Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія) 22 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Голинського Я.О. про вчинення прокурором Лисенко К.М. дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Гарбузі Н.В., якою 23 квітня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-305дс- 35дп-25 та проведено перевірку викладених у ній обставин.

Комісією 11 червня 2025 року прийнято рішення № 111дп-25 про продовження строку перевірки у дисциплінарному провадженні стосовно Лисенко К.М. на один місяць, тобто до 22 липня 2025 року.

За результатами перевірки членом Комісії Гарбузою Н.В. 07 жовтня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Лисенко К.М., який разом з матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд Комісії.

Скаржника, прокурора Лисенко К.М. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

22 жовтня 2025 року розгляд висновку Комісією відкладено у зв’язку з неявкою прокурора Лисенко К.М. та з урахуванням вимоги пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалено протокольне рішення про продовження розгляду висновку на один місяць.

Далі скаржника та прокурора повторно своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

На засідання Комісії 05 листопада 2025 року прокурор Лисенко К.М. повторно не з’явилася, листом від 04 листопада 2025 року повідомила, що не братиме участі у засіданні, оскільки несе службу у Збройних Силах України, та просила про перенесення засідання.

За вказаних обставин Комісія, ураховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» від 14  жовтня 2014 року (далі – Закон № 1697-VII), прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

Від скаржника участь у засіданні Комісії взяли перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА 1 та начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА 2, які доводи дисциплінарної скарги підтримали. Просили притягнути прокурора Лисенко К.М. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше протягом одного року) порушення правил прокурорської етики на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697 VII.

Членом Комісії Гарбузою Н.В. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заявлено усне клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні, з метою недопущення розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісією задоволено клопотання члена Комісії Гарбузи Н.В. про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні.

На засіданні Комісії представником скаржника (Черкаської обласної прокуратури) – прокурором ОСОБА 1 заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження документів, які підтверджують повідомлення прокурора Лисенко К.М. про необхідність її прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 14 квітня 2025 року до 29 травня 2025 року, з яким вона особисто ознайомилася 07 травня 2025 року, яке Комісією задоволено на підставі пункту 111 Положення.

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

4. Обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Гарбузу Н.В., пояснення  представників скаржника ОСОБА 1, ОСОБА 2, вивчивши висновок та дослідивши матеріали перевірки, Комісією встановлено таке.

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА 3. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення медико-соціальних експертних комісій  супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації. У засобах масової інформації зазначалося, що деякі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення сумнівних інвалідностей прокурорам Хмельницької та Черкаської областей, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання РНБО, за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила:

Рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій (далі – МСЕК), на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні   № (конфіденційна інформація) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною другою статті 364, частинами першою та другою статті 366, частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366-2 КК України, під час якого вживаються заходи щодо перевірки обґрунтованості встановлення інвалідності у тому числі  працівникам органів прокуратури.

На виконання рішення РНБО 22 жовтня 2024 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частинами другою та четвертою статті 358, частиною третьою статті 369 КК України, яке постановою прокурора від 05.12.2024 об’єднано із кримінальним провадженням № (конфіденційна інформація), листом прокурора групи прокурорів від 25 жовтня 2024 року № 17/2/1-87348вих-24 на підставі частини другої статті 93 КПК України доручено Міністерству охорони здоров’я України (далі – МОЗ) провести перевірку правильності винесених МСЕК рішень про встановлення різних груп інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів шляхом проведення експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду згідно з доданим переліком, у тому числі Лисенко К.М. (пункт переліку № 260). Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

Матеріали перевірки за результатами розгляду цього листа витребувано до Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора для приєднання до матеріалів кримінального провадження.

МОЗ України доручено здійснити перевірку та переогляд осіб Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» ( далі – ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Згодом на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу деяких прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких і прокурора Лисенко К.М.

Згідно з довідкою до акту огляду обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 міста Черкаси від 28 серпня 2019 року № 463677 Лисенко К.М. встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново у зв’язку із загальним захворюванням.

У межах реалізації рішення РНБО до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21 листопада 2024 року № 167/2/1-95232вих-24, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) прокурорам зі статусом особи з інвалідністю згідно зі списком та графіком необхідно прибути до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

Згідно з указаним листом прокурору Канівського відділу Смілянської окружної прокуратури Лисенко К.М. необхідно було з’явитися до медичного закладу для проходження обстеження 04 грудня 2024 року.

На виконання вищевказаного доручення Офісу Генерального прокурора виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 25 листопада 2024 року за № 07-804вих-24 Лисенко К.М. персонально скеровано відповідне повідомлення про необхідність прибуття 04 грудня 2025 року до медичного закладу, з яким вона особисто ознайомилася під підпис 25 листопада 2024 року.

Надалі до Черкаської обласної прокуратури 16 грудня 2024 року                           № 17/2/1-102502-вих-24 повторно надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі й Лисенко К.М., необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 18 грудня 2024 року за № 07-920вих-24 Лисенко К.М. особисто скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду, з яким вона ознайомилася під підпис 19 грудня 2025 року.

Також виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 09 січня 2025 року за № 07-39вих-25 Лисенко К.М. повторно надіслано нагадування щодо прибуття до медичного закладу у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року. Їй також роз’яснено окремі правила прокурорської етики, у тому числі про необхідність дотримання професійної честі та гідності, сприяння підвищенню авторитету прокуратури, з яким вона ознайомилася під підпис 10 січня 2025 року.

Згодом, 13 січня 2025 року Черкаською обласною прокуратурою втретє отримано лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 09.01.2025 №17/2/1-2714вих-25, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Лисенко К.М. необхідно прибути до медичного закладу у період з 10 до 18 січня 2025 року.

Вимоги вказаного доручення доведено до відома Лисенко К.М. листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 14 січня 2025 року № 07-66вих-25 та її зобов’язано у разі неявки для проходження медичного огляду надати пояснення про причини неприбуття до медичного закладу. 

У письмових поясненнях, надісланих до Черкаської обласної прокуратури 20.01.2025, прокурор Лисенко К.М. підтвердила свою обізнаність про зміст указаних листів. Повідомила, що не прибула до вказаного медичного закладу 04 грудня 2024 року у зв’язку з перебуванням на лікарняному, а в період з 18 грудня та до кінця 2024 року – з причин зайнятості на роботі та необхідністю забезпечення кращих результатів річних показників роботи, у період до 18 січня 2025 року – з причини тимчасової втрати працездатності з 14 до 17 січня 2025 року у зв’язку з необхідністю догляду за хворою дитиною та її обстеженням в межах Черкаської обласної дитячої лікарні.

Крім того, встановлено, що постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань ОСОБА 4 від 31.01.2025 у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» залучено  як спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури (у пункті 1262 переліку зазначено прізвище Лисенко К.М.).

У зв’язку з цим ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» на виконання рішення РНБО від 22 жовтня 2024 року, введеного в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, а також зазначеної постанови слідчого від 31 січня 2025 року 27.03.2025 до Офісу Генерального прокурора надіслано листа про сприяння в прибутті до клініки інституту в період з 14.04.2025 по 29.05.2025 прокурорів органів прокуратури за списком (у тому числі Лисенко К.М.) для проходження необхідних медичних процедур та перевірки обґрунтованості раніше прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності.

Надалі листом заступника Генерального прокурора ОСОБА 5 від 16.04.2025 № 31/2/1-33267вих-25 доручено виконувачу обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури організувати ознайомлення під підпис прокурорів органів прокуратури області, яким установлено інвалідність (у тому числі Лисенко К.М.), з листами про необхідність прибуття у період з 14.04.2025 по 29.05.2025 для проходження обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

На виконання вищевказаного доручення Офісу Генерального прокурора виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури персонально скеровано відповідне повідомлення Лисенко К.М. про необхідність прибуття у зручний для неї час у період з 14.04.2025 по 29.05.2025 до медичного закладу для проходження обстеження, в якому їй також зазначено підстави проведення обстеження, а також роз’яснені вимоги статей 19, 43 Закону України «Про прокуратуру», статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, наслідки відмови від проходження медичного огляду. Зі змістом цього повідомлення Лисенко К.М. особисто ознайомилася під підпис 07 травня 2025 року.

Таким чином, прокурор Лисенко К.М., будучи належним чином неодноразово повідомленою про необхідність проходження медичного переогляду, до медичного закладу не з’явилася, медичного огляду не пройшла та ухилилася від виконання вимог прокурора вищого рівня, яким на виконання рішення РНБО від 22 жовтня 2024 року, введеного в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 32/2024, вживалися заходи щодо забезпечення проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій (далі – МСЕК), на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Із заявами про надання відпустки для проходження переогляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 04 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року, з 15 квітня 2025 року до 19 травня 2025 року Лисенко К.М. до керівництва окружної та обласної прокуратур не зверталася. Відповідно до даних порталу Пенсійного фонду України Лисенко К.М. відкрито листки тимчасової непрацездатності з 03 до 06 грудня 2024 року, з 14 до 17 січня 2025 року та з 09 до 14 квітня 2025 року.

Наказом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 20.05.2025  № 206к Лисенко К.М. увільнено з 20 травня 2025 року від виконання обов’язків прокурора Канівського відділу Смілянської окружної прокуратури Черкаської області у зв’язку із вступом на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи і посади до дня фактичного звільнення.

Разом з тим об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали її прибуття у період з 18 грудня 2024 року до 13 січня 2025 року, 18 січня 2025 року, у період з 07 травня до 19 травня 2025 року до ДУ  «Укрдержндімспі МОЗ України», не було.

Даних щодо самостійного звернення Лисенко К.М. поза визначених у листах виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури дат та періодів до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження необхідних медичних процедур та перевірки обґрунтованості прийнятого рішення МСЕК № 1 міста Черкаси від 28 серпня 2019 року № 463677 під час перевірки у дисциплінарному провадженні не отримано.

Згідно з поясненнями виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Голинського Я.О. та керівника Смілянської окружної прокуратури ОСОБА 6 випадків відмови або перешкоджання з боку керівництва у наданні можливості пройти обстеження не було.

Таким чином, установлено, що прокурор Лисенко К.М. була належним чином повідомлена про необхідність проходження медичного переогляду. При цьому об’єктивних причин, які б унеможливлювали виконання нею вимог, не встановлено.

Листом Черкаської обласної прокуратури на запит члена Комісії повідомлено, що Лисенко К.М. передано у вересні 2019 року до кадрового підрозділу копію довідки МСЕК про встановлення їй групи інвалідності, яка  долучена до її особової справи та копія якої надана до відділу фінансування та бухгалтерського обліку.

Відповідно до наявної в Черкаській обласній прокуратурі інформації Лисенко К.М. індивідуальну програму реабілітації інваліда не надавала, заходи трудової реабілітації стосовно неї не здійснювалися.

Також згідно з даними декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщені в Єдиному державному реєстрі декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Лисенко К.М. отримувала дохід у вигляді пенсії з 2019 року (за 2019 рік – 55259 грн, за 2020 рік – 201330 грн, за 2022, 2023, 20224 роки – по 209396 грн щорічно).

Встановлено, що відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 та згідно з наказом командира військової частини (конфіденційна інформація) від 20.05.2025 № 151, виданого на підставі мобілізаційної директиви Головнокомандувача ЗСУ № 23247/дск від 15.11.2024, довідки (постанови) ВЛК № 2025-0519-1240-3155-0 від 19.05.2025, заяви Лисенко К. від 15.05.2025 (вх. № 570 від 15.05.2025), рапорту прийняття справ та посади № 2696 від 20.05.2025, Лисенко К.М. призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та з 20.05.2025 є військовослужбовцем Збройних Сил України.

 

5. Пояснення прокурора та інших осіб у дисциплінарному провадженні

 

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У 2025 році надання /підтвердження/ скасування  статусу особи з інвалідністю регламентується основними нормативно-правовими актами: Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон від 21.03.1991 № 875-XII) зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-ІХ (далі – Закон від 19.12.2024 № 4170-ІХ), постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338 (далі – постанова від 15.11.2024 № 1338).

Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями (пункт 51 постанови від 15.11.2024 № 1338):

На момент встановлення Лисенко К.М. у 2019 році групи інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15 -17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації діяльності прокуратури України, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини; Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році; Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році; Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність, професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури, доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 10 Кодексу передбачено, що прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх копіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь- яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь- яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди поводити себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених  Законами України «Про запобігання корупції»,
«Про прокуратуру».

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Оцінивши діяльність прокурора Лисенко К.М. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень нею приписів чинного законодавства, що підтверджується таким.

 Дисциплінарне провадження відкрито у зв’язку з наявністю ознак вчинення прокурором Лисенко К.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратури», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики  як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Комісією врахована послідовна позиція скаржника щодо наявності факту дисциплінарного проступку Лисенко К.М. та чітке визначення об’єктивної сторони дисциплінарних проступків, зазначених у пунктах 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження.

Згідно з Коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Лисенко К.М. має статус прокурора і відповідно до статті 19 Закону № 1697- VII на неї покладено обов’язок неухильного дотримання присяги прокурора; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує її як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Комісія врахувала, що фактично Лисенко К.М. погоджується з фактами отримання та ознайомлення з листами прокуратури Черкаської області від 25.11.2024 № 07-804вих-24, від 18.12.2024 № 07-920вих-24, від 09.01.2025 № 07- 39вих-25, від 14.01.2025 № 07-66вих-25, персональним листом повідомленням про необхідність прибуття для проходження медичного обстеження до ДУ  «Укрдержндімспі МОЗ України» в період з 14.04.2025 по 29.05.2025, з яким вона ознайомилася 07 травня 2025 року, які були офіційним інструментом забезпечення нею належного виконання вимог закону та сприяли їй у підтвердженні законності встановлення групи інвалідності.

Водночас належної реакції з боку Лисенко К.М. не було, прокурор не виконала вимоги, зазначені у вищевказаних листах, не вжила заходів щодо публічного або службового підтвердження законності встановлення їй групи інвалідності. Таким чином, Лисенко К.М. обрала пасивну модель поведінки, поставила свій власний інтерес та власну думку вище інтересів суспільства та авторитету органів прокуратури всупереч складеній присязі прокурора.

Прокурор зобов’язана була пройти повторне обстеження на виконання рішення РНБО «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №  732/2024.

Відповідно до ст.10 Закону України “Про Раду національної безпеки і оборони України” рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Комісією враховано, що прокурор Лисенко К.М. згідно з листками тимчасової непрацездатності перебувала на лікарняному у період із 03 до 06 грудня 2024 року, з 14 до 17 січня 2025 року та з 09 до 14 квітня 2025 року, з 20 травня 2025 року є військовослужбовцем призваним за мобілізацією та перебуває на військовій службі. Вказані періоди відповідно до абзацу 13 пункту 51 постанови від 15.11.2024 № 1338 є виключними підставами для перенесення строків медичних обстежень

Водночас, враховуючи визначені у листах прокуратури Черкаської області  строки для прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України», дати ознайомлення Лисенко К.М. з листами, а також періоди, які відповідно до абзацу 13 пункту 51 постанови від 15.11.2024 № 1338 є виключними підставами для перенесення строків її медичних обстежень, Комісією встановлено, що можливими для виконання Лисенко К.М. вимог щодо проходження медичного обстеження були такі періоди: з 19 грудня 2024 року до 13 січня 2025 року та з 07 травня до 19 травня 2025 року. Вказані періоди були достатніми для коригування робочого графіка та достатніми для проходження обстеження Лисенко К.М. у медичному закладі. Об’єктивних даних, які б унеможливлювали її прибуття до медичного закладу для проходження повторного обстеження у вказані періоди, Комісією не встановлено.

Питання набуття прокурорами статусу осіб з інвалідністю отримало широке висвітлення у засобах масової інформації, що негативно позначилося на діловій репутації органів прокуратури як державної інституції, зокрема :

https://www.anticor.foundation/novyny/10846/

https://www.unian.ua/incidents/prokurori-invalidi-masovo-zafiksovani-v-cherkaskiy-oblasti-skandal-z-msek-12797373.html

https://suspilne.media/cherkasy/864481-na-cerkasini-visokij-vidsotok-prokuroriv-z-invalidnistu-ofis-genprokurora/

https://viche.ck.ua/region/invalidnist-mayut-shhonajmenshe-523-prokurory-bilshist-otrymaly-yiyi-shhe-do-pochatku-povnomasshtabnoyi-vijny/

https://hromadske.ua/suspilstvo/233416-naybilshe-prokuroriv-iaki-maiut-invalidnist-narazi-vyiavyly-na-cherkashchyni-ta-khmelnychchyni-ohp

https://procherk.info/news/7-cherkassy/122905-cherkaska-oblast-odna-z-pershih-za-kilkistju-osib-z-invalidnistju-sered-prokuroriv

https://bastion.tv/prokurori-invalidi-posadovci-msek-bezpidstavno-vstanovili-prokuroram-invalidnist_n67492

Щодо доводів прокурора про відсутність у ЗМІ публікацій із прямим згадуванням її прізвища Комісія вважає необхідним зазначити, що така обставина не спростовує факту наявності суспільного резонансу навколо теми отримання інвалідності працівниками органів прокуратури. З огляду на службове становище та підвищені етичні стандарти, навіть непряма участь у подібному публічному обговоренні зобов’язувала Лисенко К.М. вжити активних заходів для підтвердження законності встановленої їй групи інвалідності, зокрема шляхом проходження повторного медичного огляду. Відсутність згадки прізвища саме Лисенко К.М. у медіа не усуває обов’язку прокурора реагувати належним чином, оскільки йдеться про інституцію, авторитет якої формується через поведінку кожного її працівника.

Окремого значення набуває факт, що прокурора Лисенко К.М. чотири рази викликали для проходження повторного обстеження та їй було надано достатній час для обстеження, однак вона відмовилася скористатися цією можливістю.

Водночас її неприбуття до медичного закладу обґрунтовано породжує сумніви щодо дійсності II групи інвалідності, встановленої безтерміново. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність. Під сумнів ставиться не лише сам статус інвалідності, а й пов’язані з ним соціально-правові гарантії, зокрема, можливість отримання пенсії по інвалідності.

Інвалідність Лисенко КМ. була встановлена у 2019 році, коли її стаж роботи в органах прокуратури складав понад 13 років (роботу в органах прокуратури розпочала у грудні 2008 року). Відповідно до декларації за 2019 рік, поданої Лисенко К.М., вона вже декларувала дохід у вигляді пенсії.

Відповідно до частини 9 статті 86 Закону № 1697-VII прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Така послідовність подій – досягнення 10-річного стажу роботи в органах прокуратури, встановлення ІІ групи інвалідності, а також подальше призначення спеціальної пенсії об’єктивно викликає питання щодо обґрунтованості та добросовісності набуття відповідного статусу.

Також Комісією враховано відсутність документів, які підтверджують надання Лисенко К.М. індивідуальної програми реабілітації інваліда до Черкаської обласної прокуратури (далі по тексту ІПР). Вона письмово до кадрового підрозділу чи відділу матеріально – технічного забезпечення та соціально – побутових потреб жодного разу не зверталася, внаслідок чого виконання заходів щодо облаштування робочого місця, коригування робочого графіка та заходів з трудової реабілітації (направлення на санітарно курортне лікування тощо) стосовно неї не здійснювалось.

У довідці до акту огляду обласної МСЕК № 1 міста Черкаси № 463677 від 28.08.2019 у пункті 12 зазначено про необхідність виконання вимоги  «працепристосування», що, зазвичай, вказується і в ІПР, який є офіційним документом, складається для особи з інвалідністю з метою визначення конкретних заходів медичної, психологічної, соціальної, професійної та інших видів реабілітації, необхідних для її адаптації та інтеграції в суспільство.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас постанова КМУ № 1317 від 03 грудня 2009 року визначала, що ІПР є обов’язковою до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи і самого отримувача.

Індивідуальний план складається на два роки та його виконання контролюється. Виконання всіх заходів індивідуального плану є передумовою реабілітації особи з інвалідністю та допомагає актуалізувати потреби особи з інвалідністю. Саме в ІПР надається оцінка ефективності заходів, які допомагають особі адаптуватись або покращити стан здоров’я.

Свідоме неподання роботодавцю прокурором Лисенко К.М. індивідуального плану реабілітації з контролем заходів адаптації також є підставою для об’єктивного сумніву щодо реальності інвалідності.

Також Комісією критично оцінюються пояснення прокурора Лисенко К.М. у частині недопустимості втручання у її приватне життя та порушення її прав, передбачених статтею 8 Європейської конвенції з прав людини. Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська конвенція з прав людини). Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права. Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного Комісія дійшла висновку, що втручання у право приватності, передбачене у статті 8 Європейської конвенції, у цьому випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Лисенко К.М. перевіряються виключно через призму “статусу прокурора” та наявності у її діях дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 43 Закону України «Про прокуратуру». Комісія не володіє знаннями у галузі медицини, діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надає оцінки медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінки медичній документації.

Окрім цього, використання прокурором Лисенко К.М. статусу особи з інвалідністю, що призвело до призначення спеціальної пенсії, її вибірковий підхід до використання статусу особи з інвалідністю (лише для отримання грошових виплат) явно виходять за межі приватної сфери.

Таким чином, прокурор Лисенко К.М., усвідомлюючи високу суспільну чутливість питання, пов’язаного із фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, була зобов’язана не лише діяти відповідно до вимог чинного законодавства, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту власної ділової репутації та авторитету органів прокуратури загалом. Втім, попри неодноразові доручення керівництва, прокурор Лисенко К.М. свідомо ухилилася від проходження повторного медичного огляду, не з’явилася до відповідного медичного закладу, а також не ініціювала жодних дій, спрямованих на  спростування сумнівів щодо законності встановлення їй групи інвалідності.

Комісія звертає увагу, що в той момент, коли Лисенко К.М. обрала модель поведінки пасивного характеру та проігнорувала необхідність з’явитись до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для обстеження, вона керувалася суб’єктивною думкою, власними інтересами, не була об’єктивною та не сприяла підвищенню авторитету органів прокуратури, який формується через поведінку кожного її працівника. Таким чином, прокурор діяла всупереч вимогам статті 3 Закону № 1697-VII та статті 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами і усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор порушила  один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 3 Закону № 1697-VII та статті 4 Кодексу, принцип об’єктивності. Такі дії прокурора Лисенко К.М., які прямо пов’язані з суспільним резонансом та невдоволенням суспільства, є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Враховуючи вищевикладене, прокурор Лисенко К.М. порушила вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинила дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Лисенко К.М. дисциплінарного проступку підтверджено:

–  дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури;

– листами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від  21.11.2024, 16.12.2024, 09.01.2025, з якими Лисенко К.М. ознайомлена;

–  листами виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 25.11.2024, 18.12.2024, 09.01.2025, 14.01.2025, 07.05.2025, з якими Лисенко К.М. ознайомлена;

–  листом заступника Генерального прокурора від 16.04.2025;

– листом ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 27.03.2025;

­–  постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 про залучення у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) як спеціалістів ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проведення дослідження;

– довідкою обласної МСЕК № 1 м. Черкаси до акту огляду медико-експертною комісією Лисенко К.М. від 28.08.2019;

–  поясненнями прокурора Лисенко К.М.;

–  поясненнями прокурорів Голинського Я.О., ОСОБА 6;

– поясненнями виконувача обов’язків начальника відділу – головного бухгалтера Черкаської обласної прокуратури ОСОБА 9;

–  іншими матеріалами дисциплінарного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці. При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором дисциплінарного проступку необхідно врахувати таке.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Лисенко К.М. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій / бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Оцінивши діяльність прокурора Лисенко К.М. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

У випадку, який є предметом оцінки, прокурором вчинено триваюче правопорушення. Як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження, днем початку вчинення Лисенко К.М. дисциплінарного проступку треба вважати 18 січня 2025 року (наступний день після закінчення визначеної у листі обласної прокуратури від 18.12.2024 дати проходження обстеження у медичному закладі), а закінченням 19 травня 2025 року (день, який передував вступу Лисенко К.М. на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у межах визначеного у листах обласної прокуратури періоду проходження обстеження у медичному закладі).

Отже, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора Лисенко К.М. до дисциплінарної відповідальності не минув.

При обранні виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Лисенко К.М. Комісія з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697- VII враховує характер вчиненого нею дисциплінарного проступку, ступінь її вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, а саме вчинення прокурором неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури й держави в цілому, умисний характер, їх очевидність та грубість, особу та характеристику прокурора.

З урахуванням викладеного Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для накладення більш м’якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки вчинений прокурором Лисенко К.М. дисциплінарний проступок несумісний з подальшим зайняттям будь-якої посади в цих органах.

Таким чином, з огляду на викладене Комісія вважає, що застосування до прокурора Лисенко К.М. найбільш суворого дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому нею дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, Комісією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–49, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 110–112, 115, 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Канівського відділу Смілянської окружної прокуратури Черкаської області Лисенко Катерину Михайлівну та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

 

Копію рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Лисенко К.М. та керівнику Смілянської окружної прокуратури Черкаської області.

 

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення чи отримання ним поштою копії рішення.