Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Копію згаданого рішення того ж дня надіслано прокурору, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, а також особі, за скаргою якої відкрито провадження.

Комісією 04 червня 2025 року прийнято рішення № 102дп-25 про продовження строку перевірки у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-310дс-40дп-25 стосовно прокурора Лисика М.Д. до 22 липня 2025 року.

На підставі матеріалів, зібраних за результатами перевірки, членом Комісії Булулуковим О.Ю. 25 вересня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії. Далі скаржника та прокурора Лисика М.А. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії, яке відбулось 16 жовтня 2025 року, від скаржника взяли  участь перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 та начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_2, які у повному обсязі підтримали доводи дисциплінарної скарги, висновок члена Комісії та вказали на наявність підстав для притягнення прокурора Лисика М.А. до дисциплінарної відповідальності.

Упродовж засідання представником скаржника – першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження документів, підтверджуючих повідомлення прокурора Лисика М.А. про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження обстеження  у період
з 14 квітня до 29 травня 2025 року, з яким він особисто ознайомився під підпис 28 квітня 2025 року.

Прокурор Лисик М.А. взяв участь у засіданні Комісії особисто.
З висновком члена Комісії не погодився, зазначивши, що підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні.

Під час засідання прокурор Лисик М.А. заявив усні клопотання про ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження та долучення до матеріалів провадження заперечення на висновок члена Комісії.

Комісією зазначені клопотання прокурора задоволено.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Булулукова О.Ю., пояснення прокурора Лисика М.А., доводи представників скаржника, вивчивши висновок, дослідивши матеріали перевірки, Комісією встановлено таке.

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА_3. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України. В органах прокуратури також було виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідностей за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань, 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБО України вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Також рекомендовано Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

За вищевказаними фактами прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч.ч. 2, 4 ст. 358, ч. 3
ст. 369 КК України, а також у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст.190, ч. 2 ст. 364, ч.ч. 1, 2 ст. 366, ч. 1  ст. 191, ч. 1 ст. 366-2 КК України.

Постановою прокурора від 05 грудня 2024 року кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2025 року об’єднано із кримінальним провадженням № (конфіденційна інформація).

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні листом прокурора групи прокурорів від 25 жовтня 2024 року № 17/2/1-87348вих-24 на підставі ч. 2 ст. 93 КПК України витребувано з Міністерства охорони здоров’я України інформацію про обґрунтованість рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності прокурорам Черкаської обласної прокуратури, зокрема й
прокурору Лисику М.А.

На виконання вказаного рішення РНБО, 25 жовтня 2024 року процесуальним прокурором Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора доручено Міністерству охорони здоров’я України провести перевірку відповідності рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів, у тому числі шляхом експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду. Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора. МОЗ України доручено здійснити перевірку та переогляд прокурорів в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» (місцезнаходження –                  м. Дніпро ).

Згодом, на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист
ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких і прокурора
Лисика М.А.

Також слідчим 31 січня 2025 року у кримінальному провадженні
 № (конфіденційна інформація) залучено як спеціалістів працівників
ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури.

Лисик М.А. працює в органах прокуратури з 16 листопада 2011 року. Згідно з довідкою до акта огляду Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії  № 2 міста Черкаси від 19 липня 2019 року № (конфіденційна інформація)   йому встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново у зв’язку з інвалідністю з дитинства.

В межах реалізації рішення РНБО до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора
від 21 листопада 2024 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), прокурорам згідно зі списком та графіком необхідно прибути до                                ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

На виконання вищевказаного доручення Офісу Генерального прокурора виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 25 листопада 2024 року № 07-792вих-24 прокурору Лисику М.А. персонально скеровано відповідне повідомлення про необхідність прибуття 04 грудня
2024 року до медичного закладу для проходження обстеження, з яким його особисто ознайомлено під підпис 26 листопада 2024 року. Однак, Лисик М.А. до медичного закладу для проходження обстеження у визначену дату не прибув.

До Черкаської обласної прокуратури 16 грудня 2024 року повторно надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора
№ 17/2/1-20401-24, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація)  прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Лисику М.А., необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 18 грудня 2024 року № 07-913 вих-24 прокурору Лисику М.А. персонально скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду, з яким його ознайомлено під підпис 18 грудня 2024 року.

Далі прокурора Лисика М.А. листом від 09 січня 2025 року № 07-45вих-25 повторно повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, з яким його ознайомлено під підпис 10 січня 2025 року. Одночасно у листі прокурору Лисику М.А. надано роз’яснення окремих положень Кодексу професійної етики і поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс) щодо необхідності дотримання професійної честі і гідності, сприяння підвищенню авторитету прокуратури.

Окрім цього, 13 січня 2025 року Черкаська обласна прокуратура отримала лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 09 січня 2025 року № 17/2/1-20401-24, в якому зазначено, що в межах кримінального провадження Лисику М.А. необхідно прибути до медичного закладу у період з 10 до 18 січня 2025 року.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 14 січня 2025 року № 07-73вих-25 прокурору Лисику М.А. персонально скеровано відповідне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду. Прокурора Лисика М.А. з вказаним листом ознайомлено під підпис 14 січня 2025 року.

Встановлено, що у період з 18 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року
Лисик М.А. на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні не перебував. Разом з тим, згідно з наказом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 29 листопада 2024 року № 1115-в, а також наказом від 13 січня 2025 року № 28-в, Лисику М.А. надано відпустки: з 04 до 06 грудня 2024 року та з 16 до 31 січня 2025 року. Вказані відпустки могли бути використані ним для проходження медичного огляду. Також відповідно до даних порталу Пенсійного фонду України Лисик М.А. на лікуванні не перебував.

Постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань
від 31 січня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні працівників     ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» залучено в якості спеціалістів для проведення дослідження обґрунтованості прийнятих рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності ряду працівників державних і правоохоронних органів, зокрема Лисику М.А.

На виконання вказаної постанови на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 27 березня 2025 року
№ 598/01-18 про необхідність прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів, зокрема й прокурора
Лисика М.А.

Надалі до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист за підписом заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 від 16 квітня 2025 року
№ 31/2/1-33267вих-25, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Лисику М.А. необхідно прибути до закладу охорони здоров’я для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 14 квітня до 29 травня 2025 року.

Згідно наявної у Черкаській обласній прокуратурі інформації
з 21 до 25 квітня 2025 року Лисик М.А. перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними листами непрацездатності.

Виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури
Лисику М.А. 28 квітня 2025 року вручено персональне повідомлення про необхідність прибуття до медичного закладу у вказаний період із роз’ясненням необхідності дотримання правил прокурорської етики і наслідків відмови від проходження медичного огляду, з якими Лисик М.А. ознайомився під підпис.

Таким чином установлено, що прокурор Лисик М.А. був належним чином повідомлений про необхідність проходження медичного огляду.

Проте Лисик М.А. до медичного закладу не з’явився, медичного огляду не пройшов.

Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали його прибуття до медичного закладу, не було.

Отже, діями, що суперечать вимогам та правилам прокурорської етики, Лисик М.А. дискредитував себе як працівника органів прокуратури, завдав шкоди авторитету прокуратури як державної інституції.

Небажання прокурора Лисика М.А. пройти медичне обстеження у межах досудового розслідування для перевірки законності встановлення йому II групи інвалідності скомпрометувало його як представника держави та підірвало довіру до органів прокуратури загалом.

Дії прокурора Лисика М.А. та інших прокурорів розцінюються суспільством та трактуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

За результатами службового розслідування 09 грудня 2024 року складено висновок службового розслідування щодо перевірки можливого зловживання прокурорами органів прокуратури під час отримання статусу особи з інвалідністю, який затверджено 13 грудня 2024 року виконувачем обов’язків Генерального прокурора, згідно якого підтвердити або спростувати опубліковану в медіа інформацію про використання прокурорами органів прокуратури своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей з метою отримання інвалідності неможливо без проведення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Виявлену під час службового розслідування інформацію про можливу необґрунтованість встановлення прокурорам інвалідності, у тому числі МСЕК не за місцем проживання спрямовано до управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції для подальшої перевірки в межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація). Прокурорам Офісу Генерального прокурора, якими здійснюється процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях №№ (конфіденційна інформація)  у разі отримання під час досудового розслідування відомостей, які вказують на наявність ознак дисциплінарного проступку в діях прокурорів з інвалідністю, необхідно ініціювати їх дисциплінарну відповідальність в межах строку, визначеного у ч. 4 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру».

За результатами службового розслідування 10 червня 2025 року складено висновок службового розслідування за фактом можливого вчинення прокурором Черкаської окружної прокуратури Черкаської області Лисиком М.А. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, згідно з яким під час службового розслідування підтверджено наявність фактів, що стали підставою для скерування виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 17 квітня 2025 року за
№ 07-359вих-25 до КДКП дисциплінарної скарги стосовно Лисика М.А. про вчинення дисциплінарного проступку.

 

5. Пояснення прокурора

 

Прокурором Лисиком М.А. надано пояснення щодо обставин, викладених у дисциплінарній скарзі.

Зокрема Лисик М.А. повідомив, що не заперечує факту своєї неявки до    ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у визначені в офіційних листах дати, а також підтвердив, що зазначені листи були йому вручені належним чином.

Водночас, на його переконання, листи, які надходили від керівництва обласної прокуратури, не стосувалися безпосередньої реалізації ним функцій прокурора, не містили посилань на конкретну норму закону, яка б прямо встановлювала його обов’язок прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження стаціонарного обстеження, та не роз’яснювали правових наслідків невиконання такого розпорядження.

Таким чином, Лисик М.А. вважав, що вказані листи не можуть розцінюватися як обов’язкові до виконання у межах його службових повноважень, а відтак їх невиконання не може бути кваліфіковане як дисциплінарний проступок.

Стосовно тверджень про нібито дискредитацію органів прокуратури він зазначив, що у засобах масової інформації відсутні будь-які критичні або негативні публікації, які б стосувалися особисто його. За словами Лисика М.А., посилання Голинського Я.О. на загальний суспільний резонанс щодо питання інвалідності прокурорів не має відношення до його особи.

Він також повідомив, що жодного разу не викликався безпосередньо медичним закладом для проходження повторного медичного огляду, а самостійно звернень до такого закладу не здійснював.

Прокурор зазначив, що статус особи з інвалідністю було надано йому у віці 31 рік. Підставою для цього стала (конфіденційна інформація). Передувала отриманню зазначеного статусу реформа органів прокуратури, розпочата саме у 2019 році, в межах якої здійснювалася масштабна атестація прокурорів з метою оцінки їх професійної компетентності, доброчесності та відповідності займаним посадам.

На переконання Лисика М.А., проведення такої реформи супроводжувалося значним психологічним напруженням серед працівників органів прокуратури.

За його словами, процедура встановлення інвалідності йому у 2019 році відбулася у законному порядку, на підставі направлення лікарів для проходження медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), без будь-якого впливу з його боку як прокурора.

Після отримання статусу особи з інвалідністю він спочатку отримував соціальну пенсію, подавши відповідну заяву про перерахунок з 2022 року  почав отримувати спеціальну пенсію відповідно до ст. 86 Закону України
«Про прокуратуру».

Крім того, питання наявності у нього інвалідності та отримання пенсійних виплат неодноразово ставали предметом публічного оприлюднення під час подання декларацій про доходи.

Так, Лисик М.А., відповідаючи на запитання членів Комісії, зазначив, що: за 2019 рік (соціальна пенсія) ним задекларовано 28 747 грн; за 2020 рік пенсію не зазначено у декларації НАЗК з технічних причин; за 2021 рік (соціальна пенсія) – 64 256 грн; за 2022 рік (спеціальна пенсія) – 130 931 грн; за 2023 рік (спеціальна пенсія) – 251 160 грн; за 2024 рік (спеціальна пенсія) – 277 960 грн.

Наразі Лисиком М.А. оскаржується в судовому порядку рішення
ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 29 липня 2025 року про позбавлення його статусу особи з інвалідністю II групи.

На його переконання, оскільки він має статус особи з інвалідністю з дитинства, встановлений безстроково, то не підлягає повторному медичному обстеженню. На його думку, зазначене питання регулюється абз. 14 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Лисик М.А. вважає, що дисциплінарна скарга є безпідставною, оскільки наведені у ній відомості не свідчать про вчинення ним дій, які порочать звання прокурора, можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, а також не містять даних про порушення ним правил прокурорської етики, у тому числі системного характеру.

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги, що він мав статус особи з інвалідністю, Лисик М.А. наголосив на відсутності у його діях будь-яких ознак дисциплінарного проступку.

 

6. Пояснення представників скаржника

 

Представник скаржника – перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 зазначив, що дисциплінарну скаргу та висновок члена Комісії підтримує у повному обсязі. Він наголосив, що за результатами проведеного службового розслідування Черкаською обласною прокуратурою встановлено факти порушення прокурором Лисиком М.А. вимог Закону
№ 1697-VII та Кодексу професійної етики і поведінки прокурорів, що свідчить про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку.

Також зазначив, що окремі прокурори органів прокуратури Черкаської області пройшли переогляд у медичному закладі, за результатами якого підтверджено наявність інвалідності. Водночас прокурор Лисик М.А. до керівництва обласної прокуратури із проханням про сприяння у прибутті до медичного закладу та проходженні переогляду не звертався.

Представник скаржника – начальник відділу роботи з кадрами та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_2 звернула увагу, що питання набуття прокурорами статусу інвалідності отримало широке висвітлення у засобах масової інформації, що негативно позначилося на діловій репутації органів прокуратури як державної інституції.

Вона також зазначила, що з Офісу Генерального прокурора надходили листи, в яких містилася інформація про кримінальне провадження з цього питання та наведено конкретний перелік прокурорів, які зобов’язані були з’явитися до медичного закладу для проходження переогляду. У зазначених листах роз’яснювалися й наслідки неявки. Листи виконувача обов’язків керівника обласної прокуратури майже дослівно відтворювали зміст таких листів і їх доведено до відома прокурорів, у тому числі і Лисика М.А. Таким чином, зазначені документи були офіційним інструментом забезпечення належного виконання вимог закону та сприяння прокурорам у підтвердженні законності встановлених груп інвалідності.

 

7. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

 

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,
15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

У ст. 1 Кодексу зазначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У ст. 3 Кодексу зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

У ст. 4 Кодексу визначені основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

У ст. 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від
будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві як відомо, немає визначень понять гідності й честі що є цілком закономірним. Але незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який б суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У ст. 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до ст. 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі ст. 33 Кодексу, прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розд. I п. 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69 до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції» і
«Про прокуратуру».

Ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас ст. 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй резолюції від 25 грудня  2008 року № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони займають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя.

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Лисика М.А. Комісія виходить з такого.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно коментаря до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року
№ 36, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня            2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в п. 2 ст. 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного Комісія дійшла висновку, що втручання у право приватності, передбачене у ст. 8 Європейської Конвенції у даному випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Лисика М.А. перевіряються Комісією виключно через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого
ст. 43 Закону № 1697 VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Таким чином, прокурор Лисик М.А., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного із незаконним отриманням інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мав обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість він проігнорував неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичного закладу у визначені дати, не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення групи інвалідності.

Прокурор Лисик М.А., маючи значний стаж роботи на посаді прокурора, допустив демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Його поведінка є пасивною формою сприяння поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, спричиняє підриву суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи, особливо у період дії особливого правового режиму – воєнного стану.

Належної реакції з боку Лисика М.А. не було, адже ним до теперішнього часу не проявлено ініціативи щодо підтвердження законності встановлення йому інвалідності, хоча він мав для цього реальну можливість.

Неприбуття прокурором Лисиком М.А. 04 грудня 2024 року та у період
з 18 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах медичного закладу Комісією розцінюється як неповажна, оскільки ним не надано належних доказів поважності неявки, а висловлено свою категоричну позицію щодо небажання проходити таке медичне обстеження у стаціонарі відповідного медичного закладу, що засвідчує фактичне ухилення від його проходження. Така поведінка свідчить про нехтування посадовими обов’язками, небажання вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю. Зазначене об’єктивно дискредитує статус прокурора, суперечить засадам професійної етики та підриває авторитет органів прокуратури в цілому.

Також Комісією враховано, що 28 квітня 2025 року прокурору
Лисику М.А. в черговий раз було повідомлено про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження обстеження у період з 14 квітня до           29 травня 2025 року. Проте Лисиком М.А. зазначене повідомлення також було проігнороване.

Більше того, невизнання ним своєї відповідальності, ігнорування наслідків своєї поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я чи керівництво свідчить про неусвідомлення етичної природи своїх порушень та повну неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Щодо доводів прокурора про відсутність у ЗМІ публікацій із прямим згадуванням його прізвища, необхідно зазначити, що така обставина не спростовує факту наявності суспільного резонансу навколо теми отримання інвалідності працівниками органів прокуратури. З огляду на його службове становище та підвищені етичні стандарти, навіть непряма участь у подібному публічному обговоренні зобов’язувала Лисика М.А. вжити активних заходів для підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності, зокрема шляхом проходження повторного медичного огляду. Відсутність згадки прізвища саме Лисика М.А. у медіа не усуває обов’язку прокурора реагувати належним чином, оскільки йдеться про державну інституцію, авторитет якої формується через поведінку кожного її працівника.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, коли до державних службовців, і особливо до прокурорів, ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

          Водночас неприбуття Лисика М.А. упродовж тривалого часу, а саме до     29 травня 2025 року, обґрунтовано породжувало сумніви щодо дійсності II групи інвалідності, встановленої безстроково. У таких випадках природно виникає припущення, що відсутність готовності підтвердити законність набутого статусу може свідчити про його неправомірність. Під сумнів ставиться не лише сам статус інвалідності, а й пов’язані з ним соціально-правові гарантії, зокрема можливість отримання ним пенсії по інвалідності, яка отримувалася ним з       2019 року.

          У 2022 році після фактичного набуття ним 10-річного стажу роботи в органах прокуратури йому була призначена пенсія відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII, яка передбачає призначення пенсії по інвалідності прокурорам з інвалідністю I чи II групи за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Згідно з ч. 2 ст. 86 цього ж Закону, пенсія призначається у розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Така послідовність подій – досягнення 10-річного стажу роботи в органах прокуратури, встановлення інвалідності II групи, а саме інвалідності з дитинства у 31-річному віці, а також подальше призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону 1697-VII, об’єктивно викликає сумніви щодо обґрунтованості та добросовісності набуття відповідного статусу.

          Посилання прокурора Лисика М.А. на те, що він не повинен був проходити повторне обстеження у зв’язку з наявністю статусу особи з інвалідністю II групи з дитинства, суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України                         від 15 листопада 2025 року № 1338, на яку він посилався у своїх поясненнях.

Комісія зазначає, що в той момент, коли Лисик М.А. обрав модель поведінки пасивного характеру  він керувався суб’єктивною думкою, власним переконанням, яке не було об’єктивним та не було підтверджено жодними фактами. Таким чином, прокурор діяв усупереч вимогам ст. 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами і усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор порушив і один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у ст. 4 Кодексу, п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1697-VII – принцип об’єктивності. Такі дії прокурора Лисика М.А., які прямо пов’язані з суспільним резонансом та невдоволенням діяльністю органів прокуратури є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Таким чином, за результатами перевірки Комісією встановлено, що прокурор Лисик М.А. порушив вимоги п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 17, ч. 3, п. 4    ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VII, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Лисиком М.А. дисциплінарного проступку підтверджено:

- висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Лисика М.А. на підставі наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 06 травня 2025 року № 52;

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури;

- поясненнями прокурора Лисика М.А.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Лисиком М.А дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги наступне.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Лисиком М.А. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

Оцінивши діяльність прокурора Лисика М.А. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Так, початком вчинення дисциплінарного проступку прокурором
Лисиком М.А. слід вважати 25 листопада 2024 року (ознайомлення з листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури
№ 07-792 вих-24 про необхідність його прибуття до медичного закладу), а закінченням 30 травня 2025 року (наступний день після закінчення періоду коли він мав прибути відповідно до листа виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 28 квітня 2024 року, з яким він був ознайомлений).

З огляду на викладене, строк притягнення прокурора Лисика М.А. до дисциплінарної відповідальності не минув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо визначення виду дисциплінарного стягнення, що має бути застосоване до
Лисика М.А., з огляду на вимоги ч. 3 ст. 48 Закону № 1697-VII, Комісією взято до уваги відсутність застосованих дисциплінарних стягнень і тривалий час роботи в органах прокуратури.

З іншого боку, Комісією врахована поведінка Лисика М.А., яка є усвідомленим грубим порушенням не тільки вимог закону, але й правил прокурорської етики, нехтуванням посадовими обов’язками, небажанням вжити заходів для збереження власної ділової репутації. Також вона є свідченням відсутності у Лисика М.А. належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю. Вказані дії об’єктивно дискредитують статус прокурора, суперечать засадам професійної етики та підривають авторитет і довіру до органів прокуратури загалом.

Вчинений прокурором Лисиком М.А. дисциплінарний проступок, не сумісний з подальшим зайняттям ним посади в органах прокуратури, тому наявні підстави для прийняття рішення про неможливість подальшого обіймання ним посади прокурора.

У п. 1 ч. 4 ст. 49 Закону №1697-VII зазначено, що за результатами дисциплінарного провадження може бути прийнято рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора), якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно прокурора
Лисика М.А., Комісія дійшла висновку, що для досягнення мети дисциплінарного провадження немає підстав для застосування більш м’яких видів стягнення, передбачених ч. 1 ст. 49 Закону № 1697-VII.

Тому, пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку, достатнім, необхідним та справедливим буде накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення,
не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 47-50, 77, 78 Закону  
№ 1697-VII, п.п. 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

                                                        В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора Черкаської окружної прокуратури Черкаської області Лисика Максима Анатолійовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копії рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Черкаської окружної прокуратури Черкаської області та прокурору Лисику М.А.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.