Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області Кириченка О.М. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-892дс-384дп-25,

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Кириченко Олександр Миколайович з березня 1998 року працює в органах прокуратури, з 14 травня 2024 року обіймає посаду прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області.

Присягу прокурора склав 02 лютого 2011 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 20 червня 2017 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Неодноразово заохочувався керівником Черкаської обласної прокуратури.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 30 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Приміча І.Г. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Кириченком О.М.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності в скарзі зазначено п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон №1697-VII) – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Булулукову О.Ю., яким за результатами її вивчення 06 серпня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-892дс-384дп-25.

Копію згаданого рішення 06 серпня 2025 року надіслано прокурору Кириченку О.М., а також особі, за скаргою якої відкрито провадження.

За матеріалами проведеної перевірки членом Комісії Булулуковим О.Ю. 08 жовтня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії. Далі скаржника та прокурора Кириченка О.М. належним чином повідомлено про час і місце засідання Комісії.

23 жовтня 2025 року прокурор Кириченко О.М. на засідання Комісії не з’явився, попередньо направивши листа з проханням про перенесення засідання.

Комісією 23 жовтня 2025 року перенесено розгляд висновку на 06 листопада 2025 року та на виконання п. 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнято протокольне рішення про продовження строку його розгляду на один місяць.

У засідання Комісії, яке відбулося 06 листопада 2025 року, прокурор Кириченко О.М. не з’явився, про що попередньо повідомив, надіславши клопотання про проведення засідання без його участі.

За вказаних обставин Комісія, ураховуючи вимоги п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону № 1697-VII, прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

Від скаржника участь у засіданні взяв прокурор відділу службових розслідувань управління реалізації роботи з питань внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1, який доводи дисциплінарної скарги та висновок члена Комісії підтримав. Просив притягнути прокурора Кириченка О.М. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики на підставі п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

Скаржником у матеріалах дисциплінарної скарги зазначено, що прокурору Кириченку О.М. згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 м. Черкаси (далі – МСЕК) від 16 квітня 2015 року № (конфіденційна інформація) встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново, у зв’язку з загальним захворюванням.

Офісом Генерального прокурора та керівництвом Черкаської обласної прокуратури прокурору Кириченку О.М. неодноразово пропонувалося пройти повторне медичне обстеження в умовах стаціонару у Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (далі – ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», медичний заклад).

Зокрема, листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 18 грудня 2024 року № 07-924вих-24 Кириченку О.М. було запропоновано прибути до зазначеного медичного закладу у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року для проходження відповідного обстеження.

Однак у визначений термін він до медичного закладу не прибув, вказані вимоги Офісу Генерального прокурора та керівника обласної прокуратури проігнорував та не надав документів, що підтверджують поважність причин неприбуття.

Незважаючи на неодноразові вимоги та нагадування, Кириченко О.М. упродовж тривалого часу ухилявся від проходження повторного медичного огляду, чим фактично проігнорував законні вимоги керівництва прокуратури та положення чинного законодавства у сфері контролю за обґрунтованістю встановлення інвалідності працівникам державних органів.

Як зазначено скаржником, у період з 2016 до 2024 року Кириченку О.М. було здійснено виплати пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю ІІ групи на загальну суму 1 626 576 грн.

Водночас 29 листопада 2024 року Кириченко О.М. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення на пенсію за вислугою років на підставі ст. 86 Закону № 1697-VII. За результатами розгляду заяви йому було призначено відповідний вид пенсії у грудні 2024 року.

Подальше ухилення від проходження повторного огляду набуває особливого значення з огляду на те, що 04 грудня 2024 року медичною комісією Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Кириченка О.М. визнано придатним до проходження військової служби у підрозділах забезпечення Збройних Сил України. На підставі цього рішення 13 січня 2025 року його було увільнено від виконання службових обов’язків у прокуратурі згідно зі ст. 119 Кодексу законів про працю України у зв’язку зі вступом на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Кириченко О.М. проходив військову службу з 13 січня до 21 липня 2025 року, що свідчить про фактичну відсутність фізичних обмежень, які могли б унеможливлювати його професійну діяльність або обґрунтовувати встановлення II групи інвалідності.

Скаржник вважає, що за таких обставин у діях прокурора Кириченка О.М. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Булулукова О.Ю., пояснення прокурора Кириченка О.М., які він надіслав Комісії, доводи представника скаржника, вивчивши висновок, дослідивши матеріали перевірки, Комісією встановлено таке.

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА_2. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України. В органах прокуратури також було виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань, 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Також рекомендовано Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

За вищевказаними фактами прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч.ч. 2, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 369 КК України, а також у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст.190, ч. 2 ст. 364, ч.ч. 1, 2 ст. 366, ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 366-2 КК України.

Постановою прокурора від 05 грудня 2024 року кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року об’єднано із кримінальним провадженням № (конфіденційна інформація).

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні листом прокурора групи прокурорів від 25 жовтня 2024 року № 17/2/1-87348вих-24 на підставі ч. 2 ст. 93 КПК України з Міністерства охорони здоров’я України витребувано інформацію про обґрунтованість рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності прокурорам Черкаської обласної прокуратури, зокрема й Кириченку О.М.

На виконання вказаного рішення РНБО 25 жовтня 2024 року прокурором Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора доручено Міністерству охорони здоров’я України провести перевірку відповідності рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів, у тому числі шляхом експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду. Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

Міністерством охорони здоров’я України доручено здійснити перевірку та переогляд у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» (місцезнаходження – м. Дніпро).

На виконання вищезазначеного рішення РНБО, слідчим 31 січня 2025 року у кримінальному проваджені № (конфіденційна інформація) залучено як спеціалістів працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК при встановленні груп інвалідності працівникам органів прокуратури. Перевірку та переогляд доручено здійснити в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Згодом на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист від зазначеної медичної установи про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких зазначено і прокурора Кириченка О.М.

Кириченко О.М. працює в органах прокуратури з березня 1998 року. Згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 міста Черкаси від 16 квітня 2015 року № (конфіденційна інформація) йому встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново у зв’язку з загальним захворюванням.

В межах реалізації рішення РНБО до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21 листопада 2024 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), прокурорам згідно зі списком та графіком необхідно прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

На виконання листа Офісу Генерального прокурора виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 22 листопада 2024 року № 07-779вих-24 прокурору Кириченку О.М. персонально скеровано відповідне повідомлення про необхідність прибуття 25 листопада 2024 року до медичного закладу для проходження обстеження.

До Черкаської обласної прокуратури 16 грудня 2024 року повторно надійшов лист Офісу Генерального прокурора № 17/2/1-20401-24, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Кириченку О.М., необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 18 грудня 2024 року № 07-924вих-24 прокурору Кириченку О.М. персонально скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду.

Далі прокурора Кириченка О.М. листом від 09 січня 2025 року № 07-31вих-25 повторно повідомлено про необхідність прибути до медичного закладу для проходження обстеження у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року. Одночасно у листі прокурору Кириченку О.М. надано роз’яснення окремих положень Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі – Кодекс) щодо необхідності дотримання професійної честі і гідності, сприяння підвищенню авторитету прокуратури.

Окрім цього, 13 січня 2025 року Черкаська обласна прокуратура втретє отримала лист Офісу Генерального прокурора від 09 січня 2025 року № 17/2/1-20401-24 в якому зазначено, що в межах кримінального провадження Кириченку О.М. необхідно прибути до медичного закладу у період з 10 до 18 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 14 січня 2025 року № 07-59вих-25 прокурору Кириченку О.М. персонально скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду та зобов’язано у разі неприбуття надати письмові пояснення.

Водночас установлено, що вперше прокурор Кириченко О.М. належним чином був повідомлений про необхідність прибуття до медичного закладу 25 листопада 2024 року листом від 22 листопада 2024 року. Однак у період з 23 до 29 листопада 2024 року (включно) він перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними листами непрацездатності.

Щодо прибуття вдруге до медичного закладу у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року Кириченко О.М. був належним чином ознайомлений під підпис 19 грудня 2024 року та переглянув направлений йому лист через систему ІС «СЕД» 20 грудня 2024 року.

З листом-нагадуванням від 09 січня 2025 року про необхідність прибуття до медичного закладу у той же період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року Кириченко О.М. ознайомився особисто під підпис 10 січня 2025 року.

Щодо третього виклику прибути до медичного закладу для проходження обстеження у період з 10 до 18 січня 2025 року враховано наступне.

Так, виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури

14 січня 2025 року за № 07-59вих-25 через систему ІС «СЕД» було направлено прокурору Кириченку О.М. виклик щодо прибуття до медичного закладу у період з 10 до 18 січня 2025 року. Водночас зазначений документ Кириченко О.М. не переглянув та під підпис з ним ознайомлений не був.

На амбулаторному лікуванні у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, пов’язаною з хворобою, Кириченко О.М. перебував: 7 календарних днів (з 23 до 29 листопада 2024 року) та 14 календарних днів (з 05 до 18 грудня 2024 року). До роботи приступив 19 грудня 2024 року.

Наказом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 13 січня 2025 року № 19-к Кириченка О.М. увільнено від виконання обов’язків прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області у зв’язку зі вступом на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, із збереженням місця роботи та посади до дня фактичного звільнення (ст. 119 КЗпП України).

Відповідно до наказу керівника Черкаської обласної прокуратури від 21 липня 2025 року № 258-к, Кириченко О.М. вважався таким, що приступив до виконання службових обов’язків на посаді прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області у зв’язку зі звільненням з військової служби на підставі підпункту «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Зазначені періоди тимчасової непрацездатності, а саме: 7 календарних днів (з 23 до 29 листопада 2024 року) та 14 календарних днів (з 05 до 18 грудня 2024 року) та з 13 січня до 21 липня 2025 року (увільнення від виконання обов’язків прокурора у зв’язку з призовом на військову службу) Комісією розцінюються як поважні причини.

Водночас після закінчення лікарняного, у період з 19 грудня 2024 року до 12 січня 2025 року (включно) Кириченко О.М. не перебував на лікуванні чи у відпустці, у зв’язку з чим відсутні об’єктивні підстави, які б унеможливлювали його прибуття до медичного закладу для проходження повторного обстеження. Незважаючи на це, прокурор не скористався наданою йому можливістю для повторного проходження переогляду, не з’явився до медичного закладу та не вжив жодних заходів, спрямованих на підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю.

Листом Черкаської обласної прокуратури від 29 травня 2025 року № 07-613вих-25 на виконання доручення Офісу Генерального прокурора від 16 квітня 2025 року № 31/2/1-33267вих-25 повідомлено, що у період з 14 квітня до 29 травня 2025 року прокурору Кириченку О.М. не вручалося повідомлення про необхідність проходження обстеження в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у зв’язку з його увільненням від виконання службових обов’язків та вступом на військову службу за призовом під час мобілізації з 13 січня 2025 року.

За результатами службового розслідування 15 вересня 2025 року складено висновок службового розслідування за фактом можливого вчинення прокурором Смілянської окружної прокуратури Черкаської області Кириченком О.М. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, згідно з яким під час службового розслідування підтверджено наявність фактів, що стали підставою для скерування виконувачем обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора 30 липня 2025 року за № 17/1-16241-25 до КДКП дисциплінарної скарги стосовно Кириченка О.М. про вчинення дисциплінарного проступку.

Таким чином Комісією установлено, що прокурор Кириченко О.М., будучи належним чином повідомленим про необхідність прибуття до медичного закладу у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, у період з 19 грудня 2024 року (перший день виконання обов’язків прокурора Смілянської окружної прокуратури після виходу з лікарняного та день коли його ознайомлено з листом від 18 грудня 2025 року, що підтверджено його особистим підписом) до 12 січня 2025 року (останній день виконання обов’язків на посаді прокурора Смілянської окружної прокуратури, до вступу на військову службу за призовом під час мобілізації) не прибув до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» та обстеження в умовах стаціонару не пройшов.

Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали його прибуття до медичного закладу у цей період не встановлено.

Отже, діями, що суперечать вимогам та правилам прокурорської етики та поведінки прокурорів, Кириченко О.М. дискредитував себе як працівника органів прокуратури, завдав шкоди авторитету прокуратури як державної інституції.

Відмова прокурора Кириченка О.М. від проходження медичного обстеження у межах досудового розслідування для перевірки законності встановлення йому II групи інвалідності у зазначений період поставила під сумнів його доброчесність як представника органів прокуратури та створила ризики втрати довіри до органів прокуратури.

Дії прокурора Кириченка О.М. та інших прокурорів розцінюються суспільством та трактуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

 

5. Пояснення прокурора

Під час перевірки доводів дисциплінарної скарги прокурор Кириченко О.М. надав письмові пояснення щодо викладених у ній обставин. Перед засіданням Комісії він повторно надіслав письмові пояснення, які були оголошені членом Комісії Булулуковим О.Ю.

У своїх поясненнях Кириченко О.М. зазначив, що відповідно до довідки до акта огляду Черкаської обласної МСЕК № 2 м. Черкаси від 16 квітня 2015 року № (конфіденційна інформація), йому було встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново у зв’язку із наявністю захворювання, яке зберігається донині.

Питання його доброчесності вже перевірялося під час проходження ним атестації у 2020 році.

Прокурор наголосив, що під час розслідування кримінального провадження № (конфіденційна інформація) він не викликався медичним закладом для проведення повторного огляду.

Водночас, 04 грудня 2024 року, за результатами огляду військово-лікарською комісією (ВЛК) Черкаського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також у військових навчальних закладах. При цьому медичне обстеження підтвердило наявність тих самих захворювань, які свого часу стали підставою для встановлення йому інвалідності ІІ групи.

Після проходження ВЛК, за рекомендацією лікарів, у період з 05 до 18 грудня 2024 року він проходив стаціонарне лікування, пов’язане з основним захворюванням. Після завершення лікування повідомив ТЦК та СП про готовність до проходження військової служби у Збройних Силах України.

Зі слів колег, які проходили переогляд у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», обстеження тривало приблизно тиждень.

Кириченко О.М. пояснив, що, з огляду на короткі строки прибуття за «бойовими» повістками (1–2 дні) та тривалість обстеження в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» (приблизно тиждень), він об’єктивно не мав можливості пройти додаткове медичне обстеження до моменту мобілізації.

Далі він отримав повістку про мобілізацію та 13 січня 2025 року був призваний до лав ЗСУ, де проходив військову службу до 18 липня 2025 року. Звільнився зі служби через погіршення стану здоров’я, що унеможливлювало подальше виконання військових обов’язків.

Одночасно з письмовими поясненнями Кириченко О.М. надіслав до Комісії позитивну характеристику з військової частини, де проходив службу, та лист управління охорони здоров’я Черкаської обласної державної адміністрації, що підтверджує достовірність наданих ним відомостей.

Просив Комісію врахувати факт проходження ним військової служби під час дії воєнного стану, що свідчить про його відповідальність, патріотизм та сумлінне виконання громадянського обов’язку. З огляду на це, а також беручи до уваги його тривалий стаж роботи в органах прокуратури, просив за можливості застосувати до нього більш м’який вид дисциплінарного стягнення, ніж звільнення, як такий, що відповідав би принципам індивідуалізації дисциплінарної відповідальності та враховував би пом’якшуючі обставини.

 

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

У ст. 1 Кодексу зазначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У ст. 3 Кодексу зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

У ст. 4 Кодексу визначені основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

У ст. 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом органів прокуратури у суспільстві, що досягається їх копіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві як відомо, немає визначень понять гідності й честі що є цілком закономірним. Але незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який б суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У ст. 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до ст. 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до

будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі ст. 33 Кодексу, прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розд. I п. 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69 до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції» і «Про прокуратуру».

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй резолюції від 25 грудня  2008 року № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони займають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя.

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Кириченка О.М., Комісія виходить з такого.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно коментаря до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас ст. 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в п. 2 ст. 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного, Комісія дійшла висновку, що втручання у право приватності, передбачене у ст. 8 Європейської Конвенції у даному випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Кириченка О.М. перевіряються Комісією виключно через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 43 Закону № 1697-VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що прокурор Кириченко О.М., усвідомлюючи суспільний резонанс, пов’язаний із питанням незаконного отриманням інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мав обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість ним проігноровано неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду. Прокурор Кириченко О.М. не з’явився до медичного закладу та не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення йому групи інвалідності.

Також, прокурор Кириченко О.М., маючи значний стаж роботи на посаді прокурора, допустив демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Його поведінка є пасивною формою сприяння поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, сприяє підриву суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи, особливо у період дії особливого правового режиму – воєнного стану.

Належної реакції з боку Кириченка О.М. не було, адже ним до цього часу не проявлено ініціативи щодо підтвердження законності встановлення йому інвалідності, хоча він мав для цього реальну можливість.

Неприбуття прокурором Кириченком О.М. у період з 19 грудня 2024 року до 12 січня 2025 року (включно) до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах медичного закладу Комісією розцінюється як неповажне, оскільки ним не надано належних доказів поважності неявки, а висловлено свою категоричну позицію щодо небажання проходити таке медичне обстеження у стаціонарі відповідного медичного закладу, що є фактичним ухиленням від його проходження. Така поведінка свідчить про нехтування посадовими обов’язками, небажання вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю. Зазначене об’єктивно дискредитує статус прокурора, суперечить засадам професійної етики та негативно впливає на авторитет органів прокуратури.

Таким чином, прокурор Кириченко О.М. діяв усупереч вимогам статті 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами і усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор Кириченко О.М. порушив і один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 4 Кодексу – принцип об’єктивності. Такі дії прокурора Кириченка О.М., прямо пов’язані з суспільним резонансом та невдоволенням, є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його доброчесності та об’єктивності.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, Комісією встановлено, що прокурором Кириченком О.М. порушено вимоги п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 17, ч. 3, п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VII, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, тобто ним вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Відтак, наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вчинення прокурором Кириченком О.М. дисциплінарного проступку підтверджено: дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора; висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Кириченка О.М. на підставі наказу керівника Черкаської обласної прокуратури від 15 серпня 2025 року № 213; листом Офісу Генерального прокурора від 22 серпня 2025 року № 17/1-16241-25; листом Офісу Генерального прокурора від 26 вересня 2025 року № 31/2/1-34090-24; поясненнями прокурора Кириченка О.М., іншими матеріалами дисциплінарного провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Кириченком О.М. дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги таке.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Кириченком О.М. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Оцінивши діяльність прокурора Кириченка О.М. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Так, початком вчинення дисциплінарного проступку прокурором Кириченком О.М. слід вважати 19 грудня 2024 року (день, коли він був ознайомлений під підпис з листом Черкаської обласної прокуратури від 18 грудня 2024 року № 07-924вих-24), а завершення – 12 січня 2025 року (включно) (останній день виконання обов’язків прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області перед увільненням у зв’язку із вступом на військову службу за призовом під час мобілізації).

Прокурор Кириченко О.М. (з моменту вчинення дисциплінарного проступку) перебував у відпустці 28 календарних днів (з 04 до 31 серпня 2025 року, наказ керівника обласної прокуратури від 24 липня 2025 року № 692в)

На лікуванні у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, пов’язаною з хворобою Кириченко О.М. перебував 7 календарних днів (з 23 до 29 листопада 2024 року) та 14 календарних днів (з 05 до 18 грудня 2024 року). До роботи приступив 19 грудня 2024 року.

З 13 січня до 20 липня 2025 року Кириченко О.М. був увільнений від виконання обов’язків прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області у зв’язку із вступом на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Вважається таким, що приступив до роботи на посаді прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області з 21 липня 2025 року у зв’язку із звільненням з військової служби.

З огляду на викладене, строк притягнення прокурора Кириченка О.М. до дисциплінарної відповідальності не минув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження.

Під час ухвалення рішення у дисциплінарному провадженні щодо визначення виду дисциплінарного стягнення, яке належить застосувати до прокурора Кириченка О.М., Комісія, керуючись вимогами ч. 3 ст. 48 Закону України № 1697-VII «Про прокуратуру», всебічно врахувала характер вчиненого дисциплінарного проступку, його наслідки, особу прокурора та обставини, що пом’якшують дисциплінарну відповідальність.

Зокрема, Комісія взяла до уваги відсутність раніше застосованих до прокурора дисциплінарних стягнень, тривалий стаж роботи в органах прокуратури. Окремо Комісія оцінила внесок прокурора Кириченка О.М. у справу захисту державного суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України, що є свідченням його високої громадянської позиції, патріотизму та активної участі у виконанні конституційного обов’язку перед державою. Водночас Комісія встановила лише один епізод неявки до медичного закладу, який не носив системного характеру, що також було розцінено як обставину, що пом’якшує відповідальність. З урахуванням наведеного, Комісія дійшла висновку про можливість застосування до прокурора Кириченка О.М. більш м’якого виду дисциплінарного стягнення, ніж це могло б бути за загальних умов, керуючись принципами співмірності, індивідуалізації та справедливості дисциплінарної відповідальності.

З іншого боку, Комісією врахована поведінка Кириченка О.М., яка є усвідомленим грубим порушенням не тільки вимог закону, але й правил прокурорської етики, нехтуванням посадовими обов’язками, небажанням вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також свідчать про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю, як наслідок вказані дії об’єктивно дискредитують статус прокурора, суперечать засадам професійної етики та підривають авторитет і довіру до органів прокуратури загалом.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Кириченка О.М. Комісія дійшла висновку, що пропорційним вчиненому дисциплінарного проступку достатнім, необхідним та справедливим буде накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43-50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області Кириченка Олександра Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Копію рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Смілянської окружної прокуратури Черкаської області, скаржнику та Кириченку О.М.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.