Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі – Комісія, КДКП) у складі: головуючого Радзівона М.О., членів – Бобровник С.В., Булулукова О.Ю., Гарбузи Н.В., Коваль К.П., Куриленка Д.В., Мавроді В.В., Міхеда О.В., Мнишенко Є.С., Степанової Т.В., розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора Гунька Олега Борисовича у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-127дс-10дп-25,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Гунько Олег Борисович в органах прокуратури працює з лютого 2002 року, посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора обіймає з 21 червня 2023 року.

Присягу прокурора склав 03 лютого 2011 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 25 грудня 2012 року.

Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не має.

До Комісії 19 лютого 2025 року надійшла дисциплінарна скарга начальника Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора Подоляка М.С. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Гуньком О.Б.

Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену КДКП Радзівону М.О., за результатами вивчення якої 27 лютого 2025 року ним прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

Скаржник вказав, що Національним антикорупційним бюро України (далі – НАБУ) здійснено досудове розслідування кримінального провадження № (конфіденційна інформація) за частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження 15 липня 2024 року Гунька О.Б. затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та того ж дня повідомлено про підозру. Згодом 21 січня 2025 року обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням Гунька О.Б. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті.

Автор скарги вказав, що зі змісту повідомлення про підозру, обвинувального акта, а також судових рішень у цьому кримінальному провадженні вбачається, що Гунько О.Б. обґрунтовано обвинувачується в отриманні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Так, Гунько О.Б. з метою отримання зазначеної неправомірної вигоди вступив у протиправні позаслужбові стосунки та у поза процесуальний спосіб обговорював зі сторонніми особами питання кримінального провадження в якому він був старшим групи прокурорів, зокрема питання щодо можливого закриття такого кримінального провадження за винагороду.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора Гунька О.Б. вбачаються ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» – вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

 

4.   Обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

 

Заслухавши доповідача – члена Комісії Радзівона М.О., представника скаржника Особа 1, який погодився з висновком та підтримав доводи дисциплінарної скарги, вивчивши висновок, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила таке.

 

4.1 Інформація із матеріалів кримінального провадження № (конфіденційна інформація)

 

У провадженні Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань перебувало кримінальне провадження № (конфіденційна інформація)  від 23 липня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 362, частиною другою статті 364, частиною першою статті 365 КК України, за фактами незаконного відчуження майна посадовими особами Бучанської виправної колонії № 85 та Гостомельської селищної ради на користь приватного акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат № 1» (далі – ПрАТ «ДБК №1).

Відповідно до постанови від 28 листопада 2023 року процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснювалося прокурорами відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора, зокрема начальником вказаного відділу Особа 9, а також прокурорами цього відділу Особа 2, Гуньком О.Б., Особа 3, Особа 4, Особа 5.

Старшим групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні визначено Гунька О.Б., якому доручено керувати діями інших прокурорів.

Згідно з інформацією Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора та Системи електронного документообігу органів прокуратури, Гуньком О.Б. під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження у період із 23 січня до 05 червня 2024 року на адресу старшого слідчого в ОВС ГСУ ДБР Особа 6 направлено клопотання та ухвали про арешт майна, надано вказівки щодо проведення слідчих та процесуальних дій, призначення експертизи тощо.

Департаментом інформаційних технологій повідомлено, що у період із 01 червня до 15 липня 2024 року перегляд вказаного кримінального провадження у ЄРДР здійснено прокурорами Гуньком О.Б. (20.06.2024), Особа 3 (20.06.2024), Особа 4 (15.07.2024).

 

4.2 Інформація із матеріалів кримінального провадження № (конфіденційна інформація)

 

Детективами НАБУ здійснено досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП) – нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 04 липня 2024 року за підозрою Гунька О.Б. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

Так, 15 липня 2024 року детективами НАБУ Гунька О.Б. затримано на підставі статті 208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

Зі змісту повідомленої Гуньку О.Б. підозри у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України встановлено, що Гунько О.Б. будучи прокурором у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) від 23 липня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 362, частиною другою статті 364, частиною першою статті 365 КК України, за фактами незаконного відчуження майна посадовими особами Бучанської виправної колонії № 85 та Гостомельської селищної ради на користь ПрАТ «ДБК №1, інтереси якого представляв Особа 7, вирішив одержати неправомірну вигоду у розмірі 170 000 доларів США за вчинення в інтересах Особа 7, ПрАТ «ДБК №1 дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме закриття вказаного кримінального провадження та скасування арештів майна.

Усвідомлюючи неможливість самостійної реалізації запланованого та не бажаючи бути викритим, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 02 липня 2024 року, Гунько О.Б., залучив як пособника до вчинення кримінального правопорушення прокурора Офісу Генерального прокурора Особа 8.

Надалі 02 липня 2024 року близько 12 год 40 хв за ініціативи Гунька О.Б. відбулася його повторна зустріч із Особа 8 поблизу приміщення Офісу Генерального прокурора за адресою: (конфіденційна інформація). Під час зустрічі, діючи з прямим умислом на висловлення прохання та одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, Гунько О.Б. повідомив Особа 8 про можливість закриття кримінального провадження № (конфіденційна інформація) в обмін на отримання від Особа 7 неправомірної вигоди. При цьому у завуальованій формі, а саме шляхом демонстрації у застосунку «Калькулятор» власного мобільного телефону комбінацій цифр «150 000» та «170 000» висловив Особа 8, для подальшого прохання (інформування) Особа 7, пропозицію надати неправомірну вигоду у розмірі 170 000 доларів США. Також пояснив, що вирішення вказаного питання коштувало 150 000 доларів США, проте слід назвати Особа 7 суму у розмірі 170 000 доларів США, щоб вони із Особа 8 отримали по 10 000 доларів США кожному, а решта – 150 000 доларів США буде розподілена Гуньком О.Б. на трьох (не уточнивши, на кого саме).

У період із 02 до 11 липня 2024 року між Гуньком О.Б. та Особа 8, а також між Особа 8 та Особа 7 відбувалися зустрічі під час яких Гунько О.Б. через Особа 8 доводив до відома Особа 7 умови за яких кримінальне провадження буде закрито, а арешти з майна зняті.

Згодом 11 липня 2024 року близько 16 год 48 хв, перебуваючи у власному автомобілі VOLVO XC90, д.н.з. (конфіденційна інформація), припаркованому у дворі будинку по (конфіденційна інформація), у м. Києві, Особа 8 отримав від Особа 7 для подальшої передачі Гуньку О.Б. заздалегідь обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 170 000 доларів США, що складало по курсу Національного банку України 6 921 482 грн.

У цей же день 11 липня 2924 року близько 21 год 07 хв, після отримання від Особа 8 інформації у телефонному режимі про отримання ним неправомірної вигоди від Особа 7, Гунько О.Б. зустрівся із Особа 8 на автомобільній стоянці магазину «НОВУС», який знаходиться за адресою: м. Київ, (конфіденційна інформація), та отримав від нього неправомірну вигоду у розмірі 170 000 доларів США, які Особа 8 за його вказівкою поклав до автомобіля марки «Toyota Camry» д.н.з. (конфіденційна інформація), який належить Гуньку О.Б.

При цьому Гунько О.Б. повідомив, що вирішення питання погоджено із керівництвом і він обіцяє вчинити всі дії зі свого боку, як і було узгоджено раніше. Відповідно до попередніх домовленостей Гунько О.Б. та Особа 8 розподілили кожному по 10 000 доларів США, в доповнення до чого Гунько О.Б. у завуальованій формі пояснив, що інша частина неправомірної вигоди у розмірі 150 000 доларів США буде передана керівництву, а також керівництву слідчих та оперативних працівників Державного бюро розслідувань. Після цього Гунько О.Б. за кермом власного автомобіля марки «Toyota Camry» д.н.з. (конфіденційна інформація), у якому знаходився предмет неправомірної вигоди, поїхав.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 липня 2024 року до Гунька О.Б. застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з дня фактичного затримання з альтернативою внесення застави у розмірі 4 млн грн, який надалі неодноразово продовжено зі зменшенням суми застави.

За підозрюваного Гунька О.Б. 7 листопада 2024 року внесено заставу у сумі 908 400 грн та звільнено його з-під варти, а тому він вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави з покладенням відповідних обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 КПК України, строк дії яких неодноразово продовжено.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 листопада 2024 року підозрюваного Гунька О.Б. відсторонено від посади строком на 2 місяці. Надалі строк дії заходу забезпечення – відсторонення від посади не продовжувався, оскільки підслідність кримінального провадження № (конфіденційна інформація) визначена за детективами НАБУ, процесуальне керівництво здійснюється прокурорами САП.

Гуньку О.Б. 27 листопада 2024 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, зокрема, те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України. У цей же день стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування кримінального провадження стосовно Гунька О.Б. та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

За результатами досудового розслідування зазначеного кримінального провадження 20 січня 2025 року Гуньку О.Б. та його захисникам вручено обвинувальний акт, який надалі 21 січня 2025 року направлено на розгляд до Вищого антикорупційного суду.

Вчинення Гуньком О.Б. злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, на думку сторони обвинувачення, підтверджується доказами зібраними під час досудового розслідування, зокрема:

-       заявою Особа 7 про вчинення кримінального правопорушення від 04 липня 2024 року;

-         протоколом допиту свідка Особа 7 від 04 липня 2024 року, під час якого він повідомив про обставини висловлення йому прохання надати неправомірну вигоду;

-         протоколами допитів свідка Особа 7 від 10 та 15 липня 2024 року, відповідно до яких він повідомив про обставини зустрічей із Особа 8;

-         матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, під час яких задокументовано зустрічі та спілкування Особа 8 із Особа 7, Гунька О.Б. із Особа 8 щодо одержання, розміру неправомірної вигоди, її подальшого розподілу та дій, які вчинить Гунько О.Б. із використанням службового становища за таку неправомірну вигоду;

-         протоколом обшуку від 11 липня 2024 року автомобіля Особа 8, в якому зафіксовано вилучення коштів та мобільного телефону, у якому міститься листування Особа 8 із Гуньком О.Б. стосовно їх зустрічей та обговорення питання щодо «прохань»;

-         протоколом обшуку від 15 липня 2024 року за місцем проживання Гунька О.Б., в якому зафіксовано вилучення коштів на загальну суму 10 000 доларів США, серії та номери яких співпали з серіями та номерами купюр, які надавались як неправомірна вигода;

-         протоколом обшуку від 15 липня 2024 року службового кабінету Гунька О.Б., в якому зафіксовано вилучення коштів на загальну суму 150 000 доларів США. Окрім цього, у цьому протоколі зафіксовано, що кошти були віднайдені у сейфі, який був розташований у кабінеті Гунька О.Б., при цьому дві зв’язки ключів о 12 год привіз детектив НАБУ, які були вилучені у Гунька О.Б. за іншою адресою іншим детективом;

-         протоколом огляду від 15 липня 2024 року, у якому зафіксовано огляд коштів, вилучених під час обшуку за місцем проживання та в службовому кабінеті Гунька О.Б. на загальну суму 160 000 доларів США та установлено, що їх серії та номера співпадають з серіями та номерами коштів, які були відображені у протоколі огляду коштів від 11 липня 2024 року;

-         іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в сукупності.

 

4.3 Інформація за результатами службового розслідування

 

Під час здійснення дисциплінарного провадження ініційовано проведення службового розслідування зазначених подій, яке призначено наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора 02 квітня 2025 року № 80. За результатами службового розслідування комісією з його проведення складено висновок від 02 травня 2025 року, який затверджено виконувачем обов’язків Генерального прокурора 02 травня 2025 року.

Під час вказаного службового розслідування комісією були досліджені докази, якими НАБУ та САП обґрунтовують вчинення Гуньком О.Б. злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, а також опитані особи, яким можуть бути відомі обставини можливого вчинення прокурором Гуньком О.Б. дисциплінарних проступків.

Зокрема начальник Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора Подоляк М.С. повідомив, що йому невідомі обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, прокурор Гунько О.Б. не повідомляв йому про втручання з боку сторонніх осіб у здійснення ним процесуального керівництва у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація) чи/або факт вступу у позаслужбові стосунки з іншими особами.

Аналогічні пояснення надані начальником відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Особа 9, начальником управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Особа 10, а також прокурорами відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Особа 2, Особа 4, Особа 3.

Комендант Департаменту управління об’єктами державної власності, організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту Офісу Генерального прокурора Особа 11 повідомив, що робочим кабінетом № 010, в сейфі якого детективами НАБУ виявлено грошові кошти, користувався прокурор Гунько О.Б., доступ до якого був тільки у Гунька О.Б. та у нього як у коменданта приміщення. Також Особа 11 зазначив, що сейф з якого детективи НАБУ вилучили грошові кошти числився за прокурором Гуньком О.Б., а всі ключі, зокрема й запасні, знаходилися виключно у прокурора Гунька О.Б.

Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Особа 12 зазначив, що про стан досудового розслідування кримінального провадження № (конфіденційна інформація) йому нічого невідомо, як і про обставини затримання детективами НАБУ прокурорів Гунька О.Б. та Особа 8. Пропозиції неправомірної вигоди від Особа 7, Особа 8 чи інших осіб, які б стосувались вищевказаного кримінального провадження йому не надходили.

Додатково встановлено, що затримання Гунька О.Б. викликало суспільний резонанс та призвело до негативних публікацій  у засобах масової інформації. Поширення таких публікацій у ЗМІ, які виникли внаслідок діянь Гунька О.Б., сприяли розголосу та негативно вплинули на імідж і авторитет органів прокуратури в цілому.

Окрім цього, під час службового розслідування досліджено протокол обшуку від 11 липня 2024 року у якому наявні скріншоти листування Особа 8 із Гуньком О.Б. у месенджері «WhatsApp» з вилученого телефону прокурора Особа 8, в яких міститься перелік документів для призначення пенсії, посилання на судове рішення, і фрази «Прохання озвучив. Повинні прискорити», «В наступному місяці отримає».

Опрацюванням інформації, розміщеної у Єдиному державному реєстрі судових рішень комісією встановлено, що прокурором Гуньком О.Б. оскаржено рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 21 липня 2022 року № (конфіденційна інформація), яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», оскільки він не має достатнього спеціального стажу для призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Водночас Гунько О.Б., не маючи 25-ти річного стажу, необхідного для призначення пенсії відповідно до чинного Закону України «Про прокуратуру», з незначним проміжком часу направив до Харківського окружного адміністративного суду 7 позовних заяв щодо зобов’язання ГУ ПФУ в Харківській області призначити йому пенсію за наявності стажу 20 років, в розмірі 90 % від заробітної плати і без обмежень її граничним розміром на підставі статті 50-1 попереднього Закону України «Про прокуратуру» 1991 року, який формально втратив чинність.

Після розподілу заяв за конкретними суддями прокурор Гунько О.Б. 6 із них відразу ж відкликав, а у справі № (конфіденційна інформація) про визначення судді сплачено судовий збір. Рішенням судді Харківського окружного адміністративного суду Особа 13 від 15 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Водночас за подібними справами Верховний Суд неодноразово надавав правові висновки, які дотепер є незмінними, про відсутність підстав для задоволення аналогічних позовних заяв.

Також у рішенні Етичної ради від 20 січня 2023 року № 10 стосовно іншого прокурора – кандидата на члена Вищої ради правосуддя зазначено, що аналогічні дії з подачі до суду кількох ідентичних позовів з певними недоліками (відсутністю документа, який підтверджує сплату судового збору) та подальше долучення такого документа до однієї із судових справ є загальновідомим способом маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями з метою обрання для розгляду справи бажаного судді. Етична рада вважала, що такі дії не відповідають правилам прокурорської етики та шкодять репутації прокуратури.

З огляду на викладене, комісією під час службового розслідування встановлено й факт зловживання прокурором Гуньком О.Б. процесуальними правами під час оскарження рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 21 липня 2022 року № (конфіденційна інформація) щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, що полягало у поданні ним декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, вчиненні інших дій, метою яких є маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.

Таким чином, зібрані під час службового розслідування матеріали, на думку комісії, свідчать про вчинення прокурором Гуньком О.Б. дій,  що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та систематичне (два або більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики, що відповідно до пунктів 5,6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» є підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

 

5.   Пояснення прокурора

 

Прокурор Гунько О.Б. зазначив, що викладені у дисциплінарній скарзі доводи, що нібито він вступив у протиправні позаслужбові стосунки та у поза процесуальний спосіб обговорював зі сторонніми особами питання кримінального провадження з метою одержати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі тощо, не відповідають дійсності.

Гунько О.Б. вказав, що він ніколи не порушував вимог законів та підзаконних нормативно-правових актів та не вступав зі сторонніми особами в позаслужбові стосунки і не обговорював з ними питання кримінального провадження. Посилання в дисциплінарній скарзі на ухвали Вищого антикорупційного суду, які нібито підтверджують наведені у дисциплінарній скарзі обставини, вважає безпідставним та незаконним.

Також зазначив, що відомості викладені в ухвалах ВАКС взяті з підроблених постанов, клопотань та протоколів органу досудового розслідування, які не відповідають дійсності.

На його думку, порушення допущені НАБУ під час досудового розслідування свідчать про вчинення ними, на замовлення Особа 7, стосовно нього кримінальних правопорушень, зокрема притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднане з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення та іншою фальсифікацією, що буде встановлено за результатами судового розгляду кримінального провадження.

Додатково наголосив на презумпції невинуватості, гарантоване Конституцією України та міжнародно-правовими актами.

 

6.   Правові джерела, що підлягають застосуванню, та мотиви ухваленого Комісією рішення

 

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської стики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові та службові особи органів прокуратури є суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» роз’яснено, що «приватний інтерес» - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що посадовим та службовим особам органів прокуратури забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12 жовтня 2018 року у справі № 800/433/17, службовими обов’язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені вид та міру необхідної поведінки, котрі забезпечують реалізацію завдань, поставлених перед прокуратурою суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних функцій.

Частинами першою та другою статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі – Кодекс) визначено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов’язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. При виконанні службових обов’язків прокурор має дотримуватись загальноприйнятих етичних норм поведінки, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора (стаття 16 Кодексу).

Відповідно до статті 19 Кодексу, при виконанні службових обов’язків прокурор має виконувати вимоги та суворо дотримуватись обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, не допускати будь-яких проявів корупції, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; використовувати службові повноваження або службове становище у своїх приватних інтересах чи в інтересах третіх осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою неправомірного впливу на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів, інших фізичних та юридичних осіб; вимагати та одержувати неправомірну вигоду, а також отримувати подарунки у випадках, не передбачених законодавством, а в разі надходження таких пропозицій зобов’язаний діяти відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Статтею 21 Кодексу визначено, що прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків, дискредитувати його як представника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Пунктами 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 07 вересня 1990 року) наголошено, що особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Частиною першою статті 43 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

За змістом пункту 2 розділу 1 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора від 27 березня 2025 року № 69, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать протиправні позаслужбові стосунки – використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Верховним Судом у рішенні від 18 лютого 2019 року (справа
№ 9901/721/18) наголошено, що правила професійної етики та поведінки прокурорів, є обов’язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов’язків та поза службою. Прокурор зобов’язаний не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища. До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки – використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Окрім цього, згідно з Стандартами професійної відповідальності та викладенням основних обов’язків та прав прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Оцінивши діяльність прокурора Гунька О.Б. на предмет відповідності наведеним вимогам Комісія дійшла до висновку про наявність порушень ним приписів чинного законодавства, що обґрунтовано наступним.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Гунька О.Б. відкрито у зв’язку з можливим вчиненням ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразовим грубим порушенням правил прокурорської етики.

Слід зазначити, що у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19, від 29 вересня 2021 року справі № 9901/501/19 суд зазначив, що для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, потрібно установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс.

Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з’ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії працівника прокуратури отримали у межах кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

При цьому, діючи у межах визначеної Законом України «Про прокуратуру» компетенції, Комісія не досліджує питання наявності або відсутності вини Гунька О.Б. у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в його діях ознак дисциплінарного проступку у частині порушення норм професійної етики. Комісія у дисциплінарному провадженні також не вирішує питання про обґрунтованість пред’явленого Гуньку О.Б. обвинувачення, а лише перевіряє викладені у дисциплінарній скарзі доводи на предмет дотримання ним вимог, що ставляться до посадових осіб органів прокуратури.

Наведене вище кореспондується із правовими висновками Верховного Суду про те, що підстави притягнення до кримінальної та дисциплінарної відповідальності є автономними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 9901/383/18; рішення Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 9901/486/18).

Так, зібраними доказами, які узгоджуються між собою, встановлено, що прокурор Гунько О.Б. неодноразово обговорював із прокурором Особа 8 обставини кримінального провадження у якому він був старшим групи прокурорів, зокрема можливість його закриття та зняття арештів із майна за умови надання йому неправомірної вигоди.

Незалежно від сприйняття самим Гуньком О.Б. законності такого спілкування чи реальності використання за його наслідками своїх службових повноважень, службового статусу або пов’язаних із цим можливостей на користь власних інтересів або приватних інтересів третіх осіб – таке спілкування поза всяким сумнівом, створило враження корупційного та такого, що порочить звання прокурора і може викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Своїми діями Гунько О.Б. створив переконання у Особа 7 та інших осіб про наявність корупційних проявів в органах прокуратури і можливість вирішення необхідних питань за неправомірну вигоду.

При цьому Комісія не бере до уваги пояснення Гунька О.Б. у частині можливих неправомірних дій детективів НАБУ, оскільки слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Окрім цього, саме суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, а не КДКП.

Слід зазначити, що затримання Гунька О.Б. набуло негативного суспільного резонансу та завдало шкоди авторитету органам прокуратури України. Допущена ним поведінка підриває як авторитет самого прокурора, органів прокуратури, так і держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти.

Отже, сукупно такі дії прокурора Гунька О.Б. не є прикладом законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки, а також є такими, які дискредитують його як представника прокуратури.

Ураховуючи викладене, прокурор Гунько О.Б. усупереч вимогам статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 11, 16, 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» порушив правила прокурорської етики щодо недопущення поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, вступивши у позаслужбові стосунки із використанням службових повноважень (службового становища) з метою можливого одержання неправомірної вигоди, чим вчинив дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: допустив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; скоїв одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вчинення прокурором Гуньком О.Б. вказаних дисциплінарних проступків підтверджено:

- відомостями, які містяться у дисциплінарній скарзі;

- матеріалами кримінального провадження №(конфіденційна інформація);

- матеріалами службового розслідування.

Оскільки дисциплінарний проступок прокурором вчинено у період із 02 до 11 липня 2024 року, встановлений частиною четвертою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» строк для прийняття Комісією рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не минув.

Дійшовши до висновку про наявність у діях прокурора дисциплінарного проступку та обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно Гунька О.Б., Комісія враховує його характеристику, відсутність застосованих дисциплінарних стягнень і тривалий стаж роботи в органах прокуратури. Однак, з огляду на характер грубого порушення, а також обставини його вчинення, Комісія вважає, що такий проступок несумісний із подальшим перебуванням Гунька О.Б. на посаді в органах прокуратури.

Підстав для накладення більш м’якого стягнення Комісія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 47-50, 77, 78 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 108, 110-112, 115-117 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Комісія

Притягнути прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора Гунька Олега Борисовича до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Копію рішення направити Генеральному прокурору для застосування накладеного дисциплінарного стягнення, прокурору Гуньку О.Б., а також начальнику Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора Подоляку М.С.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.