суспільної довіри до інституту прокурора, реалізація та виконання рішень РНБОУ, указів Президента, спрямованих на очищення державної влади від зловживань, суспільний інтерес та відновлення довіри до органів прокуратури формують законність мети втручання та свідчать про наявність суспільного інтересу.

Щодо пропорційності

ЄСПЛ також визначає, що втручання у право повинно бути необхідним у демократичному суспільстві, бути пропорційним поставленій меті та відповідати нагальній суспільній потребі.

У цьому випадку йдеться про пропорційність, наявність суспільної потреби у втручанні та зважування щодо заходів впливу, які підлягають обранню.

Дисциплінарне провадження стосується не просто доступу до приватної інформації заради отримання, зокрема, медичних даних чи діагнозу прокурора, а реакції на дії, пов’язані з отриманням прокурором статусу інваліда, пільг, пов’язаних з цим статусом і соціальних виплат. Комісія не надає оцінку медичній складовій, а саме діагнозу та призначеному лікуванню.

Окремої уваги заслуговує той факт, що під час перевірки членом Комісії не витребовувались медичні документи та дані, які є медичною таємницею.

В умовах війни та боротьби з корупційними проявами, які є перепоною на шляху до європейської інтеграції України, а також посиленої уваги до ефективності використання бюджетних коштів держава має нагальну потребу в очищенні системи публічної служби від осіб, які дискредитують її. Це прямо відповідає рішенню ЄСПЛ у справі «Oleksandr Volkov v. Ukraine», яким підкреслюється необхідність відновлення довіри до судової (в нашому випадку прокурорської) системи.

Комісія вважає, що правовідносини, які склалися під час отримання прокурором Ковальською Л.В. статусу інваліда та одержання пенсійних виплат з державного бюджету виходять за межі приватності. Крім того, оцінюючи суспільний резонанс і шкоду авторитету органів прокуратури, втручання є легітимним і переслідує мету відновлення довіри та підтримання стандартів доброчесності в органах прокуратури в цілому, а отже має суспільний інтерес.

З урахуванням викладеного Комісія вважає, що втручання у право приватності, передбачене у ст. 8 Європейської Конвенції, у цьому випадку відсутнє, а питання законності та обґрунтованості набуття та використання статусу особи з інвалідністю прокурора Ковальської Л.В. перевіряються виключно через призму наявності у її діях дисциплінарного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Прокурор Ковальська Л.В., усвідомлюючи високу суспільну чутливість питання, пов’язаного із фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, була зобов’язана не лише діяти відповідно до вимог чинного законодавства, а й вжити необхідних заходів для захисту власної ділової репутації та авторитету органів прокуратури загалом. Втім, попри неодноразові вимоги керівництва, прокурор Ковальська Л.В. свідомо ухилилась від проходження повторного медичного огляду, не з’явилась до відповідного медичного закладу.

У сукупності такі діяння (свідома бездіяльність) свідчать про необ’єктивність прокурора, відсутність у Ковальської Л.В. належної професійної ініціативи щодо підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю. Її поведінка фактично характеризується як ухилення від виконання рішення РНБОУ та законних вимог керівництва та невжиття заходів із захисту особистої репутації, що, у свою чергу, дискредитує органи прокуратури в очах суспільства.

Вказані діяння суперечать засадам професійної етики працівника прокуратури, негативно впливають на сприйняття інституту прокуратури, особливо в умовах воєнного стану, коли суспільна довіра до державних органів є вкрай важливою.

Ураховуючи вищевикладене, діяння прокурора Ковальської Л.В. Комісією розцінюються як вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Окрім цього, прокурором Ковальською Л.В. проігноровано етичні норми, які є основоположними засадами поведінки прокурора, зокрема використання статусу особи з інвалідністю, що призвело до призначення, нарахування та виплати пенсії, вибірковий підхід до використання статусу інваліда (лише для отримання грошових виплат), що явно виходять за межі приватної сфери.

Вказані діяння прокурора розцінюються як систематичне порушення правил прокурорської етики.

Особливої ваги набуває факт, що такі діяння Ковальською Л.В. вчинено у період дії воєнного стану, коли до прокурорів ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

Враховуючи вищевикладене, Комісія вважає, що доводи дисциплінарної скарги про вчинення прокурором Ковальською Л.В. дисциплінарного проступку, передбаченого п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697- VII, знайшли підтвердження.

Таким чином, прокурор Ковальська Л.В. порушила вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини 3, пункту 4 частини 4 статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу, чим вчинила дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697- VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;  систематичне порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Ковальською Л.В. дисциплінарного проступку підтверджено:

- дисциплінарною скаргою та додатками до неї;

- відомостями із листа скаржника від 14.05.2025 за № 07-547вих25;

- відомостями із листа заступника Генерального прокурора Войтенка А. від 16.06.2025 № 31/2/1-51814ВИХ-25;

- відомостями із листа директора ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» Варивончика Д. від 05.06.2025 № 1092/01-18 і додатків до нього;

- матеріалами та висновком службового розслідування від 09.06.2025;

- поясненнями Ковальської Л.В.;

- листом-повідомленням скаржником прокурора Ковальської Л.В. про необхідність прибуття останньої до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження з 14.04.2025 до 29.05.2025;

-  протоколом розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 29.07.2025 № ЦО-18129 щодо Ковальської Л.В.;

- рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 29.07.2025 № ЦО-18129 щодо Ковальської Л.В.;

- витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення МСЕК від 29.07.2025 № ЦО-18129 щодо Ковальської Л.В.;

- іншими матеріалами дисциплінарного провадження у їх сукупності.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про можливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці. При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Ковальською Л.В. дисциплінарного проступку необхідно врахувати наступне.

Об’єктивна сторона вчиненого прокурором Ковальською Л.В. дисциплінарного проступку утворюється низкою однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Ковальська Л.В. вчинила триваюче правопорушення, днем початку якого є  18.12.2024 (дату,  на яку прокурор на виконання листів  Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора та скаржника повинна була прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару, при цьому враховано перебування Ковальської Л.В. на лікарняному з 02.12. до 13.12.2024 як поважність причини неприбуття за викликом вперше), а закінченням 22.05.2025 (останній день, коли Ковальська Л.В. повинна була з’явитись до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 14.04.2025 по 29.05.2025, з урахуванням перебування її на лікарняному з 23.05.2025 по 30.05.2025, для проходження обстеження  згідно листа скаржника, з яким вона ознайомилась 21.04.2025).

Отже, встановлений ч. 4 ст. 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора Ковальської Л.В. до дисциплінарної відповідальності не минув.

На підставі вимог частини 3 статті 48 Закону № 1697-VII, обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Ковальської Л.В., Комісія враховує характер вчиненого нею дисциплінарного проступку, вчинення прокурором неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді істотної шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури й держави в цілому, умисний характер, їх очевидність та грубість, особу прокурора, ступінь її вини,  а також її позитивну характеристику, тривалий стаж роботи в органах прокуратури, непритягнення її до дисциплінарної відповідальності в минулому, повне визнання прокурором своєї вини у вчиненні дисциплінарного проступку, а також усвідомлення нею необхідності проходження обстеження з метою підтвердження встановленого їй статусу особи з інвалідністю, вжиття нею заходів щодо оскарження рішення уповноваженого органу про скасування їй статусу особи з інвалідністю, стан вагітності на момент прийняття цього рішення та гарантії, визначені Кодексом законів про працю України щодо вагітних жінок при звільненні з роботи, позицію скаржника в частині виду дисциплінарного стягнення, інші обставини.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення Комісія керується серед іншого принципами індивідуалізації відповідальності, пропорційності та справедливості, з урахуванням обставин, що пом’якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність кожного прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності. При цьому Комісія враховує як обставини вчинення дисциплінарного проступку та обставини встановлені під час дисциплінарного провадження, так і особу прокурора та обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, встановлені під час дисциплінарного провадження.

З урахуванням викладеного Комісія дійшла висновку про наявність підстав для накладення менш тяжкого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури.

Таким чином, з огляду на викладене Комісія вирішила про можливість застосування до прокурора Ковальської Л.В. дисциплінарного стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, Комісією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–49, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 110–112, 115, 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

 

В И Р І Ш И Л А:

Притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури Черкаської області Ковальську Людмилу Володимирівну та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Копію рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури (для застосування накладеного дисциплінарного стягнення), керівнику Уманської окружної прокуратури Черкаської області,  прокурору Ковальській Л.В.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення чи отримання ним поштою копії рішення.