Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Копію згаданого рішення того самого дня надіслано прокурору, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, а також особі, за скаргою якої відкрито провадження.

Комісією 04 червня 2025 року прийнято рішення № 103дп-25 про продовження строку перевірки у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-303дс-39дп-25 стосовно прокурора Лєнкової Н.Д. до 22 липня 2025 року.

На підставі матеріалів, зібраних за результатами перевірки, членом Комісії Булулуковим О.Ю. 29 серпня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Лєнкової Н.Д., який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора Лєнкову Н.Д. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії 17 вересня 2025 року взяли участь прокурор
Лєнкова Н.Д., її представник – адвокат ОСОБА_2, які з висновком члена Комісії Булулукова О.Ю. не погодились.

Від скаржника участь у засіданні Комісії взяли  перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 та начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури
ОСОБА_4, які у повному обсязі підтримали доводи дисциплінарної скарги, висновок члена Комісії та вказали на наявність підстав для притягнення прокурора Лєнкової Н.Д. до дисциплінарної відповідальності.

 

3. Зміст дисциплінарної скарги

Скаржником зазначено, що прокурору Лєнковій Н.Д. рішенням Черкаської обласної медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) від 24 грудня    2012 року встановлено II групу інвалідності, безтерміново у зв’язку із наявністю загального захворювання. На підставі чого вона скористалась можливістю для подальшого призначення їй пенсії по інвалідності.

Офісом Генерального прокурора та керівництвом обласної прокуратури прокурору Лєнковій Н.Д. неодноразово пропонувалось пройти обстеження в умовах стаціонару у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі – медичний заклад, ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»).

Зокрема, прокурору Лєнковій Н.Д. було визначено дату проходження обстеження – 25 листопада 2024 року, з листом вона особисто ознайомилась під підпис 22 листопада 2024 року.

Повторно 18 грудня 2024 року Лєнковій Н.Д. повідомлено про необхідність прибуття до медичного закладу у період з 18 грудня 2024 року по 17 січня 2025 року.

У подальшому, 09 січня 2025 року, Лєнковій Н.Д. знову направлено нагадування щодо необхідності прибуття до медичного закладу з 10 до 18 січня 2025 року.

Листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 14 січня 2025 року вказані вимоги вкотре доведено до відома Лєнкової Н.Д.

Водночас Лєнкова Н.Д. упродовж тривалого часу вказані вимоги Офісу Генерального прокурора та керівництва обласної прокуратури ігнорувала.

Згідно з наявною інформацією, Лєнкова Н.Д. у визначені дати
(25 листопада 2024 року, з 18 грудня 2024 року по 17 січня 2025 року, з 10 до 18 січня 2025 року) до закладу охорони здоров’я не прибула, обстеження не проходила, та ухилилася від виконання вищевказаних вимог.

Скаржник вважає, що за таких обставин у діях прокурора Лєнкової Н.Д. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п.п. 5, 6 ч.1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII ), а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

 

4. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

У жовтні 2024 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про викриття на незаконному збагаченні голови Хмельницької обласної МСЕК ОСОБА_5. Під час обшуків, проведених за місцем її проживання та роботи, виявлено значну кількість готівкових коштів.

Спростовані або сумнівні рішення МСЕК супроводжувалися звинуваченнями у корупційних схемах і фальсифікаціях медичної документації.

Згодом широкого розголосу в медіа набули повідомлення про випадки незаконного встановлення груп інвалідності прокурорам Хмельницької області, що свідчило про можливі корупційні ризики.

У засобах масової інформації зазначалося, що окремі державні службовці, прокурори та правоохоронці, знаючи про недостовірність медичних документів, використовували їх з метою подання до органів соціального захисту для незаконного одержання пенсій по інвалідності за рахунок коштів Державного бюджету України. В органах прокуратури також було виявлено непропорційно велику кількість випадків встановлення інвалідності за підозрілих обставин.

Суспільний резонанс щодо системності вказаних правопорушень, зокрема масштабного встановлення фіктивних інвалідностей прокурорам в окремих регіонах, сприяв зосередженню уваги громадськості на цій проблематиці.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань, 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, РНБО України вирішила: рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Також рекомендовано Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора забезпечити проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

За вищевказаними фактами прокурорами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 21 жовтня
2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5
ст. 190, ч. 2  ст.364, ч.ч. 1, 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366-2 КК України.

На виконання вказаного рішення РНБО, слідчим 31 січня 2025 року залучено як спеціалістів працівників ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для перевірки обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури. МОЗ України доручено здійснити перевірку та переогляд в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

На виконання вказаного рішення РНБО, 25 жовтня 2024 року процесуальним прокурором Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора доручено Міністерству охорони здоров’я України провести перевірку відповідності рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів, у тому числі шляхом експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду. Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора. МОЗ України доручено здійснити перевірку та переогляд прокурорів в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» (місцезнаходження -
м. Дніпро).

Згодом, на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист
ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких і прокурора
Лєнкової Н.Д.

Лєнкова Н.Д. працює в органах прокуратури з лютого 1998 року, а з             25 жовтня 2021 року обіймає посаду прокурора відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Черкаської обласної прокуратури.

Згідно з довідкою до акта огляду Черкаської обласної МСЕК № 2
від 24 грудня 2012 року № 084817 Лєнковій Н.Д. встановлено інвалідність II групи безтерміново у зв’язку із наявністю загального захворювання.

У рамках реалізації рішення РНБО до Черкаської обласної прокуратури надійшов лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора
від 21 листопада 2024 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), прокурорам, згідно зі списком та графіком, необхідно прибути до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах стаціонару.

У зазначеному листі прокурорам зі статусом особи з інвалідністю, у тому числі і Лєнковій Н.Д., запропоновано прибути для проходження обстеження у тривалий, достатній для коригування робочого графіку час.

Зокрема, Лєнковій Н.Д. було визначено дату прибуття – 25 листопада    2024 року. Про це її персонально повідомлено листом Черкаської обласної прокуратури від 22 листопада 2024 року № 07-168вн-24, з яким вона ознайомилася під підпис цього ж дня.

Водночас після ознайомлення з вказаним вище листом, згідно даних порталу Пенсійного фонду України, Лєнковій Н.Д. оформлено листок тимчасової непрацездатності з 22 до 26 листопада 2024 року.

Також у наданому на адресу керівництва обласної прокуратури поясненні прокурор Лєнкова Н.Д. послалася на погіршення стану здоров’я та побоювання щодо поїздки до м. Дніпро через постійні ракетні обстріли.

У подальшому, 16 грудня 2024 року Черкаська обласна прокуратура отримала повторний лист Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, в якому вказано, що в межах кримінального провадження Лєнковій Н.Д. необхідно прибути до медичного закладу у період з 18 грудня 2024 року
по 17 січня 2025 року.

18 грудня 2024 року виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури прокурору Лєнковій Н.Д. повторно надіслано персональне повідомлення з роз’ясненням наслідків відмови від проходження обстеження, а 09 січня 2025 року – нагадування, яке також містило роз’яснення щодо необхідності дотримання правил прокурорської етики з роз’ясненням наслідків відмови від проходження медичного огляду, з яким Лєнкова Н.Д. ознайомилась під підпис.

Після цього до Черкаської обласної прокуратури втретє надійшло доручення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора від 09 січня 2025 року, відповідно до якого під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні прокурорам органів прокуратури Черкаської області, у тому числі Лєнковій Н.Д., необхідно прибути до медичного закладу для проходження обстеження в умовах стаціонару у період з 10 січня 2025 року до18 січня 2025 року.

Вкотре вимоги щодо обов’язкового проходження огляду Лєнковій Н.Д. доведено листом від 14 січня 2025 року № 07-44вн-25. Також у разі неявки її зобов’язано надати пояснення щодо причин.

Проте Лєнкова Н.Д. до медичного закладу не з’явилася, медичного огляду не пройшла.

Таким чином, установлено, що прокурор Лєнкова Н.Д. була належним чином повідомлена про необхідність проходження медичного переогляду.

Перший виклик було здійснено листом від 22 листопада 2024 року
№ 07-168вн-24, яким її зобов’язано з’явитися до медичного закладу 25 листопада 2024 року. Лєнкова Н.Д. ознайомилася з ним того ж дня 22 листопада 2024 року, що підтверджується її особистим підписом.

Другий виклик здійснено листом від 18 грудня 2024 року № 07-218вн-24, у якому йшлося про необхідність прибуття до медичного закладу у період
з 18 грудня 2024 року по 17 січня 2025 року. Прокурор Лєнкова Н.Д. підтвердила ознайомлення з листом особистим підписом 18 грудня 2024 року.

Третє повідомлення-нагадування про необхідність явки в той самий період (з 18 грудня 2024 року по 17 січня 2025 року) – їй вручено  09 січня 2025 року
листом № 07-11вн-25. Лєнкова Н.Д. засвідчила отримання листа особистим підписом того ж дня.

Четвертий виклик оформлено листом від 14 січня 2025 року
№ 07-72вих-25, яким прокурора Лєнкову Н.Д. вкотре повідомлено про необхідність з’явитися до медичного закладу у період з 10 по 18 січня 2025 року

Встановлено наявність листків непрацездатності, відкритих Лєнковій Н.Д. у період з 22 по 26 листопада 2024 року (у зв’язку з хворобою) та з 15 по 17 січня 2025 року (у зв’язку з хворобою дитини). Заяви про надання їй відпустки для проходження переогляду в місті Дніпрі у період з 18 грудня 2024 року по 18 січня 2025 року до кадрового підрозділу не надходили.

Таким чином, установлено, що прокурор Лєнкова Н.Д., будучи  належним чином неодноразово повідомленою про необхідність проходження медичного переогляду, до медичного закладу у визначені їй дати не з’явилася, медичного огляду не проходила та ухилилася від виконання вимог прокурора вищого рівня.

Також встановлено, що із заявами про надання їй відпустки для проходження переогляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з           25 листопада 2024 року до 18 січня 2025 року Лєнкова Н.Д. до керівництва обласної прокуратури не зверталася. Будь-яких об’єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали її прибуття до медичного закладу, не було.

Отже, діями, що суперечать вимогам та правилам прокурорської етики, Лєнкова Н.Д. дискредитувала себе як працівника органів прокуратури, завдала шкоди авторитету прокуратури як державної інституції.

Її небажання пройти медичне обстеження у межах досудового розслідування для перевірки законності встановлення їй II групи інвалідності скомпрометувало її як представника держави та підірвало довіру до органів прокуратури загалом.

Дії прокурора Лєнкової Н.Д. та інших прокурорів, розцінюються суспільством та використовуються медіа як спосіб уникнення відповідальності, пов’язаної з незаконним встановленням інвалідності та безпідставним отриманням пенсійних виплат.

Також у засобах масової інформації набув значний негативний суспільний резонанс, відповідно до якого органи прокуратури в цілому висвітлювались в негативному контексті у численних публікаціях ЗМІ, зокрема:

https://suspilne.media/khmelnytskiy/859455-50-pr;

https://www.pravda.com.ua/news/2024/10/16/7479994/

https://censor.net/ua/resonance/3515195/sprava_tetyany_krup

https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/51-прокурор-хмельниччини-на-чолі-з-обласним-прокурором-олійником-оформили-інвалі /27498417246438544/.

Крім того, за результатами службового розслідування виконувачем обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6
09 червня 2025 року затверджено висновок, згідно якого підтверджено факти порушення прокурором Лєнковою Н.Д. вимог Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, та наявність у її діях складу дисциплінарного проступку.

 

5. Пояснення прокурора та інших осіб у дисциплінарному провадженні

 

Прокурор Лєнкова Н.Д. повідомила, що не заперечує факти неявки до
ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у визначені в офіційних листах дати.

Вона зазначила, що статус особи з інвалідністю їй було надано у
40-річному віці. Передумовою цьому стали тривалі та надмірні психоемоційні навантаження, зумовлені виконанням службових обов’язків, зокрема підтриманням державного обвинувачення у виключно складних та резонансних кримінальних провадженнях, у яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. За висновками лікарів, саме ці обставини спричинили розвиток хронічних та спадкових порушень стану здоров’я

Після встановлення інвалідності Лєнкова Н.Д. поінформувала кадровий підрозділ обласної прокуратури шляхом подання копій відповідної довідки та індивідуальної програми реабілітації. У зв’язку з отриманням статусу особи з інвалідністю II групи та погіршенням стану здоров’я вона неодноразово відмовлялась від пропозицій керівництва щодо зайняття керівних посад в обласній прокуратурі.

У 2020 році, через подальше прогресування хвороби, прокурор була переведена з відділу підтримання державного обвинувачення в судах до відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Черкаської обласної прокуратури.

Крім того, питання наявності в неї інвалідності та отримання пенсійних виплат неодноразово ставали предметом публічного оприлюднення під час декларування доходів. Також обставини, пов’язані з її доброчесністю у цьому контексті, відповідно до пункту 16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 03 жовтня 2019 року, були предметом розгляду кадрової комісії
 № 16. Рішенням комісії від 06 жовтня 2020 року Лєнкову Н.Д. визнано такою, що успішно пройшла атестацію. Порушень вимог щодо доброчесності комісією не встановлено.

З моменту отримання інвалідності і по теперішній час прокурор проходить планове лікування у медичних закладах м. Черкаси.

Вона зауважила, що керівництвом обласної прокуратури не було проведено жодної оперативної наради з приводу організації переогляду та не надано роз’яснень щодо порядку прибуття працівників до медичного закладу. Єдина нарада під головуванням виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 з цього питання відбулася лише
08 травня 2025 року.

Лєнкова Н.Д. пояснила, що очікувала виключно офіційного виклику медичного закладу, оскільки не мала інформації про перелік медичних документів, необхідних для проходження переогляду, а також щодо самої процедури.

Крім того, зі слів Лєнкової Н.Д., вона вела переписку з медичним закладом щодо механізмів проходження переогляду. Отримавши офіційний виклик, вона прибула до медичного закладу та у період з 27 серпня по 02 вересня 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні з метою перевірки законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення їй 2 групи інвалідності.   Ленкова Н.Д. подала необхідні медичні документи, пройшла обстеження та отримала підтвердження раніше встановленого діагнозу, який навіть було розширено. Наголосила, що саме завдяки її активній позиції був отриманий виклик медичного закладу. Вона зауважила, що завжди мала намір пройти переогляд, однак планувала зробити це після стабілізації стану свого здоров’я.

На сьогоднішній день за результатами її обстеження інвалідність їй не скасовано. Медичним закладом надано  виписку з історії хвороби, де повністю підтверджено її попередні діагнози. Про результати переогляду групи інвалідності Експертною командою МОЗ України її буде повідомлено листом на електронну адресу.

 

6. Пояснення представників скаржника

 

Представник скаржника – перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 зазначив, що дисциплінарну скаргу та висновок члена Комісії підтримує у повному обсязі. Він наголосив, що за результатами проведеного службового розслідування Черкаською обласною прокуратурою встановлено факти порушення прокурором Лєнковою Н.Д. вимог Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII та Кодексу професійної етики і поведінки прокурорів, що свідчить про наявність у її діях ознак дисциплінарного проступку.

Також зазначив, що окремі прокурори органів прокуратури Черкаської області пройшли переогляд у медичному закладі, за результатами якого підтверджено наявність інвалідності. Водночас прокурор Лєнкова Н.Д. до керівництва обласної прокуратури із проханням про сприяння у прибутті до медичного закладу та проходженні переогляду не зверталася. Крім того, вона не повідомила керівництво прокуратури про проходження медичного огляду в ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у період з 27 серпня 2025 року по 02 вересня 2025 року.

Представник скаржника – начальник відділу роботи з кадрами та державної служби Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернула увагу, що питання набуття прокурорами статусу інвалідності отримало широке висвітлення у засобах масової інформації, що негативно позначилося на діловій репутації органів прокуратури як державної інституції.

Вона також зазначила, що з Офісу Генерального прокурора надходили листи, в яких містилася інформація про кримінальне провадження з цього питання та наведено конкретний перелік прокурорів, які зобов’язані були з’явитися до медичного закладу для проходження переогляду. У зазначених листах роз’яснювалися й наслідки неявки. Листи виконувача обов’язків керівника обласної прокуратури майже дослівно відтворювали зміст таких листів і їх доведено до відома прокурорів, у тому числі і Лєнкової Н.Д. Таким чином, зазначені документи були офіційним інструментом забезпечення належного виконання вимог закону та сприяння прокурорам у підтвердженні законності встановлених груп інвалідності.

Доводи прокурора Лєнкової Н.Д. про нібито перебування у стані невизначеності під час організації переогляду є безпідставними, оскільки в офіційних листах містилася вся необхідна інформація щодо процедури, строків та можливих наслідків її невиконання.

Характеризуючи прокурора Лєнкову Н.Д., представник скаржника відзначила її з позитивного боку. Зазначила, що за час роботи в органах прокуратури Лєнкова Н.Д. зарекомендувала себе як дисциплінований працівник, який сумлінно виконує службові обов’язки. Раніше випадків порушення законодавства чи норм прокурорської етики з її боку не встановлювалось.

 

7. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

 

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об’єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Згідно з підпунктом «b» Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права», прийнятого Консультативною радою європейських прокурорів (ССРЕ) на 3-му пленарному засіданні (Страсбург,
15-17 жовтня 2008 року), держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечити реалізацію цих функцій відповідно до принципів демократичної держави з верховенством права і, зокрема, що дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають характеризуватися чесністю.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, неухильно додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Окрім цього, законодавство, що становить правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, включає положення інших нормативних актів.

Відповідно до ст. 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), визначено, що завданням Кодексу є підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

У ст. 3 Кодексу зазначено, що нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, у тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов’язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн – членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

У ст. 4 Кодексу визначені основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

У ст. 11 Кодексу передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності прокурор вживає заходів щодо спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку.

Формування довіри до прокуратури – одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов’язків.

З цього випливає повсякчасний обов’язок прокурора підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів та правил прокурорської етики, завжди бути чесним і старанним, вільним від
будь-яких надмірних впливів, добре обізнаним щодо відповідних правових та соціальних подій, а також поінформованим і стежити за змінами у законодавстві, що стосуються його діяльності.

У законодавстві як відомо, немає визначень понять гідності й честі що є цілком закономірним. Але незважаючи на відсутність легальних дефініцій з указаних цінностей особи, гідність і честь, зокрема, належать до морально етичних явищ глобального характеру, оскільки це не тільки правові, а й важливі філософські категорії.

У понятті «гідність» розкривається ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства як самоцінності безвідносно до особистих якостей і заслуг. В його основу покладено уявлення про моральну рівність людей, ким би вони не були і який б суспільний стан не займали. Гідність має будь-яка людина. Це означає, з одного боку, наявність самосвідомості, відповідальності та вимогливості до себе з боку самої особистості, а з другого – шанобливе ставлення суспільства, визнання за людиною певних прав. Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.

Під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку особи з боку суспільства чи соціальної спільноти, членом якої вона є. Поняття «честь» і «гідність» доволі близькі, взаємозалежні, однак не тотожні.

У ст. 16 Кодексу закріплено обов’язок прокурора бути взірцем доброчесності, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу.

Відповідно до ст. 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Також слід зауважити, що згідно зі Стандартами професійної відповідальності та викладом основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального та загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, спряти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 03 лютого 2021 року у справі № 990/229/19).

Як зазначено у вищевказаній постанові, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкода для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради Європейських прокурорів «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики, як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють в прокуратурі чи від її імені. Прокурори повинні демонструвати абсолютну доброчесність у своїй поведінці. Вони повинні керуватися лише бажанням забезпечити дотримання закону.

Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи», прийняті на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи в Будапешті 31 травня 2005 року встановлюють стандарти поведінки та практичної діяльності, виконання яких очікується від усіх прокурорів, які працюють або від імені органів прокуратури.

Зазначено, що прокурори повинні в усі часи і при всіх обставинах: брати до уваги, що вони діють від імені всього суспільства і в публічних інтересах, намагатися підтримувати справедливий баланс між базовими інтересами суспільства та інтересами і правами людини, підтримувати честь і гідність своєї професії, твердо дотримуватися професійних стандартів і завжди вести себе професійно, не піддаватися впливу індивідуальних чи приватних інтересів.

Згідно зі статтею 33 Кодексу, прокурори зобов’язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розділу I пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69 до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції» і
«Про прокуратуру».

Ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас ст. 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Надаючи юридичну оцінку діям прокурора Лєнкової Н.Д. Комісія виходить з такого.

Вимогою закону щодо змісту дисциплінарної скарги є обов’язкове зазначення скаржником конкретних фактів, які свідчать про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора. Для встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку необхідно виявити ухилення прокурора від виконання обов’язків, передбачених законодавством, або їх неякісне чи неналежне виконання з порушенням норм права та стандартів професійної етики, як у службовій, так і в приватній сфері, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, зокрема, підриву довіри до прокуратури як державного інституту.

Згідно коментаря до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року
№ 36, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 869/9606/17, етичні норми стосуються не лише службової поведінки прокурора, а й охоплюють його приватне життя. Вони формують цілісний стандарт поведінки, який має відповідати високим вимогам до професії прокурора та забезпечувати довіру суспільства до органів прокуратури.

Комісія критично оцінює письмові пояснення прокурора Лєнкової Н.Д. та пояснення її представника – адвоката  ОСОБА_2 в частинні недопустимості втручання у її приватне життя та порушення її прав, передбачених ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» встановлена заборона збирати, зберігати, поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків визначених законом. Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 1-9/2012 було розтлумачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу зокрема слід відносити (серед іншого) і інформацію про стан її здоров’я, відомості про події та явища, що відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній, діловій та інших сферах життя особи – за  винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду із здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Підпункт «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України               «Про запобігання корупції» відносить посадових та службових осіб органів прокуратури до осіб, які уповноваженні на виконання функцій держави. Хоча дії, направлені на отримання інвалідності прокурором і мають умовно приватний характер, та вони так чи інакше впливають та пов’язані з виконанням обов’язків прокурора.

Таким чином, такі дії можуть охоплюватись складом дисциплінарних правопорушень, які передбачені ст. 43 Закону № 1697 VII .

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому. Недопущення поведінки що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас ст. 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в п. 2 ст. 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

З урахуванням викладеного Комісія приходить до висновку, що втручання у право приватності, передбачене у ст. 8 Європейської Конвенції у даному випадку відсутнє, а питання набуття та використання статусу особи з інвалідністю у прокурора Лєнкової Н.Д. перевіряються Комісією виключно через призму наявності в її діях дисциплінарного проступку, передбаченого
 ст. 43 Закону № 1697 VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Таким чином прокурор Лєнкова Н.Д., усвідомлюючи суспільну чутливість питання, пов’язаного із незаконним отриманням інвалідності прокурорами в умовах воєнного стану, мала обов’язок не лише дотримуватися закону, а й вжити всіх можливих заходів для захисту своєї репутації та авторитету органів прокуратури. Натомість вона проігнорувала неодноразові вимоги керівництва щодо проходження повторного медичного огляду, не з’явилася до медичного закладу у визначені дати, не забезпечила публічного спростування сумнівів у законності встановлення групи інвалідності.

Прокурор Лєнкова Н.Д., маючи значний стаж роботи на посаді прокурора, допустила демонстративну неповагу до вимог етичної поведінки, не вжила передбачених законом заходів для збереження власної ділової репутації та репутації прокуратури. Її поведінка є пасивною формою сприяння поширенню інформації, яка дискредитує органи прокуратури, спричиняє підриву суспільної довіри до державної інституції, формує враження про толерування корупційних ризиків всередині системи, особливо у період дії особливого правового режиму – воєнного стану.

Належної реакції з боку Лєнкової Н.Д. не було, оскільки вона тривалий час не проявляла ініціативи щодо публічного чи службового підтвердження законності встановлення їй групи інвалідності, хоча мала для цього реальні можливості. Її звернення до медичного закладу з метою проходження переогляду відбулося лише у період з 27 серпня по 02 вересня 2025 року, тобто із суттєвим запізненням.

Подібна несвоєчасність дій свідчить про недбале ставлення до службових обов’язків, небажання вчасно вжити заходів для збереження власної ділової репутації та відсутність належної ініціативи у спростуванні суспільних сумнівів щодо правомірності набутого нею статусу особи з інвалідністю. Зазначене об’єктивно дискредитує статус прокурора, суперечить засадам професійної етики та підриває авторитет органів прокуратури в цілому.

Більше того, відсутність визнання нею своєї відповідальності, ігнорування наслідків своєї поведінки та намагання перекласти відповідальність на органи охорони здоров’я чи керівництво свідчить про неусвідомлення етичної природи своїх порушень та повну неспроможність дотримуватись стандартів поведінки, які вимагаються від прокурора в умовах кризи довіри до державних органів.

Особливої ваги набуває той факт, що дисциплінарне правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, коли до державних службовців, і особливо до прокурорів, ставляться максимально високі вимоги щодо професійної чесності, патріотизму, відповідальності та служіння інтересам суспільства і держави.

Комісія зазначає, що в той момент, коли Лєнкова Н.Д. обрала модель поведінки пасивного характеру вона керувалась суб’єктивною думкою, власним переконанням, яке не було об’єктивним та не було підтверджено жодними фактами. Таким чином прокурор діяла всупереч ст. 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яка передбачає, що прокурор має бути об’єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами і усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством. Отже, прокурор порушила і один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів, зазначених у ст. 4 Кодексу – принцип об’єктивності. Такі дії прокурора Лєнкової Н.Д., які прямо пов’язані з суспільним резонансом та невдоволенням діяльністю органів прокуратури є такими, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності.

Таким чином, за результатами перевірки Комісією встановлено, що прокурор Лєнкова Н.Д. порушила вимоги п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 17, ч. 3, п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VII, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, чим вчинила дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Лєнковою Н.Д. дисциплінарного проступку підтверджено:

- висновком та матеріалами службового розслідування, проведеного стосовно прокурора Лєнкової Н.Д. на підставі наказу виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 06 травня 2025 року № 48;

- відомостями, викладеними у дисциплінарній скарзі виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури;

- поясненнями прокурора Лєнкової Н.Д.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про можливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

При вирішенні питання щодо часу вчинення прокурором Лєнковою Н.Д. дисциплінарного проступку Комісією взято до уваги наступне.

З об’єктивної сторони вчинений прокурором Лєнковою Н.Д. дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій/бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром.

Оцінивши діяльність прокурора Лєнкової Н.Д. на предмет відповідності наведеним вимогам, Комісія дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Так, початком вчинення дисциплінарного проступку прокурором Лєнковою Н.Д. слід вважати 22 листопада 2024 року (ознайомлення з листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури № 07-168вн-24 про необхідність її прибуття до медичного закладу), а закінченням 14 січня 2025 року (ознайомлення Лєнкової Н.Д. з листом виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури № 07-44вн-25 від 14 січня 2025 року       про необхідність її прибуття до медичного закладу).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов’язків або виявлення правопорушення.

З огляду на викладене, строк притягнення прокурора Лєнкової Н.Д. до дисциплінарної відповідальності не минув.

Надаючи комплексну оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, Комісія вважає доводи дисциплінарної скарги обґрунтованими й такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження.

Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 48 Закону № 1697-VII, Комісією взято до уваги характер проступку, його тривалість, вчинення прокурором неодноразових порушень законодавства і правил прокурорської етики, наслідки цих порушень у вигляді шкоди авторитету прокурора, органів прокуратури й держави в цілому, умисний характер, їх очевидність та грубість, особу прокурора, ступінь її вини, службову характеристику, професійний досвід та період роботи в органах прокуратури.

З огляду на викладене Комісія вважає, що застосування до прокурора Лєнковї Н.Д. дисциплінарного стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду є пропорційним вчиненому нею дисциплінарного проступку.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 47–50, 77, 78 Закону   № 1697-VII, п.п. 108, 110–113, 115–117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

 

                                                        В И Р І Ш И Л А:

 

Притягнути прокурора відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Черкаської обласної прокуратури Лєнкову Наталію Дмитрівну до дисциплінарної відповідальності та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Копії рішення направити Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, керівнику Черкаської обласної прокуратури та прокурору Лєнковій Н.Д.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.