Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

1.  Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Головко Діна Дмитрівна  в органах прокуратури працює з серпня 2003 року дотепер.

З грудня 2022 року обіймає посаду прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області.

Присягу прокурора склала 02 лютого 2011 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлена 24 вересня 2018 року.

Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має.

2.  Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 22 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Голинського Я.О. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Головко Д.Д.

Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою того ж дня вказану скаргу розподілено члену Комісії Мавроді В.В., за результатами вивчення якої 30 квітня 2025 року ним прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-323дс-52дп-25.

Рішенням Комісії від 11 червня 2025 року № 118дп-25 строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської області Головко Д.Д. до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-323дс-52дп -25 продовжено до 22 липня 2025 року.

За результатами перевірки членом Комісії Мавроді В.В. 23 вересня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Головко Д.Д., який того ж дня разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд КДКП.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Розгляд висновку на засіданні 07 жовтня 2025 року було відкладено за клопотанням прокурора Головко Д.Д. з метою надання їй додаткового часу для формування разом з її представником правової позиції. Враховуючи вимоги пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісією ухвалено протокольне рішення про продовження розгляду висновку на один місяць та перенесено його розгляд.

Далі скаржника та прокурора повторно, своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії 22 жовтня 2025 року взяли участь прокурор
Головко Д.Д. та її представник – адвокат ОСОБА_1.

Від скаржника у засіданні Комісії взяли участь заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_2 та начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3, які у повному обсязі підтримали доводи дисциплінарної скарги, висновок члена Комісії та вказали на наявність підстав для притягнення прокурора Головко Д.Д. до дисциплінарної відповідальності.

3.  Зміст дисциплінарної скарги 

          Скаржником зазначено про те, що у зв’язку з введенням у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21 листопада 2024 року. Відповідно до вказаного листа, в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) , прокурори органів прокуратури Черкаської області згідно з визначеним списком і встановленим графіком мали прибути до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (далі –ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України») для проходження обстеження в умовах стаціонару.

          Незважаючи на неодноразові персональні повідомлення та офіційні листи з роз’ясненням правових наслідків відмови, направлені виконувачем обов’язків керівника обласної прокуратури, а також повторні нагадування у межах кількох кримінальних проваджень, Головко Д.Д. у визначені дати (04.12.2024; з 18.12.2024 до 17.01.2025; з 10.01.2025 до 18.01.2025) до медичного закладу не прибула та обстеження не пройшла.

          За таких обставин скаржник вважає, що в діях Головко Д.Д. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

МОЗ України доручено здійснити таку перевірку та переогляд в ДУ  «Укрдержндімспі МОЗ України», місцезнаходження медичного закладу - м. Дніпро.

Згодом на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких і прокурор
Головко Д.Д.

Згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної МСЕК № 2 від 28.11.2016 № 53370 Головко Д.Д. встановлено інвалідність II групи безтерміново, у зв’язку із наявністю загального захворювання.

В межах реалізації рішення РНБО до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 21 листопада 2024 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), прокурорам, згідно зі списком та графіком, необхідно прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

У зазначеному листі прокурорам зі статусом особи з інвалідністю, у тому числі і Головко Д.Д. запропоновано прибути для проходження обстеження у тривалий, достатній для коригування робочого графіка час.

Зокрема, Головко Д.Д. було визначено дату прибуття – 04 грудня 2024 року. Про це її персонально повідомлено листом Черкаської обласної прокуратури від 25 листопада 2024 року № 07-802вн-24, з яким вона ознайомилася під підпис 26 листопада 2024 року.

Згодом, 16 грудня 2024 року Черкаська обласна прокуратура отримала повторний лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Головко Д.Д. необхідно прибути до медичного закладу у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.

18 грудня 2024 року прокурору Головко Д.Д. повторно надіслано персональне повідомлення за № 07-916вн-24 виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури з роз’ясненням наслідків відмови від проходження обстеження.

Після цього до Черкаської обласної прокуратури втретє надійшло доручення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 09 січня 2025 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Головко Д.Д. необхідно прибути до медичного закладу для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 10 до18 січня 2025 року.

Втретє вимоги щодо обов’язкового проходження огляду доведено листом від 14 січня 2025 року № 07-70вн-25.

Також прокурора зобов’язано у разі неявки надати пояснення щодо причин. У своїх поясненнях Головко Д.Д. підтвердила свою обізнаність про необхідність проходження медичного обстеження та пояснила своє неприбуття для обстеження до медичного закладу погіршенням стану здоров’я та перебуванням на лікуванні.

Постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань Чернобаєва С.І. від 31 січня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» залучено в якості спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності ряду працівників державних і правоохоронних органів, зокрема Головко Д.Д.

На виконання вказаної постанови на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 березня 2025 року про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів органів прокуратури, зокрема прокурора Головко Д.Д.

Надалі до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист за підписом заступника Генерального прокурора Антона Войтенка від 16 квітня 2025 року
№ 31/2/1-34080вих-25, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Головко Д.Д. необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період із 14 квітня до
29 травня 2025 року.

Водночас у прокурора Головко Д.Д. було встановлено наявність листків непрацездатності у період з 03 до 13 грудня 2024 року, з 23 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року, з 15 до 22 січня 2025 року у зв’язку із захворюванням.

Додатково під час засідання Комісії представник прокурора долучила: довідку, надану сімейним лікарем комунального некомерційного підприємства «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», про те, що Головко Д.Д. перебувала на амбулаторному лікуванні з 14 до 30 квітня 2025 року; виписку №250903 із медичної карти стаціонарного хворого про направлення Головко Д.Д. до стаціонару з 01 до 14 травня 2025 року; виписку № 11666 із медичної карти стаціонарного хворого про направлення Головко Д.Д. до стаціонару з 15 до 28 травня 2025 року; медичний висновок про тимчасову непрацездатність Головко Д.Д. з 29 до 30 травня 2025 року.

Таким чином, на засіданні Комісії було встановлено та підтверджено представниками скаржника, що з листом за підписом заступника Генерального прокурора Антона Войтенка від 16 квітня 2025 року, в якому зазначено, що в межах кримінального провадження Головко Д.Д. необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 14 квітня до 29 травня 2025 року – Головко Д.Д. не ознайомлювалася та не була поінформована про його зміст, оскільки протягом усього зазначеного періоду перебувала на лікарняному.

Головко Д.Д. до медичного закладу не з’явилася, медичного огляду не пройшла. Заяви про надання їй відпустки у період з 18 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року до кадрового підрозділу не надходили. За інформацією керівника структурного підрозділу обласної прокуратури Головко Д.Д. з проханням щодо надання їй відпустки для доведення обґрунтованості та законності встановленої їй групи інвалідності не зверталась, випадків відмови або перешкоджання таким намірам з боку керівництва не було.

Листом Черкаської обласної прокуратури на запит члена Комісії повідомлено, що відповідно до даних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщені на Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Головко Д.Д. отримувала дохід у вигляді пенсії з 2016 року. Сумарно з 2016 до 2024 рік прокурор отримала пенсію у розмірі -  1 094 611 гривень.

Відповідно до наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 08.05.2025 № 60 проведено службове розслідування за фактом можливого вчинення прокурором Головко Д.Д. дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

У ході службового розслідування встановлено, що Головко Д.Д. була обізнана про необхідність та мала можливість вчинити дії, які б підтвердили як її особистий авторитет, так і авторитет органів прокуратури, шляхом прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» та довести перед суспільством правомірність її статусу особи з інвалідністю, а також підтвердити законність підстав його отримання. Прокурор не вжила заходів щодо захисту її честі, гідності та допустила поведінку, яка може зашкодити авторитету прокуратури.

Представник скаржника – заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_2 зазначила, що на виконання листів Офісу Генерального прокурора виконувач обов’язків керівника обласної прокуратури Голинський Я.О., персонально скеровував повідомлення прокурору Головко Д.Д. щодо необхідності її прибуття на медичне обстеження у такі періоди: з 04 грудня 2024 року, з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, а також з 10 до 18 січня 2025 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Відповідно до підпункту «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінальн

ого права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який б суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу, прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції»,
«Про прокуратуру».

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Також Комісія критично сприймає письмові пояснення прокурора
Головко Д.Д. у частині недопустимості втручання у її приватне життя та порушення її  прав, передбачених статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема права на приватність, передбаченого статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного. Комісія дійшла висновку, що втручання у право приватності, передбачене у статті 8 Європейської Конвенції у цьому випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Головко Д.Д. перевіряються виключно через призму наявності у її діях дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 43 Закону
№ 1697-VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Окремого значення набуває факт, що прокурора Головко Д.Д. неодноразово викликали для проходження повторного обстеження, однак вона відмовилася скористатися цією можливістю. Така поведінка обґрунтовано породжує сумніви щодо дійсності II групи інвалідності, встановленої безстроково. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність.

Комісією враховано, що прокурор Головко Д.Д. не з’явилася на медичне обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» 04 грудня 2024 року, що було зумовлено наявністю листка тимчасової непрацездатності за період з 03 до 13 грудня 2024 року.

При наданні оцінки діям Головко Д.Д. Комісія не враховує виклик на обстеження, який надійшов до Черкаської обласної прокуратури листом за підписом заступника Генерального прокурора Антона Войтенка від 16 квітня 2025 року № 31/2/1-34080вих-25, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Головко Д.Д. необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період із 14 квітня до
29 травня 2025 року. Водночас встановлено, що Головко Д.Д. не була ознайомлена з вказаним листом, оскільки весь вказаний період з 14 квітня до 30 травня 2025 року перебувала на лікарняному.

Враховуючи, що ознайомлення з викликом не відбулося з об’єктивних причин, пов’язаних із перебуванням на лікарняному, а також з урахуванням того, що період дії листка непрацездатності повністю збігається з терміном, визначеним для проходження обстеження, Комісія вважає, що у прокурора були відсутні як фактичні можливості, так і реальна обізнаність для вжиття дій з виконання вимог відповідного виклику.

Ураховуючи викладене, прокурор Головко Д.Д. порушила вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинила дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вчинення Головко Д.Д. вказаного дисциплінарного проступку підтверджено:

Дії та бездіяльність прокурора Головко Д.Д. належать до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного
проступку треба вважати 18 грудня 2024 року (ознайомлення Головко Д.Д. з листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури
№ 07-916вих-24 про необхідність її прибуття до медичного закладу), а закінченням 19 січня 2025 року (наступний день після закінчення періоду коли вона мала прибути до цього закладу відповідно до листа виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури, з яким вона була ознайомлена 14 січня 2025 року за №07-70вих-25).

Таким чином, строк для прийняття рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, передбачений у частині четвертій статті 48 Закону № 1697-VII не минув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження.

Щодо виду дисциплінарного стягнення, який слід обрати стосовно Головко Д.Д., Комісія зважає на очевидність і грубість допущеного порушення, характер та наслідки проступку, резонансність ситуації у медійному просторі, відсутність усвідомлення своєї вини та належної реакції з боку прокурора.

Комісія вважає, що відсутні підстави для застосування щодо Головко Д.Д. більш м’якого стягнення, ніж звільнення з посади, оскільки вчинений нею дисциплінарний проступок не сумісний з подальшим зайняттям нею будь-якої посади в органах прокуратури.        

У зв’язку з цим, Комісія вважає за можливе накласти на неї дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 3 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII – у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час перевірки у дисциплінарному провадженні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

ВИРІШИЛА: