Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія, КДКП) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Міхеда О.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора відділу забезпечення процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Черкаської обласної прокуратури Заглядової Жанни Олегівни у дисциплінарному провадженні №07/3/2-308дс-50дп-25,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

4.  Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Мавроді В.В., прокурора
Заглядову Ж.О, її представника – адвоката ОСОБУ_1, представників скаржника ОСОБУ_2, ОСОБУ_3, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики. Аналогічні резонансні публікації стосувалися прокурорів Черкаської області, яким було встановлено групи інвалідності з подальшим призначенням пенсійних виплат.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України.

В органах прокуратури також було виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань, 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБОУ), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБО України вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Прокурорами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні
№ (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частинами другою та четвертою статті 358, частиною третьою статті 369 КК України.

На виконання вказаного рішення РНБО 25 жовтня 2024 року прокурором Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні, доручено Міністерству охорони здоров’я України провести перевірку відповідності рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів. Зокрема, перевірка має включати експертизу кожної справи МСЕК та проведення особистого переогляду. Крім того, доручено з’ясувати наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

МОЗ України доручено здійснити таку перевірку та переогляд в
ДУ  Укрдержндімспі МОЗ України,  який розташовано у м. Дніпро.

Згодом до Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» щодо необхідності забезпечення прибуття окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, у тому числі прокурора Заглядової Ж.О., для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу.

Згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної МСЕК № 2
від 30.07.2015 № 191247 Заглядовій Ж.О. встановлено інвалідність II групи безтерміново у зв’язку із наявністю загального захворювання.

В межах реалізації рішення РНБО до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора
від 21 листопада 2024 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), прокурорам, згідно зі списком та графіком, необхідно прибути до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

У зазначеному листі прокурорам зі статусом особи з інвалідністю, у тому числі і Заглядовій Ж.О. запропоновано прибути для проходження обстеження у тривалий, достатній для коригування робочого графіка час.

Зокрема, Заглядовій Ж.О. було визначено дату прибуття – 25 листопада 2024 року. Про це її персонально повідомлено листом Черкаської обласної прокуратури від 22 листопада 2024 року № 07-174вн-24, з яким вона ознайомилася під підпис.

Листом до «Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» та до Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Заглядова Ж.О. повідомила про неможливість свого прибуття до медичного закладу 25 листопада 2024 року, в силу свого негативного стану здоров’я. Також прокурор додала, що погоджується пройти повторний медичний огляд, тому просить перенести його проведення на іншу дату та повідомити заздалегідь.

Згодом, 16 грудня 2024 року Черкаська обласна прокуратура отримала повторний лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Заглядовій Ж.О. необхідно прибути до медичного закладу у період з 18 грудня 2024 року
до 17 січня 2025 року.

18 грудня 2024 року прокурору Заглядовій Ж.О. повторно надіслано персональне повідомлення виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури з роз’ясненням наслідків відмови від проходження обстеження, а 09 січня 2025 року – нагадування, яке також містило роз’яснення щодо необхідності дотримання правил прокурорської етики з повідомленням про  наслідки відмови від проходження медичного огляду, з яким вона ознайомилась під підпис.

Після цього до Черкаської обласної прокуратури втретє надійшло доручення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 09 січня 2025 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Заглядовій Ж.О., необхідно прибути до медичного закладу для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 10 до 18 січня 2025 року.

Втретє вимоги щодо обов’язкового проходження огляду доведено листом від 14 січня 2025 року № 07-45вн-25. У прокурора Заглядової Ж.О. встановлено наявність листка непрацездатності у період з 09 до 13 січня 2025 року у зв’язку з захворюванням.

 Також прокурора зобов’язано надати пояснення щодо причин неявки. У своїх поясненнях Заглядова Ж.О. підтвердила свою обізнаність про необхідність проходження медичного обстеження та зазначила, що має обґрунтовані сумніви в об’єктивності та неупередженості зазначеної медичної установи. Вважала, що негативне рішення стосовно неї вже прийнято і без проходження обстеження. Повідомила, що будь-яких процесуальних документів окрім листів обласної прокуратури щодо необхідності проходження нею медичного обстеження їй не надавалось.

Листом Черкаської обласної прокуратури на запит члена Комісії повідомлено, що відповідно до даних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщені на Єдиному державному реєстрі декларацій осіб,  уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Заглядова Ж.О. отримувала дохід у вигляді пенсії з 2015 року. Сумарно з 2015 до 2024 року Заглядова Ж.О. отримала пенсію у розмірі 1 645 143 гривень.

На виконання доручення прокурора Черкаської області від 09.11.2015 витребовувались копії індивідуальних програм реабілітації інвалідів, яку було надано і прокурором Заглядовою Ж.О.

Згідно з пунктом 14 Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 757, в редакції, яка діяла на час встановлення Заглядовій Ж.О. інвалідності та включно до 30.03.2022, МСЕК або ЛКК (Лікарсько-консультативна комісія) під час чергового огляду особи з інвалідністю за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше ніж один раз на два роки, мали переглядати реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою.

Пунктами 17 та 19 індивідуальної програми реабілітації інваліда Заглядової Ж.О., яку вона надала в 2015 році, визначалась дата контролю інваліда за програмою реабілітації 30.07.2017. Однак надалі індивідуальні програми реабілітації прокурор не надавала.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 03.12.2009 визначає, що ІПР (Індивідуальна програма реабілітації) є обов’язковою до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача.

З приводу виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда Заглядова Ж.О. письмово до кадрового підрозділу чи до відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб не зверталась.

Відповідно до довідки, складеної начальником відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3, прокурор Заглядова Ж.О. перебувала на амбулаторному лікуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, пов’язаною з хворобою у 2014 році – 16 календарних днів; у 2015 році – 9 календарних днів; у 2016 році – 21 календарний день; у 2017 році – 15 календарних днів; у 2018 році – 14 календарних днів; у 2019 році – 20 календарних днів; у 2020 році – 73 календарні дні; у 2021 році – 26 календарних днів; у 2022 році – 31 календарний день; у 2023 році – 43 календарні дні; у 2024 році – 8 календарних днів; у 2025 році – 10 календарних днів.

 

4.1 Короткий зміст висновку службового розслідування

 

5.  Пояснення прокурора та її представника

 

Прокурор Заглядова Ж.О. не заперечила фактичні обставини щодо її неявки на обстеження та зазначила, що не мала наміру ухилятися від проходження медичного огляду. Водночас вона просить врахувати поважні причини неявки. Зокрема, лист із повідомленням про необхідність прибуття на обстеження вона отримала 22 листопада 2024 року (п’ятниця), тоді як сам візит було призначено на 25 листопада (понеділок). На її думку, через такий короткий термін і погіршення стану здоров’я внаслідок гіпертонічного кризу здійснити візит було неможливо. Пояснення про неможливість прибуття було надано керівництву через ІС «Система електронного документообігу органів прокуратури України» (далі – ІС СЕД), де вона повідомила про погіршення стану здоров’я. Також рекомендованими листами через АТ «Укрпошта» направила пояснення до медичного центру та до Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора.

Індивідуальна програма реабілітації є обов’язковою до виконання виключно для відповідної установи, тоді як для самої особи з інвалідністю її положення мають рекомендаційний характер. Обов’язковість оновлення програми кожні два роки чинним законодавством не передбачена. Коригування програми здійснюється лікарями виключно за наявності змін у стані здоров’я або відповідно до медичних показань. У затвердженій індивідуальній програмі реабілітації, з урахуванням встановленого діагнозу, для неї не було передбачено необхідності адаптації робочого місця. Вказаною програмою передбачено лише перебування на диспансерному обліку та лікування в умовах денного стаціонару, в якому вона перебуває періодично з 2004 року. Відтак, починаючи з 2017 року, нова програма їй не надавалась, оскільки медичних підстав для цього не було.

Щодо отримання пенсійних виплат Заглядова Ж.О. зауважила, що отримувала соціальну пенсію по інвалідності, а після набуття права на спеціальну пенсію відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII (після досягнення 10-річного стажу роботи в органах прокуратури) - почала отримувати відповідні виплати, які витрачала на своє лікування.  Проте з липня 2025 року виплату пенсії припинено у зв’язку зі скасуванням встановленої їй групи інвалідності. Як вбачається з витягу, який було надано Заглядовою Ж.О. безпосередньо на засіданні Комісії, з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23 липня 2025 року, інвалідність скасовано через її неявку до Центру оцінювання функціонального стану особи та відсутність виключних підстав для перенесення строків медичних обстежень.

Прокурор наголосила, що у 2020 році за фактом правомірності отримання інвалідності прокурорами було відкрите кримінальне провадження. У межах  вказаного кримінального провадження Центральна МСЕК МОЗ України здійснила перевірку її медичних документів і підтвердила законність встановлення II групи інвалідності безстроково.

Оцінка стану її здоров’я вимагає проведення таких інструментальних методів дослідження, як магнітно-резонансна томографія (МРТ) та комп’ютерна томографія (КТ). Відповідно до медичних рекомендацій, зазначені процедури не повинні проводитися частіше одного разу на рік через променеве навантаження, за винятком загрозливих для життя ситуацій. Окрім того, Заглядова Ж.О. пояснила, що має схильність до панічних атак під час перебування в замкнених просторах медичного обладнання, що суттєво ускладнює проходження таких обстежень. З огляду на це, останнє дослідження вона пройшла у 2024 році в місті Черкаси, і з медичної точки зору проходження нового МРТ або КТ у грудні 2024 – січні 2025 років було не рекомендовано.

Саме з огляду на наявні медичні обмеження Заглядова Ж.О. не мала фізичної змоги з’явитися до Центру оцінювання функціонального стану особи раніше. Разом з тим, проявляючи належну добросовісність та бажання підтвердити обґрунтованість встановленої їй інвалідності, у вересні 2025 року, коли її фізичний стан дозволяв безпечно пройти обстеження, вона особисто ініціювала звернення до ДУ «Укрдержндімспі» МОЗ України. Відповідним листом від 26 вересня 2025 року вона звернулась із проханням провести медичне дослідження її стану здоров’я для об’єктивної оцінки правомірності рішення МСЕК від 2015 року. Проте станом на момент розгляду питання Комісією, відповіді на вказане звернення або запрошення до проходження повторного обстеження Заглядова Ж.О. не отримала.

          Також вона зауважила, що всі попередні листи, якими її викликали на переобстеження, не містили належного правового обґрунтування. Зокрема, до жодного з них не було додано документів, які б підтверджували законність та обов’язковість виклику, зокрема ухвали суду або відповідні постанови. Посилання на наявність таких актів у тексті листів залишалися без належного документального підтвердження, зокрема без долучення копій відповідних процесуальних документів, що позбавляло її можливості належним чином оцінити правову природу висунутих вимог та реалізувати свої процесуальні права. У зв’язку з цим Заглядова Ж.О. обґрунтовано вважала, що зазначені листи мали лише рекомендаційний характер, не відповідали порядку, встановленому законодавством.

          Представник прокурора – ОСОБА_1 також надав свої пояснення, зокрема щодо характеристики прокурора Заглядової Ж.О. Він зазначив, що вона не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, неодноразово заохочувалась керівництвом обласної прокуратури та обіймала керівні посади. Також у засобах масової інформації відсутня будь-яка негативна інформація, яка б свідчила про поведінку, що порочить її честь, звання чи гідність як працівника органів прокуратури. Враховуючи сукупність наведених фактів та пояснень прокурора, ОСОБА_1 просив закрити дисциплінарне провадження стосовно Заглядової Ж.О.

 

6. Пояснення представників скаржника

 

У своїх поясненнях ОСОБА_2 наголосила, що діяльність прокурора ґрунтується на принципах неухильного дотримання вимог професійної етики, поведінки та присяги прокурора. Прокурор зобов’язаний діяти в межах та на підставі законів України, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника органів прокуратури, та не шкодити авторитету держави. На її думку, Заглядова Ж.О. як досвідчений прокурор усвідомлювала покладені на неї обов’язки та мала самостійно вжити заходів для проходження медичного обстеження, а також довести обґрунтованість встановлення їй інвалідності у 2015 році.

У зв’язку з цим ОСОБА_2 висловила думку про наявність у діях Заглядової Ж.О. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, та просила притягнути її до дисциплінарної відповідальності.

Представник скаржника — начальник відділу роботи з кадрами та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3. зазначила про наявність у діях прокурора Заглядової Ж.О. ознак дисциплінарного  проступку передбаченого пунктами 5,6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII. Зокрема, вона звернула увагу на склад дисциплінарного порушення, передбаченого пунктом 5, який складається з двох складових: по-перше - вчинення дій, що порочать звання прокурора, по-друге - вчинення дій, що можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Під діями, що порочать звання прокурора, слід розуміти порушення вимог, обмежень або заборон, встановлених чинним законодавством, зокрема Законом №1697-VII. Що стосується дій, які можуть викликати сумнів в об’єктивності прокурора, то вони повинні оцінюватися через призму статті 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурора. Згідно з цією нормою, прокурор зобов’язаний діяти об’єктивно у взаєминах з органами влади, громадськістю та окремими особами, усвідомлювати значущість прокурорської діяльності, а також міру своєї відповідальності перед суспільством.

Щодо пункту 6 статті 43 Закону №1697-VII, яким передбачено відповідальність за систематичне порушення правил прокурорської етики, ОСОБА_3 наголосила, що під «систематичністю» слід розуміти неодноразове, протягом тривалого часу, ігнорування вимог Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, що свідчить про стійке нехтування етичними стандартами, притаманними професії прокурора.

 

7.    Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Оцінивши діяльність прокурора Заглядової Ж.О. на предмет відповідності наведеним вимогам Комісія дійшла висновку про наявність порушень нею приписів чинного законодавства, що обґрунтовується наступним.

Дисциплінарне провадження відкрито у зв’язку з наявністю ознак вчинення прокурором Заглядовою Ж.О. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно встановити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики — як у службовій, так і в приватній сфері — що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема до підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно з Коментарем до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23.11.2022 № 36, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «правила прокурорської етики» є ширшим, ніж вимоги розділу IV Кодексу, й охоплює правила професійної діяльності в усіх аспектах, вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя; такий стандарт покликаний бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності та ввічливості й сприяти довірі й повазі до органів прокуратури.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлена заборона збирати, зберігати, поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. Рішенням Конституційного суду України від 20 січня 2012 року у справі №1-9/2012 було розтлумачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу, зокрема, слід відносити (серед іншого) і інформацію про стан здоров’я, відомості про події та явища, що відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній і діловій та інших сферах життя особи, - за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Підпункт «е» пункту першого частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» відносить посадових осіб та службових осіб органів прокуратури до осіб, які уповноваженні на здійснення функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Заглядова Ж.О. має статус прокурора, і відповідно до статті 19 цього Закону на неї покладено обов’язок неухильного дотримання Присяги прокурора. Склавши Присягу (стаття 36 Закону № 1697-VII), прокурор зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм і правил прокурорської етики як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою. Прокурор повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег і суспільства; його поведінка має відповідати загальноприйнятим етичним нормам.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі професійної етики,
Заглядова Ж.О. не повинна допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам; вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури; допускати дії/бездіяльність, що завдають шкоди честі та гідності прокурорської професії та формують негативне суспільне уявлення про прокурорів.

Прокурор Заглядова Ж.О., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного з фактами можливого незаконного отримання інвалідності прокурорами, мала обов’язок не лише формально дотримуватися вимог закону, а й вжити всіх необхідних заходів для захисту своєї особистої репутації та збереження авторитету органів прокуратури. Натомість вона проігнорувала неодноразові письмові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явилася до медичної установи та не забезпечила публічного спростування сумнівів у законності встановлення їй групи інвалідності.

Такими діями прокурор допустила демонстративну неповагу до етичних стандартів поведінки, не вжила передбачених законодавством заходів для збереження власної ділової репутації та репутації органів прокуратури. Її пасивна позиція фактично сприяла поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, підриває суспільну довіру до державної інституції та створює враження толерування корупційних ризиків у системі.

За наслідками наведених обставин, у медійному просторі поширено значну кількість негативних публікацій, що стосуються питання законності встановлення інвалідності прокурорам в Черкаській та Хмельницькій областях, зокрема :

•         https://www.anticor.foundation/novyny/10846/ 

•         https://www.unian.ua/incidents/prokurori-invalidi-masovo-zafiksovani-v-cherkaskiy-oblasti-skandal-z-msek-12797373.html

•         https://suspilne.media/cherkasy/864481-na-cerkasini-visokij-vidsotok-prokuroriv-z-invalidnistu-ofis-genprokurora/

•         https://viche.ck.ua/region/invalidnist-mayut-shhonajmenshe-523-prokurory-bilshist-otrymaly-yiyi-shhe-do-pochatku-povnomasshtabnoyi-vijny/

•         https://hromadske.ua/suspilstvo/233416-naybilshe-prokuroriv-iaki-maiut-invalidnist-narazi-vyiavyly-na-cherkashchyni-ta-khmelnychchyni-ohp

•         https://procherk.info/news/7-cherkassy/122905-cherkaska-oblast-odna-z-pershih-za-kilkistju-osib-z-invalidnistju-sered-prokuroriv

•         https://bastion.tv/prokurori-invalidi-posadovci-msek-bezpidstavno-vstanovili-prokuroram-invalidnist_n67492

Належної реакції на ситуацію з боку Заглядової Ж.О. не було. Вона не проявила ініціативи щодо підтвердження законності набутого статусу особи з інвалідністю, хоча мала таку можливість. Надані нею листки непрацездатності не звільняли від обов’язку діяти сумлінно й доброчесно, тим більше, що зібрані матеріали свідчать про короткочасність періоду тимчасової непрацездатності — лише 5 календарних днів (з 09 до 13 січня 2025 року). Така тривалість не могла унеможливити її прибуття до медичного закладу, коли їй неодноразово надсилалися листи з вимогою пройти обстеження. Отже, наявні підстави вважати, що прокурор без належного обґрунтування затягувала виконання законних вимог керівництва і фактично ухилялася від проходження повторного медичного огляду.

Висловлені Заглядовою Ж.О. сумніви щодо об’єктивності роботи медичного центру у м. Дніпро, які полягали у тому, що ця установа нібито упереджено підходить до прийняття рішень, які фактично ухвалюються наперед, Комісія сприймає як спробу поставити під сумнів компетенцію та законність діяльності спеціалізованого органу, уповноваженого державою на здійснення медико-соціальної експертизи. Водночас, рішенням МОЗ України виконання функцій Центральної МСЕК, зокрема щодо розгляду оскаржень та проведення перевірок обґрунтованості рішень, прийнятих МСЕК регіонального рівня, повністю передано до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ в місті Дніпро, і сумніви Заглядової Ж.О. у неупередженості цієї установи не можуть бути прийняті як об’єктивна підстава для відмови від проходження обстеження.

Наведені Заглядовою Ж.О. аргументи та сумніви щодо медичного центру у м. Дніпро не підкріплені жодними належними доказами, що підтверджували б факти упередженості чи неправомірності дій цієї установи. Навпаки, відмова від співпраці з компетентним органом у поєднанні з такими заявами може розцінюватися як свідоме ухилення від перевірки обґрунтованості встановленого статусу інвалідності.

У своїх поясненнях Заглядова Ж.О. посилалася на те, що у 2020 році в межах кримінального провадження № (конфіденційна інформація) Центральна МСЕК МОЗ України перевірила її медичні документи та підтвердила законність встановлення II групи інвалідності безстроково. Однак цей факт Комісія не може вважати та не сприймає як безумовне підтвердження правомірності набутого статусу. Перевірка проводилася у межах кримінального провадження і стосувалася стану здоров’я Заглядової Ж.О. на конкретно визначений момент п'ятирічної давності, отже не може гарантувати незмінність обставин у майбутньому. Навіть безстрокове встановлення інвалідності не виключає права держави та роботодавця перевіряти її актуальність у зв’язку з новими обставинами та суспільним резонансом. Таким чином, посилання на перевірку 2020 року не звільняло прокурора від обов’язку підтвердити законність свого статусу.

Щодо доводів прокурора про відсутність у ЗМІ публікацій із прямим згадуванням її прізвища, слід зазначити, що така обставина не спростовує факту наявності суспільного резонансу навколо теми отримання інвалідності працівниками органів прокуратури. З огляду на її службове становище та підвищені етичні стандарти, навіть непряма участь у подібному публічному обговоренні зобов’язувала Заглядову Ж.О. вжити активних заходів для підтвердження законності встановленої їй групи інвалідності, зокрема шляхом проходження повторного медичного огляду. Відсутність згадки прізвища саме Заглядової Ж.О. у медіа не звільняє прокурора від обов’язку реагувати належним чином, оскільки йдеться про інституцію, авторитет якої формується через поведінку кожного її працівника.

У 2016 році, після фактичного набуття необхідного 10-річного стажу роботи в органах прокуратури, її пенсія була збільшена відповідно до частини дев’ятої статті 86 Закону № 1697-VII, яка передбачає призначення пенсії по інвалідності прокурорам з інвалідністю I чи II групи за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Згідно з частиною другою статті 86 цього ж Закону, пенсія прокурорам призначається у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Така послідовність подій – встановлення інвалідності, призначення пенсії та її подальше збільшення після досягнення необхідного стажу об’єктивно викликає питання щодо обґрунтованості та добросовісності набуття відповідного статусу.

Комісія не вбачає належного обґрунтування у доводах прокурора Заглядової Ж.О. про неможливість прибуття до медичного закладу у зв’язку зі станом здоров’я.

Заглядова Ж.О. не надала жодного медичного документа чи іншого офіційного підтвердження, яке б об’єктивно засвідчувало наявність у неї такого стану здоров’я, що виключав би можливість фізичного прибуття до медичної установи.

При цьому ні органи, які направляли запрошення, ані медичні установи не вимагали обов’язкового проходження обстежень як МРТ та КТ під час виклику. Відповідно до статті 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», застосування будь-яких методів діагностики, профілактики чи лікування можливе лише за наявності інформованої згоди пацієнта. Йшлося виключно про необхідність особистої явки до медичного закладу з наявними медичними документами, зокрема результатами попередніх обстежень, з метою об’єктивного аналізу стану здоров’я та встановлення наявності або відсутності підстав для підтвердження групи інвалідності. Жодних примусових процедур чи діагностичних маніпуляцій не передбачалося.

Прокурор Заглядова Ж.О. могла з’явитися до медичної установи без наміру проходити нові обстеження — лише для подання наявних документів і надання усних чи письмових пояснень. Якби вона прибула до закладу охорони здоров’я з усіма медичними довідками та повідомила безпосередньо на місці про можливість проходження наступного обстеження не раніше вересня 2025 року, це фактично відповідало б поставленим перед нею вимогам.

На засіданні Комісії прокурором Заглядовою Ж.О. заявлено клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження всіх наявних у неї документів щодо стану здоров’я. Водночас члени Комісії не володіють спеціальними знаннями у сфері медицини, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення або скасування інвалідності, так само як і не здійснюють аналіз змісту медичної документації по суті. Натомість
Заглядова Ж.О. мала можливість надати всю наявну медичну документацію безпосередньо до відповідного медичного центру в установлені строки, однак цього не зробила.

Таким чином, її неявка до медичного закладу не була об’єктивно виправданою, а посилання на стан здоров’я та очікування вересня для проходження нових процедур не спростовують факту невиконання законної вимоги про явку до медичного центру. Отже, зазначені дії призвели до скасування Заглядовій Ж.О. встановленої групи інвалідності, що підтверджується наданим нею витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23 липня 2025 року.

У сукупності наведені обставини свідчать про те, що прокурор 
Заглядова Ж.О. не виявила належної ініціативи для підтвердження законності встановлення їй групи інвалідності, фактично ухилялася від проходження повторного огляду, не вжила заходів для захисту власної репутації та репутації прокуратури. Така поведінка суперечить засадам професійної етики, підриває довіру суспільства до органів прокуратури та дискредитує статус прокурора, особливо у період дії воєнного стану.

- висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Заглядової Ж.О. на підставі наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 08 травня 2025 року № 68;

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури;

-   поясненнями прокурора Заглядової Ж.О;

-   листом ДУ Укрдержндімспі МОЗ України до Комісії від 05 червня 2025 року;

- витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23 липня 2025 року.

Притягнути прокурора відділу забезпечення процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Черкаської обласної прокуратури Заглядову Жанну Олегівну до дисциплінарної відповідальності та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копію рішення направити Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Заглядовій Ж.О., а також керівнику Черкаської обласної прокуратури.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення їй чи отримання нею поштою копії рішення.