Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має. Неодноразово заохочувалася керівником обласної прокуратури.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Комісії 22 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури Голинського Я.О. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Бурлакою О.М., яку автоматизованою системою розподілено члену Комісії Куриленку Д.В., яким     30 квітня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-318дс-48дп-25 та проведено перевірку викладених у ній обставин.

Копію згаданого рішення 30 квітня 2025 року надіслано прокурору  Бурлаці О.М., а також особі, за скаргою якої відкрито провадження.

Комісією 11 червня 2025 року прийнято рішення № 116дп-25 про продовження строку перевірки у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-318дс-48дп-25 стосовно прокурора Бурлаки О.М. на один місяць.

На підставі матеріалів, зібраних за результатами перевірки, членом Комісії Куриленком Д.В. 22 серпня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Бурлаки О.М., який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Бурлаку О.М. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

Засідання Комісії, призначене на 10 вересня 2025 року перенесено, у зв’язку з тим, що прокурор Бурлака О.М. не з’явився на засідання Комісії.

Крім того, відповідно до вимог статті 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняте              27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів з подальшими змінами,  Комісією розгляд висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора продовжено на один місяць. 

У засіданні Комісії 24 вересня 2025 року взяли участь представники скаржника – заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА-1 та начальник відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури ОСОБА-2, які у повному обсязі підтримав доводи дисциплінарної скарги та вказали на наявність підстав для притягнення прокурора Бурлаки О.М. до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, ОСОБА-1 заявила клопотання про долучення до дисциплінарного провадження листів Офісу Генерального прокурора від 22 серпня 2025 року та ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 08 серпня 2025 року про забезпечення явки прокурорів Черкаської області до медичного закладу для проходження огляду, яке Комісією задоволено.

Прокурор Бурлака О.М. заявив клопотання про перенесення засідання Комісії, у зв’язку з тим, що його представнику скаржником несвоєчасно надано відповідь на адвокатський запит, який він отримав лише сьогодні та не мав можливості з ним належним чином ознайомитися, яке Комісією  відхиллено, а також клопотання про проведення засідання Комісії у закритому режимі, яке Комісією задоволено.

Також Бурлака О.М. не погодився із доводами викладеним у дисциплінарній скарзі та висновку члена Комісії щодо наявності підстав для  притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки йому особисто у встановленому КПК України порядку жодного виклику про необхідність прибуття до медичного закладу для підтвердження наявної групи інвалідності не надходило, відповідно він повторне медичне обстеження не проходив.  

Крім того, він вказав, що листи Офісу Генерального прокурора, та керівництва обласної прокуратури, про необхідність його прибуття до медичного закладу для проходження додаткового обстеження містили рекомендаційний характер.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

 

Скаржником зазначено, що прокурору Бурлаці О.М. рішенням Черкаської обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 (далі – МСЕК)  довідка до акта огляду  серії (конфіденційна інформація) від 20 липня 2020 року встановлено другу групу інвалідності, безтерміново, яку він використав для подальшого призначення пенсії по інвалідності.

Офісом Генерального прокурора та керівництвом обласної прокуратури прокурору Бурлаці О.М. неодноразово пропонувалось пройти обстеження в умовах стаціонару у ДУ «Український державний  науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі – медичний заклад, ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»).

Зокрема, відповідно до листа виконувача обов’язків керівника обласної прокуратури від 25 листопада 2024 року на виконання вимог прокурора Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 27, частиною 2, частиною 4 статті 258, частиною 3 статті 369 КК України, необхідно прибути 04 грудня 2024 року до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження медичного обстеження,  з яким він ознайомився особисто 25 листопада 2024 року.

Повторно листами виконувача обов’язків керівника обласної прокуратури від 18 грудня 2024 року, 09 січня 2025 року та від 14 січня 2025 року, з якими він своєчасно та особисто ознайомився,  Бурлаці О.М.  повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу для проходження обстеження з 18 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року.

Водночас Бурлака О.М. упродовж тривалого часу вказані вимоги Офісу Генерального прокурора та керівництва обласної прокуратури проігнорував.

Згідно з наявною інформацією, Бурлака О.М. у визначені дати
(з 04 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року) до  медичного закладу не прибув, обстеження не пройшов, та ухилився від виконання вищевказаних вимог. 

Скаржник вважає, що за таких обставин у діях прокурора Бурлаки О.М.  вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру (далі – Закон               № 1697‑VII), а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької та Черкаської областей, що свідчило про можливі корупційні ризики.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності коштом Державного бюджету України. В органах прокуратури також було виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань, 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБО України вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

За вищевказаними фактами прокурорами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація).

Під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні прокурором відділу Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора до Черкаської обласної прокуратури скеровано лист від 25 жовтня 2024 року про необхідність  проведення перевірки щодо встановлення працівникам органів прокуратури Черкаської області груп інвалідності та необхідності прибуття до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проведення обстеження.

Відповідно до постанови старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань від 31 січня 2025 року про залучення спеціалістів, у якості спеціалістів для проведення дослідження залучено працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

Бурлака О.М. працює в органах прокуратури з липня 2007 року. Згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної МСЕК № 1 від 20 липня 2020 року йому встановлено інвалідність II групи безтерміново, у зв’язку із наявністю загального захворювання.

У межах реалізації рішення РНБО на виконання вищезазначеного доручення Офісу Генерального прокурора  виконувачем обов’язків керівника обласної прокуратури листом від 25 листопада 2024 року Бурлаці О.М. особисто повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу 04 грудня 2024 року, з яким він ознайомився  у цей же день.

Згодом до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16 грудня 2024 року, у якому  прокурорам зі статусом особи з інвалідністю, у тому числі й Бурлаці О.М. запропоновано прибути для проходження обстеження з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, з яким він особисто ознайомився під підпис 18 грудня 2024 року.

Крім того, додатково виконувачем обов’язків керівника обласної прокуратури листом від 09 січня 2025 року вчергове повідомлено Бурлаці О.М. про необхідність прибуття до медичного закладу для проведення обстеження з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року, з яким він ознайомився 10 січня 2025 року.

Також листом від 14 січня 2025 року вчергове Бурлаці О.М. виконувачем обов’язків керівника обласної прокуратури повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу з 10 до 18 січня 2025 року для проведення обстеження, з яким він ознайомився 15 січня 2025 року.

Листом від 16 квітня 2025 року заступник Генерального прокурора повідомив виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури про необхідність прибуття прокурорів обласної прокуратури, серед яких прокурор Бурлака О.М. для обстеження до медичного закладу з 14 квітня до 24 травня 2025 року.

Крім того, відповідно до листа заступника директора ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від 20 травня 2025 року надіслано до Черкаської обласної прокуратури зазначено, що прокурор Бурлака О.М. з жовтня 2024 року до 20 травня 2025 року на обстеженні у медичному закладі не перебував.

Також листом керівника Черкаської обласної прокуратури від 28 серпня 2025 року на виконання вимог зазначених у листах заступника Генерального прокурора від 22 серпня 2025 року та ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» від  08 серпня 2025 року про необхідність прибуття прокурорів обласної прокуратури, серед яких прокурор Бурлака О.М. для обстеження до медичного закладу до 29 серпня 2025 року, з яким він ознайомився 28 серпня 2025 року.  

Бурлака О.М. упродовж тривалого часу вказані вимоги Офісу Генерального прокурора, керівництва обласної прокуратури та ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»  проігнорував. Пояснення керівництву обласної прокуратури щодо причин неприбуття до медичного закладу не надав.

Таким чином, установлено, що прокурор Бурлака О.М. бувши  належним чином неодноразово повідомленим про необхідність проходження медичного переогляду до медичного закладу не з’явився, медичного огляду не пройшов, та ухилився від виконання вимог прокурора вищого рівня.

Встановлено, що відповідно до наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 27 листопада 2024 року № 1087в,       Бурлаці О.М. надано відпустку тривалістю 3 календарних дні з 18 до 20 грудня 2024 року.

Водночас Бурлака О.М. із заявами про надання йому відпустки для проходження переогляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з            04 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року до керівництва окружної та обласної прокуратур не звертався. Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали його прибуття до медичного закладу, не встановлено.

Отже, діями, що суперечать вимогам та правилам прокурорської етики, Бурлака О.М. дискредитував себе як працівника органів прокуратури, завдав шкоди авторитету прокуратури як державної інституції.

Його небажання пройти медичне обстеження у межах досудового розслідування для перевірки законності встановлення йому  II групи інвалідності скомпрометувало його як представника держави та підірвало довіру до органів прокуратури загалом.

Дії прокурора Бурлаки О.М. та інших прокурорів, розцінюються суспільством та використовуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

За результатами службового розслідування 09 грудня 2024 року виконувачем обов’язків Генерального прокурора затверджено висновок, згідно з яким виявлену під час службового розслідування інформацію про можливо необґрунтованість встановлення прокурорам інвалідності, у тому числі МСЕК не за місцем проживання, спрямовано до управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції для подальшої перевірки в межах кримінального провадження (конфіденційна інформація).

Також у засобах масової інформації набув значний негативний суспільний резонанс, відповідно до якого органи прокуратури в цілому висвітлювались в негативному контексті у численних публікаціях ЗМІ, зокрема:

https://www.pravda.com.ua/news/2024/10/16/7479994/

https://suspilne.media/cherkasy/864481-na-cerkasini-visokij-vidsotok-prokuroriv-z-invalidnistu-ofis-genprokurora/

https://hromadske.ua/suspilstvo/233416-naybilshe-prokuroriv-iaki-maiut-invalidnist-narazi-vyiavyly-na-cherkashchyni-ta-khmelnychchyni-ohp

https://www.anticor.foundation/novyny/10846/

Крім того, за результатами службового розслідування виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури 09 червня 2025 року затверджено висновок, згідно з яким підтверджено факти порушення прокурором Бурлакою О.М. вимог Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, та наявність у його діях складу дисциплінарного проступку.

 

5. Пояснення прокурора та інших осіб у дисциплінарному провадженні

 

Прокурор Бурлака О.М. пояснив, що листи керівника обласної прокуратури та Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора щодо необхідності прибуття для обстеження до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» він вважав такими, які містили рекомендаційний характер.

Також із листа ГСУ Державного бюро розслідувань йому було не зрозуміло, які обставини досліджуються у зазначеному кримінальному провадженні, який його статус, а також те, що жодних процесуальних документів стосовно нього особисто він не отримував і з такими рішення не ознайомлений.

Після ознайомлення з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (долі – КМУ) від                03 грудня 2009 року № 1317 та у редакції 08 листопада 2024 року № 1276, (далі – Положення)  він зробив висновок, що для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК стосовно певної особи, необхідна обов’язкова наявність відповідного процесуального рішення слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або запит правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями із зазначенням у ньому такої особи.

Водночас про існування таких документів стосовно нього, йому дотепер нічого не відомо. Також ніхто його не поінформував про будь-яке доручення слідчого чи прокурора стосовно нього з вказаного приводу.

 Крім того, відповідно до пункту 3 Положення, особи, інвалідність яким встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням, або за рішенням суду.  Про наявність відповідного судового рішення стосовно нього, йому також ніхто не повідомляв. 

У статті 58 Конституції України зазначено  положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та нормативно-правових актів. Cтаттею 3 ЦПК України передбачено, що закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання не має зворотної дії в часі.

Таким чином він вважає, що умови встановлені у Постанові КМУ № 1317, щодо проведення переогляду шляхом проведення МСЕК звужують права осіб, ніж ті, які визначені Постановою КМУ № 1318, яка прийнята 15 листопада 2024 року та набула чинності 26 листопада 2024 року.

Крім того, відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання особи, затверджені Постановою КМУ від 15 січня 2025 року № 1338, зазначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи перевіряє під час оскарження рішення експертної команди обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної комісії.  При цьому Бурлака О.М. зазначив, що йому не відомо про випадки оскарження рішення про призначення йому інвалідності.

Таким чином він вважає, що викладі у дисциплінарній скарзі обставини, є необ’єктивними та безпідставними, оскільки жодного процесуального документа  складеного слідчим, прокурором чи суддею/судом відповідно до вимог КПК України, який би зобов’язував його пройти повторно медичне обстеження не має, з такими рішеннями він не ознайомлений.

Також Бурлака О.М. зазначив, що відповідно до висновку ЄСПЛ у справі «Альберт-Енгельман-Гезельшафт проти Австрії» - правдивість оціночних суджень не можливо довести. Однак, навіть якщо твердження були оціночними судженнями, всерівно потрібно проаналізувати, чи гуртуються вони та достатніх фактах, адже оціночні судження, які не мають жодного фактичного підґрунтя, можуть бути визнані надмірними. 

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від                         12 листопада 2018 року у справі № 9901/19/17, ознаками непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду  (репутації прокурора та авторитету органів прокуратури), наявність наслідків (негативний громадський резонанс). Оскільки саме ці ознаки має встановити дисциплінарний орган, щоб констатувати вчинення прокурором  грубого порушення правил прокурорської етики. Дисциплінованість визначається як звичай, уміння дотримуватися дисципліни, а дисциплінований – такий, що незмінно дотримується вимог дисципліни, правил поведінки, організований, витриманий, здійснює свою діяльність на засадах твердої дисципліни.

Таким чином, саме порушення прокурором вимог щодо доброчесності, зразкової поведінки та дисциплінованості можна кваліфікувати як грубе порушення вимог статті 16 Кодексу етики.

У своїх поясненнях Бурлака О.М. також посилається на вимоги статті 68 Конституції України, статті 19 Закону № 1697‑VII та статті 41 Закону України «Про запобігання корупції», які зобов’язують діяти відповідним чином.

Крім того, він зазначив, що після ознайомлення із вимогами викладеними у листах Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора та керівництва обласної прокуратури ним не встановлено відомостей, які б принижували його честь, гідність і ділову репутацію. У жодній із зазначених ними публікацій не йдеться про законність дій чи бездіяльності при отриманні особисто ним статусу особи з інвалідністю. Його обурює твердження скаржника,  що саме безпосередньо його дії якимось чином розцінюються суспільством та використовуються медіа, як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановлення йому інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

Керівник  Уманської окружної прокуратури ОСОБА-3 пояснив, що з часу його перебування на посаді керівника окружної прокуратури з червня 2022 року йому відомо, що прокурор Бурлака О.М. має статус особи з інвалідністю. Бурлака О.М.  неодноразово викликався до медичного закладу для проходження обстеження. Зокрема до окружної прокуратури з вказаного приводу надходили листи виконувача обов’язків керівника обласної прокуратури від 25 листопада, 18 грудня 2024 року, а також 09 та 14 січня 2025 року, серед яких також містилися листи Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про необхідність прибуття прокурорів до медичного закладу, для проведення обстеження.  

Після надходження відповідних листів він запрошував до себе прокурора Бурлаку О.М. та особисто знайомив його із їх змістом, вимогами та додатками до них, про що Бурлака О.М. у його присутності розписувався про ознайомлення із їх змістом, та на прохання йому надавались копії цих документів.

Рішення щодо проходження чи не проходження медичного огляду   Бурлака О.М. з ним не узгоджував, не обговорював, а приймав самостійно. Про поважність причин неприбуття Бурлаки О.М. до медичного закладу йому нічого невідомо. Із заявою з метою здійснення поїздки до для проведення стаціонарного обстеження він не звертався.

Крім того, під час засідання Комісії Бурлака О.М. додатково пояснив, що він самостійно обрав саме пасивну модель поведінки про непроходження медичного переогляду, оскільки керувався суб’єктивною думкою та власним переконанням. Також Бурлака О.М. зазначив, що наскільки йому відомо, не всі працівники прокуратури Черкаської області заброньовані та свідомо не повідомляв ТЦК та СП щодо наявності в нього II групи інвалідності та права на відстрочки від призиву з вказаної підстави. Він не зміг також пояснити Комісії з яких підстав, чому і коли він в останнє проходив ВЛК в ТЦК та СП.

Начальник відділу фінансування та бухгалтерського обліку – головний бухгалтер Черкаської обласної прокуратури ОСОБА-4 пояснила, що відділом    03 серпня 2020 року отримано копія довідки до акту МСЕК (конфіденційна інформація) від 20 липня 2020 року про встановлення Бурлаці О.М. другої групи інвалідності, що стало підставою  для застосування ставки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування у розмірі 8,41%, для працюючих осіб з інвалідністю, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування».

Головний спеціаліст з питань мобілізаційної роботи відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА-5 пояснила, що Бурлака О.М. є військовозобов’язаним  рядового складу та перебуває на військовому обліку в Уманському районному ТЦК та СП Черкаської області. Військово-лікарською комісією його придатність до військової служби не визначалась.  В обласній прокуратурі відсутні відомості про надання Бурлакою О.М. до ТЦК та СП інформації про наявність у нього статусу особи з інвалідністю.

Прокурор Бурлака О.М. заброньований обласною прокуратурою у мирний час на період мобілізації та на воєнний час у встановленому законом порядку. На теперішній час Бурлаці О.М. обласною прокуратурою анульовано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час.

Начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА-2 пояснила, що до обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від                 21 листопада 2024  року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні (конфіденційна інформація) прокурорам органів прокуратури Черкаської області, згідно зі списком та встановленим графіком необхідно прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»  для проходження обстеження, відповідно Бурлаці О.М. необхідно прибути 04 грудня 2024 року.

За дорученням керівника обласної прокуратури Бурлаці О.М. персонально скеровано відповідне повідомлення про необхідність прибуття у визначений термін до медичного закладу, з яким він ознайомився особисто 25 листопада 2024 року.

Вдруге до обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 16 грудня 2024 року, відповідно до якого Бурлаці О.М. необхідно прибути до медичного закладу для обстеження з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року. Керівником обласної прокуратури повідомлено персонально Бурлаці О.М. про його прибуття до медичного закладу у вищезазначений період, з яким він ознайомився.

Вчергове до обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від  09 січня 2025 року, відповідно до якого Бурлаці О.М. необхідно прибути до медичного закладу  для обстеження з 10 січня 2025 року до 18 січня 2025 року. Керівником обласної прокуратури повідомлено персонально Бурлаці О.М. про необхідність прибуття до медичного закладу у вищезазначений період, з яким він ознайомився 14 січня 2025 року.

Причини неявки Бурлаки О.М. до медичного закладу їй не відомі, письмових пояснень з вказаного приводу він також не надав. Із заявами про відпустку також не звертався.

 

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург, 15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації й діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Стаття 3 Кодексу, яким здійснюється правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, зазначає, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві, як відомо, немає визначень понять гідності й честі, що є цілком закономірним. Але, незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який б суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого - шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У статті 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих в’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури й представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи й при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами й правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу, прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Бурлаки О.М. Комісія виходить з такого.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики, як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно коментаря до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року
№ 36, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури.

Окрім того, враховано, що прокурор Бурлака О.М. перебуваючи на військовому обліку військовозобов’язаних, будь-яких документів про наявність у нього ІІ групи інвалідності до ТЦК та СП не надавав.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, а також Переліку хвороб, які виключають військову службу, особи, які мають І або ІІ групу інвалідності, визнаються непридатними до військової служби у мирний і воєнний час (категорія «непридатний з виключенням з військового обліку»). Таким чином, Бурлака О.М. з офіційно встановленою другою групою інвалідності повинен був вжити заходів для зняття з військового обліку після подання документів до ТЦК та СП, оскільки зняття з військового обліку за наявності підстав - це обов’язок, а не право військовозобов’язаного.

Неповідомлення ТЦК та СП щодо наявної групи інвалідності й одночасне перебування в статусі військовозобов’язаного чи броньованого –  є порушенням порядку обліку, що для прокурора є етично недопустимим поняттям.. Такі дії Бурлаки О.М. можуть стати підставою для втрати довіри не лише до статусу прокурора в контексті доброчесності, а й до статусу військовослужбовця як такого.

Крім того, за інформацією Черкаської обласної прокуратури Бурлака О.М. з 15 до 19 січня 2025 року перебував на лікарняному у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а з 18 до 20 грудня 2024 року, відповідно до наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від                     27 листопада 2024 року № 1087-в, перебував у відпустці.

Згідно із декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування поданої Бурлакою О.М., яка розміщена на вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції, він з 2020 року отримує дохід у вигляді пенсійних виплати з Пенсійного фонду України до теперішнього часу.

Таким чином, прокурор Бурлака О.М. усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного із незаконним отриманням інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мав обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість він проігнорував неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичного закладу, не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення групи інвалідності.

Комісія критично оцінює пояснення прокурора Бурлаки О.М. в частинні недопустимості втручання у його приватне життя та порушення його прав, передбачених статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини. Не знайшли підтвердження також доводи прокурора щодо того, що він діяв відповідно до вимог чинного законодавства та КПК України зокрема.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлена заборона збирати, зберігати, поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків визначених законом. Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 1-9/2012 було розтлумачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу зокрема слід відносити (серед іншого) і інформацію про стан її здоров’я, відомості про події та явища, що відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній, діловій та інших сферах життя особи, - за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Підпункт е пункту першого частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» відносить посадових та службових осіб органів прокуратури до осіб, які уповноваженні на виконання функцій держави. Хоча дії, направлені на отримання інвалідності прокурором і мають умовно приватний характер, та вони так чи інакше впливають та пов’язані з виконанням обов’язків прокурора.

Таким чином, вони можуть охоплюватись складом дисциплінарних правопорушень, які передбачені статтею 43 Закону № 1697 VII.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного Комісія приходить до висновку, що втручання у право приватності, передбачене у статті 8 Європейської Конвенції у цьому випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Бурлаки О.М. перевіряються Комісією виключно через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого статтею  43 Закону № 1697 VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Таким чином прокурор Бурлака О.М., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного із незаконним отриманням інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мав обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість він проігнорував неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явився до медичного закладу, не забезпечив публічного спростування сумнівів у законності встановлення групи інвалідності.

Прокурор Бурлака О.М. допустив демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжив передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Його поведінка є пасивною формою сприяння поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, спричиняє підриву суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи, особливо у період дії особливого правового режиму - воєнного стану.

Належної реакції з боку Бурлаки О.М. не було, адже він до теперішнього часу не проявив ініціативи щодо публічного або службового підтвердження законності встановлення йому групи інвалідності, хоча мав реальну можливість. Він не надав належних доказів об’єктивної поважності неявки, а висловив свою позицію щодо небажання проходити таке медичне обстеження у стаціонарі відповідного медичного закладу та фактично ухилився від його проходження. Така поведінка свідчить про нехтування посадовими обов’язками, небажання вжити заходів для збереження власної ділової репутації, а також про відсутність належної ініціативи щодо спростування суспільних сумнівів у правомірності набутого ним статусу особи з інвалідністю. Зазначене об’єктивно дискредитує статус прокурора, суперечить засадам професійної етики та підриває авторитет органів прокуратури в цілому.

До того, відсутність визнання ним своєї відповідальності, ігнорування наслідків своєї поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я чи керівництво свідчить про неусвідомлення етичної природи своїх порушень та повну неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, коли до державних службовців, і особливо до прокурорів, ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

Комісія зазначає, що в той момент, коли Бурлака О.М. модель поведінки пасивного характеру він керувався суб’єктивною думкою, власним переконанням, яке не було об’єктивним та не було підтверджено жодними фактами. Таким чином прокурор діяв всупереч статті 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значущість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор порушив і один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у статті 4 Кодексу, принцип об’єктивності. Такі дії прокурора Бурлаки О.М., які прямо пов’язані з суспільним резонансом та невдоволенням є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Таким чином, за результатами перевірки Комісією встановлено, що прокурор Бурлака О.М. порушив вимоги пункту 10 частини першої статті 3, частини другої статті 17, частини третьої, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Бурлакою О.М. дисциплінарних проступків підтверджено:

– дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Черкаської  обласної прокуратури Голинського Я.О.;

– матеріалами та висновками службового розслідування Черкаської  обласної прокуратури від 09 червня 2025 року, затверджених виконувачем обов’язків керівника цієї прокуратури;

­– листами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 25 жовтня 2024 року, від 21 листопада 2024 року, від 16 грудня 2024 року,  та від 09 січня 2025 року, з якими Бурлака О.М. ознайомлений;

– листами виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 25 листопада 2024 року, від 18 грудня 2024 року, 09 січня 2025 року, від 14 січня 2025 року; 

– листом керівника Черкаської обласної прокуратури від 28 серпня 2025 року;

– листами заступника Генерального прокурора від 16 квітня 2025 року та від 22 серпня 2025 року;

– листом ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»  від 05 червня 2025 року;

– постановою слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань від 31 січня 2025 року про залучення спеціалістів;

– довідкою Черкаської обласної МСЕК № 1 від 20 липня 2020 року;

– поясненнями прокурорів Бурлаки О.М., ОСОБА-2, ОСОБА-3;

– начальника відділу – головного бухгалтера обласної прокуратури                ОСОБА-4;

– головного спеціаліста відділу Черкаської обласної прокуратури                  ОСОБА-5.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про можливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Бурлакою О.М.  дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги наступне.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Бурлакою О.М. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Оцінивши діяльність прокурора Бурлаки О.М. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Так, початком вчинення дисциплінарного проступку прокурором Бурлакою О.М. слід вважати 04 грудня 2024 року (вимоги про необхідність прибуття до медичного закладу), а закінченням 30 серпня 2025 року (наступний день після встановленого строку про необхідність прибути до медичного закладу).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

З огляду на викладене, строк притягнення прокурора Бурлаки О.М. до дисциплінарної відповідальності не минув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, Комісією взято до уваги характер проступку, його тривалість, вчинення прокурором неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури й держави в цілому, умисний характер, їх очевидність та грубість, особу прокурора, ступінь його вини, службову характеристику, професійний досвід та період роботи в органах прокуратури.

З урахуванням викладеного Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для накладення більш м’якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки вчинені прокурором Бурлакою О.М. дисциплінарні проступки несумісні з подальшим зайняттям будь-якої посади в цих органах.

Таким чином, з огляду на викладене Комісія вважає, що застосування до прокурора Бурлаки О.М. найбільш суворого дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–50, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 108, 110–113, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

 

                                    

                                            В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора Уманської окружної прокуратури Черкаської області Бурлаку Олександра Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копії рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Уманської окружної прокуратури Черкаської області, та прокурору Бурлаці О.М.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.