Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Куриленка Д.В., Коваль К.П., Мавроді В.В., Міхеда О.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора Уманської окружної прокуратури Черкаської області Родіка Романа Олександровича (далі – прокурор Родік Р.О.) у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-313дс-43дп-25,

 

У С Т А Н О В И Л А:

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 

Родік Роман Олександрович з січня 2001 року працює в органах прокуратури, з 15 березня 2021 року обіймає посаду прокурора Уманської окружної прокуратури Черкаської області (наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 15 березня 2021 року № 123к).

Присягу прокурора склав 03 лютого 2011 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має, заохочувався керівником обласної прокуратури.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія) 22 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Родіком Р.О.

Автоматизованою системою дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мнишенко Є.С., якою 28 квітня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження №  07/3/2-313дс-43дп-25.

На підставі матеріалів, зібраних за результатами перевірки, членом Комісії Мнишенко Є.С. 26 вересня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Родіка Р.О., який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Родіка Р.О. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Прокурор Родік Р.О. 16 жовтня 2025 року на засідання Комісії не з’явився, звернувся з клопотанням про перенесення засідання на інший час, у зв’язку з необхідністю формування правової позиції.

16 жовтня 2025 року Комісією перенесено розгляд висновку на 29 жовтня 2025 року та на виконання вимог пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнято протокольне рішення про продовження строку його розгляду на один місяць.

На засідання Комісії, яке відбулось 29 жовтня 2025 року, прокурор Родік Р.О. не з’явився, про причини неявки Комісію не повідомляв, просив оголосити додаткові пояснення, які напередодні засідання надіслав на адресу Комісії.

За вказаних обставин Комісія, враховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII, прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

Членом Комісії Мнишенко Є.С. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заявлено усне клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні, у зв’язку з недопущенням розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісією задоволено клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні.

Від скаржника участь у засіданні Комісії взяли заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_2 та начальниця відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3, які доводи дисциплінарної скарги підтримали, з висновком члена Комісії погодилися. Просили притягнути Родіка Р.О. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне порушення правил прокурорської етики на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон  № 1697 VII).

Упродовж засідання представником скаржника – прокурором ОСОБА_3 заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження доказів, документів, підтверджуючих повідомлення прокурора Родіка Р.О. про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 14 квітня 2025 року до 29 травня 2025 року, з яким він особисто ознайомився під підпис 21 квітня 2025 року, яке Комісією задоволено на підставі пункту 111 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі по тексту - Положення).

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

Скаржником зазначено, що прокурору Родіку Р.О. згідно з довідкою до акта огляду Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) міста Черкаси від 11 червня 2020 року (№ конфіденційна інформація) встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново, у зв’язку із (конфіденційна інформація).

Офісом Генерального прокурора та керівництвом обласної прокуратури прокурору Родіку Р.О. неодноразово пропонувалось пройти обстеження в умовах стаціонару у ДУ «Український державний  науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі – медичний заклад, ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»).

Однак Родік Р.О. упродовж тривалого часу вимоги Офісу Генерального прокурора та керівництва обласної прокуратури проігнорував та у визначені періоди (04 грудня 2024 року, з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, з 10 до 18 січня 2025 року та з 14 квітня до 29 травня 2025 року) до закладу охорони здоров’я не прибув, обстеження не проходив та ухилився від виконання вищевказаних вимог.

Скаржник вважає, що за таких обставин у діях прокурора Родіка Р.О.  вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру (далі – Закон  № 1697 VII), а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА_4. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької та Черкаської областей, що свідчило про можливі корупційні ризики.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України. В органах прокуратури також було виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення інвалідності прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань, 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБО України вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

За вищевказаними фактами прокурорами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні (№ конфіденційна інформація).  від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частинами другою та четвертою статті 358, частиною третьою статті 369 КК України, а також у кримінальному провадженні (№ конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною другою статті 364, частинами першою та другою статті 366, частиною четвертою статті  191, частиною першою статті 366-2 КК України.

Постановою прокурора від 05 грудня 2024 року кримінальне провадження (№ конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року об’єднано із кримінальним провадженням  (№ конфіденційна інформація).

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, листом прокурора групи прокурорів від 25 жовтня 2024 року № 17/2/1-87348вих-24, на підставі частини другої статті 93 КПК України, витребувано з Міністерства охорони здоров’я України інформацію про обґрунтованість рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності прокурорам Черкаської обласної прокуратури, зокрема й Родіка Р.О.

На виконання вказаного рішення РНБО, 25 жовтня 2024 року Офісом Генерального прокурора було доручено Міністерству охорони здоров’я України провести перевірку відповідності рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів, у тому числі шляхом експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду. Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

МОЗ України доручено здійснити перевірку та переогляд в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» (місцезнаходження - м. Дніпро).

Згодом на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких і прокурора Родіка Р.О.

Згідно з довідкою до акта Міжрайонної МСЕК міста Черкаси від 11 червня 2020 року (№ конфіденційна інформація) Родіку Р.О. встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново, у зв’язку із (№ конфіденційна інформація).

В межах реалізації рішення РНБО до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Офісу Генерального прокурора від 21 листопада 2024 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні (№ конфіденційна інформація), прокурорам, згідно зі списком та графіком, необхідно прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

У зазначеному листі прокурорам зі статусом особи з інвалідністю, у тому числі і Родіку Р.О. запропоновано прибути для проходження обстеження 04 грудня 2024 року.

На виконання вищевказаного доручення Офісу Генерального прокурора виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 25 листопада 2024 року № 07-796вих-24 Родіку Р.О. персонально скеровано відповідне повідомлення про необхідність прибуття 04 грудня 2024 року до медичного закладу, з яким він особисто ознайомився під підпис 25 листопада 2024 року.

До Черкаської обласної прокуратури 16 грудня 2024 року повторно надійшов лист Офісу Генерального прокурора, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні (№ конфіденційна інформація) прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Родіку Р.О., необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 18 грудня 2024 року № 07-911вих-24 Родіку Р.О. персонально скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду, з яким він ознайомився під підпис 18 грудня 2024 року.

Повторно виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури було надіслано прокурору лист нагадування від 9 січня 2025 року, з яким Родік Р.О. ознайомлений 10.01.2025 року.

Згодом, 13 січня 2025 року Черкаська обласна прокуратура втретє отримала лист Офісу Генерального прокурора, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Родіку Р.О. необхідно прибути до медичного закладу у період з 10 до 18 січня 2025 року.

Вимоги вказаного доручення доведено до відома Родіка Р.О. листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 14 січня 2025 року № 07-75вих-25.

До Черкаської обласної прокуратури 16 квітня 2025 року надійшов лист заступника Генерального прокурора, відповідно до якого прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Родіку Р.О., необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 14 квітня до 29 травня 2025 року, з яким Родік Р.О. ознайомився 21 квітня 2025 року.

Таким чином, прокурор Родік Р.О., будучи належним чином неодноразово повідомленим про необхідність проходження медичного переогляду до медичного закладу не з’явився, медичного огляду не пройшов та ухилився від виконання вимог прокурора вищого рівня.

Встановлено, що із заявами про надання йому відпустки для проходження переогляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 04 грудня 2024 року до 29 травня 2025 року Родік Р.О. до керівництва окружної та обласної прокуратур не звертався.

Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали його прибуття до медичного закладу, не було.

Такі дії прокурорів (в тому числі й прокурора Родіка Р.О.) розцінюються суспільством та трактуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

Окрім того, за наявною інформацією в Черкаській обласній прокуратурі в червні 2020 року до кадрового підрозділу Родік Р.О. надав копію довідки про встановлення йому ІІ групи інвалідності безтерміново, яка була долучена до його особової справи та копія якої надана до відділу фінансування та бухгалтерського обліку.

Родік Р.О. письмово до кадрового підрозділу чи відділу матеріально - технічного забезпечення та соціально - побутових потреб не звертався, внаслідок чого виконання заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та заходи трудової реабілітації стосовно нього не здійснювались. Інформація щодо користування Родіком Р.О. соціальними гарантіями, пов’язаними із наявністю статусу особи з інвалідністю відсутня.

Індивідуальну програму реабілітації інваліда (ІПР) Родік Р.О. не надавав та вона до кадрового підрозділу не надсилалась, а відтак заходи з працепристосування не виконувались.

До відділу кадрової роботи та державної служби супровідним листом від 30.01.2025 надійшла копія пенсійного посвідчення Родіка Р.О., в якому зазначено вид пенсії  «вислуга років».

У відповідності до інформації, наданої представниками скаржника на засіданні Комісії (№ конфіденційна інформація) Родік Р.О. 25.11.2024 року звертався до виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури з заявою про переоформлення пенсії у відповідності до статті 86 Закону № 1697 VII з «спеціальної» пенсії на пенсію «за вислугою років».

За інформацією наявною в Черкаській обласній прокуратурі Родік Р.О. є військовозобов’язаним офіцерського складу та перебуває на обліку в Уманському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Черкаської області.

З метою перевірки інформації про можливі зловживання прокурорами органів прокуратури під час отримання інвалідності, Генеральним прокурором 16 жовтня 2024 року призначено службове розслідування, за результатами якого 9 грудня 2024 року складено висновок, який 13 грудня 2024 року затверджено виконувачем обов’язків Генерального прокурора. У ході службового розслідування перевірялись, серед інших і обставини отримання статусу осіб з інвалідністю прокурорами органів прокуратури Черкаської області.

Крім того, за результатами службового розслідування, проведеного на запит члена Комісії виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчиним С.О. 09 червня 2025 року затверджено висновок, згідно з яким підтверджено факти порушення прокурором Родіком Р.О. вимог Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

 

5. Пояснення прокурора

 

Відповідно до наданих під час здійснення перевірки у дисциплінарному провадженні прокурором Родіком Р.О. письмових пояснень та додаткових пояснень надісланих напередодні засідання Комісії йому листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури №07-796вих-24 від 25.11.2024 було повідомлено, що прокурорами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні (№ конфіденційна інформація) від 21.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 369 КК України та про необхідність прибуття 04.12.2024 для проходження обстеження в умовах медичного закладу до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центральної МСЕК МОЗ України.

Які саме обставини досліджуються в межах зазначеного кримінального провадження та який він має у ньому статус, його не повідомлено, жодних процесуальних документів у цьому кримінальному провадженні він не отримував, у тому числі й тих, які є підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи.

Родік Р.О. зазначає, що його визнано інвалідом II групи у червні 2020 року, до введення в дію правового режиму воєнного стану, та вважає, що стосунку до вказаного кримінального провадження не має.

Крім того, прибути 04.12.2024 у м. Дніпро для проходження обстеження в умовах медичного закладу не міг, оскільки в період з 02 до 06 грудня 2024 перебував на лікуванні, у зв’язку із черговим погіршенням стану здоров’я, що підтверджується відповідним листом непрацездатності та, про що зазначено в дисциплінарній скарзі.

Також листами від 18.12.2024 № 07-911вих-24, від 09.01.2025 № 07-47вих-25 та від 14.01.2025 № 07-75вих-25 виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури, його повідомлено, що головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні (№ конфіденційна інформація) та йому необхідно прибути у період з 18.12.2024 до 17.01.2025 до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центральної МСЕК МОЗ України, для проходження обстеження в умовах медичного закладу.

Родік Р.О. звертає увагу, що у перелічених листах не зазначено його статусу у кримінальному провадженні (№ конфіденційна інформація), постанови слідчого, прокурора чи ухвали суду, на виконання яких він повинен прибути до вказаного медичного закладу не отримував та з ними ознайомлений не був.

У зв’язку із значною зайнятістю у роботі, закінченням річного звітного періоду, перебуванням у щорічній відпустці прокурора по взаємозамінюваності з 18 до 27.12.2024 та погіршенням стану здоров’я з 14.01.2025 через наявність численних хронічних хвороб та їх загостренням (якими хворіє понад 15 років), фізично, у тому числі через погіршення стану здоров’я, прибути у місто Дніпро для проходження обстеження в умовах медичного закладу він не мав можливості. Він не міг тривалий час знаходитись в автомобілі, щоб подолати відстань до м. Дніпра з м. Умані близько 450 км. Хоча на лікарняному  в цей період не був, проте проходив лікування за призначенням лікаря.

Також Родік Р.О. зазначає, що всі листи виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури стосувались фактично одного проміжку часу, у який необхідно було пройти обстеження та надсилались у період дії першого листа від 18.12.2024, яким термін проходження обстеження встановлено з 18.12.2024 до 17.01.2025, а тому не дивлячись на відсутність у його діях порушення правил прокурорської етики, таке поняття, як «систематичне (два і більше разів протягом одного року)» порушення вказаних правил у даному випадку застосовуватися не може.

Також, вказаними листами за підписом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури йому, роз’яснено, що п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2024 № 1276, передбачено, що Центральна медико- соціальна експертна комісія МОЗ на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення.

Родік Р.О. вважає, що для проведення перевірки обґрунтованості рішень стосовно певної особи потрібна постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді або запит правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями із зазначенням такої особи.

З такими документами його ніхто не ознайомлював та про їх існування йому невідомо, тому вважає, що непроходження обстеження в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центральної МСЕК МОЗ України, на підставі листів виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури, з врахуванням наданих вище пояснень, не є вчиненням дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також вказане не може вважатись порушенням правил прокурорської етики.

Органом досудового розслідування, прокурорами у вказаних кримінальних провадженнях чи судом йому не вручено жодного процесуального документа, складеного з дотриманням вимог КПК України, який би вказував, як вважає прокурор на наявність у нього обов’язку пройти медичне обстеження в умовах ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центральної МСЕК МОЗ України.

Родік Р.О. вказує на те, що на його адресу не надходило жодного листа ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» про необхідність прибуття до вказаного закладу для проходження обстеження в умовах стаціонару інституту.

Вважає, що посилання в скарзі на те, що він діяв усупереч вимогам чинного законодавства, систематично порушуючи правила прокурорської етики є безпідставними та будь-яким чином не аргументованими.

За період понад 24 років роботи в органах прокуратури він не мав жодного дисциплінарного стягнення, натомість навпаки неодноразово заохочувався керівництвом за сумлінне виконання своїх службових обов’язків, високі результати в роботі, проходив неодноразові атестації та щорічні перевірки доброчесності, жодного порушення виявлено не було.

Прокурор вважає, що направлення на проходження обстеження для підтвердження або спростування отриманої інвалідності є втручанням в його право на приватність, передбачене ст.8 «Європейської конвенції з прав людини» та порушує принципи правомірності, необхідності та пропорційності.

У додаткових поясненнях, надісланих на адресу Комісії Родік Р.О. зазначив, що обов’язок особи з інвалідністю подавати ІПР роботодавцю не передбачений чинним законодавством. На думку прокурора наявні у нього хвороби не потребують виконання додаткових заходів з працепристосування, облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та здійснення інших заходів трудової реабілітації. Іншими соціальними гарантіями, у тому числі щодо отримання додаткових відпусток він не користувався, у звʼязку із постійним завантаженням в роботі.

Прокурор зазначає, що при погіршенні стану здоров’я, він постійно звертався до відповідних медичних закладів, де за результатами оглядів, лікарями приймались рішення та складались висновки про тимчасову непрацездатність, які відображались в бухгалтерському обліку Черкаської обласної прокуратури.

Щодо обов’язку повідомити Уманський РТЦК та СП про наявність у нього інвалідності та вжиття заходів для зняття з військового обліку прокурор зазначив, що він перебуває на обліку в Уманському РТЦК та СП з 25.07.2002 як офіцер запасу, категорія обліку військово-облікових спеціальностей осіб офіцерського складу - 850200 «Прокурорсько-слідча робота». Враховуючи те, що він працює в органах прокуратури з 2001 року, вважав, що в разі його мобілізації за спеціальністю, за станом здоровʼя зміг би служити в ЗСУ та виконувати роботу.

Родік Р.О. зазначив, що декілька раз проходив ВЛК, останній раз в лютому 2025 року та був визнаний спочатку обмежено придатним, а у 2025 році придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, НЦ, закладах (установах) медпідрозділах, підрозділах логістики, звʼязку, 03, охорони. При цьому при проходженні ВЛК у 2025 році прокурор повідомляв, що є інвалідом ІІ групи.

Рішення про бронювання приймалось на підставі листів обласної прокуратури, при цьому в 2020 році прокурор надав до кадрового підрозділу Черкаської обласної прокуратури копію довідки про встановлення йому ІІ групи інвалідності. Крім того, прокурор зазначає, що  ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено можливість прийняття осіб з інвалідністю на військову службу за контрактом.

Родік Р.О. вважає, що в його діях відсутні будь-які ознаки дисциплінарних проступків.

 

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України заборонено збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У 2025 році надання /підтвердження/ скасування  статусу особи з інвалідністю регламентується основними нормативно-правовими актами: Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон від 21.03.1991 №  875-XII) із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-ІХ (далі – Закон від 19.12.2024 № 4170-ІХ), постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338 (далі – постанова від 15.11.2024 № 1338).

На момент встановлення Родіку Р.О. у 2020 році групи інвалідності зазначені питання регламентувалися: Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації діяльності прокуратури України, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

          Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

          Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

         Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 10 Кодексу передбачено, що прокурор зобов’язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь- яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який б суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь- яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу, прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

 

Оцінивши діяльність прокурора Родіка Р.О. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано наступним.

Дисциплінарне провадження відкрито у зв’язку з наявністю ознак вчинення прокурором Родіком Р.О. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратури», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики, як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

 Згідно з Коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Родік Р.О. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 Закону «Про прокуратуру» на нього покладено обов’язок неухильного дотримання присяги прокурора; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Комісія врахувала, що фактично Родік Р.О. погоджується з фактами отримання та ознайомлення з листами прокуратури Черкаської області (лист від 25.11.2024 № 07-796вих-24; лист від 18.12.2024 № 07-911вих-24; лист від 09.01.2025 № 07-47вих-25; лист від 14.01.2025 № 07-75вих-25), натомість прокурор не виконав вимоги, зазначені у вищевказаних листах. Належної реакції з боку Родіка Р.О. не було, він не вжив заходів щодо публічного або службового підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності. Прокурор проігнорував і рішення РНБО «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024 та відмовився від вжиття заходів для підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності.

У відповідності до ст.10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади.

Таким чином Родік Р.О. обрав пасивну модель поведінки, поставив свій власний пріоритет та власну думку вище інтересів суспільства та авторитету органів прокуратури всупереч складеній присязі прокурора.

Комісією також взято до уваги, що Родік Р.О. є військовозобов’язаним офіцерського складу та перебуває на військовому обліку в Уманському ТЦК та СП Черкаської області.

У відповідності до вимог ч. 10 ст. 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» призовників та військовозобов’язаних зобов’язано в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади особисто в семиденний строк повідомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку. Вимога аналогічного змісту закріплена у Правилах військового обліку призовників і військовозобов’язаних (Додаток 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 (чинного на дату встановлення інвалідності). Інвалідність Родіку Р.О. встановлена у червні 2020 року року, проте жодних повідомлень щодо зміни стану здоров’я (отримання інвалідності) Родік Р.О. до ТЦК та СП не надавав.

Так, Родік Р.О. повинен був повідомити РТЦК та СП про наявний у нього статус особи з інвалідністю (особливо до 2022 року), однак інформація щодо зняття з обліку, як особи з інвалідністю ІІ групи відсутня. Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого Наказом МОУ №402 від 14.08.2008, а також Переліку хвороб, які виключають військову службу, особи, які мають І або ІІ групу інвалідності, визнаються непридатними до військової служби у мирний і воєнний час (категорія «непридатний з виключенням з військового обліку»).

Таким чином, Родік Р.О. не вжив заходів для зняття з військового обліку, не повідомив ТЦК та СП щодо наявної групи інвалідності і одночасно перебував в статусі військовозобов’язаного (будучи при цьому особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново), що є етично недопустимим поняттям для прокурора.

Комісія враховує пояснення Родіка Р.О., що він декілька раз проходив ВЛК, останній раз в лютому 2025 року та був визнаний спочатку обмежено придатним, а в 2025 році придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, НЦ, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, звʼязку, 03, охорони. При цьому при проходженні ВЛК в лютому 2025 року, Родік Р.О. все ж таки  повідомив голову ВЛК, що є інвалідом 2 групи. Водночас прокурор дану обставину під час дисциплінарного провадження не підтвердив належними доказами. Так як Комісія не може приймати рішення на підставі припущень та не перевірених доказів, пояснення прокурора у вище описаній частині не приймаються до уваги як беззаперечний факт.

При цьому Комісія не надає оцінку діям Родіка Р.О. щодо дотримання чи порушення правил обліку військовозобов’язаних так як такі дії не відносяться до складів дисциплінарних проступків, визначених у ст. 43 Закону № 1697 VII. Таким чином Комісія бере до уваги дану обставину лише в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час проведення перевірки у дисциплінарному провадженні, без надання їй окремої оцінки.

Комісія враховує, що у матеріалах дисциплінарного провадження відсутні документи, які підтверджують надання Родіком Р.О. індивідуальної програми реабілітації інваліда до Черкаської обласної прокуратури (далі по тексту ІПР). Він письмово до кадрового підрозділу чи відділу матеріально – технічного забезпечення та соціально – побутових потреб не звертався, внаслідок чого виконання заходів щодо облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та заходи з трудової реабілітації (направлення на санітарно курортне лікування, тощо) стосовно нього  не здійснювались.

Водночас у довідці до акта огляду міжрайонної МСЕК № 2 міста Черкаси (№ конфіденційна інформація) від 11.06.2020 року у пункті 12 зазначено про необхідність виконання вимоги  «працепристосування», що зазвичай вказується і в ІПР. Таким чином доводи Родіка Р.О. щодо відсутності у ІПР необхідності вжиття заходів щодо працепристосування не відповідають матеріалам дисциплінарного провадження та сприймаються Комісією критично.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 03 грудня 2009 року визначала, що ІПР (Індивідуальна програма реабілітації) є обов’язковою до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи і самого отримувача.

Свідоме неподання прокурором Родіком Р.О. ІПР, зокрема заходів з працепристосування є підставою для об’єктивного сумніву щодо реальності інвалідності. А умисне невиконання заходів реабілітації може свідчити про мету зберегти статус інваліда та отримання пенсійних виплат, пов’язаних із статусом особи з інвалідністю.

Комісією враховано відповідь державної установи “Український державний науково - дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності МОЗ України” на запит Черкаської обласної прокуратури від 14.05.2025 щодо того, що Родік Р.О. на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в установі не перебував.

Комісією взято до уваги, що Родік Р.О. повідомлявся про необхідність прибуття для проходження обстеження в ДУ “Український державний науково - дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності МОЗ України” окрім, як особисто під підпис, так і через ІС “Систему електронного документообігу органів прокуратури України (далі - ІС СЕД)”. Зокрема 30.12.2024 Родік Р.О. ознайомився з листом Черкаської обласної прокуратури № 07-796 вих - 24 від 25.11.2024 (позначка взято до відома). Інші листи в системі ІС СЕД щодо необхідності прибуття для обстеження у ДУ “Український державний науково - дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності МОЗ України” залишились Родіком Р.О. не виконаними, оскільки не були переглянуті.

Крім того, Комісією враховано, що після відкриття дисциплінарного провадження, 16 квітня 2025 року Черкаська обласна прокуратура отримала лист заступника Генерального прокурора, в якому вказано, що для перевірки обґрунтованості прийнятих медико-соціальними експертними комісіями рішень про встановлення інвалідності Родіку Р.О. необхідно було прибути до медичного закладу у період з 14 квітня до 29 травня 2025 року. З даним листом прокурор особисто ознайомився 21.04.2025 року.

За інформацією Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» від 05 червня 2025 року № 1092/01-18 інформація  щодо прибуття прокурора Родіка Р.О. за власною ініціативою чи за викликом до клініки інституту відсутня.

Комісією також враховано та надано оцінку поясненням, наданим в межах проведеного службового розслідування, висновок якого затверджено виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 09 червня 2025 року.

Зі змісту пояснень, наданих керівником Уманської окружної прокуратури ОСОБА_5, вбачається, що з часу його перебування на посаді керівника окружної прокуратури з червня 2022 року йому відомо, що прокурор Родік Р.О. має статус особи з інвалідністю. Родік Р.О. неодноразово викликався до медичного закладу для проходження обстеження. Зокрема до окружної прокуратури з вказаного приводу надходили листи виконувача обов’язків керівника обласної прокуратури від 25 листопада, 18 грудня 2024 року, а також 09 та 14 січня 2025 року, серед яких також містилися листи Офісу Генерального прокурора про необхідність прибуття прокурорів до медичного закладу, для проведення обстеження.  

Після надходження відповідних листів він запрошував до себе прокурора Родіка Р.О. та особисто знайомив його із їх змістом, вимогами та додатками до них, про що Родік Р.О. у його присутності розписувався про ознайомлення із їх змістом.

Рішення щодо проходження чи непроходження медичного огляду   Родік Р.О. з ним не узгоджував, не обговорював, а приймав самостійно.

Начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 під час службового розслідування повідомила, що прокурор Родік Р.О. неодноразово отримував листи з вимогами та дорученням щодо прибуття до медичного закладу на обстеження в умовах стаціонару з визначеними періодами. Такі вимоги доводились до відома прокурора, зокрема через ІС СЕД (лист виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 21.05.2025 № 07-587вих 25). Проте Родік Р.О. вимоги щодо прибуття до медичного закладу не виконував, про явку до медичного закладу не інформував, повідомляв, що вважає такі вимоги незаконними та наголошує на відсутності у нього, передбаченого законом обов’язку проходити медичне обстеження.

Комісією враховано, що у відповідності до інформації, наданої Черкаською обласною прокуратурою листом від 09.05.2025 Родік Р.О. в період з 02 до 06 грудня 2024 року перебував на амбулаторному лікуванні у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Перебування на лікарняному відноситься до виключних випадків неприбуття для проведення медичного обстеження у відповідності до абзацу 13 пункту 51 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»  від 15 листопада 2024 року № 1338.

Також Комісією критично оцінюються письмові пояснення прокурора Родіка Р.О. у частині недопустимості втручання у його приватне життя та порушення його прав, передбачених статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини. Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини). Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права. Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного, Комісія дійшла висновку, що втручання у право приватності, передбачене у статті 8 Європейської Конвенції у цьому випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Родіка Р.О. перевіряються виключно через призму “статусу прокурора” та наявності у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 43 Закону України «Про прокуратуру».

Комісія не володіє знаннями у галузі медицини, діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надає оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Комісія врахувала, що Родік Р.О. у своїх поясненнях підтвердив факт отримання та ознайомлення з листами прокуратури Черкаської області, натомість прокурор не виконав вимоги, зазначені у вищевказаних листах.

Родік Р.О. допустив демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Його поведінка є пасивною формою сприяння поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, спричиняє підрив суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи.

Більше того, відсутність визнання ним своєї відповідальності, ігнорування наслідків своєї поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я чи керівництво прокуратури свідчить про неусвідомлення етичної природи своїх порушень та неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

За наслідками наведених обставин, у медійному просторі поширено значну кількість негативних публікацій, що стосуються питання законності встановлення інвалідності прокурорам в Черкаській та Хмельницькій областях, зокрема :

https://www.anticor.foundation/novyny/10846/ 

https://www.unian.ua/incidents/prokurori-invalidi-masovo-zafiksovani-v-cherkaskiy-oblasti-skandal-z-msek-12797373.html     

  https://suspilne.media/cherkasy/864481-na-cerkasini-visokij-vidsotok-prokuroriv-z-invalidnistu-ofis-genprokurora/

https://viche.ck.ua/region/invalidnist-mayut-shhonajmenshe-523-prokurory-bilshist-otrymaly-yiyi-shhe-do-pochatku-povnomasshtabnoyi-vijny/

https://hromadske.ua/suspilstvo/233416-naybilshe-prokuroriv-iaki-maiut-invalidnist-narazi-vyiavyly-na-cherkashchyni-ta-khmelnychchyni-ohp

https://procherk.info/news/7-cherkassy/122905-cherkaska-oblast-odna-z-pershih-za-kilkistju-osib-z-invalidnistju-sered-prokuroriv

Щодо доводів прокурора про відсутність у ЗМІ публікацій із прямим згадуванням його прізвища, необхідно зазначити, що така обставина не спростовує факту наявності суспільного резонансу навколо теми отримання інвалідності працівниками органів прокуратури. З огляду на його службове становище та підвищені етичні стандарти, навіть непряма участь у подібному публічному обговоренні зобов’язувала Родіка Р.О. вжити активних заходів для підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності, зокрема шляхом проходження повторного медичного огляду. Відсутність згадки прізвища саме Родіка Р.О. у медіа не усуває обов’язку прокурора реагувати належним чином, оскільки йдеться про державну інституцію, авторитет якої формується через поведінку кожного її працівника. Таким чином у даній частині пояснення Родіка Р.О. Комісія сприймає як обраний спосіб захисту для уникнення дисциплінарної відповідальності.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, коли до державних службовців, і особливо до прокурорів, ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

Окремого значення набуває факт, що прокурора Родіка Р.О. чотири рази викликали для проходження повторного обстеження та було надано достатній час для обстеження, однак він відмовився скористатися цією можливістю.

Комісія враховує, що згідно із декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2020 році Родіку Р.О. була призначена пенсія відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII, яка передбачає призначення пенсії по інвалідності прокурорам з інвалідністю I чи II групи за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Згідно з ч. 2 ст. 86 цього ж Закону, пенсія призначається у розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Особи з інвалідністю мають широкий спектр прав, який включає, серед інших прав людини: право на безоплатне або пільгове медичне обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, право на забезпечення медичними, професійними, соціальними заходами (реабілітаційні заходи), право на пенсії та соціальну допомогу, пільги, державну підтримку при працевлаштуванні та навчанні, тощо. Родік Р.О. не надав жодних доказів щодо використання інших гарантій, передбачених для осіб з інвалідністю, окрім як для отримання пенсійних виплат (в тому числі передбачених саме для працівників прокуратури). Прокурор не здійснював реабілітаційні заходи, не звертався до роботодавця за працепристосуванням, тощо.

Таким чином Комісія приймає до уваги, що Родік Р.О. вибірково  використовував статус особи з інвалідністю, тобто для отримання коштів.

У сукупності такі дії, а точніше — бездіяльність, свідчать про необ’єктивність, відсутність з боку прокурора Родіка Р.О. належної професійної ініціативи щодо підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю. Його поведінка фактично характеризується як ухилення від виконання законних вимог керівництва та невжиття заходів із захисту особистої репутації, що, у свою чергу, дискредитує органи прокуратури в очах суспільства.

Враховуючи вищевикладене, дії прокурора Родіка Р.О. Комісією розцінюються як вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Окрім цього, прокурором Родіком Р.О. проігноровано етичні норми, які є основоположними засадами поведінки прокурора, зокрема використання статусу особи з інвалідністю, що призвело до призначення, нарахування, а в подальшому і збільшення розміру пенсії, вибірковий підхід до використання статусу інваліда (лише для отримання грошових виплат), що явно виходять за межі приватної сфери.

Враховуючи вищевикладене, за результатами перевірки Комісія дійшла  висновку, що доводи дисциплінарної скарги про вчинення прокурором Родіком Р.О. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», знайшли своє підтвердження з урахуванням вищезазначених вимог законодавства та встановлених під час перевірки обставин.

Таким чином, прокурор Родік Р.О. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики).

Вчинення прокурором Родіком Р.О. дисциплінарного проступку підтверджено:

– дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури;

– висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Родіка Р.О. на підставі наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 08 травня 2025 року № 66;

–  матеріалами дисциплінарного провадження;

– поясненнями прокурора Родіка Р.О. та інших осіб;

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Родіком Р.О. дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги наступне.

Правові позиції Верховного Суду дають підстави для твердження про необхідність оперувати у практичній діяльності поняттям «триваюче правопорушення», а відтак днем обчислення річного строку для накладення на  прокурора дисциплінарного стягнення є день належного виконання ним установленого обов’язку або день припинення правопорушення (рішення від      30 січня 2019 року у справі № 9901/921/18, від  05 березня 2018 року у справі               № 800/422/17, від 27 травня 2019 року у справі № 9901/196/19 тощо). Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/315/19 визначено поняття триваючого правопорушення як безперервного стану протиправної бездіяльності через невиконання та неналежне виконання своїх обов’язків.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Родіком Р.О. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Оцінивши діяльність прокурора Родіка Р.О. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

У випадку, який є предметом оцінки, прокурором вчинено триваюче правопорушення. Як вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження, днем початку вчинення Родіком Р.О. дисциплінарного проступку треба вважати 05 грудня 2024 року (тобто наступний день який визначений у листі Черкаської обласної прокуратури від 25 листопада 2024року № 07-796вих-24 для його прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для обстеження в умовах медичного закладу), а закінченням – 30 травня 2025 року (наступний день після визначеної дати у листі ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 березня 2025 року № 589/01-18 про необхідність його прибуття до медичного закладу).

Отже, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора Родіка Р.О. до дисциплінарної відповідальності не минув.

При обранні виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Родіка Р.О. Комісія, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697- VII, враховує характер вчиненого ним дисциплінарного проступку, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, а саме вчинення прокурором неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури й держави в цілому, умисний характер, їх очевидність та грубість, особу та характеристику прокурора.

З урахуванням викладеного, Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для накладення більш м’якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки вчинений прокурором Родіком Р.О.  дисциплінарний проступок несумісний з подальшим зайняттям будь-якої посади в цих органах.

Таким чином, з огляду на викладене, Комісія вважає, що застосування до прокурора Родіка Р.О. найбільш суворого дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

                                 

В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора Уманської окружної прокуратури Черкаської області Родіка Романа Олександровича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копії рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Уманської окружної прокуратури Черкаської області та прокурору Родіку Р.О.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.