Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія) у складі: головуючого – Радзівона М.О., членів Комісії: Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора з міжнародно-правового співробітництва Черкаської обласної прокуратури Ахмедова С.М. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-307дс-55дп-25,

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Ахмедов Сергій Мінаварович, з червня 2000 року працює в органах прокуратури, з 28 жовтня 2022 року обіймає посаду прокурора з міжнародно-правового співробітництва Черкаської обласної прокуратури.

Присягу працівника прокуратури склав 02 лютого 2011 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 19 червня 2017 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Заохочувався Генеральним прокурором України, Генеральним прокурором та прокурором Черкаської області.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 22 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Голинського Я.О. про вчинення прокурором Ахмедовим С.М. дисциплінарного проступку.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності в скарзі зазначено пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII) – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Бобровник С.В., якою, за результатами її вивчення, 01 травня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-307дс-55дп-25.

За матеріалами проведеної перевірки членом Комісії Бобровник С.В. 23 вересня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії. Далі скаржника та прокурора Ахмедова С.М. належним чином повідомлено про час і місце засідання Комісії.

У засіданні Комісії, яке відбулось 07 жовтня 2025 року, від скаржника взяли участь заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА 1 та начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА 2, які доводи дисциплінарної скарги підтримали. Просили притягнути прокурора Ахмедова С.М. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне порушення правил прокурорської етики на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697 VII.

Прокурор Ахмедов С.М. взяв участь у засіданні Комісії особисто, з висновком члена Комісії погодився, просив застосовувати більш м’який вид дисциплінарного стягнення ніж зазначено у висновку.

Членом Комісії Мнишенко Є.С. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження заявлено усне клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні у зв’язку з недопущенням розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісією відмовлено у задоволенні клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні.

Упродовж засідання прокурором Ахмедовим С.М. заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 01.08.2025 року.

Комісією задоволено клопотання прокурора Ахмедова С.М. про долучення до матеріалів провадження додаткових матеріалів.

Також упродовж засідання представником скаржника – прокурором ОСОБА 2 заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження документів, підтверджуючих повідомлення прокурору Ахмедову С.М. про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 14 квітня 2025 року до 29 травня 2025 року, з яким він особисто ознайомився під підпис 22 квітня 2024 року.

Комісією задоволено клопотання прокурора ОСОБА 2 про долучення до матеріалів провадження додаткових матеріалів.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

Скаржником у матеріалах дисциплінарної скарги зазначено, що прокурору Ахмедову С.М. згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 (далі – МСЕК) від (конфіденційна інформація) встановлено інвалідність (конфіденційна інформація).

Офісом Генерального прокурора та керівництвом Черкаської обласної прокуратури прокурору Ахмедову С.М. неодноразово пропонувалось пройти обстеження в умовах стаціонару у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» Центральній медико-соціальній експертній комісії Міністерства охорони здоров’я України (далі – медичний заклад, ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»).

Зокрема, Ахмедову С.М. запропоновано 25 листопада 2024 року прибути до медичного закладу для проходження обстеження, з яким він особисто ознайомився під підпис 22 листопада 2024 року. Однак Ахмедов С.М. до медичного закладу для проходження обстеження у визначену дату не прибув.

Повторно 18 грудня 2024 року Ахмедова С.М. повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, з яким він особисто ознайомився під підпис 18 грудня 2024 року.

Далі прокурору Ахмедову С.М. 09 січня 2025 року за № 07-19вн-25 повторно надіслано нагадування щодо необхідності прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року. Одночасно йому роз’яснено окремі положення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), насамперед, щодо необхідності дотримання професійної честі і гідності, сприяння підвищенню авторитету прокуратури. З вказаним повідомленням прокурор Ахмедов С.М. особисто ознайомився під підпис 10 січня 2025 року.

Втретє Ахмедову С.М. запропоновано у період з 10 січня 2025 року до 18 січня 2025 року прибути до медичного закладу для проходження обстеження, вимоги доручення доведено Ахмедову С.М. листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 14 січня 2025 року №07-47вн-25.

Водночас, Ахмедов С.М. упродовж тривалого часу вказані вимоги Офісу Генерального прокурора та керівництва Черкаської обласної прокуратури ігнорував.

Згідно з наявної у Черкаській обласній прокуратурі інформації, Ахмедов С.М. у визначені дати (25 листопада 2024 року, з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року та з 10 до 18 січня 2025 року) до закладу охорони здоров’я не прибув, обстеження не проходив та ухилився від виконання вищевказаних вимог.

Також прокурор Ахмедов С.М. у листі від 24.01.2025 року № 19-14вн-25 зазначив, що обстеження у медичному закладі він не проходив у зв’язку з тим, що не вважає це за доцільне, в тому числі і з медичних підстав.

Скаржник вважає, що за таких обставин у діях прокурора Ахмедова С.М.  вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру (далі – Закон               № 1697‑VII), а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4. Обставини, встановлені під час провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Бобровник С.В., пояснення прокурора Ахмедова С.М., доводи представників скаржника, вивчивши висновок, дослідивши матеріали перевірки, Комісією встановлено таке.

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА 3. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики.

Не менш резонансними та критичними були публікації про встановлення значної кількості прокурорів Черкаської області відповідних груп інвалідності та пов’язані з цим можливі корупційні ризики.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України. В органах прокуратури також було виявлено непропорційно значну кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема, масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО України вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

За вищевказаними фактами прокурорами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024000000001166 від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частинами другою та четвертою статті 358, частиною третьою статті 369 КК України, а також у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 190, частинами другою статті 364, частинами першою та другою статті 366, частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366-2 КК України.

Постановою прокурора від 05 грудня 2024 року кримінальне провадження № 42024000000001166 від 21 жовтня 2025 року об’єднано із кримінальним провадженням № 62024000000000923.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні листом прокурора групи прокурорів від 25 жовтня 2024 року № 17/2/1-87348вих-24 на підставі частини другої статті 93 КПК України витребувано в Міністерства охорони здоров’я України інформацію про обґрунтованість рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності прокурорам Черкаської обласної прокуратури, зокрема й Ахмедову С.М.

На виконання вказаного рішення РНБО 25 жовтня 2024 року процесуальним керівником прокурором Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора доручено Міністерству охорони здоров’я України провести перевірку відповідності рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів, у тому числі шляхом експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду. Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

Міністерством охорони здоров’я України доручено здійснити перевірку та переогляд у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» (місцезнаходження – м. Дніпро).

Згодом на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких зазначено і прокурора Ахмедова С.М.

На виконання вищезазначеного рішення РНБО, слідчим 31 січня 2025 року у кримінальному проваджені № 62024000000000923 залучено як спеціалістів працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури. Перевірку та переогляд доручено здійснити в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Ахмедов С.М. працює в органах прокуратури з червня 2000 року. Згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 від (конфіденційна інформація) йому встановлено інвалідність (конфіденційна інформація).

В межах реалізації рішення РНБО до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора
від 21 листопада 2024 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000001166, прокурорам згідно зі списком та графіком необхідно прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

На виконання вищевказаного доручення Офісу Генерального прокурора виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 22 листопада 2024 року № 07-172вн-24 прокурору Ахмедову С.М. персонально скеровано відповідне повідомлення про необхідність прибуття 25 листопада 2024 року до медичного закладу для проходження обстеження, з яким його особисто ознайомлено під підпис 22 листопада 2024 року. Однак, Ахмедов С.М. до медичного закладу для проходження обстеження у визначену дату не прибув.

До Черкаської обласної прокуратури 16 грудня 2024 року повторно надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора № 17/2/1-20401-24, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000923 прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Ахмедову С.М., необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 18 грудня 2024 року № 07-223вн-24 прокурору Ахмедову С.М. персонально скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду, з яким його ознайомлено під підпис 18 грудня 2024 року.

Далі прокурора Ахмедова С.М. листом від 09 січня 2025 року № 07-19вн-25 повторно повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, з яким його ознайомлено під підпис 10 січня 2025 року. Одночасно у листі прокурору Ахмедову С.М. надано роз’яснення окремих положень Кодексу щодо необхідності дотримання професійної честі і гідності, сприяння підвищенню авторитету прокуратури.

Окрім цього, 13 січня 2025 року Черкаська обласна прокуратура втретє отримала лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 09 січня 2025 року №17/2/1-20401-24, в якому зазначено, що в межах кримінального провадження Ахмедову С.М. необхідно прибути до медичного закладу у період з 10 до 18 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 14 січня 2025 року № 07-47вн-25 прокурору Ахмедову С.М. персонально скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду. Прокурора Ахмедова С.М. з вказаним листом ознайомлено під підпис 14 січня 2025 року.

Прокурор Ахмедов С.М. у листі від 24.01.2025 року № 19-14вн-25 зазначив, що обстеження у медичному закладі він не проходив у зв’язку з тим, що не вважає це за доцільне, в тому числі і з медичних підстав.

Встановлено, що із заявами про надання відпустки для проходження переогляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 22 листопада 2024 року до 18 січня 2025 року прокурор Ахмедов С.М. до керівництва Черкаської обласної прокуратури не звертався та відповідно до даних порталу Пенсійного фонду України на лікуванні не перебував.

Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали його прибуття до медичного закладу, не було.

Отже, діями, що суперечать вимогам та правилам прокурорської етики, Ахмедов С.М. дискредитував себе як працівника органів прокуратури, завдав шкоди авторитету прокуратури як державної інституції.

Небажання прокурора Ахмедова С.М. пройти медичне обстеження у межах досудового розслідування для перевірки законності встановлення йому (конфіденційна інформація) інвалідності скомпрометувало його як представника держави та підірвало довіру до органів прокуратури загалом.

Дії прокурора Ахмедова С.М. та інших прокурорів розцінюються суспільством та використовуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

За результатами службового розслідування 09 грудня 2024 року складено висновок службового розслідування щодо перевірки можливого зловживання прокурорами органів прокуратури під час отримання статусу особи з інвалідністю, який затверджено 13 грудня 2024 року виконувачем обов’язків Генерального прокурора, згідно якого підтвердити або спростувати опубліковану в медіа інформацію про використання прокурорами органів прокуратури своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей з метою отримання інвалідності неможливо без проведення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Виявлену під час службового розслідування інформацію про можливу необґрунтованість встановлення прокурорам інвалідності, у тому числі МСЕК не за місцем проживання, спрямовано до управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції для подальшої перевірки в межах кримінального провадження № 42024000000001166. Прокурорам Офісу Генерального прокурора, якими здійснюється процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях №№ 42024000000001166, 42020000000001036, 42202000000001478 у разі отримання під час досудового розслідування відомостей, які вказують на наявність ознак дисциплінарного проступку в діях прокурорів з інвалідністю, необхідно ініціювати їх дисциплінарну відповідальність в межах строку, визначеного у ч. 4 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з листа ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 червня 2025 року № 1508/01-8 встановлено, що:

· ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» надсилав повідомлення про необхідність проходження прокурором Ахмедовим С.М. обстеження в умовах стаціонару до 17 січня 2025 року через Офіс Генерального прокурора;

· з жовтня 2024 року до 26 червня 2025 року включно на обстеженні у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» прокурор Ахмедов С.М. не перебував;

· прокурор Ахмедов С.М. ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про неможливість його прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару не повідомляв;

· «Укрдержндімспі МОЗ України» повідомляв Офіс Генерального прокурора про можливість прибуття прокурора Ахмедова С.М. для стаціонарного обстеження у будь-яку зручну для нього дату;

· прокурору Ахмедову С.М. ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» не скасовувалось рішення МСЕК про визнання його інвалідом.

За результатами службового розслідування 09 червня 2025 року складено висновок службового розслідування за фактом можливого вчинення прокурором з міжнародно-правового співробітництва Черкаської обласної прокуратури Ахмедовим  С.М. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, згідно з яким під час службового розслідування підтверджено наявність фактів, що стали підставою для скерування виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 17 квітня 2025 року за № 07-376вих-25 до КДКП дисциплінарної скарги стосовно Ахмедова С.М. про вчинення дисциплінарного проступку.

Також під час засідання встановлено, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 01.08.2025 року прокурору Ахмедову С.М. скасовано встановлену інвалідність (конфіденційна інформація).

Також упродовж засідання встановлено, що вчергове прокурору Ахмедову С.М. 22 квітня 2024 року під підпис було вручено повідомлення про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 14 квітня 2025 року до 29 травня 2025 року. Проте Ахмедовим С.М. дане повідомлення в черговий раз було проігнороване.

 

5. Пояснення прокурора

Під час перевірки доводів дисциплінарної скарги прокурором Ахмедовим С.М. надано пояснення з приводу обставин, викладених у дисциплінарній скарзі.

Прокурор Ахмедов С.М. пояснив, що на додаткові обстеження щодо стану свого здоров’я до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» упродовж грудня 2024 року – травня 2025 року він не з’явився, оскільки вважав і вважає, що це є надмірним втручанням держави у приватне життя (ст. ст. 3, 5, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), про що є безліч рішень ЄСПЛ (в тому числі і «Тимошенко проти України»). ЄСПЛ у своїх рішеннях категорично наголошує на необхідності дотримання принципів правомірності, необхідності та пропорційності при втручанні в особисте життя та тілесну недоторканність.

Аналогічні норми зазначені і в інших міжнародних конвенціях, ратифікованих Україною, та рішеннях національних судів, в тому числі і Конституційного суду України (№№1/19, 3-р(ІІ)/2022, 7-р(ІІ)/2024, 8- р(ІІ)/2024).

Рішенням РНБО від 22.10.2024, введеним у дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, рекомендовано Офісу Генерального прокурора та іншим органам прозвітувати про вжиті заходи та інше.

Підпунктами «в», «д» пункту 2 зазначеного рішення Кабінету Міністрів України доручено забезпечити: у тримісячний строк доповідь про результати перевірки робочими групами обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень – ініціювання їх перегляду в установленому порядку та інформування за наявності підстав правоохоронних органів, а також інших уповноважених органів для вжиття ними відповідних заходів реагування; проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

На теперішній час питання законності та обґрунтованості рішення МСЕК щодо працівників органів прокуратури є предметом дослідження у декількох кримінальних провадженнях, які розслідуються відповідними правоохоронними органами України, а тому він вважає, що ним не порушено вимоги рішення РНБО України та Указу Президента України.

Факт отримання прокурором Ахмедовим С.М. інвалідності був предметом дослідження декількох перевірок. Зокрема, при проходженні ВЛК у 2016 та 2025 роках, у 2019 році при проходженні атестації, у 2020 році в рамках кримінального провадження.

Прокурор Ахмедов С.М. вважає, що вказане свідчить про те, що за результатами розслідування одного із кримінальних проваджень вже доведено факт законності отримання ним (конфіденційна інформація). При цьому будь-яке рішення державного органу чи установи не може бути об’єктом постійних перевірок.

За фактами публікацій щодо прокурорів Хмельницької області та керівництва Черкаської обласної прокуратури Ахмедов С.М. повідомив, що його прізвище у будь-яких публікаціях відсутнє. У грудні 2024 року проводилась службова перевірка працівниками Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, за результатами якої щодо нього будь-яких порушень не встановлено, а тому стверджувати, що ним вчинено дії, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності відсутні. У жодній з публікацій мова не йдеться  про законність дій чи бездіяльності під час отримання Ахмедовим С.М. інвалідності.

Також прокурор Ахмедов С.М. пояснив, що останнім часом є безліч негативних публікацій щодо судової гілки влади, правоохоронних органів і, відповідно, прокурорів (де вказується про самі системи, а не про конкретних осіб), то у такому випадку кожному працівнику відповідного органу необхідно було б доводити свою непричетність до таких публікацій, що є, на його думку, хибною позицією.

Повідомлення виконувача обов’язків керівника обласної прокуратури про необхідність проходження прокурором Ахмедовим С.М. чергового обстеження є такими, що не відповідають чинному законодавству України, зміст та посилання у них не відповідають вимогам КПК України, Закону України «Про прокуратуру» та Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, оскільки він не є у вказаних вище кримінальних провадженнях прокурором. З будь-якими постановами органу досудового розслідування чи прокурора, а також ухвалами суду прокурор Ахмедов С.М. не ознайомлювався. КПК України, Законом України «Про прокуратуру» та Кодексом професійної етики і поведінки прокурора не передбачено будь-яких повноважень керівника вищого рівня щодо прокурора нижчого рівня відносно стану його здоров’я.

Також прокурор Ахмедов С.М. пояснив, що до 01 січня 2025 року діяло Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.

Відповідно до абз. 10 п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу (далі Положення) на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі двох державних установ. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судці, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до вказаних державних установ приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії.

З аналізу наведеної норми вбачається, що підставою проведення перевірки обґрунтованості встановлення інвалідності є наявність постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або запит правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Докази наявності передбачених абз. 10 п. 13 зазначеного Положення процесуальних документів слідчого, прокурора, слідчого судді, правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями тощо, які б стосувались прокурора Ахмедова С.М. та були підставою для проведення відповідної чергової перевірки, відсутні.

Відповідно до підп. 5 п. 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18.05.2024) Кабінету Міністрів України доручено вжити заходів спільно з правоохоронними органами на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року, введеного в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 12 вересня 2023 року № 576/2023, щодо перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності громадянам України чоловічої статі віком від 25 до 50 років, яким після 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності цим Законом вперше встановлено інвалідність ІІ та ІІІ груп.

Вказаною нормою доручено здійснити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності особам чоловічої статі віком від 25 до 50 років, яким інвалідність установлена після 24 лютого 2022 року. Прокурору Ахмедову С.М. такий статус встановлений у 2017 році.

З 01.01.2025 року вступила в дію Постанова КМУ від 15.11.2024 №1338 «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджено ряд Положень, Порядків та інше.

Відповідно до вимог п. 8 Положення про експертні команди з оцінювання особи, центр оцінювання функціонального стану особи: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти – шляхом надсилання в паперовій формі протягом п’яти календарних днів засобами поштового зв’язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі двох державних установ; перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров’я, куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов’язково з урахуванням екстериторіального принципу.

У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди.

Про факт оскарження рішення про встановлення Ахмедову С.М. II групи інвалідності останньому невідомо. З будь-яким рішенням про необхідність проведення повторного оцінювання щодо нього він не ознайомлений.

Відповідно до змісту вказаної постанови (абз. 7 п. 3) документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень) та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов’язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Згідно абз. 9 п. 3 вказаної вище постанови КМУ особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням або за рішенням суду.

Відповідно до п. 48 Положення про експертні команди з оцінювання особи, повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника у разі настання змін у стані здоров’я і працездатності або за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене прокурор Ахмедов С.М. вважає, що посилання у листах виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури є такими, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Виклики з ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» йому у період з 2017 року по теперішній час не надходили. У ході проведення службового розслідування прокурором Ахмедовим С.М. заявлено клопотання про надання інформації щодо того, чи направляла зазначена вище установа йому будь-які виклики. За результатами вказаного клопотання прокурору Ахмедову С.М. в його задоволенні відмовлено.

Щодо посилань виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури у дисциплінарній скарзі на Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів Ахмедов С.М. пояснив, що у скарзі лише цитується окремі норми Кодексу, а будь-яких фактичних даних не наведено, а факт того, що він не пройшов медичне обстеження за вказаними листами можливо розцінити як примушування до вчинення ним певних дій.

Прокурор Ахмедов С.М. вважає, що посилання у дисциплінарній скарзі на те, що його дії (не проходження медичного обстеження) розцінюються суспільством та використовуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним отриманням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат, нічим не підтверджено. Зазначене питання при підготовці та направленні дисциплінарної скарги взагалі не перевірено.

Також Ахмедов С.М. пояснив, що його статус перевірявся неодноразово, у тому числі і в рамках кримінального провадження у 2020 році і відповідно такий статус підтверджено, на теперішній час він отримує пенсію за вислугою років.

Окрім цього, Ахмедов С.М. пояснив, що ст. 5 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицини від 04.04.1997 (Конвенція Ов’єдо) передбачено, що будь-яке втручання у сферу здоров’я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи.

Статтею 4 Європейської хартії прав пацієнтів 2002 року передбачено, що кожна особа має право отримувати повну інформацію, яка забезпечить їй можливість брати активну участь у прийнятті рішень щодо медичного втручання та/або участі у наукових дослідженнях.

Частиною 3 ст. 284 Цивільного кодексу України – надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.

Частиною 1 ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» - згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування.

Національним керівництвом для лікарів, які направляють пацієнтів на радіологічні дослідження (схваленими вченою радою Міністерства охорони здоров’я України рішення № 2 від 30.07.2015), який носить рекомендаційний характер для лікарів (інших документів щодо обстеження та лікування з приводу радіологічних досліджень на цей час не існує) зазначено, що Директива ЄС від 1997 року вимагає від фахівців знижувати рівень променевого навантаження на пацієнтів. Відповідальні організації та фізичні особи, які використовують іонізуюче випромінення, повинні діяти відповідно до цих правил. Важливо також пам'ятати, що одним із найбільш дієвих способів зменшення дози опромінення є уникнення необґрунтованих обстежень (особливо повторних).

У вказаному керівництві описуються рекомендації щодо ефективної дози опромінення, обов’язок лікаря щодо перевірки, чи не виконувалося це дослідження раніше, наприклад в іншому медичному закладі, й за можливості отримати наявні діагностичні зображення та висновки; оцінити, чи вплине результат цього дослідження на тактику ведення пацієнта; визначити, чи варто проводити дослідження саме зараз: його результати мають виявити певні зміни та вплинути на схему лікування; впевнитися, що дане дослідження не буде зайвим та інше.

У цьому ж документі вказано, що такі дослідження рекомендовано проводити не рідше 1 разу на рік, однак у разі загрози життю та здоров’ю особи, такі дослідження повинні проводитися невідкладно.

Прокурор Ахмедов С.М. зазначив, що у його випадку для чергового підтвердження захворювання необхідно проводити як рентгенологічне дослідження, так і МРТ, КТ, та інші.

Останнє рентгенологічне дослідження Ахмедовим С.М. проводилось у грудні 2024 року, а тому проведення повторних досліджень в період часу з грудня 2024 року по грудень 2025 року він вважає неприйнятним з медичних міркувань.

Також прокурор Ахмедов С.М. зазначив, що у разі його звернення для обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» в м. Дніпро, він був би вимушений підписати добровільну згоду на такі обстеження, оскільки без його згоди фахівці не можуть провести повне медичне обстеження та, відповідно, пройти таке обстеження, що в цілому є неприйнятним.

Ахмедов С.М. вважає , що «рекомендації» виконувача обов’язків керівника обласної прокуратури щодо проходження ним медичних обстежень є примусом, що і покладено в основу дисциплінарної скарги (невиконання примусу), що є протиправним.

Баланс між правом пацієнта на відмову від медичного втручання та обов’язку лікаря рятувати життя в даному випадку відсутній.

Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників.

Також Ахмедов С.М. зазначив, що критерії визначення інвалідності на цей час змінилися, що випливає з аналізу нормативних актів щодо встановлення інвалідності, які діяли у 2017 році і на сьогоднішній день.

Окрім цього Ахмедов С.М. повідомив, що у січні – лютому 2022 року він мав стаж роботи в органах прокуратури понад 25 років та у подальшому планував звернутися до органів ПФУ щодо призначення йому пенсії за вислугою років. Однак, у зв’язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну вказане питання було відкладено на невизначений час.

У листопаді 2024 року, тобто після публікацій щодо прокурорів Хмельницької області та керівництва Черкаської обласної прокуратури (зокрема колишнього керівника Черкаської обласної прокуратури), він звернувся до структурних підрозділів обласної прокуратури щодо отримання відповідних довідок для подання до ПФУ і отримавши їх, звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Проте, органами ПФУ йому було відмовлено. Таким чином він після цього тричі звертався до органів ПФУ, де отримував відмови. Після останньої відмови прокурор Ахмедов С.М. звернувся до суду з відповідною позовною заявою. За результатами розгляду позовної заяви, позов задоволено повністю (рішення від 20.01.2025 справа №580/12568/24) та після цього органом ПФУ йому призначено пенсію за вислугою років, яка на теперішній час і діє.

Прокурор Ахмедов С.М. вважає, що на сьогоднішній день відсутня законна вимога щодо необхідності проходження ним чергового чи повторного будь-якого медичного обстеження, як того вимагає Офіс Генерального прокурора та виконувач обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури, а в дисциплінарній скарзі відсутні будь-які посилання на належні нормативно-правові акти (є лише окремі витяги фраз та словосполучень з нормативних актів, без їх продовження та будь-якого обґрунтування).

Прокурору Ахмедову С.М. є не зрозумілим, які ж саме його дії свідчать про вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне порушення правил прокурорської етики.

Також прокурор Ахмедов С.М. вважає, що в його діях відсутні ознаки вчинення дисциплінарного проступку, а тому дисциплінарне провадження просить закрити.

Під час засідання Комісії прокурор Ахмедов С.М. повідомив, що визнає обставини вчинення ним дисциплінарного проступку, окремо зазначивши, що під час отримання викликів для проходження МСЕК у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» він не в повній мірі усвідомлював наслідки вчинення ним дисциплінарного проступку, просив врахувати вказані обставини та застосовувати більш м’який вид дисциплінарного стягнення, ніж зазначено у висновку.

 

6. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухвалення Комісією рішення

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятими 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності, безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах; намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй резолюції від 25 грудня 2008 року №1165(1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони займають у суспільстві, автоматично збільшують рівень тиску на приватність їхнього життя.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» наголошено про те, що межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою і вона неминуче відкривається для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і вони повинні це усвідомлювати.

У постанові Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №761/3926/17 зазначено, що посадові особи, які здійснюють публічну владу, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони використовують чи виконують свої функції.

Прокурори повинні в усі часи підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, відповідати найвищим стандартам чесності, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу, прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції»,
«Про прокуратуру».

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Ахмедова С.М. Комісія виходить з наступного.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно коментаря до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлена заборона збирати, зберігати, поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 1-9/2012 було розтлумачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу, зокрема, слід відносити (серед іншого) і інформацію про стан її здоров’я, відомості про події та явища, що відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній, діловій та інших сферах життя особи, - за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду із здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Підпункт е пункту першого частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» відносить посадових та службових осіб органів прокуратури до осіб, які уповноваженні на виконання функцій держави. Хоча дії, направлені на отримання інвалідності прокурором і мають умовно приватний характер, та вони так чи інакше впливають та пов’язані з виконанням обов’язків прокурора.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини належала саме до приватної сфери, чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного Комісія приходить до висновку, що втручання у право приватності, передбачене у статті 8 Європейської Конвенції, у даному випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Ахмедова С.М. перевіряються виключно через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 43 Закону № 1697 VII.

Також, враховуючи вище викладене, Комісія критично оцінює письмові пояснення прокурора Ахмедова С.М. в частинні недопустимості втручання у його приватне життя та порушення його прав, передбачених статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини.

Комісія не володіє знаннями у галузі медицини, діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надає оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що прокурор Ахмедов С.М., усвідомлюючи суспільний резонанс, пов’язаний із питаннями незаконного отримання інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мав обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість ним проігноровано неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, прокурор Ахмедов С.М. не з’явився до медичного закладу, не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення групи інвалідності.

Прокурор Ахмедов С.М. допустив демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Його поведінка є пасивною формою сприяння поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, спричиняє підриву суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи, особливо у період дії особливого правового режиму – воєнного стану.

Належної реакції з боку Ахмедова С.М. не було, адже ним до теперішнього часу не проявлено ініціативи щодо публічного або службового підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності, хоча він мав для цього реальну можливість.

Неприбуття прокурором Ахмедовим С.М. 25 листопада 2024 року та у період з 18.12.2024 до 18.01.2025 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах медичного закладу Комісією розцінюється як неповажна, оскільки ним не надано належних доказів поважності неявки, а висловлено свою категоричну позицію щодо небажання проходити таке медичне обстеження у стаціонарі відповідного медичного закладу, що засвідчує фактичне ухилення від його проходження. Така поведінка свідчить про нехтування посадовими обов’язками, небажання вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю. Зазначене об’єктивно дискредитує статус прокурора, суперечить засадам професійної етики та підриває авторитет органів прокуратури в цілому.

Також Комісією враховано, що 22 квітня 2024 року прокурору Ахмедову С.М. в черговий раз було повідомлено про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 14 квітня 2025 року до 29 травня 2025 року. Проте Ахмедовим С.М. дане повідомлення також було проігнороване.

Більше того, невизнання прокурором Ахмедовим С.М. своєї відповідальності, ігнорування наслідків своєї поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я чи керівництво свідчить про не усвідомлення етичної природи своїх порушень та повну неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, коли до державних службовців, і особливо до прокурорів, ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

Таким чином, прокурор Ахмедов С.М. діяв всупереч статті 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами і усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор Ахмедов С.М. порушив і один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 4 Кодексу, принцип об’єктивності. Такі дії прокурора Ахмедова С.М., прямо пов’язані з суспільним резонансом та невдоволенням, є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його доброчесності та об’єктивності.

Окрім того, Комісія зауважує, що при вирішенні питання про наявність/відсутність дисциплінарного проступку прокурора надає перевагу стандарту доказування «баланс ймовірностей», а не «поза всяким сумнівом», як то фактично пропонує прокурор Ахмедов С.М.

Стандарт доказування «баланс ймовірностей» – це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких Комісія має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним. Іншими словами, це певний критерій (поріг) прийняття рішення для Комісії, через установлення певної міри, ступеня доведеності (переконання/впевненості), досягнувши якої факт вважається встановленим.

Саме за цим стандартом доказування, тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» притаманний кримінальній юстиції. Він означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, Комісією встановлено, що прокурором Ахмедовим С.М. порушено вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, тобто вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Відтак, наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вчинення прокурором Ахмедовим С.М. дисциплінарного проступку підтверджено: дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури; висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Ахмедова С.М. на підставі наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 08 травня 2025 року № 61; поясненнями прокурора Ахмедова С.М.; листом ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 червня 2025 року № 1508/01-8.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про можливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Ахмедовим С.М. дисциплінарного проступку необхідно врахувати наступне.

Днем початку вчинення Ахмедовим С.М. дисциплінарного проступку варто вважати 25 листопада 2024 року, тобто перший день, який визначений у листі Черкаської обласної прокуратури від 22.11.2024 року №07-172вн-24 для прокурора Ахмедова С.М. для його прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України для проходження обстеження в умовах медичного закладу, а завершення 18 січня 2025 року (включно) – останній день визначений у листі Черкаської обласної прокуратури від 14.01.2025 року №07-47вн-25.

Прокурор Ахмедов С.М. (з моменту вчинення дисциплінарного проступку) перебував у відпустках 10 календарних днів (з 30.11.2024 до 09.12.2024 року), на амбулаторному лікуванні у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, пов’язаною з хворобою, не перебував.

З урахуванням положень частини четвертої статті 48 Закону № 1697-VII строк притягнення Ахмедова С.М. до дисциплінарної відповідальності не минув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо визначення виду дисциплінарного стягнення, що має бути застосоване до Ахмедова С.М., з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, Комісією взято до уваги відсутність застосованих дисциплінарних стягнень, тривалий час роботи в органах прокуратури, визнання вини та щире каяття.

З іншого боку, Комісією врахована поведінка Ахмедова С.М., яка є усвідомленим грубим порушенням не тільки вимог закону, але й правил прокурорської етики, нехтуванням посадовими обов’язками, небажанням вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також свідчать про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю, як наслідок вказані дії об’єктивно дискредитують статус прокурора, суперечать засадам професійної етики та підривають авторитет і довіру до органів прокуратури загалом. Також Комісією враховано, що Ахмедов С.М., маючи можливість після 18 січня 2025 року пройти обстеження у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» (у період з 14 квітня 2025 року до 29 травня 2025 року), проте вказана можливість ним в черговий раз була проігнорована.

Вчинений прокурором Ахмедовим С.М. дисциплінарний проступок не сумісний з подальшим зайняттям ним посади в органах прокуратури, тому наявні підстави для прийняття рішення про неможливість подальшого обіймання ним посади прокурора.

В И Р І Ш И Л А: