Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора відділу  представництва інтересів держави  з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Хмельницької обласної прокуратури Веселовської О.П. (далі – прокурор Веселовська О.П.) у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-327дс-60дп-25,

У С Т А Н О В И Л А:

1. Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

Веселовська Ольга Петрівна, з липня 2005 року працює в органах прокуратури, з 22 вересня 2021 року обіймає посаду прокурора відділу представництва інтересів держави, з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Хмельницької обласної прокуратури.

Присягу працівника прокуратури склала 03 лютого 2011 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлена 20 червня 2017 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Неодноразово заохочувалася керівником обласної прокуратури.

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 24 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Хмельницької обласної прокуратури П’ятковського І.М. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Веселовською О.П., автоматизованою системою скаргу розподілено члену Комісії Куриленку Д.В., яким 05 травня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-327дс-60дп-25 стосовно прокурора Веселовської О.П.

Копію згаданого рішення 05 травня 2025 року надіслано прокурору Веселовській О.П., а також особі, за скаргою якої відкрито провадження.

Комісією 11 червня 2025 року прийнято рішення № 117дп-25 про продовження строку перевірки у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-327дс-60дп-25 стосовно прокурора Веселовської О.П. на один місяць.

На підставі матеріалів, зібраних за результатами перевірки, членом Комісії Куриленком Д.В. 04 вересня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Веселовської О.П., який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Веселовську О.П. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Засідання Комісії, призначене на 17 вересня 2025 року перенесено у зв’язку з тим, що прокурор Веселовська О.П. на нього не з’явилась.

Відповідно до вимог пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів з подальшими змінами, розгляд висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора Комісією продовжено на один місяць.

У засіданні Комісії 02 жовтня 2025 року взяли участь представник скаржника – заступник начальника управління - начальник відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_1, прокурор Веселовська О.П. та її представник – адвокат ОСОБА_2.

Представником прокурора адвокатом ОСОБА_2 на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заявлено усне клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні, у зв’язку з недопущенням розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісією задоволено клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні.

Представник скаржника ОСОБА_1 та прокурор Веселовська О.П. заявили клопотання під час засідання Комісії про долучення додаткових доказів, документів, які не були предметом дослідження під час перевірки у дисциплінарному провадженні. Комісією клопотання про долучення доказів задоволені.

Адвокатом ОСОБА_2 заявлено клопотання про відкладення подальшого розгляду засідання Комісії для додаткової підготовки і визначення позиції захисту з урахуванням доказів, наданих Комісії у засіданні. Комісією відмовлено у задоволенні клопотання представника на підставі частини третьої статей 46, 47 Закону України «Про прокуратуру» та пунктів 101, 111, 112 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Під час засідання представник скаржника ОСОБА_1 підтримала доводи дисциплінарної скарги у повному обсязі та вказала на наявність підстав для притягнення прокурора Веселовської О.П. до дисциплінарної відповідальності.

Прокурор Веселовська О.П. та її представник з висновком члена Комісії не погодились, зазначили, що підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності відсутні, а дисциплінарний проступок прокурора не пов’язаний з виконанням нею своїх службових обов’язків.

3. Зміст дисциплінарної скарги

Скаржником зазначено, що прокурору Веселовській О.П. рішенням Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) відповідно до  довідки до акта огляду серії АВ  № (конфіденційна інформація) від 28 січня 2019 року встановлено другу групу інвалідності.

У зв’язку зі значним суспільним розголосом у засобах масової інформації повідомлення про отримання прокурорами інвалідності Офісом Генерального прокурора та керівництвом Хмельницької обласної прокуратури прокурору Веселовській О.П. неодноразово пропонувалось пройти обстеження в умовах стаціонару у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Зокрема, Веселовській О.П. запропоновано у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року прибути до медичного закладу для проходження обстеження, з яким вона особисто ознайомилася під підпис 19 грудня 2024 року.

Повторно 03 січня 2025 року Веселовській О.П. повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу для проходження обстеження.

Згодом Веселовській О.П. вчергове запропоновано у період з 10 до 18 січня 2025 року прибути до медичного закладу для проходження обстеження, з яким вона особисто ознайомилася 03 січня 2025 року.

Крім того, листом голови Центральної МСЕК МОЗ України від 27 грудня 2024 року, надісланого особисто Веселовській О.П., запропоновано з 06 до 17 січня 2025 року прибути до медичного закладу для проведення обстеження.

Також листом ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 10 лютого 2025 року заступник директора ОСОБА_3 повідомила Хмельницьку обласну прокуратуру про осіб, які пройшли обстеження у медичному закладі, серед яких прізвище Веселовської О.П. – відсутнє.

Лист аналогічного змісту від 13 лютого 2025 року до Хмельницької обласної прокуратури надіслала заступник Міністра охорони здоров’я України ОСОБА_4.

Водночас Веселовська О.П. упродовж тривалого часу вказані вимоги Офісу Генерального прокурора, керівництва Хмельницької обласної прокуратури та ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» проігнорувала.

Згідно з наявною інформацією, Веселовська О.П. у визначені дати (з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року) до закладу охорони здоров’я не прибула, обстеження не проходила, та ухилилася від виконання вищевказаних вимог. 

Скаржник вважає, що за таких обставин у діях прокурора Веселовської О.П. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697 VII), а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА_5. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення групи інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України. В органах прокуратури також було виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань, 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБО України вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Також рекомендовано Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

За вищевказаними фактами прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною другою статті 364, частинами першою та другою статті 366, частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366-2 КК України.

На виконання вказаного рішення РНБО, слідчим 31 січня 2025 року залучено як спеціалістів працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення групи інвалідності працівникам органів прокуратури. МОЗ України доручено здійснити перевірку та переогляд в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Згодом, на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів Хмельницької обласної прокуратури, серед яких і прокурора Веселовську О.П.

Веселовська О.П. працює в органах прокуратури з липня 2005 року. Згідно з довідкою до акта огляду Хмельницької обласної МСЕК від 28 січня 2019 року серії АВ № (конфіденційна інформація) Веселовській О.П. встановлено інвалідність II групи, у зв’язку із наявністю загального захворювання, терміном до 01 січня 2021 року.

Повторно, відповідно до довідки акта огляду Хмельницької обласної МСЕК від 31 січня 2022 року серії 12 АВ № (конфіденційна інформація) Веселовській О.П.  встановлено інвалідність II групи, у зв’язку із наявністю загального захворювання, терміном до 01 січня 2025 року.

У межах реалізації рішення РНБО до Хмельницької обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16 грудня 2024 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), прокурорам, згідно зі списком та графіком, необхідно прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

У зазначеному листі прокурорам зі статусом особи з інвалідністю, у тому числі й Веселовській О.П. запропоновано прибути для проходження обстеження з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, з яким вона особисто ознайомилася під підпис 19 грудня 2024 року.

У зв’язку з неприбуттям до медичного закладу для проходження обстеження 03 січня 2025 року виконувачем обов’язків керівника Хмельницької обласної прокуратури Веселовську О.П. повторно повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу до 17 січня 2025 року, для проведення такого обстеження.

Крім того, листом голови Центральної МСЕК МОЗ України від 27 грудня 2024 року, надісланого особисто Веселовській О.П., запропоновано у період з 06 до 17 січня 2025 року прибути до медичного закладу для проведення обстеження.

Згодом, 13 січня 2025 року Хмельницька обласна прокуратура отримала повторний лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, у якому вказано, що в межах кримінального провадження Веселовській О.П. необхідно прибути до медичного закладу в період з 10 до 18 січня 2025 року, з яким вона ознайомилася 03 січня 2025 року через ІС «СЕД».

Крім того, листом від 14 лютого 2025 року № 44499-25 заступник директора  ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» ОСОБА_3 поінформувала керівництво Хмельницької обласної прокуратури про перелік прокурорів Хмельницької області, які прибули для проведення медичного обстеження, серед яких прізвище Веселовської О.П. було відсутнє.

Лист аналогічного змісту 26 березня 2025 року Хмельницька обласна прокуратура отримала від заступника Міністра охорони здоров’я України.

Листом ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» прокурора Веселовську О.П. було запрошено прибути для проходження медичного обстеження в період з 06 до 17 січня 2025 року.

Крім того, вчергове, на виконання вимог зазначених у листах заступника Генерального прокурора від 15 квітня 2025 року та ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 березня 2025 року виконувачем обов’язків керівника Хмельницької обласної прокуратури Веселовську О.П. повідомлено листом про необхідність прибуття з 14 квітня до 24 травня 2025 року до медичного закладу для проведення додаткового медичного огляду, з якими вона ознайомилася особисто 22 квітня 2025 року.

Таким чином, встановлено, що прокурор Веселовська О.П., будучи належним чином неодноразово повідомленою про необхідність проходження медичного переогляду, до медичного закладу для проходження обстеження не з’явилася та ухилилась від виконання вимог прокурора вищого рівня.

Крім того встановлено, що прокурор Веселовська О.П. перебувала у відпустках в наступні періоди: 31 грудня 2024 року тривалістю 1 календарний день (наказ керівника Хмельницької обласної прокуратури від 05 грудня 2024 року № 1356-к), з 01 до 07 січня 2025 року тривалістю 7 календарних днів (наказ керівника обласної прокуратури від 05 грудня 2024 року № 1357-к), з 06 березня 2025 року по 07 березня 2025 року тривалістю 2 календарних дні (наказ керівника обласної прокуратури від 13 січня 2025 року № 53 - к), з 17 квітня 2025 року до 21 квітня 2025 року тривалістю 5 календарних днів.

Вбачається, що Веселовська О.П. неодноразово зверталась до керівництва щодо отримання відпусток, у погодженні та наданні яких їй керівництво не перешкоджало, а навпаки сприяло. Натомість прокурор не прибула до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження не зважаючи на сприяння керівництва.

 Крім того, відповідно до заяви Веселовської О.П. від 10 січня 2025 року, згідно з якою вона планувала відвідати медичний заклад у м. Дніпро, наказом керівника Хмельницької обласної прокуратури від 13 січня 2025 року №53-к їй надано відпустку тривалістю 2 календарних дні з 16 до 17 січня 2025 року.

З цією метою Веселовська О.П. 09 січня 2025 року придбала квиток на потяг сполученням «Хмельницький-Дніпро» № 042ЛБ на 15 січня 2025 року у плацкартний вагон до м. Дніпро.

Водночас з 14 січня до 12 лютого 2025 року Веселовська О.П. перебувала на лікуванні внаслідок оперативного втручання та отримала листок непрацездатності № (конфіденційна інформація).

Листом від 17 січня 2025 року Веселовська О.П. повідомила ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про неможливість прибуття до медичного закладу у визначений час з 06 до 17 січня 2025 року у зв’язку з перебуванням на лікуванні у хірургічному відділенні Хмельницької обласної лікарні.

Перебування на лікарняному відноситься до виключних випадків неприбуття для проведення медичного обстеження у відповідності до абзацу 13 пункту 51 Постанови Кабінету Міністрів України про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи від 15 листопада 2024 року № 1338. Таким чином у період з 06 до 17 січня 2025 року прокурор не з’явилась ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» з поважних причин. Натомість будь-яких інших об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали її прибуття до медичного закладу, у період з 18 грудня 2024 року до 24 травня 2025 року, не було, тобто у тривалий час, достатній для коригування робочого графіка.

Відповідно до наявної інформації керівників галузевого відділу, управління та заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, Веселовська О.П. жодного іншого разу з проханням надати їй відпустку для проходження медичного обстеження і поїздки до м. Дніпро не зверталася.

Отже, діями, що суперечать вимогам та правилам прокурорської етики, Веселовська О.П. дискредитувала себе як працівника органів прокуратури, завдала шкоди авторитету прокуратури як державної інституції. Її небажання упродовж тривалого проміжку часу пройти медичне обстеження у межах досудового розслідування для перевірки законності встановлення їй II групи інвалідності скомпрометувало її  як представника держави та підірвало довіру до органів прокуратури загалом.

Дії прокурора Веселовської О.П. та інших прокурорів, розцінюються суспільством та трактуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

Внаслідок чисельних публікацій у засобах масової інформації суспільного резонансу набули випадки ймовірного незаконного отримання та використання статусу особи з інвалідністю працівниками прокуратури зокрема:

https://suspilne.media/khmelnytskiy/859455-50-pr;

https://www.pravda.com.ua/news/2024/10/16/7479994/;

https://censor.net/ua/resonance/3515195/sprava_tetyany_krupy;

https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/51-прокурор-хмельниччини-на-чолі-з-обласним-прокурором-олійником-оформили-інвалі/274984172464385 44/.

Крім того, за результатами службового розслідування виконувачем обов’язків керівника Хмельницької обласної прокуратури П’ятковським І.М. 25 червня 2025 року затверджено висновок, згідно з яким підтверджено факти порушення прокурором Веселовською О.П. вимог Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, та наявність у її діях складу дисциплінарного проступку.

5. Пояснення прокурора та інших осіб у дисциплінарному провадженні

Прокурор Веселовська О.П. пояснила, що дисциплінарна скарга не пов’язана із виконанням посадових обов’язків, а стосується суб’єктивної оцінки її поведінки за межами робочих відносин.

Відповідно до вимог статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків передбачених Конституцією України.

Статтею 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Статтею 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або не пряме обмеження прав працівників залежно від…. віку, стану здоров’я, інвалідності тощо.

Вона вважає, що на неї не покладено юридичного обов’язку прибути до медичного закладу ні Законом № 1697-VII, ні жодним іншим нормативно-правовим актом, ні Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів.

Також Веселовська О.П. вважає, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від  03 грудня 2009 року № 1317 та від 15 листопада 2024 року № 1338 (далі – Постанова № 1317 та № 1338) встановлено певний алгоритм дій та прийняття рішень щодо встановлення групи інвалідності. Тому явка чи неявка особи для огляду/переогляду є виключним правом люди, у тому числі прокурорам, адже прокурори хворіють як інші люди.

Відповідні листи Офісу Генерального прокурора та керівника Хмельницької обласної прокуратури містили інформацію щодо необхідності прибуття працівників органів прокуратури для проведення обстеження. Однак вказівок та правових підстав вони не містили. Також, на думку Веселовської О.П., у зазначених листах відсутні правові засоби, яким чином керівник обласної прокуратури має забезпечити явку прокурорів до медичного закладу.

Зокрема у Постанові № 1317 зазначено, що у разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії, а також зазначено виключні обставини неприбуття таких осіб.

Перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або МСЕК, відповідно до Постанови № 1338 проводиться на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення суду – стосовно особи, зазначеної в постанові, водночас з такими документами вона не ознайомлена.

Відповідно листи Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, чи інших осіб, будь-яких обов’язків на неї особисто не покладали. Письмового наказу з вказаного питання, на думку Веселовської О.П., також не було.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених вимог, вона вважає, що вся інформація зазначена у дисциплінарній скарзі містить лише інформаційну цінність та не створює для неї будь-якого обов’язку. За відсутності такого обов’язку не може бути й відповідальності за його невиконання.

Веселовська О.П переконана, що незважаючи на викладене, нею особисто вживались заходи для того, щоб прибути до медичного закладу для проведення обстеження.

Зокрема, вона 10 січня 2025 року подала керівнику обласної прокуратури заяву про надання відпустки тривалістю два календарних дні з 16 січня 2025 року, з метою проведення обстеження придбала квиток на потяг до м. Дніпро.

Водночас через раптове погіршення стану здоров’я 14 січня 2025 року її було госпіталізовано бригадою швидкої медичної допомоги до стаціонарного відділення Хмельницької обласної лікарні, у якому вона перебувала на лікуванні до 11 лютого 2025 року. Про неможливість прибуття на обстеження вона листом від 17 січня 2025 року поінформувала медичний заклад.

Крім того, Веселовська О.П. зазначила, що у неї закінчився строк, на який їй було встановлено інвалідність і на теперішній час вона не вважає себе особою з інвалідністю.

Доводи щодо невиконання вимог слідчого чи процесуального керівника для проведення обстеження, на думку Веселовської О.П., не відповідають дійсності, оскільки жодного такого виклику, у встановленому КПК України порядку, їй не надходило.

Таким чином, прокурор Веселовська О.П. вважає, що дисциплінарне провадження стосовно неї підлягає закриттю, у зв’язку з відсутністю у її діях ознак дисциплінарного проступку. До своїх пояснень нею долучено низку документів, щодо підтвердження її доводів. 

Разом з тим, Веселовська О.П. повідомила, що у квітні 2025 року вона була ознайомлена з листом заступника Генерального прокурора та керівника Хмельницької обласної прокуратури, датованих квітнем 2025 року, про необхідність прибуття до медичного закладу для додатково обстеження, однак до медичного закладу не поїхала.

Нею вживалися заходи для проходження додатково медичного огляду у медичному закладі, а саме до медичного закладу 05 травня 2025 року надіслано листа з проханням роз’яснити яким чином, на яких підставах та за яких умов вона має проходити додатковий медичний огляд. Водночас відповіді по суті від ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» вона не отримала та заходів щодо оскарження ненадання відповіді не вживала. Листування з метою надання інформації про деталі проходження обстеження в установі Веселовська В.О. вважає одним з активних заходів, що вона вживала для виконання вимог, зазначених у листі заступника Генерального прокурора та керівника обласної прокуратури від квітня 2025 року.

Начальник галузевого відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_6 пояснив, що з 04 жовтня 2024 року працює на займаній ним посаді.

Йому на виконання начальником управління обласної прокуратури ОСОБА_7 розписано лист виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 09 січня  2025 року про необхідність проходження обстеження у медичному закладі працівників прокуратури Хмельницької області, серед яких була і прокурор Веселовська О.П. З вказаним листом Веселовська О.П. ознайомилася особисто 14 січня 2025 року в системі ІС «СЕД» та повідомила про намір прибути до медичного закладу. У зв’язку з цим вона 10 січня 2025 року подала заяву на ім’я виконувача обов’язків керівника обласної прокуратури та їй було надано відпустку терміном на 2 дні з 16 січня 2025 року.

Згодом Веселовська О.П. поінформувала, що не має можливості прибути до медичного закладу, оскільки перебувала на лікуванні у стаціонарі, у зв’язку із проведенням хірургічного втручання з 14 січня до 11 лютого 2025 року.

Також він зазначив, що Веселовська О.П. не повідомляла його щодо необхідності зміни умов праці у зв’язку з її інвалідністю, із заявами або проханнями для покращення умов праці, працепристосування тощо до нього не зверталася.

Пояснення аналогічного змісту надав начальник управління Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_7, який також зазначив, що наказом керівника обласної прокуратури від 20 січня 2025 року його включено до складу комісії з проведення службового розслідування.

За результатами цього розслідування встановлено, що  прокурор Веселовська О.П. не виконала вимоги Офісу Генерального прокурора та керівника обласної прокуратури  щодо проходження обстеження у медичному закладі.

Прокурор відділу кадрової роботи та державної служби Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_8 пояснив, що у середині січня він виконував обов’язки начальника відділу. До обласної прокуратури 17 грудня 2024 року надійшов лист Генеральної інспекції від 16 грудня 2024 року про необхідність прибуття для обстеження до медичного закладу працівників органів прокуратури області, у тому числі прокурора Веселовської О.П., з яким вона ознайомилася 19 грудня 2024 року. 

Керівником обласної прокуратури повторно 03 січня 2025 року Веселовській О.П. через ІС «СЕД» скеровано вказаний лист для виконання.

Повторно 13 січня 2025 року до обласної прокуратури надійшов аналогічний лист Генеральної інспекції від 09 січня 2025 року, який 14 січня 2025 року через ІС «СЕД» надіслано прокурору Веселовській О.П.

За фактами неприбуття працівників органів прокуратури області до медичного закладу для обстеження наказом керівника обласної прокуратури від 20 січня 2025 року № 14 призначено службове розслідування.

Під час службового розслідування неодноразово із медичного закладу отримано листи, в яких були списки працівників органів прокуратури області, які прибули або не прибули для проходження медичного обстеження. Прокурор Веселовська О.П. обстеження у медичному закладі не проходила.

Пояснення подібного змісту надав заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_9.

Начальник відділу фінансування та бухгалтерського обліку – головний бухгалтер Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_10 пояснила, що 05 лютого 2019 року відділом отримана копія довідки до акта МСЕК серії АВ № (конфіденційна інформація) від 28 січня 2019 року про встановлення Веселовській О.П. другої групи інвалідності до 31 січня 2022 року. Наступну копію довідки серії 12 ААВ № (конфіденційна інформація) від 31 січня 2022 року надано Веселовською О.П. про встановлення їй другої групи інвалідності до 31 січня 2025 року, у зв’язку із чим надалі з лютого 2019 року до січня 2022 року та із грудня 2022 року до січня 2025 року було застосовано нарахування ЄСВ у розмірі 8,41%.

Крім того, Веселовська О.П. звернулася до відділу про надання їй довідки про складові заробітної плати станом на 01 лютого 2019 року за останні 60 календарних місяців для оформлення пенсії. Зазначену довідку від 13 лютого 2019 № 18-1вих-19 вона отримала особисто для подальшого пред’явлення до Пенсійного фонду України.

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації й діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який би суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих в’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, охоплюють у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури й представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 990/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи й при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами й правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу, прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Питання набуття та використання статусу інваліда прокурором у власних інтересах перевіряються Комісією через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 43 Закону № 1697-VII.

 Відповідно Комісія не може надавати оцінку діагнозам, призначеному лікуванню тощо, а тому не здійснює втручання в сферу приватності у контексті права на отримання медичної допомоги, відтак не порушує межі встановлені частиною другою статті 8 Європейської Конвенції з прав людини.

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Веселовської О.П. Комісія виходить з такого.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики, як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року № 36, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури.

Крім того, відповідно до листа виконувача обов’язків начальника головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23 червня 2025 року № 2200-0305-8/4760 Веселовська О.П. отримувала пенсійні виплати, відповідно до Закону № 1697 VII з 18 лютого 2019 року до 31 січня 2025 року.

Надаючи пояснення під час засідання прокурор Веселовська О.П. зазначила, що заяву щодо перерахунку пенсії у відповідності до Закону № 1697-VII вона подала вже наступного місяця після встановлення статусу особи з інвалідністю (тобто через місяць). Таким чином Комісія надає оцінку згаданому факту в сукупності з іншими поясненнями прокурора у контексті того, що серед всіх гарантій, які надаються особам з інвалідністю державою, вона використовувала виключно можливість отримання підвищених пенсійних виплат згідно з профільним законом.

Згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої Веселовською О.П., яка розміщена на вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції, вона отримала виплати з Пенсійного фонду України у 2023 році – 251160 грн та у 2024 році 277960 грн відповідно.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлена заборона збирати, зберігати, поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків визначених законом. Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 1-9/2012 було розтлумачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу зокрема слід відносити (серед іншого) і інформацію про стан її здоров’я, відомості про події та явища, що відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній, діловій та інших сферах життя особи, - за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Підпункт е пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» відносить посадових та службових осіб органів прокуратури до осіб, які уповноважені на виконання функцій держави.

Хоча дії, направлені на отримання інвалідності прокурором і мають умовно приватний характер, та вони так чи інакше впливають та пов’язані з виконанням обов’язків прокурора. Використання гарантій осіб з інвалідністю з метою отримання збільшених пенсійних виплат є можливим для осіб, які мають статус прокурора у відповідності до статті 86 Закону № 1697-VII. Тобто у даному випадку мова йде не про статус осіб з інвалідністю, а статус прокурора, який надає додатковий привілей.

Таким чином, такі дії можуть охоплюватись складом дисциплінарних правопорушень, які передбачені статтею 43 Закону № 1697-VII.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного Комісія дійшла висновку, що втручання у право приватності, передбачене у статті 8 Європейської Конвенції у такому випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Веселовської О.П. перевіряються Комісією виключно через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 43 Закону № 1697 VII та фактично не є втручанням у сферу приватності. Комісія не надає оцінку стану здоров’я прокурора, призначеним діагнозам, встановленому лікуванню тощо.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Таким чином, прокурор Веселовська О.П., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного із незаконним отриманням інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мала обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість вона проігнорувала неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, упродовж тривалого часу не з’явилася до медичного закладу, не забезпечила публічного спростування сумнівів у законності встановлення їй групи інвалідності.

Прокурор Веселовська О.П. допустила демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжила передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Її поведінка є пасивною формою сприяння поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, спричиняє підрив суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи, особливо у період дії особливого правового режиму – воєнного стану.

Комісією враховано поважність причин неприбуття на обстеження у період перебування Веселовської О.П. на стаціонарному лікуванні. Така причина є також поважною у відповідності до абзацу 13 пункту 51 Постанови 1338. Натомість перебування у відпустці, вчинення дій та заходів щодо збору інформації шляхом листування не є поважними причинами неприбуття на обстеження згідно з Постановою 1338. Комісія оцінює таке необґрунтоване відтермінування, як пасивну позицію, яка була направлена на невиконання листів керівництва.

Незважаючи на спроби здійснити виїзд до м. Дніпро та пройти обстеження у медичному закладі, належної реакції з боку Веселовської О.П. не було, адже дотепер вона не проявила ініціативи щодо публічного або службового підтвердження законності встановлення їй групи інвалідності, хоча мала реальну можливість. Вона не надала належних доказів об’єктивної поважності неявки, а висловила свою позицію щодо небажання проходити таке медичне обстеження у стаціонарі відповідного медичного закладу та фактично ухилилася від його проходження. Така поведінка свідчить про нехтування посадовими обов’язками, небажання вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого нею статусу особи з інвалідністю. Зазначене об’єктивно дискредитує статус прокурора, суперечить засадам професійної етики та підриває авторитет органів прокуратури в цілому.

Більше того, відсутність визнання нею своєї відповідальності, ігнорування наслідків своєї поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я чи керівництво свідчить про неусвідомлення етичної природи своїх порушень та повну неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, коли до державних службовців, і особливо до прокурорів, ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

Під час засідання Комісією врахована думка представника Веселовської О.П. – адвоката ОСОБА_2 щодо необхідності обмежитись у строках визначених для дисциплінарного проступку, строками першого повідомлення Веселовської О.П. щодо необхідності прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Комісія погодилась, що прокурор повинна була прибути до медичного закладу, окрім іншого терміну й у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року. З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що прокурор ознайомилась з листом 19 грудня 2024 року. Також Комісія вважає, що перебування на лікарняному в період 14-17 січня 2025 року є поважною причиною для неявки до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Натомість поважних причин неприбуття до медичного закладу у період до 14 січня 2025 року Комісією не встановлено.

Окрім того, Комісія критично оцінює аргумент адвоката ОСОБА_2 щодо неможливості врахування іншого періоду, у який прокурор займала пасивну позицію (займалась запитною діяльністю та листуванням).

Зокрема у своїх поясненнях, наданих Комісії, Веселовська О.П. повідомила, що їй було відомо про листи заступника Генерального прокурора від 15 квітня 2025 року та ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 березня 2025 року, відповідно до яких вона повинна була з’явитись до медичного закладу у строк з 14 квітня до 29 травня 2025 року. Саме тому, зі слів Веселовської О.В., прокурор і розпочала листування з медичною установою, вважаючи це своєю активною позицією. Прокурор не змогла пояснити Комісії чому нею не вживались жодні дії для отримання інформації ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» або оскарження відмови у відповіді на запит чи ненадання відповіді на запит щодо неї особисто. А тому Комісія не вважає дії Веселовської О.П. щодо надсилання запитів чи здійснення телефонних дзвінків активними на підтвердження законності отримання та використання статусу особи з інвалідністю.

Щодо неможливості врахування періоду з 14 квітня до 29 травня 2025 року, про який стверджувала адвокат прокурора (періоду встановленого листом для прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» щоб пройти обстеження) Комісія дійшла до наступних висновків.

Стаття 46 Закону № 1697-VII визначає етапи дисциплінарного провадження, серед яких є відкриття провадження, проведення перевірки у строки встановлені законом, складення висновку члена Комісії, оголошення висновку на засіданні Комісії, дослідження доказів Комісією (заслуховування пояснень, отримання інших доказів тощо) та винесення рішення Комісією. При цьому відповідно до пункту 101 Положення член Комісії складає висновок на підставі наявних у матеріалах дисциплінарного провадження даних та інформації. Відповідно до пунктів 110, 111 Положення під час засідання Комісії можуть виникнути додаткові обставини, які не були відомі члену Комісії під час проведення перевірки та яким Комісія зобов’язана надати оцінку у рішенні відповідно до пункту 112 Положення. Відповідно Комісія зобов’язана врахувати долучені як скаржником, так і прокурором докази та надати їм оцінку.

Відтак Комісія приймає до уваги той факт, що Веселовська О.П. була повідомлена про необхідність з’явитись до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 14 квітня до 29 травня 2025 року, та натомість до медичної установи не прибула. Дана обставина доводиться додатково долученими представником скаржника під час засідання Комісії до матеріалів дисциплінарного провадження листами заступника Генерального прокурора від 15 квітня 2025 року та ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 березня 2025 року про необхідність прибуття до медичного закладу працівників прокуратури, у тому числі прокурора Веселовської О.П., у період з 14 квітня до 29 травня 2025 року. 

Комісія зазначає, що в той момент, коли прокурор Веселовська О.П. обрала модель поведінки пасивного характеру, вона керувалася суб’єктивною думкою, власним переконанням, яке не було об’єктивним та не було підтверджено жодними фактами. Таким чином, прокурор діяла усупереч вимогам статті 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор порушила й один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 4 Кодексу, принцип об’єктивності. Такі дії прокурора Веселовської О.П., які прямо пов’язані з негативним суспільним резонансом та невдоволенням, є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Таким чином, Комісією встановлено, що прокурор Веселовська О.П. порушила вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинила дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Веселовською О.П. дисциплінарного проступку підтверджено:

– дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Хмельницької обласної прокуратури П’ятковського І.М.;

– матеріалами та висновком службового розслідування Хмельницької обласної прокуратури від 25 червня 2025 року (у частині що стосується прокурора Веселовської О.П.), затвердженого виконувачем обов’язків керівника цієї прокуратури;

¬ листами виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16 грудня 2024 року та від 09 січня 2025 року, з якими Веселовська О.П. ознайомлена;

– листом ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 13 лютого 2025 року на адресу Хмельницької обласної прокуратури; 

– листом ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 грудня 2024 року надісланого особисто  Веселовській О.П.; 

¬ листом ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 березня 2025 року до Офісу Генерального прокурора;

– листами МОЗ України від 13 лютого та 24 березня 2025 року;

– листом  заступника Генерального прокурора від 16 квітня 2025 року;

– листом виконувача обов’язків керівника Хмельницької обласної прокуратури, з яким Веселовська О.П. ознайомлена 22 квітня 2025 року;

– постановою слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань від 31 січня 2025 року про залучення спеціалістів;

– довідками Хмельницької обласної МСЕК від 28 січня 2019 року та від 31 січня 2022 року;

– поясненнями прокурорів Веселовської О.П., ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9; 

– начальника відділу – головного бухгалтера Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_10.

Згідно з частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Веселовською О.П. дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги таке.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Веселовською О.П. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Оцінивши діяльність прокурора Веселовської О.П. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Так, початком вчинення дисциплінарного проступку прокурором Веселовською О.П. слід вважати 19 грудня 2024 року (ознайомлення з вимогами викладеними у листі Хмельницької обласної прокуратури та виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про необхідність її прибуття до медичного закладу), а закінченням 30 травня 2025 року (наступний день після встановленого терміну прибуття Веселовської О.П. до медичного закладу, про який вказано у листі виконувача обов’язків керівника Хмельницької обласної прокуратури).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

З огляду на викладене, строк притягнення прокурора Веселовської О.П. до дисциплінарної відповідальності не минув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, Комісією взято до уваги характер проступку, його тривалість, вчинення прокурором неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури й держави в цілому, умисний характер, їх очевидність та грубість, особу прокурора, ступінь його вини, службову характеристику, професійний досвід та період роботи в органах прокуратури.

З урахуванням викладеного, Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для накладення більш м’якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки вчинений прокурором Веселовською О.П. дисциплінарний проступок несумісний з подальшим зайняттям нею будь-якої посади у цих органах.

Таким чином, з огляду на викладене Комісія вважає, що застосування до прокурора Веселовської О.П. найбільш суворого дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому нею дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–112, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

                                               В И Р І Ш И Л А:

Притягнути прокурора відділу представництва інтересів держави  з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Хмельницької обласної прокуратури Веселовську Ольгу Петрівну до дисциплінарної відповідальності та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копії рішення направити Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Хмельницької обласної прокуратури та прокурору Веселовській О.П.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.