Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія, КДКП) у складі: головуючого – Радзівона М.О., членів Комісії: Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Міхеда О.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Христинівського відділу Уманської окружної прокуратури Черкаської області Горобця Т.Л. (далі – прокурор Горобець Т.Л.) у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-257дс-29дп-25,

 

УСТАНОВИЛА:

 

1.  Відомості про прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження

 

Горобець Тарас Леонідович з вересня 2013 року працює в органах прокуратури.

На вказаній у дисциплінарній скарзі посаді Горобець Т.Л. працює з 07 січня 2025 року (наказ виконувача обов’язків керівника Черкаської обласної прокуратури від 07 січня 2025 року № 07к).

Присягу прокурора склав 02 липня 2014 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 23 червня 2017 року.

Характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має.

 

2. Відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

 

До Комісії 08 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. про вчинення прокурором Горобцем Т.Л. дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Мнишенко Є.С., якою 14 квітня 2025 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-257дс-29дп-25.

Рішенням Комісії від 04 червня 2025 року № 97п-25 продовжено строк проведення перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора Горобця Т.Л. до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-257дс-29дп-25 до 08 липня 2025 року.

Комісією в порядку статті 222 КПК України отримано дозвіл на використання та розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні в межах, необхідних для проведення перевірки та прийняття рішення у дисциплінарному провадженні.

За результатами перевірки членом Комісії Мнишенко Є.С. 28 липня 2025  року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Горобця Т.Л., який разом з матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд Комісії.

Скаржника та прокурора своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.

14 серпня 2025 року прокурор Горобець Т.Л. на засідання Комісії не з’явився, попередньо направивши клопотання про відкладення розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку з метою надання додаткових пояснень щодо фактичних обставин справи.

14 серпня 2025 року Комісією перенесено розгляд висновку на 27 серпня 2025 року та на виконання пункту 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнято протокольне рішення про продовження строку його розгляду на один місяць.

У засідання Комісії, яке відбулось 27 серпня 2025 року, прокурор ГоробецьТ.Л. не з’явився, попередньо направивши клопотання про проведення засідання Комісії без його участі, але за участю його представників - адвоката ОСОБА 1 та адвоката ОСОБА 2.

За вказаних обставин Комісія, враховуючи вимоги пунктів 1, 3 частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII, прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора.

Від скаржника участь у засіданні Комісії взяли заступник начальника відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА 3 та прокурор цього відділу ОСОБА 4, які доводи дисциплінарної скарги підтримали, з висновком члена Комісії погодилися. Просили притягнути Горобця Т.Л. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне порушення правил прокурорської етики на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон  № 1697 VII).

Скаржником у дисциплінарній скарзі заявлено клопотання про надання дозволу на оскарження рішення до Вищої ради правосуддя.

Також участь у засіданні взяли представники прокурора – адвокат ОСОБА 1 та адвокат ОСОБА 2, які з висновком члена Комісії Мнишенко Є.С. не погодилися та просили закрити дисциплінарне провадження.

Членом Комісії Мнишенко Є.С. на підставі пункту 8 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заявлено усне клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні, у зв’язку з недопущенням розголошення відомостей, що охороняються законом.

Комісією задоволено клопотання про проведення закритого засідання з одночасним визначенням осіб, допущених до участі у такому засіданні.

Упродовж засідання представником прокурора Горобця ТЛ. – адвокатом ОСОБА 1 заявлено також усне клопотання про перенесення засідання Комісії та надання часу для ознайомлення з матеріалами соціологічних опитувань, які проводилися щодо встановлення рівня довіри суспільства до органів прокуратури, у задоволенні якого Комісією відмовлено.

 

 3. Зміст дисциплінарної скарги

 

Скаржником зазначено, що прокурор Горобець Т.Л., обіймаючи посаду заступника керівника Уманської окружної прокуратури, 31 липня 2020 року за пособництва службових осіб Комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи та «Комунального некомерційного підприємства «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», отримав акт огляду медико-соціальної експертної комісії та відповідну довідку про визнання інвалідом, які містять недостовірні відомості про наявність у нього інвалідності II групи, які використав для подальшого призначення пенсії по інвалідності, що спричинило збитки ГУ Пенсійного фонду України в Черкаській області у великих розмірах.

Скаржник вважає, що за таких обставин у діях прокурора Горобця Т.Л.  вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон  № 1697 VII), а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4. Правові джерела, що підлягають застосуванню

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Частиною 9 статті 86 Закону № 1697-VII визначено, що прокурорам, визнаним особами з інвалідністю І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Статтею 5 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров’я» передбачено, зокрема, що громадяни зобов’язані сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров’я в їх діяльності, а також виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності. Згідно з частиною першою статті 31 цього ж Закону група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи – для повнолітніх осіб.

У відповідності до статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зобов’язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Підпункт е пункту першого частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» відносить посадових та службових осіб органів прокуратури до осіб, які уповноваженні на виконання функцій держави.

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс), прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. При виконанні службових обов’язків прокурор має дотримуватись загальноприйнятих етичних норм поведінки, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора (стаття 16 Кодексу).

Статтею 21 Кодексу визначено, що прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, дискредитувати його як представника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Пунктами 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) наголошено, що особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Окрім цього згідно з Стандартами професійної відповідальності та викладенням основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії (постанова ВП ВС від 03.02.2021 у справі №  9901/229/19).

Як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 9901/19/17, ознаками некоректної та непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду для репутації прокурора та авторитету органів прокуратури, наявність наслідків (негативний громадський резонанс).

Окрім цього, у Висновку № 13 (2018) КРЄП «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» зазначається, що під словом «етика» розуміються всі керівні принципи, що встановлюють стандарти поведінки та практики як у роботі, так і поза їхньою діяльністю, що очікується від усіх прокурорів, які працюють у прокуратурі чи від її імені.

Також рішенням Ради національної безпеки і оборони України (далі – РНБО) від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (надалі – Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Указ Президента України – це нормативно-правовий акт Глави держави України, який видається з найважливіших питань, віднесених до його компетенції та має обов’язковий характер до виконання.

Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 року вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров’я України (далі – МОЗ) разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 та 08 листопада 2024 року № 1276, якими було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Таким чином, пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 з урахуванням змін, внесених вказаними вище Постановами КМУ від 25 жовтня 2024 року № 1207 та 08 листопада 2024 року № 1276, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов’язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Керуючись чинною редакцією Положення про медико-соціальну експертизу, на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024, наказом МОЗ України від 26 жовтня 2024 року № 1809 «Про покладання прав та обов’язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» було покладено права та обов’язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Крім того, наказом МОЗ України від 26 жовтня 2024 року № 1809 також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (надалі – Положення).

Пунктом 8 Положення встановлено, що Комісія проводить перевірку, у тому числі й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Так само абзацом 10 пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2024 року № 1276, встановлено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді і приймає відповідні рішення.

Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку.

У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

Міністерство охорони здоров’я України здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», яка діяла до 31 грудня 2024 року, зазначалось: «Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

- обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

- обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Друга група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів І-ІV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.».

Розділом III Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ від 05 січня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, до 31 грудня 2024 року було визначено Перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду (далі - перелік).

Група інвалідності II встановлюється при захворюваннях відповідно до пунктів 3.3 зазначеного переліку.

З 01 січня 2025 року діє постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», відповідно до якої надається перелік анатомічних дефектів та захворювань, при яких II група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання.

Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов’язкових умов:

- стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

- обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

- необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Для осіб, які мають анатомічні дефекти, інші необоротні порушення функцій органів і систем організму група встановлюється безстроково.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлена заборона збирати, зберігати, поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 1-9/2012 було розтлумачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу, зокрема слід відносити (серед іншого) і інформацію про стан її здоров’я, відомості про події та явища, що відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній, діловій та інших сферах життя особи, - за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду із здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 08.12.2006 визначає, що ІПР є обов’язковим до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача.

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю визначає, що особи з інвалідністю включають тих, хто має довготривалі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення, які у взаємодії з різними бар’єрами можуть перешкоджати їхній повній участі у житті суспільства на рівних умовах.

Особи з інвалідністю мають широкий спектр прав, який включає, серед інших прав людини: право на безоплатне або пільгове медичне обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, право на забезпечення медичними, професійними, соціальними заходами (реабілітаційні заходи), право на пенсії та соціальну допомогу, пільги, державну підтримку при працевлаштуванні та навчанні, тощо.

 

5. Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Мнишенко Є.С., пояснення представників прокурора Горобця Т.Л. – адвоката ОСОБА 2, адвоката  ОСОБА 1, представників скаржника – ОСОБА 3 та ОСОБА 4, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

У провадженні слідчих Центрального апарату Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження № конфіденційна інформація  від 30 листопада 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Згідно з відомостями Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) голова комісії Обласної МСЕК № 2 КЗ «ЦОЦ МСЕК ЧОР» ОСОБА 5 та її члени, усвідомлюючи, що діагностовані у прокурора Горобця Т.Л. хвороби та ступені функціональних порушень і обмежень життєдіяльності внаслідок наявних захворювань, не відповідають критеріям встановлення груп інвалідності, у тому числі II групи (безтерміново), 31 липня 2020 року, діючи умисно, у супереч вимогам Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 5 вересня 2011 року № 561 за результатами розгляду медичних документів останнього, безпідставно прийняли рішення про встановлення Горобцю Т.Л. ІІ-ї групи інвалідності (безтерміново). Недостовірні відомості було свідомо внесено до акта огляду медико-соціальної експертної комісії конфіденційна інформація , виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією, довідки серії конфіденційна інформація про обґрунтованість направлення вказаної особи на МСЕК та наявності в Горобця  Т.Л. діагнозу, який відповідає ІІ-й групі інвалідності (безтерміново).

За вказаним фактом ОСОБА 5 (голові комісії обласної МСЕК) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

 

5.1. Обставини, встановлені органом досудового розслідування та досліджені Комісією

Органом досудового розслідування встановлено, що заступник керівника Уманської окружної прокуратури Горобець Т.Л. 31 липня 2020 року за пособництва службових осіб Комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи та «Комунального некомерційного підприємства «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» отримав акт огляду медико-соціальної експертної комісії та відповідну довідку про визнання інвалідом, які містять недостовірні відомості про наявність у нього інвалідності II групи, які використав для подальшого призначення пенсії по інвалідності, що спричинило збитки ГУ Пенсійного фонду України в Черкаській області у великих розмірах.

За вказаним фактом 26 грудня 2024 року прокурору Горобцю Т.Л. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

Прокурор Горобець Т.Л. 27 липня 2020 року уклав декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, не за місцем свого проживання (конфіденційна інформація), а у м. Черкаси з лікарем загальної практики-сімейним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі – КНП «Третій Черкаський МЦПМСД») ОСОБА 6.

Цього ж дня Горобець Т.Л. звернувся до вказаного лікаря зі скаргами на стан здоров’я, а саме: конфіденційна інформація.

У протоколі допиту свідка від 29 листопада 2024 року лікар ОСОБА 6 зазначає, що вказані скарги на стан здоров’я записані нею зі слів пацієнта Горобця Т.Л., а направлення на лікарсько-консультативну комісію вона готувала за вимогою пацієнта.

За результатами медичного огляду ОСОБА 6 31 липня 2020 року склала виписку (без номера), згідно з якою Горобець Т.Л. нібито перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Третій Черкаський МЦПМСД» і йому встановлено відповідний діагноз.

На думку органу досудового розслідування у день, коли було завершено лікування - 31 липня 2020 року за невстановлених обставин прокурор Горобець Т.Л., здійснив протиправний вплив на медичних працівників щодо складання і скерування до Комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи МСЕК № 2» (далі – КЗ «Черкаський ОЦ МСЕК № 2») необґрунтованого направлення на медико-соціальну експертну комісію (далі – МСЕК) у зв’язку з наявністю у нього ознак інвалідності.

Працівниками КНП «Третій Черкаський МЦПМСД» 31 липня 2020 року складено направлення на МСЕК конфіденційна інформація, до якого (пункт 18) внесено неправдиві відомості про наявність у нього ознак інвалідності за відсутності необхідного ступеня функціональних порушень та ступеня обмежень, необхідних для встановлення інвалідності.

Також у пункті 11 зазначеного документа вказано, що Горобець Т.Л. в період з 27 до 31 липня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Третій Черкаський МЦПМСД». Вказане твердження суперечить відомостям, зазначеним у виписці конфіденційна інформація від 31 липня 2020 року, складеній сімейним лікарем КНП «Третій Черкаський МЦПМСД» ОСОБА 6, згідно з якою Горобець Т.Л. у зазначений період перебував на амбулаторному лікуванні. Відповідно до наданого Горобцем Т.Л. до прокуратури Черкаської області листка непрацездатності конфіденційна інформація, він у період з 27 до 31 липня 2020 року перебував на амбулаторному лікуванні.

Окрім того у пункті 13 направлення на МСЕК № конфіденційна інформація зазначено неправдиві дані про те, що Горобець Т.Л. нібито звільнився з роботи за станом здоров’я, хоча насправді він з органів прокуратури не звільнявся.

У подальшому згадані направлення на МСЕК № конфіденційна інформація  від 31 липня 2020 року, виписку конфіденційна інформація від 31 липня 2020 року та виписку від 31 липня 2020 року (без номера) цього ж дня скеровано та отримано КЗ «Черкаський ОЦ МСЕК № 2».

Членами комісії МСЕК КЗ «Черкаський ОЦ МСЕК № 2» 31 липня 2020 року проведено засідання, на якому за відсутності Горобця Т.Л. і без проведення його огляду дослідили вищевказані медичні документи, за результатами розгляду яких службові особи МСЕК КЗ «Черкаський ОЦ МСЕК № 2», усвідомлюючи, що діагностовані у Горобця Т.Л. хвороби, ступені функціональних порушень та обмеження життєдіяльності внаслідок наявних захворювань не відповідають критеріям встановлення груп інвалідності, безпідставно прийняли рішення про встановлення йому інвалідності II групи (безтерміново).

У той же день, 31 липня 2020 року складено акт № конфіденційна інформація  огляду медико-соціальною експертною комісією та довідку до акта серії конфіденційна інформація, яку Горобець Т.Л. за невстановлених обставин отримав разом із заповненою індивідуальною програмою реабілітації інваліда № конфіденційна інформація, яка містила відмітку про нібито проведення 31 липня 2020 року співбесіди з ним, що не відповідало дійсності.

Незаконність та необґрунтованість набуття Горобцем Т.Л. статусу особи з інвалідністю II групи (безтерміново) підтверджено актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 15 листопада 2024 року № конфіденційна інформація, проведеного Центральною МСЕК ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», згідно якого (п.34) – ступені функціональних порушень, ступені обмеження повсякденної діяльності Горобця Т.Л. не відповідають критеріям встановлення інвалідності. За результатами огляду, членами ЦМСЕК МОЗ України видано Горобцю Т.Л. довідку про невизнання інвалідом від 15 листопада 2024 року.

Також зі змісту протоколів допиту членів ЦМСЕК МОЗ України ОСОБА 7, ОСОБА 8, ОСОБА 9, ОСОБА 10, ОСОБА 11, ОСОБА 12, ОСОБА 13 та ОСОБА 14 вбачається, що під час встановлення Горобцю Т.Л. інвалідності членами КЗ «Черкаський ОЦ МСЕК № 2» порушено вимоги п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (норма була чинна на момент встановлення інвалідності), а саме: Горобець Т.Л. не втратив працездатність, здатність до самостійного пересування, самообслуговування, спілкування, орієнтацію та контроль за своєю поведінкою. Також проведення медико-соціальної експертизи повинно було здійснюватися після повного діагностичного, лікувального процесу та реабілітації за наявності стійких необоротних змін.

Прокурор Горобець Т.Л., будучи обізнаним, що згадана виписка з акта огляду МСЕК № конфіденційна інформація направлена службовими особами МСЕК КЗ «Черкаський ОЦ МСЕК № 2» до ТУ ПФУ в Черкаській області (конфіденційна інформація) використав указаний документ для оформлення собі пенсії по інвалідності (державна виплата для осіб, які частково або повністю втратили працездатність), не маючи на це жодних законних підстав.

Так, у серпні 2020 року Горобець Т.Л. звернувся до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності за результатами розгляду якої 18 серпня 2020 року відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» йому призначено пенсію по інвалідності.

У подальшому, усвідомлюючи незаконність призначеної йому пенсії по інвалідності в умовах воєнного стану, з метою збільшення розміру отримуваних з бюджету виплат, прокурор Горобець Т.Л. у квітні 2023 року отримав довідку від Черкаської обласної прокуратури про наявність 10 – річного трудового стажу, яку надав до ГУ ПФУ в Черкаській області для зміни виду та розміру пенсії.

За результатами розгляду його звернення у відповідності до п. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прокурору Горобцю Т.Л. здійснено перерахунок та збільшено суму пенсійних виплат по інвалідності.

Таким чином, з липня 2020 року до 30 листопада 2024 року Горобцю Т.Л. здійснено виплати пенсії по інвалідності як інваліду II групи, на загальну суму – 477028,39 гривень, яку він без належних на те підстав отримав і розпорядився на власний розсуд.

Органом досудового розслідування за вказаним фактом у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація від 21 жовтня 2024 року, 26 грудня 2024 року прокурору Горобцю Т.Л. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

 

5.2. Обставини, встановлені Комісією в межах перевірки

Згідно інформації, отриманої на запити члена Комісії з Черкаської обласної прокуратури від 30 квітня 2025 року № конфіденційна інформація та Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30 квітня 2025 року № конфіденційна інформація, Горобець Т.Л. перебуває на військовому обліку конфіденційна інформація. Він був конфіденційна інформація, пройшов військово-лікарську комісію конфіденційна інформація, якою конфіденційна інформація. Довідку про наявність у нього ІІ групи інвалідності до РТЦК та СП не надавав.

Особи з інвалідністю І та ІІ групи підлягають виключенню з військового обліку за станом здоров’я згідно Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого Наказом МОУ № 402 від 14.08.2008, а також Переліку хвороб, які виключають військову службу. Натомість, стан здоров’я Горобця Т.Л. конфіденційна інформація, що не відповідає отриманій ІІ групі інвалідності безстроково та ставить під обґрунтований сумнів законність отримання інвалідності Горобцем Т.Л. 31 липня 2020 року.

Відповідно до наявної в Черкаській обласній прокуратурі (конфіденційна інформація) інформації, Горобець Т.Л. індивідуальну програму реабілітації інваліда (далі – ІПР) не надавав, внаслідок чого виконання заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіку та заходи з трудової реабілітації (направлення на санаторно курортне лікування, тощо) стосовно нього не здійснювалися. З наявної лише за 2020 рік Індивідуальної програми реабілітації інваліда Горобця Т.Л. № конфіденційна інформація не виконано пункт 5 (працепристосування).

Інформація про надання ІПР за інші роки Горобцем Т.Л. відсутня.

Крім того, за інформацією Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» від 05 червня 2025 року № конфіденційна інформація, група інвалідності Горобцю Т.Л. була скасовано на засадах ретельного аналізу медико-експертної справи. У медико-експертній справі Горобця Т.Л. у МСЕК не було законних підстав для встановлення йому групи інвалідності, мали місце порушення нормативно-правових актів, які регламентували проведення медико-соціальної експертизи в Україні, чинних на час огляду зазначеної особи на МСЕК. У медико-експертній справі Горобця Т.Л. не було даних, які б підтверджували стійкі, незворотні зміни органів та систем, даних про перебіг хвороби у динаміці та щодо проведеного адекватного лікування наявних захворювань і його ефективності. Зазначені МСЕК ступені функціональних порушень органів та систем не відповідали критеріям встановлення групи інвалідності.

 

6. Пояснення прокурора Горобця Т.Л.

 

Під час перевірки доводів дисциплінарної скарги прокурором Горобцем Т.Л. надано письмові пояснення з приводу обставин, викладених у дисциплінарній скарзі.

Згідно з письмовими поясненнями Горобець Т.Л. підтвердив, що з 2014-2015 років він страждає конфіденційна інформація.

Починаючи з 2014 року він неодноразово звертався за медичною допомогою до державних і приватних медичних закладів Черкаської області, зокрема до КПП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської районної ради» та КНП «3-й Черкаський міський центр первинної медико- санітарної допомоги». Йому призначалося конфіденційна інформація. Усі процедури проводилися конфіденційна інформація.

У 2020 році він звернувся до лікаря загальної практики сімейного лікаря КНП «3-й Черкаський МЦПМСД» ОСОБА 6 для консультації та лікування. Неодноразово спілкувався з останньою з приводу надання медичної допомоги. Вибір лікаря в Черкасах, а не конфіденційна інформація, де він проживає, зумовлений прагненням отримати кваліфіковану медичну допомогу в закладі з кращою репутацією.

Також прокурор  пояснив, що з лікарем ОСОБА 6 27.07.2020 він уклав декларацію та повідомив їй про скарги на стан здоров’я, які вона зафіксувала в медичних документах. Того ж дня за направленням зазначеного лікаря здавав аналізи, проходив додаткові обстеження за результатами яких було призначено відповідне лікування, ним додатково було надано свою медичну карту та виписки за результатами попереднього лікування (зазначені документи залишились в КНП «3-й Черкаський МЦПМСД»). На основі цих скарг та медичного огляду лікар склала виписку та направила його на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК).

Обласна МСЕК №2 КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР» встановила йому інвалідність II групи безстроково на підставі наданих медичних документів, зокрема направлення на МСЕК № конфіденційна інформація та виписки від 31.07.2020. Очного огляду не проводилося через карантинні обмеження, пов’язані з пандемією СОVID-19, що було дозволено чинним законодавством.

У період з 27 до 31.07.2020 року він перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності конфіденційна інформація. На засіданні МСЕК під час встановлення йому ІІ групи інвалідності він не був присутній, не контактував із її членами, не надавав їм жодних коштів чи матеріальних благ.

Горобець Т.Л. категорично заперечує про будь-який тиск чи вплив на медичних працівників, зокрема на лікаря ОСОБА 6 чи членів МСЕК.

Також прокурор звернув увагу Комісії, що у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація голові МСЕК ОСОБА 5 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 366 КК України (службове підроблення), що вказує на можливі порушення з боку медичних працівників, а не з його боку.

Наголосив, що особисто він не мав спеціальних медичних знань для оцінки критеріїв встановлення інвалідності, передбачених п. 3.3 Інструкції про встановлення груп інвалідності (наказ МОЗ від 05.09.2011 № 561), і покладався на рішення МСЕК.

Також Горобець Т.Л. зазначив, що отримання пенсії не є тривалим порушенням, оскільки він не мав правового обов’язку самостійно припинити виплати, призначені державним органом. Він вважає, що інвалідність установлена законно і він не мав доступу до інформації про можливі порушення МСЕК. На думку прокурора, якщо документи МСЕК містили недостовірні дані, відповідальність лежить на медичних працівниках, зокрема на голові МСЕК ОСОБА 5, якому повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 366 КК України, або ж інших медичних працівниках, які вносили до документів недостовірні відомості.

Його дії як пацієнта були приватними, не пов’язаними з виконанням прокурорських обов’язків і не мали публічного характеру. За 11 років служби в органах прокуратури (з вересня 2013 року) він не мав дисциплінарних стягнень, а навпаки, заохочувався керівництвом обласної прокуратури, що свідчить про його добросовісність і дотримання етичних стандартів.

 

7. Пояснення представників прокурора Горобця Т.Л., надані на засіданні Комісії

 

Адвокат ОСОБА 1 повідомив, що під час вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження та в ході перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності членом Комісії допущено процедурні порушення, оскільки: дисциплінарна скарга не містила конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку, що виключало правові підстави для відкриття дисциплінарного провадження; висновок про наявність дисциплінарного проступку складено після спливу строку проведення перевірки викладених у дисциплінарній скарзі відомостей.

Також ОСОБА 1 повідомив, що у діях прокурора відсутній склад дисциплінарних проступків, визначених п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру». На його думку, матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів перевищення лікарем ОСОБА 6 оптимального обсягу практики, що виключає будь-які підстави для обмеження права Горобця Т.Л. на вибір лікаря. На думку представника, викладені членом Комісї висновки в контексті укладення Горобцем Т.Л. декларації про вибір лікаря не за місцем проживання, як такої поведінки, що свідчить про недотримання етичних норм, суперечать вимогам чинного законодавства.

Окрім цього, ОСОБА 1 зазначив, що Комісія не є спеціалізованою установою в медичній сфері. Звернув увагу, що  ні матеріали дисциплінарного провадження, ні матеріали кримінального провадження не містять, на його думку, доказів вжиття прокурором Горобцем Т.Л. будь-яких заходів та вчинення конкретних дій, внаслідок яких лікарем ОСОБА 6, і комісією МСЕК були прийняті рішення на його користь.

Також ОСОБА 1 повідомив, що прокурора Горобця Т.Л. не було викликано на переогляд, що підтверджується листом ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» та протоколами допитів лікарів-членів Центральної МСЕК ОСОБА 7, ОСОБА 8, ОСОБА 9, ОСОБА 10, ОСОБА 11, ОСОБА 12, ОСОБА 13, ОСОБА 14, що свідчить про порушення Центральною МСЕК встановленого Постановою № 1317 порядку скасування інвалідності.

Представник прокурора стверджував, що висновок члена Комісії про те, що прокурор свідомо не повідомив військовий комісаріат, оскільки нібито знав, що його стан здоров’я не відповідає II групі інвалідності, є юридично необґрунтованим. Вважає, що у прокурора Горобця Т.Л. не виникло правового обов’язку щодо такого повідомлення, відтак відсутні підстави стверджувати про навмисне невиконання ним такого обов’язку. Перебування прокурора Горобця Т.Л. на військовому обліку у статусі «конфіденційна інформація» у період з 2020 року до проведення повторного медичного огляду у 2025 році узгоджується з нормами діючого законодавства та підтверджено військовим квитком останнього.

На думку ОСОБА 1 поза увагою члена Комісії залишились обставини, що невиконання роботодавцем рекомендацій медико-соціальної експертної комісії щодо умов та характеру праці особи, якій встановлено інвалідність, свідчить виключно про бездіяльність Черкаської обласної прокуратури, а не прокурора Горобця Т.Л. Відношення прокурора до власного здоров’я в частині реалізації рекомендацій індивідуальної програми реабілітації, не може на думку представника, розцінюватися як порушення вимог професійної етики, чи бути підставою для дисциплінарної відповідальності.

Окрім цього, представник ОСОБА 1 зазначив, що членом Комісії порушено презумпцію невинуватості прокурора, стосовно якого проводилось дисциплінарне провадження, позаяк використані у висновку формулювання за своїм змістом є тотожними об’єктивній стороні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України і повністю спростовують твердження останнього щодо дослідження виключно етичних аспектів поведінки прокурора.

Адвокат ОСОБА 2 підтримала пояснення наданні на засіданні Комісії адвокатом ОСОБА 1.

 

8. Мотиви та обґрунтування ухваленого Комісією рішення

 

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Горобця Т.Л. відкрито у зв’язку з ймовірним вчиненням ним дій, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697 VII, а саме – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне (два і більше разів протягом одного року) порушення правил прокурорської етики.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в межах компетенції, встановленої Законом № 1697-VII, тобто надає оцінку тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Згідно з практикою Комісії дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановленими Законом № 1697-VII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Тому зазначені у дисциплінарній скарзі дії прокурора Горобця Т.Л. слід розглядати через призму їх відповідності чи невідповідності вимогам законів та нормативно-правових актів.

 

8.1. Співвідношення кримінальної відповідальності, дисциплінарної відповідальності, набуття та використання статусу інваліда в контексті меж втручання КДКП

Скаржник пов’язав факт надання Горобцем Т.Л. неправдивих відомостей про стан його здоров’я з тим, що такі відомості на вимогу прокурора були включені до направлення МСЕК та інших медичних документів. Унаслідок таких дій, Горобець Т.Л. оформив та отримував пенсійні виплати фактично не будучи особою з інвалідністю упродовж тривалого часу та не маючи на це жодних законних підстав.

Органом досудового розслідування за вказаним фактом у кримінальному провадженні № конфіденційна інформація від 21 жовтня 2024 року прокурору Горобцю Т.Л. 26 грудня 2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України та станом на день засідання Комісії обвинувальний акт скеровано до Придніпровського районного суду міста Черкаси для розгляду по суті.

При цьому варто зазначити, що статус обвинуваченого Горобця Т.Л. у кримінальному провадженні не змінює правової кваліфікації дій прокурора в межах дисциплінарного провадження, а Комісія не надає оцінку обставинам в межах кримінального провадження.

Як зазначив Верховний Суд у рішенні від 18 серпня 2022 року (справа № 640/18269/20), повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, ствердити про її винуватість як доконаний факт не можна.

Комісія не надає оцінку доказам в контексті доведення вини у кримінальному провадженні.

Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з’ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально- правову кваліфікацію ті самі дії працівника прокуратури отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

Таким чином Комісія надає оцінку доказам в межах дисциплінарного провадження та може брати до уваги докази, отримані у кримінальному провадженні лише в частині підтвердження або спростування обставин, зазначених у дисциплінарній скарзі щодо вчинення дисциплінарного проступку прокурором.

Питання набуття та використання статусу інваліда прокурором перевіряються Комісією через призму наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 43 Закону № 1697 VII.

Члени Комісії не володіють знаннями у галузі медицини, діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не надають оцінку медичним критеріям встановлення інвалідності або оцінку медичної документації.

Водночас Комісія враховує, що набуття статусу інваліда для особи з інвалідністю породжує додаткові права та змінює спосіб життя у соціумі та колективі. Інформація про стан здоров’я особи (зокрема про наявну інвалідність) відноситься до конфіденційної інформації.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлена заборона збирати, зберігати, поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 1-9/2012 було розтлумачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу зокрема слід відносити (серед іншого) і інформацію про стан її здоров’я, відомості про події та явища, що відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній, діловій та інших сферах життя особи, - за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду із здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Підпункт е пункту першого частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» відносить посадових та службових осіб органів прокуратури до осіб, які уповноважені на виконання функцій держави.

Хоча дії, направлені на отримання інвалідності прокурором і мають умовно приватний характер, та вони так чи інакше впливають та пов’язані з виконанням обов’язків прокурора.

Таким чином, вони можуть охоплюватись складами дисциплінарних правопорушень, які передбачені ст. 43 Закону № 1697 VII .

Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.

Пунктами 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) наголошено, що особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово висловлювався щодо меж втручання у визначені права, зокрема право на приватність, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі по тексту Європейська Конвенція з прав людини).

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини визначає право на повагу до приватного та сімейного життя. Водночас стаття 8 передбачає можливість та межі втручання в таке право у випадку коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тобто за практикою ЄСПЛ у випадках забезпечення права на приватність необхідно встановити: чи дійсно певна сфера життєдіяльності людини відносилась саме до приватної сфери чи охоплюється ширшим колом правовідносин; у випадку втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, за якими держава може втручатися у здійснення захищеного права.

Такі умови викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності.

 

8.2. Щодо приватної сфери охоронюваного права

Приватне життя - це широке поняття, яке не має свого вичерпного визначення (Рішення ЄСПЛ Niemietz проти Німеччини; Pretty проти Сполученого Королівства; Peck проти Сполученого Королівства).

Поняття приватного життя не обмежується «внутрішнім колом», в якому людина може жити власним особистим життям і виключати зовнішній світ. Кожен окремий випадок як такий досліджується ЄСПЛ окремо на предмет безпосереднього впливу того чи іншого порушення на приватну сферу життя у відповідності до статті 8 Конвенції.

ЄСПЛ займає позицію, що поняття «приватне життя» не виключає діяльності професійного або ділового характеру, а охоплює право людини формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи стосунки професійного та ділового характеру (Рішення ЄСПЛ C. проти Бельгії; Олександр Волков проти України). Тобто це право, яке захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом.

Окрім цього, згідно з Стандартами професійної відповідальності та викладенням основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності. Тобто етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора.

Велика Палата ВСУ своїй постанові від 30.06.2022 року (Справа № 9901/159/19) також висловила позицію щодо меж втручання у право на приватність. Зокрема Велика Палата Верховного Суду вважає, що вирішення питання про дисциплінарну відповідальність прокурора є свого роду втручанням в приватність його життя (право на повагу до особистого життя), яке може бути пов’язане з збиранням, зберіганням, використанням і поширенням конфіденційної інформації про прокурора без його згоди. Але можливість такого втручання є прямо передбаченою Законом України «Про прокуратуру» і здійснюється в інтересах прав людини, з метою захисту яких здійснює свої функції прокуратура України…….Таке втручання сприяє гарантуванню того, що прокуратура України, у системі якої працює прокурор належно виконуватиме функції із захисту прав і свобод людини. Інший підхід унеможливлює належний контроль за поведінкою прокурорів з боку уповноважених на те органів державної влади, зокрема й з боку суду.

Комісія враховує, що фактично інвалідність не впливала на звичний спосіб життя прокурора під час виконання його професійних обов’язків. Даний факт підтверджує і сам Горобець Т.Л. у своїх поясненнях. Відповідно дії Горобця Т.Л., спрямовані на отримання інвалідності, а в подальшому отримання пенсійних виплат не були пов’язані з сферою приватності, так як відносились до більш широкої сфери життя в тому числі і у професійній сфері.

Оскільки Горобець Т.Л. перебував в стані безперервного виконання своїх службових обов’язків в органах прокуратури, не встановлено які саме індивідуальні інтереси в частині приватного життя опинились під загрозою та де знаходиться межа між приватним життям особи та діями прокурора, які були спрямовані на отримання інвалідності без законних на те підстав, що в подальшому зумовило отримання пенсійних виплат від Пенсійного Фонду України державних бюджетних коштів.

Комісія оцінює дії Горобця Т.Л. щодо використання статусу особи з інвалідністю в контексті саме його статусу прокурора та критично відноситься до тверджень останнього, що зазначені вище правовідносини належать до приватної сфери життя прокурора.

Таким чином, Комісія не втручається в особливості стану здоров’я прокурора, діагнози, які були встановленні та призначене лікування.

Водночас Комісія звертає увагу, що використання статусу особи з інвалідністю Горобцем Т.Л. для призначення, нарахування, а в подальшому і збільшення спеціальної пенсії та вибірковий підхід до використання статусу інваліда (лише для отримання грошових виплат) явно виходять за межі приватної сфери.

 

8.3. Межі «втручання»

У випадках втручання в право на приватність або його обмеження, необхідним є дотримання умов, викладених в пункті 2 статті 8 Конвенції, а саме: законності, наявності легітимної мети та пропорційності втручання.

Щодо наявності законної правової підстави

Зокрема необхідна наявність правової підстави втручання (перевірки), тобто втручання має бути передбачене законом.

Закон  № 1697 VII «Про прокуратуру» та Кодекс передбачають обов’язок прокурора діяти доброчесно та уникати поведінки, що може поставити під сумнів довіру до органів прокуратури.

Стаття 43 Закону № 1697 VII визначає підстави дисциплінарної відповідальності, зокрема за порушення правил прокурорської етики та вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, тощо.

Стаття 4 Кодексу встановлює, що основними принципами професійної етики та поведінки прокурорів є професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури, доброчесність, дисциплінованість та зразковість поведінки.

Стаття 21 Кодексу зазначає, що прокурору слід не допускати дій та поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов’язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією Прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні повсякчасно підтримувати честь і гідність своєї професії та завжди поводитись професійно, дотримуючись законів, правил, етичних норм своєї професії, в будь який час дотримуватись найбільших норм чесності.

Рішенням РНБО від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеного в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

Рішення РНБО є однією з законних підстав проведення перевірки, мають обов’язковий характер після їх введення в дію указами Президента України (зокрема, щодо перевірки осіб, які потенційно зловживали статусом інвалідності) та є загальнообов’язковими до виконання.

Таким чином, аналіз вище зазначених нормативно правових актів доводить, що існує правова підстава для дисциплінарного провадження, а дії органів дисциплінарного контролю (КДКП) мають пряму правову підставу у національному законодавстві, що відповідає першому критерію у відповідності до ч. 2 ст. 8 Конвенції. Тобто «втручання» здійснюється не свавільно, а відповідно до закону.

Щодо легітимності мети

ЄСПЛ визначає також обов’язковість наявності законної (легітимної ) мети втручання, тобто досягнення законних цілей. У випадку отримання та використання статусу інваліда прокурором всупереч закону в контексті дисциплінарного провадження, метою втручання є забезпечення доброчесності та професійної етики в органах прокуратури, а також захист довіри суспільства до правової системи.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що держави мають право встановлювати обмеження на приватне життя, якщо це необхідно в інтересах захисту економічного добробуту країни, запобігання шахрайству, захисту моралі, прав і свобод інших осіб, а також забезпечення доброчесності державної служби (рішення ЄСПЛ у справах Kudeshkina v. Russia, Baka v. Hungary, Oleksandr Volkov v. Ukraine).

Забезпечення доброчесності й прозорості в органах прокуратури, підтримки суспільної довіри до інституту прокурора, реалізація та виконання рішень РНБО, Указів Президента, спрямованих на очищення державної влади від зловживань, суспільний інтерес та відновлення довіри до органів прокуратури формують законність мети втручання та свідчать про наявність суспільного інтересу.

Щодо пропорційності

ЄСПЛ також визначає, що втручання у право повинно бути необхідним в демократичному суспільстві, бути пропорційним поставленій меті та відповідати нагальній суспільній потребі.

У даному випадку мова йде про пропорційність, наявність суспільної потреби у втручанні та зважування щодо заходів впливу, які підлягають обранню.

Втручання стосується не просто доступу до приватної інформації, а реакції на дії, пов’язані з отриманням без належних на те підстав статусу інваліда, пільг, пов’язаних з цим статусом, та бюджетних коштів, соціальних виплат.

В умовах війни та боротьби з корупційними проявами, які є перепоною на шляху до європейської інтеграції України, а також посиленої уваги до ефективності використання бюджетних коштів, держава має посилену потребу в очищенні системи публічної служби від осіб, які дискредитують її. Це прямо відповідає рішенню ЄСПЛ у справі Oleksandr Volkov v. Ukraine, де підкреслюється необхідність відновлення довіри до судової (в нашому випадку – прокурорської) системи.

Вказані дії набули суспільного резонансу, а факт зловживання державними соціальними гарантіями осіб з інвалідністю з боку представника органів прокуратури прямо суперечить засадам доброчесності, законності та професійної етики прокурора. Враховуючи грубість та тривалість порушення – отримання без належних на те підстав статусу інваліда, пільг, пов’язаних з цим статусом та бюджетних коштів (соціальних виплат), що призвело до негативних наслідків для органів прокуратури, втручання є необхідним та пропорційним для підтримання стандартів доброчесності в органах прокуратури в цілому, що напряму пов’язано з довірою суспільства та вірою у доброчесність та законність органів прокуратури.

Комісія приходить до висновку, що правовідносини, які склались під час отримання, використання статусу інваліда та отримання спеціальних пенсійних виплат прокурору Горобцю Т.Л. виходять за межі приватності. Крім того, враховуючи наявність підстав, передбачених законами України та іншими нормативно - правовими актами, які приймаються у відповідності Конституції України  існує законна підстава “втручання” у спірні правовідносини. Оцінюючи суспільний резонанс та невиправну шкоду авторитету органів прокуратури, яка була завдана діями Горобця Т.Л., втручання є легітимним та переслідує мету відновлення довіри та підтримання стандартів доброчесності в органах прокуратури в цілому, а відтак має суспільний інтерес.

Комісія звертає увагу, що прийняття рішення у дисциплінарному провадженні не обмежує право прокурора на захист або на звернення до суду щодо скасування тих чи інших рішень щодо отримання/скасування інвалідності.

 

8.3. Оцінка доказів, отриманих під час дисциплінарного провадження

 

Скаржник вказав на факт надання Горобцем Т.Л. неправдивих відомостей про стан його здоров’я. В подальшому ці відомості на вимогу прокурора були включені до направлення МСЕК та інших медичних документів. Як наслідок таких дій, Горобець Т.Л. оформив та отримував пенсійні виплати фактично не будучи особою з інвалідністю впродовж тривалого часу та не маючи на це жодних законних підстав.

Як встановлено матеріалами проведеної перевірки, Горобець Т.Л. з липня 2020 року до 15 листопада 2024 року в результаті систематичного порушення вимог законодавства, правил прокурорської етики будучи обізнаним про стан свого здоров’я сприяв внесенню неправдивих відомостей про стан його здоров’я до направлення МСЕК та інших медичних документів. Крім того Горобець Т.Л. використав акт огляду МСЕК з недостовірними відомостями і одержав грошові кошти у вигляді пенсії по інвалідності.

Комісія не залишила поза увагою той факт, що Горобець Т.Л. 27 липня 2020 року уклав декларацію про вибір лікаря не за місцем свого проживання (конфіденційна інформація), а у м. Черкаси з лікарем загальної практики – сімейним лікарем КНП «Третій Черкаський МЦПМСД» ОСОБА 6, до якої цього ж дня звернувся зі скаргами на стан здоров’я. 31 липня 2020 року ОСОБА 6 склала виписку (без номера), згідно з якою Горобець Т.Л. нібито перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Третій Черкаський МЦПМСД» і йому встановлено відповідний діагноз.

Твердження про перебування Горобця Т.Л. на стаціонарному лікуванні Комісія оцінює критично, оскільки це суперечить іншим зібраним матеріалам дисциплінарного провадження.

Відповідно до пункту 11 направлення на МСЕК  № конфіденційна інформація від 31 липня 2020 року у якому зазначено, що Горобець Т.Л. в період з 27 до 31 липня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Третій Черкаський МЦПМСД». Згідно з випискою конфіденційна інформація  від 31 липня 2020 року, Горобець Т.Л. у зазначений період перебував на амбулаторному лікуванні. Дана обставина підтверджується також наданим Горобцем  Т.Л. до прокуратури Черкаської області листком непрацездатності конфіденційна інформація  (у період з 27 до 31 липня 2020 року Горобець Т.Л. перебував на амбулаторному лікуванні).

Комісія приходить до обґрунтованих висновків, що Горобцю Т.Л. було відомо, що стан його здоров’я не передбачає направлення на лікарсько-консультативну комісію. Дана обставина доводиться, серед іншого, і протоколом допиту свідка лікаря ОСОБА 6 від 29 листопада 2024 року, яка пояснила, що вказані скарги на стан здоров’я записані нею зі слів пацієнта Горобця Т.Л., нею не перевірялись та не доводились медичною документацією, направлення на лікарсько-консультативну комісію вона готувала за вимогою пацієнта.

31 липня 2020 року складено акт № конфіденційна інформація огляду медико-соціальною експертною комісією та довідку до акта серії конфіденційна інформація, яку Горобець Т.Л. отримав разом із заповненою індивідуальною програмою реабілітації інваліда № конфіденційна інформація, яка містила відмітку про проведення 31 липня 2020 року співбесіди з ним, що не відповідало дійсності.

Комісією враховано, що актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 15 листопада 2024 року № конфіденційна інформація, проведеного Центральною МСЕК ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (п.34), інвалідність Горобцю Т.Л. було скасовано. Актом встановлено, що ступені функціональних порушень, ступені обмеження повсякденної діяльності Горобця Т.Л. не відповідають критеріям встановлення інвалідності.

Члени ЦМСЕК МОЗ України ОСОБА 7, ОСОБА 8, ОСОБА 9, ОСОБА 10, ОСОБА 11, ОСОБА 12, ОСОБА 13 та ОСОБА 14 пояснили в межах кримінального провадження, що під час встановлення Горобцю Т.Л. інвалідності членами КЗ «Черкаський ОЦ МСЕК № 2» порушено вимоги п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (норма була чинна на момент встановлення інвалідності).

Комісія не надає оцінку медичному критерію встановлення та скасування інвалідності Горобцю Т.Л., а враховує думку спеціалістів у галузі медицини та фахівців, визначених на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 (наказ МОЗ України від 26 жовтня 2024 року № 1809 «Про покладання прав та обов’язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ»).

Таким чином, Комісією при прийнятті рішення враховується інформація, надана установою, уповноваженою на проведення перевірки підстав отримання інвалідності та враховано, що за інформацією Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» від 05 червня 2025 року № конфіденційна інформація Горобець Т.Л. не викликався на обстеження до клініки ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України». Група інвалідності була скасована внаслідок ретельного аналізу медико-експертної справи. Вбачається, що у медико-експертній справі Горобця Т.Л. МСЕК не мав законних підстав встановлювати прокурору групу інвалідності. У даному експертному випадку були виявлені порушення нормативно-правових актів, які регламентували проведення медико-соціальної експертизи в Україні, чинних на час огляду зазначеної особи на МСЕК.

Окрім того Комісія враховує, що Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» у відповіді на запит Комісії зазначила, що у медико-експертній справі Горобця Т.Л., якому скасована група інвалідності, не було даних, які б підтверджували стійкі, незворотні зміни органів та систем, відсутні дані про перебіг хвороби у динаміці, не було даних щодо проведеного адекватного лікування наявних захворювань та його ефективності, зазначені ступені функціональних порушень органів та систем не відповідали критеріям встановлення групи інвалідності.

Як наслідок, скасування інвалідності Горобцю Т.Л. було не з формальних підстав, а внаслідок ретельного вивчення експертного випадку Горобця Т.Л.

У зв’язку з зазначеними вище обставинами Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» встановила факт незаконного отримання інвалідності прокурором всупереч діючим на той час нормам закону та без належних на те підстав.

Окрім того, Комісією враховано інформацію Черкаської обласної прокуратури від 30 квітня 2025 року № конфіденційна інформація та Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30 квітня 2025 року № конфіденційна інформація .

А саме, відповідно до даної інформації Горобець Т.Л. перебуває на військовому обліку конфіденційна інформація не оформлював, пройшов конфіденційна інформація, конфіденційна інформація. Довідку про наявність у нього ІІ групи інвалідності до РТЦК та СП не надавав.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого Наказом МОУ № 402 від 14.08.2008, а також Переліку хвороб, які виключають військову службу, особи, які мають І або ІІ групу інвалідності визнаються непридатними до військової служби у мирний і воєнний час (категорія «непридатний з виключенням з військового обліку»).

Таким чином, Горобець Т.Л. з офіційно встановленою ІІ групою інвалідності повинен був вжити заходів для виключення з військового обліку після подання документів до ТЦК та СП, оскільки виключення з військового обліку за наявності підстав – це обов’язок, а не право.

Комісія оцінюючи бездіяльність Горобця Т.Л. в контексті невжиття ним заходів щодо виключення з військового обліку дійшла висновку, що прокурор свідомо не вчинив вище зазначені дії, оскільки, знаючи що його стан здоров’я не відповідає встановленій ІІ групі інвалідності розумів, що ВЛК не надасть висновку щодо його непридатності для військової служби за станом здоров’я. Відтак Горобець Т.Л. одночасно мав довідку особи з інвалідністю та конфіденційна інформація.

Неповідомлення ТЦК та СП щодо наявної групи інвалідності й одночасне перебування в статусі військовозобов’язаного чи заброньованого – є порушенням порядку обліку, що для прокурора є етично неприпустимим поняттям та має вигляд службового зловживання. Такі дії Горобця Т.Л можуть стати підставою для втрати довіри не лише до статусу прокурора в контексті доброчесності, а й до статусу військовозобов’язаного як такого.

Комісія приймає до уваги, що відповідно до інформації Черкаської обласної прокуратури від 30 квітня 2025 року № конфіденційна інформація  Горобець Т.Л. ІПР не надавав, внаслідок чого виконання заходів з облаштування робочого місця, корегування робочого графіка та заходи з трудової реабілітації (направлення на санаторно курортне лікування, тощо) стосовно нього не здійснювалися. Натомість Комісією враховано, що Горобець Т.Л., згідно наданих ним пояснень, підтвердив факт наявності у нього ІПР за 2020 рік, що підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження.

Як вбачається з наданої у додатках до пояснень прокурора Горобця Т.Л. за 2020 рік Індивідуальної програми реабілітації інваліда № конфіденційна інформація, у ІПР не виконано пункт 5 (конфіденційна інформація), тобто фактично ІПР не є виконаною в повному обсязі.

Інформація про надання ІПР за інші роки Горобцем Т.Л. відсутня, не зважаючи на те, що – це офіційний документ, який складається для особи з інвалідністю з метою визначення конкретних заходів медичної, психологічної, соціальної, професійної та інших видів реабілітації, необхідних для її адаптації та інтеграції в суспільство.

Стаття 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» передбачає, що особа з інвалідністю має право та обов’язок співпрацювати з органами, що реалізують заходи реабілітації. Водночас Постанова КМУ № 1317 від 08.12.2006 визначає, що ІПР є обов’язковим до виконання всіма зацікавленими сторонами, включаючи самого отримувача.

Індивідуальний план складається що два роки та його виконання контролюється. Виконання всіх заходів індивідуального плану є передумовою реабілітації особи з інвалідністю та допомагає актуалізувати потреби особи з інвалідністю. Окрім того, саме у ІПР надається оцінка ефективності заходів, які допомагають особі адаптуватися або покращити стан здоров’я.

Свідоме невиконання заходів, визначених у ІПР та відсутність індивідуальних планів реабілітації з контролем заходів адаптації за наступні роки є підставою для сумніву щодо реальності інвалідності. А умисне невиконання заходів реабілітації може свідчити про мету зберегти статус інваліда, отриманого всупереч закону та протиправне отримання соціальних виплат або інших пільг.

Також Комісія ставиться критично до тверджень адвоката ОСОБА 1 щодо невиконання роботодавцем рекомендацій медико-соціальної експертної комісії умов та характеру праці особи, якій встановлено інвалідність.

Комісія враховує, що саме прокурор Горобець у пункті 13 направлення на МСЕК № конфіденційна інформація свідомо зазначив дані про те, що він звільнився з роботи за станом здоров’я, хоча насправді він з органів прокуратури не звільнявся та в подальшому не звертався до роботодавця щодо необхідності виконання пункту 5 ІПР (конфіденційна інформація).

Також Комісією враховано, що Горобець Т.Л., розуміючи невідповідність його фізичного стану здоров’я встановленій групі інвалідності, умисно не виконував реабілітаційні заходи впродовж тривалого часу, не з’являвся що два роки на МСЕК, не підтримував свій ІПР, натомість отримував державні виплати.

Окрім цього, Комісія відноситься критично до пояснень прокурора Горобця Т.Л. в частині приватності характеру дій, пов’язаних з отриманням інвалідності, та меж втручання Комісією в питання щодо отримання інвалідності всупереч нормам законодавства та порушення правил прокурорської етики прокурором в контексті дисциплінарного проступку як такого.

Пояснення Горобця Т.Л. з цього приводу не доводяться матеріалами дисциплінарного провадження.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю визначає, що особи з інвалідністю включають тих, хто має довготривалі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення, які у взаємодії з різними бар’єрами можуть перешкоджати їхній повній участі у житті суспільства на рівних умовах.

Особи з інвалідністю мають широкий спектр прав, який включає серед інших прав людини: право на безоплатне або пільгове медичне обслуговування; забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації; право на забезпечення медичними, професійними, соціальними заходами (реабілітаційні заходи); право на пенсії та соціальну допомогу, пільги, державну підтримку при працевлаштуванні та навчанні, тощо.

Зловживання отриманим статусом інваліда доводиться, в тому числі, і тим, що Горобець Т.Л. не надав жодних доказів щодо використання інших гарантій, передбачених для осіб з інвалідністю. Фактично інвалідність була використана Горобцем Т.Л. саме для отримання спеціальних пенсійних виплат, передбачених саме для працівників прокуратури.

Комісія також враховує, що Горобець Т.Л. вибірково застосовував статус особи з інвалідністю для отримання коштів. Прокурор не вказував про наявність статусу інваліда у ТЦК та СП, не здійснював реабілітаційні заходи, не звертався до роботодавця за працепристосування, тощо. Такі дії Горобця Т.Л. свідчать про умисний характер його дій, які тривало були направлені саме на використання статусу інваліда в контексті отримання спеціальної пенсії.

Відтак, Комісія приходить до висновку, що пояснення в межах обраного способу захисту прокурора не відповідають фактичним обставинам дисциплінарного провадження та є способом уникнути дисциплінарної відповідальності.

 

8.4 Характер дисциплінарного проступку та визначення виду дисциплінарного стягнення в контексті застосування стандарту доказування.

 

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в межах компетенції, встановленої Законом № 1697-VII, надаючи оцінку фактам, що свідчать про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Згідно з практикою Комісії дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про прокуратуру» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Комісія спирається на позицію Великої Палати ВС, яка зазначена у постанові від 17.02.2021 у справі № 420/3261/19. У відповідності до висновків Великої Палати ВС КДКП відповідно до чинного законодавства наділена дискреційними повноваженнями під час здійснення дисциплінарного провадження, що дозволяє цьому органу на власний розсуд визначати вид дисциплінарного стягнення залежно від скоєного прокурором проступку та застосовувати до нього обране КДКП дисциплінарне стягнення.

Тобто, саме КДКП може приймати рішення щодо притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення, визначення виду дисциплінарного проступку. Крім того, КДКП є органом який формує практику притягнення до дисциплінарної відповідальності у загальних та унікальних підходах в залежності від обставин вчинення дисциплінарного проступку. Обставини щодо притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за набуття та використання статусу інваліда всупереч закону та без належних підстав, а також отримання пенсійних виплат з державного бюджету є винятковими та унікальними, а тому вимагають нових підходів оцінювання.

Дії Горобця Т.Л. набули суспільного резонансу, а факт зловживання державними соціальними гарантіями осіб з інвалідністю з боку представника органів прокуратури прямо суперечить засадам доброчесності, законності та професійної етики прокурора.

Отримання без належних на те підстав статусу інваліда, пільг, пов’язаних з цим статусом та бюджетних коштів (соціальних виплат), що призвело до негативних наслідків для органів прокуратури, є системним, що супроводжується діями та бездіяльністю Горобця Т.Л. в комплексі (ігнорування ІПР, невчинення дій щодо встановлення на військовий облік, тощо). Водночас такі дії свідчать про грубий характер вчиненого дисциплінарного проступку. Адже дії Горобця Т.Л. в їх сукупності, тривалості та невідповідності закону підривають довіру суспільства та віру у доброчесність та законність органів прокуратури в цілому.

Така позиція КДКП відповідає як закону так і діючій практиці Верховного Суду.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.09.2021 (справа №9901/501/19) від 03.02.2021 (справа № 9901/229/19) зробила наступні правові висновки: «Для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс».

«Велика Палата Верховного Суду зауважує, що поняття «правила прокурорської етики» очевидно не обмежується розміщеними в розділі IV Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів вимогами щодо взаємовідносин прокурора з колегами, іншими органами державної влади й посадовими особами, громадянами та засобами масової інформації, а є значно ширшим за змістом. Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії».

Згідно з п. 2, 4, 10 ч. 1 ст. 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

За результатами розгляду Комісія дійшла висновку, що доводи скаржника щодо вчинення Горобцем Т.Л. дисциплінарного проступку знайшли своє підтвердження з огляду на таке.

Так, Горобець Т.Л. має статус прокурора і за загальними правилами, викладеними у статті 19 Закону № 1697-VII, на нього покладено обов’язки неухильного дотримання присяги прокурора.

Склавши Присягу, зміст якої наведено у статті 36 Закону № 1697-VII, прокурор Горобець Т.Л., серед іншого, взяв на себе обов’язок додержуватися Конституції, чинного законодавства України, нормативно-правових актів Генерального прокурора, основних принципів, моральних норм та правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов’язків та поза службою, визначених у Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів.

Він повинен усвідомлювати повноту відповідальності за свої вчинки, бути взірцем добропорядності, гідності та честі для колег та суспільства, оскільки його поведінка, зокрема, поза службою повинна відповідати загальноприйнятим етичним нормам поведінки.

Слідуючи принципам, визначеним у Кодексі етики, Горобець Т.Л. не повинен був допускати поведінки, що не відповідає загальноприйнятим нормам поведінки у суспільстві, визначеним цим Кодексом, вчиняти дії, які шкодять авторитету прокуратури та можуть свідчити про нанесення ними шкоди честі і гідності прокурорської професії, які не відповідають вимогам високих моральних якостей, вплинули на думку громадськості, сформували суспільне уявлення про прокурорів у вкрай негативному світлі.

Одним з елементів професійності прокурора є обов’язок неухильно додержуватись засад професійної честі, етики, моралі та доброчесності, які є запорукою правосуддя.

Прокурор своїми вчинками, діями формує репутацію, яка впливає на формування суспільної думки не лише щодо окремого прокурора, а й щодо всіх працівників прокуратури і органу в цілому.

Водночас слід звернути увагу на те, що скерування обвинувального акта у кримінальному проваджені № конфіденційна інформація до Придніпровського районного суду міста Черкаси для розгляду по суті не є преюдиціальним для вирішення питання про наявність або відсутність у діях/бездіяльності прокурора складу дисциплінарного проступку. Оскільки в межах дисциплінарного провадження не досліджується питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам щодо наявності або відсутності вчинення прокурором саме дисциплінарного проступку.

Відтак дії Горобця Т.Л., як наслідок, призвели не лише до порушення норм закону, правил професійної етики, дискредитації особи прокурора, а й завдали шкоди його репутації і авторитету органів прокуратури в цілому, спровокувавши непоправні репутаційні наслідки для органів прокуратури, які особливо в час війни є недопустимими.

Наслідком дій Горобця Т.Л. став значний негативний суспільний резонанс, відповідно до якого органи прокуратури в цілому висвітлювались в негативному контексті у численних публікаціях ЗМІ.

·  https://glavkom.ua/country/criminal/umanskij-prokuror-stav-invalidom-za-chotiri-dni-i-otrimav-pidozru-u-shakhrajstvi-1047554.html;

·  https://wwwukrinform.ua/rubric-society/3942113-oformlenna-fiktivnih-invalidnostej-dva-prokurori-ta-dva-posadovci-msek-otrimals-pidozru.html;

·  https://18000.com.ua/strichka-novin/umanskij-prokuror-otrimav-majzhe-piv-miljona-pensiyi-za-fejkovu-invalidnist.

Отже, сукупно такі дії прокурора Горобця Т.Л. не є прикладом законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки, дискредитують його як представника прокуратури перед працівниками правоохоронного органу, громадянами, шкодять авторитету прокуратури.

За приписами пункту 5 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

До таких дій за положеннями пункту 2 Розділу І. Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 27.03.2025 № 69 належать: 1. порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру»; 2. керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп’яніння в установленому законодавством порядку; 3. неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин декларації доброчесності прокурора або зазначення у ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень; 4. позаслужбові стосунки – використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Аналогічні дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури були визначені у Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за №  623/30491.

У свою чергу, прокурор Горобець Т.Л. всупереч вимог статті 19 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» безпідставно отримав статус особи з інвалідністю як елемент державної гарантії та підтримки людей з інвалідністю внаслідок чого, як прокурор отримав підвищений розмір пенсійного забезпечення. Тобто у протиправний спосіб використовуючи свій статус прокурора, допустив порушення вимог частин 3, 4 статті 19 Закону України «Про прокуратуру», а саме порушив присягу прокурора та свідомо вчинив дії межах і спосіб, що суперечать Конституції та Законам України.

Згідно пункту 6 статті 43 Закону № 1697-VІІ прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. Згідно з частиною 2 статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликало негативний суспільний резонанс.

Прокурор Горобець Т.Л., як особа, яка має відповідні професійні знання, будучи фаховим юристом, перебуваючи на посаді в органах прокуратури, будучи ознайомленим з вимогами щодо прокурорської етики та усвідомлюючи можливі правові наслідки скоєного ним діяння, допустив безпідставне отримання інвалідності, що призвело до дискредитації особи прокурора, завдало шкоди його репутації та авторитету прокуратури.

Враховуючи вищевикладене, дії прокурора Горобця Т.Л. Комісією розцінюються як вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Окрім цього, прокурором Горобцем Т.Л. проігноровано етичні норми, які є основоположними нормами поведінки прокурора, зокрема використання статусу особи з інвалідністю, що призвело до призначення, нарахування, а в подальшому і збільшення розміру спеціальної пенсії, вибірковий підхід до використання статусу інваліда (лише для отримання грошових виплат), що явно виходять за межі приватної сфери. Вказані дії прокурора Горобця Т.Л. Комісією розцінено як систематичне грубе порушення правил прокурорської етики.

Отже, прокурором Горобцем Т.Л. порушено вимоги статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статтей 11, 16, 21 Кодексу етики, чим вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VIІ і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне грубе порушення правил прокурорської етики.

Комісія під час оцінки доказів у дисциплінарному провадженні щодо прокурора Горобця Т.Л. використовує стандарт доказування «баланс ймовірностей». Саме за цим стандартом доказування тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав. Це та ступінь правдивості наданих стороною доказів, за яких Комісія має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним. Іншими словами, це певний критерій (поріг) прийняття рішення для  Комісії через установлення певної міри, ступеня доведеності (переконання/впевненості), досягнувши якої факт вважається встановленим.

Використовуючи стандарт доказування «баланс ймовірності», з урахуванням встановлених обставин, Комісія дійшла висновку про доведеність факту, що Горобець Т.Л., обіймаючи посаду прокурора, знав і розумів обов’язкові вимоги до прокурора, передбачені ст.19 Закону України «Про прокуратуру», проте діяв усупереч вимогам чинного законодавства, систематично порушуючи правила прокурорської етики, чим дискредитував себе як представника прокуратури та зашкодив авторитету органів прокуратури.

Вчинене прокурором Горобцем Т.Л. дисциплінарне правопорушення має грубий характер, оскільки дотримання вимог щодо обов’язку діяти на підставі закону, не допускати порушення правил прокурорської етики, є очевидним та обов’язковим і порушення таких вимог не може бути виправдано ніякими обставинами, а зазначений характер проступку у поєднанні із обставинами його вчинення шляхом використання службового статусу та пов’язаних з цим можливостей дає підстави вважати, що такий проступок не сумісний з подальшим зайняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури.

Комісія враховує як грубий характер вчиненого дисциплінарного правопорушення, так і тривалість вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Відповідно до висновків Верховного суду, які викладені в рішенні від 10.04.2018 у справі № 9901/480/18 слідує, що початок перебігу річного строку для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності пов’язується з днем вчинення проступку, а не з днем його виявлення.

Разом з тим, окремі правопорушення можуть починатися з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або припинення правопорушення.

Правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/921/18 в постанові від 27.05.2019 у справі №9901/196/19, дають підстави для твердження про необхідність оперувати у практичній діяльності поняттям «триваюче правопорушення». «Триваюче правопорушення» - це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, яке припиняються, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Відтак днем обчислення річного строку для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення буде день належного виконання ним установленого обов’язку або день припинення правопорушення.

Оскільки прокурором Горобцем Т.Л. вчинено триваючий дисциплінарний проступок, який розпочався 31 липня 2020 року (отримання права на пенсійні виплати), а закінчився 15 листопада 2024 року (видача довідки про невизнання інвалідом), встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII строк для прийняття Комісією рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не минув.

При цьому варто зазначити, що статус Горобця Т.Л. у кримінальному провадженні не змінює правової кваліфікації дій прокурора в межах дисциплінарного провадження, а Комісія не надає оцінку обставинам в межах кримінального провадження.

Перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах встановленої законом компетенції, а саме надано оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Вчинення прокурором Горобцем Т.Л. дисциплінарного проступку підтверджено: відомостями, що містяться в дисциплінарній скарзі виконувача обов’язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І.; копіях матеріалів кримінального провадження № конфіденційна інформація; інформаціях та копіях документів, отриманих на запит члена Комісії та поясненнями прокурора Горобця Т.Л.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно Горобця Т.Л. Комісія враховує характер проступку та його наслідки, особу прокурора, який характеризується позитивно, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, відсутність застосованих та незнятих дисциплінарних стягнень, тривалий час роботи в органах прокуратури.

З огляду на викладене Комісія вважає, що застосування до прокурора Горобця Т.Л. дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Підстав для накладення більш м’якого стягнення Комісія не вбачає.

Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час дисциплінарного провадження не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47–49, 77, 78 Закону № 1697-VII, пунктами 110 – 112, 115, 117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія,

 

ВИРІШИЛА:

Притягнути прокурора Христинівського відділу Уманської окружної прокуратури Черкаської області Горобця Тараса Леонідовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копію рішення направити керівнику Черкаської обласної прокуратури для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Горобцю Т.Л., керівнику Уманської окружної прокуратури Черкаської області, а також скаржнику.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення чи отримання ним поштою копії рішення.

Надати дозвіл особі, яка подала дисциплінарну скаргу, на оскарження рішення до Вищої ради правосуддя.