Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.  Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Міняйло Світлана Сергіївна в органах прокуратури працює з листопада 2013 року дотепер.

З березня 2021 року обіймає посаду прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області.

Присягу прокурора склала 11 липня 2014 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлена 23 червня 2017 року.

Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має.

2.  Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії  22 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Голинського Я.О. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Міняйло С.С.

Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою того ж дня вказану скаргу розподілено члену Комісії Мавроді В.В., яким 30 квітня 2025 року  прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-315дс-51дп-25.

Рішенням Комісії від 11 червня 2025 року № 120дп-25 строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Міняйло С.С. до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-315дс-51дп-25 продовжено до 22 липня 2025 року.

За результатами перевірки членом Комісії Мавроді В.В. 06 жовтня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Міняйло С.С., який того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Розгляд висновку на засіданні Комісії 23 жовтня 2025 року було відкладено з огляду на клопотання прокурора Міняйло С.С., яка перебувала на лікарняному у зв’язку з вагітністю та пологами.

Враховуючи вимоги пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісією ухвалено протокольне рішення про продовження розгляду висновку на один місяць та перенесено його розгляд.

На засідання Комісії, призначене на 05 листопада 2025 року, прокурор Міняйло С.С. повторно не з’явилася з тих самих причин - перебування на лікарняному у зв’язку з вагітністю та пологами, при цьому надіслала лист про згоду на розгляд висновку за її відсутності.

Від скаржника у засіданні Комісії взяли участь перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 та начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_2, які у повному обсязі підтримали доводи дисциплінарної скарги, висновок члена Комісії та вказали на наявність підстав для притягнення прокурора Міняйло С.С. до дисциплінарної відповідальності.

За наведених обставин Комісія, ураховуючи вимоги пункту 1 частини третьої статті  47 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII), прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора Міняйло С.С.

3.  Зміст дисциплінарної скарги 

          Автор скарги зазначив, що у зв’язку з введенням у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21 листопада 2024 року. Відповідно до вказаного листа, в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), прокурори органів прокуратури Черкаської області, згідно з визначеним списком і встановленим графіком, мають прибути до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (далі – медичний заклад, ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України») для проходження обстеження в умовах стаціонару.

          Незважаючи на неодноразові персональні повідомлення та офіційні листи з роз’ясненням правових наслідків відмови, направлені виконувачем обов’язків керівника обласної прокуратури, а також повторні нагадування у межах кількох кримінальних проваджень, Міняйло С.С. у визначені дати та періоди часу (04.12.2024; з 18.12.2024 до 17.01.2025; з 10.01.2025 до 18.01.2025) до медичного закладу не прибула та обстеження не пройшла.

          За таких обставин скаржник вважає, що в діях Міняйло С.С. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено групи інвалідності з подальшим призначенням пенсійних виплат.

У засобах масової інформації зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Прокурорами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частинами другою та четвертою статті 358, частиною третьою статті 369 КК України.

На виконання вказаного рішення РНБО 25 жовтня 2024 року процесуальним прокурором Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, яким здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вищевказаному кримінальному провадженні, доручено Міністерству охорони здоров’я України провести перевірку відповідності рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів, у тому числі шляхом експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду. Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

МОЗ України доручено здійснити таку перевірку та переогляд в ДУ  «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі - ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», медичний заклад) місцезнаходження - м. Дніпро.

Згодом на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких і прокурора Міняйло С.С.

Згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної МСЕК № 2 від 11.06.2019 № 460463 Міняйло С.С. встановлено інвалідність II групи безтерміново, у зв’язку із наявністю загального захворювання.

В межах реалізації рішення РНБО до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21 листопада 2024 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна іфнормація), прокурорам, згідно зі списком та графіком, необхідно прибути до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

У зазначеному листі прокурорам зі статусом особи з інвалідністю, у тому числі і Міняйло С.С. запропоновано прибути для проходження обстеження у тривалий, достатній для коригування робочого графіка час.

Зокрема, Міняйло С.С. було визначено дату прибуття – 04 грудня 2024 року. Про це її персонально повідомлено листом Черкаської обласної прокуратури від 25 листопада 2024 року № 07-799вих-24, з яким вона ознайомилася під підпис 26 листопада.

Згодом, 16 грудня 2024 року Черкаська обласна прокуратура отримала повторний лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Міняйло С.С. необхідно прибути до медичного закладу у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.

18 грудня 2024 року прокурору Міняйло С.С. повторно надіслано персональне повідомлення за № 07-928вих-24 виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури з роз’ясненням наслідків відмови від проходження обстеження.

Після цього до Черкаської обласної прокуратури втретє надійшло доручення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 09 січня 2025 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Міняйло С.С. необхідно прибути до медичного закладу для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 10 січня 2025 року до 18 січня 2025 року.

Втретє вимоги щодо обов’язкового проходження огляду доведено листом від 14 січня 2025 року № 07-63вих-25.

За наданою обласною прокуратурою інформацію, Міняйло С.С. у встановлений час до медичного закладу не прибула, медичний огляд не пройшла.

Також прокурора зобов’язано у разі неявки надати пояснення щодо причин. У своїх поясненнях Міняйло С.С. підтвердила свою обізнаність про необхідність проходження медичного обстеження та повідомила, що у 2020 році її медико-експертну справу щодо обґрунтованості винесеного рішення перевіряла комісія ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» яка є рівнозначною ДУ Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». Як наслідок справа була повернута без зауважень, рішення не скасовано щодо наданої групи інвалідності. Крім того зазначила, що проходить лікування в медичному центрі, тому згідно рекомендацій лікаря їй протипоказані тривалі переїзди, емоційне перенавантаження, будь-які травматичні маніпуляції, які можуть зашкодити її лікуванню.

В матеріалах дисциплінарної скарги зазначено, що Міняйло С.С. 04 грудня 2024 року та у період з 18 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року на лікарняному не перебувала.

 Водночас згідно наданих Міняйло С.С. листків непрацездатності у межах службового розслідування встановлено, що у неї були відкриті лікарняні з 30 листопада до 04 грудня 2024 року, а також з 15 до 17 січня 2025 року.

Також згідно з поданих заяв їй надавалась відпустка з 24 до 30 грудня 2024 року відповідно до наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 04 грудня 2024 року № 1190в. Та з 06 до 07 січня 2025 року відповідно до наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 02 січня 2025 року № 02в.

За інформацією керівника Черкаської окружної прокуратури Міняйло С.С. з проханням щодо надання їй відпустки для доведення обґрунтованості та законності встановленої їй групи інвалідності не зверталась, випадків відмови або перешкоджання таким намірам з боку керівництва не було.

Таким чином, установлено, що прокурор Міняйло С.С. була належним чином повідомлена про необхідність проходження медичного переогляду. При цьому, заяв про відпустку для підтвердження інвалідності до кадрового підрозділу не подавалося, випадків перешкоджання з боку керівництва не виявлено, відповідно до наказів про надання відпустки, Міняйло С.С. була у відпустках з 24 грудня до 30 грудня 2024 року, та з 06 січня до 07 січня 2025 року, які могли бути використані також для проходження медичного огляду. 

У своїх поясненнях прокурор Міняйло С.С. надала копію листа, направленого 16 січня 2025 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», в якому повідомляється про неможливість прибуття на обстеження з об’єктивних причин. Зокрема, зазначено наявність медичних протипоказань для тривалих переїздів, емоційних навантажень та проведення травматичних маніпуляцій.

Листом Черкаської обласної прокуратури на запит члена Комісії повідомлено, що відповідно до відомостей декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщені на Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Міняйло С.С. отримувала дохід у вигляді пенсії з 2019 року. Сумарно з 2019 до 2024 рік прокурор отримала пенсію у розмірі -  583 693 гривень.

Прокурором Міняйло С.С. передано (без супровідного листа) до кадрового підрозділу обласної прокуратури копію довідки МСЕК про встановлення їй інвалідності ІІ групи безтерміново, яка була долучена до її особової справи та копію якої надано до відділу фінансування та бухгалтерського обліку.

Відповідно до наданої Черкаською обласною прокуратурою інформації, Міняйло С.С. індивідуальну програму реабілітації інваліда не надавала, письмово до кадрового підрозділу чи до відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб жодного разу не зверталась, внаслідок чого виконання заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та заходи з трудової реабілітації (направлення на санаторно курортне лікування, тощо) стосовно неї не здійснювались.

Постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 від 31 січня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні працівників ДУ «Укрдержндімспі» МОЗ України залучено в якості спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності ряду працівників державних і правоохоронних органів, зокрема Міняйло С.С.

На виконання вказаної постанови на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі» МОЗ України від 27 березня 2025 року № 589/01-18 про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів органів прокуратури, зокрема прокурора Міняйло С.С.

Надалі до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист за підписом заступника Генерального прокурора Антона Войтенка від 16 квітня 2025 року № 31/2/1-33267вих-25, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Міняйло С.С. необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період із 14 квітня до 29 травня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Голинським Я.О. вручено прокурору Міняйло С.С. персональне повідомлення про необхідність прибуття у вказаний період із роз’ясненням необхідності дотримання правил прокурорської етики і наслідків відмови від проходження медичного огляду, з якими Міняйло С.С. ознайомилась під підпис 21 квітня 2025 року.

Відповідно до наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 08.05.2025 № 65 проведено службове розслідування за фактом можливого вчинення прокурором Міняйло С.С. дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

У ході службового розслідування було встановлено, що Міняйло С.С. була обізнана про необхідність та мала можливість вчинити дії, які б підтвердили як її особистий авторитет, так і авторитет органів прокуратури, шляхом прибуття до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» та довести перед суспільством її правомірність статусу особи з інвалідністю, а також підтвердити законність підстав його отримання.

Представник скаржника перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 зазначив, що на момент скерування дисциплінарної скарги Черкаській обласній прокуратурі не було відомо про стан вагітності прокурора Міняйло С.С., оскільки надані нею пояснення не містили відповідних відомостей — у них ішлося лише про певні особисті обставини, через які вона не могла прибути на медичне обстеження. Водночас із висновком члена Комісії він погоджується, вважає, що прокурор допустила дисциплінарний проступок, однак стан її вагітності є обставиною, яку слід враховувати під час визначення виду дисциплінарного стягнення, оскільки підготовка до пологів може потребувати спокою, уникнення стресових ситуацій і дотримання певного режиму.

Представник скаржника начальник відділу роботи з кадрами та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_2 зазначила про наявність у діях прокурора Міняйло С.С.. ознак дисциплінарного  проступку, передбаченого пунктами 5,6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII.

Вважає, що прокурор Міняйло С.С. мала можливість прибути на переобстеження та вжити необхідних заходів для підтвердження законності встановлення їй групи інвалідності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Відповідно до підпункту «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу, визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який б суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу, прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень,  становлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У своїх поясненнях Міняйло С.С. посилалася на те, що у 2020 році Центральна МСЕК МОЗ України перевірила її медичні документи та підтвердила законність встановлення II групи інвалідності безстроково. Однак цей факт не може бути розцінений як безумовне підтвердження правомірності набутого статусу. Перевірка проводилася у межах конкретного кримінального провадження і стосувалася стану здоров’я на той момент, отже не може гарантувати незмінність обставин у майбутньому. Навіть безстрокове встановлення інвалідності не виключає права держави та роботодавця перевіряти її актуальність у зв’язку з новими обставинами та суспільним резонансом. Таким чином, посилання на перевірку проведену у 2020 році не звільняло прокурора від обов’язку підтвердити законність свого статусу.

Щодо доводів прокурора про відсутність у ЗМІ публікацій із прямим згадуванням її прізвища, необхідно зазначити, що така обставина не спростовує факту наявності суспільного резонансу навколо теми отримання інвалідності працівниками органів прокуратури. З огляду на її службове становище та підвищені етичні стандарти, навіть непряма участь у подібному публічному обговоренні зобов’язувала Міняйло С.С. вжити активних заходів для підтвердження законності встановленої їй групи інвалідності, зокрема шляхом проходження повторного медичного огляду. Відсутність згадки прізвища саме Міняйло С.С. у медіа не усуває обов’язку прокурора реагувати належним чином, оскільки йдеться про інституцію, авторитет якої формується через поведінку кожного її працівника.

Окремого значення набуває той факт, що прокурора Міняйло С.С. неодноразово викликали для проходження повторного обстеження, однак вона відмовилася скористатися цією можливістю. Така поведінка обґрунтовано породжує сумніви щодо дійсності II групи інвалідності, встановленої безстроково. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність.

Інвалідність Міняйло С.С. була встановлена у 2019 році, коли її стаж служби в органах прокуратури становив 6 років (роботу в органах прокуратури розпочала у листопаді 2013 року). Відповідно до декларації за 2019 рік, поданої Міняйло С.С., вона вже декларувала дохід у вигляді пенсії.

Крім цього, відповідно до наданої Черкаською обласною прокуратурою інформації, Міняйло С.С. індивідуальну програму реабілітації інваліда не надавала. Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 03.12.2009 визначає, що ІПР (Індивідуальна програма реабілітації) є обов’язковою до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача.

Індивідуальний план складається на два роки та його виконання контролюється. Виконання всіх заходів індивідуального плану є передумовою реабілітації особи з інвалідністю та допомагає актуалізувати потреби особи з інвалідністю. Саме у ІПР надається оцінка ефективності заходів, які допомагають особі адаптуватись або покращити стан здоров’я.

Свідоме неподання прокурором Міняйло С.С. ІПР роботодавцю, невиконання заходів з працевлаштування та відсутність індивідуальних планів реабілітації з контролем заходів адаптації є підставою для об’єктивного сумніву щодо реальності інвалідності.

Також Комісія критично сприймає письмові пояснення прокурора Міняйло С.С. у частині недопустимості втручання у її приватне життя та порушення її  прав, передбачених статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема права на приватність, передбаченого статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного Комісія дійшла висновку, що втручання у право приватності, передбачене у статті 8 Європейської Конвенції у цьому випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Міняйло С.С. перевіряються виключно через призму наявності у її діях дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 43 Закону № 1697-VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Комісією встановлено, що прокурор Міняйло С.С. мала як об’єктивні перешкоди для прибуття на медичне обстеження, так і окремі проміжки часу, у які формально існувала можливість виконати відповідну вимогу.

Визначена дата прибуття  04 грудня 2024 року припала на період її тимчасової непрацездатності (з 30 листопада по 04 грудня 2024 року), що підтверджується листком непрацездатності. У зв’язку з цим виконання обов’язку прибуття в зазначений день було об’єктивно неможливим.

Подальший строк, визначений для проходження медичного обстеження, охоплював період з 18 грудня 2024 року по 29 травня 2025 року. При цьому з 18 грудня 2024 року по 14 січня 2025 року, а також з 18 січня 2025 року прокурор мала реальну можливість виконати вимогу щодо проходження обстеження, оскільки станом на цей час не зафіксовано обставин, які б унеможливлювали її прибуття.

Разом з тим, на початку січня 2025 року за результатами лабораторних досліджень Міняйло С.С. було встановлено вагітність на ранньому строку, що підтверджується наданими медичними документами. Згідно з консультаційним висновком спеціаліста від 12 травня 2025 року Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», лікарями рекомендовано виключити переїзди, у тому числі пов’язані з тряскою їздою, що об’єктивно обмежувало можливість прокурора здійснювати поїздки та проходити додаткові медичні процедури.

Надані прокурором скріншоти виписок візитів до лікаря від 10 вересня 2024 року, 06 січня та 31 січня 2025 року підтверджують як факт підготовки до вагітності, так і сам факт її настання.

З огляду на наведене, Комісія вважає, що у грудні 2024 року прокурор Міняйло С.С. мала формальну можливість виконати вимогу щодо проходження повторного медичного огляду. Водночас, починаючи з січня 2025 року, наявність об’єктивних медичних обставин, підтверджених документально, істотно обмежувала її можливість прибуття до медичного закладу без ризику для здоров’я та перебігу вагітності.

Разом із тим, Комісією враховано, що прокурор, усвідомлюючи суспільну чутливість питання щодо можливих фактів незаконного отримання інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мала обов’язок вживати заходів для підтвердження законності встановлення їй групи інвалідності та захисту своєї ділової репутації.

З огляду на викладене, відсутність активних дій прокурора щодо підтвердження законності встановлення інвалідності може створювати певні сумніви у суспільстві, однак водночас має враховуватися наявність об’єктивних медичних обставин, які суттєво обмежували її можливості виконати вимоги керівництва.

Таким чином, прокурор Міняйло С.С. порушила вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинила дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме -  вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Наявність дисциплінарного проступку підтверджується:

- висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Міняйло С.С. на підставі наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 08 травня 2025 року №65;

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури;

-  листом ДУ Укрдержндімспі МОЗ України до Комісії від 05 червня 2025 року;

-   поясненнями прокурора Міняйло С.С;

- консультаційним висновком спеціаліста від 12 травня 2025 року «Комунального некомерційного підприємства Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради».

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Міняйло С.С. дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги наступне.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Міняйло С.С. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Оцінивши діяльність прокурора Міняйло С.С. на предмет відповідності вимогам, Комісія дійшла про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку треба вважати 18 грудня 2024 року (ознайомлення  Міняйло С.С. з листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури № 07-928вн-24 від 18 грудня 2024 року, у якому йшлось про необхідність її прибуття до медичного закладу у період з 18 грудня 2024 року по 17 січня 2025 року), а закінченням 30 травня 2025 року (наступний день після закінчення періоду коли вона мала прибути до цього закладу відповідно до листа виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури, з яким вона була ознайомлена 21 квітня 2025 року).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Таким чином, строк для прийняття рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, передбачений у частині четвертій статті 48 Закону № 1697-VII не минув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження.

Пропонуючи вид дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Міняйло С.С., Комісія зважає на встановлені обставини її неприбуття до медичного закладу для проходження повторного обстеження, наявність у грудні 2024 року проміжків часу, коли вона формально могла виконати цю вимогу, а також подальші об’єктивні та поважні причини медичного характеру, що стали перешкодою для її прибуття на початку та впродовж 2025 року до відповідного медичного закладу. При цьому Комісією враховується суспільну чутливість порушеного питання, необхідність підтримання довіри до органів прокуратури, а також те, що прокурор не виявила належної активності для підтвердження законності встановленої їй інвалідності.

Також слід взяти до уваги відсутність дисциплінарних стягнень  застосованих до Міняйло С.С. у минулому, тривалий стаж роботи, а також наявність поважних причин, пов’язаних зі станом здоров’я та вагітністю.

У зв’язку з цим Комісія вважає за можливе застосування найм’якішого виду дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII у виді догани, що є пропорційним вчиненому нею дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час перевірки у дисциплінарному провадженні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА: