Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.  Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

2.  Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 21 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Кіровоградської обласної прокуратури Стрелюка Яна Володимировича про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Танривердієвим І.М.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Радзівону М.О., яким 29 липня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2025 року № 352дп-25 продовжено строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури Танривердієва Іси Муси огли до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-797дс-270дп-25  до 21 жовтня 2025 року.

За результатами перевірки, Радзівоном М.О. 02 грудня 2025 року складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора Танривердієва І.М., який того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Керівник Кіровоградської обласної прокуратури у листі від 12 грудня 2025 року повідомив Комісію про згоду на розгляд висновку за відсутності представника прокуратури, погодився з висновком члена Комісії та не заперечував щодо закриття дисциплінарного провадження.

3.  Зміст дисциплінарної скарги

Скаржник зазначив, що службовими особами Черкаської обласної МСЕК № 1 23 грудня 2021 року Танривердієву І.М. видано довідку до акта огляду серії 12ААВ № 358231, згідно з якою йому встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

На думку скаржника, на момент звернення до МСЕК Танривердієв І.М. усвідомлював, що він не втратив працездатність, здатність до самостійного пересування, самообслуговування, спілкування, орієнтацію та контроль за своєю поведінкою.

Натомість Танривердієв І.М., який на час встановлення інвалідності тривалий час працював в органах прокуратури на прокурорських посадах і мав стаж понад 10 років, вирішив отримати неправомірну вигоду у вигляді пенсійних виплат як особа з інвалідністю ІІ групи без наявних на це законних та обґрунтованих підстав.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Танривердієва І.М. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

4.  Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Радзівона М.О., прокурора – Танривердієва І.М., який погодився із висновком, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в медіа з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено інвалідності з подальшим призначенням пенсійних виплат.

У медіа зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено достатньо велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила:

–  рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

–  Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

У зв’язку з тим, що Танривердієв І.М. із 2021 року має інвалідність ІІ групи та отримує відповідну пенсію по інвалідності, керівником Кіровоградської обласної прокуратури 15 липня 2025 року до КДКП направлено дисциплінарну скаргу про можливе вчинення ним дисциплінарного проступку.

Після відкриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора Танривердієва І.М. Радзівоном М.О. перед Генеральною інспекцією ініційовано проведення службового розслідування за фактами, викладеними у дисциплінарній скарзі. Листом від 11 серпня 2025 року № 17/1/1-72607вих-25 Генеральна інспекція проінформувала керівника Кіровоградської обласної прокуратури про необхідність його проведення. Відповідне службове розслідування призначено наказом керівника  цієї прокуратури від 14 серпня 2025 року № 71.

Під час службового розслідування встановлено, що службовими особами Черкаської обласної МСЕК № 1 23 грудня 2021 року за результатами первинного огляду Танривердієву І.М. встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

До матеріалів службового розслідування долучено копію пенсійного посвідчення від 02 червня 2022 року серії ААМ № 033613, виданого довічно.

Індивідуальна програма реабілітації до відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури Танривердієвим І.М. не подавалася.

До відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури із заявами щодо облаштування робочого місця, коригування робочого графіка, трудової реабілітації не звертався.

Відповідно до відкритої частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при поданні Танривердієвим І.М. щорічних декларацій за 2022-2024 роки, в розділі «Доходи, в тому числі подарунки» вказано як вид доходу – пенсія, джерело доходу – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Згідно із записами у тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного від 06 жовтня 2020 року № 322 комісією при Кропивницькому РВК Танривердієва І.М. визнано обмежено придатним до військової служби.

Після повторного проходження медичного огляду ВЛК першим відділом Звенигородського РТЦК та СП із 31 січня 2025 року його визнано придатним до військової служби.

За інформацією Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської обласної державної адміністрації Танривердієв І.М. упродовж 2020-2025 років проходив санаторно-курортне лікування у КП «Зам’янська обласна бальнеологічна  лікарня» Кіровоградської обласної ради, а саме у періоди з 22 лютого до 06 березня 2021 року, з 10 до 24 серпня 2021 року, з 14 листопада до 26 грудня 2022 року, з 23 вересня до 05 жовтня 2024 року. Також Танривердієв І.М. звертався за медичною допомогою до КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» з 10 до 20 жовтня 2020 року, з 16 до 24 листопада 2023 року, з 24 до 28 липня 2025 року.

Відповідно до інформації Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статті 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини законності встановлення медико-соціальними експертними комісіями груп інвалідності працівникам низки державних та правоохоронних органів, у тому числі працівників органів прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати їм із Державного бюджету України відповідних пенсій.

У зв’язку з цим перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозів та достатності підстав для встановлення груп інвалідності ряду працівників державних та правоохоронних органів, зокрема і щодо зазначеного прокурора.  

Постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань Особа 1 від 31 січня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» залучено в якості спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності ряду працівників державних і правоохоронних органів, зокрема Танривердієву І.М.

До Кіровоградської обласної прокуратури 19 травня 2025 року надійшов лист Генеральної інспекції від 16 травня 2025 року № 17/2/1-20401-24 про необхідність забезпечення прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» до 13 червня 2025 року Танривердієва І.М., для проходження додаткового стаціонарного обстеження та подальшого огляду.

Листом відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури від 21 травня 2025 року № 07-2489вн25 Танривердієву І.М. повідомлено про необхідність прибути до зазначеного закладу.

Виконуючи доручення Офісу Генерального прокурора, Танривердієв І.М. пройшов обстеження в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» у місті Дніпро. За результатами огляду раніше встановлену ІІ групу інвалідності скасовано та рішенням від 10 серпня 2025 року № ЦО-15756 визначено ІІІ групу інвалідності строком на 1 рік. З метою проходження обстеження Танривердієв І.М. перебував у відпустці з 23 травня до 03 червня 2025 року.

Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури Танривердієв І.М. допитаний як свідок у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року, яке в подальшому об’єднано з № (конфіденційна інформація). Про підозру йому не повідомлено, заходи забезпечення не застосовувались.

Одночасно старшим групи прокурорів у цьому провадженні надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування стосовно указаної особи.

4.1  Короткий зміст висновку службового розслідування

Відповідно до наказу керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 14 серпня 2025 року № 71 проведено службове розслідування за фактом можливого вчинення заступником керівника Кіровоградської обласної прокуратури Танривердієвим І.М. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Під час службового розслідування інформація про отримання Танривердієвим І.М. статусу особи з інвалідністю підтвердилася.

Ураховано, що на час завершення службового розслідування за результатами перевірки правильності винесення МСЕК рішення про встановлення групи інвалідності прокурору Танривердієву І.М., яка проводилася під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), скасовано встановлену йому ІІ групу інвалідності, з одночасним встановленням ІІІ групи.

Танривердієв І.М. зазначив, що скарга керівника Кіровоградської обласної прокуратури Стрелюка Я.В. про нібито вчинення ним дій в особистих інтересах під час оформлення групи інвалідності та порушення правил прокурорської етики ґрунтується на припущеннях і не підтверджена конкретними доказами.

За словами Танривердієва І.М., проблеми зі здоров’ям розпочалися ще у 2013 році та тривають дотепер. Щороку, а інколи 2-3 рази на рік, він проходив лікування в різних закладах охорони здоров’я.

У 2021 році стан його здоров’я значно погіршився, тому з лютого до серпня 2021 року він лікувався в різних медичних установах Кіровоградської області. Попри лікування, стан здоров’я впродовж вказаного періоду не поліпшувався, а лікарі наполягали на необхідності оперативного втручання.

Ці обставини стали підставою для отримання інвалідності. Про процедуру встановлення інвалідності йому повідомив лікар. Проходження МСЕК здійснювалося за місцем його реєстрації. Після встановлення групи інвалідності він отримав індивідуальну програму  реабілітації, яку щороку коригує з лікарем та дотримується її по сьогоднішній день.

Танривердієв І.М. наголосив, що близьких родичів, друзів або знайомих у лікарсько-консультативних комісіях при медичних закладах чи МСЕК, зокрема в медичних закладах, де проходив лікування чи рішенням яких ініціювалось встановлення інвалідності немає.

Будь-які кошти або матеріальні блага за отримання інвалідності він не надавав. Процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях стосовно посадових осіб органів МСЕК  або представництво інтересів держави у позовах щодо МСЕК він не здійснював.

Відпустку для участі у засіданнях МСЕК не отримував, так як воно відбувалося зранку.

Безпосереднього керівника, керівництво прокуратури та кадровий підрозділ  про встановлення йому групи інвалідності або участі у засіданні МСЕК він не повідомляв.

Із заявами про надання додаткових відпусток у зв’язку із необхідністю проходження реабілітації чи лікування не звертався.

Танривердієв І.М. особисто звернувся 14 січня 2022 року до Шполянського відділу обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії або грошової допомоги.

Згідно з листом Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, керівника Центру оцінювання функціонального стану особи від 14 травня 2025 року № 1880/03-19, з метою спростування всіх безпідставних звинувачень, ним пройдено медичне обстеження, в умовах стаціонару, в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» у місті Дніпро з 26 травня до 03 червня 2025 року.

За результатами медичного обстеження експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи прийнято рішення від 10 червня 2025 року № ЦО-15756 про достатність підстав для встановлення йому ІІІ групи інвалідності строком на 1 рік.

У засіданні Комісії прокурор підтвердив пояснення, надані під час перевірки у дисциплінарному провадженні, погодився із висновком члена Комісії та просив закрити дисциплінарне провадження.

6.      Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого

Комісією рішення

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Статтею 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс) визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Оцінивши діяльність прокурора Танривердієва І.М. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про відсутність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано таким.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Танривердієва І.М. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Танривердієв І.М. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» на нього покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону України «Про прокуратуру»), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі, Танривердієв І.М. не повинен допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Водночас матеріали отримані під час перевірки у цьому дисциплінарному провадженні свідчать про те, що прокурором Танривердієвим І.М. не порушено вимог, які ставляться до посади прокурора.

Під час перевірки у дисциплінарному провадженні встановлено, що Танривердієву І.М. згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 23 грудня 2021 року серії 12ААВ № 358231 встановлено інвалідність ІІ групи безстроково.

Також Танривердієв І.М. має пенсійне посвідчення від 02 червня 2022 року серії ААМ №3214916250 з довічним терміном дії.

При цьому Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27 частини другої статті 358, частиною четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 366, частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364, статті 368-5, частиною третьою статті 369 КК України.

У межах вказаного кримінального провадження перед Міністерством охорони здоров’я України ініційовано питання щодо організації перевірки достовірності діагнозу та достатності підстав для встановлення групи інвалідності щодо зазначеного прокурора.

З метою перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності Танривердієв І.М. пройшов медичне обстеження в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» у місті Дніпро та рішенням від 10 серпня 2025 року № ЦО-15756 йому визначено ІІІ групу інвалідності строком на 1 рік.

Водночас Танривердієв І.М. допитаний як свідок у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року, яке в подальшому об’єднано з № (конфіденційна інформація). Про підозру йому не повідомлено, заходи забезпечення не застосовувались.

Зі слів Танривердієва І.М., він особисто звернувся 14 січня 2022 року до Шполянського відділу обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії або грошової допомоги.

Відповідно до відкритої частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при поданні Танривердієвим І.М. щорічних декларацій за 2022-2024 роки, в розділі «Доходи, в тому числі подарунки» вказано як вид доходу – пенсія, джерело доходу – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Загальна сума отриманих пенсійних виплат за період із 2022 року до 2024 року складає 752 956 грн.

Слід зазначити, що Танривердієв І.М. у 2022 році, після оформлення інвалідності ІІ групи та набуття необхідного 10-річного стажу роботи в органах прокуратури, відповідно до вимог частини дев’ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», отримував пенсію по інвалідності на підставі цього Закону. На момент призначення такої пенсії чинним було рішення Черкаської обласної МСЕК № 1 від 23 грудня 2021 року, яким Танривердієву І.М. встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

Таким чином, у період із 2022 до 2024 року Танривердієв І.М. отримував пенсію по інвалідності на законних підставах – відповідно до чинного рішення МСЕК, яке діяло упродовж періоду отримання ним відповідної пенсії.

Подальше рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» від 10 червня 2025 року № ЦО-15756, яким Танривердієву І.М. змінено групу інвалідності з ІІ на ІІІ терміном на 1 рік, свідчить про наявність у нього захворювань, достатніх для встановлення інвалідності.

При цьому члени Комісії не володіють спеціальними знаннями у сфері медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, а тому не надають оцінки медичним критеріям встановлення інвалідності чи змісту медичної документації.

Сама по собі зміна групи інвалідності прокурору Танривердієву І.М. з ІІ на ІІІ достеменно не свідчить про порушення під час оформлення відповідної групи чи про відсутність медичних показань для встановлення інвалідності.

Отже, Комісія дійшла висновку, що вказана інвалідність не оформлювалась ним з метою одержання будь-яких додаткових пільг чи переваг, зокрема пенсії за інвалідністю.

Наведені обставини свідчать, що прокурор Танривердієв І.М. відповідально виконує вимоги законодавства, дотримується професійних та етичних стандартів, забезпечує прозорість і доброчесність у питаннях, пов’язаних із його службовою діяльністю.

З огляду на викладене, твердження скаржника про наявність ознак дисциплінарного проступку не підтвердилися. Дії прокурора не суперечать вимогам Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів і не мають характеру приватної вигоди.

Комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин, установлених у дисциплінарному провадженні, Комісія вважає, що у діях прокурора Танривердієва І.М. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

Відповідно до вимог частини п’ятої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Комісія своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 45, 47-50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-113, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА:

Дисциплінарне провадження № 07/3/2-797дс-270дп-25 стосовно заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури Танривердієва Іси Муси огли закрити.

Копію рішення направити прокурору Танривердієву І.М., особі, яка подала дисциплінарну скаргу, а також Генеральному прокурору.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.