Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Заохочувався керівником обласної прокуратури.

 

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія) 22 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Красіним В.О.

Автоматизованою системою дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мнишенко Є.С., якою 28 квітня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-306дс-42дп-25.

Комісією 11 червня 2025 року прийнято рішення № 123дп-25 про продовження строку перевірки у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-306дс-42дп-25 стосовно прокурора Красіна В.О. на один місяць, до 22 липня 2025 року.

На підставі матеріалів, зібраних за результатами перевірки, членом Комісії Мнишенко Є.С. 11 вересня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Красіна В.О., який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Красіна В.О. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Прокурор Красін В.О. 24 вересня 2025 року на засідання Комісії не з’явився, в телефонному режимі повідомив, що не братиме участь у засіданні в зв’язку з проходженням військової служби за мобілізацією.

24 вересня 2025 року Комісією перенесено розгляд висновку на 7 жовтня 2025 року та на виконання вимог пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнято протокольне рішення про продовження строку його розгляду на один місяць.

На засідання Комісії, яке відбулось 7 жовтня 2025 року, прокурор Красін В.О. не з’явився, про причини неявки Комісію не повідомляв.

За вказаних обставин Комісія, враховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII, прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

Членом Комісії Мнишенко Є.С. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заявлено усне клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні, у зв’язку з недопущенням розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісією задоволено клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні.

Від скаржника участь у засіданні Комісії взяли начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної пркуратури ОСОБА_2 та заступниця керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3, які доводи дисциплінарної скарги підтримали, з висновком члена Комісії погодилися. Просили притягнути Красіна В.О. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне порушення правил прокурорської етики на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон  № 1697 VII).

Представниками скаржника під час засідання Комісії було заявлено усне клопотання про долучення додаткових доказів у дисциплінарному провадженні, яке Комісією задоволено на підставі пункту 111 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі по тексту - Положення).

 

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

Скаржником зазначено, що прокурору Красіну В.О. 22 листопада 2019 року встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, у зв’язку із (конфіденційна інформація).  

Офісом Генерального прокурора та керівництвом обласної прокуратури прокурору Красіну В.О. неодноразово пропонувалось пройти обстеження в умовах стаціонару у ДУ «Український державний  науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі – медичний заклад, ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»).

Однак Красін В.О. вимоги Офісу Генерального прокурора та керівництва обласної прокуратури проігнорував та у визначені періоди (04 грудня 2024 року, з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року та з 10 січня 2025 до 18 січня 2025 року) до закладу охорони здоров’я не прибув, обстеження не проходив, та ухилився від виконання вищевказаних вимог.

Скаржник вважає, що за таких обставин у діях прокурора Красіна В.О.  вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру (далі – Закон               № 1697‑VII), а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА_4. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Не менш резонансними та критичними були публікації про встановлення значної кількості прокурорів Черкаської області відповідної групи інвалідності та пов’язані з цим можливі корупційні ризики.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України. В органах прокуратури також було виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення інвалідності прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань, 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБО України вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

За вищевказаними фактами прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частинами другою та четвертою статті 358, частиною третьою статті 369 КК України, а також у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною другою статті 364, частинами першою та другою статті 366, частиною четвертою статті  191, частиною першою статті 366-2 КК України. Постановою прокурора від 05 грудня 2024 року кримінальне провадження (конфіденційна інформація) об’єднано із кримінальним провадженням (конфіденційна інформація).

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні листом прокурора групи прокурорів від 25 жовтня 2024 року № 17/2/1-87348вих-24, на підставі частини другої статті 93 КПК України, витребувано з Міністерства охорони здоров’я України інформацію про обґрунтованість рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності прокурорам Черкаської обласної прокуратури, зокрема й Красіна В.О.

На виконання вказаного рішення РНБО, 25 жовтня 2024 року процесуальним прокурором Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора доручено Міністерству охорони здоров’я України провести перевірку відповідності рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів, у тому числі шляхом експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду. Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

МОЗ України доручено здійснити перевірку та переогляд в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» (місцезнаходження - м. Дніпро).

Згодом на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких і прокурора Красіна В.О.

Красін В.О. працює в органах прокуратури з липня 2008 року. Згідно з довідкою до акта Міжрайонної МСЕК міста Черкаси від 22 листопада 2019 року (конфіденційна інформація) Красіну В.О. встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново, у зв’язку із (конфіденційна інформація).

У зазначеному листі прокурорам зі статусом особи з інвалідністю, у тому числі і Красіну В.О. запропоновано прибути для проходження обстеження                    04 грудня 2024 року.

 На виконання вищевказаного доручення Офісу Генерального прокурора виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 25 листопада 2024 року № 07-791 вих-24 Красіну В.О. персонально скеровано відповідне повідомлення про необхідність прибуття 04 грудня 2025 року до медичного закладу, з яким він особисто ознайомився під підпис 25 листопада 2024 року.

До Черкаської обласної прокуратури 16 грудня 2024 року повторно надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Красіну В.О., необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 18  грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 18 грудня 2024 року № 07-919 вих-24 Красіну В.О. особисто скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду, з яким він ознайомився під підпис.

Згодом, 13 січня 2025 року Черкаська обласна прокуратура втретє отримала лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Красіну В.О. необхідно прибути до медичного закладу у період з 10 до 18 січня 2025 року, з яким він ознайомився 17 січня 2025 року.

Вимоги вказаного доручення доведено до відома Красіну В.О. листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 14 січня 2025 року № 07-68 вих-25.

Таким чином, установлено, що прокурор Красін В.О., будучи належним чином неодноразово повідомленим про необхідність проходження медичного переогляду, до медичного закладу не з’явився, відповідний огляд не пройшов та ухилився від виконання вимог прокурора вищого рівня.

Встановлено, що із заявами про надання йому відпустки для проходження переогляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 04 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року Красін В.О. до керівництва окружної та обласної прокуратур не звертався. Водночас відповідно до даних порталу Пенсійного фонду України стосовно Красіна В.О. було відкрито листки тимчасової непрацездатності з 04 до 09 грудня 2024 року.

Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали його прибуття до медичного закладу (окрім періоду перебування на лікарняному), не встановлено.

Отже, діями, що суперечать вимогам та правилам прокурорської етики, Красін В.О. дискредитував себе як працівника органів прокуратури, завдав шкоди авторитету прокуратури як державної інституції. Його небажання пройти медичне обстеження у межах досудового розслідування для перевірки законності встановлення йому II групи інвалідності скомпрометувало його як представника держави та підірвало довіру до органів прокуратури загалом.

Дії прокурора Красіна В.О. та інших прокурорів, розцінюються суспільством та трактуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

За результатами службового розслідування 09 грудня 2024 року виконувачем обов’язків Генерального прокурора затверджено висновок, згідно з яким виявлену під час службового розслідування інформацію про можливу необґрунтованість встановлення прокурорам інвалідності, у тому числі МСЕК не за місцем проживання, спрямовано до управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції для подальшої перевірки в межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація).

Крім того, за результатами службового розслідування виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчиним С.О. 09 червня 2025 року затверджено висновок, відповідно до якого підтверджено факти порушення прокурором Красіним В.О. вимог Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

За інформацією Черкаської обласної прокуратури від 16 травня 2025 року №07-561вих-25 прокурор Смілянської окружної прокуратури Черкаської області Красін В.О. увільнений від виконання службових обов’язків у зв’язку із вступом на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи і посади до дня фактичного звільнення (наказ виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 13 травня 2025 року № (конфіденційна інформація)).

 

 

5. Пояснення прокурора

 

Відповідно до отриманих Комісією письмових пояснень Красіна В.О. під час проведення перевірки членом Комісії у дисциплінарному провадженні прокурор зазначив, що він є інвалідом II групи з 2019 року по теперішній час. Вказане рішення прийнято на законних підставах, відповідно до акта огляду МСЕК №2 м. Черкаси від 22.11.2019. Будь-яких даних, які спростовують вищевказаний факт наразі немає, що підтверджується копіями документів, доданими до дисциплінарної скарги.

З засобів масової інформації та з інформації Черкаської обласної прокуратури йому відомо, що прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація).

Красін В.О. наголосив, що до вказаного кримінального провадження ніякого відношення не має, кримінальних правопорушень він не вчиняв, жодного разу від слідчих чи Генеральної інспекції повідомлень в межах кримінального провадження не отримував, процесуального статусу у вищевказаному кримінальному провадженні не має.

Звернув увагу, що дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури ґрунтується, на його думку штучно створених підставах, які виразилися у скеруванні низки незаконних вимог (вказівок) про необхідність проходження обстеження в умовах медичного закладу, а також на припущеннях та необґрунтованих звинуваченнях про можливе порушення  Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, дисциплінарна скарга містить навіть посилання на Закон України «Про запобігання корупції».

Крім того прокурор зазначив, що його медична історія, отримання інвалідності та право приймати рішення щодо надання згоди на обстеження є його правом, яке охороняється статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини. Таким чином вважає вимоги щодо проходження обстеження та перевірку доцільності встановлення інвалідності такими, що є втручанням у право на приватність.

Красін В.О. зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення). Вказаним Положенням на його думку чітко визначений порядок повторного проходження обстеження осіб з інвалідністю в умовах медичного закладу.

Прокурор зазначив, що від уповноважених осіб, визначених Положенням, ніяких повідомлень на його адресу у законному порядку ніколи не надходило.

Окрім того, у поясненнях, наданих під час перевірки у дисциплінарному провадженні члену Комісії 12.05.2025 Красін В.О. підтвердив факт отримання листів від прокуратури Черкаської області з вимогами прибути до закладу охорони здоров’я ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

Зокрема прокурор зазначив, що такі листи викликали у нього сумнів у їх законності, оскільки містили на йогу думку незаконну вимогу щодо проходження обстеження у медичному закладі без його згоди. Красін В.О. переконаний, що такі дії є порушенням його прав, передбачених ст. 8 Європейської конвенції з прав людини. Таким чином Красін В.О. отримав, з його пояснень 4 листи від прокуратури Черкаської області: лист від 25.11.2024 № 07-791 вих-24; лист від 18.12.2024 №07-919 вих - 24; лист від 09.01.2025 № 07-41 вих - 25; лист від 14.01.2025 № 07-68 вих - 25.

Красін В.О. вважає, що такі дії принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

Прокурор зазначив, що за всю професійну діяльність він не має жодного дисциплінарного стягнення та заохочувався прокурором Черкаської області.

 

 

6. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка Комісією встановлених обставин

 

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятими 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який б суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії.

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу, прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Красіна В.О. Комісія керується таким.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики, як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Комісією враховано відомості, викладені в інформації Черкаської обласної прокуратури від 09 травня 2025 року № 07-506 вих 25, згідно з якими прокурор Красін В.О. перебуває на військовому обліку, 01 лютого 2025 року пройшов ВЛК, визнаний придатним для військової служби, є військовозобов’язаним офіцерського складу. Тобто до моменту мобілізації Красін В.О. перебував одночасно у статусі особи з інвалідністю ІІ групи та був придатним до військової служби перебуваючи на військовому обліку.

Комісією також встановлено, що Індивідуальна програма реабілітації інваліда (далі по тексту ІПР) прокурором не надавалась, Красін В.О. письмово до кадрового підрозділу чи відділу матеріально – технічного забезпечення та соціально – побутових потреб жодного разу з цього приводу не звертався, внаслідок чого виконання заходів щодо облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та заходи з трудової реабілітації (направлення на санітарно курортне лікування тощо) стосовно нього не здійснювались.

Комісією також враховано, що у довідці до акта огляду МСЕК № (конфіденційна інформація)  від 22.11.2019 у пункті 12 (ксерокопія у матеріалах службового розслідування) зазначено про необхідність виконання вимоги  «працепристосування», що зазвичай вказується і в ІПР.

Таким чином Красін В.О. ІПР не надавав та щодо виконання рекомендацій в ІПР до роботодавця не звертався, фактично ІПР є не виконаною. Інформація про надання ІПР за всі роки перебування у статусі інваліда взагалі відсутня, незважаючи на те, що це офіційний документ, який складається для особи з інвалідністю з метою визначення конкретних заходів медичної, психологічної, соціальної, професійної та інших видів реабілітації, необхідних для її адаптації та інтеграції в суспільство.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 08.12.2006 визначає, що ІПР є обов’язковим до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача.

Індивідуальний план складається кожних два роки та його виконання контролюється. Виконання всіх заходів індивідуального плану є передумовою реабілітації особи з інвалідністю та допомагає актуалізувати потреби особи з інвалідністю. Окрім того, саме у ІПР надається оцінка ефективності заходів, які допомагають особі адаптуватися або покращити стан здоров’я.

Свідоме неподання прокурором Красіним В.О. ІПР роботодавцю, невиконання заходів з працевлаштування та відсутність індивідуальних планів реабілітації з контролем заходів адаптації є підставою для об’єктивного сумніву щодо реальності інвалідності. А умисне невиконання заходів реабілітації може свідчити про мету зберегти статус інваліда, отриманого всупереч закону та протиправне отримання соціальних виплат або інших пільг.

Комісією враховано, що у Черкаській обласній прокуратурі відсутня інформація про користування Красіним В.О. будь якими соціальними, медичними чи іншими гарантіями, пов’язаними із статусом особи з інвалідністю. Водночас згідно із декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої Красіним В.О., ним отримувався дохід у вигляді пенсійних виплат з 2020 року.

Особи з інвалідністю мають широкий спектр прав, який включає, серед інших прав людини: право на безоплатне або пільгове медичне обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, право на забезпечення медичними, професійними, соціальними заходами (реабілітаційні заходи), право на пенсії та соціальну допомогу, пільги, державну підтримку при працевлаштуванні та навчанні, тощо. Красін В.О. не надав жодних доказів щодо використання інших гарантій, передбачених для осіб з інвалідністю, окрім як для отримання спеціальних пенсійних виплат передбачених саме для працівників прокуратури. Прокурор не вказував про наявність статусу інваліда у ТЦК та СП, не здійснював реабілітаційні заходи, не звертався до роботодавця за працепристосуванням, тощо.

Таким чином Комісія також враховує, що Красін В.О. вибірково використовував статус особи з інвалідністю, тобто для отримання коштів.

Комісією також взято до уваги, що за інформацією Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» від 05 червня 2025 року № 1092/01-18 Красін В.О. викликався до клініки інституту за списком від Черкаської області, оскільки на попередні виклики він не з’являвся.

Комісією також проаналізовано та надано оцінку поясненням, наданим в межах проведеного службового розслідування, висновок якого затверджено виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 09 червня 2025 року.

Зі змісту пояснень, наданих керівником Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_5, прокурора Черкаського  відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6  вбачається, що Красін В.О. про наявний у нього статус особи з інвалідністю не повідомляв та за відповідною допомогою з зазначеного запитання до керівництва прокуратури не звертався.

Начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_2, заступник начальника відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7, прокурор відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8, під час службового розслідування повідомили, що прокурор Красін В.О. неодноразово отримував листи з вимогами та дорученням щодо прибуття до медичного закладу на обстеження в умовах стаціонару з визначеними періодами. Такі вимоги доводились до відома прокурора, зокрема через ІС СЕД (лист виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 14.01.2025 року № 07-68 вих 25). Проте Красін В.О. вимоги щодо прибуття до медичного закладу не виконував, про явку до медичного закладу не інформував, повідомляв, що вважає такі вимоги незаконними та розцінює їх як втручання у приватне життя.

Також Комісією взято до уваги довідки від 26.05.2025 та 28.05.2025 року, складені прокурором відділу обласної прокуратури ОСОБА_9, згідно з якими прокурору Красіну В.О. телефонували та просили надати пояснення в межах службового розслідування, однак Красін В.О відмовився від обстеження, вважаючи надіслані йому листи та вимоги незаконними.

Комісією враховано, що у відповідності до інформації, наданої Черкаською обласною прокуратурою листом від 09.05.2025 Красін В.О. в період з 04 грудня 2024 року до 09 грудня 2024 року та з 10 лютого 2025 до 14 лютого 2025 року перебував на амбулаторному лікуванні. Перебування на лікарняному відноситься до виключних випадків неприбуття для проведення медичного обстеження у відповідності до абзацу 13 пункту 51 Постанови Кабінету Міністрів України про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи  від 15 листопада 2024 року № 1338.

Комісією критично оцінюються пояснення надані Красіним В.О. під час службового розслідування та перевірки у дисциплінарному провадженні щодо незаконності вимог у листах, отриманих прокурором від прокуратури Черкаської області (лист від 25.11.2024 № 07-791 вих-24; лист від 18.12.2024 №07-919 вих - 24; лист від 09.01.2025 № 07-41 вих - 25; лист від 14.01.2025 №07-68 вих - 25) та порушенні його прав, передбачених статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини.

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. За практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин. Крім того у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права. Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

Питання набуття та використання статусу інваліда прокурором у власних інтересах перевіряються виключно Комісією через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 43 Закону № 1697 VII. Тобто в даному випадку Красін В.О. підміняє поняття, вважаючи, що втручання здійснюється в правовідносини пов’язані з статусом особи з інвалідністю. Натомість Комісія надає оцінку обставинам дисциплінарної скарги через призму статусу прокурора.

З урахуванням викладеного, Комісія дійшла висновку, що втручання у право приватності, передбачене у статті 8 Європейської Конвенції у такому випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора перевіряються Комісією на предмет наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 43 Закону № 1697 - VII та фактично не є втручанням у сферу приватності. Комісія не надає оцінку стану здоров’я прокурора, призначеним діагнозам, лікуванню, тощо.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Комісія врахувала, що Красін В.О. у своїх поясненнях підтверджує факт отримання та ознайомлення з листами прокуратури Черкаської області (лист від 25.11.2024 № 07-791 вих-24; лист від 18.12.2024 №07-919 вих - 24; лист від 09.01.2025 № 07-41 вих - 25; лист від 14.01.2025 № 07-68 вих - 25), натомість прокурор не виконав вимоги, зазначені у вищевказаних листах.

Крім того, Комісія бере до уваги, що за інформацією Черкаської обласної прокуратури від 16 травня 2025 року №07-561вих-25 прокурор Смілянської окружної прокуратури Черкаської області Красін В.О. увільнений від виконання службових обов’язків у зв’язку із вступом на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи і посади до дня фактичного звільнення (наказ виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 13 травня 2025 року № (конфіденційна інформація)). Таким чином Комісія погоджується, що неприбуття до медичного закладу для проведення обстеження з 13 травня 2025 року є виключною підставою та  поважною причиною у відповідності до абзацу 13 пункту 51 Постанови Кабінету Міністрів України про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи від 15 листопада 2024 року № 1338.

Красін В.О. допустив демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Його поведінка є пасивною формою сприяння поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, спричиняє підрив суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи, особливо у період дії особливого правового режиму – воєнного стану.

Належної реакції з боку Красіна В.О. не було, адже він не проявив ініціативи щодо публічного або службового підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності, хоча мав реальну можливість. Така поведінка свідчить про нехтування посадовими обов’язками, небажання вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю. Зазначене об’єктивно дискредитує статус прокурора, суперечить засадам професійної етики та підриває авторитет органів прокуратури в цілому.

Більше того, відсутність визнання ним своєї відповідальності, ігнорування наслідків своєї поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я чи керівництво прокуратури свідчить про неусвідомлення етичної природи своїх порушень та повну неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки встановлено, що прокурор Красін В.О. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури), а також систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики).

Таким чином, прокурор Красін В.О., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного із незаконним отриманням інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мав обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість він проігнорував неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичного закладу, не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення групи інвалідності.

Комісія звертає увагу, що в той момент, коли Красін В.О. обрав модель поведінки пасивного характеру, він керувався суб’єктивною думкою, власним переконанням, яке не було об’єктивним та не було підтверджено жодними фактами. Таким чином прокурор діяв усупереч вимогам статті 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами і усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор порушив і один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 4 Кодексу, принцип об’єктивності. Такі дії прокурора Красіна В.О., які прямо пов’язані з суспільним резонансом та невдоволенням є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Вчинення прокурором Красіним В.О. дисциплінарних проступків підтверджено:

– дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури;

– висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Красіна В.О. на підставі наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 08 травня 2025 року № 67;

­– поясненнями прокурора Красіна В.О.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Красіним В.О. дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги наступне.

Правові позиції Верховного Суду дають підстави для твердження про необхідність оперувати у практичній діяльності поняттям «триваюче правопорушення», а відтак днем обчислення річного строку для накладення на  прокурора дисциплінарного стягнення є день належного виконання ним установленого обов’язку або день припинення правопорушення (рішення від      30 січня 2019 року у справі № 9901/921/18, від  05 березня 2018 року у справі               № 800/422/17, від 27 травня 2019 року у справі № 9901/196/19 тощо). Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/315/19 визначено поняття триваючого правопорушення як безперервного стану протиправної бездіяльності через невиконання та неналежне виконання своїх обов’язків.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Красіним В.О. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Оцінивши діяльність прокурора Красіна В.О. на предмет відповідності наведеним вимогам, комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Так, початком вчинення дисциплінарного проступку прокурором Красіним В.О. слід вважати 04 грудня 2024 року (тобто перший день який визначений у листі Черкаської обласної прокуратури від 25 листопада 2024року № 07-791вих-24 для його прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для обстеження в умовах медичного закладу), а закінченням – 19 січня 2025 року (наступний день після визначеної дати у листі виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури  від 14 січня 2025 року № 07-68вих -25 про необхідність його прибуття до медичного закладу).

З огляду на викладене, прокурором Красіним В.О. вчинено триваючий дисциплінарний проступок, а встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не минув.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, Комісією взято до уваги характер проступку, його тривалість, вчинення прокурором неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури й держави в цілому, умисний характер, їх очевидність та грубість, особу прокурора, ступінь його вини, службову характеристику, професійний досвід та період роботи в органах прокуратури.

З урахуванням викладеного, Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для накладення більш м’якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки вчинені прокурором Красіним В.О.  дисциплінарні проступки несумісні з подальшим зайняттям будь-якої посади в цих органах.

Таким чином, з огляду на викладене Комісія вважає, що застосування до прокурора Красіна В.О. найбільш суворого дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

                                           

 

В И Р І Ш И Л А:

 

 

Притягнути прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області Красіна Владислава Олександровича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копії рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Смілянської окружної прокуратури Черкаської області та прокурору Красіну В.О.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.