Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія, КДКП) у складі: головуючого – Радзівона М.О., членів Комісії: Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Міхеда О.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Кам’янець-Подільської окружної прокуратури Хмельницької області Наконечного С.О. (далі – прокурор Наконечний С.О.) у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-265дс-31дп-25,

 

УСТАНОВИЛА:

 

1.  Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 

Наконечний Сергій Олександрович з лютого 2002 року працює в органах прокуратури.

На вказаній у дисциплінарній скарзі посаді Наконечний С.О. працює з 04 березня 2025 року (наказ виконувача обов’язків керівника Хмельницької обласної прокуратури від 28 лютого 2025 року № 273к).

Присягу працівника прокуратури склав 08 лютого 2011 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 20 червня 2017 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Комісії, 09 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. про вчинення прокурором Наконечним С.О. дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мнишенко Є.С., якою 14 квітня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-265дс-31дп-25.

Рішенням Комісії від 04 червня 2025 року № 98п-25 продовжено строки проведення перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Наконечного С.О. до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-265дс-31дп-25 до 09 липня 2025 року.

Комісією в порядку статті 222 КПК України отримано дозвіл на використання та розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні в межах, необхідних для проведення перевірки та прийняття рішення у дисциплінарному провадженні.

За результатами перевірки членом Комісії Мнишенко Є.С. 28 липня 2025  року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Наконечного С.О., який разом з матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

14 серпня 2025 року прокурор Наконечний С.О. на засідання Комісії не з’явився, попередньо направивши клопотання про відкладення розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку у зв’язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.

14 серпня 2025 року Комісією перенесено розгляд висновку на 27 серпня 2025 року та на виконання пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнято протокольне рішення про продовження строку його розгляду на один місяць.

У засідання Комісії, яке відбулось 27 серпня 2025 року, прокурор Наконечний С.О. не з’явився, попередньо направивши клопотання про відкладення засідання Комісії у зв’язку з прийняттям на військову службу за призивом під час мобілізації.

За вказаних обставин Комісія, враховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII, прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

Членом Комісії Мнишенко Є.С. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заявлено усне клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні, у зв’язку з недопущенням розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісією задоволено клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні.

Від скаржника участь у засіданні Комісії взяли заступник начальника відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА 1 та прокурор цього відділу ОСОБА 2, які доводи дисциплінарної скарги підтримали, з висновком члена Комісії погодилися. Просили притягнути Наконечного С.О. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне порушення правил прокурорської етики на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон  № 1697 VII).

Скаржником у дисциплінарній скарзі заявлено клопотання про надання дозволу на оскарження рішення до Вищої ради правосуддя.

Представниками скаржника, прокурорами ОСОБА 1 та ОСОБА 2 заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження додаткових доказів підтверджуючих вчинення прокурором Наконечним С.О. дисциплінарного проступку, які не були предметом дослідження під час проведення перевірки. Щодо додаткових доказів, представниками скаржника було долучено наданий Комісії дозвіл в порядку статті 222 КПК України на використання та розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні в межах, необхідних для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні.

Комісією задоволено клопотання прокурорів ОСОБА 1 та ОСОБА 2  про долучення до матеріалів провадження додаткових матеріалів.

 

 3. Зміст дисциплінарної скарги

 

 

4. Правові джерела, що підлягають застосуванню

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Частиною 9 статті 86 Закону № 1697-VII визначено, що прокурорам, визнаним особами з інвалідністю І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Статтею 5 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров’я» передбачено, зокрема, що громадяни зобов’язані сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров’я в їх діяльності, а також виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності. Згідно з частиною першою статті 31 цього ж Закону група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи – для повнолітніх осіб.

У відповідності до статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зобов’язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Підпункт е пункту першого частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» відносить посадових та службових осіб органів прокуратури до осіб, які уповноваженні на виконання функцій держави.

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. При виконанні службових обов’язків прокурор має дотримуватись загальноприйнятих етичних норм поведінки, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора (стаття 16 Кодексу).

Статтею 21 Кодексу визначено, що прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, дискредитувати його як представника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Пунктами 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) наголошено, що особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Окрім цього згідно з Стандартами професійної відповідальності та викладенням основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова ВП ВС від 03.02.2021 у справі №  9901/229/19).

Як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 9901/19/17, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) КРЄП «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють у прокуратурі чи від її імені.

Також рішенням Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО) від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (надалі – Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Указ Президента України – це нормативно-правовий акт Глави держави України, який видається з найважливіших питань, віднесених до його компетенції та має обов’язковий характер до виконання.

Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 року вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров’я України (далі – МОЗ) разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 та 08 листопада 2024 року № 1276, якими було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Таким чином, пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 з урахуванням змін, внесених вказаними вище Постановами КМУ від 25 жовтня 2024 року № 1207 та 08 листопада 2024 року № 1276, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов’язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Керуючись чинною редакцією Положення про медико-соціальну експертизу, на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024, наказом МОЗ України від 26 жовтня 2024 року № 1809 «Про покладання прав та обов’язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» було покладено права та обов’язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Крім того, наказом МОЗ України від 26 жовтня 2024 року № 1809 також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (надалі – Положення).

Пунктом 8 Положення встановлено, що Комісія проводить перевірку, у тому числі й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Так само абзацом 10 пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2024 року № 1276, встановлено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді і приймає відповідні рішення.

Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку.

У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

Міністерство охорони здоров’я України здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», яка діяла до 31 грудня 2024 року, зазначалось: «Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

- обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

- обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Друга група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів І-ІV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.».

Розділом III Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ від 05 січня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, до 31 грудня 2024 року було визначено Перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду (далі - перелік).

Група інвалідності II встановлюється при захворюваннях відповідно до пунктів 3.3 зазначеного переліку.

З 01 січня 2025 року діє постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», відповідно до якої надається перелік анатомічних дефектів та захворювань, при яких II група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання.

Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов’язкових умов:

- стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

- обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

- необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Для осіб, які мають анатомічні дефекти, інші необоротні порушення функцій органів і систем організму група встановлюється безстроково.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлена заборона збирати, зберігати, поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 1-9/2012 було розтлумачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу, зокрема слід відносити (серед іншого) і інформацію про стан її здоров’я, відомості про події та явища, що відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній, діловій та інших сферах життя особи, - за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду із здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 08.12.2006 визначає, що ІПР є обов’язковим до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача.

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю визначає, що особи з інвалідністю включають тих, хто має довготривалі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення, які у взаємодії з різними бар’єрами можуть перешкоджати їхній повній участі у житті суспільства на рівних умовах.

Особи з інвалідністю мають широкий спектр прав, який включає, серед інших прав людини: право на безоплатне або пільгове медичне обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, право на забезпечення медичними, професійними, соціальними заходами (реабілітаційні заходи), право на пенсії та соціальну допомогу, пільги, державну підтримку при працевлаштуванні та навчанні, тощо.

 

5. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Мнишенко Є.С., представників скаржника – ОСОБА 1 та ОСОБА 2, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У провадженні слідчих Центрального апарату Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження № 62025000000000923 від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п’ятою статті 190, частиною другою статті 364, частинами першою, другою статті 366, частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366-2 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Згідно з відомостями Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) експерт-терапевт Кам’янець-Подільської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА 3, усвідомлюючи, що діагностовані у прокурора Наконечного С.О. хвороби та ступені функціональних порушень і обмежень життєдіяльності внаслідок наявних захворювань, не відповідають критеріям встановлення груп інвалідності, у тому числі II групи (довічно), 01 червня 2020 року, в порушення вимог Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 вересня 2011 року № 561 за результатами розгляду медичних документів останнього, безпідставно забезпечив прийняття рішення про встановлення Наконечному С.О. ІІ-ї групи інвалідності (довічно). Внаслідок таких дій до акту огляду медико-соціальної експертної комісії (конфіденційна інформація), виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії, довідки серії (конфіденційна інформація) внесено недостовірні відомості про обґрунтованість направлення вказаної особи на МСЕК та наявності в нього діагнозу, який відповідає ІІ-й групі інвалідності (довічно).

За вказаним фактом ОСОБА 3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 28 частиною першої статті 366 КК України.

 

5.1. Обставини, встановлені органом досудового розслідування та досліджені Комісією

Окрім цього, органом досудового розслідування встановлено, керівник Хмельницької окружної прокуратури Хмельницької області Наконечний С.О. 01 червня 2020 року за пособництва службових осіб Кам’янець-Подільської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії отримав акт огляду медико-соціальної експертної комісії та відповідну довідку про визнання інвалідом, які містять недостовірні відомості про наявність у нього інвалідності II групи. Акт огляду медико-соціальної експертної комісії та довідку про визнання інвалідом прокурор використав для подальшого призначення пенсії по інвалідності, що спричинило збитки ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

За вказаним фактом 26 грудня 2024 року прокурору Наконечному С.О. повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 190 КК України.

Попередньо, 19 березня 2020 року прокурор Наконечний С.О. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 12.07.2001).

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 16 квітня 2020 року відмовило Наконечному С.О. в призначені пенсії за вислугою років, обґрунтовуючи свою позицію відсутністю достатніх правових підстав.

На думку органу досудового розслідування, враховуючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в призначені пенсії за вислугу років, Наконечний С.О. вирішив отримати вигоду у вигляді пенсійних виплат, як особі з інвалідністю II групи, без наявних на це обґрунтованих підстав.

Наконечний С.О. знаючи, що він не має функціональних порушень, які би відповідали критеріям встановлення II групи інвалідності вирішив звернутися для оформлення необхідної медичної документації до службових осіб Кам’янець-Подільської міжрайонної медико-експертної комісії Комунального закладу охорони здоров’я «Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи» та Комунального некомерційного закладу «Кам’янець-Подільська центральна районна лікаря».

У свою чергу службові особи лікувально-консультативної комісії Комунального некомерційного закладу «Кам’янець-Подільська центральна районна лікаря» 02 березня 2020 року при діагностованих у Наконечного С.О. захворюваннях, які не відносяться до груп захворювань по яким встановлюється інвалідність, у тому числі II групи, підготували та видали без належних правових підстав направлення на медико-соціально-експертну комісію.

У протоколі допиту свідка від 25 лютого 2025 року лікар-хірург поліклініки та стаціонару КНП «БЦРЛ» ОСОБА 4 повідомив, що він проводив первинний огляд Наконечного С.О., ставив попередній діагноз та призначав лікування хворого.

02 жовтня 2019 року до нього звернувся Наконечний С.О., який наполягав на поміщення його до стаціонару для проведення обстеження та лікування. ОСОБА 4 вивчивши аналізи УЗД, зазначив Наконечному С.О., що він не потребує стаціонарного лікування та госпіталізації. У розмові Наконечний С.О. з лікарем не погодився, зазначив, що він є працівником прокуратури та наполягав на госпіталізації. Лікар ОСОБА 4 не зміг йому відмовити враховуючи авторитет посади та можливі не бажані конфлікти з працівником правоохоронного органу. ОСОБА 4 виписав Наконечному С.О. направлення до хірургічного відділення на лікування. Окрім того, за вимогою Наконечного С.О. ним складено виписку із медичної картки амбулаторного хворого, у якій зазначено діагноз, на якому наполягав Наконечний С.О. та відомості щодо перебування прокурора на амбулаторному лікуванні в період з 02 до 12 жовтня 2019 року.

02 березня 2020 року до нього прибув Наконечний С.О. з черговою вимогою оформити направлення на МСЕК. Лікар ОСОБА 4 оформив направлення Наконечного С.О. на МСЕК, хоча відомості про стан хворого не відповідали дійсності. ОСОБА 4 в подальшому відмовився від супроводження та лікування Наконечного С.О.

Службові особи Кам’янець-Подільської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії в порушення вимог Положення № 1317 та Інструкції № 561, за результатами розгляду медичних документів останнього безпідставно прийняли рішення про встановлення Наконечному С.О. II групи інвалідності (акт огляду медико-соціальною експертною комісією (конфіденційна інформація)).

У протоколі допиту свідка від 02 грудня 2024 року, лікар терапевт Кам’янець-Подільської МСЕК ОСОБА 3 повідомив, що 01 червня 2020 року відбулось засідання обласної МСЕК за головуванням ОСОБА 5. Документи необхідні для проходження Наконечним С.О. МСЕК, а саме направлення на МСЕК Наконечного С.О., виписки з історії його хвороби, УЗД судин нижніх кінцівок, та інші документи були доставлені на засідання МСЕК головою цієї комісії, ОСОБА 5. Членам комісії міжрайонної МСЕК передано акт огляду обласної МСЕК з рішенням щодо призначення Наконечному С.О. ІІ групи інвалідності довічно, яке було засвідчено штампом Хмельницької обласної МСЕК та підписом ОСОБА 5. ОСОБА 3 зазначав, що терапевтичний статус Наконечного С.О. станом на дату винесення рішення відповідав статусу здорової людини. Висновку від судинного обласного хірурга на підставі якого було б надано оцінку хірургічного статусу в медичних документах Наконечного С.О. не було.

У протоколі допиту свідка від 02 грудня 2024 року, реєстратор Кам’янець-Подільської МСЕК ОСОБА 6 зазначила, що оскільки відповідно до виписки із історії хвороби Наконечного С.О. він проходив лікування в Кам’янець-Подільській ЦРЛ, то направлення на МСЕК із необхідним пакетом документів мали б надійти до міжрайонної МСЕК саме із вказаного лікувального закладу. Однак, до Кам’янець-Подільської міжрайонної МСЕК документи Наконечного С.О. не надходили. Перед початком засідання МСЕК, один із членів комісії Хмельницької МСЕК передав пакет документів Наконечного С.О. для реєстрації та подальшого розгляду документів на засідання МСЕК.

Того ж дня, службовими особами Кам’янець-Подільської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії складено та видано для Наконечного С.О. довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії (конфіденційна інформація), яка підтверджує встановлення останньому II групи інвалідності довічно.

Незаконність та необґрунтованість набуття Наконечним С.О. статусу особи з інвалідністю II групи (довічно) підтверджено актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 15 листопада 2024 року № (конфіденційна інформація), проведеного Центральною МСЕК ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», згідно якого (п.34) – ступені функціональних порушень та обмеження життєдіяльності Наконечного С.О. не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності. За результатами огляду, членами ЦМСЕК МОЗ України видано Наконечному С.О. довідку про невизнання інвалідом від 15 листопада 2024 року.

Також зі змісту протоколів допиту членів ЦМСЕК МОЗ України ОСОБА 7, ОСОБА 8, ОСОБА 9, ОСОБА 10, ОСОБА 11, ОСОБА 12, ОСОБА 13 та ОСОБА 14 вбачається, що під час встановлення Наконечному С.О. інвалідності членами Кам’янець- Подільської Міжрайонної МСЕК КЗОЗ «Хмельницький обласний центр МСЕК порушено вимоги п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (норма була чинна на момент встановлення інвалідності). Відповідно Наконечний С.О. не втратив працездатність, здатність до самостійного пересування, самообслуговування, спілкування, орієнтацію та контроль за своєю поведінкою. Також проведення медико-соціальної експертизи повинно було здійснюватися після повного діагностичного, лікувального процесу та реабілітації при наявності стійких необоротних змін.

Наконечний С.О., будучи обізнаним, що виписка з акту огляду №  (конфіденційна інформація) до довідки серії (конфіденційна інформація) направлена службовими особами Кам’янець-Подільської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вх. № 5125/15 від 23.06.2020) 01 липня 2020 року подав заяву про призначення пенсії по інвалідності на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та йому призначено пенсію по інвалідності.

Таким чином, в результаті порушення Наконечним С.О. вимог законодавства, правил прокурорської етики, з червня 2020 року по 30 листопада 2024 року Наконечному С.О. здійснено виплати пенсії по інвалідності, як інваліду II групи, на загальну суму – 1 074 235, 91 гривень, які він без належних на те підстав отримав і розпорядився на власний розсуд.

Відповідно до висновку експерта №(конфіденційна інформація), який був отриманий в межах проведеної судово - медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 62024000000000923, судово-медична експертна комісія прийшла до підсумку, що діагнози Начонечного С.О., визначені в даному висновку не підтвердженні об’єктивними даними, встановлені необґрунтовано та відсутні у Наконечного С.О.

Органом досудового розслідування за вказаним фактом у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року, 26 грудня 2024 року прокурору Наконечному С.О. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною        п’ятою статті 190 КК України.

 

5.2. Обставини, встановлені Комісією в межах перевірки

Згідно інформації, отриманої на запити члена Комісії з Хмельницької обласної прокуратури від 09 травня 2025 року № 07-339вих-25 та Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30 квітня 2025 року № 9/2/1/3158, Наконечний С.О. перебуває на військовому обліку офіцерів запасу в (конфіденційна інформація). Він був заброньований з 03 січня 2024 року, відстрочку від призову на час військового стану не оформлював, пройшов військово-лікарську комісію 07 квітня 2025 року, визнаний придатним у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, медпідрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, ОЗ, охорони.

В особовій справі Наконечного С.О. наявні ксерокопії пенсійного посвідчення № (конфіденційна інформація) та довідка про інвалідність ІІ групи серії (конфіденційна інформація), які Наконечний С.О. надав при звірці даних особисто 06 червня 2024 року в (конфіденційна інформація).

Стан здоров’я Наконечного С.О. згідно рішення ВЛК 07 квітня 2025 року є цілком задовільним, що не відповідає отриманій ІІ групі інвалідності довічно, що також ставить під обґрунтований сумнів законність отримання інвалідності Наконечним С.О. 01 червня 2020 року.

Окрім того, відповідно до наявної в Хмельницькій обласній прокуратурі (від 25 квітня 2025 року № 07-304вих-25) інформації Наконечний С.О. індивідуальну програму реабілітації інваліда не надавав, внаслідок чого виконання заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіку та заходи з трудової реабілітації (направлення на санаторно курортне лікування, тощо) стосовно нього не здійснювалися. Наконечний С.О. 01 липня 2020 року звертався лише із заявою про надання йому довідки про складові заробітної плати для оформлення пенсії по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, за інформацією Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» від 05 червня 2025 року № 1092/01-18, група інвалідності Наконечному С.О. була скасовано на засадах ретельного аналізу медико-експертної справи. У медико-експертній справі Наконечного С.О. у МСЕК не було законних підстав для встановлення йому групи інвалідності, мали місце порушення нормативно-правових актів, які регламентували проведення медико-соціальної експертизи в Україні, чинних на час огляду зазначеної особи на МСЕК. У медико-експертній справі Наконечного С.О.  не було даних, які б підтверджували стійкі, незворотні зміни органів та систем, даних про перебіг хвороби у динаміці та щодо проведеного адекватного лікування наявних захворювань і його ефективності. Зазначені МСЕК ступені функціональних порушень органів та систем не відповідали критеріям встановлення групи інвалідності.

 

6. Пояснення прокурора Наконечного С.О.

 

Під час перевірки доводів дисциплінарної скарги прокурором Наконечним С.О. надано письмові пояснення з приводу обставин, викладених у дисциплінарній скарзі.

Згідно з письмовими поясненнями Наконечного С.О. він з доводами дисциплінарної скарги не погоджується, вважає, що виклад дисциплінарного проступку у дисциплінарній скарзі є ідентичним з первинним обвинуваченням врученої підозри.

На думку Наконечного С.О. дисциплінарне провадження фактично дублює кримінальне провадження, використовуючи однакові обставини та юридичні конструкції, лише адаптуючи їх до формального контексту дисциплінарного провадження. Хоча кримінальне правопорушення та дисциплінарний проступок як правові категорії мають різну правову природу та різні юридичні наслідки, у даному випадку фактичні обставини обох проваджень є тотожними.

Наконечний С.О. зазначив, що ідентичність викладу фактичних обставин у дисциплінарній скарзі та повідомленні про підозру у кримінальному провадженні призводить до передчасного визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення поза межами кримінального процесу.

Наконечний С.О. наголосив, що його поведінка не містить ознак дисциплінарного проступку, а усі викладені в дисциплінарній скарзі обставини підлягають доказуванню винятково у рамках кримінального провадження з дотриманням усіх процесуальних гарантій та стандартів доказування, передбачених КПК України.

З пояснень Наконечного С.О., з огляду на відсутність у нього медичної освіти, він не мав підстав вважати, що зазначені хвороби не є підставою для встановлення II групи інвалідності. Також він не міг бути поінформований щодо того, які хвороби можуть підпадати під ту чи іншу групу інвалідності. Він мав захворювання, і наявність захворювань може бути підставою для призначення інвалідності.

Також Наконечний С.О. звернув увагу, що під час процедури ухвалення рішення про невизнання інвалідом його жодного разу не оглядали лікарі. Уповноважені особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України», не запрошували його на огляд, не проводили опитування щодо скарг на стан здоров’я, не здійснювали жодних медичних досліджень для перевірки наявності або відсутності функціональних порушень, не призначали додаткових лабораторних чи інших аналізів.

Вважає рішення ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України», оформлено заочно, без безпосереднього контакту із ним як пацієнтом, що є грубим порушенням встановленої законодавством процедури.

Наконечний С.О. наголосив, що не знайомий ні з ОСОБА 5, ні з будь-яким іншим членом медико-соціальної комісії, жодних контактів з представниками медико-соціальної комісії не мав.

У додаткових поясненнях Наконечний С.О. категорично не погоджується з висновком члена Комісії, надаючи свої доводи і міркування, які ґрунтуються на попередніх поясненнях щодо складеного висновку. Наголошує, що складений висновок на його думку, не спростовує його попередніх пояснень і складений на припущеннях.

Звертає увагу, що ним обов’язково будуть вжиті заходи щодо захисту його порушених прав та свобод, оскільки він відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» не надавав згоди на отримання відомостей, обробку, зберігання, поширення та розголошення його персональних даних, зокрема лікарської таємниці.

Зважаючи на відсутність доказів, поданих скаржником, щодо вищезазначених обставин, які є ключовими для цього дисциплінарного провадження, Наконечний С.О. вважає, що дисциплінарне провадження за дисциплінарною скаргою виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції ОСОБА 15 необхідно закрити у зв’язку з відсутністю підстав для накладення дисциплінарного стягнення.

 

8. Мотиви та обґрунтування ухваленого Комісією рішення

 

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Наконечного С.О. відкрито у зв’язку з вчиненням ним дій, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697 VII, а саме – систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 46 Закону № 1697 VII, пункту 102 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.

За цих обставин Комісія враховує висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Наконечного С.О., складеного членом Комісії від 28 липня 2025 року.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в межах компетенції, встановленої Законом № 1697-VII, тобто надає оцінку тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Згідно з практикою Комісії дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановленими Законом України «Про прокуратуру» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Тому зазначені у дисциплінарній скарзі дії прокурора Наконечного С.О. слід розглядати через призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів та нормативно-правових актів.

 

8.1. Співвідношення кримінальної відповідальності, дисциплінарної відповідальності, набуття та використання статусу інваліда в контексті меж втручання КДКП

Скаржник пов’язав факт отримання Наконечним С.О. акта огляду медико-соціальної експертної комісії та довідки до акта МСЕК про визнання інвалідом, які містять недостовірні відомості про наявність у нього інвалідності II групи. Як наслідок таких дій, Наконечний С.О. оформив та отримував пенсійні виплати фактично не будучи особою з інвалідністю впродовж тривалого часу та не маючи на це жодних законних підстав.

Органом досудового розслідування за вказаним фактом у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року прокурору Наконечному С.О. 26 грудня 2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

При цьому варто зазначити, що статус підозрюваного Наконечного С.О. у кримінальному провадженні не змінює правової кваліфікації дій прокурора в межах дисциплінарного провадження, а Комісія не надає оцінку обставинам в межах кримінального провадження.

Як зазначив Верховний Суд у рішенні від 18 серпня 2022 року (справа № 640/18269/20), повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, ствердити про її винуватість як доконаний факт не можна.

Комісія не надає оцінку доказам в контексті доведення вини у кримінальному провадженні.

Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з’ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально- правову кваліфікацію ті самі дії працівника прокуратури отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

Таким чином Комісія надає оцінку доказам в межах дисциплінарного провадження та може брати до уваги докази, отримані у кримінальному провадженні лише в частині підтвердження або спростування обставин, зазначених у дисциплінарній скарзі щодо вчинення дисциплінарного проступку прокурором.

Питання набуття та використання статусу інваліда прокурором перевіряються Комісією через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 43 Закону № 1697 VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Водночас Комісія враховує, що набуття статусу інваліда для особи з інвалідністю породжує додаткові права та змінює спосіб життя у соціумі та колективі. Інформація про стан здоров’я особи (зокрема про наявну інвалідність) відноситься до конфіденційної інформації.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлена заборона збирати, зберігати, поширювати конфіденційну інформацію про особи без її згоди, крім випадків визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 1-9/2012 було розтлумачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу зокрема слід відносити (серед іншого) і інформацію про стан її здоров’я, відомості про події та явища, що відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній, діловій та інших сферах життя особи, - за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду із здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Підпункт е пункту першого частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» відносить посадових та службових осіб органів прокуратури до осіб, які уповноваженні на виконання функцій держави.

Хоча дії, направлені на отримання інвалідності прокурором і мають умовно приватний характер, та вони так чи інакше впливають та пов’язані з виконанням обов’язків прокурора.

Таким чином, вони можуть охоплюватись складам дисциплінарних правопорушень, які передбачені статтею 43 Закону № 1697 VII .

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Пунктами 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) наголошено, що особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

 

8.2. Щодо приватної сфери охоронюваного права

Приватне життя - це широке поняття, яке не має свого вичерпного визначення (Рішення ЄСПЛ Niemietz проти Німеччини; Pretty проти Сполученого Королівства; Peck проти Сполученого Королівства).

Поняття приватного життя не обмежується «внутрішнім колом», в якому людина може жити власним особистим життям і виключати зовнішній світ. Кожен окремий випадок як такий досліджується ЄСПЛ окремо на предмет безпосереднього впливу того чи іншого порушення на приватну сферу життя у відповідності до статті 8 Конвенції.

ЄСПЛ займає позицію, що поняття «приватне життя» не виключає діяльності професійного або ділового характеру, а охоплює право людини формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи стосунки професійного та ділового характеру (Рішення ЄСПЛ C. проти Бельгії; Олександр Волков проти України). Тобто це право, яке захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом.

Окрім цього, згідно з Стандартами професійної відповідальності та викладенням основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності. Тобто етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора.

Велика Палата ВСУ своїй постанові від 30.06.2022 року (Справа № 9901/159/19) також висловила позицію щодо меж втручання у право на приватність. Зокрема Велика Палата Верховного Суду вважає, що вирішення питання про дисциплінарну відповідальність прокурора є свого роду втручанням в приватність його життя (право на повагу до особистого життя), яке може бути пов’язане з збиранням, зберіганням, використанням і поширенням конфіденційної інформації про прокурора без його згоди. Але можливість такого втручання є прямо передбаченою Законом України «Про прокуратуру» і здійснюється в інтересах прав людини, з метою захисту яких здійснює свої функції прокуратура України. Таке втручання сприяє гарантуванню того, що прокуратура України, у системі якої працює прокурор належно виконуватиме функції із захисту прав і свобод людини. Інший підхід унеможливлює належний контроль за поведінкою прокурорів з боку уповноважених на те органів державної влади, зокрема й з боку суду.

Комісія враховує, що фактично інвалідність не впливала на звичний спосіб життя прокурора під час виконання його професійних обов’язків. Даний факт підтверджує і сам Наконечний С.О у своїх поясненнях. Відповідно дії прокурора спрямовані на отримання інвалідності, а в подальшому отримання пенсійних виплат не були пов’язані з сферою приватності, так як відносились до більш широкої сфери життя в тому числі і у професійній сфері

Окрім того Наконечний С.О. перебував в стані безперервного виконання своїх службових обов’язків в органах прокуратури. А тому не встановлено, які саме індивідуальні інтереси в частині приватного життя опинились під загрозою та де знаходиться межа між приватним життям особи та діями прокурора, які були спрямовані на отримання інвалідності без законних на те підстав, що в подальшому зумовило отримання пенсійних виплат від Пенсійного Фонду України, державних бюджетних коштів.

Комісія оцінює дії Наконечного С.О. щодо використання статусу особи з інвалідністю в контексті саме його статусу прокурора, не втручається в особливості стану здоров’я прокурора, діагнози, які були встановленні та призначене лікування.

Водночас Комісія звертає увагу, що використання статусу особи з інвалідністю Наконечним С.О. для призначення, нарахування спеціальної пенсії та вибірковий підхід до використання статусу інваліда (лише для отримання грошових виплат) явно виходять за межі приватної сфери. Крім того, враховуючи наявність підстав, передбачених законами України та іншими нормативно - правовими актами, які приймаються у відповідності до Конституції України, існує законна підстава “втручання” у спірні правовідносини. Оцінюючи суспільний резонанс та невиправну шкоду авторитету органів прокуратури, яка була завдана діями Наконечного С.О., втручання є легітимним та переслідує мету відновлення довіри та підтримання стандартів доброчесності в органах прокуратури в цілому, а відтак - має суспільний інтерес. Така правова позиція також узгоджується з практикою ЄСПЛ в контексті застосування частини другої статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Комісія звертає увагу, що прийняття рішення у дисциплінарному провадженні не обмежує право прокурора на захист або на звернення до суду щодо скасування тих чи інших рішень щодо отримання/скасування інвалідності.

 

8.3. Оцінка доказів, отриманих під час дисциплінарного провадження

 

Скаржник вказав на факт отримання Наконечним С.О. акту огляду медико-соціальної експертної комісії та довідки до акта МСЕК про визнання інвалідом, які містять недостовірні відомості про наявність у нього інвалідності II групи. Як наслідок таких дій, Наконечний С.О. оформив та отримував пенсійні виплати фактично не будучи особою з інвалідністю, впродовж тривалого часу та не маючи на це жодних законних підстав.

Як встановлено матеріалами проведеної перевірки, Наконечний С.О. з 01 липня 2020 року до 15 листопада 2024 року в результаті систематичного порушення вимог законодавства, правил прокурорської етики і використання службового становища, будучи обізнаним про стан свого здоров’я використав акт огляду МСЕК з недостовірними відомостями і незаконно одержав грошові кошти у вигляді пенсії по інвалідності.

Комісія не залишила поза увагою той факт, що службовими особами Кам’янець-Подільської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, в порушення вимог Положення № 1317 та Інструкції № 561 за результатами розгляду медичних документів Наконечного С.О. безпідставно прийнято рішення про встановлення останньому II групи інвалідності (акт огляду медико-соціальною експертною комісією № (конфіденційна інформація)). Того ж дня Наконечному С.О. складено та видано довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії (конфіденційна інформація), яка підтверджує встановлення останньому II групи інвалідності.

При цьому Комісією враховано, що у протоколі допиту свідка від 02 грудня 2024 року, лікар терапевт Кам’янець-Подільської МСЕК ОСОБА 3 повідомив, що 01 червня 2020 року відбулось засідання обласної МСЕК за головуванням ОСОБА 5. Документи необхідні для проходження Наконечним С.О. МСЕК, а саме направлення на МСЕК Наконечного С.О., виписки з історії його хвороби, УЗД судин нижніх кінцівок, та інші документи були доставлені на засідання МСЕК головою цієї комісії, ОСОБА 5. Окрім того ОСОБА 3 вказав, що членам комісії міжрайонної МСЕК передано акт огляду обласної МСЕК з рішенням щодо призначення Наконечному С.О. ІІ групи інвалідності довічно, яке було засвідчено штампом Хмельницької обласної МСЕК та підписом ОСОБА 5. Крім того ОСОБА 3 зазначав, що терапевтичний статус Наконечного С.О. станом на дату винесення рішення відповідав статусу здорової людини. Висновку від судинного обласного хірурга на підставі якого було б надано оцінку хірургічного статусу в медичних документах Наконечного С.О. не було.

Комісією взято до уваги показання реєстратора Кам’янець-Подільської МСЕК, ОСОБА 6 (протокол допиту свідка від 02 грудня 2024 року), з яких вбачається, що відповідно до виписки із історії хвороби Наконечного С.О. він проходив лікування в Кам’янець-Подільській ЦРЛ. В такому випадку направлення на МСЕК із необхідним пакетом документів зазвичай надходять із вказаного лікувального закладу. Натомість до Кам’янець-Подільської міжрайонної МСЕК документи Наконечного С.О. не надходили. ОСОБА 6 зазначає, що перед початком засідання МСЕК, один із членів комісії Хмельницької МСЕК передав пакет документів Наконечного С.О. для реєстрації та подальшого розгляду документів на засідання МСЕК.

Крім того членами Комісії враховується поведінка Наконечного С.О., яка передувала усім зазначеним подіям. Так у протоколі допиту свідка від 25 лютого 2025 року лікар-хірург поліклініки та стаціонару КНП «БЦРЛ» ОСОБА 4 повідомив, що він проводив первинний огляд Наконечного С.О., ставив попередній діагноз та призначав лікування хворого. 02 жовтня 2019 року до нього звернувся Наконечний С.О., який наполягав на поміщення його до стаціонару для проведення обстеження та лікування. ОСОБА 4 вивчивши аналізи УЗД, зазначив Наконечному С.О., що він не потребує стаціонарного лікування та госпіталізації. У розмові Наконечний С.О. з лікарем не погодився, зазначив, що він є працівником прокуратури та наполягав на госпіталізації. Лікар ОСОБА 4 не зміг йому відмовити враховуючи авторитет посади та можливі не бажані конфлікти з працівником правоохоронного органу. ОСОБА 4 виписав Наконечному С.О. направлення до хірургічного відділення на лікування. Окрім того, за вимогою Наконечного С.О. лікарем складено виписку із медичної картки амбулаторного хворого, у якій зазначено діагноз, на якому наполягав Наконечний С.О. та відомості щодо перебування прокурора на амбулаторному лікуванні в період з 02 до 12 жовтня 2019 року.

02 березня 2020 року до нього прибув Наконечний С.О. з черговою вимогою оформити направлення на МСЕК. Лікар ОСОБА 4 оформив направлення Наконечного С.О. на МСЕК, хоча відомості про стан хворого не відповідали дійсності.

Оцінюючи вище зазначені докази Комісія приходить до обґрунтованих висновків, що була не лише порушена процедура подання документів на МСЕК як така, а й відсутнє наповнення експертної справи документами, які підтверджують ступені функціональних порушень та обмеження життєдіяльності Наконечного С.О. Отже, дані обставини обумовлюють обґрунтовані сумніви щодо наявності законних підстав для встановлення Наконечному С.О. ІІ групи інвалідності (довічно).

Комісією враховано, що актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 15 листопада 2024 року № (конфіденційна інформація), проведеного Центральною МСЕК ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (п.34), інвалідність Наконечному С.О. було скасовано. Актом встановлено, що ступені функціональних порушень, ступені обмеження повсякденної діяльності Наконечного С.О. не відповідають критеріям встановлення інвалідності.

Члени ЦМСЕК МОЗ України ОСОБА 7, ОСОБА 8, ОСОБА 9, ОСОБА 10, ОСОБА 11, ОСОБА 12, ОСОБА 13 та ОСОБА 14 пояснили в межах кримінального провадження, що під час встановлення Наконечному С.О. інвалідності членами Кам’янець-Подільської Міжрайонної МСЕК КЗОЗ «Хмельницький обласний центр МСЕК порушено вимоги п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (норма була чинна на момент встановлення інвалідності).

Комісія не надає оцінку медичному критерію встановлення та скасування інвалідності Наконечному С.О., а враховує думку спеціалістів у галузі медицини та фахівців, визначених на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року (наказ МОЗ України від 26 жовтня 2024 року № 1809 «Про покладання прав та обов’язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ»).

Таким чином, Комісією при прийнятті рішення враховується інформація, надана установою, уповноваженою на проведення перевірки підстав отримання інвалідності та враховано, що за інформацією Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» від 05 червня 2025 року № 1092/01-18 Наконечний С.О. не викликався на обстеження до клініки ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України». Група інвалідності була скасована внаслідок ретельного аналізу медико-експертної справи. Вбачається, що у медико-експертній справі Наконечного С.О., МСЕК не мав законних підстав встановлювати прокурору групу інвалідності. У даному експертному випадку були виявлені порушення нормативно-правових актів, які регламентували проведення медико-соціальної експертизи в Україні, чинних на час огляду зазначеної особи на МСЕК.

Окрім того Комісія враховує, що Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» у відповіді на запит Комісії зазначив, що у медико-експертній справі Наконечного С.О., якому скасована група інвалідності, не було даних, які б підтверджували стійкі, незворотні зміни органів та систем, відсутні дані про перебіг хвороби у динаміці, не було даних щодо проведеного адекватного лікування наявних захворювань та його ефективності, зазначені ступені функціональних порушень органів та систем не відповідали критеріям встановлення групи інвалідності.

Як наслідок, скасування інвалідності Наконечному С.О. було не з формальних підстав, а внаслідок ретельного вивчення експертного випадку Наконечного С.О.

У зв’язку з зазначеними вище обставинами Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» встановила факт незаконного отримання інвалідності прокурором всупереч діючих на той час норм закону та без належних на те підстав.

Комісія враховує інформацію, зазначену у висновку експерта №(конфіденційна інформація), який був отриманий в межах проведеної судово - медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 62024000000000923 в контексті підсумків, які у даному висновку наводять фахівці у галузі медицини.

Після вивчення аналізу та синтезу даних наданої на експертизу документації, експертна комісія прийшла підсумків, що діагнози Начонечного С.О., визначені в висновку експерта не підтвердженні об’єктивними даними, встановлені необґрунтовано та у Наконечного С.О. відсутні.

Окрім того, Комісією враховано інформацію Хмельницької обласної прокуратури від 09 травня 2025 року № 07-339вих-25 та (конфіденційна інформація).

Відповідно до даної інформації Наконечний С.О. перебуває на військовому обліку офіцерів запасу в (конфіденційна інформація) області був заброньований, відстрочку від призову на час військового стану не оформлював, пройшов військово-лікарську комісію 07 квітня 2025 року, визнаний придатним у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, медпідрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, ОЗ, охорони. Довідку про наявність у нього ІІ групи інвалідності до РТЦК та СП Наконечний С.О. надав лише 06 червня 2024 року.

Неповідомлення ТЦК та СП щодо наявної групи інвалідності до 06 червня 2024 року й одночасне перебування в статусі військовозобов’язаного чи заброньованого – є порушенням порядку обліку, що для прокурора є етично недопустимим поняттям.

Комісія приймає до уваги, що відповідно до інформації Хмельницької обласної прокуратури від 25 квітня 2025 року № 07-304вих-25 Наконечний С.О. індивідуальну програму реабілітації інваліда не надавав, внаслідок чого виконання заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіку та заходи з трудової реабілітації (направлення на санаторно курортне лікування, тощо) стосовно нього не здійснювалися.

Інформація про надання ІПР з 2020 року Наконечним С.О. відсутня, не зважаючи на те, що індивідуальний план реабілітації це офіційний документ, який складається для особи з інвалідністю з метою визначення конкретних заходів медичної, психологічної, соціальної, професійної та інших видів реабілітації, необхідних для її адаптації та інтеграції в суспільство.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 08.12.2006 визначає, що ІПР є обов’язковим до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача.

Індивідуальний план складається кожні два роки та його виконання контролюється. Виконання всіх заходів індивідуального плану є передумовою реабілітації особи з інвалідністю, допомагає актуалізувати потреби особи з інвалідністю (з віком або змінами стану здоров’я потреби можуть змінюватися).

Окрім того, саме у ІПР надається оцінка ефективності заходів, які допомагають особі адаптуватися або покращити стан здоров’я. Свідоме неподання ІПР роботодавцю, не виконання заходів з працевлаштування та відсутність індивідуальних планів реабілітації з контролем заходів адаптації з 2020 року може бути підставою для сумніву щодо реальності інвалідності.     Комісією враховано, що Наконечний С.О. розуміючи, невідповідність його фізичного стану здоров’я встановленій групі інвалідності, свідомо не виконував реабілітаційні заходи впродовж тривалого часу, не з’являвся що два роки на МСЕК, не підтримував свій ІПР, натомість отримував державні виплати та зберігав незаконно отриманий статус інваліда.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю визначає, що особи з інвалідністю включають тих, хто має довготривалі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення, які у взаємодії з різними бар’єрами можуть перешкоджати їхній повній участі у житті суспільства на рівних умовах.

Особи з інвалідністю мають широкий спектр прав, який включає серед інших прав людини: право на безоплатне або пільгове медичне обслуговування; забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації; право на забезпечення медичними, професійними, соціальними заходами (реабілітаційні заходи); право на пенсії та соціальну допомогу, пільги, державну підтримку при працевлаштуванні та навчанні, тощо.

Зловживання отриманим статусом інваліда доводиться в тому числі, і тим, що Наконечний С.О. не надав жодних доказів щодо використання інших гарантій, передбачених для осіб з інвалідністю. Фактично інвалідність була використана Наконечним С.О. саме для отримання спеціальних пенсійних виплат, передбачених саме для працівників прокуратури.

Комісія також враховує, що Наконечний С.О. вибірково застосовував статус особи з інвалідністю для отримання коштів. Прокурор Наконечний С.О. не вказував про наявність статусу інваліда у ТЦК та СП до 06.06.2024, не здійснював реабілітаційні заходи, не звертався до роботодавця за працепристосуванням, тощо. Такі дії прокурора Наконечного С.О. свідчать про умисний характер його дій, які були направлені саме на використання статусу інваліда в контексті отримання спеціальної пенсії.

Відтак, Комісія приходить до висновку, що пояснення в межах обраного способу захисту прокурора не відповідають фактичним обставинам дисциплінарного провадження та є способом уникнути дисциплінарної відповідальності.

 

8.4 Характер дисциплінарного проступку та визначення виду дисциплінарного стягнення в контексті застосування стандарту доказування.

 

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в межах компетенції, встановленої Законом № 1697-VII, надаючи оцінку фактам, що свідчать про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Згідно з практикою Комісії дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про прокуратуру» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Комісія спирається на позицію Великої Палати ВС, яка зазначена у постанові від 17.02.2021 у справі № 420/3261/19. У відповідності до висновків Великої Палати ВС КДКП відповідно до чинного законодавства наділена дискреційними повноваженнями під час здійснення дисциплінарного провадження, що дозволяє цьому органу на власний розсуд визначати вид дисциплінарного стягнення залежно від скоєного прокурором проступку та застосовувати до нього обране КДКП дисциплінарне стягнення.

Тобто, саме КДКП може приймати рішення щодо притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення, визначення виду дисциплінарного проступку. Крім того, КДКП є органом який формує практику притягнення до дисциплінарної відповідальності у загальних та унікальних підходах в залежності від обставин вчинення дисциплінарного проступку. Обставини щодо притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за набуття та використання статусу інваліда всупереч закону та без належних підстав, а також отримання пенсійних виплат з державного бюджету є винятковими та унікальними, а тому вимагають нових підходів оцінювання.

Дії Наконечного С.О. набули суспільного резонансу, а факт зловживання державними соціальними гарантіями осіб з інвалідністю з боку представника органів прокуратури прямо суперечить засадам доброчесності, законності та професійної етики прокурора.

Отримання без належних на те підстав статусу інваліда і пільг, пов’язаних з цим статусом та бюджетних коштів (соціальних виплат), що призвело до негативних наслідків для органів прокуратури, є системним, що супроводжується діями та бездіяльністю Наконечного С.О. в комплексі (ігнорування ІПР, невчинення дій щодо встановлення на військовий облік, тощо). Водночас такі дії свідчать про грубий характер вчиненого дисциплінарного проступку. Адже дії Наконечного С.О. в їх сукупності, тривалості та невідповідності закону підривають довіру суспільства та віру у доброчесність та законність органів прокуратури в цілому.

Така позиція КДКП відповідає як закону, так і чинній практиці Верховного Суду України.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.09.2021 (справа №9901/501/19) від 03.02.2021 (справа № 9901/229/19) зробила наступні правові висновки: «Для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс».

«Велика Палата Верховного Суду зауважує, що поняття «правила прокурорської етики» очевидно не обмежується розміщеними в розділі IV Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів вимогами щодо взаємовідносин прокурора з колегами, іншими органами державної влади й посадовими особами, громадянами та засобами масової інформації, а є значно ширшим за змістом. Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії».

Згідно з пунктом 2, 4, 10 ч. 1 статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

За результатами розгляду Комісія дійшла висновку, що доводи скаржника щодо вчинення Наконечним С.О. дисциплінарного проступку знайшли своє підтвердження з огляду на таке.

Так, Наконечний С.О. має статус прокурора і за загальними правилами, викладеними у статті 19 Закону № 1697-VII, на нього покладено обов’язки неухильного дотримання присяги прокурора.

Склавши Присягу, зміст якої наведено у статті 36 Закону № 1697-VII, прокурор Наконечний С.О., серед іншого, взяв на себе обов’язок додержуватися Конституції, чинного законодавства України, нормативно-правових актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм та правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов’язків та поза службою, визначених у Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів.

Він повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег та суспільства, оскільки його поведінка, зокрема, поза службою повинна відповідати загальноприйнятим етичним нормам поведінки.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі етики, Наконечний С.О. не повинен був допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам поведінки у суспільстві, визначеним цим Кодексом, вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури та можуть свідчити про нанесення ними шкоди честі і гідності прокурорської професії, які не відповідають вимогам високих моральних якостей, вплинули на думку громадськості, сформували суспільне уявлення про прокурорів у вкрай негативному світлі.

Одним з елементів професійності прокурора є обов’язок неухильно додержуватись засад професійної честі, етики, моралі та доброчесності, які є запорукою правосуддя.

Прокурор своїми вчинками, діями формує репутацію, яка впливає на формування суспільної думки не лише щодо окремого прокурора, а й щодо всіх працівників прокуратури і органу в цілому.

Водночас слід звернути увагу на те, що повідомлення про підозру Наконечному С.О. у кримінальному провадженні № 62024000000000923 не впливає для вирішення питання про наявність або відсутність у діях/бездіяльності прокурора складу дисциплінарного проступку. Оскільки в межах дисциплінарного провадження не досліджується питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам щодо наявності або відсутності вчинення прокурором саме дисциплінарного проступку.

Відтак дії Наконечного С.О., як наслідок, призвели не лише до порушення норм закону, правил професійної етики, дискредитації особи прокурора, завдали шкоди його репутації, а й авторитету органам прокуратури в цілому, спровокувавши непоправні репутаційні наслідки для органів прокуратури, які особливо в час війни є недопустимими.

Наслідком дій Наконечного С.О. став значний негативний суспільний резонанс, відповідно до якого органи прокуратури в цілому висвітлювались в негативному контексті у численних публікаціях ЗМІ.

·  https://suspilne.media/khmelnytskiy/859455-50-prokuroriv-hmelniccini-z-invalidnistu-generalnij-prokuror-pidpisav-nakaz-pro-rozsliduvanna/

Отже, сукупно такі дії прокурора Наконечного С.О. не є прикладом законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки, вони дискредитують його як представника прокуратури перед працівниками правоохоронного органу, громадянами, шкодять авторитету прокуратури.

За приписами пункту 5 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

До таких дій за вимогами пункту 2 розділу І Порядку  організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 27.03.2025 № 69 належать 1 порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру»; 2 керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп’яніння в установленому законодавством порядку; 3 неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин декларації доброчесності прокурора або зазначення у ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень; 4 позаслужбові стосунки – використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Аналогічні дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури були визначені у Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за №  623/30491.

У свою чергу, прокурор Наконечний С.О. усупереч вимогам статті 19 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» безпідставно отримав статус інвалідності як елемент державної гарантії та підтримки людей з інвалідністю виключно з метою отримання саме як прокурор підвищеного розміру пенсійного забезпечення. Тобто у протиправний спосіб, використовуючи свій статус прокурора, допустив порушення вимог частин 3, 4 статті 19 Закону України «Про прокуратуру», а саме порушив присягу прокурора та свідомо вчинив дії у таких межах і спосіб, що суперечать Конституції та Законам України.

Також за вимогами пункту 6 статті 43 Закону № 1697-VІІ прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. Згідно з частиною 2 статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Таким чином, Наконечний С.О. як особа, яка має відповідні професійні знання, будучи фаховим юристом, перебуваючи на посаді в органах прокуратури, будучи ознайомленим з вимогами щодо прокурорської етики та усвідомлюючи можливі правові наслідки скоєного ним діяння, допустив безпідставне отримання інвалідності, що призвело до дискредитації особи прокурора, завдало шкоди його репутації та авторитету прокуратури.

Враховуючи вищевикладене, дії прокурора Наконечного С.О. Комісією розцінюються як вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Окрім цього, прокурором Наконечним С.О. проігноровано етичні норми, які є основоположними засадами поведінки прокурора, зокрема, й з огляду на невиправдане отримання інвалідності та подальше використання статусу особи з інвалідністю, що призвело до призначення, нарахування, а в подальшому і збільшення розміру спеціальної пенсії, вибірковий підхід до використання статусу інваліда (лише для отримання грошових виплат), що явно виходять за межі приватної сфери. Вказані дії прокурора Наконечного С.О. Комісією розцінено як систематичне грубе порушення правил прокурорської етики.

Отже, прокурором Наконечним С.О. порушено вимоги статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 11, 16, 21 Кодексу етики, чим вчинено проступки, відповідальність за які передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VIІ і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне грубе порушення правил прокурорської етики.

Комісія під час оцінки доказів у дисциплінарному провадженні щодо прокурора Наконечного С.О. використовує стандарт доказування «баланс ймовірностей». Саме за цим стандартом доказування тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав. Це та ступінь правдивості наданих стороною доказів, за яких Комісія має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, за якого тягар доведення вважається виконаним. Іншими словами, це певний критерій (поріг) прийняття рішення для  Комісії через установлення певної міри, ступеня доведеності (переконання/впевненості), досягнувши якої факт вважається встановленим.

Використовуючи стандарт доказування «баланс ймовірності», з урахуванням встановлених обставин, Комісія дійшла висновку про доведеність факту, що Наконечний С.О., обіймаючи посаду прокурора, знав і розумів обов’язкові вимоги до прокурора, передбачені ст.19 Закону України «Про прокуратуру», проте діяв усупереч вимогам чинного законодавства, систематично порушуючи правила прокурорської етики, чим дискредитував себе як представника прокуратури та зашкодив авторитету органів прокуратури.

Вчинене прокурором Наконечним С.О. дисциплінарне правопорушення має грубий характер, оскільки дотримання вимог щодо обов’язку діяти на підставі закону, не допускати порушення правил прокурорської етики, є очевидним та обов’язковим і порушення таких вимог не може бути виправдано жодними обставинами, а зазначений характер проступку у поєднанні із обставинами його вчинення шляхом використання службового статусу та пов’язаних з цим можливостей дає підстави вважати, що такий проступок не сумісний з подальшим зайняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури.

Комісія враховує як грубий характер вчиненого дисциплінарного правопорушення, так і тривалість вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше, ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Відповідно до висновків Верховного суду, які викладені в рішенні від 10.04.2018 у справі № 9901/480/18, слідує, що початок перебігу річного строку для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності пов’язується з днем учинення проступку, а не з днем його виявлення.

Разом з тим, окремі правопорушення можуть починатися з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретного покладеного на неї обов’язку або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває впродовж певного проміжку часу до моменту виконання встановлених обов’язків або припинення правопорушення.

Правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/921/18 та постанові від 27.05.2019 у справі №9901/196/19, дають підстави для твердження про необхідність оперувати у практичній діяльності поняттям «триваюче правопорушення». «Триваюче правопорушення» - це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, яке припиняються, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Відтак днем обчислення річного строку для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення буде день належного виконання ним установленого обов’язку або день припинення правопорушення.

Оскільки прокурором Наконечним С.О. вчинено триваючий дисциплінарний проступок, який розпочався 01 червня 2020 року (отримання права на пенсійні виплати), а закінчився 15 листопада 2024 року (видача довідки про невизнання інвалідом), встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не минув.

При цьому варто зазначити, що статус Наконечного С.О. у кримінальному провадженні не змінює правової кваліфікації дій прокурора в межах дисциплінарного провадження, а Комісія не надає оцінки обставинам в межах кримінального провадження.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах встановленої законом компетенції, а саме надано оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Вчинення прокурором Наконечним С.О. дисциплінарного проступку підтверджено: відомостями, що містяться в дисциплінарній скарзі виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА 15; копією матеріалів кримінального провадження № 62025000000000044; інформаціях та копіях документів, отриманих на запит члена Комісії; поясненнями прокурора Наконечного С.О.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно Наконечного С.О. Комісія враховує характер проступку та його наслідки, особу прокурора, який характеризується позитивно, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, відсутність застосованих та незнятих дисциплінарних стягнень, тривалий час роботи в органах прокуратури.

З огляду на викладене Комісія вважає, що застосування до прокурора Наконечного С.О. дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Підстав для накладення більш м’якого стягнення Комісія не вбачає.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час дисциплінарного провадження не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–49, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 110 – 112, 115, 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

ВИРІШИЛА:

Притягнути прокурора Кам’янець-Подільської окружної прокуратури Хмельницької області Наконечного Сергія Олександровича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копію рішення направити керівнику Хмельницької обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Наконечному С.О., керівнику Кам’янець-Подільської окружної прокуратури Хмельницької області, а також скаржнику.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення чи отримання ним поштою копії рішення.

Надати дозвіл особі, яка подала дисциплінарну скаргу, на оскарження рішення до Вищої ради правосуддя.