Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія) у складі: головуючого – Радзівона М.О., членів Комісії: Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Міхеда О.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області Шепотіна В.В. у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-300дс-54дп-25,

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Шепотін Віталій Вікторович з жовтня 2019 року працює в органах прокуратури, з 15 березня 2021 року обіймає посаду прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області.

Присягу працівника прокуратури склав 08 жовтня 2019 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 08 жовтня 2019 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Заохочувався керівником Черкаської обласної прокуратури.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 22 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Голинського Я.О. про вчинення прокурором Шепотіним В.В. дисциплінарного проступку.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності в скарзі зазначено пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України
«Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон
№ 1697-VII) – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Бобровник С.В., якою за результатами її вивчення 01 травня
2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження
№ 07/3/2-300дс-54дп-25.

За матеріалами проведеної перевірки членом Комісії Бобровник С.В.
01 жовтня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії. Далі скаржника та прокурора Шепотіна В.В. належним чином повідомлено про час і місце засідання Комісії.

16 жовтня 2025 року прокурор Шепотін В.В. на засідання Комісії не з’явився, попередньо направивши листа з проханням про перенесення засідання у зв’язку із сімейними обставинами.

Комісією 16 жовтня 2025 року перенесено розгляд висновку на
29 жовтня 2025 року та на виконання пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнято протокольне рішення про продовження строку його розгляду на один місяць.

У засідання Комісії, яке відбулося 29 жовтня 2025 року, прокурор
Шепотін В.В. не з’явився у зв’язку із сімейними обставинами, про що попередньо повідомив, надіславши клопотання про проведення засідання без його участі.

За вказаних обставин Комісія, ураховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII, прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

Від скаржника участь у засіданні взяли заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 та начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_2, які доводи дисциплінарної скарги підтримали. Просили притягнути прокурора
Шепотіна В.В. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне порушення правил прокурорської етики на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

Членом Комісії Куриленком Д.В. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження заявлено усне клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні у зв’язку з недопущенням розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісією задоволено клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні.

Також упродовж засідання представником скаржника – прокурором ОСОБА_1 заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження документів, підтверджуючих повідомлення прокурору Шипотіну В.В. про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 14 квітня 2025 року
до 29 травня 2025 року, з яким він особисто ознайомився під підпис 23 квітня 2025 року.

Комісією задоволено клопотання прокурора ОСОБА_1 про долучення до матеріалів провадження додаткових матеріалів.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

Скаржником у матеріалах дисциплінарної скарги зазначено, що прокурору Шепотіну В.В. згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної
медико-соціальної експертної комісії № 2 (далі – МСЕК) від 18 квітня 2019 року № (конфіденційна інформація) встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново у зв’язку із захворюванням, пов’язаним із проходженням служби в поліції.

Офісом Генерального прокурора та керівництвом Черкаської обласної прокуратури прокурору Шепотіну В.В. неодноразово пропонувалось пройти обстеження в умовах стаціонару у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» Центральній медико-соціальній експертній комісії Міністерства охорони здоров’я України (далі – медичний заклад,
ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»).

Зокрема, Шепотіну В.В. запропоновано 04 грудня 2024 року прибути до медичного закладу для проходження обстеження, з яким він особисто ознайомився під підпис 25 листопада 2024 року. Однак Шепотін В.В. до медичного закладу для проходження обстеження у визначену дату не прибув.

Повторно 18 грудня 2024 року Шепотіну В.В. повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, з яким він особисто ознайомився під підпис 19 грудня 2024 року.

Далі прокурору Шепотіну В.В. 09 січня 2025 року за № 07-33вих-25 повторно надіслано нагадування щодо необхідності прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 18 грудня 2024 року
до 17 січня 2025 року. Одночасно йому роз’яснено окремі положення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня
2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), насамперед, щодо необхідності дотримання професійної честі і гідності, сприяння підвищенню авторитету прокуратури. З вказаним повідомленням прокурор Шепотін В.В. особисто ознайомився під підпис 10 січня 2025 року.

Втретє Шепотіну В.В. запропоновано у період з 10 січня 2025 року
до 18 січня 2025 року прибути до медичного закладу для проходження обстеження, вимоги доручення доведено Шепотіну В.В. листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 14 січня 2025 року
№ 07-61вих-25.

Водночас, Шепотін В.В. упродовж тривалого часу вказані вимоги Офісу Генерального прокурора та керівництва Черкаської обласної прокуратури ігнорував.

Згідно з наявної у Черкаській обласній прокуратурі інформації,
Шепотін В.В. у визначені дати (04 грудня 2024 року, з 18 грудня 2024 року
до 17 січня 2025 року та з 10 до 18 січня 2025 року) до закладу охорони здоров’я не прибув, обстеження не проходив та ухилився від виконання вищевказаних вимог.

Скаржник вважає, що за таких обставин у діях прокурора Шепотіна В.В.  вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру (далі – Закон               № 1697 VII), а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4. Обставини, встановлені під час провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Бобровник С.В., пояснення прокурора Шепотіна В.В., які він надіслав Комісії, доводи представників скаржника, вивчивши висновок, дослідивши матеріали перевірки, Комісією встановлено таке.

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА_3. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики.

Не менш резонансними та критичними були публікації про встановлення значній кількості прокурорів Черкаської області відповідних груп інвалідності та пов’язаних з цим можливих корупційних ризиків.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України. В органах прокуратури також було виявлено непропорційно значну кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема, масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань, 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО України вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

За вищевказаними фактами прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частинами другою та четвертою статті 358, частиною третьою статті 369 КК України, а також у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація)  від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 190, частинами другою статті 364, частинами першою та другою статті 366, частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366-2 КК України.

Постановою прокурора від 05 грудня 2024 року кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року об’єднано із кримінальним провадженням № (конфіденційна інформація).

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні листом прокурора групи прокурорів від 25 жовтня 2024 року № 17/2/1-87348вих-24 на підставі частини другої статті 93 КПК України витребувано в Міністерства охорони здоров’я України інформацію про обґрунтованість рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності прокурорам Черкаської обласної прокуратури, зокрема й Шепотіну В.В.

На виконання вказаного рішення РНБО 25 жовтня 2024 року процесуальним керівником прокурором Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора доручено Міністерству охорони здоров’я України провести перевірку відповідності рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів, у тому числі шляхом експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду. Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

Міністерством охорони здоров’я України доручено здійснити перевірку та переогляд у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» (місцезнаходження –
м. Дніпро).

Згодом на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист
ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких зазначено і прокурора Шепотіна В.В.

На виконання вищезазначеного рішення РНБО, слідчим 31 січня
2025 року у кримінальному проваджені № (конфіденційна інформація) залучено як спеціалістів працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури. Перевірку та переогляд доручено здійснити в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Шепотін В.В. працює в органах прокуратури з жовтня 2019 року. Згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 від 18 квітня 2019 року № (конфіденційна інформація) встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново у зв’язку із захворюванням, пов’язаним із проходженням служби в поліції.

В межах реалізації рішення РНБО до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора
від 21 листопада 2024 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), прокурорам згідно зі списком та графіком необхідно прибути до
ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

На виконання вищевказаного доручення Офісу Генерального прокурора виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури
25 листопада 2024 року № 07-795вих-24 прокурору Шепотіну В.В. персонально скеровано відповідне повідомлення про необхідність прибуття
04 грудня 2024 року до медичного закладу для проходження обстеження, з яким його особисто ознайомлено під підпис 25 листопада 2024 року. Однак,
Шепотін В.В. до медичного закладу для проходження обстеження у визначену дату не прибув.

До Черкаської обласної прокуратури 16 грудня 2024 року повторно надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора
№ 17/2/1-20401-24, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Шепотіну В.В., необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури
18 грудня 2024 року № 07-926вих-24 прокурору Шепотіну В.В. персонально скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду, з яким його ознайомлено під підпис 19 грудня 2024 року.

Далі прокурора Шепотіна В.В. листом від 09 січня 2025 року
№ 07-33вих-25 повторно повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 18 грудня
2024 року до 17 січня 2025 року, з яким його ознайомлено під підпис 10 січня 2025 року. Одночасно у листі прокурору Шепотіну В.В. надано роз’яснення окремих положень Кодексу щодо необхідності дотримання професійної честі і гідності, сприяння підвищенню авторитету прокуратури.

Окрім цього, 13 січня 2025 року Черкаська обласна прокуратура втретє отримала лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора
від 09 січня 2025 року №17/2/1-20401-24, в якому зазначено, що в межах кримінального провадження Шепотіну В.В. необхідно прибути до медичного закладу у період з 10 до 18 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури
14 січня 2025 року № 07-61вих-25 прокурору Шепотіну В.В. персонально скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду.

Про обізнаність з вказаним листом від 14 січня 2025 року прокурором Шепотіним В.В. зазначено у своїх поясненнях від 24 січня 2025 року скерованих на адресу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури.

Встановлено, що із заявами про надання відпустки для проходження переогляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 25 листопада
2024 року до 18 січня 2025 року прокурор Шепотін В.В. до керівництва Смілянської окружної прокуратури Черкаської області та Черкаської обласної прокуратури не звертався та відповідно до даних порталу Пенсійного фонду України на лікуванні не перебував.

Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали його прибуття до медичного закладу, не було.

Отже, діями, що суперечать вимогам та правилам прокурорської етики, Шепотін В.В. дискредитував себе як працівника органів прокуратури, завдав шкоди авторитету прокуратури як державної інституції.

Небажання прокурора Шепотіна В.В. пройти медичне обстеження у межах досудового розслідування для перевірки законності встановлення йому II групи інвалідності скомпрометувало його як представника держави та підірвало довіру до органів прокуратури загалом.

Дії прокурора Шепотіна В.В. та інших прокурорів розцінюються суспільством та використовуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

За результатами службового розслідування 09 грудня 2024 року складено висновок службового розслідування щодо перевірки можливого зловживання прокурорами органів прокуратури під час отримання статусу особи з інвалідністю, який затверджено 13 грудня 2024 року виконувачем обов’язків Генерального прокурора, згідно якого підтвердити або спростувати опубліковану в медіа інформацію про використання прокурорами органів прокуратури своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей з метою отримання інвалідності неможливо без проведення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Виявлену під час службового розслідування інформацію про можливу необґрунтованість встановлення прокурорам інвалідності, у тому числі МСЕК не за місцем проживання, спрямовано до управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції для подальшої перевірки в межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація). Прокурорам Офісу Генерального прокурора, якими здійснюється процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях №№ (конфіденційна інформація) у разі отримання під час досудового розслідування відомостей, які вказують на наявність ознак дисциплінарного проступку в діях прокурорів з інвалідністю, необхідно ініціювати їх дисциплінарну відповідальність в межах строку, визначеного у частині четвертій статті 48 Закону № 1697 VII.

Згідно з листа ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 червня
2025 року № 1508/01-8 встановлено, що:

•         ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» надсилав повідомлення про необхідність проходження прокурором Шепотіним В.В. обстеження в умовах стаціонару до 17 січня 2025 року через Офіс Генерального прокурора;

•         з жовтня 2024 року до 26 червня 2025 року включно на обстеженні у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» прокурор Шепотін В.В. не перебував;

•         прокурор Шепотін В.В. ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про неможливість його прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару не повідомляв;

•         «Укрдержндімспі МОЗ України» повідомляв Офіс Генерального прокурора про можливість прибуття прокурора Шепотіна В.В. для стаціонарного обстеження у будь-яку зручну для нього дату;

•         прокурору Шепотіну В.В. ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» не скасовувалось рішення МСЕК про визнання його інвалідом.

За результатами службового розслідування 09 червня 2025 року складено висновок службового розслідування за фактом можливого вчинення прокурором Смілянської окружної прокуратури Черкаської області Шепотіним В.В. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, згідно з яким під час службового розслідування відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження. У діях прокурора Шепотіна В.В. вбачаються ознаки дій щодо порушення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та порушення вимог Закону України «Про прокуратуру».

Також упродовж засідання встановлено, що вчергове прокурору
Шепотіну В.В. 23 квітня 2025 року під підпис було вручено повідомлення про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 14 квітня до 29 травня 2025 року. Проте Шепотіним В.В. дане повідомлення в черговий раз було проігнороване.

Крім того, прокурором Шепотіним В.В. разом із клопотанням про проведення засідання без його участі направлено Витяг з рішення від 23 липня 2025 року, згідно з яким встановлено, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 23 липня 2025 року
№ (конфіденційна інформація), прокурору Шепотіну В.В. скасовано ІІ групу інвалідності з цієї ж дати.

 

5. Пояснення прокурора

Під час перевірки доводів дисциплінарної скарги прокурор Шепотін В.В. надав письмові пояснення щодо викладених у ній обставин. Перед засіданням Комісії він повторно надіслав письмові пояснення, які були оголошені членом Комісії Бобровник С.В.

Прокурор Шепотін В.В. пояснив, що на адресу Смілянської окружної прокуратури за допомогою Системи електронного документообігу (надалі - СЕД) 25 листопада 2024 року надійшов лист від 25 листопада 2024 року

№ 07-795вих-24 щодо необхідності явки Шепотіна В.В. 04 грудня
2024 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у зв’язку із розслідуванням кримінального провадження № (конфіденційна інформація) та доручення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21 листопада 2024 року
№ 17/2/1-95232вих-24 для проходження обстеження в умовах стаціонару та підтвердження наявних захворювань з огляду на встановлену Шепотіну В.В. групу інвалідності.

Прокурором Шепотіним В.В. із відкритих джерел (Єдиний реєстр судових рішень) встановлено, що у рамках вищевказаного кримінального провадження перевірялися обставини можливого внесення працівниками закладів охорони здоров’я та уповноваженими посадовими особами МСЕК недостовірних відомостей до офіційних медичних документів діючих працівників органів прокуратури України, що стало підставою для можливого необґрунтованого встановлення діагнозу захворювання та відповідних груп інвалідності у період дії правового режиму воєнного стану.

Вважає, що вказані обставини також підтверджуються змістом листа прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Барабаша А. від 25 жовтня 2024 року № 17/2/1-20401-24, котрий долучений виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Голинським Я.О. до матеріалів скарги, окремо зазначивши, що даний лист не містить штрих коду, який би підтверджував належну його реєстрацію у СЕД та накладення КЕП підписантом.

Також Шепотін В.В. пояснив, що вищевказаними посадовими особами не взято до уваги, що статус особи з інвалідністю він отримав ще у 2019 році, до повномасштабного вторгнення військ рф в Україну, а тому підстави для дослідження питання про отримання ним вказаного статусу у рамках зазначеного провадження були відсутні.

Подібні за своїм змістом листи щодо необхідності прибуття до цієї ж медичної установи у період з 18 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року прокурор Шепотін В.В. отримав від скаржника (у відносно короткі проміжки часу) ще тричі: 19 грудня 2024 року (№ 07-926вих-24 від 18 грудня 2024 року), 10 січня 2025 року (№ 07-33вих-25 від 09 січня 2025 року) та 14 січня
2025 року (№ 07-61вих-25 від 14 січня 2025 року) із посиланням на розслідування кримінального провадження № (конфіденційна інформація), на виконання доручення від 16 грудня 2024 року № 17/2/1-20401-24 та листа від 09 січня 2025 року № 17/2/1-20401-24 Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора.

При неявці в установлений строк Шепотіна В.В. зобов’язано надати відповідні письмові пояснення.

У надісланих листах є посилання на рішення РНБО України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів»
(далі – Рішення).

У вказаному Рішенні також йдеться про проведення перевірки робочими групами обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень – ініціювання їх перегляду в установленому порядку.

Прокурор Шепотін В.В. вважає, що передумовою перегляду рішень про встановлення інвалідності є виявлення фактів необґрунтованого їх прийняття.

Текст Рішення не містить відомостей про обов’язкове проведення особистого переогляду осіб.

Також Шепотін В.В. пояснив, що будь-яких листів від працівників вищевказаної медичної установи щодо необхідності його прибуття протягом 2024-2025 років (ні на поштову, ні на електронну адресу) він не отримував.

Так, згідно діючого «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи», затвердженого постановою КМУ
від 15 листопада 2024 року № 1338 (надалі – Положення), визначені чіткі алгоритм, порядок та випадки повторного оцінювання осіб з інвалідністю.

До 01 січня 2025 року, ці ж питання окреслювались постановою КМУ
від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Прокурор Шепотін В.В. вважає, що, посилаючись у згаданих листах на окремі норми вказаних постанов КМУ та Положення, зокрема, роз’яснюючи їх зміст, виконувач обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури водночас ігнорував встановлену у них процедуру повторного огляду вказаної категорії осіб, інтерпретуючи та визначаючи її на власний розсуд.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Неодноразове незаконне нав’язування за вказаних обставин необхідності проходження медичного огляду Шепотіним В.В. розцінено як втручання у право на повагу до приватного життя, у тому числі, і на фізичну недоторканність.

Постійне спонукання щодо цього виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури суперечить статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), українському законодавству, зокрема, засадам діяльності прокуратури, визначеним у статті 3 Закону України «Про прокуратуру», принципам професійної етики та поведінки прокурорів, наведених у статті 4 Кодексу.

Таким чином Шепотін В.В. вважає, що запропонований виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури алгоритм виклику для повторного огляду та обстеження не відповідає визначеній у Порядку № 1338 процедурі та суперечить принципу «юридичної визначеності» як складової принципу верховенства права, про що згадується у рішенні Європейського Суду з прав людини «Брумареску проти Румунії», рішенні Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний та якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість в ясніcть їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Шепотін В.В. зазначив, що виконувач обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури не являється учасником розслідуваних вищевказаних кримінальних проваджень, а тому не уповноважений виконувати доручення відповідних посадових осіб Офісу Генерального прокурора. Також він не наділений законним правом спонукати Шепотіна В.В. як особу, права та законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, до необхідності проходження повторного огляду. Його діяльність у вказаному випадку виходить за межі статті 11 Закону № 1697 VII.

Прокурор Шепотін В.В. вважає, що скаржник, переймаючи на себе повноваження сторони обвинувачення та інших працівників (насамперед, медичної установи), діючи усупереч встановленого порядку, системно скеровував на його адресу вказані документи та зобов’язував виконати дії, які суперечили існуючим нормативно- правовим актам, а потім використати це як підставу для направлення скарг до КДКП.

Також вважає, що службове розслідування, проведене з метою перевірки фактів можливого вчинення ним дій, які порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості й незалежності, а також у чесності та непідкупності органів прокуратури, здійснено не всебічно та упереджено.

На його думку, Комісією з проведення службового розслідування поверхнево проаналізовано норми Порядку № 1338 та інше чинне законодавство. Подані ним під час службового розслідування клопотання були проігноровані членами Комісії та залишені без розгляду.

Крім того, вважає, що оскільки у період проведення службового розслідування він перебував у відпустці з 12 по 28 травня 2025 року, місячний строк проведення розслідування мав бути продовжений.

Ключове питання, порушене ним у клопотанні під час проведення службового розслідування, стосовно отримання інформації з медичного закладу щодо можливого направлення йому викликів лікарями упродовж 2024–2025 років, залишилося невирішеним. Також не було досліджено питання дотримання правової процедури його можливого виклику, адже Комісія з проведення службового розслідування однобічно з’ясовувала лише факт проходження чи непроходження Шепотіним В.В. медичного переогляду.

Після подання ним клопотання про скасування висновку службового розслідування він отримав лист від виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури, яким повідомлено про відсутність підстав для скасування зазначеного висновку. На його переконання, така відмова є упередженою.

Вважає, що член Комісії під час підготовки висновку не мав права посилатися на висновок службового розслідування, оскільки виконувач обов’язків керівника, який направив дисциплінарну скаргу та відмовив у скасуванні висновку службового розслідування, є зацікавленою особою.

Встановлені та викладені у висновку члена Комісії фактичні обставини, на думку Шепотіна В.В., свідчать про відсутність у його діях обов’язкових елементів складу дисциплінарного проступку. При цьому недоведеність хоча б одного з таких елементів виключає можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.

Прокурор Шепотін В.В. просив Комісію застосувати інший, більш м’який вид дисциплінарного стягнення, ніж той, що запропонований у висновку члена Комісії, надавши йому можливість і надалі належним чином виконувати покладені на органи прокуратури функції.

При цьому він просив врахувати його позитивну характеристику з місця роботи, відомості про результати службової діяльності та ставлення до виконання посадових обов’язків, відсутність не знятих чи не погашених дисциплінарних стягнень за весь період служби в органах прокуратури, наявні професійні здобутки та неодноразові заохочення.

Окрім того, прокурор звернув увагу на свій внесок у справу захисту державного суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України, зокрема участь у проведенні антитерористичної операції на сході України у 2014 році.

Також просив долучити до матеріалів дисциплінарного провадження копії посвідчення учасника бойових дій та відзнаки Президента України
«За участь в антитерористичній операції».

 

6. Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухвалення Комісією рішення

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятими 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,
15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом
№ 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності, безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до
будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду
від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року, встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах; намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй резолюції від 25 грудня 2008 року №1165(1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони займають у суспільстві, автоматично збільшують рівень тиску на приватність їхнього життя.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» наголошено про те, що межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою і вона неминуче відкривається для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і вони повинні це усвідомлювати.

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі
№ 761/3926/17 зазначено, що посадові особи, які здійснюють публічну владу, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони використовують чи виконують свої функції.

Прокурори повинні в усі часи підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, відповідати найвищим стандартам чесності, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку № 69 до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Шепотіна В.В. Комісія виходить з наступного.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно коментаря до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року
№ 36, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини належала саме до приватної сфери, чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного Комісія приходить до висновку, що втручання у право приватності, передбачене у статті 8 Європейської Конвенції, у даному випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Шепотіна В.В. перевіряються виключно через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 43 Закону № 1697 VII.

Також, враховуючи вище викладене, Комісія критично оцінює письмові пояснення прокурора Шепотіна В.В. в частинні недопустимості втручання у його приватне життя та порушення його прав, передбачених статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини.

Комісія не володіє знаннями у галузі медицини, діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надає оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що прокурор Шепотін В.В., усвідомлюючи суспільний резонанс, пов’язаний із питаннями незаконного отримання інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мав обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість ним проігноровано неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, прокурор Шепотін В.В. не з’явився до медичного закладу, не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення групи інвалідності.

Прокурор Шепотін В.В. допустив демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Його поведінка є пасивною формою сприяння поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, спричиняє підрив суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи, особливо у період дії особливого правового режиму – воєнного стану.

Належної реакції з боку Шепотіна В.В. не було, адже ним до теперішнього часу не проявлено ініціативи щодо публічного або службового підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності, хоча мав для цього реальну можливість.

Неприбуття прокурором Шепотіним В.В. 04 грудня 2024 року та у період з 18 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах медичного закладу членом Комісії розцінюється як неповажна, оскільки ним не надано належних доказів поважності неявки, а висловлено свою категоричну позицію щодо небажання проходити таке медичне обстеження у стаціонарі відповідного медичного закладу, що засвідчує фактичне ухилення від його проходження. Така поведінка свідчить про нехтування посадовими обов’язками, небажання вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю. Зазначене об’єктивно дискредитує статус прокурора, суперечить засадам професійної етики та підриває авторитет органів прокуратури в цілому.

Також Комісією враховано, що 23 квітня 2025 року прокурору
Шепотіну В.В. в черговий раз було повідомлено про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 14 квітня до
29 травня 2025 року. Проте Шепотіним В.В. дане повідомлення також було проігнороване.

Більше того, відсутність визнання прокурором Шепотіним В.В. своєї відповідальності, ігнорування наслідків своєї поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я чи керівництво свідчить про не усвідомлення етичної природи своїх порушень та повну неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, коли до державних службовців, і особливо до прокурорів, ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

Таким чином, прокурор Шепотін В.В. діяв всупереч статті 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами і усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор Шепотін В.В. порушив і один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 4 Кодексу, принцип об’єктивності. Такі дії прокурора Шепотіним В.В., прямо пов’язані з суспільним резонансом та невдоволенням, є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його доброчесності та об’єктивності.

Окрім того, Комісія зауважує, що при вирішенні питання про наявність/відсутність дисциплінарного проступку прокурора надає перевагу стандарту доказування «баланс ймовірностей», а не «поза всяким сумнівом», як то фактично пропонує прокурор Шепотін В.В.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» притаманний кримінальній юстиції. Він означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину, а тому даний стандарт не підлягає застосуванню під час дисциплінарного провадження.

Стандарт доказування «баланс ймовірностей» – це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких Комісія має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним. Іншими словами, це певний критерій (поріг) прийняття рішення для Комісії, через установлення певної міри, ступеня доведеності (переконання/впевненості), досягнувши якої факт вважається встановленим.

Саме за цим стандартом доказування тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав. ЄСПЛ у своїй практиці наголошує щодо застосування вище вказаного стандарту доказування під час дисциплінарних проваджень.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, з врахуванням стандарту доказування «баланс ймовірностей», Комісією встановлено, що прокурором Шепотіним В.В. порушено вимоги пунктів 3, 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону
№ 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, тобто ним вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Відтак, наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вчинення прокурором Шепотіним В.В. дисциплінарного проступку підтверджено: дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури; висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Шепотіна В.В. на підставі наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури
від 08 травня 2025 року № 64; поясненнями прокурора Шепотіна В.В.; листом

ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 червня 2025 року № 1508/01-8.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про не можливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором
Шепотіним В.В. дисциплінарного проступку необхідно врахувати наступне.

Днем початку вчинення Шепотіним В.В. дисциплінарного проступку варто вважати 04 грудня 2024 року, тобто перший день який визначений у листі Черкаської обласної прокуратури від 25 листопада 2024 року
№ 07-795вих-24 для прокурора Шепотіна В.В. для його прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України для проходження обстеження в умовах медичного закладу, а завершення 30 травня 2025 року (наступний день після визначеної у листах заступника Генерального прокурора та керівника Черкаської обласної прокуратури відповідно від 16 та 21 квітня 2025 року періоду проходження обстеження у медичному закладі).

Прокурор Шепотін В.В. (з моменту вчинення дисциплінарного проступку) перебував у відпустках 17 календарних днів (з 12 до 28 травня 2025 року), на амбулаторному лікуванні у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, пов’язаною з хворобою не перебував.

З урахуванням положень частини четвертої статті 48 Закону № 1697-VII строк притягнення Шепотіна В.В. до дисциплінарної відповідальності не минув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження.

Разом із клопотанням про проведення засідання без його участі прокурором Шепотіним В.В. до Комісії направлено документи, що підтверджують його статус учасника бойових дій, а саме: копії посвідчення учасника бойових дій, виданого УМВС України в Черкаській області 24 липня 2015 року, та відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції».

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо визначення виду дисциплінарного стягнення, яке має бути застосоване до прокурора Шепотіна В.В., Комісія з урахуванням вимог частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII взяла до уваги відсутність раніше застосованих до нього дисциплінарних стягнень, тривалий стаж роботи в органах прокуратури, наявність статусу учасника бойових дій, державних нагород за внесок у справу захисту державного суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України, зокрема, участь у проведенні антитерористичної операції на сході України у 2014 році, а також той факт, що статус особи з інвалідністю він отримав у 2019 році під час проходження служби в правоохоронних органах ще не будучи в статусі прокурора і не працюючи в органах прокуратури.

З іншого боку, Комісією врахована поведінка Шепотіна В.В., яка є усвідомленим грубим порушенням не тільки вимог закону, але й правил прокурорської етики, нехтуванням посадовими обов’язками, небажанням вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також свідчать про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю, як наслідок вказані дії об’єктивно дискредитують статус прокурора, суперечать засадам професійної етики та підривають авторитет і довіру до органів прокуратури загалом.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно прокурора
Шепотіна В.В. Комісія дійшла висновку, що пропорційним вчиненому дисциплінарного проступку достатнім, необхідним та справедливим буде накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43-50, 77, 78 Закону
№ 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

                                           В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області Шепотіна Віталія Вікторовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Копію рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Смілянської окружної прокуратури Черкаської області та Шепотіну В.В.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.