Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія) 04 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. про     вчинення прокурором Жолонком С.П. дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну  скаргу розподілено члену Комісії Гарбузі Н.В., якою 08 липня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-504дс- 71дп-25 та проведено перевірку викладених у ній обставин.

За результатами перевірки членом Комісії Гарбузою Н.В. 21 серпня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Жолонка С.П., який разом з матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд Комісії.

Скаржника, прокурора Жолонка С.П. своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

03 вересня 2025 року розгляд висновку Комісією відкладено у зв’язку з неявкою прокурора Жолонка С.П. та, ураховуючи вимоги пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалено протокольне рішення про продовження розгляду висновку на один місяць.

Крім того, за результатами розгляду заяви прокурора Жолонка С.П. про відвід члена Комісії Гарбузи Н.В. рішенням Комісії від 03 вересня 2025 року № 62дп-25 відмовлено у її задоволенні.

Далі скаржника та прокурора повторно своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

У засіданні Комісії 17 вересня 2025 року взяли участь представники скаржника - прокурори відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу  Генерального прокурора ОСОБА 1 та ОСОБА 2, які підтримали викладені у дисциплінарній скарзі доводи, надали пояснення та відповіді на запитання членів Комісії.

На засідання 17 вересня 2025 року прокурор Жолонко С.П. не з’явився, ураховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру», Комісія прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора Жолонка С.П.

3. Зміст дисциплінарної скарги

Прокурор Жолонко С.П. перебуваючи на посаді першого заступника керівника прокуратури Кіровоградської області, будучи відповідно до п.п. «е» пункту частини першої статті третьої Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ (далі – Закон № 1700-VІІ) особою, уповноваженою на виконання функцій держави, згідно з вимогами частини першої статті 45 Закону № 1700-VІІ був зобов’язаний у строк до 01.04.2025 подати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК, Національне агентство) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація) за 2024 рік. Однак вказані вимоги Закону він проігнорував та дії, спрямовані на забезпечення своєчасного декларування майна не вчинив.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів, затвердженого  наказом Генерального прокурора від 29 грудня 2022 № 293 (далі – Порядок № 293), прокурор  повинен щороку з 01 січня по 31 березня (включно) особисто шляхом заповнення на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора подавати декларацію доброчесності (далі – Декларація доброчесності) за встановленими формою та правилами, визначеними  додатком 1 до Порядку, надавши правдиві відповіді у формі «Підтверджую» або «Не підтверджую» на запитання, що стосуються або можуть стосуватися його доброчесності, а у випадках, визначених Порядком, декларацією і правилами її заповнення, навести додаткові відомості. Однак зазначені вимоги він проігнорував, декларацію доброчесності у 2025 році не подав.

За таких обставин скаржник вважав, що у діях прокурора Жолонка С.П. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 (порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) та пунктом 5 (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та  непідкупності органів прокуратури) частини першої статті  43 Закону № 1697-VII).

4. Обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження

Заслухавши доповідача – члена Комісії Гарбузу Н.В., пояснення  представників скаржника ОСОБА 1 та ОСОБА 2, оголошені доповідачем пояснення прокурора Жолонка С.П., вивчивши висновок та дослідивши матеріали перевірки, Комісією встановлено таке.

Наказом Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 327к скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1458к про звільнення Жолонка С.П. з посади першого заступника прокурора Кіровоградської області, у зв’язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України. Жолонка С.П. поновлено на посаді першого заступника прокурора Кіровоградської області з 24 жовтня 2014 року.

Наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 26 лютого 2022 року № 65 Жолонка С.П. увільнено від виконання обов’язків першого заступника прокурора Кіровоградської області у зв’язку з прийняттям на військову службу за призовом під час мобілізації із збереженням посади та  середнього заробітку до дня фактичного звільнення.

У зв’язку зі звільненням Жолонка С.П. з військової служби у запас керівником Кіровоградської обласної прокуратури 13 червня 2023 року видано наказ № 86к вважати першого заступника прокурора Кіровоградської області Жолонка С.П. таким, що приступив до виконання службових обов’язків з 13 червня 2023 року.

Далі, на підставі заяви Жолонка С.П., копії свідоцтва про народження дитини № 273454 від 19 липня 2022 року та довідки № 193/02 від 08 червня 2023 року, наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 13 червня 2023 року № 215к першому заступнику прокурора Кіровоградської області Жолонку С.П. надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 13 червня 2023 року до 11 липня 2025 року включно.

При цьому, Жолонко С.П., перебуваючи на посаді першого заступника прокурора Кіровоградської області та являючись відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті третьої Закону № 1700-VII особою, уповноваженою на виконання функцій держави, згідно з вимогами частини першої статті 45 Закону № 1700-VII був зобов’язаний у строк до 01.04.2025 подати шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК Декларацію за 2024 рік.

Однак Жолонко С.П. вказані вимоги цього Закону проігнорував та дії, спрямовані на забезпечення своєчасного декларування майна не вчинив, чим порушив вимоги частини першої статті 45 Закону № 1700-VII.

Відповідно до частини першої статті 51-2 Закону № 1700-VII  Генеральною інспекцією 15.04.2025 за № 17/1/1- 32686ВИХ-25 до НАЗК направлено повідомлення про факт неподання декларації Жолонком С.П.

НАЗК за результатами розгляду запита Комісії листом від 05.08.2025           № 47-09/66983-25 повідомлено Комісію, що згідно частини другої статті 51-2 Закону № 1700-VII за результатами контролю щодо своєчасності подання Декларацій Національним агентством було встановлено, що Жолонко С.П. не подав щорічні Декларації за 2021-2024 роки. Національне агентство направило йому повідомлення про факт неподання зазначених щорічних Декларацій з вимогою подати їх протягом 10 днів з дня отримання повідомлень в порядку, визначеному статтею 45 Закону № 1700-VII. Станом на 05.08.2025 року Жолонко С.П. в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не зареєструвався та щорічні Декларації за 2021-2024 роки не подав. 

Стосовно Жолонка С.П. НАЗК складено обґрунтовані висновки             № 47-02/36/25, № 47-02/37/25, № 47-02/38/25, № 47-02/39/25 за фактом неподання Декларацій за 2021-2024 роки, які згідно з частиною сьомою статті 12 Закону № 1700-VII та з урахуванням вимог статей 214, 216 КПК України направлено до Державного бюро розслідувань з метою вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), проведення досудового розслідування та притягнення Жолонка С.П. до кримінальної відповідальності. За результатами розгляду вказаних висновків Державним бюро розслідувань направлено їх за належністю до Національного антикорупційного бюро України.

Національним антикорупційним бюро України за результатами вивчення вказаних  висновків внесені відомості до ЄРДР та детективами Національного антикорупційного бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) за фактом вчинення Жолонком С.П. кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-3 КК України.

Також встановлено, що відповідно до частини п’ятої статті 19 Закону № 1697-VII та пункту 3 розділу ІІ Порядку № 293 прокурор Жолонко С.П. зобов’язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності шляхом заповнення з 01 січня до 31 березня на офіційному вебсайті Офісу Генерального   прокурора Декларації за встановленими формою та правилами.

При здійсненні Генеральною інспекцією Офісу Генерального прокурора контролю своєчасності подання прокурорами Декларацій доброчесності встановлено факт неподання Жолонком С.П. Декларації доброчесності у 2025 році. Генеральною інспекцією 18.04.2025 надіслано лист за останньою відомою адресою місця проживання Жолонка С.П. та електронною поштою про надання пояснень про причини неподання Декларації доброчесності, відповідь на який не отримано.

Про обов’язок щорічно проходити таємну перевірку доброчесності відповідно до положень Порядку № 293 Жолонко С.П. неодноразово повідомлявся начальником відділу кадрової роботи та державної служби Кіровоградської обласної прокуратури.

Зокрема, листом від 20.01.2025 року за № 07-25ВИХ-25 та долученою до нього пам’яткою щодо порядку подання прокурорами Декларації доброчесності, Жолонка С.П. повідомлено  про обов’язок подання Декларації доброчесності у строк, визначений пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 293, та одночасно звернута його увага, що цей обов’язок поширюється на всіх прокурорів, у тому числі й тих, які перебувають у будь-яких відпустках, на скорочених  посадах у регіональній та місцевих прокуратурах.

Про отримання Жолонком С.П. вказаного листа та ознайомлення з ним свідчить його повідомлення від 03.02.2025 року. У вказаному повідомленні Жолонко С.П. зазначає, що не має статусу прокурора відповідно до статті 15  та інших норм Закону № 1697-VІІ, а відтак і обов’язку подавати Декларацію доброчесності. Також зазначає про незгоду з процедурою поновлення на посаді.  

Крім того, встановлено, що згідно з рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 06.08.2024 № 97дп-24 та наказом Генерального прокурора від 12.09.2024 № 46-дц Жолонка С.П. притягнуто до дисциплінарної відповідальності за такі ж саме порушення та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді догани. Вказане рішення Комісії оскаржено Жолонком С.П. до Київського окружного адміністративного суду, справа № (конфіденційна інформація) розглядається суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження.

Зазначене також свідчить про обізнаність Жолонка С.П. з вимогами частини першої статті 45 Закону № 1700-VII щодо необхідності подання щорічної декларації та з вимогами частини п’ятої статті 19 Закону № 1697-VII щодо обов’язку щорічно проходити таємну перевірку доброчесності та відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку щороку з 01 січня до 31 березня (включно) особисто шляхом заповнення на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора подавати декларацію доброчесності за встановленими формою та правилами, визначеними додатком 1 до Порядку.

Відомості про притягнення Жолонка С.П. до дисциплінарної відповідальності внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.

 

5.  Пояснення прокурора Жолонка С.П.

Під час перевірки доводів дисциплінарної скарги прокурору Жолонку С.П. запропоновано надати пояснення з приводу обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, однак останній не скористався таким правом та пояснення не надав.

Водночас після завершення перевірки у дисциплінарному провадженні та складання членом Комісії 21.08.2025 висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Жолонка С.П., ним надано до Комісії 03.09.2025 пояснення, які оголошено доповідачем на засіданні.

Зокрема, Жолонко С.П. не погоджується з висновком та не вбачає підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки вказане дисциплінарне провадження не підлягало відкриттю у зв’язку з відсутністю у нього статусу прокурора. Жодним наказом вищого прокурора Жолонко С.П. не був наділений відповідними повноваженнями та не допущений до роботи, а Комісією не вивчено та безпідставно визначено його особою, уповноваженою на виконання функцій держави – діючим прокурором з відповідними повноваженнями, правами та обов’язками.

Вважає, що факт виконання рішення суду про поновлення його 30.09.2021 на посаді першого заступника прокурора Кіровоградської області не є підставою вважати його «прокурором» та таким, що набув статусу суб’єкта декларування, мав відповідні права та обов’язки. Реального поновлення на посаді/роботі не відбулося та цієї посади в системі та структурі органів прокуратури вже не існувало. Як на думку Жолонка С.П., дисциплінарна скарга є наслідком довготривалих дискримінаційних дій з боку Офісу Генерального прокурора з метою недопущення його до роботи.

 

6. Джерела права, що підлягають застосуванню, та юридична оцінка встановлених обставин

 

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697- VII.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність  інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Статтею 15 Закону № 1697-VII визначено статус прокурора. Згідно з частиною другою цієї статті прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом, а тому перебування прокурора певний час на скороченій посаді відповідно до Закону не є підставою для припинення його повноважень.

 Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до частини п’ятої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності. Таємну перевірку доброчесності прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, спеціалізованих на правах окружних прокуратур проводять підрозділи  внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором.

Підстави і процедура щорічного проходження прокурорами Офісу Генерального прокурора, обласних, спеціалізованих на правах обласних (далі –  обласні прокурори), окружних, спеціалізованих на правах окружних прокуратур таємної перевірки доброчесності визначені Порядком проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів, затвердженим наказом Генерального прокурора  від 29 грудня 2022 року № 293.

Пунктом сьомим розділу ІІ Порядку № 293 визначено, що неподання, несвоєчасне подання прокурором Декларації доброчесності без поважних причин вважається невиконанням обов’язку, передбаченого частиною п’ятою статті 19 Закону України «Про прокуратуру», та може бути підставою для ініціювання дисциплінарної відповідальності.  

Відповідно до вимог першого речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі – Закон № 113-ІХ) за прокурорами та керівниками регіональних прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до обласної прокуратури.

Під час вирішення питання конституційності абзацу третього пункту 3 розділу ІІ Закону № 113-ІХ (За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури) Конституційним Судом України рішенням від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 у справі № 3- 80/2022 за конституційною скаргою громадян друге речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ  Закону № 113–ІХ, а саме «На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури» визнано неконституційним.

При цьому, приймаючи зазначене рішення Конституційним Судом України, зокрема, у пунктах 2.5., 2.5.1., 2.5.2., 2.6. цього рішення виснувано: «…Відтак у Законі № 113-ІХ збережено юридичний статус прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, а отже, гарантії їх незалежності як невіддільний елемент статусу прокурора… Єдиний порядок набуття статусу прокурора, наділення прокурорів однаковим обсягом гарантій незалежності, сукупність повноважень та обов’язків прокурора свідчить про єдиний юридичний статус усіх прокурорів… У контексті розглядуваної справи Конституційний Суд України вважає, що принцип рівності однаковою мірою поширюється на всіх прокурорів, яких у межах певних посад наділено єдиним юридичним статусом незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України або адміністративної посади, що її прокурор обіймає в прокуратурі. Законодавець, запровадивши Законом № 113-ІХ реформування системи органів прокуратури, наділив Кабінет Міністрів України повноваженням визначати своїм актом розмір винагороди прокурорів. У такий спосіб законодавець запровадив неоднакове регулювання оплати праці прокурорів, фактично поділивши їх на дві категорії: одна – переведені до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, яким винагороду виплачують відповідно до Закону № 1697-VII; друга – ті, хто продовжував виконувати свої повноваження до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, для кого винагороду визначено підзаконним нормативним актом – постановою Кабінету Міністрів України. Таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об’єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною… Прокуратуру інституційно віднесено до системи правосуддя. Визначені статтею 131-1 Конституції України функції та юридичний статус прокуратури, а також установлений Законом №1697-VII статус прокурора та обсяг гарантій його незалежності становлять єдину систему гарантій незалежності прокуратури як інституції загалом, так і окремого прокурора зокрема. Отже, Верховна Рада України створила підстави для впевненості прокурорів у тому, що їхній статус (і відповідно невіддільні його елементи), як і статус суддів, гарантований державою, захищений нормативними актами вищого рівня, ніж підзаконні акти. Такий підхід законодавець підтвердив тим, що, запровадивши Законом № 113-ІХ реформу органів прокуратури, зберіг юридичний статус прокурорів та керівників регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорів і керівників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, який вони мали до набрання чинності Законом № 113-ІХ, під час реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури…».

За приписами пункту 7 розділу ІІ Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади прокурорів у регіональних прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом № 1700-VII.

За частинами першою, четвертою статті 4 Закону № 1700-VIІ центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику є Національне агентство з питань запобігання корупції.

Частиною першою статті 65-1 Закону № 1700-VII встановлено, що за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягуються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1700-VIІ суб’єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно з підпунктом «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону                         № 1700-VII суб’єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є, зокрема, посадові та службові особи органів прокуратури.

За правилами частини першої статті 45 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

Зазначеною статтею визначено також типи декларацій, підстави та строки їх подання, зокрема, строки подання виправлених декларацій, декларацій  суб’єктів декларування, притягнутих до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей, особливості подання декларацій суб’єктами декларування, які не мали можливості її подати до 1 квітня за місцем військової служби, роботи, а також підстави звільнення уповноважених осіб від подання декларацій.

Положення цієї частини застосовуються під час подання декларації службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктами декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 51-3 цього Закону.

Пунктом 7-1  частини першої статті 11 Закону № 1700-VIІ передбачено, що до повноважень НАЗК належить здійснення у порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування.

Відповідно до частини першої та другої статті 51-1 Закону № 1700-VIІ НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб’єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль, а також повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Державні органи зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування, які в них працюють (працювали), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку (частина перша статті 51-2 Закону № 1700-VII).

Відповідно до пункту 15 частини першої 1 статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК надає роз’яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його  виконання нормативно-правових актів.

Відповідно до Роз’яснення щодо розмежування компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції та інших суб’єктів у частині перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих суддями та прокурорами від 01 жовтня 2021 року № 9, є необов’язковим отримання під час дисциплінарного провадження стосовно прокурора висновку Національного агентства з питань, пов’язаних із перевіркою факту подання прокурорами декларацій та відомостей, що містяться в них.

У разі наявності висновків Національного агентства як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, сформованих за результатами контролю та перевірки декларацій, у яких зафіксовано факт порушення особою вимог, заборон чи обмежень, встановлених Законом, такі висновки мають бути враховані під час здійснення дисциплінарного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12 Закону № 1700-VII Національне агентство уповноважено приймати з питань, що належать до його компетенції, обов’язкові для виконання нормативно-правові акти.

Наказом НАЗК від 23 липня 2021 року № 448/21 затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр) (із змінами, внесеними згідно з наказами НАЗК № 257/22 від 11.11.2022, № 282/23 від 06.12.2023, № 255/24 від 23.08.2024), розділом ІІ якого визначено  формування та ведення Реєстру, зокрема, подання суб’єктами декларування до Реєстру декларації, у тому числі виправлені декларації, що подаються через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі.

Наказом НАЗК від 08 листопада 2023 року № 252/23 (із змінами) затверджено форму  декларації, Порядок  заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яким визначено типи декларацій, підстави та строки їх подання, алгоритм дій уповноваженої особи при роботі з Єдиним державним реєстром декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Аналіз зазначених та інших норм Закону України «Про запобігання корупції» дає підстави для висновку про те, що здійснення контролю та перевірки декларацій, належить до виключної компетенції НАЗК, та до  компетенції Комісії не входить. У цьому сенсі варто зазначити, що Комісія жодним чином не підміняє НАЗК, а виходить лише з матеріалів, які отримані в межах та у спосіб визначений законом.

Згідно положень пункту 2 розділу I Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13.04.2017 № 111, чинного до 27.03.2025 року та положень пункту 2 розділу I Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27.03.2025 № 69 (далі – Порядок № 69), порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру», неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин декларації доброчесності прокурора належить до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі –  Кодекс) визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність,  зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статті 11, 16, 19 та 21 Кодексу зобов’язують прокурора постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність, бути взірцем доброчесності, діяти на підставі закону, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Оцінивши дії Жолонка С.П. на предмет відповідності наведеним вимогам Комісія вважає, що прокурором порушено приписи чинного законодавства з огляду на таке.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Жолонка С.П. відкрито у зв’язку з порушенням ним встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та неподання ним у порушення вимог пункту 3 розділу ІІ Порядку № 293 Декларації доброчесності у 2025 році.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах встановленої законом компетенції, а саме надано оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Закон України «Про прокуратуру» не містить визначення дисциплінарного проступку прокурора. У той же час, у частині першій статті 43 цього зазначені підстави з яких прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Аналіз правової норми дає підстави для висновку, що дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановленими Законом України «Про прокуратуру» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Тому, зазначені у дисциплінарній скарзі дії прокурора Жолонка С.П. слід розглядати через призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів та нормативно-правових актів.

Оцінивши дії Жолонка С.П. на предмет відповідності вимогам законодавства Комісія дійшла до висновку, що прокурор Жолонко С.П., перебуваючи на посаді першого заступника прокурора Кіровоградської області та являючись відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у порушення вимог частини першої статті 45 Закону № 1700-VII у строк до 01.04.2025 не подав шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік та вчинив протиправні дії, які можуть створити враження корупційних, зашкодити його репутації та авторитету прокуратури та викликати негативний суспільний резонанс.

Факт порушення Жолонком С.П. вимог статті 45 Закону № 1700-VII встановлено Національним агентством, за результатами контролю щодо своєчасності подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, прокурор Жолонко С.П. згідно з вимогами частини п’ятої статті 19 Закону № 1697-VII зобов’язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності.

Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку № 293 передбачено, що щорічна таємна перевірка доброчесності прокурорів проводиться на підставі частини п’ятої статті 19 Закону № 1697-VII. Проходження таємної перевірки доброчесності полягає у щорічному поданні прокурором декларації доброчесності.

Водночас прокурор Жолонко С.П., знаючи вимоги Порядку № 293 та обов’язок неухильного його дотримання (про що Жолонко С.П. письмово неодноразово повідомлявся Кіровоградською обласною прокуратурою) їх не виконав, що призвело до не подання ним Декларації доброчесності у 2025 році.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 293 неподання, несвоєчасне подання прокурором декларації доброчесності без поважних причин вважається невиконанням обов’язку, передбаченого частиною п’ятою статті 19 Закону № 1697-VII, та може бути підставою для ініціювання дисциплінарної відповідальності прокурора.

Дотримання вимог щодо обов’язку діяти на підставі закону, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс, є очевидним та обов’язковим і порушення таких вимог не може бути виправдано ніякими обставинами.

Позиція Жолонка С.П. про відсутність у нього статусу прокурора та  безпідставне у зв’язку з цим  визначення Комісією його особою, уповноваженою на виконання функцій держави спростовується таким.

Статтею 15 Закону № 1697-VII визначено статус прокурора. Згідно з частиною другої цієї статті прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом, а тому перебування прокурора певний час на скороченій посаді відповідно до Закону не є підставою для припинення його повноважень.

Положеннями пункту 3 розділу ІІ Закону № 113-ІХ визначено, що за  прокурорами та керівниками регіональних прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до обласної прокуратури.

За приписами пункту 7 розділу ІІ Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади прокурорів у регіональних прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Наказом Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 327к Жолонка С.П. поновлено на посаді першого заступника прокурора Кіровоградської області з 24 жовтня 2014 року.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 7 розділу ІІ Закону № 113-IX, на Жолонка С.П. поширюються вимоги щодо проходження атестації за результатами якої може бути вирішено питання про переведення його на посаду в обласну прокуратуру.

Отже, за Жолонком С.П. збережено, як статус прокурора, так і можливість отримувати соціальне та матеріальне побутове забезпечення, як то оплата праці, отримання ним відпусток, чим він скористався на підставі поданих заяв тощо.

З огляду на вищезазначене, оцінюючи вказану позицію прокурора Жолонка С.П., Комісія вважає її безпідставною і такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 43 Закону № 1697-VII є, зокрема, порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Відповідно до положень пункту 2 розділу I Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13.04.2017 року № 111, який був чинним до 27.03.2025 року та положень пункту 2 розділу I Порядку за № 69, порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру», неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин декларації доброчесності прокурора або зазначення у ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень належить до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Враховуючи вищевикладене, за результатами перевірки Комісія приходить до висновку, що доводи дисциплінарної скарги про вчинення прокурором Жолонком С.П. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 4, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», знайшли своє підтвердження з урахуванням вищезазначених вимог законодавства та встановлених під час перевірки обставин.

Таким чином, прокурор Жолонко С.П., не подавши у строк до 01.04.2025 року шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, а також у строк до 31 березня 2025 року Декларацію доброчесності, порушив відповідно вимоги частини першої статті 45 Закону № 1700-VII та частини п’ятої статті 19 Закону № 1697-VII, тобто вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачена пунктами 4, 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме, порушення встановленого  законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Вчинення прокурором Жолонком С.П. дисциплінарного проступку підтверджено:

-  інформацією, викладеною у дисциплінарній скарзі виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І.;

- відомостями про ознайомлення Жолонка С.П. з вимогами Порядку таємної перевірки доброчесності прокурорів та пам’яткою щодо порядку подання прокурорами Декларації доброчесності;

-  повідомленням Генеральною інспекцію Офісу Генерального прокурора НАЗК про факт неподання чи несвоєчасного неподання Жолонком С.П. щорічної декларації за 2024 рік;

- листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 05.08.2025 № 47-09/66983-25;

-   іншими матеріалами дисциплінарного провадження.

Частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII визначено, що рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 800/422/17, триваюче правопорушення – це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

У випадку, який є предметом оцінки, прокурором вчинено триваюче правопорушення. Як вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження, днем початку вчинення Жолонком С.П. дисциплінарного проступку треба вважати 01 квітня 2025 року, тобто перший день після строку, коли він мав подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2024 рік, а також декларацію доброчесності за 2025 рік.

Оскільки вищезазначені декларації Жолонком С.П. дотепер не подані, то вчинене ним дисциплінарне правопорушення має характер триваючого.

Отже, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII річний строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не минув.

При обранні виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора Жолонка С.П. Комісія, з огляду на вимоги частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, враховує характер вчиненого ним дисциплінарного проступку, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, характеристику прокурора.

Грубий та умисний характер вказаного дисциплінарного правопорушення прокурора Жолонка С.П. є очевидним, оскільки рішенням Комісії від 06.08.2024 року № 97дп-24 Жолонка С.П. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за аналогічні порушення, що свідчить про систематичне нехтування ним вимогами Закону України «Про запобігання корупції» та частини п’ятої статті 19 Закону України «Про прокуратуру», Порядку № 293, що є несумісним із подальшим зайняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури.

Вказане діяння є підставою для застосування до прокурора Жолонка С.П. дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, яке є найбільш суворим і застосовується лише в тому випадку, коли немає підстав для застосування більш м’яких видів стягнення, передбачених частиною першою статті 49 Закону № 1697-VІІ.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час перевірки не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–49, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 110–112, 115, 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

В И Р І Ш И Л А:

Притягнути до дисциплінарної відповідальності першого заступника прокурора Кіровоградської області Жолонка Сергія Пилиповича та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копію рішення направити Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Жолонку С.П., скаржнику та керівнику Кіровоградської обласної прокуратури.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення чи отримання ним поштою копії рішення.