Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В.,  Куриленка Д.В., Коваль К.П., Мавроді В.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури Варенка Руслана Олексійовича (далі – прокурор Варенко Р.О.) у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-321дс-44дп-25,

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 

Варенко Руслан Олексійович з липня 2003 року працює в органах прокуратури, з 18 червня 2024 року обіймає посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури (наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 18 червня 2024 року № 165к).

Присягу прокурора склав 03 лютого 2011 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 16 червня 2017 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має, заохочувався керівником обласної прокуратури.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія) 22 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Голинського Я.О. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Варенком Р.О.

Автоматизованою системою дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мнишенко Є.С., якою 28 квітня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-321дс-44дп-25.

На підставі матеріалів, зібраних за результатами перевірки, членом Комісії Мнишенко Є.С. 23 вересня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Варенка Р.О., який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Варенка Р.О. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Прокурор Варенко Р.О. 09 жовтня 2025 року на засідання Комісії не з’явився, звернувся з клопотанням про перенесення засідання на інший час, у зв’язку з необхідністю формування правової позиції.

09 жовтня 2025 року Комісією перенесено розгляд висновку на 23 жовтня 2025 року та на виконання вимог пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнято протокольне рішення про продовження строку його розгляду на один місяць.

На засідання Комісії, яке відбулось 23 жовтня 2025 року, прокурор Варенко Р.О. не з’явився, про причини неявки Комісію не повідомив.

За вказаних обставин Комісія, враховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII, прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

Членом Комісії Мнишенко Є.С. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заявлено усне клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні, у зв’язку з недопущенням розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісією задоволено клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у ньому.

Від скаржника участь у засіданні Комісії взяли перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 та начальниця відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_2, які доводи дисциплінарної скарги підтримали, з висновком члена Комісії погодилися частково. Просили притягнути Варенка Р.О. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне порушення правил прокурорської етики на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон  № 1697 VII).

Упродовж засідання представником скаржника – ОСОБА_2 заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження документів, підтверджуючих повідомлення прокурора Варенка Р.О. про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 14 квітня до 29 травня 2025 року, з яким він особисто ознайомився під підпис 22 квітня 2025 року.

Представниками скаржника під час засідання Комісії було заявлено усне клопотання про долучення додаткових доказів у дисциплінарному провадженні, яке Комісією задоволено на підставі пункту 111 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі по тексту - Положення).

Враховуючи надані скаржником пояснення та докази, наявні у матеріалах дисциплінарного провадження Комісією на підставі пункту 38 Положення було визнано обов’язковою явку прокурора Варенка Р.О. для забезпечення принципу змагальності та відкладено розгляд питання на 12 листопада 2025 року.

На засіданні Комісії 12 листопада 2025 року, взяв участь прокурор Варенко Р.О., який з висновком члена Комісії Мнишенко Є.С. погодився та просив не застосовувати до нього найсуворіший вид стягнення.

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

Скаржником зазначено, що прокурору Варенку Р.О. 24 червня 2015 року встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, у зв’язку із (конфіденційна інформація).  

Офісом Генерального прокурора та керівництвом обласної прокуратури прокурору Варенку Р.О. неодноразово пропонувалось пройти обстеження в умовах стаціонару у ДУ «Український державний  науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі – медичний заклад, ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»).

Однак Варенко Р.О. упродовж тривалого часу вимоги Офісу Генерального прокурора та керівництва обласної прокуратури проігнорував та у визначені періоди (25 листопада 2024 року, з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року та з 10 до 18 січня 2025 року) до закладу охорони здоров’я не прибув, обстеження не проходив, та ухилився від виконання вищевказаних вимог.

Скаржник вважає, що за таких обставин у діях прокурора Варенка Р.О.  вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру (далі – Закон № 1697‑VII), а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА_3. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької та Черкаської областей, що свідчило про можливі корупційні ризики.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України. В органах прокуратури також було виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань, 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора було доручено забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

За вищевказаними фактами прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні (№ конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частинами другою та четвертою статті 358, частиною третьою статті 369 КК України, а також у кримінальному провадженні (№ конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною другою статті 364, частинами першою та другою статті 366, частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366-2 КК України. Постановою прокурора від 05 грудня 2024 року кримінальне провадження (№ конфіденційна інформація) об’єднано із кримінальним провадженням  (№ конфіденційна інформація).

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні листом прокурора групи прокурорів від 25 жовтня 2024 року № 17/2/1-87348вих-24, на підставі частини другої статті 93 КПК України, витребувано з Міністерства охорони здоров’я України інформацію про обґрунтованість рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності прокурорам Черкаської обласної прокуратури, зокрема й Варенка Р.О.

На виконання вказаного рішення РНБО, 25 жовтня 2024 року Офісом Генерального прокурора було доручено Міністерству охорони здоров’я України провести перевірку відповідності рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів, у тому числі шляхом експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду. Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

Згодом на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких і прокурора Варенка Р.О.

Згідно з довідкою до акта Черкаської міжрайонної МСЕК №2 від 24 червня 2015 року (№ конфіденційна інформація) Варенку Р.О. встановлено інвалідність ІІ групи з (конфіденційна інформація).

З листа Черкаської обласної прокуратури від 09.05.2025 № 07-504 вих-25 вбачається, що в жовтні 2015 року року Варенком Р.О. передано до кадрового підрозділу копію довідки МСЕК про встановлення йому ІІ групи інвалідності безтерміново.

Крім того, згідно листа Черкаської обласної прокуратури від 09.05.2025 № 07-504 вих-25 Варенком Р.О. було надано копію індивідуальної програми реабілітації інвалідів за 2015 рік.

Згідно з пунктом 14 Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2007 року № 757, в редакції, яка діяла на час встановлення групи інвалідності Варенку Р.О. та включно до 30 березня 2022 року, МСЕК або ЛКК під час чергового огляду особи з інвалідністю, мали переглядати реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою.

Пунктом 19 індивідуальної програми реабілітації інваліда Варенка Р.О., яку він надав в 2015 році, визначена дата контролю інваліда за програмою реабілітації – 26 червня 2017 року. Однак надалі індивідуальні програми реабілітації Варенко Р.О. не надавав.

Згідно листа Черкаської обласної прокуратури від 09.05.2025 № 07-504 вих-25 вбачається, що з приводу забезпечення виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда Варенко Р.О. письмово до кадрового підрозділу чи до відділу матеріально-технічного забезпечення чи соціально-побутових потреб жодного разу не звертався, внаслідок чого виконання заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та заходи з трудової реабілітації (направлення на санаторно курортне лікування тощо) стосовно нього не здійснювалися.

У Черкаській обласній прокуратурі відсутня інформація щодо користування Варенком Р.О. соціальними гарантіями, пов’язаними з наявністю статусу особи з інвалідністю. За наявною в Черкаській обласній прокуратурі інформацією Варенко Р.О. є військовозобов’язаним офіцерського складу та перебуває на обліку в першому відділі м. Шпола Звенигородського РТЦК та СП.

У межах реалізації рішення РНБО до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21 листопада 2024 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні (№ конфіденційна інформація), прокурорам, згідно зі списком та графіком, необхідно прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

У зазначеному листі прокурорам зі статусом особи з інвалідністю, у тому числі і Варенку Р.О. запропоновано прибути для проходження обстеження 25 листопада 2024 року.

На виконання вищевказаного доручення Офісу Генерального прокурора виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 22 листопада 2024 року № 07-164вн-24 Варенку Р.О. персонально скеровано відповідне повідомлення про необхідність прибуття 25 листопада 2024 року до медичного закладу, з яким він ознайомився під підпис 22 листопада 2024 року.

До Черкаської обласної прокуратури 16 грудня 2024 року повторно надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні (№ конфіденційна інформація) прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Варенку Р.О., необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 18 грудня 2024 року № 07-211вн-24 Варенку Р.О. скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду, з яким він ознайомився під підпис 19 грудня 2024 року.

Згодом, 13  січня 2025 року Черкаська обласна прокуратура втретє отримала лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Варенку Р.О. необхідно прибути до медичного закладу у період з 10 до 18 січня 2025 року.

Вимоги вказаного доручення доведено до відома Варенку Р.О. листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 14 січня 2025 року № 07-32вн-25.

Таким чином, прокурор Варенко Р.О., будучи  належним чином неодноразово повідомленим про необхідність проходження медичного переогляду, до медичного закладу не з’явився, медичного огляду не пройшов та ухилився від виконання вказівки прокурора вищого рівня.

Встановлено, що із заявами про надання йому відпустки для проходження переогляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 25 листопада 2024 року до 18 січня 2025 року Варенко Р.О. до керівництва окружної та обласної прокуратур не звертався.

Водночас стосовно Варенка Р.О. оформлявся листок тимчасової непрацездатності з 25 до 29 листопада 2024 року. Також за його заявами на підставі наказів виконувачів обов’язків керівника обласної прокуратури від 21 листопада 2024 року № 1035в та від 05 грудня 2024 року № 1206в йому надавалися відпустки з 23 листопада до 01 грудня 2024 року (тривалістю 9 календарних днів) та з 30 грудня 2024 року до 23 січня 2025 року (тривалістю 25 календарних днів).

Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали його прибуття до медичного закладу, в період з 18 грудня 2024року (окрім дати перебування на лікарняному 25 листопада 2024 ) до 27 жовтня 2025 року не встановлено.

Водночас під час засідання Комісії Варенко Р.О. надав докази, а саме довідку від 31.10.2025 року, що він в період часу з 27.10.2025 по 31.10.2025 пройшов медичне обстеження в умовах стаціонару в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Дії прокурора Варенка Р.О. та інших прокурорів, розцінюються суспільством та трактуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

За результатами службового розслідування 09 грудня 2024 року виконувачем обов’язків Генерального прокурора затверджено висновок, згідно з яким виявлену під час службового розслідування інформацію про можливу необґрунтованість встановлення прокурорам інвалідності, у тому числі МСЕК не за місцем проживання, спрямовано до управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції для подальшої перевірки в межах кримінального провадження (№ конфіденційна інформація).

Крім того, за результатами службового розслідування виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчиним С.О. 09 червня 2025 року затверджено висновок, яким частково підтверджено факти порушення прокурором Варенком Р.О. вимог Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

5. Пояснення прокурора та інших осіб у дисциплінарному провадженні

 

Варенко Р.О. надіслав заяву від 05 листопада 2025 року на адресу Комісії, у якій зазначив, що він прибув до медичного закладу та у період з 27 до 31 жовтня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні з метою перевірки законності підстав рішення МСЕК щодо встановлення йому 2 групи інвалідності. Варенко Р.О. зазначив, що подав необхідні медичні документи та пройшов обстеження.

Під час надання пояснень Комісії, Варенко Р.О. попросив врахувати тільки особисті пояснення надані під час засідання 12 листопада 2025 року. Письмові пояснення, які були надані під час перевірки у дисциплінарному провадженні Варенко Р.О. просив не враховувати. Прокурор погодився з мотивувальною частиною висновку та висловив прохання не застосовувати найтяжчий вид дисциплінарного стягнення. Він зазначив, що шкодує про те, що раніше не звернувся до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження медичного переогляду, а також погодився з тим, що в його діях наявний склад дисциплінарного проступку.

Крім того, Варенко Р.О. наголосив, що не вважає, що його права, які гарантовані статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини є порушеними та погодився з думкою члена Комісії, викладеною у висновку.

Станом на 12 листопада 2025 року за результатами проведеного обстеження інвалідність Варенку Р.О. не скасовано. Про результати переогляду групи інвалідності Експертною командою МОЗ України його буде повідомлено.

6. Пояснення представників скаржника

 

Представник скаржника – перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 зазначив, що дисциплінарну скаргу та висновок члена Комісії підтримує у повному обсязі. Він наголосив, що за результатами проведеного службового розслідування Черкаською обласною прокуратурою частково підтверджено наявність фактів порушення прокурором Варенком Р.О. вимог Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII та Кодексу професійної етики і поведінки прокурорів, що свідчить про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку.

Представник скаржника – начальник відділу роботи з кадрами та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_2 звернула увагу, що питання набуття прокурорами статусу інвалідності отримало широке висвітлення у засобах масової інформації, що негативно позначилося на діловій репутації органів прокуратури як державної інституції.

Вона також зазначила, що з Офісу Генерального прокурора надходили листи, у яких містилася інформація про кримінальне провадження з цього питання та наведено конкретний перелік прокурорів, які зобов’язані були з’явитися до медичного закладу для проходження переогляду. У зазначених листах роз’яснювалися також наслідки неявки. Листи виконувача обов’язків керівника обласної прокуратури майже дослівно відтворювали зміст таких листів і були доведені до відома прокурорів, зокрема й Варенка Р.О. Таким чином, зазначені документи були офіційним інструментом забезпечення належного виконання вимог закону та сприяли прокурорам у підтвердженні законності встановлених груп інвалідності.

Характеризуючи прокурора Варенка Р.О. представники скаржника відзначили його з позитивного боку. Зазначили, що за час роботи в органах прокуратури Варенко Р.О. зарекомендував себе як дисциплінований працівник, який сумлінно виконує службові обов’язки. Раніше випадків порушення законодавства чи норм прокурорської етики з його боку не виявлялось.

Представники скаржника зазначили, що Варенко Р.О. добросовісно виконує свої службові обов’язки, зокрема здійснює підтримання державного обвинувачення у виключно складних та резонансних кримінальних провадженнях.

 

7. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка Комісією встановлених обставин

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У 2025 році надання /підтвердження/ скасування  статусу особи з інвалідністю регламентується основними нормативно-правовими актами: Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон від 21.03.1991 №  875-XII) із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-ІХ (далі – Закон від 19.12.2024 № 4170-ІХ), постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338 (далі – постанова від 15.11.2024 № 1338).

На момент встановлення Варенку Р.О. у 2015 році групи інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації діяльності прокуратури України, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 10 Кодексу передбачено, що прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх копіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь- яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. У його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь- яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, у будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють, або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Оцінивши діяльність прокурора Варенка Р.О. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства, що підтверджується таким.

Дисциплінарне провадження відкрито у зв’язку з наявністю ознак вчинення прокурором Варенком Р.О. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратури», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики, як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Варенко Р.О. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону «Про прокуратуру» на нього покладено обов’язок неухильного дотримання присяги прокурора; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Комісією встановлено, що фактично Варенко Р.О. погодився з фактами отримання та ознайомлення з листами прокуратури Черкаської області (лист від 22.11.2024 № 07-164вих-24; лист від 18.12.2024 №07-211вих-24; лист від 09.01.2025 № 07-8вих-25; лист від 14.01.2025 №07-32вих-25), натомість прокурор не виконав вимоги, зазначені у вищевказаних листах. Належної реакції з боку Варенка Р.О. не було, він до 27 жовтня 2025 року не вжив заходів щодо публічного або службового підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності. Прокурор тривалий час ігнорував і рішення РНБО «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024 та до 27 жовтня 2025 року не вживав заходів для підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони» рішення Ради національної безпеки і оборони, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Комісією взято до уваги, що після відкриття дисциплінарного провадження Черкаська обласна прокуратура отримала лист заступника Генерального прокурора, в якому вказано, що для перевірки обґрунтованості прийнятих медико-соціальними експертними комісіями рішень про встановлення інвалідності Варенку Р.О. необхідно було прибути до медичного закладу у період з 14 квітня до 29 травня 2025 року. З даним листом прокурор особисто ознайомився 22 квітня 2025 року. Вимоги вказаного листа прокурором не були виконані.

Комісією враховано відомості, викладені в інформації Черкаської обласної прокуратури від 09 травня 2025 року № 07-504вих-25, згідно з якими прокурор Варенко Р.О. перебуває на військовому обліку та є військовозобов’язаним офіцерського складу. Відповідно до вимог ч. 10 ст. 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» призовників та військовозобов’язаних зобов’язано в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади особисто в семиденний строк повідомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку. Вимога аналогічного змісту закріплена у Правилах військового обліку призовників і військовозобов’язаних (Додаток 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 (чинного на дату встановлення інвалідності).

Щодо обовʼязку повідомити РТЦК та СП про наявний у нього статус особи з інвалідністю, Варенко Р.О. зазначив, що в серпні 2015 року він надав до відділення офіцерів запасу і кадрів Шполянського районного військового комісаріату Черкаської області копію довідки до акта огляду МСЕК (№ конфіденційна інформація) від 24.06.2015. Крім того Варенко Р.О. зазначив, що він проходив ВЛК та за результатами проходження ВЛК був визнаний обмежено придатним до військової служби.

При цьому Комісія не надає оцінку діям Варенка Р.О. щодо дотримання чи порушення правил обліку військовозобов’язаних, оскільки такі дії не мають відношення до складів дисциплінарних проступків, визначених у ст. 43 Закону № 1697‑VII. Таким чином, Комісія бере до уваги дану обставину лише в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час проведення перевірки у дисциплінарному провадженні, без надання їй окремої оцінки.

Комісія також враховує, що у довідці до акта огляду МСЕК (№ конфіденційна інформація) від 24.06.2015 у пункті 12 (ксерокопія у матеріалах дисциплінарного провадження) зазначено про необхідність виконання вимоги  «працепристосування» та вимоги щодо запобігання Варенком Р.О. важкої фізичної праці та психоемоційних навантажень. Аналогічна інформація вказана також в ІПР від 24.06.2015 у пункті 5, яка була надана прокурором до кадрового підрозділу.

Водночас з листа Черкаської обласної прокуратури від 09.05.2025 року № 07-504 вих-25 вбачається, що Варенко Р.О. повторно ІПР не надавав та щодо виконання рекомендацій в ІПР до роботодавця не звертався, тобто фактично ІПР не є виконаною. Інформація про надання ІПР за інші роки перебування у статусі інваліда взагалі відсутня. Індивідуальний план складається кожних два роки та його виконання контролюється, що є передумовою реабілітації особи з інвалідністю та допомагає актуалізувати потреби особи з інвалідністю. Окрім того, саме у ІПР надається оцінка ефективності заходів, які допомагають особі адаптуватися або покращити стан здоров’я.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 03.12.2009 визначає, що ІПР є обов’язковим до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача.

Комісією враховано, що Варенко Р.О. письмово до кадрового підрозділу чи до відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб жодного разу не звертався, унаслідок чого виконання заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та заходи з трудової реабілітації (направлення на санаторно курортне лікування, тощо) стосовно нього не здійснювалися. Дана обставина набуває особливої ваги враховуючи, що у Варенка Р.О. була необхідність уникати фізичних та  психоемоційних навантажень. Статус прокурора та буденне виконання функцій прокурора пов’язані з безпосередніми психоемоційними навантаженнями та має ряд стресогенних чинників.

Окрім того, відповідно до листа Черкаської обласної прокуратури від 09.05.2025 року № 07-504вих-25 у Черкаській обласній прокуратурі відсутня інформація про користування Варенком Р.О. соціальними гарантіями, пов’язаними із наявністю у нього статусу інвалідності та щодо виплат йому з Пенсійного фонду України. Водночас згідно із декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої Варенком Р.О., ним отримувався дохід у вигляді пенсійних виплат з 2017 року.

Особи з інвалідністю мають широкий спектр прав, який включає, серед інших прав людини: право на безоплатне або пільгове медичне обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, право на забезпечення медичними, професійними, соціальними заходами (реабілітаційні заходи), право на пенсії та соціальну допомогу, пільги, державну підтримку при працевлаштуванні та навчанні, тощо. Варенко Р.О. не надав жодних доказів щодо використання інших гарантій, передбачених для осіб з інвалідністю, окрім як для отримання пенсійних виплат. Прокурор не здійснював реабілітаційні заходи, не звертався до роботодавця за працепристосуванням, тощо.

Таким чином Комісія бере до уваги, що Варенко Р.О. вибірково  використовував статус особи з інвалідністю, тобто для отримання коштів.

Крім того Комісією враховано, що після відкриття дисциплінарного провадження, 16 квітня 2025 року Черкаська обласна прокуратура отримала лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, в якому вказано, що для перевірки обґрунтованості прийнятих медико-соціальними експертними комісіями рішень про встановлення інвалідності Варенку Р.О. необхідно було прибути до медичного закладу у період з 14 квітня до 24 травня 2025 року.

За інформацією Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» від 05 червня 2025 року № 1092/01-18 Варенко Р.О. викликався до клініки інституту за списком від Черкаської області, оскільки на попередні виклики він не з’являвся. Прокурор Варенко Р.О. вкотре проігнорував виклик та до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проведення обстеження не з’явився.

Комісією також враховано, що відповідно до інформації, наданої Черкаською обласною прокуратурою листом від 09.05.2025 Варенко Р.О. в період з 25 листопада 2024 року до 29 листопада 2024 року перебував на амбулаторному лікуванні у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Перебування на лікарняному належить до поважних причин та виключних випадків неприбуття для проведення медичного обстеження у відповідності до абзацу 13 пункту 51 Постанови Кабінету Міністрів України про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи від 15 листопада 2024 року № 1338.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінки медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінки медичній документації.

Комісія бере до уваги, що Варенко Р.О. у своїх поясненнях підтверджує факт отримання та ознайомлення з листами прокуратури Черкаської області, натомість прокурор тривалий час безпідставно не виконував вимоги, зазначені у вищевказаних листах.

Варенко Р.О. допустив демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Його впродовж тривалого часу пасивна поведінка сприяла поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, спричиняє підрив суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи.

За наслідками наведених обставин, у медійному просторі поширено значну кількість негативних публікацій, що стосуються питання законності встановлення інвалідності прокурорам в Черкаській та Хмельницькій областях, зокрема:

https://www.anticor.foundation/novyny/10846/ 

https://www.unian.ua/incidents/prokurori-invalidi-masovo-zafiksovani-v-cherkaskiy-oblasti-skandal-z-msek-12797373.html

https://suspilne.media/cherkasy/864481-na-cerkasini-visokij-vidsotok-prokuroriv-z-invalidnistu-ofis-genprokurora/

https://viche.ck.ua/region/invalidnist-mayut-shhonajmenshe-523-prokurory-bilshist-otrymaly-yiyi-shhe-do-pochatku-povnomasshtabnoyi-vijny/

https://hromadske.ua/suspilstvo/233416-naybilshe-prokuroriv-iaki-maiut-invalidnist-narazi-vyiavyly-na-cherkashchyni-ta-khmelnychchyni-ohp

Незважаючи на відсутність у ЗМІ публікацій із прямим згадуванням його прізвища, необхідно зазначити, що така обставина не спростовує факту наявності суспільного резонансу навколо теми отримання інвалідності працівниками органів прокуратури. З огляду на службове становище прокурора та підвищені етичні стандарти, навіть непряма участь у подібному публічному обговоренні зобов’язувала Варенка Р.О. вжити негайно активних заходів для підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності, зокрема шляхом проходження повторного медичного огляду.

Прокурор Варенко Р.О., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного із незаконним отриманням інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мав обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість він тривалий час ігнорував неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду та не забезпечував публічного спростування сумнівів у законності встановлення інвалідності (до 27 жовтня 2025 року).

Звернення до медичного закладу з метою проходження переогляду здійснено ним лише у період з 27 до 31 жовтня 2025 року, тобто з істотним запізненням.

Таким чином Комісією встановлено, що прокурор Варенко Р.О. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики).

Комісія звертає увагу, що в той момент, коли Варенко Р.О. обрав модель поведінки пасивного характеру, він керувався суб’єктивною думкою, власним переконанням та інтересом, які не були об’єктивним та не були підтверджені жодними фактами. Таким чином, прокурор діяв усупереч вимогам статті 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами і усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор порушив і один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 3 Закону № 1697-VII та статті 4 Кодексу, принцип об’єктивності. Дії прокурора Варенка Р.О., які прямо пов’язані з суспільним резонансом та невдоволенням є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Вчинення Варенком Р.О. дисциплінарних проступків підтверджено:

– дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури;

– висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Варенка Р.О. на підставі наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 08 травня 2025 року № 69;

– матеріалами дисциплінарного провадження;

– поясненнями прокурора Варенка Р.О.;

При вирішенні питання щодо часу вчинення Варенком Р.О. дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги таке.

Правові позиції Верховного Суду дають підстави для твердження про необхідність оперувати у практичній діяльності поняттям «триваюче правопорушення», а відтак днем обчислення річного строку для накладення на  прокурора дисциплінарного стягнення є день належного виконання ним установленого обов’язку або день припинення правопорушення (рішення від      30 січня 2019 року у справі № 9901/921/18, від  05 березня 2018 року у справі   № 800/422/17, від 27 травня 2019 року у справі № 9901/196/19 тощо). Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/315/19 визначено поняття триваючого правопорушення як безперервного стану протиправної бездіяльності через невиконання та неналежне виконання своїх обов’язків.

З об’єктивної сторони, вчинений прокурором Варенком Р.О. дисциплінарний проступок, має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Водночас Комісія бере до уваги суб’єктивну сторону складу дисциплінарного проступку, а саме, що прокурор Варенко Р.О. визнав свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку, розкаявся та звернувся до медичного закладу з метою проходження переогляду у період з 27 до 31 жовтня 2025 року.

Оцінивши діяльність прокурора Варенка Р.О. щодо відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

З огляду на викладене прокурором Варенком Р.О. вчинено триваючий дисциплінарний проступок, а встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не минув.

Так, початком вчинення дисциплінарного проступку прокурором Варенком Р.О. слід вважати 30 листопада 2024 року (тобто перший день виклику до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для обстеження в умовах медичного закладу після перебування на амбулаторному лікуванні у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю), а закінченням – 27 жовтня 2025 року (перший день його прибуття до медичного закладу для медичного обстеження в умовах стаціонару в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» згідно листа від 05 листопада 2025 року № 589/01-18).

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, Комісією взято до уваги характер проступку, його тривалість, вчинення прокурором неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури, умисний характер, їх очевидність та грубість, особу прокурора, ступінь його вини, ставлення прокурора до вчинених ним дій, службову характеристику, професійний досвід та період роботи в органах прокуратури.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

З огляду на викладене Комісія вважає що, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, є обґрунтованим і пропорційним характеру вчиненого дисциплінарного проступку і відповідає частині 1 статті 49 Закону № 1697-VII.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури Варенка Руслана Олексійовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Копію рішення направити Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Черкаської обласної прокуратури та прокурору Варенку Р.О.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.